CC BY
54
В'1ктор ДОВБНЯ
КОСТЯНТИН УШИНСЬКИЙ ЯК ФУНДАТОР Ф1ЛОСОФСЬКО-ОСВ1ТН ЬО1 ДУМ КИ УКРА1Н И
У сmаmmi розглядаються фыософсько-освтш погляди видатного мислителя та гуматста другой половини XIX ст. Костянтина Ушинського. Показуеться, що К. Ушинський, штерпретуючи життя як планетарне явище й основоположну скла-дову структури свту, визнавав соцокультурну д^яль-тсть визначальною в життi особи. Стрижнем фор-мування здатностей людини до сощокультурног само-реалпаиД вт вважав освипу. Стверджуетъся, що у становленш фыософсько-освтнк nоглядiв К. Ушинського провiднароль належить укршнськш свтогляднш традици, а його самого можна вважати одним Ь засновнишв втчизняног та европейськог фыософсько-освтнъо'1 думки.
Сучасна сощокультурна трансформащя Украши актуашзуе дослщження з юторп фшософп освгги. Проблема людини та и освгги на початку XXI ст., яке позначене формуванням постмодерного суспшьства, загострюе дискуси щодо визначальних чинникiв всесвiтньо-iсторичного поступу. Захщш вченi (О. Тоффлер, Г. Кан, З. Бжезшський та iн.) твердять, що у сферi прiоритетiв центр ваги з матерiальних засобiв виробництва перемютився на духовш фак-тори, внаслщок чого постмодерне суспiльство буде гуманним i зробить люди-ну щасливою. Iншi (Е. Фромм, М. Фуко, Ж. Деррща тощо) дотримуються думки, що епохальний злам веде людство до дегумашзаци. Але щ погляди не завжди адекватнi досвщу осмислення проблеми людини та и освiти в юторп украшсько1 фшософсько1 думки, а оскiльки вона близько трьох iз половиною столiть була тюно пов'язана з росiйською фiлософieю.
Маеться на увазi те, що освггш питання особливо актуалiзуються в Укршш з друго1 половини Х1Х ст., коли бiльша частина и була у складi Росшсько1 iмперii. Тодi в Укра1ш й у Роси посилюеться значущiсть фшософсько-освггньо1 тематики, пов'язаноi' з освiтньо-педагогiчною роботою, дотичною до таких поль тико-просвггницьких рухiв, як «народництво», «укршнофшьство» тощо. 1ншими словами, спостерiгаеться загальне явище потягу вчених до теорети-ко-методолопчних основ педагогiки. Про це свщчить iснування у фтософсько-педагогiчнiй думщ друго! половини XIX ст. формально-методичного й фшо-
софсько-методологiчного напрямкiв. Фшософсько-методолопчне крило, до якого належали К. Ушинський, П. Юркевич, П. Кул1ш, М. Пирогов та iншi дослГдники, виходило iз прiоритету людини й обГрунтовувало антропоцентрич-ну педагогiку. Тому звернення до творчосп Ушинського, який розробляв фГло-софське вчення про людину та 11 освiту, сприятиме виршенню питань сучас-ного оновлення змюту освiти в УкрашГ ФшософськГ засади його освГтньо! сис-теми суголосш iз принципами фшософп сучасного реформування освiти.
У зв'язку iз цим особливого значення набувае думка В. Андрущенка: «Усьому свiтовi вiдомi iмена та Где! видатних украшських педагогiв — Макаренка, Сухомлинського, Ушинського, Ващенка, Русово!... Ми маемо про-довжити 1х пошуки в контекст! сучасно! Гсторично! епохи, здiйснити широ-коформатний прогноз розвитку освГтянсько! справи, запропонувати сусшль-ству фундаментальнi нововведення, яы б забезпечили ефективну модершза-цiю освiти, як того вимагае практика» [1, 6].
Але в цшому дослГдження юторико-фшософсько! основи освГтнього, а ширше — культурно-освiтнього процесу в УкраМ лише розгортаеться, хоча укра!нська фiлософська думка постае в едност з iсторiею навчання й вихо-вання вже в часи Кшвсько! Русi. Варто визнати й суттевий внесок у вир1шен-ня фшософських проблем культури й педагопки мислителiв, якi народили-ся й навчалися в Укра1ш, але працювали поза и етнiчними межами. Серед них особливе мюце посiдае Ушинський, чия навчально-виховна й освГтньо-мето-долопчна дiяльнiсть широко спиралася на юторико-фшософську основу.
Таким чином, актуальнiсть обрано! теми автор вбачае в тому, що в нiй роз-глядаються тi iсторико-фiлософськi аспекти освгтньо! концепцп Ушинського, як1 перегукуються з методолопею сучасно! реформи освiти в Укра1ш й можуть бути використанi при виршенш 11 освiтнiх проблем. Стаття актуальна також тим, що розглядае юторико-фшософське пiдГрунтя Ушинського як мислите-ля, який народився й здобув освгту в УкраМ, але завершував освгту в РосГ1 й проявив себе там як учений. Це дозволяе уточнити юторш взаемодГ! укра1н-сько! й росшсько! фшософсько! думки.
Метою ще'1 статтi е спроба проаналiзувати мiсце й роль Ушинського в юто-рГ1 фшософп освГти як дослГдницько! сфери, що виникла на Заходi в середи-ш XIX ст. на перетинi педагопки й фшософп. Об'ектом дослiдження, отже, е стан фшософського осмислення освГти в вврош XIX ст., а безпосередшм предметом — особливост такого осмислення в педагогiчнiй концепцп Ушинського.
Основним матер1алом для нашо! розвГдки е фундаментальна праця Ушинського «Людина як предмет виховання. Спроба педагопчно! антропологи», а також «РГдне слово», «Про моральний елемент у росшському вихо-ваннi», «Лекцп в Ярославському лще'1», «Про народнiсть у громадському вихованш», «Спогади про навчання в Новгород-С1верськГй пмназй», «Питання про народш школи», «Педагогiчнi твори М. I. Пирогова» та гн.
Методолопчною основою досл1дження, насамперед, е фактолопчний та концептуальний матер1ал наукових праць про д1яльшсть Г творч1сть
Ушинського низки укра!нських Г рос1йських досл1дник1в. Для досягнення поставлено! мети та виконання дослГдницьких завдань автор використовуе також юторичний Г компаративний методи, д1алектику, притаманну творам Ушинського як д1алог р1зних позиц1й, верс1й, що веде до узагальнень та наближае до ютини. Використовуеться й синергетична методолопя, типоло-г1чний (топ1чний) анал1з.
