CC BY
7РАЗДЕЛ IV
«ПОЛИТОЛОГИЯ. ПОЛИТИЧЕСКАЯ ФИЛОСОФИЯ» ♦ ф
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 23 (62). 2010. N° 2. С. 190-197.
УДК 316.74
КОНЦЕПТ «еДИНО1 еВРОПИ» У романах сучасних УКРАШСЬКИХ АВТОР1В: РЕПРЕЗЕНТАЦ1Я РЕАЛЬНОСТ1 ЧИ
М1ФОТВОРЕННЯ?
Тягло К.О.
Стаття присвячена конструктивны функцП лтератури та гг здатностi впливати на актуальну реальтсть сприймаючого iндивiда. Конструктивний компонент сучасног украгнськог лтератури тюструеться прикладами вiдтворення мiфу про нащональну специфк та про «Сдину Свропу» у текстах сучасних украгнських авторiв.
Ключовi слова: конструктивна функцiя, художня лтература, мiф, iдентичнiсть, «Сдина Свропа».
Предметом дослщження е конструктивная функщя лтератури. Мета дослщження - розкрити конструктивний компонент сучасно! укра!нсько! лтератури у спробах вщтворення мiфу про нащональну специфшу.
Сьогодш все бшьшу популярнiсть завойовують теори, якi пiдкреслюють здатнiсть культурних текспв конструювати та змiнювати актуальну сощальну реальнiсть. Акцентуючи увагу на конструктивна функци мистецтва, ми можемо визначити, наскшьки ефективними е тi щеальш моделi, що представленi в художньому текстов^ для актуально! повсякденностi читача i наскiльки вони мають можливють впливати на його життевий свгт.
Безпосередне завдання ще! статтi - враховуючи конструктивний потенцiал художнього тексту, визначити, яю саме процеси вона здатна детермiнувати, а також розглянути можливiсть лiтературного твору моделювати етнонащональне та глобальне самосприйняття читача, а також репрезентувати присутнi у життевому свiтi iдентифiкацiйнi моделi.
Варто наголосити на здатносп художньо! лiтератури створювати нову реальнiсть, дотичну, але не тотожну актуально iснуючiй, добудовувати новi схеми та конструкцп до основ сощального порядку. Власне, художнiй св^ лiтератури не е анi вигадкою, анi грою, анi мiфом [1], а е реальнютю, що не е аш вiдбитком, анi котею вже юнуючо!. Лiтературi властиво унаочнювати за допомогою художнiх засобiв присутш у соцiальному середовищi схеми взаемодп, протирiччя, додавати до них новi специфiчнi елементи, видозмiнюючи актуальну сощальну реальшсть. Цю трансформуючу роль художньо! лгтератури вiдмiчали численнi культурнi дiячi, в тому числi М. Хвильовий та iншi представники «розстршяного Вщродження», з-
Концепт «СдиноУ Свропи» у романах сучасних укра'Унських aemopie.
помiж су^сних дослщниюв культури - О. Зaбyжко [5, б], Т. Гyндоровa, М. Maртинович [S] тa iншi.
В вдриш культури лiтерaтyрa зaймae приблизну ту позицiю, що в пол^ичному полi зaймae iдеологiя, тобто предстaвляe собою сконцентровaнy сyкyпнiсть iдей, при^^нних дaномy перiодy розвитку сyспiльствa. В лiтерaтyрi знaходимо i вiдсилки до пол^ичних подiй, i вiдголоски соцiaльних тa культурних протирiч, i елементи нaцiонaльного сaмоствердження, сформовaнi протягом всього юторичного сaмствердження спiльности, якi т присутш y соцiaльномy життi, are, можливо, ще не yсвiдомленi безпосередньо соцiaльними aкторaми.
