CC BY
9
УДК 551.782.1 (477.7+477.8).
О. В. Бондар
Днiпропетровський нацюнальний yuieepcumem iMem Олеся Гончара
КОНКСЬКО-САРМАТСЬКИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ М1ОЦЕНОВИХ ОСТРАКОД П1ВДЕННО1 УКРА1НИ
В icTopii розвитку мшценових остракод П1вденно1 Укра'ши видiлено конксько-сарматський етап, який роздшяеться на п1детапи.
Ключовi слова: остракоди, мюцен, конка, сармат, Швденна Укра!на, етап розвитку.
В истории развитии миоценовых остракод Южной Украины выделен конкско-сарматский этап, который делится на подэтапы.
Ключевые слова: остракоды, миоцен, конка, сармат, Южная Украина, этап развития.
In the history of the development of Miocene ostracods of the Southern Ukraine there has been distinguished Konkian-Sarmatian stage which is divided into substages.
Key words: ostracods, Miocene, Konka, Sarmat, Southern Ukraine, stage development.
Вступ. У розвитку мюценових остракод Ивденно! Укра!ни можна видшити три етапи: тархансько-караганський, конксько-сарматський та меотично-понтичний, яю в свою чергу дшяться на тдетапи. Кожний етап починасться появою вид1в-1м1грант1в, що вщзначають з'еднання Евксшо-Касшю з сум1жними повносолоними морями, та завершусться замщенням алохтонно! фауни ендем1чною тсля порушення зв'язюв означених басейшв.
Вищенаведеш етапи розвитку остракод, в основному, вщповщають фаушстичним циклам (тархан-караганському, кримському та меотичному), яю за фауною молюсюв видшяв ще М.1.Андрусов [1] для мюцену Евксшо-Каспшського басейну. Под1бна циктчшсть встановлювалася рашше для р1зних груп оргашзм1в [2; 4; 6], зокрема для остракод [5; 7; 8].
В генетичному плат мюценов1 остракоди Схвдного Паратетису подшяються на аборигешв, алохтошв та неоавтохтошв [2].
Дана стаття написана у продовження попередньо! роботи, яка була присвячена вивченню тархансько-караганського етапу розвитку мюценових остракод П1вшчного Причорномор'я та Криму [3] .
Викладення основного матер1алу. Конксько-сарматський етап шдроздшяеться на два тдетапи: конкський та сарматський.
Конкський пщетап. У конкському вщ1 вщбулося чергове оновлення мшрофауни. Впродовж конки формувалися остракодов1 спшьноти картвельського, сартаганського та веселянського мор1в. Картвельський басейн фаушстично був бщшшим за сартаганський. Основний фон остракодово! фауни у цей час складали вщносно стеногалшт роди Cytherois, Mediocytherideis, Loxoconcha. В меншш кшькосп було представлено род Aurila. Разом з наведеними формами мешкали солонуватоводш роди Candona, Cyclocypris, евр^алшний Cyprideis.
Найбшьш багатий за кшьюстю та таксоном1чним розма!ттям комплекс осракод був притаманний сартаганському морю. Поряд з мешканцями картвельського моря тут юнували нормально-морсью роди Cytherura, Trachyleberis,
© О.В. Бондар, 2013
Aglajocypris, Paracytheridea, Cytheridea, Cytherideis, Clithrocytheridea та ш. За родовим складом острaкодовi сшльноти сартаганського моря 6ули близькими таким з середньо-шзньотарханського бaсейнy.
Для пiзньоï конки (веселянський час) характерним 6уло значне збщнення видового склaдy остракодових ценозiв (6 родiв, 14 видiв), що пов'язане 3i скороченням на той час зв'язюв конкського моря з басейнами Захщно1' Свропи. Серед остракод переважали види родiв Aurila, Xestoleberis, Trachyleberis, рщше зyстрiчaлися Leptocythere, Neocyprideis, Loxoconcha.
