CC BY
83ЭКОНОМИКС. 2014. № 2.
ИННОВАЦИИ И ТЕХНОЛОГИИ
УДК 338.45.45:021. 4
Б.Б. Стелюк*, О.В. Тимошенко** концепція макроекономічного регулювання ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ у ПРОМИСЛОВОСТІ
Стелюк Б.Б., Тимошенко О.В. Концепция макроекономического регулирования инновационных процессов в промышленности. - Статья .
Проанализированы проблемы осуществления инновационной деятельности в промышленности Украины, предложены подходы к усовершенствованию макроэкономического регулирования инновационных процессов, необходимых для долгосрочного роста экономики страны в целом, рассмотрена концепция макроэкономического регулирования инновационных процессов в промышленности .
Ключевые слова: промышленность, инновационные процессы, инновационная модель экономики, макроэкономическое регулирование.
Stelyuk B.B, Tymoshenko O.V The concept of macroeconomic regulation of the innovation processes in industry. - Article .
The problems of realization of innovative activity in the industry of Ukraine are analyzed . The approaches for the improvement of macroeconomic regulation of the innovative processes needed for a long-term growth of the national economy are proposed . The concept of macroeconomic regulation of the innovation processes in industry is considered .
Keywords: industry, innovation processes, innovation model of economy, macroeconomic regulation .
Стелюк Б.Б., Тимошенко О.В. Концепція макроекономічного регулювання інноваційних процесів у промисловості. - Стаття
Проаналізовані проблеми здійснення інноваційної діяльності в промисловості України, запропоновані підходи до вдосконалення макроекономічного регулювання інноваційних процесів, необхідних для довгострокового зростання економіки країни в цілому, розглянута концепція макроекономічного регулювання інноваційних процесів у промисловості .
Ключові слова: промисловість, інноваційні процеси, інноваційна модель економіки, макроекономічне регулювання
І. Вступ. У сучасних економічних на реалізації наукових досягнень, за до-
умовах необхідність вибору напрямів помогою яких забезпечується 85 - 90 %
інноваційного розвитку, формування еко- приросту валового внутрішнього про-
номічно-обґрунтованої інноваційної полі- дукту. У цих країнах протягом ХХ сторіччя
тики стають все більш актуальними. Це проводили цілеспрямовану інноваційну
зумовлено, в першу чергу, усвідомленням політику, яка перебувала під постійним дер-
позитивної ролі інновацій у економічному жавним протекціонізмом . Уряди багатьох
зростанні, що підтверджено яскравими при- держав створюють сприятливе для появи
кладами держав світу, які обрали шлях роз- інновацій внутрішнє та зовнішнє середо-
витку на основі запровадження інноваційної вище; підтримують усі види інновацій, нові
моделі економіки . Економіка багатьох країн, організаційні структури і нові економічні
які стали світовими лідерами, ґрунтується механізми. Інноваційна політика цих країн
* Стелюк Барбара Борисівна - доцент кафедри фінансів підприємств та банківської справи, Дніпропетровська державна фінансова академія, кандидат технічних наук, доцент, м . Дніпропетровськ, Україна .
** Тимошенко Ольга Василівна - доцент кафедри фінансів підприємств та банківської справи, Дніпропетровська державна фінансова академія, кандидат технічних наук, доцент, м . Дніпропетровськ, Україна .
базується на використанні як загальноприйнятих методів державного регулювання, так і специфічних, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності відповідно до етапу економічного розвитку [1, 2].
Необхідність розвитку економіки України на інноваційній основі була задекларована ще наприкінці минулого століття . Але без наукових обґрунтувань і механізмів реалізації потрібних рішень ефективне розв'язання цієї проблеми практично неможливе, про що свідчить сучасний стан української економіки [3].
