CC BY
74
Посилання на статтю___________________________________________________________
Колосова К.А. Компенсаторні механізми та алгоритм управління стійкістю підприємств / К.А. Колосова // Управління проектами та розвиток виробництва: зб.наук.пр. - Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля, 2012. - № 4(44). - С. 94-100.__
УДК 338.984
К.А. Колосова
КОМПЕНСАТОРНІ МЕХАНІЗМИ ТА АЛГОРИТМ УПРАВЛІННЯ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ
Запропоновано трактування поняття стійкості підприємства як здатності протидіяти негативному впливу зовнішнього середовища у різних сферах взаємодії з ним, розкрито сутність компенсаторних механізмів підтримки стійкості та загальний алгоритм управління стійкістю підприємства. Рис. 4, табл. 1, дж. 9.
Ключові слова: підприємство, середовище, протидія, стійкість, ресурс, компенсаторний механізм, алгоритм управління.
Е.А. Колосова
КОМПЕНСАТОРНЫЕ МЕХАНИЗМЫ И АЛГОРИТМ УПРАВЛЕНИЯ УСТОЙЧИВОСТЬЮ ПРЕДПРИЯТИЙ
Предложена трактовка понятия устойчивости предприятия как способности противодействовать негативному влиянию внешней среды в различных сферах взаимодействия с нею, раскрыта суть компенсаторных механизмов поддержания устойчивости и общий алгоритм управления устойчивостью предприятия. Рис. 4, табл. 1, ист. 9.
K.A. Kolosova
COMPENSATORY MECHANISMS AND ALGORITHM TO CONTROL THE ENTERPRISE SUSTAINABILITY
Interpretation of the concept “sustainability as an ability of the enterprise to counteract negative effects of the environment in different areas of their interaction” is proposed. Nature of the compensatory mechanisms to maintain sustainability and general algorithm for controlling the sustainability of the enterprise are revealed.
Постановка проблеми. Діяльність виробничих підприємств на ринку України все більше ускладнюється під тиском загрозливих тенденцій, з одного боку, до зростання цін на енергетичні ресурси, сировинні та інші закупівельні матеріали, а з другого - до стримування відповідного підвищення цін на власну продукцію через зниження купівельної спроможності споживачів у кризові періоди, підсилення конкуренції, скорочення ринків збуту тощо.
В таких умовах управління діяльністю підприємств все менше покладається на функцію планування, одним з принципів якого є реалістичність установлюваних показників, що в даних умовах майже неможливо. Загострення проблем невизначеності та швидкої змінюваності умов функціонування підприємств у сучасному ринку привертає останнім часом все більшої уваги вчених до формулювання категорії стійкості підприємств як практичного “Управління проектами та розвиток виробництва”, 2012, № 4(44) 1
інструменту управління ними в напрямку спротиву негативним впливам з боку зовнішнього середовища, що зумовило розгляд таких питань у даній статті.
Аналіз стану сучасних уявлень щодо визначеності та управління стійкістю підприємств. Найбільш опрацьованим поняттям стійкості, що вживається стосовно діяльності підприємств є фінансова стійкість, параметрами якою виступають певні коефіцієнти, що відображають пропорції підрозділів балансу підприємства [1], або зворотний показник нестійкості підприємств (як погрози банкрутства) у вигляді моделі Альтмана [2]. Ці показники, хоча і віддзеркалюють фінансовий стан підприємства на певний момент часу, але не відображають стан його стійкості в інших сферах взаємодії із зовнішнім середовищем. Тому дослідження проблеми стійкості підприємств та її вимірювання останнім часом йде на основі визначення загальної суті стійкості, як здатності системи зберігати свій стан незалежно від впливу на неї зовнішніх сил [3], стосовно діяльності підприємств. У зв’язку з цим формулюють поняття гнучкості підприємства, як здатності пристосовуватися до змінюваних умов діяльності [4], то як здатність підтримувати рівень запланованих показників [5]. З’являються окремі пропозиції стосовно оцінювання [6; 7] та управління стійкістю підприємства[8; 9]. Втім, аналіз останніх досягнень і публікацій у досліджуваній сфері свідчить, що до теперішнього часу єдиного погляду щодо змісту поняття стійкості підприємства, складу її показників та загальних принципів управління нею не снує.
Метою статті є викласти результати досліджень стосовно формулювання поняття стійкості підприємства, її параметризації, визначення компенсаторних механізмів та загального алгоритму управління стійкістю.
Виклад основного матеріалу дослідження. Основним положенням запропонованого підходу є визнання того, що стійкість підприємства повинна відображати наявність в нього ресурсів зберігати свою діяльність на рівні найменших допустимих значень планових показників у найважливіших сферах взаємодії підприємства з зовнішнім середовищем, а суть управління стійкістю полягає в визначенні компенсаторних механізмів та реалізації загального алгоритму управління з метою подолання наслідків виниклого негативного впливу з боку середовища.
