CC BY
14
8. Хорошилкина Ф.Я., Гадаева Т.Г., Зубкова Л.П. После- 9. Lang G.H., Alfter G., Goz G. Retention and stability - tak-довательное удаление отдельных зубов с целью уст- ing various treatment parameters into account // J. Orofac.
ранения зубочелюстных аномалий. //Стоматология, - Orthop. - 2002. - Vol.63, №1.-P.26-41.
1979. - T.58, № 2, С. 48-50.
Реферат
ЯК ВИГРАТИ У ПРИРОДИ ПРИ Л1КУВАНН1 СПАДКОВИХ ЗУБОЩЕЛЕПНИХ АНОМАЛ1Й У ЗМ1ННОМУ ПРИКУС1 Дмитренко M.I., Аздашср Апь Саед
Ключов1 слова: д1ти, змшний прикус, патолопя прикусу I класу за Енглем, спадкова форма, корекцшне видалення тимчасових моляр1в, комбЫоваш ортодонтичн1 апарати.
Для пщвищення ефективност1 лкування д1тей 3i спадковими формами патологи I, II, III клаав за Енглем у перюд змЫного прикусу вдосконалений cnoci6 корекцмного видалення тимчасових моляра.
Summary
HOW TO WIN OVER NATURE IN TREATMENT OF INHERITED DENTOFACIAL ABNORMALITIES IN REPLACEABLE OCCLUSION? Dmytrenko M.I., Asdasher Al Saied
Key words: children, replaceable occlusion, inherited occlusal pathology of I, II, III classes by Angle, corrective removing of deciduous molars, orthodontic appliances.
To intensify effectiveness in treating children with inherited occlusal pathology of I, II, III classes by Angle for the period of replaceable occlusion the technique of correction removing of deciduous molars has been improved.
УДК 616.833.15 - 002 - 085.36
КЛ1Н1ЧНА ЕФЕКТИВНЮТЬ Л1КУВАННЯ ХР0Н1ЧНИХ ПЕРИФЕРШНИХУРАЖЕНЬ ЛИЦЕВОГО НЕРВА Б10Л0Г1ЧН0 АКТИВНИМИ ПРЕПАРАТАМИ
1ваницька О.С.
Вищий державний навчальний заклад Украши «Украшська медична стоматолопчна академ1я», м. Полтава
В статтг розглядаються властивостг та механгзми терапевтичног дгг продуктгв ембргофето-плацентарного комплексу (ПЕФПК), якг дозволяють з успгхом застосовувати гх у лжувант хронгчних перифергйних уражень лицевого нерва. Поргвняльний аналгз результатгв лгкування традицгйними засобами та методом гн' екцгйного введення препаратгв, виготовлених на основг ПЕФПК, свгдчить про бгльш високу ефективнгсть запропонованого методу терапгг.
Ключов1 слова: перифершш ураження лицевого нерва, продукти ембрюфетоплацентарного комплексу.
Важливою та актуальною проблемою сучас-
но1 х1рурпчно1 стоматологи продовжуе залиша-тися проблема лкування перифертних уражень лицевого нерва (ПУЛН). Враховуючи розповсю-дженють цсТ патологи [2,7], переважання серед хворих оаб молодого I середнього вку, тяжесть кпннних прояви, як1 нерщко призводять до три-валоТ втрати працездатност1, нав1ть ¡нвалщност1, та недостатню результативысть традицмних метода терапи (повне видужання чи значне по-кращення досягаеться лише у 60-75% випадюв [9]), цтком зрозумтою видасться потреба у по-шуку нових, нестандартних шлях1в, спрямованих на ефективне вщновлення функцм ураженого нерва, прискорення темтв та збтьшення обсягу його регенерацп, особливо при хроннних формах цього захворювання.
Усв1домлюючи те, що при хроннних ПУЛН локальы змни поеднуються з системною дез-орган1зац1ею на р1вы оргаызму [1], а тому в1д-новлення функцюнального стану лицевого нерва безпосередньо, пов'язане з нормал1зац1ею основних метаболнних гомеостатичних показ-
ник1в, ми прагнули до системного тдходу у Л1-куваннк По сут1, лкувальний метод повинен впливати на основы ланки патогенезу, таю як порушення мкроциркуляци, набряково-компресмы та запально-дегенеративы проце-си у стовбур1 нерва, явища нейросенсибт^а-цп, справляти розсмоктуючу д1ю на рубцеву тканину у дтянц1 ураженого нерва, а також не лише пщсилювати його репаративну регенера-ц1ю, а й стимулювати компенсаторно-вщновлювальы процеси на р1вы оргаызму. Цим вимогам, на нашу думку, цтком вщповщас метод лкування, який заснований на викорис-таны продукт^ ембрюфетоплацентарного комплексу (ПЕФПК).
