CC BY
21
1. Л1СОВЕ ТА САДОВО-ПАРКОВЕ ГОСПОДАРСТВО
УДК 630 *165.3 Доц. О. Т. Данчук, канд. с.-г. наук - НЛТУ Украти, м. Львiв
КОНЦЕПТУАЛЬШ ЗАСАДИ ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ГЕНЕТИКО-СЕЛЕКЦ1ЙНИХ РЕСУРС1В Л1СОВИХ ПОР1Д В УКРА1Н1
Проан^зовано чиннi законодавчi та галузевi нормативы акти, в частинi, що регу-люе охоронний i господарський статус люових генетичних резерватов i плюсових наса-джень. Встановлено, що значна частина ранiше видiлених лiсових генетичних резерва-тiв i плюсових насаджень неефективно виконують функцiю збереження генофонду. Обгрунтовано потребу впровадження норм i положень, якi забезпечували б ефективне використання репродуктивного потенцiалу генетичних резервайв i плюсових насаджень, !х безперервне функцiонування як стабiльних та складних за просторовою i вь ковою структурою гомеостатичних систем, шдвищення рiвня генетико-селекцшно! цш-ностi та бюлопчно! стiйкостi на основi проведення селективних рубань та введення об-межень на санiтарнi рубання.
Ключовi слова: збереження генофонду, генетичш резервати, плюсовi дерева, плю-совi насадження, лiсове насiнництво, лiсонасiнна база, селективш рубання.
Вступ, постановка проблеми та и актуальнiсть. Питаниям збереження та використання лкових генетичних ресурсiв для потреб лкового селекцiйиого иасiииицтва надають велику увагу на мiжнародному та нащональному рiвнях. В Украíнi з щею метою розроблено та дie низка законодавчих та галузевих нор-мативних актiв, основними з яких е Закони "Про природно-заповiдний фонд Укра1ни" [3], "Про насiния та садивний матерiал" [2], "Лiсовий кодекс Украши" [4], наказ Мiнiстерства лкового господарства Украши вiд 22 липня 1996 р., № 77 "Про затвердження системи ведення лiсового насшництва" [6], а також "Настанови з лкового насшництва" [6] та "Рекомендаци з удосконалення режиму охорони i використання лiсових генетичних ресурсiв листяних видш у Кар-патському регiонi" [8]. Зазначенi законодавчi та вiдомчi нормативнi акти у свош сукупностi формують концептуальнi засади, що повинш гарантувати ефективну дiяльнiсть лiсогосподарських пiдприемств у сферi збереження генофонду лко-вих порiд та забезпечувати потреби лкового господарства у цшному за своши спадковими властивостями репродуктивному матерiалi.
З метою практично!' реалiзацií наведених вище нормативних положень у структурi лiсового фонду Украши видшено категорií генетико-селекцiйних об'ектш. Серед них особливо вагоме значення мають лiсовi генетичнi резервати, плюсовi насадження та плюсовi дерева, що зумовлено високим рiвнем 1х гене-тично!' цiнностi.
Мета дослщження - проведення аналiзу концептуальних засад, на осно-вi яких у лiсовому господарствi Украши здiйсиюють видiления генетико-селек-цшних об'ектш, забезпечують íх збереження та використання для практичних потреб. Ключовi особливостi аналiзу полягали у такому:
• встановлення рiвня вiдповiдностi нормативно встановлених критерия оцiнки кандидаив, що претендують на отримання статусу об'eктiв генетико-селек-цшно!' характеру, сучасному рiвню наукових даних у планi виявлених загаль-них та специфiчних закономiрностей генетичного контролю, а також характеру успадкування господарсько-цшних ознак окремих дерев i деревосташв;
• оцiнювання ефективностi функцiонування ключових об'eктiв збереження генофонду та люового селекцiйного насiнництва (генетичних резерваив, плюсових насаджень i плюсових дерев) як джерел заготiвлi репродуктивного матерiалу та "банкiв" збереження найбiльш цшного генофонду лiсових порiд. Досягнення поставлено!' мети передбачало вивчення функцiонального
стану генетичних резервапв, плюсових насаджень i плюсових дерев на основi документальних, лiтературних та експериментальних дослвджень; встановлення рiвня значущостi перерахованих вище об'екпв у структурi лiсонасiнноí бази та забезпеченш потреб лiсового селекцiйного насшництва; оцiнювання ролi об'ек-тiв вiдповiдного рангу у збереженнi генетичного потенциалу видiв i пiдтримцi бiологiчноí стшкосп лiсових екосистем.