Трaдицiйно, протягом тривaлого розвитку yкрaïнськоï культури в нш сформyвaлось специфiчне стaвлення до словa, лiтерaтyрного мовлення, яке здaтне трaнсформyвaти хiд iсторiï, змiнювaти yстaлений хщ думок, рyйнyвaти стереотипи, кристaлiзyвaти щейш мотиви боротьби. Ця, бaгaто в чому мiфологiзовaнa роль словa y суспшьсга, що довго не знaло сво1' держaвностi i полiтичноï тщ].', сприялa його кyльтyрнiй eдностi. Нaвiть зa сyчaсних умов вiтрyaлiзaцiï культурного простору не можш вiдмовляти лiтерaтyрi y здaтностi формyвaти нову реaльнiсть, трaнсформyючи вже iснyючy, констрyювaти aльтернaтивний соцiaльний порядок, i, вiдповiдно, св^оглядш моделi. Соцiaльно-констрyктивнa фyнкцiя лiтерaтyри - не метaфорa, a aктyaльнa сощокультурта прaктикa, i зa допомогою конкретних приклaдiв ми спробуемо це довести.
Розглядaючи лiтерaтyрy як видозмiненy реaльнiсть, ми спирaемося нa тaкi 1хш риси, як:
• зaгaльнiсть, yнiверсaльнiсть;
• яскрaвiсть, обрaзнiсть зобрaження подiй, ситyaцiй, геро1в.
• aктyaльнiсть для дaного юторичного моменту чи перюду;
• сощ8льну критичнiсть;
Лiтерaтyрa мaе своï специфiчнi мехaнiзми створення соцiaльноï реaльностi, моделюючи об'ективну дiйснiсть. 3a певних умов вота може aктyaлiзyвaтися, нaбyти iмaнентного iснyвaння i в подaльшомy iнтерпретyвaтися як тaкa, що вже вiдбyлaся.
Художня лiтерaтyрa дозволяе читaчевi розширювaти свiй внyтрiшнiй свiт зa допомогою aкyмyляцiï нового досвiдy, який вш не змiг би отримaти в своему повсякденному життi, a тaкож нових моделей клaсифiкaцiï цього досвщу, схем сприйняття. Потiм цi новi моделi можуть бiти використaними i для пояснення свого aктyaльного сощокультурного досвiдy, почерпнутого з iнших джерел. У одному з лiтерaтyрно-фiлософських есе польський письменник Анджей Стaсюк робить тaке метaфоричне зayвaження стосовно феномену людськоï пaм'ятi, що життя - це не те, що з тами вщбулося, a те, що ми пaм'ятaемо. Тaк сaмо, продовжуючи хiд його думки, можнa зayвaжити, що хyдожнiй твiр - це не те, що ми прочт^ти, a те, що з тми зaлишилось, мaючи новий досвiд, новi ситyaцiйнi моделi i схеми ïx сприйняття. Хyдожнi твори, що пов'язaнi з минулим, з iсторичною пaм'яттю тa трaдицiями дaють змогу читaчaм не стiльки yсвiдомлювaти i пaм'ятaти, скiльки добyдовyвaти тi соцiaльнi фaкти, що мaли мiсце в 1хньому життi aбо iсторiï крaïни чи iсторичноï спiльноти в цiломy. Сприйняття художнього тексту як меxaнiзмy збереження i трaнсляцiï колективноï пaм'ятi бaгaто в чому детермiновaно «по^зовими»
лтературними творами часу, здатними як впливати на подальший хщ ютори, так i видозмiнювати вже завершенi факти. Л^описи, iсторичнi балади, епiчнi твори -свого роду засоби маншулювання минулим, формування «репрезентативно-прийнятно!» картини попередшх подiй. Тут варто звернутися до концепци мiфу, розроблювано! в рамках фшософсько! семiотики Р. Бартом та шшими соцiальними мислителями ХХ столотя. Згiдно з фiлософським пiдходом до визначенням мiфу, вiн не е художньою вигадкою, анi твором поетичним, аш реальною подieю. Також вш не мае часово! визначеностi, оскшьки iснуе тiльки в теперiшньому чаш, в безпосереднш дiйсностi. В ньому немае «колись» - ш в минулому, нi в