CC BY
155
УДК 324(477)
О. А. Матета, кандидат полггачних наук, доцент;
О. В. Урт, старший викладач
ЗМ1НА ВИБОРЧОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРА1Ш: 1СТОРИЧНА НЕОБХЩШСТЬ ЧИ ПОЛ1ТИЧНА ДОЦ1ЛЬН1СТЬ
Проаналгзовано еволющю виборчого законодавства в Укртт та особливостг виборгв до укратського парламенту. Виявлено причини частих неефективних змгн виборчих правил. Запропоновано можливг шляхи розв 'язання цих проблем.
Kmnoei слова: виборчг системи, Верховна Рада Украши, право та полтична доцыьтсть, адмШстративнийресурс, закритг та вгдкритг списки.
Актуальтсть вивчення особливостей B^opiB украшського парламенту полягае передуам у тому, що саме це мае забезпечити приведения законодавства в Украш до м1жнародних демократичних стандарпв, стати зразком подолання корупци та покласти край перевагам полггачно! дощльносп над правом. На жаль, за вс роки незалежносп Украшсько1 держави, незважаючи на безкiнечнi змiни виборчого законодавства, цього так i не ввдбулося, а Верховна Рада Украши справжшм парламентом не стала. Переконатись у цьому легко, звернувши увагу хоча б на систематичне, цинiчне к-норування народними депутатами ст. 84 Конституцп Украши та вiдповiдного рiшення Конституцшного Суду Украши щодо обов'язковостi особистого голосування за нормативно-правовi акти. Чому так сталося, як це можна виправити та чим корисний свгговий досввд для Украши? Вiдповiдь на щ питання можна знайти, проаналiзувавши особливостi виборчих перегонiв 90-х рошв ХХ - першого десятилiтгя ХХ1 ст., вiдповiднi правовi норми, концептуальш 1де! та можливостi !х реалiзацil в сучасних умовах.
Анальз останнХ джерел i публкацш. Науковцi иридшяють велику увагу аналiзу виборчих систем свпу, 1х перевагам та недолiкам, особливостям пошук1в оптимального виборчого законодавства для Украши. Так, у 2007 р. Нацюнальним iнститутом стратегiчних дослвджень було подготовлено аналiтичний матерiал «Дослвдження найбiльш поширених у свiтi пропорцшних виборчих систем i перспектив 1х запровадження у нацiональне державотворення та правотворення» [1]. Вивченням проблем застосування рiзних виборчих систем у кранах захгдно! £вропи та пошук1в найефектившшох з них для Украши займались I. Колiушко, Ю. Ключковський, О. Майборода, Н. Попадюк, С. Рябов,
I. Савченко та ш. У 2010 р. вийшли «Науковi записки» 1нституту полiтичних i етнонацiональних дослвджень iм. I. Ф. Кураса НАН Украши, де полiтологи, аиалiзуючи впчизняш виборчi реалл, порiвнювали 1х з досвщом iнших кран та аргументували оптимальнiсть можливого вибору для Украши [2].
Мета статтi полягае у тому, аби на основi аналiзу еволюцп виборчого законодавства та особливостей виборчих процеав в Укра'ш, виявити причини частих неефективних змш виборчих правил та запропонувати можливi шляхи розв'язання цих проблем.
Виклад основного матерiалу. Особливе значення шституту виборiв для само! сутностi демократ вплинуло на те, що для нацюнального, за своею природою об'ективного виборчого права, як для жодного шшого правового шституту, розроблеш загальновизнаш мiжиароднi стандарти, дотримання яких перебувае у полi постшно1 уваги мiжнародноl громадськостi. Щодо необхiдностi приведення виборчого законодавства Украни до европейських стандарпв е безлiч резолюцiй ПАР£, Свропарламенту, Венещанськох комки. Визнаючи право кожно1 кра1ни самостiйно обирати виборчу систему, европейсьш шституци наголошували на неприйнятносп ll частих змiн в Укра1ш та наполегливо пропонували запровадити пропорцшну виборчу систему з «вiдкритими репональними списками».
Чому, незважаючи на це, Верховна Рада Украши 17 листопада 2011 р. конституцшною бшьшютю голоав (366), як провладних полiтичних сил, так i опозицiйних фракцiй, приймае новий закон про вибори
парламенту на засадах «змшано! виборчо! системи», фактично повертаючись до негативного вичизняного досвiду 1998-2002 рр.? Це питання теж е предметом для дискусп.
