CC BY
125
В. Осецький, д-р екон. наук, проф., В. Марченко, канд. екон. наук, доц.
КОНЦЕНТРАЦІЯ В ГАЛУЗЯХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ ЗМІНИ В РЕЗУЛЬТАТІ СВІТОВИХ ПРОЦЕСІВ КОНСОЛІДАЦІЇ
Досліджено рівень концентрації в галузях харчової промисловості та розроблено пропозиції щодо удосконаленню регулювання з метою недопущення монополізації та антиконкурентних дій на продовольчих ринках країни.
The article deals with the problem of concentration in the branch of food industry. The authers work out the propositions of regulation improving in order to inadmisse the monopolization of food markets.
Постановка проблеми. Становлення приватної пільної діяльності. Однак, в умовах поступового еконо-власності в Україні призвело до розвитку всіх сфер сус- мічного зростання та включення України в систему сві-
© В. Осецький, В. Марченко, 2008
тогосподарських відносин спостерігається поступове накопичення негативних ознак, які є характерними для сучасного етапу як національних економік так і світової економіки в цілому. Такими ознаками є асиметрія міжгалузевого та територіального розвитку, нераціональна структура промислового виробництва, непропорційність розвитку виробництва, незбалансованість системи економічних інтересів, тощо. В даних умовах зростає роль та вага контролю за процесами розвитку з метою розробки системи підтримуючих або обмежуючих заходів, направлених на формування збалансованої, пропорційної системи економічних відносин. Реалізація даної політики можлива лише в умовах постійного моніторингу стану розвитку виробництва та прогнозування можливих його змін. Найпоширенішим індикатором стану розвитку галузей виробництва є концентрація, яка дає можливість оцінити рівень конкуренції в галузі, привабливість галузі та можливість використання антиконкурентних дій.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання концентрації відносяться до базових питань економічної теорії, тому популярність їх розгляду в наукових дослідженнях є невисокою. Найчастіше концентрацію розглядають в розрізі базових питань антимонопольної політики [1, 4], при дослідженні стану конкуренції на ринку [5, 6] або як наслідок процесів злиття та поглинання.
Найпоширенішим приводом звернення до практичних питань концентрації виробництва в розрізі окремих товарних груп є загроза застосування норм антимонопольного законодавства до окремих підприємств України [6].
Невирішена раніше частина загальної проблеми. В науковій літературі практично залишилися не розкритими питання дослідження концентрації в розрізі галузей промисловості як передумови майбутніх процесів перерозподілу власності.
Недостатньо уваги приділено прогнозу майбутніх змін стану концентрації як наслідку внутрішніх трансформацій і як результату зовнішнього впливу.
Мета статті. Дослідити рівень концентрації в галузях харчової промисловості з огляду на можливість прогнозування тенденцій злиття та поглинання та розробити пропозиції по удосконаленню регулювання даних процесів з метою недопущення монополізації та антиконкурентних дій на продовольчих ринках країни.
Виклад основного матеріалу. Ринкові перетворення в економіці України неминуче призвели до змін в усіх сферах діяльності та суспільного життя. Спостерігаються зміни як якісного так і кількісного характеру. Змінюється товарний асортимент, географія діяльності, соціальна значимість продукції, що випускається, з одночасними змінами кількості виробників продукції, купівельної спроможності населення, тощо.
В умовах даних тенденцій, які мають як позитивні так і негативні прояви, дослідження стану ринку та тенденцій його розвитку має неабияку вагу, оскільки визначає основи політики регулювання ринків відповідних товарів та формує контур стратегії промислового розвитку країни.
В рамках представленої статті буде зроблено спробу дослідити стан концентрації ринку галузей харчової промисловості. Дослідження проведено без врахування географічних меж ринку відповідного продукту, ідентифікації компаній виробників та умов входження на ринок. Тому представлене дослідження в поданому вигляді не може бути використане як підстава для постановки питання про монополізацію чи створення конкурентних умов на відповідних ринках. Хоч, слід враховувати, що основний асортимент підприємств відповідних галузей харчової промисловості є взаємозамінним, індекс концентрації на відповідному географічному ринку набуватиме значення індикатора його стану.