В сучаснм медицин! проблема вивчення лн кувальних можливостей ПЕФПК набула великого теоретичного та практичного значения. На основ! багаточисельних дослщжень встанов-лено, що терапевтичний ефект цих продукт^ пов'язаний з1 значним вмютом у них ростових, ¡муномоделюючих, протизапальних, антибак-тер1альних, антиоксидантних, детоксикацмних,
* Фрагмент комплексно)' науко-дослЮно)' роботи «Розробка i вдосконалення Memodie д/агностики, л'кування, реаб1л1тацп та профюактики вроджених та набутих захворювань, дефект/в та деформацЮ щелепно-лицево)' дюянки» (№ державно)' реестрацИ 0005U004081).
анальгезуючих фактор^. При цьому ункаль-ним е мехаызм системно!' дм ПЕФПК, який по-лягае у Тх здатност1 «вщповщати на запит си-туацп», тобто синтезувати \ привносити т1 суб-станци, як1 саме в даний момент потр1бн1 орга-ызму для м1н1м1зац1Т патолопчного процесу. Тим самим ПЕФПК виступають як незамнний компонент процесу репаративноТ регенерацп тканин \ кл1тин, в тому числ1 \ нервових, та ефективний бюмодулятор, що вщновлюе бодн гомеостаз, посилюе стмюсть оргаызму до не-гативних фактор^ внутр1шнього та зовышнього середовища [3,13,14].
Цей метод вже успшно застосовусться у лн куваны багатьох оториноларинголопчних, офта-льмолопчних та нейростоматолопчних захворю-вань [4,6,8,10]. Саме це дозволило нам розгля-дати даний метод як альтернативу при лкуваны хроннних ПУЛН.
Таким чином, метою нашоТ роботи е пщви-щення клннноТ ефективност1 лкування хворих з хроннними ПУЛН за допомогою мюцевого ¡н'екцмного введения ПЕФПК.
Об'екти 1 методи обстеження
П1д нашим спостереженням знаходилось 62 патента з хроннними ПУЛН як травматичного, так \ нетравматичного походження. Слщ зазна-чити, що попереднс лкування цих пац1ент1в тра-дицмними методами не мало суттевих позитив-них наслщюв. Для проведения порвняльноТ оц1-нки ефективност1 лкування хроннних ПУЛН за-пропонованим нами методом та традицмною тератею пацснти були подтеы на дв1 групи: I -20 пац1ент1в, як1 отримували традицмну тератю, II - 42 патента, лкування яких вщбувалось шляхом ¡н'екцмного пщведення до ураженого нерва препарат^, виготовлених на основ! ПЕФПК. Кр1м того, з 20 практично здорових оаб нами була сформована група контролю.
Окр1м кпннних обстежень, за допомогою яких оцнювались стоматолопчний, невролопч-ний та загальносоматичний статуси хворих, нами був використаний комплекс додаткових метод ¡в дослщження, який включав стимуляцйну електромюграф1ю (ЕМГ), реоенцефалограф1ю (РЕГ), електроенцефалограф1ю (ЕЕГ).
При цьому кл1н1чн1 обстеження хворих в обох трупах проводились до лкування та через тиж-день, один, три, шють мюяц1в в1д його початку. Кр1м того, для оцшки вщдалених результата хвор1 II групи додатково були обстежеы через один, два та три роки. ЕлектрофЫолопчы дослщження здмснювались до лкування та через мюяць в1д його початку.
Хвор1 I групи отримували лкування за традицмною схемою [11,12]. Лкування пац1снт1в II групи препаратами «Крюцелл-крюцеребрум» та «Крюцелл-крюекстракт плаценти» при внутр1ш-
ньоканальнм локал1зац1Т ураження лицевого нерва полягало в IX ¡н'екцмному введены у кл1тко-винний проста дтянки шилососкопод1бного отвору, при позаканальнм - не лише у вище за-значене мюце, а й у товщу привушноТ слинноТ залози у дтянц1 проекци розгалуження лицевого нерва на вщстаы 1,5 см попереду козелка вуха.