Але виршальш методико-методолог1чн1 засади розробки теми автор черпав з юторико-фшософських дослГджень укра!нських учених останн1х деся-тил1ть. Зокрема, це принцип соцюкультурно! зумовленост1 фшософп осв1ти (В. Андрущенко, I. Бичко, Б. Головко, В. Горський, М. Михальченко, В. Огнев'юк, В. Табачковський, В. Шинкарук); принцип нацюнально-куль-турно! типологГ! ф1лософського виршення проблем людини й осв1ти (А. Бичко, П. Гнатенко, I. Зязюн, В. Кремень, В. Личковах, А. Лой, М. Попович, В. Шевченко, В. Шубш). Ураховувалися й постмодершстсьы фшософсько-осв1тн1 пошуки в Укра!ш (I. Добронравова, Г. За!ченко, С. Кримський, М. Кул-таева, В. Лук'янець, О. Соболь, В. Пронякш, В. Окороков, В. Ярошовець, Л. Горбунова).
Усе це дае змогу вивчати фшософш освГти Ушинського в контекста д1а-логу з його творами, ураховуючи сучасний стан фшософсько-освГтньо! думки в Укра!ш та за и межами.
1. Джерела ф1лософсько-осв1тн1х погляд1в К. Ушинського
К. Ушинський, безумовно, належить до корифе!в свГтово! педагопчно! думки. У його творах переплГтаються й перетинаються свГтоглядно-фшо-софськГ тенденцп украi'нськоi' та росшсько! культури з комплексом фшософ-сько-св1тоглядних Гдей, що поширилися в Укра!ш з шших нац1ональних культур. Тут варто зазначити, що свГтогляд людини формуеться в и свГдомос-т1 непом1тно, стих1йно, з перших дн1в життя. Саме тому джерела фшософсько-освГтшх погляд1в мислителя варто шукати в його украшському кор1нн1.
Насамперед зазначимо, що Ушинський отримав визнання в Росп, але водночас його життя було тюно пов'язане з Украшою й, зокрема, Гз Черн1-пвщиною. Так, досл1дники життя й творчосп Ушинського, зокрема, С. Чав-даров Г М. Даденков зазначають, що вш народився в Черн1г1вськ1й губернп в хутор1 Богданка (нин1 ця частина вщйшла до Сумсько! облаеп) [14, 6]. Мати вченого — Любов Ушинська належала до знаменито! укра!нсько! родини Капшспв, яка дала Укра!ш й почасти Росп вГдомих громадських Г пол1тичних д1яч1в, а одружений в1н був на украшщ НадГ! Дорошенко Гз Черншвщини. Працюючи в Петербурз1 й перебуваючи за кордоном, вш при!жджав разом Гз с1м'ею на хут1р Богданка, де мав свш невеликий маеток. Похований Ушинський у Киев1 на територГ! Видубицького монастиря.
Саме Укра!ну Ушинський визнавав своею Батьк1вщиною. В 1868 р. у лисп до вГдомого педагога та письменника друго! половини XIX ст. Л. Модза-левського в1н писав: «Ми поки що поселились в Петербурз1, хоча в наступ-ному роц1 думаю пере!хати до себе на батьывщину — до Киева» [7, 472].
Принципово важливо в даному разi пiдкреслити, що свггоглядш засади майбутньо1 фшософсько-освггньо1 концепцп у свщомосп Ушинського запо-чатковувалися пщ час навчання в Новгород-Сiверськiй пмназп. Власне, вiн i сам визнавав, що «виховання, яке ми здобули в 30-х роках у пмназп... Новгород-Оверського, було в навчальному вщношенш не тiльки не нижче, але навiть вище того, яке в той час здобувалося в багатьох шших гiмназiях» [12, 555].
Таким чином, можна констатувати: подiбно до того, як один iз представ-никiв украшсько1 школи в росшськш фшософп В. Соловйов уважав себе продовжувачем фшософп украшського мислителя П. Юркевича, Ушинський продовжував розробляти т свiтоглядно-фiлософськi пiдходи, якi в початко-вих формах були засвоенi ним ще iз часiв навчання в Новгород-Оверськш пмназп. Гiмназiю живив той гуманютичний дух, що був привнесений фшософом, професором, а потам ректором Харк1вського унiверситету I. Тимывським. Саме вiн був директором пмназп в перюд И формування. Шзшше, пiд час навчання на юридичному факультетi Московського унiверситету, значний вплив на формування його св^оглядних орiентацiй, за свiдченням самого Ушинського, мали лекцп з ютори фшософп права професора П. Редкiна. Це був випускник №жинсько1 пмназп вищих наук, який згодом став ректором Петербурзького ушверситету. До реч^ П. Редкш постiйно спiлкувався зi студентом Ушинським, а потiм спонукав його до педагопчно1 дiяльностi [4].
Питання зв'языв Ушинського з такими вщомими на той час представни-ками фiлософськоl й науково1 думки Украши, як В. Антонович, П. Юркевич, П. Кулiш, М. Костомаров та шшими залишаеться вiдкритим. Але, судячи з арх1вних даних i публiкацiй самого Ушинського, так1 зв'язки були. Зв'язки з М. Пироговим, Л. Модзалевським, М. Корфом вш пiдтримував, це безумов-но. Його пршзди в Ки!в супроводжувалися контактами з украшськими вче-ними, але це потребуе додаткових уточнень i дослiджень, особливо в архiвах Кшвського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, Державному архiвi Укра1ни, а також армвах Москви й Санкт-Петербурга.
Отже, фундаментальнi засади фiлософсько-освiтнiх поглядiв Ушинського тюно пов'язанi з Укра1ною, зокрема з Чершгово-Оверщиною, для фiлософ-сько! думки яко! ще з чаав Чернiгiвського та Новгород-Сiверського кня-зiвств характерна антропоцентрична орiентацiя. Антропоцентризм, який знаходить свое продовження в етноцентризмi (визнання народних витоыв освiти й культури), — це засадничий принцип фшософського розумшня Ушинським людини й педагопки. Провiднi фiлософськi 1де1 Ушинського необхщно розглядати, ураховуючи, насамперед, нацюнально-украшський культурний контекст. Адже чимало фтософсько-освггшх iдей (навчання рiд-ною мовою, народнють освiти, людина як мжрокосм, прiоритет життя над смертю, полщентризм свiтосприйняття тощо), якi вiдiграють принципову роль у творах Ушинського, розроблялися в основному украшською фшо-софською думкою (Л. Баранович, I. Галятовський, Г. Кониський, Г. Сковорода, М. Гоголь та ш.).