Для дослідження стану концентрації в харчовій промисловості України були використані показники: коефіцієнт концентрації (Ср) трьох найбільших виробників в галузі, який у відповідності з Законом України " Про захист економічної конкуренції" [3] є індикатором монополізації на ринку та коефіцієнт Герфіндаля-Гіршмана (ННІ), який з 1992 року використовується антимонопольним відділом Міністерства юстиції та Федеральною торговою комісією США як регулятор операцій злиття.
Коефіцієнт ННІ призначений для вимірювання концентрації в галузі на основі сукупності часток всіх товаровиробників даної продукції. На жаль, відсутність повного масиву інформації за всіма галузями промисловості не дає змоги провести завершений аналіз стану концентрації за показником Герфіндаля-Гіршмана, тому його розрахунок, здійснений на основі суми квадратів часток трьох найкрупніших товаровиробників з метою підтвердження відповідності між закономірностями показників СР 3 і ННІ 3. Як засвідчили розрахунки даних показників, числові значення СР 3 і ННІ 3 виявляють одні і ті ж самі закономірності концентрації в галузі. Зростання СР3 відповідає зростанню ННІ 3 (табл. 1).
Таблиця 1. Концентрація галузей харчової промисловості
Галузі ЄР 3 ННІ 3
Цукрова 27,5 287,93
Сироробна 29 293
Молочна 37 557
Олієжирова 38,0 510
Макаронна 40,8 631,19
Лікерогорілчана 47,4 828,39
Кондитерська 53,24 1356,49
Тютюнова 70,0 1659,7
Пивобезалкогольна 81,1 2255,0
Аналіз динаміки коефіцієнтів концентрації, розрахованого на основі долі трьох найкрупніших товаровиробників в галузі, та динаміки його зміни засвідчує різну структурованість та концентрованість ринків. Найбільш концентрованими є ринки: тютюнових виробів (частка трьох найкрупніших виробників складає близько 70 %), виробництво пива (частка трьох найкрупніших корпорацій складає близько 80 %). До низько концентрованих відносяться цукрова, сироробна галузі промисловості. За даними індексу ННІ, розрахованого на основі частки трьох найбільших товаровиробників галузі, злиття суб'єктів господарювання або приєднання одного суб'єкта господарювання до іншого; набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб'єктами господарювання над одним або кількома суб'єктами господарювання чи частинами суб'єктів господарювання, не призведе до зміни стану концентрації на ринку.
Низьке значення коефіцієнта концентрації в цукровій промисловості обумовлене значною кількістю виробників даного продукту та низькою ефективністю їх діяльності, викликаною чинниками зовнішнього характеру та особливостями внутрішньої організації виробництва. 119 реально працюючих підприємств цукрової галузі переробляють в два рази менше сировини порівняно з періодом до 1991 року [7, с. 6]. На ринку молочної продукції пропозиція формується близько 250 виробниками. Кількість підприємств на ринку олієжирової промисловості складає 16 підприємств. Виробництво кондитерської продукції здійснюють 25 підприємств асоціації "Укркондитер". Пропозицію тютюнових виробів формують 16 тютюнових фабрик. Виробництво пива в Україні здійснюють 46 великих та середніх підприємств, лікеро-горілчаної продукції - 125 виробників. Дана статистика є підтвердженням загальновідомих закономірностей між коефіцієнтом кон-
центрації та кількістю виробників продукції. Чим більша кількість підприємств виробників продукції, тим вищою буде конкуренція на відповідному ринку, і нижчим є коефіцієнт концентрації та рівень консолідації.
На основі даних, представлених в таблиці 1, та використовуючи метод групування, розподілимо галузі харчової промисловості за рівнем значення коефіцієнта концентрації.