майбутньому сенс^ вiн повнiстю зануренiй в «тут-ьтепер» iснування, i саме тому визначае реальнють як таку, а не окремi !! фрагменти. Перебуваючи в межах мiфу, ми не можемо роздшити те, що вже вщбулося та поди, що ще вщбудуться, оскiльки в умовах мiфу реальнють дана нам в сво! безперервносп, саме тому мiфiчний свiтогляд е ушверсальним. Обертаючи таку концепцiю мiфу до наших дослiдницьких потреб ми не можемо вважати, що мислення i сприйняття сучасно! людини не може бути повнютю мiфологiчним, але треба врахувати i те, що мiфологiчний аспект свiтосприйняття досить пом^но у ньому присутнiй. Не лише лтература, але й iншi сфери культурного виробництва в основному покликаш для конструювання та збереження певних мiфологiчних конструктiв колективно! свiдомостi. Мiф про нацiональну еднiсть, культурну спшьнють, геро!чне минуле, i вiдповiдно - про спшьне майбутне навряд чи були б настшьки укорiненими у колективнш свiдомостi, якби не були репрезентоваш у фольклорi, лiтературних творах, архiтектурi та iнших культурних об'ектах. Автор, створюючи культурний текст, репрезентуе у ньому не тiльки власне бачення подiй, геро!в, ситуацiй, але й додае до них зовшшне тло - авторськи проштерпретоване минуле або тепершне, зовнiшнi соцiальнi конструкти, що визначають типологiю i поведшку геро!в. Саме в цих, часто неусвщомлюваних нi автором, анi читачем аспектах художнього тексту мютиться важлива для сощолога iнформацiя, що е конструктивним компонентом усталених норм колективно! свщомосп. За таких умов автор виступае не лише в якост активного суб'екта оповщ, але й «майстра часу», що на основi власного рефлексивного досвiду створюе згодом загальноприйнятний образ подiй, який при подальшш мiфологiзацi! стае еталонним i визначае собою всi подальшi можливi iнтерпретацi!.
Твiр залишаеться в ютори культури рiччю-в-собi до того часу, поки до нього не звертаються як до пояснення, першоджерела, вщправно! точки дискурсу, вiд яко! починаеться iдеологiчне моделювання образу певних подш чи процесiв. Сама показовiсть культурних тексив залежна, як не дивно, вщ часу i соцiальних обставин. Незважаючи на наявнють низки загальноприйнятих зразкiв, щоразу з радикальною змшою соцiокультурно! обстановки (вiйна, революцiя, повалення полiтичного режиму, тощо) з масиву текспв культури виринають тi, яю можуть бути найбiльш яскравими шюстращями та обгрунтуваннями до тих умов, що потребують пояснення та аналiзу. 1нтерпретащя тексту залежить не виключно вщ його змiсту, але й вщ соцiально-культурного контексту, в якому вш опиняеться. Саме тому час вщ часу культурнi тексти шддаються реiнтерпретацi! i формуються новi моделей !х розумiння.
Концепт «СдиноУ Свропи» у романах сучасних укранських авторв.
Художш тексти, присвячеш юторичним подiям минулого, або зовшм недавнiм часам, пов'язаним з реалiями авторитарного суспiльства чи нов^ш твори укра!нських авторiв, що змальовують нашi сучаснi колiзil можуть бути проштерпретоваш щоразу новим чином, в залежност вiд концептуально! позицi! дослщника. Двi найбiльш популярнi моделi штерпретаци художнiх текстiв в контекстi локального/глобального або нацюнального/всезагального ми приведемо нижче.
