CC BY
22
жизни составила 63% (57/91). Выводы. Проблема распространенности употребления табачных изделий и марихуаны актуальна среди специалистов медицинского профиля в возрасте 20,64 ± 2,8 года и требует разработки целевых мероприятий по профилактике.
Summary
PREVALENCE RATE OF TOBACCO PRODUCTS AND MARIJUANA CONSUMPTION AMONG HEALTH CARE PROFESSIONALS Boyko D.N., Boyko N.G., Boyko O.S., Chernukha V.L., NG Krivyakova I. Ye. Keywords: smoking, tobacco, marijuana, health care professionals.
Consumption of tobacco and marijuana by healthcare professionals in Ukraine is still being little studied, that has become a background of scientific research in this direction. The purpose of this work was to investigate the status of the problem of tobacco and marijuana consumption as well as to reveal some indicators for the further development of healthy lifestyle principles. Materials and methods. The study was performed in 2013 and involved 251 people aged 20, 64 ± 2, 80 years. All the participants were divided into four groups: "tobacco- and-marijuana smokers", "tobacco smokers", "marijuana smokers", "non-smokers." Results. The overall proportion of smokers among the surveyed medical students made up 37% (91/246). The analysis of the intensity of tobacco consumption indicates its highest level in the group of tobacco-and-marijuana smokers (p <0.05) compared with those who use tobacco only. The intensity of marijuana consumption positively and significantly correlated (r = 0,7; p = 0,0005) with a duration of consumption. The total number of smokers, keeping up physically active lifestyle constituted 63% (57/91). Conclusions. The problem of the prevalence of tobacco and marijuana smoking is relevant among the medical profession at the age of 20,64 ± 2,8 years and requires the development of targeted interventions for its prevention.
УДК 616.12 - 008.331.1 + 616.24-06] : 615 Вахненко А.В., Moiceeea Н.В., Шумейко О.Г.
КОМОРБ1ДН1 СТАНИ: АРТЕР1АЛЬНА Г1ПЕРТЕНЗ1Я I УСКЛАДНЕНА НЕГОСПГГАЛЬНА ПНЕВМОН1Я
ВДНЗУ «Украшська медична стоматолопчна акаде1^я», м. Полтава
У сучаснш ^iHi4Hiü практиц лiкаревi часто доводитися стикатися з поеднанням pi3Hux соматичних захворювань у патента. З одного боку одними з найбльш поширених захворювань залишаються хвороби органiв дихання, що пов'язано з поширенням в'русноУ нфекцУУ, о^м цього збльшився об'ем хворих на ускладнену НП. З iншого боку НП часто виникае на тлi АГ, що проявляеться застшними явищами. ¡снують р'зн'! пдходи до лкування НП, проте питанню оптим'зацУУ лкування ускладненоУ НП у хворих з р'зною супутньою не придляеться достатньоУ уваги. Метою досл'дження е оптимi-за^я лкування хворих з АГ, у яких встановлена НП ускладнена ексудативним плевритом препаратами, що впливають на р'зн'! патогенетичн ланки захворювань. Проведен досл'дження продемон-стрували, що використання у л^ванн хворих на НП, ускладнену ексудативним плевритом на тлi АГ, комбiнацiею торасемиду пролонгованоУ д 'УУ i тивортину аспартату призводило до значимших зм/'н показник'т сатурац 'УУ, показник'т кровi, а також прискорювало одужання хворих i пдтверджува-лося динамкою при рентгенолог'чних досл'дженнях, покращувало усi параметри якостi життя хворих, що виражалося у значному зменшенн функцюнальних обмежень i високш соцiальнiй актив-ностi пацiентiв. Запропоноване поеднання препарат'т значно знижувало витрати на лкування кожного хворого.
Ключов1 слова: негосглтальна пневмония, ексудативний плеврит,
У сучаснш ктшчнш практик лкаря часто доводитися стикатися з тим, що у патента поряд з хрошчним захворюванням серцево-судинноТ си-стеми, такими як iшемiчна хвороба серця (1ХС) або артерiальна гiпертензiя (АГ) виявляеться го-стре ураження оргашв дихальноТ системи. Особливо гостро стоТть питання пщбору адекватноТ фармаколопчноТ' терапи у па^енпв з негостта-льною пневмошею, ускладненою ексудативного плевритом на ™i наявноТ' судинноТ патологи.