Групування галузей харчової промисловості за значеннями коефіцієнта концентрації для трьох найкрупні-
Як свідчать емпіричні дані висококонкурентних ринків, високий індекс концентрації для галузі може бути сигналом великої маржі між ціною та витратами. Для відповіді на запитання, чи вплине концентрація на ринку на можливість використання антиконкурентних дій зі сторони продавців, можна використати два підходи, які в своєму погляді на концентрацію є дещо спільними, і в результаті пояснюють одні і ті ж закономірності. Перший підхід до концентрації заснований на гіпотезі про змову. Згідно з ним, чим вищою є концентрація в галузі, тим менше фірм схильні конкурувати одна з одною і тим більшою буде маржа між ціною і витратами. Основоположником даної гіпотези вважається Огюстен Курно, який іще в 1838 році в праці "Наукові дослідження математичних принципів теорії багатства" при розробці моделі олігополії виявив дану позитивну залежність. Згідно з даною гіпотезою зменшення кількості підприємств може стати причиною організації і підтримання змови. Використання гіпотези Курно, як основи антимонопольної політики, вимагає постійного контролю за станом концентрації в галузі та використання жорстких заходів демонополізації щодо учасників ринку, таких як поділ підприємств, роздрібнення висококонцентрованих галузей.
В основі іншого, більш ліберальнішого підходу до економічного аналізу концентрації, лежить гіпотеза про диференціацію ефективності, запропонована Гарольдом Демсецом. У відповідності з даною гіпотезою зростання маржі між ціною і витратами є причиною зростання концентрації. Зростання маржі можливе за рахунок нижчих витрат або вищої якості продукції. Саме ці фактори забезпечують деяким із підприємств галузі домінуюче положення. Заборона на концентрацію за даною гіпотезою розглядається як позбавлення передумов для зниження ціни на товари більш високої якості [4, с.205].
Обидві гіпотези пояснюють існуючі погляди антимо-нопольної політики на зростання концентрації в галузі. За першою із гіпотез антимонопольна політика повинна забороняти будь-яке зростання концентрації в галузі. За іншою - не втручатись в процес зростання концентрації, окрім випадків, коли така концентрація призведе до застосування антиконкурентних дій зі сторони під-приємств-учасників концентрації.
Щодо малоконцентрованих ринків, то слід відмітити, що низька концентрація деяких галузей промисловості України є причиною низької ефективності виробництва продовольчих товарів. Значення коефіцієнту викорис-
ших виробників та значеннями індексу ННІ для тих же представників галузі дає змогу засвідчити факт низької концентрації на основних продовольчих ринках України, а враховуючи залежність між концентрацією та конкуренцією на ринку і високу їх конкуренцію.
В порядку розташування галузей в таблиці 2 зверху вниз зменшується і рівень рентабельності виробництва в галузі, від збитку в цукровій промисловості до рентабельності в 40 % в пивобезалкогольній. Бар'єри входження в галузь змінюються пропорційно тій же вертикалі.
тання виробничих потужностей, фондовіддачі, витрат на одну гривню обсягу виробництва, рентабельності активів зменшується при переході від високо- до низь-коконцентрованих галузей харчової промисловості.
Отже зростання концентрації в низькоконцентрова-них галузях може розглядатися як шлях їх ефективного розвитку. Одним із факторів зростання такої ефективності є економія на масштабі, яка визначається як частка ринкового обсягу виробництва, необхідного для того, щоб підприємство досягло мінімальних довготривалих середніх витрат. Важливим джерелом економії на масштабі є спеціалізація робочої сили та обладнання, яка забезпечується завдяки збільшенню масштабів підприємства. Що ж до негативних наслідків економії на масштабі, то на сьогодні є лише один, який полягає в тому, що із збільшенням масштабів підприємства вищому керівництву стає дедалі важче контролювати всю організацію.