Саме тому особливої ваги сьогодні набувають наукові розробки, спрямовані на переведення економіки України на інноваційну модель розвитку та комплексне розв'язання проблем регулювання інноваційними процесами, що обумовлює актуальність теми даної статті
II. Постановка завдання. Метою статті є пошук шляхів удосконалення макроекономічних методів регулювання інноваційних процесів у промисловості України .
III. Результати. Світова практика державного регулювання інноваційної діяльності свідчить про формування певних закономірностей і факторів, якими держава керується при впливі на інноваційні процеси, що в ній відбуваються . Головним завданням при цьому ставиться, як правило, реалізація заходів, направлених на активізацію та прискорення інноваційної діяльності та процесів, їх спрямування на вирішення найбільш актуальних економічних проблем та відповідне формування пріоритетів Комплексна система підходів, механізмів та заходів державного регулювання в цій сфері була формалізована у концепціях формування національних інноваційних систем, що одержали свій розвиток у середині 80-х років минулого століття [3].
Поняття «Національної інноваційної системи» (НІС) вперше було використано Ц. Фріманом в 1987 р . Він вважав, що
сутність НІС в тому, що держава здійснює і повинна надалі здійснювати моніторинг
і вплив на процес інновацій [3, с. 18]. Концепція НІС отримала широкий розвиток в більшості країн - членах ЄС, США, Японії. Загалом зарубіжний досвід показує, що для успішного формування НІС насамперед потрібна політична воля, що спирається на здоровий глузд, реальні факти і наукове передбачення [4].
У сучасних умовах необхідним компонентом досягнення успіху стає інноваційна діяльність підприємств. Для ефективної діяльності підприємства важливого значення набуває питання органічного поєднання виробничого та інноваційного напрямів діяльності. Від вирішення цього питання залежить життєздатність підприємства, його існування у ринковому конкурентному середовищі .
В Україні інноваційний розвиток вітчизняних підприємств можна оцінити за рівнем впровадження інновацій Динаміку впровадження та реалізації інновацій промисловими підприємствами за період 20002012 рр . подано в табл . 1. [5].
Частка вітчизняних підприємств, що впроваджували інновації впродовж проаналізованого періоду є незначною Як видно з табл. 1, тенденція щодо зниження інноваційної активності промислових підприємств простежується починаючи з 2003 р. Так, частка підприємств, що впроваджували інновації, скоротилася у 2003 р . до 11,5 % (проти 14,6 % у попередньому). Відповідно майже втричі зменшилася кількість інновацій, які були реалізовані у промисловості. Проте, найменшою була частка інноваційних підприємств у 2005 р . , коли становила всього 8,2 % у загальній кількості промислових підприємств Починаючи з 2010 р , інноваційна активність промислових підприємств починає наростати, і вже у 2012 р частка інноваційних підприємств збільшується до 13,6 %, але ще не досягає рівня 2000 р . , коли частка таких підприємств становила 14,8 % [5, 6]
Таблиця 1.
Впровадження інновацій на промислових підприємствах України [5].
Разом Питома вага підприємств, що впроваджували інновації,% Впроваджено нових технологічних процесів у т ч маловідходні, ресурсозберігаючі Освоєно виробництво інноваційних видів продукції,* найменувань З них нові види техніки Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової
2000 14,8 1403 430 15323 631
2001 14,3 1421 469 19484 610 6,8
2002 14,6 1142 430 22847 520 7,0
2003 11,5 1482 606 7416 710 5,6
2004 10,0 1727 645 3978 769 5,8
2005 8,2 1808 690 3152 657 6,5
2006 10,0 1145 424 2408 786 6,7
2007 11,5 1419 634 2526 881 6,7
2008 10,8 1647 680 2446 785 5,9
2009 10,7 1893 753 2685 641 4,8
2010 11,5 2043 479 2408 663 3,8
2011 12,8 2510 517 3238 897 3,8
2012 13,6 2188 554 3403 942 3,3
Щодо кількості інноваційної продукції, що виводиться промисловими підприємствами на ринок, зростання можна було простежити в період з 2005 до 2007 рр., а з 2008 р. відбувається поступове зниження її питомої ваги . У 20102012 рр. частка реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової становила лише 3,3 % Якщо порівняти з економічно розвиненими країнами, то цей показник за останні 10 років не опускався нижче 20 %.