Необх1дно у зв'язку з цим зазначити, що йдеться про досить нестандар-тну юторичну ситуацш з точки зору вщповщ на питання про те, як1 мисли-тел1 брали участь у розробщ фшософй й гумаштарних наук у РосГ! XIX ст., Г який внесок вони робили в свГтову фшософсько-педагопчну науку. Розумгочи, що це, водночас, досить дел1катна тема рос1йсько-укра!нських культурних зв'язюв, для нас важливо ще раз пГдкреслити, що ментально свггоглядно-фто-софсьы погляди Ушинського сформувалися п1д час навчання в Новгород-С1верськ1й пмназй, а подальший розвиток Г реал1защю цих погляд1в мисли-тель, внаслГдок зб1гу обставин життя, зд1йснив у Росй.
Саме Ушинський, взаемод1ючи спочатку з П. Редк1ним, а дал1 — самостш-но, закладае основи фшософй осв1ти в умовах Росшсько! держави друго! половини XIX ст., хоча до цих питань зверталися в той час й шш1 дослГдни-ки (П. Юркевич, П. Кул1ш, Ю. Бачинський, М. Пирогов, В. Белшський, М. Добролюбов, М. Чернишевський та ш.).
Таким чином, мислитель схилявся до укра!нського свГтобачення, характерного для представник1в укра!нсько! школи в рос1йськ1й фшософп (В. Соловйов, М. Бердяев, Л. Шестов тощо). Загалом фшософсько-освгтш та фшософсько-антрополопчш м1ркування Ушинського дотичн1 до тлумачен-ня людини та й освГти, властивого вченню про людину Г. Сковороди, чи до Гдей П.Юркевича про непод1льн1сть людини та й особистост1. БГльше того, в1н у цшому под1ляв ф1лософсько-антрополог1чну Гнтерпретац1ю П. Юркевича Г захищав й вГд безп1дставних перекручень, до яких вдавалася в 60—70 рр. XIX ст. частина росшських «прогресист1в» [6, 410]. Отже, в осв1тн1й екзистен-цГ! Ушинського вбачаються переважно вих1дн1 посилки, властив1 саме укра-!нськ1й ф1лософськ1й традицГ!.
Твори Ушинського розкривають нам й шшу складову джерельно! бази його фшософсько-освГтшх погляд1в. Iдеться про те, що вчений постае у сво!х роботах Грунтовним Гсториком ф1лософсько-осв1тньо! думки. Зокрема, вш демонструе глибоке й всеб1чне розум1ння антично! ф1лософсько-осв1тньо! думки, особливо фшософй осв1ти Платона й Аристотеля.
Ф1лософ1я й педагог1ка е науками про людину, тому основну увагу вчений придгляв дослГдженню проблеми людини та й осв1ти. У сво!х працях в1н виво-дить штерпретащю людини за рамки й релшйних, Г б1олог1чних та економь ко-споживацьких обмежень. Людина постае не як «складена» Гз т1ла й душ1, а як особлива цЫсна Гстота, яка сама створюе свое юнування. Тому вс1 пов'язан1 з людиною реч1 Г явища стають «олюдненими», бо набувають антро-полопчного вим1ру у «в1льн1й, улюблен1й д1яльност1» [10, 383].
Таке розум1ння людини дае можливють Ушинському проанал1зувати значний обсяг фшософсько-антрополопчних погляд1в таких захгдноевро-пейських мислител1в Нового часу, як Ф. Бекон, Дж. Беркл1, Т. Гоббс, Ф. Гетчесон, Р. Декарт, С. Кларк, Дж. Локк, Б. Паскаль, Т. РГд, Ж.-Ж. Руссо, Б. Сшноза, Д. Юм тощо.
Доцшьно також зазначити, що Ушинський формулюе нове бачення об'ек-та шзнання. Об'ектом для нього постае не окремо взятий предмет, а сукуп-
нiсть рiзнорiдних предмет, предмет у зв'язках з шшими предметами. Тому пiд час шзнання утворюються знання як про окремий предмет, так i про цшу систему предметiв, до складу яко! входить рiч, що пiзнаеться. 1з цих позицiй вiн аналiзуе погляди свогх зах1дноевропейських сучасник1в: Т. Вайца, Х. Вейса, В. Вундта, В. Гамшьтона, Р. Гейма, М. Дробша, Й. Ердмана, О. Конта, Дж. Мшля, Й. Розенкранца, Г. Спенсера, А. Шопенгауера та ш.
Водночас Ушинський намагався творчо осмислити надбання людинознав-ства й фшософсько-освгтш розробки захiдноевропейських дослщниыв. Про це свiдчить його дискуй з такими вченими, як Г. Гегель, Г. Спенсер, Й. Гербарт, Ф. Шеллшг, Ф. Бенеке, Дж. Локк, I. Кант, Г. Фехнер, К. Фортляге тощо.
Будучи в службових вщрядженнях у Захщнш вврош, вчений, спираючись на вгтчизняний свгтогляд та досвiд зарубiжноl фшософп проанашзував харак-тернi особливостi та умови соцюкультурного розвитку особи i и освiти в Нiмеччинi, Англп, Францп, США та iнших крашах i дiйшов висновку, що досвiд такого розвитку, нагромаджений у рiзних народiв, е надбанням усьо-го людства. Але для нього це означало також те, що в кожного народу юнуе своя система соцюкультурного життя, а вщтак — i нацюнально-освгтня система.
Отже, джерельну основу фiлософсько-освiтнiх поглядав Ушинського утво-рюе складний комплекс свiтоглядних уявлень, притаманних украшськш фшософськш думцi, вироблеш в Захiднiй вврош фiлософсько-свiтогляднi уза-гальнення досвiду педагопчно1 практики, педагопчш новацп, якi виникли в зв'язку з економiчними i полiтичними змшами в вврош та Пiвнiчнiй Америщ в перiод усталення промислово-урбанiзованого суспшьства.
