CC BY
65УДК 82-1 (Зер)
Зварич В.З.,
кандидат фтолопчних наук, доцент кафедри свтовоТ лтератури Дрогобицького педагопчного унiверситету 1м.1. Франка
КРИМ: ПОЕТИЧНА В1З1Я МИКОЛИ ЗЕРОВА
Культуролог1чний образний всесв1т украТнського поета-неокласи-ка Миколи Зерова концентруеться навколо античноТ духовноТ спад-щини. Одним з ТТ центр1в в УкраТш для поета виступае Крим з його природою, ¡стор1ею, культурою. В 1926-1927 рр. М. Зеров побував на вщпочинку в Криму. Враження, нав1ян1 подорожами поета по кримськш земл1, стали основою поетичного циклу «Крим», до якого увшшли сонети «Чатир-Даг - I, II», «Партеыт», «На верх1в'ях КачЬ.
Два сонети «Чатир-Даг» були нав1яш, як стверджував поет, вра-женням «од першого погляду на масив ¡з станц1йного Таушан-базар по дороз1 ¡з С1мферополя до Алушти» [2, 802]. У першому сонет1 М. Зеров осп1вуе величну I неповторну красу Криму. Стьський пейзаж вщтворений у двох катренах лише вщтшюе неповторну красу схщноТ святит - Чатир-Дагу:
Б1жить шосе. Прозорим фюлетом Закам'ян1л1 хвил1 дальн1х пр Укрили пад1л, де шумить Салпр I спить село з похилим мшаретом. Черешн1 над кам1нним парапетом, У б1л1й куряв1 заТжджий дв1р, А в неб1, переймаючи прослр, П1дн1сся Чатир-Даг дв1йним наметом [2, 22].
Чатир-Даг, цей „Богам висот поставлений в1втар», у поезп М.Зе-рова виступае символом незбагненноТ сили природи, ТТ таемниць. Це той Пан Природи, якому поклоняеться все живе. Неповторна картина природи, створена поетичною уявою, набувае косм1чних обрив.
Цей косм1зм розвиваеться, розпросторюеться поетом в сонет1 «Чатир-Даг - II» :
Богам висот - перелетам-громам, Земл1 родючоТ живущим сокам, Безмовним хмарам, гомшким потокам I легкокрилим в неб1 шулякам -Ти, Еклез1, наш найсвят1ший храм!
Пщ сонцем Криму, пiд слiпучим оком П'янке вино бiжить жертовним током I вщ багать синie фiмiам [2, 22].
У першiй редакцп цього сонету двi терцини мали зовам шший змiст, aнiж в остаточному варiантi: Тут, на тоб^ верховино Таврiди, Спинився дух Еллади ясновидий, Простуючи до вбогих наших сел, -Де син стешв, похилий i упертий, Вiдмовишись вщ благосних джерел, П'е iз криниць здичавшня i смерти [2,802].
Хоч й акцентуеться «дух Еллади ясновидий», який пануе над Кри-мом, та все ж поет бщкаеться, що вш спинив свiй до «вбогих наших сел». Поет протиставляе два св^и: культурний свгг Еллади як «бла-госнi джерела» i свiт бтьшовицько''' дiйсностi з и вбогiстю, «криниця-ми здичавiння i смерти».
Песимiстичний пафос першоварiанту прикшцевих терцин був за-мiнений в остаточно' редакцп сонетi увиразненням пейзажу, вщтво-ренням таемничих сил природи. Чому М. Зеров не вщредагував ос-таннi рядки сонету, а кардинально 'х змiнив? Вочевидь це було зу-мовлено тодiшньою щеолопчною цензурою, бо не могли ж в «бтьшо-вицькому раю» юнувати вбогi села.
Сонет «Партенiт» М. Зеров присвятив своему побратимовi з «п'я-тiрного грона» Михайловi Драй-Хмарк Епiграфом поетовi послужив вислiв-обвинувачення критика Б. Коваленка, який агресивно й несправедливо виступав проти неокласиш, обвинувачуючи 'х у псев-домистецтвк У примiтцi до сонету М. Зеров зазначае: «Партешт - вщ parthenos (дiва). Перший Партенiт - храм дiви Артемiди, другий -Богородничий монастир вiзантiйсько''' доби» [2, 802].
1дейно-фтософський змiст цього вiрша закодований в рядку:«Л-iта минають, не минае мiт». Духовне, прекрасне, ютинне не пщвлад-не часовi i забуттю. Знаком вiчностi карбована антична культура, яка в рiзних видах мистецтв створила неперевершен щеали Краси, возвеличила одвiчнi людськ цiнностi : На скелi, де ламають дiорит, За темною грядою Аю-Дага Розташувала давня грецька сага Храм Артемщи, перший партенiт. ЛИ"а минають, не минае мiт!
Вони жив^ дива Архтелага -Ореспв жах, Пiлатова звитяга I смертний 1ф^ени привiт [2, 23].
Ремшюценцп з антично!' культури не ттьки вiдтворюють дух дав-ньо! Еллади, який пануе над кримською землею, але й увиразнюють неспокiй, сум поет, викликаний передчуттям ново!' доби, якiй справжне мистецтво не потрiбне:
А парубки, камшня й дачнi мури
Вiдповiдатимуть на 'х спiвучi сни
Крiзь зуби натисненим: «Трубадури!...»[2, 23].
Цей неспош М. Зерова-поета помiтний уже й в поезiях, якi ввiйшли до «Камени». Але, як влучно спостер^ В.Брюховецький, «якщо i сонетах, i в александрiйських вiршах «Камени» зовнiшня безпристраснiсть автора була майже пщкресленою, то згодом, як протидiя уыфкаторсь-ким тенденцiям i в житп, й у поези, його слово дедалi частiше набувае виразного емоцюнального забарвлення, вiрш перетворюеться на схви-льовану сповiдь-монолог перед сучасниками i нащадками» [1, 172].