Економія на масштабі виникає як результат зменшення долі умовно постійних витрат на одиницю продукції в результаті зростання обсягів її виробництва. На підприємствах харчової промисловості доля умовно постійних витрат в повних витратах складає: на підприємствах спиртової та лікеро-горілчаної галузі - 20-30 %, хлібопекарної -15-20 %, кондитерської - 50-60 %, безалкогольної - 30 %, оліє жирової 15-25 %, молочної - 10-30 %. Дослідження залежності між зростанням обсягів виробництва та ефектом масштабу, проведене на підставі емпіричних даних підприємств молочної промисловості, дало можливість виявити наступну залежність: зростання обсягу виробництва на 10 % призводить до зниження повних витрат на 0,1 %, при зростанні виробництва на 20 % витрати зменшуються на 1,5 %, відповідно при 30 % на 2,2 %. Чим більшою є доля умовно-постійних витрат в структурі загальних витрат підприємства, тим більша економія буде отримана при зростанні обсягів виробництва і збільшення ступеню спеціалізації виробництва.
З таблиці концентрації трьох найкрупніших корпорацій можна зробити ряд висновків, які є логічною констатацією стану проблем в галузях харчової промисловості, характеризують різну інвестиційну привабливість галузей промисловості та прогнозують майбутні процеси консолідації в галузі:
'ґ чим вища ступінь диверсифікації виробництва в галузі, тим вищим є рівень галузевої концентрації;
'ґ чим менша кількість підприємств, виробників релевантного товару, тим вищою є рівень концентрації в галузі;
Таблиця 2. Групування галузей харчової промисловості за рівнем концентрації
Значення коефіцієнта концентрації, ЄР 3, % Значення ННІ 3 Галузь промисловості Ступінь конкурен- ції
До 1000 1000-1800 Понад 1800
Висококонцентровані 76 - 100 + пивобезалкогольна низький
З середнім рівнем концентрації 51- 75 + + тютюнова кондитерська помірний низький
З помірною концентрацією 36- 50 + олієжирова, лікеро-горілчана, макаронна, молочна високий помірний
Малоконцентровані до 35 + сироробна, цукрова високий
незважаючи на підходи до виміру коефіцієнта концентрації (за коефіцієнтом концентрації трьох найкрупніших виробників чи то індексом Герфіндаля-Гіршмана) галузеві закономірності залишаються однаковими;
'ґ найбільш концентрованими є ринки тих товарів, які не входять до числа життєво необхідних, а за своїм функціональним призначенням забезпечують групові (або індивідуальні) потреби громадян;
'ґ найбільш концентрованими є ринки тих товарів, які є продуктом кінцевого споживання;
'ґ для галузей, які забезпечують потреби громадян середнього та високодохідного сегменту населення рівень концентрації є вищим;
'ґ чим вищою є фондомісткість виробництва, тим вищим є коефіцієнт його концентрації;
'ґ в галузях, де виробництво можливе лише в умовах високої організації крупномасштабної промислової переробки сировини, концентрація вища, аніж в тих із них, де можливе виробництво на базі малих підприємств;
'ґ найвищий коефіцієнт концентрації притаманний підприємствам, які інтегровані до складу ПФГ;
'ґ в галузях з високим коефіцієнтом концентрації процеси структурних змін відбуваються повільніше, ринки вважаються структурованими, а власність закріпленою.
Розвиток системи економічних відносин неминуче призводить і до зміни структури ринку та його концентрації. Концентрація виступає як результат реалізації приватних інтересів власників, інвесторів та регулюю-
Революційне відкриття кривої консолідації дало можливість пояснити стан нинішнього етапу перерозподі-льчих процесів в Україні та спрогнозувати майбутні їх галузеві тенденції.
Таблиця концентрації розкриває потенційні стратегії розвитку провідних світових виробників відповідної продукції і можливу участь України в їх реалізації. Найбільшу активність в процесах глобалізації своєї діяльності проявляють корпорації, які знаходяться на стадії спеціалізації. Як свідчать дані таблиці 3, на сьогодні, на стадії спеціалізації знаходяться виробники молочної продукції, роздрібна торгівля, металургія та інші, що і зумовлює практику перерозподільчих процесів в молочній та металургійні промисловостях України.
Прихід в Україну провідних роздрібних і оптових торговців зі світовим ім'ям підтверджують закономірності поведінки корпорацій третьої стадії консолідації.