Інноваційна діяльність у промисловості здійснюється хаотично, на окремих підприємствах, які намагаються відповідати вимогам ринку для забезпечення конкурентоспроможності власної продукції Зокрема, найвищу інноваційну активність демонструють галузі промисловості, що орієнтовані на експорт, оскіль-
ки машинобудування (в середньому за 2007-2012 рр частка підприємств галузі, що займалися інноваційною діяльністю, у загальній кількості промислових підприємств галузі становила 21,6 %), хімічна та нафтохімічна промисловість (20,4 %), металургія (13,9 %), а також підприємства з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (33,6 %) [7, 8].
Зважаючи на структуру фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств, потрібно зазначити, що держава не приділяє цьому питанню належної уваги . Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності були і залишаються власні кошти підприємств, обсяг яких у 2012 р. становив 7,3 млрд . грн . (63,9 % у загальному обсязі фінансування технологічних інновацій). Проте цього не достатньо для впровад-
ження радикальних та довготермінових інноваційних проектів [9]
Статистичні дані про впровадження інновацій в промисловості України дозволяють зробити висновок, що найбільш масштабне скорочення фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за період 2000-2012 рр відбулося у 2009 р. і скоротилося на 33,7 % порівняно з 2008 р, що пояснюється загальноекономічною кризою Зменшення фінансування інноваційної діяльності підприємств промисловості відбулося за рахунок як власних коштів (на 28,8 % у
2009 р проти 2008 р ), так і кредитних ресурсів (на 76,7 % у 2009 р . проти 2008 р . ). Низькі обсяги фінансування інноваційної
діяльності промислових підприємств у
2010 р зросли лише на 1,2 % проти 2009 р та становили 8045,5 млн . грн . Проте вже у
2011 р фінансування збільшилось майже вдвічі проти 2010 р .і сягало 14333,9 млн. грн . (табл 2) [5]
Серед головних причин негативних тенденцій у інноваційній сфері - тривалий спад промислового виробництва, відсутність власних коштів на інновації при дорожнечі кредитів, розукрупнення підприємств в процесі приватизації, що в багатьох випадках супроводжувалося руйнуванням інноваційної інфраструктури, незацікавленість нових власників, в тому числі іноземних, у впровадженні інновацій, які приводять до поліпшення матеріальної бази виробництва
Таблиця 2.
Джерела фінансування інноваційної діяльності в Україні [5].
Роки Загальна сума витрат У тому числі за рахунок коштів
власних державного бюджету іноземних інвесторів інші джерела
2000 1757,1 1399,3 7,7 133,1 217,0
2001 1971,4 1654,0 55,8 58,5 203,1
2002 3013,8 2141,8 45,5 264,1 562,4
2003 3059,8 2148,4 93,0 130,0 688,4
2004 4534,6 3501,5 63,4 112,4 857,3
2005 5751,6 5045,4 28,1 157,9 520,2
2006 6160,0 5211,4 114,4 176,2 658,0
2007 10580,9 7999,6 144,8 321,8 2384,7
2008 11994,2 7264,0 336,9 115,4 4277,9
2009 7949,9 5169,4 127,0 1512,9 1140,6
2010 8045,5 4775,2 87,0 2411,4 771,9
2011 14333,9 7585,6 149,2 56,9 6542,2
2012 11480,6 7335,9 224,3 994,8 2925,6