Клннна ефективысть метода лкування хворих з ураженнями лицевого нерва оцшюва-лась за такими критер1ями, як стутнь вщнов-лення функцИ мЫчних м'яз1в (що визначався за методикою Ф.М. Фарбера [12]), зникнення болю, усунення розлад1в чутливост1, порушень смаку, слуху, слино- та сльозовидтення.
Результати власних досл1джень та 1х обговорення
Вивчення скарг хворих, анамнезу захворю-вання та кпнны обстеження дозволили з'ясувати етюлопю уражень нерва (у 19 хворих (30,6%) вони мали травматичне походження, у 43 (69,4%) - нетравматичне) та вказували на значну тяжесть переб1гу захворювання у пере-важноТ бтьшосп пац1снт1в. Так, з 62 хворих у 48 (77,4%) було д1агностовано майже повну плепю чи виражений парез мЫчних м'язв. Окр1м цього, у 55 пац1ент1в (88,7%) дисфункцт м1м1чних м'язв обтяжувалась болями, порушеннями тактильно!, смаковоТ чутливост1, секреторноТ функци слин-них I слоних залоз, пперакуз1ею, у 38 (61,3%) -парези або парал1ч1 доповнювались вегетатив-но-судинними розладами на «ураженому» боц обличчя. На пщстав1 виявлених в ход1 обстеження сенсорних та секреторних порушень ло-кал^ацт ураження лицевого нерва була визна-чена наступним чином: у 12 випадках (19,4%) наших спостережень ураження було зафксова-но п1сля виходу нерва з фаллотсвого каналу, у 50 хворих (80,6%) його р1вень знаходився у кют-ковому канал1
Дослщження функцюнального стану лицевого нерва та субстрату його ¡ннерваци - мЫчних м'яз1в за допомогою стимуляцмноТ ЕМГ, проведен! до лкування, виявили у пац1ент1в збере-ження провщносп по лицевому нерву, однак встановили достовфне зниження ампл1туди та подовження тривалост1 латентного перюду М-в1дпов1д1 на боц1 ураження лицевого нерва при вщсутност1 достовфних зм1н параметр1в ЕМГ у м'язах ¡нтактноТ сторони обличчя. В1зуальне вивчення результат^, проведених до початку лку-вання РЕГ-досл1джень, дозволило констатувати наявн1сть у 61льшост1 хворих ознак розлад1в церебрально! гемодинам1ки. При ктькюному ана-л1з1 реоенцефалограм на боц1 ураження лицевого нерва були виявлеы достов1рн1 в1дм1нност1 м1ж 61льш1стю IX показник1в та вщповщними по-казниками ф1з1олог1чноТ норми. АналЬ б1острум1в головного мозку показав, що в цтому у хворих з
ПУЛН спостер!гались р!зноман!тн! неч!тко вира-жен! явища г!персинхрон!зац!Т, десинхрон!зац!Т, дезорган!зац!Т б!опотенц!ал!в мозку, що вщпов!-дали II, III, IV типам за класиф1кац1ею О.О.ЖирмунськоТ [5].
Проведен! нами через тиждень в1д початку л1кування KniHi4Hi обстеження пац1ент1в I групи встановили, що т1льки у 9 хворих (45%) стало менш вираженим явище «перетягування» м'яз1в обличчя у протилежний в1д парал1чу 6iK, 4 (20%) з них вказували на збтьшення обсягу pyxiB м!м!-чних м'яз1в. 3 6 пац1ент1в, у яких до л1кування наявним був больовий симптом, у 3 (50%) - його ¡нтенсивн1сть зменшилась. У ¡нших хворих скар-ги залишались незм!нними. Об'ективно оц!нюю-чи функц1ональний стан м!м!чних м'яз1в, ми за-ф!ксували, що сумарний показник Тх активност1 3pic у середньому на 4,9%. У пац1ент1в з р1зними розладами чутливост1, порушеннями секрецп слинних та сльозних залоз на боц1 ураження до-датков1 кл1н1чн1 методи обстеження пщтвердили ix збереження.