Відповідність закономірностям світового розвитку підтвердили більшість галузей України. Галузі, лідируючі позиції в яких займають корпорації, власність на які належить іноземному капіталу переносять в Україну стратегічні імперативи та правила поведінки, прита-
чого впливу держави. Приватновласницькі інтереси визначаються привабливістю галузі як об'єкту інвестування. Власник зацікавлений в підтриманні рівня простого або розширеного відтворення предмету своєї власності, як джерела отримання доходу, інвестор - в набутті права власності на весь або частку майна підприємства з метою майбутнього отримання доходу. В період співпадання інтересів власника щодо залучення додаткового капіталу та інвестора щодо придбання привабливих активів, відбувається зміна стану концентрації на загальнонаціональному ринку або перерозподіл власності на відповідних галузевих ринках.
Стан концентрації ринків в період транснаціоналізації виробництва є результатом інвестиційної активності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Дослідження останніх років виявило залежність процесів концентрації виробництва окремо взятої країни від стадій консолідації як національних корпорацій, так і корпорацій інших країн. Американськими вченими Г. Дінзом, Ф. Крюгером, С. Зайзелем [2] була вперше введена в науковий обіг концепція кривої консолідації, у відповідності з якою в різних галузях процес консолідації відбувається з різною швидкістю і з різним ступенем, що характеризується різною часткою концентрації трьох найкрупніших компаній галузі. Згідно кривої, процес консолідації галузей проходить чотири стадії: початкову; зростання; спеціалізації; рівноваги і альянсів (табл. 3).
манні стадіям розвитку їх материнських корпорацій. Підтвердженням для таких висновків є факти зростаючої консолідації іноземного капіталу на уже консолідованих національних ринках.
Створення альянсів в економічній науці розглядається як найвищий етап співробітництва між корпораціями. Альянси являють собою об'єднання з метою виконання договірних зобов'язань. Альянси створюються з метою спільного захисту своїх інтересів на ринку, координації своєї діяльності, тощо. В харчовій промисловості України є галузі з досить сильними позиціями договірних об'єднань виробників аналогічної продукції. Зокрема, спільна політика в тютюновій та лікеро-горілчаній галузях розробляється в СОВАТ, спиртової в "Укрс-пирт", хлібопекарної в "Хліб України". Об'єднання характерні і для регіональних рівні домовленості та домовленості між декількома корпораціями. Так, в 2004 році було створено ЗАТ "Житомирмолокопродукт", ТД "Єта-лонМолокопродукт", які призначені розробляти спільне управління та здійснювати централізований продаж продукції підприємств-учасників.
Таблиця 3. Стан світової галузевої концентрації'
Стадії консолідації Коефіцієнт концентрації трьох найбільших товаровиробників ЄР 3 Галузі Тривалість стадії
Початкова До 30 % текстильна промисловість, будівництво, послуги, страхування, До 5 років
Зростання До 35 % хімічна промисловість, банки, пивоварні заводи, продаж автозапчастин виробництво, паперу, ресторани, фармацевтика, До 7 років
Спеціалізація 35-75 % виробництво вугілля, молочних продуктів, двигунів, роздрібна торгівля, металургія, автомобілебудування, шинна промисловість, літакобудування, суднобудування, До 5 років
Рівноваги і альянсів 75 % виробництво алюмінію, цементу, добування і переробка залізної руди, переробка нафти, виробництво взуття, виробництво безалкогольних напоїв, тютюнова промисловість До 5 років
"Складено за даними [1, с.23].
Беручи до увагу закономірності щодо просування галузей по кривій консолідації, зміст яких полягає в переході від нижніх стадій консолідації до верхніх, можна прогнозувати майбутнє зростання концентрації через активізацію операцій злиття та поглинання в галузях, які на сьогодні перебувають на стадії зростання. Поступова глобалізація виробництва даних галузей та транс-націоналізація діяльності галузевих корпорацій зорієнтує їх бізнесові інтереси на український ринок. Після плину п'ятирічного періоду часу нова хвиля перерозпо-дільчих процесів за участю світових транснаціональних виробників очікує фармацевтичну та хімічну промисловість, банківський та страховий сектор, ресторанний та готельний бізнес тощо. На сьогодні ці галузі перебувають в стадії своєї структуризації та становлення світових лідерів виробництва, які перейшовши на стадію спеціалізації зіштовхнуться з потребою розширення зовнішнього зростання за рахунок глобалізації виробництва, що і змусить шукати об'єкти для поглинання з яскраво вираженим ефектом синергії.