З одного боку хвороби оргашв дихання залишаються одними з найбтьш поширених захворювань людства, та завдають значних економiч-них збитш на державному рiвнi, посщаючи чть-не мюце за ктькютю дшв непрацездатносп, ш-валщизаци населення та смертност [5]. Так вщ негосштальноТ пневмони (НП) у свт щорiчно ги-
артерiальна гiпертензiя, L-аргiнiн, торасемщ.
не близько двох мтьйошв людей [7,9,10]. У ев-ропейських краТнах ктькють хворих на НП пере-вищуе 4,2 млн. оаб на р1к [8]. Нп залишаеться актуальною проблемою ще й тому, що, незва-жаючи на постшно зростаючу ктькють антибак-тер1альних препарат1в, збер1гаеться значний вщ-соток розвитку ускладнень I летальних випадш, особливо у раз1 и поеднання ¡з супутшми захво-рюваннями внутр1шшх оргашв. Кр1м цього за останш роки клш1чний переб1г НП пом1тно змши-вся, I в першу чергу, це пов'язано з1 збтьшенням кшькосп верифкованоТ' в1русно-бактер1альноТ' ¡нфекци як можливого етюлопчного чинника патологи. Вивчення ключного переб1гу НП у хворих з АГ демонструе часте ускладнення ексудативним плевритом, що не ттьки обтяжуе переб1г хвороби, а I збтьшуе ктькють л1жко-дн1в пере-
Актуальш проблеми сучасноТ медицини
бування на стацюнарному лiкуваннi. З iншого боку 1ХС, АГ посiдають одне з провщних мiсць у CTpyKTypi захворюваност населення УкраТни [1] i високою ймовiрнiстю тяжких ускладнень, якi, як наслщок, призводять до швалщизаци па^енпв та високоТ летальностi, ця проблема, крiм меди-чного, мае ще й виражений со^альний характер. Тому неважко передбачити, що переб^ НП у хворого на фон 1ХС, АГ буде мати бiльш тяжкий переб^, при цьому будуть прогресувати ознаки застою, що потребуе дуже виваженого призна-чення лкарських засобiв.
За даними лiтератури одну з провщних ролей у виникненн i прогресуваннi iшемiчноТ хвороби серця, артерiальнiй ппертензп вiдiграе дисфунк-цiя ендотелш судин [2]. Ендотелiй судин е единим органом, регулюючим гемодинамку i пер-фузiю вiдповiдно потребам кожного органу або тканини. Основним важелем впливу ендотелш е видтення ряду бюлопчно активних речовин, а вщ адекватного функцiонування ендотелiоцитiв залежать тонус судин (загальний судинний ошр, артерiальний тиск), атромбогеннiсть судинноТ стшки, активнiсть тромбоцитiв i згортаючоТ сис-теми кровi, запального процесу, оксидантного опору, а також структурне збереження шарiв судинноТ стiнки i прояву атерогенезу. Порушення цих регуляторних впливiв призводить до змiн в органах i системах, якi служать патогенетичною основою для багатьох патолопчних процесiв, таких як кардюваскулярна патологiя. Отже, змен-шення пошкодження, корекцiя i пiдтримка адекватного функцюнування ендотелiю е одним з найбтьш актуальних завдань сучасноТ терапп судинноТ патологи.
Одним з лкарських препаратiв, якi застосо-вуються в кл^чнш практицi для нормалiзацil функцюнування ендотелш е донатори NO, зок-рема L-аргiнiн, застосування якого призводило до позитивного ефекту при дисфункцп ендоте-лiю [3].
Накопичення великого об'ему даних про патогенез ХСН змшюе i парадигми ведення па^ен-тiв. На сьогоднi в основу лкування виправдане включення разом з 1АПФ, бета-блокаторами, блокаторами мшералокортикоТдних рецепторiв при II ФК, i навiть при незначних ознаках застою (ппокшезу) пiдключення дiуретичноТ терапiТ. Зп-дно рекомендацiй европейськоТ асоцiацiТ кар-дiологiв (2012 р.), дiуретики можуть бути викори-станi при необхщносп для полегшення ознак i симптомiв затримки рiдини, незалежно вiд пока-зника ФВ ЛШ, при чому призначення петльових дiуретикiв переважнiше, жж тиазидних. Таким чином петльовi дiуретики за силою своеТ сечо-пнноТ дiТ перевершують iншi групи сечопнних за-собiв, тому Тх використання лежить в основi ль кування застшних явищ та набрякового синдрому при ХСН. На сьогодж доведено перевагу по-вiльноТ шфузи сечогiнного засобу перед болюс-ним внутршньовенним його введенням, для профтактики рикошет синдрому. Таким чином
дiуретик необхiдно пiдбирати так, щоб його ак-тивнiсть зберiгалася впродовж максимально можливого перiоду часу протягом доби. Таю фа-рмакологiчнi характеристики мае сучасний про-лонгований петльовий дiуретик торасемiд.