Об'ект дослiдження - процес збереження та використання лкових гене-тико-селекцiйних ресурсiв в УкраЫ у взаемозв'язку з чинними нормами зако-нодавчих i галузевих нормативних актiв, що встановлюють концептуальнi засади збереження генетичних ресурсов i характер господарсько' дiяльностi залежно вщ статусу вiдповiдних об'eктiв.
Предмет дослвдження - система заходiв органiзацiйного та генетико-се-лекцiйного характеру, якi покликаш забезпечувати збереження та ефективне використання генофонду та репродуктивного потенщалу генетичних резерва-тiв, плюсових деревостанiв i плюсових дерев лiсових порiд.
Методика дослвджень. Методика дослiджень передбачала:
• проведения аналiзу наукових лiтературних джерел, як встановлюють причини та форми внутршньовидово!' мiнливостi деревних порiд, а також обгрунтову-ють теоретичнi засади збереження 1х генофонду;
• законодавчих та галузевих нормативних актiв, що дтоть у сферi лiсового насш-ництва;
• наукових рекомендацiй, спрямованих на розроблення методiв i способiв збереження генофонду люових порiд та оргашзацп лiсового селекцiйного насiнниц-тва;
• статистичних документальних матерiалiв, що вщображають стан збереження генетичних ресурав i ефективнiсть використання 1х репродуктивного матерiалу;
• отримання даних експериментального характеру стосовно конкретних функщ-онуючих об'eктiв лiсонасiнноí бази та стану люового фонду загалом. Результати та обговорення. На пiдставi проведених до^джень вста-
новлено, що наявна законодавчо-нормативна база лiсового господарства Украши не дае змоги повною мiрою використовувати функцiональнi можливостi об'eктiв люового наанництва, внаслiдок чого генетичний потенщал штучно створюваних лiсiв е нижчим вiд потенцiйно можливого рiвня. Основш недолiки чинно!' нормативно!' бази зводяться до наявностi iстотних суперечностей, що потенцшно виникають внаслiдок реалiзацií положень вiдповiдних законiв i нормативних документа, яш регулюють, з одного боку, охоронний режим, а з ш-шого - норми господарсько' дiяльностi у межах вiдповiдних об'екпв. Водночас
iснуе методична невизначенкть щодо стратегií функцiонувания окремих кате-горiй таких об'ектiв у контекста 1х ролi та функцш. Вiдповiдно, суб'екти госпо-дарювання (лкогосподарськими пiдприемствами) не розробляють нi середньос-троковi, анi довготривалi плани ведення господарства для кожного з видшених у межах 1х територiй подiбних об'ектш.
У зазначеному контекстi найбшьшою методичною невизначенiстю сто-совно ролi та функцiй характеризуються генетичнi резервати. Ддачий на цей час нормативно-правовий статус генетичних резерватiв iстотно обмежуе ефек-тивне 1х використання для потреб селекцшного насiнництва з таких причин.
Вщповвдно до чинних на цей час положень наказу МЫстерства лкового господарства Украши вiд 22 липня 1996 р., № 77 "Про затвердження системи ведення лкового насшництва" [7] та "Настанов з лкового насшництва" [6], ге-нетичш резервати покликанi "забезпечувати розширене ввдтворення цiнного ге-нетичного фонду". Очевидно, що для реалiзацií цього положення генетичнi резервати повинш використовуватися для збирання лiсового наання та заготiвлi живщв з метою оргашзацл сучасно!' ЛНБ для потреб лкового селекцшного насшництва. Водночас, зпдно з iншими положенными цих же документов [6, 7], лiсовi генетичнi резервати (ЛГР) за сво1м статусом фактично приршнюються до рангу об'екпв природно-заповiдного фонду у зв'язку з забороною проведення у межах íх територiй будь-яких рубань, крш санiтарних. Разом з тим, зпдно з Законом "Про природно-заповвдний фонд Украши" [3], генетичнi резервати не включен у д1ючий перелш природно-заповiдних об'ектiв. Отже, хоча генетичш резервати лiсових порiд за свош статусом не е об'ектами природно-заповвдного фонду, чинна нормативна база позбавляе лiсiвникiв i науковщв проводити у межах генетичних резервапв цшеспрямоваш господарськi заходи, спрямованi на шдвищення генетично1 цiнностi деревостанiв i селекцшних характеристик заго-товлюваного насiния. Фактично, наання, яке отримують без попереднього проведення спецiальних селекцiйних заходав, вiдносять до категорií " нормального", а селекцшний ефект вщ його використання е мiнiмальним. На пiдставi наведе-ного вище можемо констатувати, що чинна нормативна база не забезпечуе мож-ливостi використання ЛГР з метою отримання насiния, яке належало б до се-лекцшно1 категорií "покращене".