Теза (два катрени) - антитеза терцини) е своерщною формою побудови композицп багатьох соне^в М. Зерова. До них зок-рема й належить сонет «На верхiв'ях Качi». Неповторний пейзаж, який вщкриваеться лiричному героевi поета, повсякчас вражае його новими барвами:
Минули Бабуган i з ним круги вiрлячi, За нами вже рiзка i росяна яйла -I враз нова краса з'явилась, процвта: Лю причарований, як озеро стояче [2,24].
Цш природнш красi поет протиставляе красу жшочу, яка затьма-рюе собою довктля:
I в щедрiй поводi кольорiв, фарб, речей Горуе над уам високотонний голос Та ясна прямота допитливих очей» [2,24]. «Кримську» тему у сво'й творчiй практик М. Зеров суттево збага-тив й перекладами соне^в видатного польського поета Адама Мщке-вича - «Могила Потоцько'!» i «Чатир-Даг». Тринадцятискладовий вiрш, яким написано цi сонети вш влучно замiнюе шестистопним ямбом, одним iз улюблених сво'х розмiрiв. При тому оригiнал не втрачае свое' ритмомелодики, формозмютовоТ едностi: В саду зiв'яла ти, як цв^ рожевий в'яне, Бо днi минулого - барвист мотилi -
Покинули тебе, зоставивши жалi
Та червом спомиыв розвередивши рани [2,428].
В основi сонета - легенда про польську бранку хана Марш По-тоцьку, до образу якоТ в своТй поезп зверталися Александр Пушкш, Леся УкраТнка. Могила славетноТ землячки пробуджуе в душi поета сум, ностальпю за далекою рiдною В^чизною. Увесь трагiзм долi бранки розкриваеться у сонет в гармони з довколишшм свiтом. Гар-монiю людських почуттiв, переживань i свiту природи тонко вщтво-рюе i украТнський перекладач, М. Зеров: Твiй погляд, рщноТ шукаючи землi, На небi випалив той слiд палкий, багряний [2,428].
Перекладач уникае буквалiзму, жертвуючи авторськими еппе тами, метафорами, вш однак досягае ясностi i плавност строфи. Бiльш близьким до орипналу е переклад цього сонета М. Рильським: Чи то не погляд твш, повитий у жал^ Слщи повипiкав огненною сльозою?
В останшх терцинах сонета доля героТн мислиться автором як його власна: О полько!
Тут i я могильним сном засну..,
Край тебе покладуть сумну мою труну,
Де нашi мандрiвцi спиняються порою [2,428].
У своТй статт „У справi вiршованого перекладу» (1928) М.Зеров писав, звертаючись до молодих перекладачiв: „Не досить розумiти самi слова, треба вiдчувати крiзь них свтогляд автора, орiентуватися в його стилютичному прямуваннi, знати обставини, в яких цей текст народився, та його мюце в житт й розвитку даного автора». Цих прин-цитв М.Зеров дотримувався i в своТй перекладацькiй практицi. Свщчен-ням тому е переклад мщкевичового сонета „Чатир-Даг». В украТнськiй iнтерпретацiТ сонет не втратив того авторського „обожнювання» природи, ТТ краси:
Мов янгол ГавриТл, сама потуга й мщь, Ти входи стережеш до зоряного даху; Лю па тобi як плащ, i, яничари жаху, Гаптують твiй тюрбан потоки блискавиць [2,428].
У короткш i сконденсованш формi сонета Адам Мiцкевич зумiв
КОСТЕНКО А.Н.
розкрити багату гаму почутпв лiричного героя, його вражень вщ зустрiчi з кримським дивом- Чатир-Дагом. У своему перекладi М. Зеров зберiг той дух Сходу, яким сповнен кримськi сонети А. Мщкевича, те багат-ство порiвнянь, метафор, афоризмiв, якi так притаманнi схщним мо-вам. Перекладач тонко вщтворив схiдний колорит оригiналу, зберiгши його екзотизми: мшарет, падишах, яничари, тюрбан, гяури.
В украшському перекладi вдало передано й божественну велич Чатир-Дагу, який е символом неповторно'Г едносл земного й небесного: I, висланець землi до синього промшня, Ти долi все забув - людей, i хмару, й грiм, Заслуханий, як бог говорить до створшня [2,428].
«Кримський сонетарш» М. Зерова - ушкальне й неповторне яви-ще в контекстi укра'нського поетичного лтопису Криму. В сонетах неокласика вш постае не тiльки райським куточком природи, але й святинею св^овоТ культури. Суголосся антично''', схщно''' i слов'янсь-ко'' культур створюе унiкальний духовний простiр, в якому живуть об-рази, традицп рiзних нацiональних культур.
Лiтература
1. БрюховецькийВ. С. Микола Зеров: лгг. - критич. нарис.-К.,1990.
2. Зеров М.Твори: В 2-х томах. - Т.1.- К.,1990.
УДК 82.091
Костенко А.Н.,
кандидат филологических наук, докторант, доцент кафедры теории и практики перевода Запорожского национального университета
У. ДЖЕРАРДИ И А.П. ЧЕХОВ: ВОПРОС ДИАЛОГА КУЛЬТУР
У. Джерарди можно считать «заново открытым именем», то есть писателем, весьма известным в начале творческой карьеры и почти полностью забытым позднее. Его первый роман получил название «Тщетность» ("Futility"), и это произведение, связавшее его с Россией навсегда. И не только выбором темы и персонажей романа (действие романа происходит в Петрограде и Владивостоке и во многом