У великiй кiлькостi сучасних наукових роб^ е багато шформацп про етiопатогенез та стратегiТ лкування НП, проте питанням диференцiйного пщбору лiкування ускладненоТ негоспiтальноТ пневмонiТ у хворих з рiзною супутньою патолоп-ею не придiляеться достатньоТ уваги. Саме тому нашу увагу привернула одна з таких проблем пульмонологи як розвиток НП, ускладненоТ ексу-дативним плевритом у хворих з артерiальною п-пертензiею (АГ).
Мета
Оптимiзувати лкування хворих з АГ, у яких встановлено НП, ускладнену ексудативним плевритом.
Матерiал i методи
В дослiдження було включено 43 па^енти з НП на фош АГ з наявнютю вiрусного враження вком вiд 46 до 65 рош. Середнiй вiк пацiентiв складав 52,5 ± 4,5 рокiв. Верифкацш дiагнозу НП та його формулювання проводили згщно з наказом МОЗ УкраТни №128 вiд 19.03.2007 р. -"Про затвердження кл^чних протоколiв надання медичноТ допомоги за спе^альнютю "Пульмо-нолопя" [6]. У вах пацiентiв пневмонiя усклад-нювалась ексудативним плевритом, який був пiдтверджений рентгенолопчним дослiдженням. Верифiкацiю дiагнозу артерiальноТ ппертензп та його формулювання проводили зпдно з наказом МОЗ УкраТни №54 вщ 14.02.2002 р. - "Про затвердження кл^чних протоколiв надання медичноТ допомоги за спе^альнютю "Кардюлопя" [6]. Дiагноз 1ХС пщтверджували на пiдставi даних стандартноТ кардюлопчноТ анкети ВООЗ (опиту-вальник Роуза) [4], характеру змш на електрока-рдiограмi в спокоТ та зпдно з рекоменда^ями VI Нацiонального конгресу кардюлопв УкраТни). Всi пацiенти були розподтеж на три групи: I група (кл^чна А) (17 чоловк) - зi стандартним ком-плексним лкуванням НП та супровiдною АГ, в яке входить призначення сечопнного засобу то-расемiд 5 мг 2 рази на добу per os; II група (uni-жчна В) (18 чоловiк) - комплекс лкування складав призначення торасемщу пролонгованоТ дiТ в дозi 10 мг на добу; III група (кл^чна С) (18 чоло-вк) - комплекс лiкування включав торасемщ пролонгованоТ дiТ по 10 мг per os на добу в ком-бшацп з тивортином аспартатом 4,2%, який при-значали внутршньвенно по 100 мл 1 раз на добу протягом 10 джв. Контрольну групу порiвняння склали 17 практично здорових оаб (ПЗО) без наявних ознак захворювань рестраторного тракту та шшоТ патологiТ внутршжх органiв.
У хворих дослiджували загальний та бiохiмiч-ний аналiз кров^ проводили рентгенологiчне об-стеження оргажв грудноТ клiтки, визначали рь
вень сатурацй кисню в каптярнш kpobí транску-танним методом за допомогою пульсоксиметра CMS50B Pulse Oximeter.
Усi дослiдження проводилися за единою схемою: на момент надходження хворого до клшки на 7-у та 15-у добу з моменту початку лкування. Для вивчення динамки показниш якост життя у хворих з НП на рiзних етапах лкування застосо-вували версiю загального опитувальника MOS SF-36 (MOS SF Item Short Form Health Survey). З метою оцшки впливу терапи, що проводиться, на якють життя хворих з НП крiм опитувальника MOS SF-36 проводили тести глобально! оцшки стану i якост лкування хворим i лкарем. Ре-зультати тесту оцшювали по бальнiй системк Хворi самостiйно заповнювали опитувальника SF-Зб: до початку лiкування у момент надходження в стацюнар, наприкшц стацiонарного лн кування (через 14-16 дшв), через 1 мiсяць.