За генетичним складом асощацп остракод картвельського моря представляли собою тип сшльноти, в якому поeднyвaлись елементи yспaдковaноï (релiктовоï) помiрно-морськоï фауни - рщ Loxoconcha (L. truncata S c h n., L. laevatula L i v., L. aff. bairdi M u l l., L. ex gr. carinata L n k l.), з представниками фауни перших iммiгрaнтiв, яю, можливо, проникли на цю територда з нормально-морською трaнсгресieю з боку Захщного Паратетису. Дану генетичну групу складають вiдносно-стеногaлiннi роди Cytherois (C. gracilis S c h n.), Mediocytherideis (M. inflata S c h n.), Aurila (A. mehesi (Z a l.)). В цьому басейш вперше з'явились види Loxoconcha devexa L u l., Leptocythere distenta S c h n., яю шзшше сформували ядро характерно1' конксько1' фауни остракод, що шдкреслюе близькiсть картвельських та сартаганських спiльнот мiкрофayни.
Головною особливiстю сартаганських комплекшв, як i тарханських, була багаточисельшсть видiв-iммiгрaнтiв, серед яких, порiвняно з картвельськими, бiльше значення набувають представники полiгaлiнноï фауни остракод: Cytheridea (C. mulleri (M u n s t.)), Loxoconcha (L. ex gr. carinata L n k l.), Aurila (A. cicatricosa (R e u s s), A. notata (R e u s s)), Paracytheridea (P. reussi S c h n.), Aglajocypris (A. konkensis S c h n.), Clithrocytheridea (C. gracilis S c h n.). Поряд з ними масово розвивалась бшьшють мешканщв картвельського моря Cytherois (C. gracilis S c h n.), Mediocytherideis (M. inflata S c h n.), Leptocythere (L. distenta S c h n.), Xestoleberis (X. aff. fuscomaculata M u l l.), Aurila (A. mehesi (Z a l.)) та ш., a також представники родiв, що склали ендемiчнy фауну сартаганського басейну: Trachyleberis (T. golubijatnikovi S c h n., T. aff. baturini S c h n., T. semiornata S c h n.), Xestoleberis (X. rostrata L u l.), Cytherura (C. cf. complanata S c h n.).
В веселянському морi поряд з типовими мешканцями сартаганського басейну Xestoleberis rostrata L u l., Loxoconcha devexa L u l., Trachyleberis cf. dogeli S c h n., Clithrocytheridea gracilis S c h n., як являють собою групу релштово1' фауни, широко розселилась морська фауна сарматського вигляду, першi представники яко1' з'явилися ще в попереднш час: Aurila notata (R e u s s), A. laevis (S c h n.) та ш. Кшькють видiв-прибyльцiв (алохтошв) y тзньоконкський час рiзко знизилась. Дана генетична група наприкшщ веселянки поповнила свш склад евр^алшним Neocyprideis (Miocyprideis) elongata J i r i c e k та помiрно-морським Loxoconcha aff. viridis M u l l.
Сарматський пщетап. Протягом сарматського часу в морських басейнах Ившчного Причорномор'я та Криму сформувалися три основних комплекси остракодово1' мшрофауни. В волинському морi юнувала порiвняно небагата кшькють вцщв, але представлена всiмa характерними родами сарматського часу: Aurila (A. sarmatica (Z a l.), A. notata (R e u s s), A. bosporica P i s t., A. laevis (S c h n.) та ш.), Leptocythere (L. mironovi (S c h n.), L. scabrida S u z., L. zeivensis V o r. та ш.), Loxoconcha (L. subcrassula S u z., L. ornata S c h n., L. ignorabilis I l n., L. impressa B r a d y), Xestoleberis (X. lunaris V o r., X. aff. pubera V o r.). Бшьшють вцщв свш
розвиток отримали наприкшщ волинського часу, як i представники еврталшного роду Cyprideis (C. torosa (J o n e s), C. heterostigma (R e u s s)).