Концепт нацiонального, унiкального i специфiчного був i залишаеться актуальним в укра!нськш лiтературнiй критицi та соцюлопчних дослiдженнях лiтератури. Питання нацiонально! щентичносп i моделей нацiонально! iдентифiкацi! постало з особливою гостротою у першi ж роки незалежностi Укра!ни, i продовжуе залишатись проблемним i через 16 роюв по цiй значнш полiтичнiй подi!. Концепт «нацюнально!» лтератури, що довго пригнiчувався радянською щеолопю, знову почав вiдтворюватись у художшх творах кiнця ХХ столiття, що належать за часом написання до 90-х та 2000-х роюв. З'явилась навт специфiчна узагальнююча назва ще! когорти укра!нських письменникiв - «поколшня дев'ятностникiв», що сама говорить за себе, видшяючи з усього масиву укра!нсько! лiтератури тексти цього перюду як показовi. Як правило, автори, що належать до цього поколшня дшсно суттево вiдрiзняються вiд сво!х попередникiв i за стилем написання, i обраною для зображення проблематикою, i iдейним наповненням текстiв. Це яскравi приклади лiтератури, що !х можна з повною впевненiстю назвати «нащональною» - i за епохою написання, i за внутрiшнiм змютом. Численнi критики так i визначають сучасних авторiв - Андруховича, Забужко, 1здрика, Жадана, Чеха, Соколян як (пост)модерних нащональних письменникiв. Не маючи на мет критикувати цю усталену та авторитетну думку, спробуемо наголосити на шшш моделi iнтерпретацi! цих текстiв, не в нацiональному, але в глобальному ключ^ що е на сьогодшшнш день не менш актуальною. Навiть якщо залишити поза фокусом дослщницько! уваги аспект «нацюнальностЬ», ми можемо помiтити, що е мiж цими творами ще певш спiльностi, що не зводяться до перюду написання та загальних зображуваних проблем -сощальних, особистiсних або пол^ичним. Що ж об'еднуе щ твори, часом вражаюче рiзнi i несхожi за стандартизованими характеристиками? Насмшимось зауважити, що в них ушх присутнiй ще один, окрiм мовно-нащонального, об'еднавчий аспект, що був непом^ний ранiше, при пiдвищеному наголошенню на аспект «нацiональностi» лiтератури. Цим аспектом е спшьний контекст «едино! Свропи», звiсно, не в якостi пол^ичного, а скорiше культурного феномену, що стае актуальних пiд час взаемообернених процесiв глобалiзацi!/локалiзацi!, що панують у свт. Якщо додати до масиву анатзованих укра!номовних текстiв ще кшька прикладiв з iнших «нацiональних» лтератур, наприклад, польсько!, чесько!, румунсько!, що близью культурно регюнально до лтератури укра!нсько!, навiть при поверхневому прочитанш помiтимо схожi риси, що дозволяють нам говорити про спшьний концепт «европейськосп», притаманний рiзним творам цих лтератур. Але його не варто плутати з аспектом глобалiзацi! i унiверсалiзацi! культурних тенденцiй, що притаманний для св^ово! культури в цшому. Скорiше це усвiдомлення в лiтературi тiе! специфiчно! «вiдмiнно! евопейськостi» цих кра!н, яка тривалий час була забороненим, а вщтак i фактично не iснуючим для дослiдникiв питанням.
Пригадування i моделюваннях в цих текстах мiфу про «Родинну Свропу» додае !м додатково! специфiчностi при дослщженш взаемозв'язку лiтератури i культури, лiтератури i iдеологi!, iсторi!. Бачення i зображення «Родинно! Свропи» дозволяе нам побачити те, що було прихованим i замiщеним iншими, бшьш викристалiзуваним концептами аналiзу. Для того, щоб у художньому текстовi вщкрився додатковий присутнiй в ньому св^оглядний принцип, варто не просто перечитати його з ново! точки зору, оперуючи новими, не залученими рашше поняттями, але й мати певний набiр знань, що дозволили б адекватно описати i пояснити вщнайдену iнтерпретацiю, видiлити з тексту той компонент, що не був поманим рашше.
Дослщник, що виступае в ролi «уважного читача» повинен мати певний набiр знань щодо юнуючо! реальностi, щодо напряму !! змш, щоб лiтературний текст мав змогу активно промовляти до нього. Читаючи про вщдалеш вiд нас просторово чи культурно реали, ми намагаемося застосувати до них вже наявне у нас знання, нехай навт узагальнене та спрощене, вираження у стереотипних моделях та схемах, i за допомогою нього структурувати набутий у процес читання досвiд. За допомогою культурних текстiв формуються новi моделi та зразки поведiнки, норми та щнносп. Досвiд читача збагачуеться подiями, вiдносинами та ситуацiями, представленими у текстi автором тексту. Таким чином художнш текст успiшно виконуе функщю конструювання реальностi.