Наступний аспект стосуеться проблеми технологií заготiвлi репродуктивного матерiалу у лiсових генетичних резерватах та плюсових деревостанах, що безпосередньо зумовлюе фактичнi обсяги його загопвл^ Фактично наявнi потенцiйнi можливостi використання генетичних резервапв i плюсових дере-востанiв з метою заготiвлi репродуктивного матерiалу е iстотно обмеженими внаслвдок вiдсутностi реальних технiчних можливостей для тако1 дiяльностi. Збiр насiнневоí сировини з дерев, висота яких сягае 30-40 м та бшьше, без спе-цiальних високовартiсних технiчних засобiв i залучення квалiфiкованих спещ-алкпв, може вiдбуватися тiльки у дуже обмежених обсягах. Статистичнi данi стосовно обсяпв заготiвлi насiния впродовж останшх рокiв у генетичних резерватах та плюсових деревостанах шдтверджують, що зазначена проблема е актуальною. II виртення, на нашу думку, можливе не тiльки шляхом покращення технiчного забезпечення та фахового ршня виконавцiв робiт, але i на основi пе-
регляду наявних нормативних пiдходiв, якi встановлюють режим функцюну-вання об'ектiв збереження цшного генофонду та використання 'х репродуктивного потенщалу.
Сформована та законодавчо закрiплена на сьогоднi концепцiя функць онування лiсових генетичних резерватов з метою охорони лкових генетичних ресурс1в передбачае "пiдтримання належного санiтарного стану, селекцшно!' та формово' структури та своечасного 'х вiдновлення у разi втрати свого призна-чення" [8]. При цьому для шдтримки селекцшно!' та формово' структури дере-востану передбачено використовувати у якосп iнструмента тако' пiдтримки виключно сангарш рубання. Зазначений пiдхiд за свош змiстом та характером вiдповiдае нормам, що законодавчо впровадженi стосовно об'ектав природно-за-повiдного фонду, яш за свош статусом шдлягають режиму абсолютно' охорони у зв'язку з виконанням глобальних екосистемних функцiй. Отже, чинна норма-тивно-правова база, яка регламентуе проведення господарських заход1в у генетичних резерватах та плюсових насадженнях, фактично прир1внюе останнi до рангу об'екпв, що мають статус природно-заповщних територiй з режимом су-воро' заповiдностi.
Зазначений пiдхiд, на нашу думку, е помилковим, оскiльки генетичш ре-зервати та плюсовi насадження згiдно зi свош цiльовим призначенням мають ефективно виконувати не тшьки функцiю збереження генофонду лiсових порщ, але i його розширене вщтворення. У сучасних реалiях плюсовi деревостани та генетичш резервати покладену на них функцда вiдтворення генетичних ресур-с1в ефективно не забезпечують. Вщбуваеться це в основному з двох причин. По-перше, чиннi закони та нормативи не дають змогу ефективно забезпечувати процес лiсовiдновлення в межах таких об'екпв, що для ряду порвд неминуче призводить до деградацп деревостанiв. По-друге, заготiвлю лiсонасiнноí сиро-вини, а також живц1в (для потреб клонового насiнництва) з ростучих дерев у генетичних резерватах та плюсових насадженнях упродовж останшх десятилiть практично не проводять, або проводять тiльки в мiнiмальних обсягах. Причина тако' ситуацií - вщсутшсть технiчних можливостей для заготiвлi репродуктивного матерiалу з ростучих дерев.
Щодо дискусií навколо ефективностi дц охоронного статусу плюсових насаджень i генетичних резерватiв, то варто зазначити, що зазначений статус повною мiрою також не забезпечуеться, оскшьки плюсовi насадження та гене-тичнi резервати, зпдно з Законом "Про природно-заповщний фонд", не вiдно-сять до категорш об'ектiв природно-заповiдного фонду. Ввдсутшсть статусу об'ект1в природно-заповiдного фонду зумовлюе недостатню вмотивованiсть здiйснення ефективного позаввдомчого контролю за станом генетичних резер-ватiв i плюсових деревостан1в, що врежл нерiдко призводить до ктотного по-гiршення 1х стану. Важливо зазначити, що iснуюча процедура л^дацц генетичних резерват1в i плюсових деревосташв, зокрема: "у зв'язку з втратою бiоло-гiчноí стгйкост! та неможливктю виконання покладених на них функцш", по-рiвняно з процедурою лквщацп об'ект1в ПЗФ, е значно спрощеною. Факти лiк-вiдацií генетичних резерватов i плюсових деревостанiв впродовж останнього до-сить тривалого перюду були не поодинокими, що шдтверджуеться докумен-
тальними даними. Фактичний стан насаджень у межах видшених на сьогоднi генетичних резерватов засвОдчуе, що !х подальше функщонування у теперОшньо-му статусi е проблематичним для значно!' кiлькостi таких об'екпв.