Розвиток i реформування виборчо! системи в Укра!ш з 90-х рошв ХХ ст. i до сьогодш пройшли дек1лька основних етапiв:
1) мажоритарш вибори за системою абсолютно! б^ьшосп та обов'язковостi 50% явки виборщв - у 1990 та 1994 рр.;
2) вибори Верховно! Ради Укра!ни за «змшаною системою» (50 на 50 %) з 4 % прохщним бар'ером (у пропорцшнш частиш), iз можливiстю одночасного висування кандидапв вiд партiй та блоков по мажоритарних округах та загальнодержавних партшних списках - у 1998 р. i без тако! можливостi (пiсля вiдповiдного рiшення Конституцшного Суду Укра!ни) - у 2002 р. [3, с. 850];
3) пропорцшна виборча система iз «закритими списками» вiд партiй та блоков та 3 % прохвдним бар'ером на чергових виборах парламенту в 2006 р. (без вимоги 50 % явки виборщв) та на позачергових - у 2007 р. (з обов'язковютю 50 % явки виборщв);
4) у 2012 р. мають ввдбутися черговi вибори Верховно! Ради Укра!ни за «змшаною системою» 50 на 50 % з 5 % прохвдним бар'ером (у пропорцшнш частиш, де знову закрип списки), без учасп блоков, графи «проти вах» та з правом одночасного висування одних i тих самих кандидапв ввд партiй по мажоритарних округах та загальнодержавних партшних списках (так у закош, прийнятому 17 листопада 2011 р., було про^нороване ршення Конституцiйного Суду Укра!ни ввд 26 лютого 1998 р.).
Першi вибори до Верховно! Ради УРСР на альтернативнiй основi ввдбулися в березнi 1990 р. та на ввдмшу ввд виборiв народних депутапв СРСР 1989 р. принцип резервування мюць для офiцiйно визнаних полтгичних об'еднань був вилучений iз виборчого Закону. Вибори пройшли на тлi гласностi часiв перебудови, громадсько-пол1тично! активностi населення, початку формування багатопартшносл в мiстах, з одного боку, а з другого - панування компартшного адмiнресурсу, залишк1в колгоспно-радгоспно! системи в сшьськш мiсцевостi. Тi вибори в щлому багато експертiв уважають найсправедливiшими, бо перемагали в основному не грошовил кандидати, а п, хто отримав довiру бiльшостi людей. У той же час були першi спроби отримати шдтримку виборщв шляхом розв'язання !х побутових проблем (проведення газу, ремонту дорiг, шдвищення еколопчно! безпеки тощо). Вiдомий тележурналют, переможець виборiв до Верховно! Ради Укра!ни вiд Автозаводського виборчого округу м. Кременчука Вадим Бойко, виступаючи на сеси Кременчуцько! мiськради, досить образно пожартував iз цього приводу: «Чуете дзвони по всш Укра!ш? То газовi труби з мюця на мiсце тягають, бо !х не вистачае, щоб виконати общянки багатьох нардепiв». Саме тому, а також за рахунок чинних на той час радянських конституцiйних норм у Верховнш Радi Укра!ни шсля виборiв була створена компартiйна б№шють (так звана група 239), але i нацiонально-демократичнi сили, серед яких були колишш дисиденти, представники науковщв, творчо! iнтелiгенцi!, журналiстiв, спромоглись об'еднатись у перше опозицшне об'еднання - Народну Раду.
В1дпов1дно до змш i доповнень, внесених до Конституци УРСР 24 жовтня 1990 р., було скасовано монополш однiе! парти на формування всiх представницьких оргашв, вперше було введено багатопартiйнiсть i встановлено, що полiтичнi партi! «...беруть участь у розробцi та здшсненш пол1тики республiки i в управлшш державними i громадськими справами» [4, с. 606].
Верховна Рада першого скликання ще не працювала на постшнш основi, для нардепiв не заборонялося мати iншi представницьк1 мандати, сумiсництво, бiзнес, але саме тодi вiдбулось становлення сучасно! укра!нсько! державно-сп. Пiсля розпаду СРСР компартiйна бшьшють розвалилась, але номенклатурна -збереглась, нардепи лише помыли партбiлети, активно шшов процес накопичення капiталу та
«прихватизаци», а суперечливе законодавство цьому лише сприяло. Життя погiршувалось i сощальш вибухи ставали реальною загрозою для вае! влади, яка змушена була тти на частi змiни урядiв, вибори Президента i Верховно! Ради в 1994 р.