Що стосуеться пац1снт1в II групи, то вже на-в1ть на момент першого обстеження у Bcix пац!е-нт1в простежувалась позитивна динам1ка. Bei пац1енти вказували на певне зб1льшення об'ему pyxiB м1м1чних м'яз1в, в1дм1чали появу в1дчуття «легкост1» на ураженому боц1, зменшення дискомфорту при вживанн! Тж1 та артикуляци, у 29 oci6 (69%) зменшились, а у 13 (31%) - зникли явища «перетягування» м'яз1в обличчя у протилежний в!д парал1чу 6iK. 3 15 хворих, у яких був наявним больовий симптом, у 8 (53,3%) - бо-льов1 явища стали менш вираженими, у 7 (46,7%) - бол1 куп1рувались. Пац1снти з ран!ше виявленими чутливими та секреторними розладами вказували на зменшення або усунення цих симптом1в. Xßopi ц!еТ групи звертали також увагу на покращення загального стану, п1двищення працездатност1, нормал1зац1ю апетиту та сну.
При об'ективному обстеженн1 було встанов-лено, що п1сля проведеного л1кування сумарний показник функцюнальноТ активност1 м1м1чних м'яз1в 3pic у середньому на 13,6%. У пац1ент1в спостер1гались зменшення вираженост1 та об-меження зони розлад1в чутливост1 шк1ри на «ураженому» боц!. Досл1дження стану смаковоТ чутливост1 у пац1ент1в з TT порушеннями заевщ-чили те, що у 15 oci6 (65,2%) в1дбувся процес TT вщновлення, у 8 (34,8%) - пом1тною стала тен-денц1я до и нормал!зац!Т. У Bcix 8 пац1снт1в з розладами слуху зменшилось явище пперакузи. К1льк1сне визначення екскрецп слинних та сльозних залоз виявило збтьшення и об'ему на сто-poHi ураження лицевого нерва в середньому на 20%.
П!д час кп!н!чних обстежень, проведених через 1 м1сяць, 17 пац1снт1в (85%), л!кування яких проводилось традиц1йно, вказували на деяке
пол1пшення м1м1чних рух1в та зменшення явища «перетягування» м'яз1в обличчя у протилежний вщ паретичноТ сторони 61 к, 9 (45%) з них в!дм!-чали зменшення дискомфорту при вживанн! Тж1 та артикуляци. Серед пац1ент1в з болями у 2 (33,3%) - вони зникли, у 1 (16,7%) - зменшились. Незм!нними залишились скарги на пору-шення чутливост1 та сух1сть ока. Об'ективне обстеження хворих даноТ групи встановило зб!ль-шення показника функцюнальноТ активност1 м!-м1чних м'яз1в у середньому лише на 14%. У пац!-снт1в з розладами чутливост1 шк1ри не в1дбулось и нормал!заци. 3 числа пац1снт1в з порушеннями смаку та слиновид1лення у 3 ос1б (37,5%) вони залишались незначними, а у 5 (62,5%) - ц! по-рушення збереглись на попередньому р1вн1. Обстеження заф!ксували, що у хворих з порушен-ням слуху та сльозовид1лення ц1 розлади не були усунут!.
В той же час обстеження хворих II групи за-ф!ксували значно б1льш висок1 результати, що св1дчили на користь запропонованого нами методу. Так, 3 пац1енти (7,1%) вказали на зникнен-ня будь-яких прояв1в захворювання, а 39 (92,9%) - на подальше вщчутне збтьшення обсягу м!м!-чних рух1в, усунення дискомфорту при вживанн1 Тж1 та артикуляци, зникнення явища «перетягування» м'яз1в обличчя у протилежний вщ лицевого парал1чу б1к, в1дсутн1сть ¡нших симптом1в та покращення загального самопочуття. При об'ективному обстеженн! було встановлено зро-стання сумарного показника функцюнальноТ ак-тивност1 м!м!чних м'яз1в у середньому на 38,7% вщ показник1в, отриманих до л!кування. Додат-ков1 методи досл1дження пщтвердили значне покращення або повне вщновлення чутливост1 та нормал1зац1ю д1яльност1 слинних та сльозних залоз на боц1 ураження.