Детальнi обстеження стану лкових генетичних резерватiв Карпатського регiону та прилеглих областей здiйснили Р.М. Яцик, В.1. Ступар, Ю.1. Гайда, ВС. Феннич, 1.П. Равлюк та ш. [5, 9, 10]. За результатами проведених зазначе-ними авторами дослщжень, якими було охоплено 117 лкових генетичних резерватов i плюсових насаджень листяних порiд, виявлено, що критичний i неза-довiльний стан щодо виконання покладених на них функцш спостережено у 34,2 % резерват дуба звичайного та 20,0 % бука лкового. У доброму та ввд-мiнному станi натомкть перебувають, вiдповiдно, тальки 48,7 % та 73,3 % резерват зазначених порвд. За даними зазначених авторiв, для прикладу, на тери-торií Львiвського ОУЛМГ потребують замши (тобто фактичного списання) ге-нетичш резервати дуба звичайного, яким у державному реестрi присвоено но-мери "2Дз", "9Дз" та " 11 Дз". Площа зазначених резерватав сягае 98,2 га, що ста-новить 16,8 % вщ наявно!' у Львiвському ОУЛМГ площi генетичних резерватов ще!' породи. Критичний та незадовшьний стан значно!' частини площ генетичних резерватав притаманний для кожно!' з лкотворних порщ. У межах територп пiдприемств ЛьвОвського ОУЛМГ особливо загрозливою е ситуацоя стосовно генетичних резерватов ялищ б1ло!' та ялини европейсько!'. З видшених рашше семи генетичних резерватов ялищ бшо'' загальною площею 403,3 га станом на 2006 р. критичним станом характеризувалися два резервати, площа яких стано-вила 144,5 га або 35,8 % вод загально!' [9]. Стосовно ялини европейсько!', то жо-ден з трьох ц резерватов загальною площею 275,3 га за результатами комплексно!' ощнки не може бути ввднесеним до категорш "доброго" чи хоча б "задо-вшьного" стану.
ПодОбною е ситуацоя щодо стану генетичних резерватов Карпатського ре-гюну загалом. Зокрема, за даними Ю.М. Марчук та О.О. Марчук [5], "незадовшьний стан зО значною загрозою можливо!' втрати цшьового призначення" притаманний для 72 % площ генетичних резерватов ялини европейсько!'. Остан-ня, як вщомо, е основною лкотворною породою Карпат, а збереження ц генофонду нерозривно пов'язано з глобальною за своши масштабами та екосистем-ними наслщками проблемою усихання ялинових лкосташв.
Втрата генетичними резерватами сво'х функцш призводить у шдсумку до !'х лОквОдацц як паспортизованих об'ектав збереження генофонду, з наступ-ним проведениям суцшьних саштарних рубань або ж рубань головного корис-тування. Причини списання лкових генетичних резерватов практично у всх ви-падках однотипно - втрата бОологОчно!' стшкоста, пошкодження шкОдниками та хворобами, розладнання санотарними рубаннями. Принапдно зазначимо, що у зв'язку з розташуванням у межах площ зазначених об'ектав також плюсових дерев, останш також нерОдко безповоротно втрачаються.
АналОзуючи процедурно особливоста "списання" генетичних резерватов i плюсових деревосташв, варто зазначити, що !'х лОкыдацоя зазвичай передбачае видшення, на замшу лОкшдованим, нових об'ектав подобного рангу у межах те-
риторш вiдповiдних лiсогосподарських пiдприемств. У зв'язку з цим виникають такi запитання:
• наскшьки ефективно i в яких обсягах об'екти тдвищено'' генетично'' цшноси, що рекомендуються до лшвщацп, виконували роль розширеного вiдтворення лiсових ресурив у перiод свого функцiонування?
• наскшьки адекватним е рiвень генетично'1 цiнностi та селекцiйного потенцiалу новостворених об'ектiв порiвняно iз втраченими?