Але знову-таки не варто забувати про важливий тзнавальний компонент, необхщний для того, аби художнш текст актуально почав виконувати свою конструктивно-моделюючу функщю - наявшсть спшьного знання. Це базове «повсякденне» знання дозволяе розум^и внутршню iдею тексту, так само, як знання мови дае змогу розум^и слова i пов'язувати !х у речення. За його вiдсутностi аш пересiчний читач, анi дослiдник не зможуть побачити i сприйняти вповш репрезентовану автором модель дiйсностi. Знання набуваеться з кожним новим досвщом, i досить часто бувае так, що один i той же текст прочитаний одним i тим самим суб'ектом у рiзнi перюди його життя дасть йому рiзнi враження i сформуе принципово вщмшну модель дiйсностi. Тому е твору, здебшьшого це зразки «класично!» лтератури, якi люди перечитують по кшька разiв протягом життя зовсiм не з прагматичних мiркувань отримання ново! шформаци, але скорiше з прагнення нового осмислення вже знайомих з попередшх прочитань подiй. Бачимо, що штерпретащя тексту багато в чому залежить вiд суб'ективного досвiду iндивiду, вiд тiе! позицi!, яку вш займае на даний перiод
Отже, повертаючись до окреслено! проблеми, вщм^имо, що пiд час нацiонального вщродження i активного нацiоетворення, в тому чи^ i культурного, тексти культури здебшьшого штерпретуються в контекстi близьке/далеке, нащональне/ушверсальне, тотожне/вiдмiнне, i це надае !хшм iнтерпретацiям специфiчного забарвлення. Коли перша хвиля нащонально-спрямованих iнтерпретацiй трохи стиха, на переднш план вийшли iншi схеми iнтерпретацi! лiтературних текс^в кiнця ХХ столiття. Наразi найбшьш актуальною е схема «европейськостi», або модель «центрально! Свропи», чудово представлена у есе двох центральноевропейських авторiв - Анджея Стасюка та Юрiя Андруховича «Моя Свропа». Центральна i Схiдна Свропа розглядаеться в ньому не в географiчно
Концепт «СдиноУ Свропи» у романах сучасних украУнських авторв.
окресленому контекст мюця чи групи кра!н, а в бшьш арха!чному сенсi спшьно! центральноевропейсько! культури, антропологi!, розiрваностi мiж двома межово! протилежними культурами - рацюнальним i цивiлiзованим Заходом i диким Сходом. Концепт «центральностi» в робот укра!нського i польського автора набувае значення серединност, мiжкульутностi, розгубленост мiж двома взаемовиключними векторами розвитку. Кра!на-корабель, що пливе за сво!м власним маршрутом -метафора Ю. Андруховича, що прекрасно вiдображае авторське бачення шляху розвитку Центрально! Свропи, яку сам автор вважае сво!м домом. З iншо! сторони, бачення його польського сшврозмовника теж абсолютно вщповщае вiдзначенiй мiж-i позакультуност, що дозволяе нам припустити наявшсть спiльно! iсторi!, культури, традицi!, яка, будучи латентно присутньою у свiтоглядi обох авторiв, дозволяе говорити про новий концепт «Вщсторонено! Gвропейськостi» пост-тоталгарних кра!н Свропи кiнця ХХ - початку ХХ1 столiття. Якщо не обмежуватись показовим, але поки що единим прикладом «Мое! Свропи», можна згадати ще низку авторiв, у романах т iнших прозових творах яких не прямо наголошуеться, але все-таки яскраво простежуеться культурний мiф «Свропи як спiльного дому». Тут знову на перший план дослщницького штересу виходить те саме тло, про яке йшлося ранiше -опис сощальних обставин, що визначають характер i взаемодiю лiтературних геро!в, !хнiй свiтогляд, а вiдтак - i читацьке сприйняття тесту в контексп тих соцiальних умов, що його створили.