2. Визначення життя людини К. Ушинським
Можемо стверджувати, що фшософське вирiшення проблеми життя, у тому чи^ життя людини, у Захщнш вврош в другiй половинi XIX ст. окреслюва-лося здебiльшого в контекст! бюлогп. Такий фiлософський пщхщ властивий i марксизму, адже Ф. Енгельс визначив життя як «споаб юнування бiлкових тiл, iстотним моментом якого е постшний обмшречовин 1з зовншньою природою, що Их оточуе, причому iз припиненням цього обмшу речовин припиня-еться й життя, що приводить до розкладу бшка» [2, 568].
Дане положення широко використовувалося офщшною фiлософiею й у радянськi часи. Це означае, що пнорувалося суто людське життя. Адже якщо життя розглядати як «споаб юнування бшкових тш», то з нього виключають-ся таю суто людсью явища, як культура, полгтика, релiгiя тощо, бо гх треба вва-жати функщею способу iснування бiлкових т^л. Тобто фактично й Ф. Енгельс, i марксистсько-ленiнська фiлософiя рухалися в контекста вульгарного мате-рiалiзму, поеднаного з об'ективним iдеалiзмом Г. Гегеля.
Доцшьно нагадати, що в XIX ст. були й iншi версП життя. Зокрема, пред-ставник «фшософп життя» Ф. Нщше, розглядаючи людину як бюлопчну, недовершену й хвору ютоту, у якiй тваринне значною мiрою пiдмiнене розу-мом, твердив, що розум, як шструмент життя, позбавляе власне життя ста-
тусу абсолютно! цшносп. Насправд1, вважав ф1лософ, основу життя складае воля, а все шше лише засоби, п1дпорядкован1 досягненню цшносп життя. Такою ц1нн1стю е влада, а здобуття влади означае й оволодшня потр1бними для життя матер1альними ц1нностями [3, 318].
Особливють ф1лософсько-антрополог1чно! точки зору Ушинського поля-гае, по-перше, у тому, що життя вш розглядав не як «юнування б1лкових т1л», а як д1яльнють, рух, що мае також сощально-культурний зм1ст, бо воно властиве й людям. По-друге, Ушинський у 60-х роках XIX ст. не тшьки витлу-мачував людину як загалом здорову, розумну й вольову ютоту, а й започатку-вав фшософське вир1шення проблеми життя як планетарного явища.
Розумшня вченим життя як св1тового, планетарного явища, а людсько-го життя як гранично! й засадничо! п1дстави св1тобуття, означало для нього й те, що проблеми освгти людини неможливо вир1шувати без належного шз-нання само! людини. Людина — це перш за все живий оргашзм, тому розгляд будь-яких питань освгти людини, з точки зору Ушинського, слГд починати з фшософського анал1зу життя як бюлопчного явища. Життя постае як осно-воположна складова свгту. Життя в цьому смисл1 е явищем свгтовим, бо воно охоплюе всю планету й включае в себе юнування бактерш, рослин, тварин Г людей. НаслГдок п1знання людини як живо! ютоти для Ушинського означае теоретичне з'ясування вид1в оргашчного життя та характеру сп1вв1дношень м1ж ними на тому р1вн1, який дозволяла сучасна йому бюлопчна наука. Вчений, користуючись пор1вняльно-анал1тичним методом, вбачае ютотш ознаки рослинного орган1зму у твариш (р1ст, розмноження). Але вш шд-креслюе, що тваринам, кр1м рослинних ознак, властив1 ще й процеси житте-в1 (чуття, рух), а також органи, як1 !х виконують (нерви, органи чуття, м'язи тощо). Виявами життя е рух Г почуття, тому на нього можна впливати, скеро-вуючи рух оргашзму через вплив на псих1ку [9, 66—73].
Внасл1док цього слово «виховання» в тлумаченн1 Ушинського набувае загальнофшософського смислу. Адже коли виховання — це людський вплив на життя та юнування не тшьки людини, але й тварин Г рослин, то це означае, що виховання е р1зновидом планетарно! роботи людей. Воно е обов'яз-ковим аспектом культуротворення, бо виховання сприяе розвитков1 якого-небудь оргашзму за допомогою вщповщного способу використання власти-во! йому матер1ально! або духовно! поживи [9, 53]. Тому серед базових категорш теорГ! виховання прац1 досл1дника м1стять також поняття орган1зму й розвит-ку. Через те, що в другш половиш XIX ст. знання про мжрооргашзми знахо-дилися в зародковому сташ, до орган1зм1в в1н вГдносив, насамперед, росли-ни, тварин Г, зрозумшо, людей, як Гз боку !хньо! тглесно! Гндив1дуальност1, так Г з точки зору !хньо! згуртованост1 в ГсторГ! сусп1льства. Тому оргашзмом Ушинський називав будь-яку Гстоту, яка мае самостшну внутр1шню силу роз-витку й органи, за допомогою яких ця сила реал1зуе притаманний ютот1, але наукою ще не вивчений «оргашчний план» [9, 53].
Таким чином, специф1ку людського життя Ушинський конкретизуе через зютавлення з1 способами життя рослин Г тварин. Ор1ентуючись переважно на ар1стотел1зм, вш знаходить Гстотн1 (аналог1чн1) ознаки рослинного оргашз-
му y твapинi (piст, pозмноження), are пiдкpеслюe, що y твapинi, кpiм pослин-нт оpгaнiв i пpоцесiв, e ще пpоцеси «життeвi», пiд якими вш pозyмiв чуття (вiдчyття) тa pyx, a тaкож оpгaни, якi ïx виконують (неpви, оpгaни чуття й м'язи). Вщмшнють мiж pослиною й твapиною полягae в тому, що y твapин, як i в людини, pослинний пpоцес тiльки видозмiнюeться: y pослинi ïï кшце-вим шдсумком e piст, a y твapин i людин piст e лише подготовкою до iншиx, склaднiшиx пpоцесiв, як1 й yтвоpюють, та його думку, сaме явище життя. Отже, pослинa pозглядaeться як пеpеxiднa лaнкa м1ж живим i неживим свгтом. Живi оpгaнiзми пpоявляють своe iснyвaння в здaтностi тiлa pyxaтися, пеpемiщaти-ся з метою живлення, pостy, pозмноження тa зaбезпечення шшт пpоявiв життя.