Різке скорочення кількості впроваджених нових технологічних процесів у другій половині 90-х рр. також наштовхує на важливий висновок щодо того, що однією з причин цього скорочення є вичерпання наукового заділу, який не поповнювався через занепад прикладної і галузевої науки
Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу постійно видозмінює вимоги щодо інноваційних технологій, і відставання розвитку наукової сфери обумовлює неспроможність слідувати цим вимогам В такому разі, надолуження принаймні рівня інноваційної діяльності 1995 р видається досить складним і тривалим процесом
Аналіз досліджень з питань розвитку інноваційних процесів у промисловості України дає змогу визначити не лише проблемні аспекти, а й відмітити наступні позитивні тенденції:
- створення сприятливих ринкових умов для впровадження інновацій у виробничу діяльність та побут населення;
- формування потенційних передумов зростання попиту на інноваційну продукцію у вітчизняній економіці;
- зростання споживчого попиту суб'єктів національної економіки на інноваційні продукти, технології, знання;
- посилення конкурентного тиску на внутрішньому і зовнішньому ринках, що поступово підштовхує підприємства до порозуміння важливості інноваційної переорієнтації виробництва;
- активізація участі українських виробників у конкуренції на зовнішніх ринках, які висувають додаткові жорсткі вимоги до їхньої інноваційної адекватності;
- збільшення частки іноземних замовлень українським науковцям на ви-
конання досліджень, в тому числі з боку США та країн Євросоюзу, що є свідченням збереження ще не до кінця втраченого потенціалу фундаментальної науки;
- підсилення ролі регіональних органів управління в забезпеченні науково-технічної діяльності .
Якщо проаналізувати позитивні тенденції, то, слід зазначити, що вони з’явилися не завдяки виваженій державній політиці щодо підтримки й розвитку інноваційних процесів, а завдяки саморегулюючим ринковим механізмам. Держава у даному процесі не займає провідних позицій Саме відсутність тісної ефективної кооперації державних органів з наукою, бізнес-освітою та ринковими структурами не лише не дозволяє розв’язувати існуючі проблеми, а й сприяє породженню нових проблем, що ще більше ускладнює ситуацію з забезпеченням розвитку інноваційних процесів у промисловості України .
Розробка інструментарію реалізації завдань інноваційного розвитку промисловості в умовах нарощення загроз світової фінансової кризи потребує переосмислення підходів щодо визначення об’єкту регулювання як багатокомпонентної (тобто складної) системи . При цьому необхідним є побудова об’єктивного прогнозу як для випадку реалізації незмінної економічної політики (інерційного розвитку), так і передбачення ефекту за умов активізації ключових ендогенних параметрів нарощення інноваційних процесів Узагальнюючи досвід у зазначеному напрямі досліджень, для ефективної реалізації функцій держави у сфері управління інноваційними процесами необхіднім є поєднання базових положень системного, процесного та комплексного підходів у складі концепції макроекономічного регулювання (табл. 3) [1, с. 160-161].
Таблиця 3.
Переваги та недоліки базових положень різноманітних підходів до реалізації концепції
макроекономічного регулювання.