Вибори до Верховно! Ради Укра!ни, що вщбулися у березнi 1994 р., стали першими черговими виборами парламенту незалежно! Укра!ни. Вони проходили за новим Законом, прийнятим 18 листопада 1993 р., зпдно з яким вибори вважалися недiйсними, якщо у них не взяла участ абсолютна бшьшсть виборцiв округу, а за одного з кандидапв не проголосувала абсолютна бшьшгсть виборцiв, що взяли участь у голосуванш [5, с. 38]. У будь-якому з цих випадшв мюце у парламентi залишалося вакантним до проведення додаткових виборiв. Зрозумшо, що iснуючi норми призвели до того, що парламентсьш вибори в багатьох округах виявилися безрезультатними. До того ж, хоча формально Верховна Рада почала перетворюватися на парламент як единий законодавчий орган, який мав працювати на постшнш основ^ створювалися фракцп на засадах багатопартшносп, мiграцiя мiж ними нардепiв, лобшвання багатьма з них власних бiзнес-iнтересiв ставали нормою !х дiяльностi.
У зв'язку з прийняттям у червт 1996 р. Конституцi! Укра!ни настав яшсно новий етап реформування виборчо! системи. Конститущя визначила як фундаментальний принцип органiзацi! державно! влади в№ш вибори, а носiем суверенiтету i единим джерелом влади в Укра!ш - народ як полiтичну сшльшсть. Проте це залишалося переважно лише декларащями про намiри.
Вибори до Верховно! Ради Укра!ни, що вщбулися у березнi 1998 р., проводилися за новим Законом «Про вибори народних депутапв Укра!ни» за змшаною (мажоритарно -пропорцшною) системою [6]. Уперше громадяни Укра!ни обирали не тшьки мiж окремими кандидатами у депутати (мажоритарна система вiдносно! бiльшостi), а й мiж полiтичними партiями та виборчими блоками у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузi на основi пропорцшного представництва (серед тих, хто подолав 4 % бар'ер). Уперше в Закош було передбачено так зване «позитивне» голосування: у бюлетеш виборець не викреслював шших кандидатiв, аби залишити одного (якого вш шдтримував), а робив позначку, що засвiдчувало його волевиявлення, як по мажоритарному, так i по пропор-цiйному округах.
З 52 зареестрованих на той час партш участь у виборах взяли 30 партш i виборчих блоков. З них до парламенту пройшли пльки вiсiм. Жодна з партш не одержала бшьшосп. Слвд звернути увагу на особливостi голосування за кандидапв-висуванщв партiй та блоков, що балотувалися в одномандатних виборчих округах, порiвняно з результатами !х полiтичних сил у загальнодержавному багатомандатному окрузг Так, результати голосування за представнишв навiть «прохвдно!» частини виборчих списков окремих полiтичних партiй (ПЗУ, ПСПУ, НДП) в одномандатних округах продемонстрували !хню вкрай низьку популяршсть.
Таким чином, суспiльно-полiтичнi вiдносини i стан партiйно! системи в Укра!ш вже тодi засввдчили неефективнiсть певних принцитв змiшано! системи виборiв i вимагали вдосконалення нормативно! та процесуально! частин виборчого законодавства. Але знову право перемогла политична доцiльнiсть. Наступш черговi вибори парламенту вiдбулись у 2002 р. за пею самою змшаною виборчою системою, хоча i за дещо змiненою законодавчою базою. Крiм вимушеного врахування вже згаданого рiшення Конституцiйного Суду щодо заборони одночасного балотування кандидатiв у нардепи за партшними списками та в мажоритарних округах, була запроваджена грошова застава замють збирання пiдписiв на шдтримку полиично! партi! (блоку) (15 тис. неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян) чи кандидата у депутати (60 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян) [7]. Тобто, «м^ращя» народних депутатiв мiж фракцiями Верховно! Ради отримала додатковий стимул.
У виборах Верховно! Ради Украши 2002 р. брали участь 33 партп та блоки (лише на три бшьше, шж у 1998 р.), але подолали 4 % бар'ер уже лише шють полтсил (чотири роки тому - вгам). Динамжа простежуеться в табл. 1.
Таблиця 1
Порiвняльна таблиця результатiв чергових виборiв Верховно!" Ради Украши 1998-2002 рр.
Парта, блоки: самовисуванщ Вибори 1998 р. Парта, блоки, самовисува нщ Вибори 2002 р.