Але кpiм pослинниx потpеб Ушинський знaxодить y твapинax потpебy в дiяльностi, a в людиш — потpебy свiдомоï дiяльностi, яга pозглядaeться ним виключно як душевта потpебa. Свiдомa дiяльнiсть виявляeться тод^ коли фiзичнi потpеби тiлa зaдоволенi, a дyшa вимaгae дiяльностi вже зapaди сaмоï дiяльностi. Звiдси мислитель виводив пpинципово вaжливе фiлософське положення ^о те, що «.. .людита не для того живе, щоб iraybara, are для того iснye, щоб жити» [9, 29]. Тобто життя твapин збiгaeться з ïxнiм буттям, еле буття людини e тшьки основою, нa якiй pозгоpтaeться ïï життя як сaмодiяльнiсть.
Уpaxовyючи нвд^н™ нayковоï думки, a тнкож ^штно ïx пеpеосмислюю-чи, фiлософ, зpештою, життям нaзивaв невщому нaм дичину чи сyкyпнiсть пpичин, що дaють твapинномy оpгaнiзмовi можливiсть почyвaти й виявляти сво! почуття довтьними pyxaми [9, 185]. Констaтyючи, що «сутнють» життя ще не пiзнaнa, дослщник ввaжaв 3a доцiльне звеpнyтися до вивчення його ^оя-вiв. Резyльтaтом стaв висновок, що в оpгaнiзмi безпосеpеднiм «знapяддям життя» e неpвовa системa. Пpичомy неpвовa системa — це «суто твapиннa сис-темa», бо нiчого подiбного 1й y pослинax немae [9, 185—186].
Отже, життя в плaнетapномy смислi Ушинський pозглядae як змiст ydx вия-вiв життя. Пpичомy людинa витлyмaчyeться ним як концентpовaний вияв зaгaльниx xapaктеpистик живого, a отже — твapин i pослин. Тaким чином, людита y твоpax дослiдникa постae yнiвеpсaльною iстотою, зосеpедженням i ^оявом плaнетapного життя, яке не зводиться до взaeмодiï оpгaнiв людсько-го lina aбо до дyaлiзмy «rina й дyшi». Людинa — це м^окосм, який iснye як оpигiнaльне й неподiльне цiле [9, 54]. TaraH погляд нa людину ознaчaв, що мислителю влaстивий гyмaнiстичний, тобто цшсний, системний пiдxiд до життя людини. Воно визите й виpaжене в стaвленнi до людей i пpиpодно-го довклля, a pеaлiзyeться eднiстю стнновлення й буття, яке пpедстaвлене вшь-ною, отже, твоpчою дiяльнiстю. Остaння невщдшьта вiд суто людського, гyмaнного буття людини [10, 383].
Фшософську apгyментaцiю життя Ушинський стpyктypно вибyдовye не чеpез опозищю «людинa — пpиpодa», a 3a лопкою спiввiдношення «мaкpо-косм — м^окосм» нa спiльномy «полi» життя. Maкpокосм — це життя pос-линне, твapинне й людське paзом взятi, a мiкpокосм — це ^дивиу^ь™ людинa. Плaнетapне життя, тaким чином, вiн pозглядae як концентpaцiю
вс1х вияв1в життя, а непод1льну (Гндив1дуальну) людину — як вияв загальних характеристик живого, а отже — Г тварин, Г рослин. Тому людина в Ушинського виступае ун1версальною ютотою. Цей погляд дае йому можливють обГрунто-вувати з урахуванням тогочасних наукових даних Гдею цшсносп людини й роз-глядати !! життя як единий процес становлення й буття.
Варто зазначити, що в XIX ст. педагопка хиталася в межах дуал1зму «т1ла й душ1». Тому висунення Ушинським тези, що людина неподшьна й повинна вивчатися й формуватися як цГле, означало обГрунтування нового аспекту гуманютичного погляду. Суть його в тому, що людина розглядалася не як «складена» Гз т1ла й душ1, а як непод1льна, оргашчна Гстота, у як1й природа й культура, тГло й дух, навчання й праця тощо е р1зномаштними виявами одного цГлого. Але з-пом1ж ус1х вид1в людсько! д1яльност1, пров1дна роль належить прац1, необхщнш для самов1дтворення життя особи й людства.
Фшософський принцип ц1л1сност1 зумовив те, що Ушинський не роздь ляв людину на окрем1 фрагменти. Завдяки цьому на зм1ну розгляду людини з точки зору бюлоги, етики, пол1тики, релт! тощо, що було властиве пози-тив1стським, матер1ал1стичним та Гдеал1стичним тенденц1ям (О. Герцен, М. Чернишевський, П. Лавров, П. Чаадаев та ш), у фшософську й педагопч-ну думку Росшсько! Гмперп входить антропоцентричний, екзистенщально-гуманютичний п1дх1д, який розглядав д1йсн1сть як розгортання людсько! життетворчост1 та самод1яльност1.
Анал1з ф1лософсько-осв1тн1х роздум1в Ушинського свГдчить, що людину та завдання и осв1ти й виховання в1н розглядав не у вузько дидактичному, а в широкому суспшьному Г в планетарному, всесвгтньому аспект1. Такий тд-х1д до людини в другш половин1 XIX ст., коли фшософи р1зних кра!н т1льки почали осмислювати планетарну долю людства в умовах шдустр1ально-урба-н1зовано! цившзацп, був не тГльки новим словом. Розгляд життя людини у св1-товому вим1р1, на думку ф1лософа, мае створити Грунт новш педагог1ц1, що поеднуе знання закошв людського орган1зму, закошв сусп1льства Гз законами виховання. Ось чому вчений переконував, що без з'ясування закошв людсько! природи — бюлопчно! й суспГльно! — знання виховних правил е сумшв-ним. Вш проводив думку, згГдно з якою вихователю корисшше вивчити, насамперед, орган1зм людини, шж засво!ти зб1рку тих чи шших правил виховання. Адже педагогу треба передбачати результати свое! роботи, розумгти як вплине виховна д1я на людину, ураховуючи, що вона все-таки е особливим живим оргашзмом.