Підхід Переваги Недоліки
Си- стем- ний підхід Розглядає процес управління інноваційною діяльністю як комплекс взаємопов'язаних елементів; дозволяє передбачити наслідки впровадження новацій за законами складних систем (закони синергії, єдності, аналізу, пропорційності, синтезу, композиції, самозбереження, організованості, онтогенезу та закономірності); враховує специфічні властивості складаних систем та закономірності їх функціонування (динамічність, комплексність, саморегулювання, емерджентність); визначає склад компонент, що ініціюють трансформаційні процеси; обмежує масштаби реалізації функцій управління, провадження інноваційної стратегії Не враховує дисипативність системи; не досліджує вплив факторів зовнішнього середовища; концентрується на кібернетичних властивостях системи, зумовлює обмежене використання методів управління; не враховує здатність елементів управління самостійно породжувати новації внаслідок взаємодії; передбачає циклічність функціонування системи управління, чим спростовує унікальність інноваційної стратегії
Про- цес- ний підхід Розглядає управління як сукупність логічних послідовних процесів; дозволяє описати інноваційні процеси, у т. ч . і ЖЦ інновації, окремі етапи їх реалізації; враховує специфіку загальних функцій управління; враховує зміну факторів зовнішнього середовища, дозволяє адаптуватись до них; дозволяє отримати зворотну реакцію на впливи Не дозволяє формалізувати й описати: управління предметними обл., обсяг робіт, якість, ризики, терміни; контракти, ресурси, комунікації Не розмежовує специфічні функції та технології управління Концентрує зусилля на методах менеджменту Не розглядає обмеження функціонування НІС
Ком- плек- сний підхід Враховує технічні, екологічні, економічні, організаційні, соціальні та ін. аспекти управління; управління інноваціями розглядається у взаємозв’язку із їх розробкою, адаптацією; дозволяє визначити умови формування, етапи становлення та перспективи розвиту ІС; врахувати детермінізм та існуючі закономірності Не дозволяє враховувати: специфічність управління інноваційними процесами в реальному секторі; особливість перешкод реалізації інноваційній моделі розвитку в умовах нарощення загроз, вагомість впливу екзогенних чинників
Під концепцією макроекономічного регулювання інноваційних процесів слід розуміти таку систему поглядів, положень та процедур, що спрямована на надійність функціонування промислового виробництва, зростання обсягів випуску високотехнологічної продукції (ВТП) та якості промислової продукції в цілому шляхом: удосконалення системи управління інноваційною діяльністю, контролювання макроекономічного регулювання, повного виконання функцій стратегічного управління
Зазначена концепція передбачає трансформацію стратегічного потенціалу промисловості за умов введення: високо-
ефективної системи телекомунікацій, запровадження новітніх методів передачі та обробки інформації в усіх сферах людської діяльності, забезпечення якнайшвидшої інтеграції України в світовий інформаційний простір; впровадження (іноді і на безприбуткових засадах) нововведень; сприяння організаційно-фінансової інфраструктури інноваційній діяльності по забезпеченню злагодженої дії лан-
цюжка: «наука - технологія - виробництво - ринок» .
До організаційно-фінансового аспекту також слід віднести «бюджет інноваційного розвитку» . Такий бюджет (або ресурс) має надаватися підприємствам для проведення інноваційного оновлення виробництва через встановлення нормативів прискореної амортизації, пільгового оподаткування, надання «податкових канікул», інвестиційного кредиту, встановлення спеціального правового режиму
пільгового оподаткування інноваційної продукції, виготовленої за інноваційними проектами, які мають державну підтримку та зареєстровані в установленому порядку Досягти цього без використання індустрії венчурного бізнесу, тобто без створення приватних інвестиційних компаній, діяльність яких підтримується державними і суспільними фондами, є вкрай ускладненим Складові концепції макроекономічного регулювання інноваційних процесів зображено на рис. 1.
Оновлення стратегічного набору промислового виробництва
Механізм макроекономічног регулювання інноваційними процесами у промисловості
1. Наукове виробничі і технологічні важелі впливу та регулятори.
2. Удосконалення інституційної архітектоніки, складу її субструктур елементів.
3. Розроблення дієвого фінансово-аналітичного інструментарію.
4. Застосування комплексних методів модулювання і реалізації керуючого плану.