Статистичну обробку матерiалу здiйснювали методами параметрично! статистики, а також використовуючи метод вщмшносп, з викорис-танням парного t-критерш Стьюдента за допомогою пакета "STATISTICA for Windows®".
Результати дослщження та 1х обговорення
Аналiз початкових результатiв дослiджень показав, що у вах хворих спостерiгалися значш порушення сатурацй, лейкоцитоз, пiдвищення ШОЕ, порушення лейкоцитарно! формули, при проведены рентгенолопчного дослiдження встановленi ознаки ексудативного плевриту, при бiохiмiчних дослiдженнях виявлено незначне пщвищення вмiсту натрiю та креатиншу в кровi.
Пiсля проведеного 5-добового лiкування у хворих рiзних клiнiчних груп вiдмiчалася позитивна динамка кл^чно! симптоматики зi змен-шенням iнтенсивностi задишки та кашлю, змен-шення гнiйностi та об'ему харкотиння, нормалн зацiею температури тта, покращенням загального самопочуття, зникнення болi в груднiй кл^-Ф, нормалiзацiя сну. Позитивна клiнiчна динамн ка супроводжувалась покращенням показникiв фiзичного функцiонування (PF).
Аналiз динамiки показниш у хворих рiзних клiнiчних груп показав, що рiвень сатурацй в груш А покращився до 94,67±0,82, але не мав достовiрного значення в порiвняннi з показником до лкування 92,11 ±0,23, при цьому зберкав до-стовiрне вщхилення вiд норми 98,53±0,12. Pi-вень сатурацй в кшшчно! групи В також демон-стрував позитивний зсув до 95,21 ±0,51 (р>0,05), що мало достовiрний показник в порiвняннi iз показником до лiкування, при цьому не досяг по-казника норми та зберкав також достовiрне вщ-хилення. Лише в кшшчнш групi С показник сатурацй досяг 97,83±0,34, що майже совпадало з показником норми 98,53±0,12, та мав достовiрне вiдхилення вiд результату показника до лкування 92,11 ±0,23. Проведення рентгенолопчного дослщження виявило появу позитивно! динамки в кл^чно! груш А на 10-ту добу в середньому
12,88±0,33, в кл^чноТ групи В на 7-му добу, що в 1,1 рази прискорювало одужання, в середньому 9,83±0,35, а в кшшчноТ групи С перевищував показник групи А майже у 2 рази i складав 5-6 дiб в середньому 5,37±0,36 та мав достовiрне вщхилення. Аналiз динамки змш показниш сатурацй та отримання позитивно' картини в леге-нях наочно демонструють перевагу призначення комбшованоТ терапи торасемщу та тивортину пролонгованоТ ди при НП ускладненоТ плевритом у поеднанн з Аг, що прискорюе одужання хворих. Треба вiдмiтити, що уа цi змiни вщбува-лися на фош нормалiзацiТ показникiв загального аналiзу кровi, в усiх кл^чних групах нормaлiзу-валась кiлькiсть лейкоци^в, ШОЕ, але ж досто-вiрних вiдхилень серед цих показникiв не спо-стерiгалось. При проведеннi бiохiмiчного аналiзу кровi статистично значимих вщхилень також не спостерiгалось, зокрема вмюту Na, у хворих до лкування спостеркалась натрийемiя до 148,20±0,26 i мав достовiрне вiдхилення вiд норми, що було скорiш за все зв'язане з прийомом сечогшних засобiв рiзних фармакологiчних груп до госпiталiзацiТ. Вiдстеження цього показника показало, що в кл^чноТ групи А вш дещо збть-шився до 153,45±0,62 (р>0,05), в клiнiчноТ груш В вш складав 152,12±0,43 i також мав достовiрне вiдхилення вщ показника до лiкування, проте зберкав достовiрне вiдхилення i вiд норми, i тiльки в клiнiчноТ групи С цей показник досяг показника норми 141,12±0,86 i мав достовiрне вщ-хилення вщ показника до лiкування. Крiм цього у вах кл^чних групах в^^чалась нормалiзацiя показникiв АТ, причому змши не носили достовн рних розбiжностей, але в клiнiчнiй групi В та С показники АТ вщновлювалися до цтьових цифр плавнiше, зi збереженням природного добового ритму АТ, i не носили зигзагоподiбноТ картини як в групи А.