Визначення на цій основі принципу формування показників стійкості підприємства пояснимо на прикладі типової ситуації, що виникає у разі стрімкого зниження цін на продукцію підприємства аж до рівня, нижчого за її собівартість, що продемонстровано схемою на рис. 1.
Стан підприємства можна вважати стійким, поки оптова ціна на його продукцію Ц, сформована попитом та пропозицією, перевищує її собівартість. В умовах мінливого ринку, а особливо - у період наростання чергової хвилі світової фінансово-економічної кризи, підприємства нерідко змушені знижувати оптову ціну своєї продукції від максимальної Цтах до мінімальної Цтіп. Враховуючи тренд до зниження продажної ціни підприємство-виготовлювач заради підтримки прибутковості вживає заходів економії, що приводять до деякого зниження собівартості, яка знижується від максимальної Стах до мінімальної Стіп. На відрізку часу між точками А і В відбувається різке зниження продажних цін до рівня мінімальної собівартості, яку може дозволити виготовлювач, використовуючи всі наявні заходи з економії витрат. Період часу між крапками В і С, коли ціна продукції знижується нижче її собівартості, слід вважати нестійким.
Рис. 1. Графічна інтерпретація зміни стану стійкості підприємства при змушеному зниженні продажної ціни на його продукцію
Очевидно, що стан стійкості, який спочатку був властивий підприємству на випадок різкого зниження продажної ціни, потрібно зв'язувати з перевищенням ціною Ц собівартості продукції С. У точці В, коли ціна стала рівнятися собівартості, прямих резервів підтримки стійкості вже не залишається. Таким чином, при конструюванні показника стійкості підприємства необхідно враховувати її граничне значення, яке спостерігається в точках В і С, між якими діяльність стає збитковою протягом певного періоду нестійкості. Визначимо види стійкості, які характеризують стан підприємства в зовнішньому середовищі, враховуючи співвідношення ціни й собівартості його продукції. Перевищення ціною продукції її собівартості становить сутність продажної стійкості Кп, яку слід визначати:
Кп = Ц / С. (1)
Резервом підтримки певного рівня продажної стійкості підприємства є зменшення витрат підприємства в складі собівартості продукції АС, яке
обмежено ціною закупівельної сировини. При можливості її зниження з'являється додатковий резерв, який відображає показник закупівельної стійкості Кзк, обумовлений співвідношенням максимально припустимої (беззбиткової) вартості сировини Мтах до його поточної ціни М:
Кзк = Мтах / М. (2)
Для забезпечення беззбиткової діяльності необхідно, щоб обидві показники мали значення більше одиниці, тобто: Кп > 1 і Кзк > 1, а перевищення одиничного значення означає наявність певних резервів у цих сферах взаємодії підприємства із середовищем.
Відповідно до викладеного підходу в систему показників стійкості
підприємства необхідно включити показники, які охоплюють усі найважливіші
сфери взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем, і які представлені в таблиці 1.
Таблиця 1
Система показників стійкості підприємства по сферах його взаємодії із середовищем
Сфера взаємодії Зовнішній фактор впливу на стійкість підприємства Назва показника стійкості підприємства
1. Ціноутворення 1. Зниження продажної ціни продукції Продажна стійкість Кп
2. Підвищення закупівельних цін на сировину Закупівельна стійкість Кзк
2. Збутова 3. Зниження обсягів продажів Збутова стійкість Кзб
3. Постачальницька 4. Зменшення можливості закупівлі сировини Постачальницька стійкість Кпост
4. Фінансова 5. Зменшення загальної капіталізації Стійкість загальної капіталізації Ккап
6. Втрата платоспроможності Платоспроможна стійкість Кпл
7. Втрата власних обігових коштів Обігова стійкість Коб
5. Технологічна 8. Необхідність технологічного вдосконалення Технологічна стійкість Ктех
6. Кадрова 9. Потреба в додаткових кадрах фахівців Кадрова стійкість Ккад
Параметризація стійкості підприємства за допомогою введених показників дозволяє на кожний момент часу визначати наявні резерви підтримки рівня стійкості як у даній сфері взаємодії підприємства із середовищем, до якої належить даний показник, так і за рахунок наявних інших резервів підприємства, у тому числі - резервів стійкості в інших сферах діяльності підприємства. Так, резервом підтримки рівня продажної стійкості Кп, який знижується при вимушеному зменшенні ціни продажу продукції підприємства на ДЦ, є зменшення собівартості продукції ДС. Повне або часткове на певному рівні відновлення попереднього рівня продажної стійкості Кп1 = Кп2 за рахунок наявних резервів зменшення собівартості означає додержання наступного рівняння:
Кп1 = Кп2 = Ц/С = (Ц - ДЦ)/(С - ДС), (3)
з якого величина зниження собівартості продукції ДС, що компенсує відповідне зниження ціни ДЦ, а значить - повністю відновлює попередній рівень продажної стійкості, визначається за наступною формулою:
ДС = С/Ц* ДЦ. (4)
Проілюструємо компенсаторний механізм відновлення продажної стійкості за рахунок зниження витрат на виробництво продукції, що відбиваються в її собівартості схемою на рис. 2.