В бессарабському мор^ де остракоди досягли свое! максимально! рiзноманiтностi в межах сарматського часу, ^м бшьшосп перелiчених вище видiв, мешкали також Aurila kolesnikovi (S c h n.), A. hungarica (M e h e s), A. chalilovi V o г., Leptocythere guttata S u z., L. gerke S u z., L. aff. comprima M a n d., L. praebosqueti S u z., Loxoconcha ignorabilis I l n., L. insigna I l n., L.eichwaldi L i v., L. carinata L n k l., L. carinata alata S c h n., L. arguta I l n., L. odessaensis I l n., L. cumulata I l n., Xestoleberis lunaris V o г., X. expressa I l n. та iH.
В шзньому сармат (херсонський час) кшькють вцщв, що складали остракодовi комплекси в волинському та бессарабському басейнах, значно знизилась, багато з них взагалi припинили свое юнування. Для бiльшостi дослiджуваних районiв характерним було або повна вщсутнють остракод, або наявнють !х поодиноких екземплярiв. Виключення складали схiднi та швшчно-схiднi дiлянки верхньосарматського моря, де на той час мешкали досить представницью у кшькюному вiдношеннi комплекси остракод (Leptocythere, Xestoleberis, Loxoconcha, Cyprideis).
Серед мшрофауни сарматського моря простежувалося декшька генетичних груп, одну з яких складають види, що перейшли з бiльш давнього конкського басейну. Процес деяко! iзолящ! та опрюнення веселянського моря сприяв скороченню значно! кшькост полiгалiнних та розвитку евр^алшних органiзмiв. Найзручнiше до зниження солоност пристосувалися Aurila (A. notata (R e u s s)) та Cytherois (C. gracilis S c h n.), якi продовжили свое юнування в сарматському басейш. Значну роль в формуваннi ранньосарматсько! мшрофауни вiдiгравали види-прибульцi (алохтони) з морiв Захвдного Паратетису: Aurila sarmatica (Z a l.), A. hungarica (M e h e s), Cytheridea hungarica (Z a l.), Leptocythere mironovi (S c h n.).
В середньосарматський час на дослщжуванш територи формувалась багата та рiзноманiтна фауна остракод (42 види, 6 родiв). Вона представлена, головним чином, аурилами, локсоконхами, лептоцитере та ксестолеберюами. В кiнцi раннього i особливо з початком середнього сармату велико! кшькосп досягли представники роду Aurila (A. sarmatica (Z a l.), A. notata (R e u s s), A. angularis (S c h n.), A. mehesi (Z a l.), A. laevis (S c h n.), A. kolesnikovi (S c h n.), A. chalilovi (V o г.) та багато шших, з яких A. sarmatica (Z a l.), A. laevis (S c h n.), A. notata (R e u s s) були релштовими елементами фауни для бессарабського басейну. Взагалi сарматський вш можна назвати вшом панування Aurila. З'являеться також багато нових видiв i серед iнших вказаних родiв: Leptocythere zeivensis V o г., L. guttata S u z., L. multicristata (S u z.), L. praebosqueti S u z., Loxoconcha ornata S c h n., L. subcrassula S u z., L. ignorabilis I l n., L. arguta I l n., L. odessaensis I l n., L. cumulata I l n., Xestoleberis expressa I l n. та ш. Бiльшiстю цих видiв представлена ендемiчна група остракодових ценозiв середнього сармату. Алохтони бессарабського моря (Loxoconcha carinata L n k l., Xestoleberis aff. tumida (R e u s s)) не належали до найбшьш численно! групи остракод.
До кшця середнього сармату остракодовi спшьноти сильно збщнилися (17 видiв, 5 родiв): зменшився поступово родовий та видовий склад та кшькють екземплярiв окремих видiв, пiзнiше зникли представники бiльшостi родiв та видiв. Мешканцi днiпропетровського басейну (поодиною Aurila, Leptocythere, Loxoconcha, Xestoleberis) перейшли з василiвського моря i були, таким чином, елементами релштово! фауни остракод.