Критерії, показники-індикатори та характеристики промислового виробництва:
а) інноваційної сприйнятливості;
б) рівня технічної підготовки до
провадження інтовацій тощо._________
Мікро- та макросередовище інноваційного процесу. Формування оптимізаційної структури НІС та її адаптація
Формування цілій т; пріоритетів інноваційного розвитку
Постановка Планування Формування
завдань та комплексу заходів та організаційних
прогнозування структур для
вирішення наслідків їх реалізації інтенсифікації
проблем у промисловості інноваційних процесів
Розвиток комунікаційних структур та зв’язків між учасниками інноваційних процесів
Контроль та облік ресурсного забезпечення
Розподіл і делегування повноважень між учасниками, і ро: виток інноваційної взаємодії
^ У СМР - технологія управління
Оновлення стратегічного набору нарощення потенціалу та обсягів промислового виробництва
Рис. 1. Структура концепції макроекономічного регулювання інноваційних процесів
у промисловості
Однак наголосимо на суттєву й об'єктивну закономірність, що виникає при розроблені алгоритмів впровадження функцій регулювання в інноваційній сфері -це необхідність врахування темпів та еволюційної динаміки економічної системи держави
Тому з огляду на різноманітність природи сучасних інноваційних процесів, що проводяться у промисловості, доцільним
є поєднання базових положень системного, комплексного і процесного підходів у складі цілісної й інтеграційній концепції макроекономічного регулювання
IV. Висновки. Державна інноваційна політика в базових галузях і виробництвах повинна бути спрямована на прискорене освоєння вітчизняних і зарубіжних науково-технічних і технологічних досягнень світового рівня Інноваційний про-
цес, що базується на науково-технічному прогресі, який у всьому світі визнаний найважливішим чинником економічного розвитку, є обов'язковою умовою довгострокового стабільного соціально-економічного зростання. Використання концепції макроекономічного регулювання інноваційної діяльності сприятиме коригуванню цільових орієнтирів запровадження інноваційної моделі економіки
Список літератури
1. Микитенко В. В. Макросистемна еволюція економіки України . / В . В . Микитенко, Б. М. Данилишин, Л.С. Ладонько. - К.: Нічлава, 2008. - 750 с .
2 Стратегічне управління інноваційною діяльністю як основа економічної безпеки національної економіки: Монографія / О .І. Дацій, М .Х . Корецький та ін . - Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2008. - 281 с.
3 . Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. д. е . н. , проф . Л . І . Федулової. - К .: Основа, 2006. - 522 с.
4. Иванов В. В. Национальные инновационные системы: опыт формирования и перспективы развития // Инновации -
2010 . - № 4,- С .31-37 .
5. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www. ukrstat.gov. иа.
6. Кульнєва Г. М. Сучасний стан та необхідні напрямки розвитку ринку інновацій в Україні / Г. М . Кульнєва, О.В . Алей-нікова. // Держава та регіони . - 2012. -№ 5,- С . 150-163.
7. Лазарєва Є. Дослідження закономірностей інноваційних перетворень у регіональній економіці . // Економіст. -2011,- № 9,- С .35-37.
8 Сучасний стан та перспективи інноваційного розвитку промислових підприємств [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://nikolaychuk. at. иа.
9 . Сидорчук І. П . Оцінка сучасного стану інноваційного розвитку промислових підприємств України «Економіка» [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://ecj . оа. edu. иа
УДК 330 34
А.К. Андрюшко* ДЕРЖАВНА СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТю ІННОВАЦІЙНОГО продукту
Андрюшко А.К. Государственная стратегия управления качеством инновационного продукта. - Статья .
В статье исследован процесс управления качеством продукции инновационно - активных предприятий . На основе проведенного анализа разработана государственная стратегия управления инновационным продуктом и эффективным использованием ресурсов инновационноактивных предприятий . Предложенная система управления качеством инновационной продукции и эффективным использованием ресурсов предусматривает систему контроля за полнотой и сроками выполнения задач по каждой функции управления . С этой целью на предприятиях устанавливается постоянный контроль за выполнением всех предусмотренных системой организационнотехнических, экономических и социальных мероприятий, за соблюдением стандартов предприятий и действующих государственных стандартов и технических условий, за ходом работ по эффективному использованию всех видов ресурсов и охране окружающей среды .
* Андрюшко Андрій Костянтинович - директор ДП «Кривбасстандартметрологія», здобувач кафедри економіки праці та менеджменту ДВНЗ «Кіровоградський національний технічний університет», м. Кривий Ріг, Україна.