В разі, якщо резервів зниження продажної стійкості за рахунок зниження витрат недостатньо, необхідно залучати резерви стійкості в інших сферах взаємодії з зовнішнім середовищем. Тоді принциповий алгоритм управління продажною стійкістю підприємства відобразимо на рис. 3.
Рис. 2. Схема компенсаторного механізму відновлення або підтримки продажної стійкості підприємства при вимушеному зниженні ціни продукції за рахунок резервів зниження її
собівартості
Зміст управління стійкістю підприємства полягає у здійсненні наступних завдань:
уведення в практику підприємства системи показників його стійкості;
оперативного моніторингу рівня стійкості підприємства в різних сферах його взаємодії зі середовищем;
прийняття рішень щодо підтримки необхідного рівня стійкості підприємства в даній сфері взаємодії зі середовищем;
здійснення паралельного обліку рівня стійкості підприємства за різними показниками при кожному кроці підтримки його стійкості в тієї або іншій сфері діяльності.
Порядок паралельного обліку рівня стійкості підприємства в різних сферах проілюструємо фрагментом необхідної системи моніторингу, наведеним на рис. 4 для двох взаємозалежних показників продажної й закупівельної стійкості підприємства.
Рис. 4 ілюструє зниження рівня продажної стійкості на рис. 4,а в момент 2 відповідно до:
пунктирної стрілки - при ігноруванні завдання його підтримки;
безперервної стрілки - при використанні наявних резервів закупівельної стійкості.
Відповідно на рис 4,6 стрілкою показане зниження рівня закупівельної стійкості в момент 2 до граничного рівня внаслідок використання її наявних резервів для підтримки необхідного рівня продажної стійкості.
Використання . резервів плато- Використання резервів обіго- Використання резервів економії
спроможності вої стійкості редукції
Використання резервів інвести ційної стійкості
Рис. 3. Принциповий алгоритм управління продажною стійкістю підприємства: кінець - відновлення або підтримка певного рівня продажної стійкості; кінець* -необхідність перетворення підприємства (реструктуризації, продажу тощо).
Рівень Кп
Рівень Кзк
Рис. 4. Схема паралельного моніторингу рівня стійкості підприємства (для показників продажної Кп і закупівельної Кзк стійкості в моменти часу 1...4)
Висновок. Застосування запропонованої системи показників стійкості підприємства та наведених процедур використання компенсаторних механізмів підтримки стійкості за допомогою певних алгоритмів прийняття рішень гарантує підтримку беззбиткової діяльності підприємства в межах наявних ресурсів відновлення його стійкості у різних сферах взаємодії зі зовнішнім середовищем.
ЛІТЕРАТУРА
1. Райзберг Б.А. Современный экономический словарь / Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б.; 5-е изд., перераб. и доп. - М.: ИнФРА-М, 2006. - 495 с.
2. Ковалев А.П. Финансовый анализ и диагностика банкротств: учеб. пособие /
A.П. Ковалев - М.: Экономическая академия, 1994. - 182 с.
3. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс ; пер. с англ. - М.: Прогресс, 1986. - 432 с.
4. Белый М. К вопросу о гибкости организаций органического типа / М. Белый,
B. Приходько // Проблемы теории и практики управления. - 1998. - № 4. - С. 28-31.
5. Іванов В.Л. Управління економічною стійкістю промислових підприємств: [монографія] / В.Л. Іванов. - Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. - 268 с.
6. Ліхоносова Г.С. Оцінювання ефективності самоорганізації підприємства / Г.С. Ліхоносова // Часопис економічних реформ. Науково-виробничий журнал. - № 1. -2011. - С. 91-98.
7. Кокин А.С. Показатели устойчивости организации [Электронный ресурс] / А.С. Кокин, Г.Н. Яковлева. - Режим доступа: http: // Vestnik_3[1]_386_\356\341\371\350\351.
8. Зеткина О.В. Об управлении устойчивостью предприятия. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2003. - 134 с.
9. Ячменьова В.М. Ідентифікація стійкості діяльності промислових підприємств: [монографія] / В.М. Ячменьова. - Сімферополь: ВД «АРІАЛ», 2010. - 176 с.
Рецензент статті Стаття надійшла до редакції
Д.е.н., професор Даніч В.М. 09.10.2012 р.