Отже, через 1 мюяць в1д початку л1кування його результативысть, що визначалась на осно-в1 зазначених вище критер||в, виглядала наступ-ним чином. В I грут «видужання» не в1дбулось у жодному випадку, «значне покращення» було зафксовано у 2 хворих (10%), «покращення» - у 5 пац1ент1в (25%), «незначне покращення»- у 9 ос1б (45%), «без ефекту» - у 4 хворих (20%). При цьому у пац1ент1в II групи «видужання» було за-ф1ксовано у 3 пац1ент1в (7,1%), «значне покращення» - у 24 (57,2%), «покращення» - у 14 хворих (33,3%), «незначне покращення» - лише у 1 особи (2,4%).
КлЫны обстеження хворих I та II груп, проведен! через 3 м!сяц!, встановили ще б!льш вщчут-ну р!зницю м!ж досягнутими результатами л!ку-вання. У пац!ент!в I групи за час вщ попередньо-го огляду будь-якоТ позитивно! динам!ки Тх кл!н!-чного стану не спостер!галось. Стосовно ж хворих, л!кування яких в!дбувалось за допомогою препарат!в, виготовлених на основ! ПЕФПК, то у
11 з них (26,2%) об'ем рух1в мЫчноТ мускулату-ри у верхнм та нижнм частинах обличчя на боц1 ураження практично зб1гався з вщповщними по-казниками протилежного боку, а у 31 (73,8%) -наближався до них. Стутнь вщновлення функци мЫчних м'яз1в зрю у середньому на 44,9% вщ показниюв, отриманих до лкування. Збереглись раыше досягнув результати усунення ¡нших прояви ураження лицевого нерва. Таким чином, якщо в I грут на цьому етат обстеження ре-зультативысть лкування не зазнала змн, то в II грут «видужання» було зафксовано у 11 пац1е-нт1в (26,2%), «значне покращення» - у 25 (59,5%), «покращення» - у 6 хворих (14,3%).
Наступы обстеження пацент1в I та II груп були проведен! через 6 м1сяц1в. На цей момент було встановлено, що за час, який минув в1д попе-реднього огляду, позитивних змн у ктннному стаы хворих I групи не вщбулось, а у 3 пац1ент1в (15%) ктннна картина нав1ть попршилась у зв'язку з виникненням ознак контрактури мЫч-них м'яз1в. У 40 пац1ент1в (95,2%) II групи позитивы результати лкування залишились стабть-ними, а у 2 хворих (4,8%) нав1ть спостер1галась подальша позитивна динамка за рахунок певно-го пщвищення показника вщновлення функци мЫчних м'яз1в. Рецидив^ захворювання та ви-никнення ознак розвитку контрактури мЫчних м'яз1в не було зафксовано у жодному випадку. Таким чином, якщо в I грут за час вщ попере-днього обстеження не ттьки не вщбулось пода-льшого полтшення ктннного стану пац1ент1в, але й спостер1галось зниження досягнутих результат^ лкування, то у хворих II групи зберег-лась позитивна динамка за рахунок збтьшення ктькост1 пац1ент1в ¡з «значним покращенням» (з 25 (59,5%) до 27 (64,3%).
Для контролю за вщдаленими результатами проведеного лкування хворих II групи були проведен! кл1н1чн1 обстеження, як1 через 1 рк прой-шли 34 (81%), через 2 роки - 26 (62%), через 3 роки - 18 пац1ент1в (42,9%). У век випадках Тхнм стан та досягнутий терапевтичний ефект зали-шались стабтьними, негативно! динамки зафк-совано не було.
Клнны прояви процесу вщновлення функцм лицевого нерва I мЫчних м'яз1в в ход1 лкування корелювались з1 змшами основних електрофЬн олопчних показниюв, що були отримаы в результат! вщповщних дослщжень. Так, у пац1ен-т1в, як1 отримували традицмну тератю, хоча I було встановлено певну тенденц1ю до нормаль зацИ показниюв стимуляц1йноТ ЕМГ, РЕГ, ЕЕГ, але р^ниця м1ж ними до та теля лкування не мала вфогщного характеру.
У хворих II групи, у яких усунення ктннних ознак захворювання вщбувалось значно ¡нтен-сивыше, проведен! теля лкування обстеження за допомогою стимуляц1йноТ ЕМГ встановили
вщсутысть в1рогщних вщмЫностей м1ж показни-ками ампл1туди та латентного перюду М-вщповщ на боц1 ураження лицевого нерва та вщповщними показниками «здорового боку».