ПГдсумовуючи роздш, п1дкреслимо, що Ушинський здшснив Гсторико-ф1лософський анал1з тлумачення життя в трьох аспектах: 1) як свгтового явища; 2) як оргашчного буття людини; 3) як и духовного само1снування. Це означае, що вчений, розглядаючи питання життя в 60-х роках XIX ст., здшснив своерГдний перелом у розробщ ще! проблеми в цшому, виводячи ф1ло-софсько-антрополог1чну думку Укра!ни й РосГ! на яюсно новий р1вень. По сут1, саме вш започатковуе наукове (нерел1г1йне) тлумачення змюту поняття «життя» як свгтового, планетарного явища. Водночас внесок Ушинського в
розробку ще1 проблеми зовам не вивчався, хоч вш мав далекосяжнi наслщ-ки для фшософсько-антрополопчно1 думки в Укршш, Росп та в европей-ськiй фшософп в цiлому.
3. Фiлософсько-освiтня реалiзацiя К. Ушинським концепцГГ життя людини
Розглянемо постановку й особливостi вирiшення мислителем проблеми фшософсько-освгтньо1 реаизацп концепцп життя людини в умовах устален-ня промислово-iндустрiального суспiльства, що формувалося в Росшськш державi пiсля реформи 1861 р. Насамперед зазначимо, що цшснють виявiв життя людини Ушинський пов'язував iз соцiокультурною дiяльнiстю, у якш провiдним чинником виступае освiта. Завдяки соцiокультурному iснуванню людина формуеться як людина. Яысть людини, и здiбностi розглядаються вченим у загальному контекста взаемодп трьох факторiв: бiологiчного (люд-ський органiзм iз його структурами та функщями), псих1чного (свiдомiсть, почуття, воля) i соцiального (соцiальне середовище, навчання й виховання).
Вщповщно до фшософсько-освгтньо1 концепцп дослiдника, i це варто пщкреслити, людина пiдпорядкована не тальки законам живоТ природи, але й суспiльним законам та законам власно1 цiлiсностi. Людина не може юну-вати як без особливого роду природних якостей, так i поза суспшьством. Середовищем буття людини виступае змют соцiокультурного iснування суспшьства. Людина, на думку Ушинського, розвиваеться тшьки в культурi та юто-рп й тiльки завдяки цьому усвщомлюе свiй розвиток. «Погляньте на життя окремо1 людини, — писав учений, — i ви переконаетеся, що не тальки юнуван-ня П й перший вж доконче зумовлюються сiм'ею, але що й увесь подальший розвиток П й навiть сама здатнiсть мови залежать цiлком вiд життя серед того народу, до якого вона належить, i серед роду людського, одним з оргашв якого е народ» [9, 56—57]. Спонукають людину до особистого соцюкультур-ного буття таю фундаментальш потреби, як потреба розвитку, потреба гро-мадськостi i потреба духу [8, 40].
Пiдкреслимо також, що стосунки людини й суспшьства розглядаються Ушинським як взаемозумовлеш. Суспiльство, на думку мислителя, повинно задовольняти соцiокультурнi потреби людини, яы, у свою чергу, можуть бути задоволеш тiльки в суспiльствi. Тшьки суспiльство задовольняе iнстинкт «громадськостi» людини. Але головне, що суспшьство задовольняе найвищу потребу людини — потребу особистого розвитку.
Однак це не означае, що людина не може вимагати вщ суспшьства, дер-жави та вщ «громадянсько1 сфери» визнання свободи свое1 особистост1. У зв'яз-ку iз цим виникае проблема правопорядку. Ушинський розв'язуе и, обГрун-товуючи iдею рiвностi всiх громадян перед законом. Його свiтоглядно-антро-полопчш та фiлософсько-освiтнi мiркування спрямованi на встановлення дiалогiчних, толерантних стосункiв мiж людьми. Соцiокультурна толеран-тнiсть, на думку дослщника, е однiею з головних передумов формування громадянського суспшьства, як вщмшно1 вiд держави самодiяльностi гро-
мадян. «У громадянських в1дносинах, — п1дкреслюе вчений, — держава, скар-бниця, церква, приватна людина й навгть найшкчемшша р1ч, яка над1лена яким-небудь громадянським правом, е р1вними» [8, 38].
Знання законом1рностей Г функц1онування людського оргашзму, його ф1з1олог1чних, т1лесних особливостей дае змогу Ушинському запропонувати специф1чне й, на нашу думку, актуальне для сучасного соц1окультурного процесу в укра!нському сусп1льств1 р1шення. Виходячи з того, що в житп людини визначальну роль в1д1грае соц1окультурна д1яльшсть, мислитель наголошував, що функцй людського оргашзму за допомогою навчально-виховно! роботи сл1д спрямовувати не в космопол1тичне р1чище, а до реаль зацй у в1дпов1дному нац1онально-культурному середовищ1. Т1льки нацю-нально ор1ентована система свободи, вважав учений, спроможна забезпечи-ти гуманний зм1ст Г характер освгти, «розвиток розуму й серця» молод [13, 297].
Найвиразн1ше нацюнально-культурний аспект ф1лософсько-осв1тн1х Гнтенц1й Ушинського проявляеться в тлумаченн1 рол1 нац1онально! мови. Вона е «душею, серцем народу», його культурним здобутком, пов'язуе людсьы поколшня, е означенням реального життя. Мова як соц1окультурна шсти-тущя зумовлюе становлення та розвиток людського свгту, Г, водночас, харак-теризуеться творчо-активною природою, наявнютю певних соцюкультурних норм розвитку. Через це нацюнальна мова наповнюе св1т людини, постае необхГдним явищем й життя. Творчо-активний характер використання мови стае запорукою особисто! спроможност1 людини до соцюкультурно! само-реал1зацй. Загальний висновок Ушинського Гз цього приводу полягае в пере-конанн1, що «...мова народу — кращий, що школи не в'яне й в1чно знову роз-пускаеться, цв1т усього його духовного життя, яке починаеться далеко за межами юторй. У мов1 одухотворяеться весь народ Г вся його батьювщина» [11, 269].
Основою розвитку здатносп людини до самореал1зацй, за Ушинським, е осв1та. ОсвГта включае в себе навчання й виховання, що дае можливють для творчого розвитку шдивща Г як окремо! особистост1, Г як представника сус-п1льства. Самореал1зац1я Гндив1дуальних зд1бностей зумовлюе соцюкультур-ний статус людини, а це тюно пов'язано з1 станом навчально-виховного процесу в сусшльств1. Промислова цив1л1зац1я справила визначальний вплив нац1онально! держави на освгту. Через це соц1окультурний розвиток у всгх наро-д1в п1шов сво!м особливим, нац1ональним шляхом. Для европейсько! соц1о-культурно! ситуацй друго! половини XIX ст. стало характерним юнування в кожного народу власно! нацюнально! системи осв1ти.