• чи була можливють зберегти ратше видiленi об'екти та чи '1х втрата не була наслiдком неефективно'' господарсько'' дiяльностi або ж наслщком неправильно'' стратегй' функцiонування об'екив подiбного рангу чи вiдсутностi тако'' стратеги взагалi як об'ективного наслщку недосконалостi юнуючо'' законодавчо'' та нормативно'' бази?
Загальних узагальнювальних вiдповiдей на кожне з поставлених питань, очевидно, немае. Разом з тим, чисельнi дослiдження, проведенi з метою вивчен-ня стану лiсових генетичних ресурсiв i лiсового фонду, дають змогу стверджува-ти, що з кожним роком, на фонi постшного зменшення загально' плошд природ-них та умовно наближених до природних лiсiв, залишаеться все менше i менше можливостей для видiлення нових об'екпв збереження цiнного генофонду. Об'ективш данi документального характеру засвщчують, що новi об'екти пос-тiйноí лконаанно!' бази та збереження генетичного фонду, зокрема плюсовi на-садження та генетичш резервати, дещо частiше створюються у лках, що мають штучне походження та характеризуются вiдносно спрощеною структурою i ввд-повiдно, потенцшно не здатнi до довготривалого стабшьного функц1онування.
Пiдсумовуючи наведене вище, треба зазначити, що доречно переосмис-лити доцшьнкть збереження деяких нормативних положень стосовно ведення господарсько' дiяльностi в генетичних резерватах та плюсових насадженнях. Зокрема, на нашу думку, потребують перегляду положения, якi встановлюють заборону ведення в генетичних резерватах будь-яко' господарсько' дiяльностi, за винятком саштарних рубань та заготiвлi насiнноí сировини i живц1в для потреб репродукцц. У зв'язку з цим треба зазначити, що не варто абсолютизувати ризики щодо ефективностi виконання функцií збереження генофонду генетич-ними резерватами у разi ц1леспрямованого видалення окремих бiотипiв (за ви-нятком невеликих за площею резерват1в рвдккних порiд). Як вiдомо, встановле-ш загальнi закономiрностi генетично!' структури популяцш дають змогу досить точно ощнити ймовiрнi ризики. Також вiдомо, що видалення мiнусових дерев (здебiльшого гомозиготних за рецесивними генами) не призводить до повного витiснения рецесивних гешв зi складу популяцií. Тому нормативними положен-нями щодо ведення лкового господарства потрiбно передбачити бiльш широт можливосп для ведення господарсько' д1яльносп в генетичних резерватах.
Однозначно, що зазначена вище д1яльшсть повинна носити виключно селекцiйний характер та шдлягати строгiй експертнiй оцiнцi фах1вцями про-фiльних наукових установ. Селективна д1яльнкть у межах генетичних резерва-пв i плюсових насаджень за свош змiстом повинна забезпечувати досягнення мети, задля яко' створюються зазначенi об'екти. У зв'язку з цим потрiбно, передуем, законодавчо впровадити норму щодо проведення в генетичних резерва-
тах та плюсових насадженнях в обов'язковому порядку заходов, спрямованих на пiдвищения вОдтворювальноо здатностi та селективноо цiнностi кожного з таких об'ектов, якщо останш не здатнi до природного самовдаворення тих компонен-тiв, якi е об'ектами генозбереження. Цього можна досягнути шляхом введення в практику лкового господарства т. зв. "селективних рубань". Правила проведення та порядок здайснення селективних рубань повиннi бути спрямоваш на пос-тупове видалення зi складу генетичних резерватов i плюсових насаджень мОну-сових дерев i мати за мету шдвищення селекцiйноí цiнностi деревостанiв i отри-муваного репродуктивного матерiалу. Такi заходи можна впроваджувати, при-наймнi, якщо не в межах вско плошд генетичного резервату, то хоча б у межах ядра тих генетичних резерватов, що характеризуються значними площами. У та-кий спосiб може вщбуватися формування селективно покращених зон, ят бу-дуть слугували щнним джерелом репродуктивного матерiалу.
Досягнення селекщйного покращення цих зон потрiбно здшснювати, на-самперед, за рахунок поступового видалення з ох складу мiнусових дерев. Цим заходом одночасно усуваються небажанi запилювачi та забезпечуеться шдвищення ровня генетичноо цiнностi деревосташв i отримуваного на íх базi насiния. Аналогiчнi заходи варто впроваджувати також i в межах дшянок лiсу, що ма-ють статус плюсових насаджень. Зонування в межах територш плюсових насаджень проводити недоцiльно, у зв'язку з тим, що останнi характеризуються бiльш високим ровнем генетичноо' однорiдностi та ктотно меншими площами порiвияно з площами переважноо бiльшостi генетичних резерватов.