Проведення оцшки динамки показниш якостi життя у хворих кшшчних груп показало: у кшшч-нiй групi С було отримане достовiрне покращан-ня вах пaрaметрiв якостi життя хворих. Причому бтьшою мiрою на фош терапи тивортином в по-еднанш з торaсемiдом пролонгованоТ ди (гру-па С) покращувалися показники життевоТ актив-ностi (VI) i фiзичного функцiонувaння (PF), а також загальний стан здоров'я ^Н), ва дaннi були достовiрними, i ттьки в клiнiчноТ група А ц показники не мали достовiрного значення. У менш вираженоТ мiрi в процесi лiкувaння позитивна динамка стосувалася цих результат, в кл^ч-ноТ групи В, хоча показник фiзичного функцюну-вання (PF) також мав достовiрнi значення. Хворi кл^чних груп В та С вщзначали покращання показника соцiaльного функцюнування (SF), причому цей показник мав достовiрне значення. Всi отримаш дaнi сприятливо позначалися не лише на якост життя хворих, але i на встaновленнi комплаенсу.
Актуальш проблеми сучасно'1 медицини
Висновки Лггература
Використання в комплексному лiкуваннi хво- 1 Бабушкина АВ. Эффективность перорального применения L. !,_. * J аргинина у пациентов с эндотелиальной дичфункцией / А.В.
рих на НП ускладнену ексудативним плевритом на Бабушкина // Укр. мед. часопис. - 2010. - № 1 (75). - С. 24-30
тлГ АГ комбшаци препара^в торасемщу пролонго- 2. Зиньковский М.Ф. Оксид азота и легочная гипертензия /
ваноГ дм та тивортину аспартату призводило до М. ф62Зиньковский // Здоровье Украины. - 2008. - № 13-14. -
бiльш значущих змгн показникiв сатураци', бiохiмiч- 3. Коноплева Л.Ф. Оценка эффективности применения L-
них показникгв кровг, а також прискорювало оду- аргининапри roro^rf артериальной гипертензии различного
r ' г г генеза / Л.Ф. Коноплева, Л.В. Кушнир // Укр. мед. часопис. -
жання хворих, що пгдтверджувалось позитивною 2013. - № 1(93). - с. 115-119.
динамгкою при рентгенологгчному дослгдженнг та в 4. Маянский А.Н. Современная эволюция идеи И.Н.Мечникова о
. . . . внутрисосудистом воспалении / А.Н. Маянский // Иммуноло-
значнги мгрг покращувало всг параметри якостг гия. - 1995. - № 4. - С. 8-11.
життя хворих i виражалося в значному зменшеннг 5. Наказ МОЗ Украши №128 вгд 19.03.2007 "Про затвердження
функцГональних обмежень й у високГй соцГальнГй нлстЮн'Пхул,ьр,°онКоологвян'ада2н|ня. медичноТ допомоги за спецГаль-
активностг пацгентгв. I незважаючи на бгльш високу 6. Наказ МОЗ УкраТни № 54 вГд 14.02.2002 "Про затвердження
вартгсть цих препаратгв в спГвставленнГ з тради- клшмних ^тошлш надання медичн01 дш^™ за спецгаль-
.S . r г . нгстю Кардгологгя . - 29 с.
цГйним лгкуванням, загальнг затрати на лгкування 7. фещенко Ю.1. Негосштальна пневмонГя у дорослих: етюлопя.