За другою хвилею поглинань відповідно до кривої консолідації має активізуватися третя із таких хвиль. Об'єктами майбутніх поглинань можуть стати підприємства легкої промисловості, комунальні підприємства, заклади відпочинку та розваг, будівництво, оренда і лізинг, нерухомість.
Використавши закономірності руху по стадіях консолідації корпорацій всіх видів економічної діяльності та оцінивши практику консолідації на галузевих ринках України, були прогнозовані можливі наслідки світової консолідації для національного ринків та зроблено висновок про незворотній характер майбутніх злиттів та поглинань в Україні. Рух по кривій консолідації світових провідних виробників, який супроводжуватиметься зростанням концентрації на ринках країн їх географічного розташування, неминуче призведе до перерозподілу власності в Україні на користь таких світових лідерів. Тенденції останніх придбань в повній мірі підтверджують означені закономірності.
Відкриття кривої консолідації дало можливість зробити ряд основоположних для розуміння тенденцій світового розвитку закономірностей:
^ всі корпорації, які мають на меті реалізувати наміри економічного зростання, повинні консолідуватися, що призведе до зміни стану концентрації на відповідних ринках;
'ґ всі галузі в своєму еволюційному розвитку проходять чотири стадії консолідації: початкову, зростання, спеціалізації, рівноваги і альянсів. Найбільший вплив на стан концентрації в галузі мають стадії зростання та спеціалізації. На стадії рівноваги і альянсів концентрація є наслідком танснаціоналізації виробництва;
'ґ часові терміни, на протязі яких корпорація переходить від однієї стадії консолідації до іншої складають в середньому 5 років. Це засвідчує зміну стану концентрації на ринку в п'ятирічний період;
'ґ перехід від однієї стадії консолідації до іншої супроводжується перерозподілом власності та зміною стану концентрації не лише на ринках країн розташування корпорацій, але й на ринках інших країн світу (в зв'язку з реалізацією намірів глобалізації виробництва).
Висновки і перспективи подальших розробок. Дослідження стану концентрації на ринку продукції харчової промисловості дало можливість підтвердити різний стан конкуренції на ринку, викликаний різним рівнем привабливості її галузей. Коефіцієнт концентрації, як індикатор стану концентрації в галузі, має стати не лише показником стану розвитку конкуренції в галузях промисловості, а й приводом до застосування інструментів та засобів підтримки їх розвитку.
1. Антимонопольна діяльність : Підручник / В.Д. Лагутін, Л.С. Голо-вко, Ю.І. Крегул та ін.; За ред. проф. В.Д. Лагутіна. - К.: КНТЕУ, 2005. 2.Динз Г., Крюгер Ф., Зайзель С. К победе через слияние. - М.: Алипи-на бізнес букс. - 2004. 3. Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11 січня 2001 року N 2210-111. 4. Кіп В, Віскозі, Джон М, Верном, Джозеф Е. Га рингтон. Економічна теорія регулювання та антимонопольна політика. - К.: ОСНОВИ, 2004. 5. Конкуренція в Україні. Аналітична доповідь щодо стану, тенденцій і проблем розвитку економічної конкуренції в Україні у 2000-2005 роках. - К.: Антимонопольний комітет України, Центр комплексних досліджень з питань антимонопольно!' політики, Державна установа Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України, 2006. 6. Костусев А.А. Конкурентная политика в Украине : Монография - К.: КНЭУ, 2004. 7. Україна цього року буде зі своїм цукром // Вісник цукровиків України. - 2006. - № 4.
Надійшла до редколегії 26.11.2007