Важливим у генетико-селекцiйному асортимеитi е заготовля репродуктивного матерiалу. На нашу думку, для забезпечення ефективного використан-ня репродуктивного потенцiалу генетичних резервапв о плюсових насаджень, в урожайш роки доц1льно планувати вирубування окремих дерев та груп дерев (в основному серед нормальних кращих за селекцшними показниками), з метою заготiвлi з повалених дерев насiнноо' сировини. Рубання дерев з метою заготiвлi насiнноо' сировини потр06но проводити на основО попереднього аналiзу селек-цiйноо' та горизоитальноо' структури деревостану. Роботи з планування заход1в О вОдбору дерев до рубання повиннО виконувати не працОвники лОсогосподарських пОдприемств, а фахнвщ профОльних наукових установ. ВибОрка окремих дерев та груп дерев повинна мати за мету не тшьки заготОвлю насОнноо сировини, але й поступове формування рОзновОкового та складного за вертикального будовою насадження, здатного у виглядО гомеостатично бюлопчно стОйкоо системи до безперервного у часО функцiонувания. Досягаеться це шляхом створення спри-ятливих умов для проходження процесОв природного лОсовОдновлення. З щею ж метою, за потреби, дощльно проводити вирубування пОдлОску чагарнитв О вико-шування трав.
Щодо санОтарних рубань, то з огляду на негативно прояви, що наявш пОд час ох проведення, доцОльно заборонити проведення останнОх у генетичних резерватах та плюсових насадженнях (за винятком ситуацОй надзвичайного характеру, ят ставлять пОд загрозу подальше кнування конкретних об'ект1в). Такий пОдхОд мотивуеться таким:
• зазвичай високим рiвнем стiйкостi унiкальних (плюсовi насадження) та типових (генетичнi резервати) екосистем до впливу дп факторiв, що порушують ''х гоме-остатичний стан;
• потребою переощнки ролi старовiкових i всихаючих дерев та вщмерло'' дереви-ни у зрiвноваженiй екосистемi. Вщомо, що найбiльш цiннi та, зокрема, природ-нi дiлянки лiсiв е саме такою системою, де вщмерла i всихаюча деревина вщгг-рае важливу еколопчну роль, будучи субстратом для життед1яльносп величез-но'' юлькоси переважно корисних для лiсу органiзмiв, зокрема дереворуйнiвних грибiв i комах, а також важливою ланкою кругооб^ речовин i енергп;
• можливютю видалення окремих дерев незадовiльного саттарного стану у про-цесi проведення селективних рубок, що узгоджуеться iз загальними правилами 'х проведення.
Ведення господарства на зазначених вище засадах ставить за мету:
• збереження та забезпечення бiльш ефективного використання генетичних ре-сурсiв;
• безперервне у чаа функцiонування об'ектiв збереження генофонду;
• систематичне тдвищення рiвня генетично'' цшносп генетичних резерватiв i плюсових насаджень на основi природно'' та штучно'' елiмiнацií з ''х складу найменш цiнних генотипiв.
Особливо важливого значення подiбний пiдхiд набувае пiд час ведення селекцшно-насшневого господарства в плюсових насадженнях та генетичних резерватах, що були видшеш в одновiкових штучно створених деревостанах. 1х експлуатащя у раизi об'екпв постiйноí лiсонасiнноí бази на основi ддачих на сьогодш нормативних засад нерiдко призводить до розладнання будови таких деревостанiв уже через юлька десятилiть рокш шсля 'х видiления. При цьому спостеркаеться iстотне зниження рiвия бюлопчно!' стшкосп деревостанiв. Вод-ночас, внаслiдок зниження повноти як результату саштарних рубань, наявш прояви таких негативних явищ як задерншня фунпв i ввдсутшсть природного поновлення, що в шдсумку закiичуеться процедурою списання цих об'екпв ль сонасшно!' бази та проведенням суцшьного лiсосiчного рубання. Деревина, що заготовлюеться на дшянщ ранiше високопродуктивного та техиiчно цiнного де-ревостану, класифкуеться в основному як низькосортна та дров'яна.