Це i соцiально-критичнi романи С. Жадана, зокрема «Б^ Мак» i «Депеш Мод», i сентиментально-iронiчна жiноча проза М. Соколян i урбанiстична романтика глбатзаци романiв А. Чеха. Всi вони, все бшьш вщдаляються вiд свщомого зображення рис нацiонального, автентичного (хоча воно, безумовно, всевладно присутне у мовленш геро!в, описах архiтектура, згадках про культовi топонiми) i наближаються до рис цього, поки що не до кшця усвщомленого «спшьного дому», тобто Центрально-Схiдно! Свропи, з ушма !! соцiально-економiчними протирiччями, кризами, культурною специфшою, традицiями та звичаями. З одного боку, ще наближення до витоюв свiтово! цивiлiзацi!, !! унiверсальних цiнностей, а з шшого -це вiднайдення свого власного, архетитчного i автентичного буття, вщмшного як вiд захiдного зразка, так i вiд схiдного, це утвердження власно! серединностi. Власне, i «Корабельний щоденник» А. Стасюка, i «Центрально-Схщна ревiзiя» Андруховича, i «Депеш Мод» С. Жадана - це свого роду подорожш нотатки мандрiвника, що подорожуе кра!нами, часами i сощальними верствами, створюючи для читачiв бшьш-менш зрозумiлу версiю себе, Свропи та св^у.
Iсторiя i повсякденшсть, представлена в цих художнiх текстах не претендуе нi на загальшсть, нi унiверсальнiсть. В той же час бiографiзм, iндивiдуальна iсторiя, розповщь, взята у розрiзi - це i е те загальне, справжне, не спрощене i не ушфшоване, що залишаеться в авторiв для презентацп читачам попри всi поневiряння, «ревiзi!», переоцiнки цiнностей i навт змiни державних кордонiв. Це як аналiз бiографi!, що не потребуе репрезентативности оскiльки е iнформативним сам по соб^ як зрiз реалш. Так тi твори можуть бути сприйнятими як «пережита iсторiя» у категорiях З. Баумана, що не свщчить майже нi про що, ^м особистого сприйняття i переживань, проте разом з тим е етнографiчною замальовкою зникаючого побуту «справжньо!
Свропи», до яко! за умов евроштеграцп там прагнемо долучитися, не розумдачи iнтенцiонально!, внутрiшньо! до не! наближеносп, присутньо! в культурi i письмi, яке поступово забуваеться.
Висновки. Треба вщзначити два основних аспекти, що витшають з цiе! статтi. По-перше, сощально-конструктивна функцiя лiтератури - нововинайдений i надзвичайно актуальний феномОен, який потребуе уважного дослщження. Якщо ранiше бшьшють дослiдникiв поля лiтератури вважали, що основна роль лггератури -репрезентувати i вiдтворювати тi соцiальнi реали, що присутнi у соцiумi, то тепер, послуговуючись досвщом дослiджень лторатурознавчих i соцiологiчних дослiджень ХХ, ми можемо визначити нову роль лтератури, i вивчати !! не в якост «чистого факту», але уже в якосп «конструктивного феномену», який здшснюе безпосереднiй влив на життевий свiт читачiв. Також важливим е те, що лтература в якосп засобу конструювання iдентифiкацiйних та щеолопчних моделей, може бути використана як канал трансляцп суспiльно значимих щей, на зразок медiа, преси, реклами. Не прагнучи нiскiльки принизити роль художньо! лiтератури як «чистого тесту», значимого культурного продукту вже завдяки самому фактовi своему юнуванню, ми просто акцентуемо увагу на тому, що взаемш тенденцп репрезентацi! та конструкци соцiальних феномен одночасно присутш в полi лiтератури.
Що до опозицш нацiонального/глобального, то цей аспект лторатурного тексту поки що залишаеться дискусiйний. Беручи до уваги те, що теоретичш побудови з приводу будь-яко! культурно! продукцi! детермiнованi нашою методолопчною позицiю, визнаемо, що засилля нацюнально-спрямованих iнтерпретацiй сучасного укра!нського лггературного процесу дало на початку ХХ1 столiття дещо викривлене його бачення. Змщення акцентiв вiд нацiонального, локального до ушверсального, спершу - загальноевропейського дозволяе нам не тiльки розширити спектр можливих iнтерпретацiй, але й побачити ще один культурний пласт i об'еднавчу тенденщю бiльшостi укра!нських художнiх творiв, написаних протягом останшх двадцяти рокiв. Концепти «Сдино! Свропи» i «ситуацi! мiжкультрного дiалогу», що поеднують рiзнi за змiстом, специфшою i навiть мовою написання тексти не мають бути швельоваш через наголошення присутност в усiх них «нацюнально! iде!», яка не суперечить, на наш погляд, ще! «Родинно! Свропи». Просто остання, будучи менш щеолопчно забарвленою, а вiдтак i помiтно, присутня iманентно у европейських романах та есе укра!нських авторiв i тому залишалася тривалий час поза фокусом дослщницько! уваги. I тому акцентування об'еднавчо! тенденцi! «европейськостЬ» в укра!нськи тестах кiнця ХХ - початку ХХ1 столiття е першою сходинкою до побудови теоретично! моделi укра!нсько! лiтератури, що буде оргашчно вплетена до загального теоретичного опису тенденцш модерного укра!нського суспшьства.