РЕГ дослщження пац1ент1в цеТ групи заевщ-чили сприятливий вплив ПЕФПК i на процеси мозковоТ гемодинамки. У переважноТ бтьшост1 хворих форма РЕГ-кривоТ вщповщала нормальному типу або наближалась до норми. Пор1вня-льний анал1з ктькюних показниюв реоенцефа-лограм до лкування та теля нього виявив появу достов1рних вщмЫностей м1ж ними, що евщчить про полтшення церебрально! гемодинамки внаслщокзастосування ПЕФПК.
Лкування за допомогою препарат^, виготов-лених на основ! ПЕФПК, позитивно позначилось також на бюелектричнм активност1 головного мозку, що було пщтверджено ЕЕГ-дослщженнями. Пор1вняння електроенцефалог-рам хворих ochobhoi групи, зроблених до та nic-ля лкування, встановило стабты-мсть стану нейродинамки у хворих, показники яких до лкування були нормальними або наближеними до норми, та полтшення бюпотенц1ап1в мозку пацн eHTiB, у яких до лкування були виявлеы ознаки порушення бюелектричноТ активност1 кори головного мозку.
Висновок
Отже, узагальнюючи отримаы даы пор1вня-льного анал^у результат!в лкування хроннних уражень лицевого нерва перифермного генезу традицмними засобами та препаратами, вигото-вленими на основ! ПЕФПК, можна зробити висновок, що традицмна тератя за своею ефекти-выстю значно поступаеться запропонованому нами методу. Це пояснюеться тим, що ПЕФПК здмснюють л1кувальний вплив не лише на основы ланки патогенезу, але i виступають як ефек-тивний бюмодулятор, що вщновлюе бод1гомеос-таз. На нашу думку, на раннк етапах лкування ¡н'екцмним введениям ПЕФПК значна терапев-тична д1я досягаеться за рахунок бюлопчно ак-тивних речовин, могутым джерелом та продуцентом яких вони виступають, а у вщдалеы строки - завдяки вже власним метаболнним мехаыз-мам, що «запрацювали» п1д д1ею цих препарата.
Л1тература
1. Гринштейн А. Б. Неврит лицевого нерва. - Новосибирск: Наука, 1980. - 143 с.
2. Грицай H.M., Кобзиста H.O. Нейростоматолопя. - К. -Здоров'я. -2001. - 144 с.
3. Грищенко В.И., Гольцев A.H. Трансплантация продуктов эмбриофетоплацентарного комплекса. От понимания механизма действия к повышению эффективности применения // Проблемы криобиологии. - 2002. - № 1. - С. 54-84.
4. ДьомЫ Ю.А., Шарлай T.M., ГНвненько A.B. Застосуван-ня препарату «Платекс» для л1кування деяких дистро-ф1чних захворювань та ушкоджень ропвки // Транспла-нтолог1я. - 2003. - Т.4, №1. - С.26-27.
5. Жирмунская Е.А., Лосев B.C. Системы описания и классификация электроэнцефалограмм человека. - М.: Наука, 1984. - 81 с.
6. Журавлев А.С., Пущина Е.В., Калашник М.В., Апьмаш-ни З.А. Использование эмбриофетоплацентарного комплекса в отриноларингологии: первые итоги перспективы // Журнал вушних, носових i горлових хвороб.. - 2003. - №3. - С.27-31.
7. Завапишин И.А., Переседова А.В. Лицевая невропатия // Российский стоматологический журнал. - 2001. - №1. - С. 21-25.
8. Луценко Н.С., Завгородня Н.Г., Родичева О.А., Максименко С.Ф. Вплив ¡мплантацп ембрюнапьних нервових кл1тин на стаб1л1зац1ю зорових функцм i стан вковоТ ¡нволюцГ|' у хво-рих ¡з первинною глаукомою та атеросклеротичною xopio-ретинапьною дистсфею // Трансплантолопя. - 2004. - Т. 7, № 3. - С. 317-319.
9. Мироненко Т.В., Коротнев В.Н. Некоторые аспекты диагностики и лечения невропатии лицевого нерва // Лкарська справа. - 2002. - Т.10, №5-6. - С.49-53.