% - мандат и м/о г % - мандат и м/о г
КПУ 24.65 -84 39 123 КПУ 19.98 -59 6 65
НРУ 9.40 -32 12 44 НУ В.Ю. 23.57 -70 42 112
СПУ+Сел.ПУ 8.55 -29 5 34 СПУ 6.87 -20 2 22
ПЗУ 5.43 -19 - 19 - - - -
НДП 5.01 -17 10 27 «За еДУ» 11.77 -35 86 121
«Громада» 4.67 -16 7 23 БЮТ 7.26 -22 - 22
ПСПУ 4.04 -14 3 17 - - - -
СДПУ(о) 4.01 -14 4 18 СДПУ(о) 6.27 -19 8 27
]ншi партшщ (з 15 партiй) - 37 37 ]ншi парт. (з 5 партш) - 12 12
Самовисуванц - 108 108 Самовисув ант - 69 69
Всього 225 225 450 Всього 225 225 450
Скорочення: % - вщсотки по багатомандатному округу партiй та блоков; м/о - мандати по мажоритарних округах; Ъ - всього депутатських мандапв по пропорцiйному та мажоритарних округах.
Отже, не потрапили до парламенту ПСПУ Н. Впренко, ПЗУ В. Кононова, а заметь Народного Руху -Блок «Наша Украша» В. Ющенка (об'еднання нацюнал-демокрапв) впевнено перемiг у пропорцiйнiй складовш. Ввд блоку СПУ О. Мороза та селянсько! парти залишилася лише СПУ, а «Громаду» екс -прем'ера П. Лазаренка замшив БЮТ. Компарпя П. Симоненка у 2002 р. майже наполовину зменшила свое представництво, хоча i отримала тодi другий результат за пропорцшною складовою виборiв.
Провладний блок «За £ДУ», залишки колишньо! проурядово! фракцп НДП екс-прем'ера В. Пустовойтенка (катастрофiчно зменшилась ще у 2000 р.
вщразу тсля змiни прем'ера), СДПУ(о) впливового голови Адмшютрацп Президента Л. Кучми В. Медведчука разом з мажоритарниками сформували пропрезидентську бiльшiсть.
Змiшана виборча система не привела до справжнього парламентаризму, бо не зупинила мнрацш депуталв, не перетворила нардепiв на законотворщв, сприяла розширенню полiтичноï корупци у Верховнiй Радi Украши.
Однак, для КПУ, СПУ та деяких iнших партiй народився мiф полшшення свого результату при переходi до пропорцшних виборiв, але iлюзорна полггачна доцiльнiсть для них у цьому виявилась хибною. Про це сввдчить табл. 2, де видно, що комушсти та соцiалiсти лише програли вiд змiни виборчоï системи.
Таблиця 2
Основы п1дсумки виборiв Верховно!' Ради Украши 2006 та 2007 рр.
Парти та блоки Ввдсотки Мандати
2006 2007 2006 2007 2006 2007
ПР ПР 32.14 34.37 186 175
БЮТ НУНС БЮТ 22.29 30.71 129 156
НУ НСНУ 13.95 14.15 80 72
СПУ СПУ 5.69 2.86 3 3 0
КПУ КПУ 3.66 5.39 21 27
БЛ БЛ 2.44 3.96 0 20
При застосуваннi суто пропорцiйноï виборчоï системи iз «закритими списками» виборщв фактично позбавили права вибору депутапв, бо на формування списков вони аж нiяк не впливали. До того ж, посилився вплив олiгархiв-спонсорiв (покупцiв прох1дних мiсць у партшних списках) на владу. Про це, зокрема, говорить О. Майборода, наводячи думки шших аналiтикiв щодо швелювання iдеï народного представництва дiючою пропорцшною виборчою системою [8, с. 50].
Переможець виборiв 2006, 2007 рр. - Парпя Репошв змушена була шукати союзникiв для створення коалщп фракцiй та формування уряду, за чинними на тодi конституцiйними нормами, ш це далеко не вщразу вдалося. КПУ в 2006 р. ледве подолала 3 % прохщний бар'ер, проте погодилася на об'еднання з представниками великого капiталу - ПР (так було i в 2007 р.). Представника Свропарламенту Марека Сивця бшьше за все здивувала ця участь КПУ в коалщп: «Я б розглядав участь комушспв у парламент як посмiшку юторп. Упродовж 15 рокiв незалежностi Украши Комушстична партiя нiколи не перебувала в складi уряду.... Тепер комушсти будують урядову коалiцiю.... Ус партiï, за винятком комунiстiв, виступали за евроштеграцш Украши...» [9].