кожного хворого значно знижувались. Патогенез, класифгкацгя, дгагностика, антибактергальна тера-
г\„:„ ■___:,..„.. ...„ „______ „„„„„„______ „„ пгя (методичнг рекомендацп) / Ю.1. Фещенко [та гн.] // Укр. хг-
Слгд вгдмгтити, що результати проведених до- мютерапев. ж. - 2001. - № 3- С. 58-64
слгджень пгдтверджують перспективнгсть застосу- 8. Шуба Н.М. Современные подходы к лечению негоспитальных
вання комбшаци' лгкарських засобгв, якг впливають
пневмоний у больных с факторами риска: матерiали Ill з'Тзду фтизiатрiв i пульмонологiв УкраТни, КиТв, 25-28 травня 2003 р. на рi3нi ланки патогенезу при коморбщних станах у / Н.М. Шуба, Т.Д. Воронова // Укр. пульмонол. ж. - 2003. - №
хворих, що дозволить лкарю в кпУчнш практиц „ 2 - С 43"49т ^ , ,, ....... . . „„„,
Г ~ . . r . г -I 9. Apoptosis / T.Fernandes-Alnemri [et al.] // Scientist. - 1997. -
не ттьки iндивiдуалiзувати л^ування кожного хво- Vol. 1, № 24. - p. 33-44.
рого, а i знизити фiнанс0вi затрати на лкування та 10. Holt P.G. Alveolar macrophages / P.G. Holt // J. Immunol. - 1999.
- - Vol 27 № 2 - P 189-198
встановити високий рiвень комплаенсу. . , - . . .
Реферат
КОМОРБИДНЫЕ СОСТОЯНИЯ: АРТЕРИАЛЬНАЯ ГИПЕРТЕНЗИЯ И ОСЛОЖНЁННАЯ НЕГОСПИТАЛЬНАЯ ПНЕВМОНИЯ Вахненко А.В., Моисеева Н.В., Шумейко О.Г.
Ключевые слова: негоспитальная пневмония, экссудативный плеврит, артериальная гипертензия, L-аргинин, торасемид.
В современной клинической практике врачу часто приходиться сталкиваться с сочетанием разных соматических заболеваний у пациента. С одной стороны одними из наиболее распространенных заболеваний остаются болезни органов дыхания, что связано с распространением вирусной инфекции, кроме этого увеличился объем больных на осложненную НП. С другой стороны НП часто возникает на фоне АГ, что проявляется застойными явлениями. Существуют различные подходы к лечению НП, однако вопросу оптимизации лечения осложненной НП у больных с различной сопутствующей патологией не уделяется достаточного внимания. Целью исследования является оптимизация лечения больных с АГ, у которых установлена НП, осложненная экссудативным плевритом, препаратами, влияющими на разные патогенетические звенья заболеваний. Проведенные исследования продемонстрировали, что использование в комплексном лечении больных на НП, осложненную экссудативным плевритом на фоне АГ, комбинацией препаратов торасемида пролонгированного действия и тиворти-на аспартата приводило к более значимым изменениям показателей сатурации, биохимических показателей крови, а также ускоряло выздоровление больных и подтверждалось позитивной динамикой при рентгенологических исследованиях, в значительной мере улучшало все параметры качества жизни больных, что выражалось в значительном уменьшении функциональных ограничений и высокой социальной активности пациентов. Предложенное сочетание препаратов значительно снижало затраты на лечение каждого больного.
Summary
COMORBID CONDITIONS: ARTERIAL HYPERTENSION AND COMPLICATED COMMUNITY-ACQUIRED PNEUMONIA Vakhnenko A.V., Moiseeva N.V., Shumejko O.G.
Keywords: community acquired pneumonia, pleural effusion, hypertension, L-arginine, torasemide.
Nowadays in routine daily practice clinicians often face combinations of various somatic diseases in a patient. On the one hand one of the most common diseases are diseases of the respiratory system, that is mainly caused by the spread of viral infections, and moreover there is an increase of occurrence rate of complicated community-acquired pneumonia (CAP). On the hand, NP often occurs against the background of arterial hypertension that is manifested by congestions. There are different approaches to the treatment of CAP, however, the issue on improving the treatment of complicated CAP in patients with different concomitant diseases, has not been paid much attention. Therefore, this study is aimed to determine the ways in improving the effectiveness of drug therapy effecting on the different pathogenetic components of the disease for patients with hypertension who were diagnosed to have CAP complicated by exudative pleurisy. The study has demonstrated that therapy by Torasemide medicines of long-term action in combination with Tivortin aspartate leads to more significant changes in the values of saturation, blood biochemical parameters, as well as accelerates the recovery of the hypertensive patients with CAP complicated by exudative
pleurisy. The effectiveness of the therapy has been also confirmed by the positive dynamics in radiographs. It has significantly improved all parameters of life quality, which is reflected in a significant decrease in functional limitations and high social activity of the patients. The combination of drugs offered significantly reduces the cost of treatment for each patient.