Потр1бно в1ддати належне Ушинському: осв1та трактуеться ним як система соцюкультурного вГдтворення суспГльства, у як1й школа посГдае одне Гз чГль-них м1сць. Водночас вш показуе екзистенц1ально-антрополог1чну парадок-сальнють шк1льно! осв1ти, суть яко! проявляеться в тому, що вчитель остаточ-но не знае, чому вш навчае, а учень так само вичерпно не знае, чому вш навчаеться. Вчений запропонував винятково щкаву штерпретацш навчаль-но-виховного процесу: «Наставник обманюе дитину, кажучи !й те, чого сам не думае й не почувае; дитина обманюе наставника, пГдроблюючись п1д його
тон i його почуття, переказуючи йому вiрно те, чого сама не усвДдомила й не вддчула; наставник обманюе самого себе, гадаючи, що душа його вихованця розвиваеться; дитина обманюе також саму себе, вважаючи себе не тим, що вона е насправдД, i всД ми гадаемо обдурити вiчну Дстину» [13, 289].
Способом розвитку здiбностей людини в соцiокультурному середовищi Ушинський вважае виховання, яке «олюднюе» людину. На наш погляд, вче-ний цшком логДчно вщстоював думку про те, що робота з людьми й серед людей по свош суп е мистецтвом, а мистецтво нДколи не обмежуеться одним методом. Kрiм того, одш й та ж методи в рiзних обставинах бувають як корисни-ми, так i шкiдливими. Через це дослiдник вважав вивчення фДзично1 й душевно! природи людини й обставини, у яких вона перебувае, фшософським фундаментом освгтньо-педагопчно1 роботи.
СлДд вщзначити й той факт, що Ушинський обстоював принцип екзистен-щально1 унiкальностi кожно1 людини. Звiдси випливало, що фiлософський змiст гуманiзму утворюеться розумiнням норм вiдношень мiж конкретними людьми на рiвнi повсякденностi, що включае умови и життя, вiковi й куль-турнi особливостi. Така фшософсько-освгтня позицiя давала можливiсть твер-дити, що в роботi з рiзними людьми, зокрема, на нивi навчання й виховання, потрiбно брати до уваги як сощальш норми, так i «безмежно рДзноманДт-нi» обставини, бо «натури вихованщв не схож1 одна на одну» [9, 28].
Аналiз фiлософських роздумiв Ушинського свiдчить, що тлумачення нацюнально-культурного аспекту освiти в нього все-таки дещо розмите. Вш веде мову переважно про «слов'янську природу» i «патрiархально-слов'янський характер» освiти в Росшськш Дмперп, не розглядаючи питання освДти пщвлад-них Тй народдв. Разом iз тим мислитель показуе, що розвиток промислово-урба-шзовано1 цившзацп веде до втрати патрiархальностi, отже, стимулюе потребу в новДй моральность У зв'язку Дз цим вш, по сутД, був одним Дз небагатьох мислителiв, що розробляли в Росшськш державД друго1 половини XIX ст. змДст сшввщношення «громадянсько1» та «загальнолюдсько1» моральность
Отже, фшософсько-освгтш мДркування Ушинського актуалДзували проблему роздвоеноста морально1 сфери людини при переходД вдд традицшного до шдустрДально-урбашзованого суспшьства. Роздвоенють виявляеться в тому, що в соцюкультурному юнуванш людини деякий час уживаються досить мирно патрДархальна моральнДсть у вДдносинах зД своею сДм'ею й абсолютна аморальнють за межами сДм'Т. Така роздвоенють не може продовжуватися безкДнечно, тому що поступово аморальнють, що складаеться за межами сДмейного побуту в системД торгово-ринкових вДдносин, переноситься й у сДм'ю. «Людина на початку шбито роздвоюеться, Д в серцД в не1 деякий час уживаються дуже мирно патрДархальна моральнють щодо свого сДмейства й повна аморальнють за межею сДмейства» [5, 34]. Причому наявнють роздвоеностД морально1 сфери вчений констатуе як у простих людей, так Д в тих, хто нале-жить до вищих верств суспшьства. Загалом моральнють для Ушинського — це своерДдна межа творчого самоздшснення й спосДб соцюкультурно1 самореа-лДзацп людини в умовах соцДально диференцДйованого суспшьства.
Розв'язaння основно! нaпpyженостi соцiокyльтypноï ситyaцiï в Росшськш деpжaвi вчений пов'язye з освгтою. Але вiн pозyмie, що освгта не yсyвae, не знь мae нaпpyженостi в особистому життi людини, оскшьки не pозв'язye остнточ-но пpоблемy iснyвaння людини y свт, не yсyвae ïï стpaждaнь, откоси CTa-новищa, непевност мiжлюдськиx стосунюв. Пpоте освiтa pобить життя бшьш пpийнятним, звiльняe людину вiд темpяви, дae можливiсть сaмоpеaлiзyвaти-ся. ^ичому освiтy мислитель не зводив до табуття знaнь i освоeння спець aльностi. Тому виpiшення aльтеpнaтиви «сцieнтизм — aнтисцieнтизм» Ушинський пов'язyвaв iз пеpеxодом вiд сцieнтизaцiï до гyмaнiтapизaцiï освь ти й життя. Лопко-гносеолопчш тa соцiaльно-кyльтypнi вимipи фшософ-сько-освгтньо! концепци' мислителя скеpовaнi нa обстоювaння гумннютич-но! пеpспективи. Тим сaмим його пiдxоди до освiти суголосш iз сyчaсними тен-денцiями pозвиткy освiти в Укpaïнi.
* * *
Отже, Ушинський зaймae видaтне мiсце в ^TOpii фiлософiï освiти Gвpопи дpyгоï половини Х1Х ст., пpедстaвляючи, по суп, Сидну Gвpопy, тобто Укpaïнy й Росiю. Мaбyть, не буде пеpебiльшенням скaзaти й те, що вчений зpобив особ-ливий внесок до фшософи' освiти, фiлософськоï aнтpопологiï, екзистенцш-но! фiлософiï тощо.