Реферат
КЛИНИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ЛЕЧЕНИЯ ХРОНИЧЕСКИХ ПЕРИФЕРИЧЕСКИХ ПОРАЖЕНИЙ ЛИЦЕВОГО НЕРВА БИОЛОГИЧЕСКИ АКТИВНЫМИ ПРЕПАРАТАМИ Иваницкая Е.С.
Ключевые слова: периферические поражения лицевого нерва, продукты эмбриофетоплацентарного комплекса.
В статье рассматриваются свойства и механизмы терапевтического действия продуктов эмбриофетоплацентарного комплекса (ПЭФПК), которые позволяют с успехом применять их в лечении хронических периферических поражений лицевого нерва. Сравнительный анализ результатов лечения традиционными средствами и методом инъекционного введения препаратов, изготовленных на основе ПЭФПК, свидетельствует о более высокой эффективности предложенного метода терапии.
Summary
CLINICAL EFFICIENCY IN TREATMENT FOR CHRONIC PERIPHERAL DISORDERS OF FACIAL NERVE WITH BIOACTIVE
PREPARATIONS
Ivanitskaya Ye.S.
Key words: facial nerve peripheral disorders, products of embryoplacental complex.
The paper focuses on the properties and characteristics of therapeutic effect produced with products of embryofetoplacental complex. These products may be successfully applied in the therapy of facial nerve chronic peripheral disorders. Comparative analysis of the data resulted from conventional therapy and the method of embryofetoplacental product injection testifies to more higher efficiency of the developed method.
10. Сапогуб Т.В., Митченок B.I. Трансплантац1я ембрюна-льноТ нервовоТ тканини людини в л1куванн1 хворих на невралпю тршчастого нерва // Украшський стоматоло-пчний альманах. - 2002.- №6. - С.55 - 57.
11. Тимофеев A.A. руководство по челюстно-лицевой хирургии и хирургической стоматологии. - К.: Черво-на Рута-Туре., 2004. - 1024 с.
12. Фарбер М.А., Фарбер Ф.М. Невропатии лицевого нерва. - Апма-Ата. - Гылым. - 1991. - 168 с.
13. Цимбалюк B.I., Сулш М.М., Лузан Б.М. Вивчення впли-ву трансплантацп ембрюнальноТ нервовоТ тканини на регенерацш ушкоджених периферичних нерв1в // Трансплантолопя. - 2000. - Т. 1, № 1. - С. 268-269.
14. Юрченко Т.М., Строна B.I., Прокопюк О.С., Рязанцев В.В. та ¡н. Обфунтування використання тканин фето-плацентарного комплексу у л1кувальн1й практик // Трансплантолог1я. - 2003. - Т.4, № 1. - С. 202-203.
УДК 616.31 -006 -056.83
ОНКОНАСТОРОЖЕННОСТЬ В РАБОТЕ ВРАЧА-СТОМАТОЛОГА ПРИ ОБСЛЕДОВАНИИ ПАЦИЕНТОВ С АЛКОГОЛЬНОЙ ЗАВИСИМОСТЬЮ
Казакова Е. С.
Высшее государственное учебное заведение Украины «Украинская медицинская стоматологическая академия» г. Полтава
В статье освещены вопросы онконастороженности при обследовании пациентов с алкогольной зависимостью. Сделан вывод, что одним из путей устранения этой проблемы является централизованное оказание помощи пациентам с алкогольной зависимостью. Ключевыеслова: онконастороженность, алкогольная зависимость.
Алкоголизм - заболевание, известное чело- настоящее время. Это связано, прежде всего, с
вечеству на протяжении многих веков. Синдром широким распространением и омоложением
зависимости при злоупотреблении алкоголем этого заболевания, потенциально тяжёлыми его
представляет собой совокупность патологичес- последствиями, в том числе, повышенной смер-
ких изменений, возникающих в организме в ре- тностью [7]. Поданным ВОЗ, в настоящее время
зультате длительного воздействия этанола [3]. хронический алкоголизм, как причина смерти во
Проблема алкоголизма особенно актуальна в всём мире, занимает по частоте третье место,
* Данная работа является фрагментом темы: «Патогенетичные подходы к методам лечения основных стоматоло-гичесих заболеваний на основе изучения механизмов повреждения тканей пульпы, периодонта и пародонта» государственный регистрационный № 0104^004411. Срок исполнения 2004-2008гг.