Шдсумовуючи зазначене вище, варто зазначити, що причини такого становища, на наш погляд, полягають не у вщсутносп з боку пращвнишв лкового господарства бажання активно працювати на розвиток цього сучасного напрям-ку лково!' науки i практики. Значнi втрати площ та об'екпв перспективно' у се-лекцiйному планi лконасшно!' бази - це також здебшьшого не результати поми-лок чи неефективно' дiяльностi лiсiвникiв. Значною мiрою причиною наявних сукупних негативних явищ та процеав у сферi збереження й використання генофонду генетичних резервапв i плюсових деревостанiв е недосконалкть кну-ючого у щй царит лiсового законодавства, яке фунтуеться на принципах статично' пасивно' системи збереження генетичних ресурав. Безумовно, що певш резерви для покращення стану збереження генофонду та його розширеного ввд-творення, а також бшьш ефективного фуикцiонувания лiсового селекцiйного наанництва iснують навiть при збереженнi кнуючо!' законодавчо' бази. Шляхи удосконалення режиму охорони, використання та збереження лкових генетичних ресурав подано у чисельних наукових рекомендащях. Автор ще!' публка-
цп, не заперечуючи невiдкладноí потреби впровадження пропонованих дш, ставить питання актуальное^ забезпечення потрiбних передумов для ефективш-шого розвитку селекцiйного насiнництва, зокрема на засадах популяцшно! се-лекцп, з одночасним збереженням у якосп високопродуктивно! насiнноí бази не чисельних на наш час осередкiв лков природного походження та найбшьш ви-датних лiсових культур зршого вжу.
Висновки. На пiдставi проведених дослщжень встановлено, що чинна законодавчо-нормативна база лкового господарства Украши не забезпечуе ефективного використання наявних генетичних ресурйв для потреб покращен-ня рiвня лiсового селекцiйного насiнництва загалом та шдвищення генетичного потенцiалу штучно створюваних лiсiв.
Запропонованi змiни нормативно'' бази лкового селекцшного наанниц-тва забезпечать бшьш ефективне збереження та використання генетичних ре-сурсiв лiсових порщ, безперервнiсть функцiонування та систематичне шдвищення ровня генетично! цiнностi генетичних резерватов i плюсових насаджень на основi природно! та штучно'' елiмiнацií з о'х складу найменш щнних геноти-пiв. При цьому штучний добiр, дiя якого спрямована проти найменш цiнних ге-нотипiв, не призведе до витiснення вiдповiдних генов зi складу популяцiй, ос-кшьки останнi будуть збереженi у гетерозиготних за вiдповiдними комплексами генов особин.
Лггература
1. Галузева програма розвитку люонасшнево! справи на 2010-2015 роки. - Затверджена наказом № 47 Держкомлюгоспу Украши вiд 26.02.2010 р. - К., 2010. - 28 с.
2. Закон Украши "Про насшня й садивний матерiал" // Вщомосп Верховно! Ради Украши (ВВР), 2003. - № 13. В редакци Закону вiд 02.10.2012 р., № 5397-VI. - К., 2002. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/411-15.
3. Закон Украши "Про природно-заиовщний фонд Украши" // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни (ВВР), 1992. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 2456-12.
4. Жсовий кодекс Украши // Кодекс в редакци Закону вщ 08.02.2006 р., № 3404-IV // Ведомости Верховно! Ради Украши, 2006 р., № 21. - ст. 170.
5. Марчук Ю.М. Збереження й ращональне використання лiсових генетичних ресурйв Ук-ра!нських Карпат: сучасний стан i перспективи / Ю.М. Марчук, О.О. Марчук. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://base.dnsgb.com.ua/files/journal/Lisove-gospodarstvo-l-p-d-promyslo-vist/2006_30/108_Marczuk_LG_30.pdf.
6. Молотков П.1. Настанови з лiсового насшництва / П.1. Молотков, 1.М. Патлай, Н.1. Давидова, 1.М. Швадчак, Ю.1. Гайда та ш. - Харюв : Вид-во УкрНДЩГА ¡м. Г.М. Висоцького. Хар-ювське орендне полiграфiчне шдприемство, 1993. - 59 с.
7. Про затвердження системи ведення лiсового насшництва. Наказ Державного комитету лiсового господарства Укра!ни вiд 22.07. 1996 р., № 77.
8. Яцик Р.М. Рекомендаци з удосконалення режиму охорони й використання лiсових генетичних ресурйв листяних вцщв у Карпатському регiонi / Р.М. Яцик, Ю.1. Гайда, В.1. Ступар та iншi // Науковi засади ведення сталого лiсового господарства i Карпатському регюш : зб. реком. УкрНДIгiрлiс. - 1вано-Франювськ : Вид-во УкрНДIгiрлiс. - 2007. - Вип. 3. - С. 9-19.