УДК 616.33-002-053.2-07-085 Волошин К.В.
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ КЛИНИКО-ПАРАКЛИНИЧЕСКИХ ПРИЗНАКОВ РАЗЛИЧНЫХ КЛИНИЧЕСКИХ ВАРИАНТОВ ФУНКЦИОНАЛЬНОЙ ДИСПЕПСИИ У ДЕТЕЙ
Харьковская медицинская академия последипломного образования
Актуальность функциональной патологии в детском возрасте и, в частности, ФД обусловлена отсутствием единого мнения о патогенезе заболевания, трактовки его сущности, подходов к терапии. Значительные отличия различных клинических форм ФД, позволяет предполагать последовательность их развития и схожесть с иными нозологическими единицами. Цель работы: клинико-параклиническая оценка клинических форм ФД с целью обоснования подходов к постановке диагноза и назначению лечения. Материалы и методы. Были обследованы 130 детей в возрасте 617 с диагнозом ФД поставленным в соответствии с рекомендациями РК III после верифицикации эндоскопическим исследованием (неизмененная слизистая желудка и эритематозная гастродуо-денопатия). Была исследована моторная функция желудка, инфицированность H.pylori, секреторная функция желудка, определены уровни ИЛ 1а и ФНО а в сыворотке крови. Методом факторного анализа были исследованы взаимосвязи этих показателей при разных клинических вариантах ФД (ПДС и СЭБ). Результаты и выводы. Проведенный анализ факторов при ФД у детей показал, что пДс и СЭБ имеют существенные отличия. Детям младшего возраста характерен ПДС с минимальными клинико-параклиническими проявлениями. У детей старшего возраста чаще встречается СЭБ с более выраженными изменениями. Можно предположить, что ПДС со временем, при отсутствии или неадекватности терапии, трансформируется в СЭБ, схожий с хроническим гастритом и требующий соответственной терапии.
Ключевые слова: дети, гастроэнтерология, функциональная диспепсия, диагностика, лечение.
Работа выполнена в рамках НИР «Структурно-функ^ональна характеристика захворювань верхнього вiддiлу шлунково-кишкового тракту у дтей: принципи профлактики та лкування» № 0111U003591
мы. Учитывая, что они развиваются обычно на
Введение
Актуальность функциональных заболеваний различных органов и систем в педиатрии обусловлена тем, что именно в детском и подростковом возрастах изменения внутренних органов часто вызваны не нарушениями их морфологической структуры, а нарушениями функций того или иного органа или системы. В педиатрии всегда разграничивались понятия функциональные заболевания и нарушения функций. Под функциональными понимают изменения, возникающие вследствие нарушений регуляций того или иного органа или системы центрального или периферического происхождения. Под нарушением функции понимается изменение деятельности того или иного органа, которое может развиться как на фоне функционального заболевания, так и органического поражения. Так, например, нарушение желудочной секреции при хроническом гастрите представляет собой нарушение функции. Однако это нарушение функции может отмечаться и при функциональной диспепсии, при которой органические (морфологические) изменения отсутствуют [1].
Особое место среди функциональной патологии детского возраста занимают функциональные заболевания пищеварительной систе-
фоне недостаточно сформировавшейся и закрепившейся деятельности центральной и периферической нервной системы - эти заболевания продолжают изучаться, и многие вопросы, в частности классификации, принципов терапии функциональных заболеваний, остаются диску-табельными. Это вплотную касается и одного из самых частых функциональных заболеваний пищеварительной системы - функциональной диспепсии (ФД). В своем развитии ФД, прежде чем прийти к сегодняшнему определению, прошла ряд этапов: от функциональных секретор-но-двигательных заболеваний желудка, синдрома раздраженного желудка, неязвенной диспепсии и целого ряда других до современного определения, представленного в 200б году в Римских критериях (РК) III [2,5].
Согласно РК III ФД определяется как комплекс симптомов, относящихся к гастродуоде-нальной области (чувство переполнения после обычного приема пищи; раннего насыщения, предшествующее завершению обычного приема еды; боль или изжога, локализованная в подложечной области и беспокоящие не меньше одного раза в неделю; отсутствие облегчения после дефекации или связи диспепсии с изменением частоты и формы испражнений), при от-