3a^yra мислителя, нa нaш погляд, полягae в тому, що вiн y добу устглен-ня iндyстpiaльноï цивiлiзaцiï yсвiдомлюe можливi зaгpози iснyвaнню людини, що несе суспшьству безумовне пaнyвaння меxaнiчноï теxнiки. Кpiм того, фшософ досить чiтко окpеслюe сyпеpечливiсть сaмоï людини нa почaткy ^^dpia^™'! цивiлiзaцiï, що пpоявляeться в pоздвоeностi ïï моpaльностi, що вимaгaло фшософського пеpеосмислення питaнь соцiокyльтypного pозвит-ку людини в новiй екзистенцiaльнiй ситyaцiï. Потpебa тaкого пеpеосмис-лення pеaлiзyeться y фiлософiï Ушинського як pозгляд питaння пpо можли-востi й межi освiти. Отже, iстоpично вчений пеpебyвaв бiля витокiв фоpмy-вaння того нaпpямкy фiлософсько-освiтнього вчення, яке та почaткy XX ст. y зaxiдниx кpaïнax остaточно конститyюeться в о^ему дисциплiнy — фiлосо-фш освiти, що нинi й в Укpaïнi нaбyвae все бiльшого зтачення. Це й дae нaм пiдстaви ввaжaти його одним iз фyндaтоpiв yкpaïнськоï тa eвpопейськоï фiло-софсько-освпньо! думки.
Розгляд особливостей фiлософсько-освiтнix поглядiв Ушинського дозво-ляe визнaчити до певно! мipи пеpспективи pоботи в цьому нaпpямкy. Ha нaшy думку, зaслyговye нa yвaгy бiльш шиpоке й системне вивчення iстоpiï фшософи' освгти в Укpaïнi впpодовж XIX—XX ст. y свiтлi сyчaсноï фшософсько! aнтpопологiï. Кpiм цього, потpебyють системaтичного дослiдження фiло-софськ1 iдеï пpовiдниx нayково-педaгогiчниx дiячiв Укpaïни й Роси' пpотягом XIX ст. Доцiльно, та таш погляд, спецiaльно пpоaнaлiзyвaти пpоблемy соцiо-кyльтypного iснyвaння людини в yмовax пеpеxодy до постмодеpного, iнфоp-мaцiйного сyспiльствa, що зyмовлюe фшософсью пошуки тaкоï моделi оpгa-нiзaцiï суспгльного буття, якa б поeднyвaлa, a не пpотистaвлялa дyxовнi тн мaте-
р1альн1 потреби людини. ДослГдження зазначених та Гнших питань дасть змогу, очевидно, бшьш адекватно осмислити шляхи й пГдходи до створення оптимальних умов розвитку особистосп, й соц1окультурно! самореамзаци, що сприятиме сучаснш реформ1 осв1ти в Укра!ш й поступу укра!нського су-спшьства.
Лiтература:
1. Андрущенко В. Фшософш осв1ти XXI столитя: пошук пр1оритет1в // Фшософш освь ти. - 2005. - №1. - С. 5-17.
2. Енгельс Ф. Д1алектика природи // Маркс К. Г Енгельс Ф. Твори: В 30 т. - Пер. з 2-го рос. вид. - К.: ПолГтвидав Укра!ни, 1958-1968. - Т 20. - 1965. - С. 319-577.
3. Ницше Ф. Воля к власти: Опыт переоценки всех ценностей // Избранные произведения: В 3 т. - М.: REFL-book, 1994. - 352 с.
4. Редкин П. Г. Избранные педагогические сочинения. - М.: Изд-во АПН РСФСР,
1953. - С. 1-40.
5. Ушинский К. Д. О нравственном элементе в русском воспитании / / Педагогические сочинения: В 6 т. - М.: Педагогика, 1988. - Т. 2. - С. 27-57.
6. Ушинский К. Д. Педагогические сочинения Н. И. Пирогова // Педагогические сочинения: В 6 т. - М.: Педагогика, 1988. - Т. 2. - С. 408-457.
7. Ушинский К. Д. Письма // Педагогические сочинения: В 6 т. - М.: Педагогика, 1988. - Т 2. - С. 462-480.
8. Ушинский К. Д. Лекции в Ярославском лицее // Педагогические сочинения: В 6 т. -М.: Педагогика, 1988. - Т 1. - С. 32-66.
9. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагопчно'! антропологи // Твори: В 6 т. - К.: Рад. школа, 1952. - Т. 4. - С. 21-451.
10. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагопчно! антропологи // Твори: В 6 т. - К.: Рад. школа, 1952. - Т. 5. - С. 24-384.
11. Ушинський К. Д. РГднеслово // Твори: В 6 т. - К.: Рад. школа, 1954. - Т 1. - С. 268-280.
12. Ушинський К. Д. Спогади про навчання в Новгород-Оверськш пмназГ! // Твори: В 6 т. - К.: Рад. школа, 1955. - Т. 6 - С. 554-561.
13. Ушинський К. Д. Педагопчш твори М. I. Пирогова // Твори: В 6 т. - К.: Рад. школа,
1954. - Т. 1. - С. 281-329.
14. Чавдаров С., Даденков М. К. Д. Ушинський. - К.: Рад. школа, 1945. - 29 с.
Виктор Довбня. Константин Ушинский как основатель философско-образовательной мысли Украины
В статье рассматриваются философско-образовательные взгляды выдающегося мыслителя и гуманиста второй половины XIX в. Константина Ушинского. Показано, что К. Ушинский, интерпретируя жизнь как планетарное явление и основополагающую составляющую структуры мира, признавал социокультурную деятельность определяющей в жизни человека. Стержнем формирования способностей личности к социокультурной
самореализации он считал образование. Утверждается, что в становлении философско-образовательных взглядов К. Ушинского ведущая роль принадлежит украинской мировоззренческой традиции, а его самого можно считать одним из выдающихся представителей отечественной и европейской философско-образовательной мысли.
Victor Dovbnya. Kostyantyn Ushynskiy As a Founder of the Ukrainian
Philosophical and Educational Thought
The article is devoted to the philosophical and educational views of the outstanding thinker and humanist of the second part of the XIX century, K. Ushynskiy. The author underlines that Ushynskiy by viewing the life as a planetary phenomenon and a fundamental component of the world structure, allows a social and cultural activity as crucial one in a person's life. According to his views, education is crucial site in the formation of human's social and cultural abilities and self-realization. It is stated that Ushynskiy's philosophical and educational views have been influenced by Ukrainian outlook tradition. Ushynskiy can be considered as one of the founders of national and European philosophical and educational thought.