Список л1тератури
1. Барт Р. История или литература? / Р. Барт // Избранные работы. Семиотика. Поэтика. - М., 1989. - С. 342-375.
2. Барт Р. Миф сегодня / Р. Барт //Избранные работы. Семиотика. Поэтика. -М., 1989. - С. 44-162.
3. Бодрийяр Ж. Общество потребления / Ж. Бодрийяр. - М.: Республика, 2006. - 288 с.
4. Бурдье П. Поле литературы / П. Бурдье // Новое литературное обозрение. - 2000. - N° 45. - С. 17-43.
Концепт «СдиноУ Свропи» у романах сучасних украУнських aemopie.
5. Забужко О. Прощання з iMnepi™: юлька штрихов до одного портрета / О. Забужко // Дух i Литера. - Ки1в, 1998, №3-4. - С. 33-39.
6. Забужко О. Репортаж 2000-го року / О. Забужко. -К.: Факт, 2001. - 421 с.
7. Забужко О. Хротки вщ Фортшбраса. Вибрана есе1стка 90-х / О. Забужко. - К.: Факт, 2001. - 392 с.
8. Мартинович М. Укра1на: дорога через пустелю. Зб. статей / М. Мартинович. - Харюв. СП Фолю, 1993. - 381 с.
9. Менцвель А. Родинна Европа - впершее / А. Менцвель // Уншерситетсью дiалоги. - 2007. - № 5. - С. 7-45.
10. Ршер П. 1дентичшсть особиста й iдентичнiсть наративна / П. Рiкер // Ршер П. Сам як шший. -К.: Дух i Лiтера, 2000. - 522 с.
11. Жадан С. Депеш Мод / С. Жадан. - Харюв: Фолю, 2004. - 324 с.
12.Стасюк А., Андрухович Ю. Моя Европа. Два есе про найдавншу частину свгту / А. Стасюк, Ю. Андрухович. - Львш: ВНТЛ - Класика, 2005. - 448 с.
13. Сняданко Н. Пригода молодо1 укра1нки / Н. Сняданко. - Львiв: ВНТЛ - Класика, 2006. - 571 с.
14. Чех А. Цього ти не знайдеш у Яндекс / А. Чех. - Харюв: Фолю, 2008. - 361 с.
Тягло Е.А. Концепт «единой Европы» в романах современных украинских авторов: репрезентация реальности или мифотворчество? // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия. Культурология. Политология. Социология. — 2010.- Т. 23 (62).- № 2.- С. 190-197.
Статья посвящена конструктивной функции литературы и ее способности влиять на актуальную реальность воспринимающего индивида. Конструктивный компонент современной украинской литературы иллюстрируется примерами воссоздании мифа о национальной специфике и о «единой Европе» в текстах современных украинских авторов.
Ключевые слова: конструктивная функция, художественная литература, миф, идентичность, «Единая Европа».
Tyaglo K. The concept «single Europe» in novels of modern Ukrainian authors: representation of reality or mythmaking? // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences. Sociology. - 2010. - Vol. 23 (62). - № 2. - P. 190-197.
The article is devoted to analyses of the role of literature as the constructive aspect of social reality. Constructive component of modern Ukrainian literature is described on the examples of mythological representation of national specific character and «Common Europe» in the texts of modern Ukrainian authors.
Keywords: constructive function, artistic literature, myth, identity, «Common Europe».
Поступило в редакцию 13.10.2009