9. Яцик Р.М. Лiсовi генетичш ресурси та селекцшно-насшницью об'екти Льв1вщини / Р.М. Яцик, А.М. Дейнека, В.1. Парпан та ш. - 1вано-Франювськ, 2006. - 312 с.
10. Яцик Р.М. Рекомендаци з удосконалення насшництва основних аборигенних та штро-дукованих деревних вцщв на основi метод1в плюсово! та популяцшно! селекци у Карпатському регюш / Р.М. Яцик, П.С. Каплуновський, В.1. Ступар, Т.М. Порада, В.С. Феннич, А.В. Фундюр // Науковi основи ведення багатоцшьового люового господарства у Карпатському регiонi : зб. реком. УкрНДЫрлю. - 1вано-Франювськ : Вид-во УкрНД[гiрлiс. - 2001. - Вип. 1. - С. 43-54.
Данчук О. Т. Концептуальных основаниях сохранения и использования генетико-селекционных ресурсов лесных пород в Украине
Проанализированы действующие законодательные и отраслевые нормативные акты, регулирующие охранный режим и хозяйственный статус лесных генетических резерватов, а также плюсовых насаждений. Установлено, что значительная часть ранее выделенных лесных генетических резерватов и плюсовых насаждений неэффективно выполняют функцию сохранения генофонда. Обоснована необходимость внедрения норм и положений, направленных на обеспечение эффективного использования репродуктивного потенциала генетических резерватов и плюсовых насаждений, их непрерывное функционирование как стабильных и сложных по пространственной и возрастной структуре гомеостатических систем, повышение уровня генетико-селекционной ценности и биологической устойчивости на основе проведения селективных рубок и введения ограничений на санитарные рубки.
Ключевые слова: сохранение генофонда, генетические резерваты, плюсовые деревья, плюсовые насаждения, лесное семеноводство, лесосеменная база, селективные рубки.
Danchuk O. Т. On the Conceptual Principles of Conservation and Use of Genetic and Breeding Resources of Forest Species in Ukraine
Existing legislation and sectorial regulations in the part that regulates conservation and economic status of forest genetic reserves and plus forest stands is analysed. It is proved that most of earlier allocated forest genetic reserves and plus forest stands cannot effectively preserve the gene pool. We have justified the necessity of introducing of standards and regulations that would ensure the effective use of reproductive potential of genetic reserves and plus forest stands, their continuous operation as stable and complex for the spatial and age structure of homeostatic systems, increasing of the level of genetic and breeding value and biological stability based on selective cuttings and restrictions on sanitary cuttings.
Keywords: preservation of gene pool, genetic reserves, plus trees, plus forest stands, forest seed production, forest seed base, selective cuttings.
УДК 630 *17(075.8) Доц. П.Г. Хомюк, канд. с.-г. наук;
здобувач С. О. Макетов - НЛТУ Украти, м. Льв1в
ДИНАМ1КА РАД1АЛЬНОГО ПРИРОСТУ СТОВБУР1В ДЕРЕВ В ОКРЕМИХ Л1СОРОСЛИННИХ УМОВАХ НА ОСУШЕНИХ Л1СОВИХ Д1ЛЯНКАХ Р1ВНЕНЩИНИ
Проаналiзовано кшьюсш показники осушувальних мелюрацш. Встановлено типо-лопчну структуру насаджень на осушених люових дшянках Рiвненськоl обл. Дослщже-но особливост динамши радiальноro приросту стовбурiв дерев сосни звичайно! та вшь-хи чорно! на осушених люових дшянках.
Виявлено найбшьш поширеш типи люорослинних умов, деревостани яких зазнали впливу пдротехшчних мелюрацш. Встановлено ци^чну залежшсть мiж коливання-ми величини радiальноro приросту i перюдами штенсивних роби з осушення земель-них дшянок. Шсля виконання мелюративних роби радiальний прирют стовбурiв сосни звичайно! мав тенденцию до зростання, а для вiльхи чорно! - до спадання.
Ключовi слова: типолопчна структура, осушувальна мелiорацiя, радiальний прирiст.
Вступ. Пiдвищения рентабельностi сiльськогосподарського виробництва на перезволожених землях пов'язане з проведенням комплексу заходав з покра-щення водного, теплового, повiтряного i поживного режимiв фунпв, а також збереження й пiдвищения !'х родючост! У системi таких заходав провщне мiсце займае осушення болiт i перезволожених земель. При цьому, о^м сшьськогос-