Фауна тзньосарматського моря характеризувалася слабкою фаунiстичною рiзноманiтнiстю. На межi бессарабського та херсонського часiв рiзко знижуеться кiлькiсть морських видiв остракод. В кшщ херсонського часу вщбулися значнi змiни бюноми басейну, що можна пояснити короткочасною трансгресieю, яка вщновила зв'язок херсонського моря з нормально морськими басейнами. Результатом стала поява остракод нетипового (меотичного) вигляду. Неодноразова поява таких остракод (Leptocythere maeotica ^ i v.), Xestoleberis maeotica S u z. та ш.) у мiоценi Пiвнiчного Причорномор'я та Криму (наприкiнцi херсонського часу та на початку меотису), дозволяе вважати 1х алохтонною фауною.
Висновки.
1. Поява середземноморсько! та характерно! конксько! фауни остракод в картвельському мор^ И розквiт в сартаганському та поступове зникнення в веселянському морi свщчить про три фази единого розвитку остракод в конкському басейш у вщповщш вiдрiзки часу.
2. У розвитку остракод сарматського басейну також ч^ко фшсуегься три фази. Перша (волинська) характеризуеться появою представникiв бiльшостi родiв та видiв сарматських остракод. Для друго! фази (бесарабська) характерним е масовий розвиток ушх ранньосарматських видiв та поява типових середньосарматських остракод. Третя фаза (херсонська) через порушення зв'язкiв Схщного Паратетису зi Свiтовим океаном характеризуеться поступовим збщненням родового та видового складу остракод та кшькосп ошб окремих видiв, а потiм вимиранням представникiв бiльшостi родiв та вцщв. Наприкiнцi херсонського часу вiдбулася короткочасна шгрешя морських вод, що сприяло оптимiзацil гiдрохiмiчного режиму та стало причиною появи остракод нетипового (меотичного) вигляду.
3. Виявлеш циктчнють та етапшсть у розвитку мiоценових остракод Ивденно! Украши в цiлому вщображае хiд еволюци швденноукрашсько! частини Схщного Паратетису, тому покладання !х в основу схеми стратиграфп мiоценових вiдкладiв регiону дослiджень е природними та доцшьним.
Б1бл1ограф1чн1 посилання
1. Андрусов Н. И. Взаимоотношение Эвксинского и Каспийского бассейнов в неогеновую эпоху / Н. И. Андрусов // Изв. АН СССР. - 1918. - Сер. 6, Т. 12, №8. -С. 749-760.
2. Богданович А. К. Стратиграфическое и фациальное распределение фораминифер в миоцене Западного Предкавказья и вопросы их генезиса / А. К. Богданович // Фауна, стратиграфия и литология мезозойских отложений Краснодарского края. - Л.; 1965. - С. 300-350.
3. Бондар О. В. Тархансько-караганський етап розвитку мюценових остракод Ивденно! Украши / О. В. Бондар // Вюник Дшпропетр. ун-ту. - № 3/2, Т. 20 Серiя: Геолопя. Географiя. Випуск 14, 2012. - С. 31-33.
4. Дидковский В. Я. Этапы развития фораминифер в Понто-Каспийской области и Галицинско- Подольском заливе с миоцена по настоящее время / В. Я. Дидковский // Тр. 8-й Сессии Всесоюз. Палеонтол. о-ва. - Л.: АН СССР, 1966. - С. 183-189.
5. Розыева Т. Р. Особенности развития и расселения остракод в позднепалеогеновых и неогенових басейнах юга СССР и связь их с этапами
развития Восточного Паратетиса / Т. Р. Розыева // Геологическое строение Туркменистана. - Ашхабад: Ылым, 1987. - С. 27-68.
6. Стратиграфия СССР. Неогеновая система. Полутом 2. - М.; 1986. - 443 с.
7. Шнейдер Г. Ф. К истории развития и филогении остракод неогенового и четвертинного периодов Понто-Каспийского басейна / Г. Ф. Шнейдер // Стратиграфия неогена востока Европейской части СССР. - М.: Недра, 1971. - С. 110-117.
8. Шнейдер Г.Ф. Этапы развития остракод Понто-Каспийского басейна в неогеновую эпоху / Г.Ф. Шнейдер // Изв. АН СССР. Сер. геол. - 1973. - №7. - С. 151-154.
Надшшла до редколеги 01.04.13.