За результатами позачергових виборiв 2007 р., яш теж пройшли за пропорцшною системою iз «закритими списками», вдалося тимчасово створити коалщш фракцiй БЮТ та НУНС (228 голосiв), а тсля ïï розпаду через рш за рахунок БЛ поновити ïï юнування на паперi до президентських виборiв 2010 р. Блок Литвина
начебто зайняв лiвоцентристський спектр заметь СПУ, хоча
i маючи найменшу фракцш в парламентi (20 депутатiв), входив до складу двох провладних коалщш фракцiй.
Пiсля виборiв Президента 2010 р. «перебiжчикiв» з БЮТу та НУНСу настiльки побiльшало, що фракцп БЛ та КПУ реально втратили свою «золоту акцш» при голосуванш. У той же час знову фактично було спотворено волевиявлення виборщв, як! надали можливiсть на виборах 2007 р. стати парламентарями цим «м!грантам» тепер уже з опозицшних фракцш у бшьшють. До того ж, Конституцшний Суд Укра!ни у квита 2010 р., напевно, керуючись знову политичною доцшьшстю, фактично узаконив те, що «окрем! народш депутати Укра!ни, зокрема п, як! не перебувають у склад! депутатських фракцш, що шщшвали створення коалщп депутатських фракцш у Верховнш Рад! Украши, мають право брати участь у формуванш коалщп фракцш у Верховнш Рад! Украши...». А з 1 жовтня 2010 р. Конституцшний Суд взагал! скасував конституцшш змши, внесен! 8 грудня 2004 р., та повернув чиншсть Конституцп 1996 р., чим фактично узаконив позафракц!йну б!льш!сть у парламент!.
Таким чином, пропорцшна виборча система !з закритими списками позбавляе виборщв права вибору сво!х представнишв у парламент, яш, перетворюючись на «багатокнопочнишв», не несуть шяко! ввдповщальносп т перед ким. До того ж, це сприяе спотворенню ! голосуванню громадян за парт!!, бо не юнуе правових зобов'язань у нардетв залишатись у фракщях, за списками яких вони були обраш. Тому в украшських реал!ях при пропор-цшнш систем! навиъ зниження виборчого бар'еру не гарантуе вщ спотворення вибору. Також неефективними виявились ! блоки, особливо таю, як НУНС, де формально об'еднались дев'ять, а ниш е представники понад твтора десятка партш. Доречним було б, як у деяких кра!нах Свропи, тдвищити прохщний бар'ер для блоков залежно вщ шлькосп об'еднаних ними партш. Однак в Укра!т тшли шляхом заборони учасп у виборах для вах блоков, але чи сприятиме це справжнш багатопартшносл або лише приведе до поглинання великими квазшарпями маленьких, - покаже час.
Базуючись на досв!д! наших зах!дних сус!д!в, ми можемо розв'язати проб-лему рег!онального представництва у Верховнш Рад! Укра!ни завдяки вщкритим спискам !з можливютю надання преференцш конкретним кандидатам, аргументовано доводить Н. Попадюк [10, с. 53].
У Верховнш Рад! Украши були зареестроваш близько двох десятшв законопроекта про змшу виборчо! системи, серед яких були ! пропозици !з запровадженням «ввдкритих регюнальних списков (це законопроекта репонала Ю. М!рошниченка, бютаця С. Шдгорного, «виборчий кодекс» Ю. Ключковського та ш). Проте там був головний недолш -- норма, яка передбачала у раз! небажання виборця ставити позначку проти двох кандидата ввд партшного списку, означала тдтримку всього списку. Насправд, це завуальоваш п сам! «закрил списки», яш шчого стльного з преференцшним голосуванням не мають.
На нашу думку, слад запропонувати такий шлях розв'язання ц!е! проблеми:
- подш на 45 окрупв, куди партп мали б право виставляти не б!льше шж по 10 кандидата у регюнальних партшних списках;
- ва пр!звища цих кандидата у алфавитному порядку - в бюлетенях тд назвою парт!!, яка пройшла реестращю в ЦВК як учасник цих вибор!в;
- не б!льше шж проти двох чи трьох пр!звищ виборець ставить позначку шдтримки, а остаточний список кандидата вибудовуеться у порядку вщповвдного до цього преференцшного голосування.
Такого роду опташзащя виборчого законодавства дала б змогу демократизувати виборчий процес, зробити владу б!льш ввдповщальною, ближчою до сустльства, змщнила б дов!ру до не!. Проте скорше за все на парламентськ! вибори 2012 р. ми знову отримали тимчасовий виборчий закон одноразового використання. Провладш парламентсьш сили тшли на поступки опозицп, проголосувавши за нього в основному щд тиском
мiжнародноï спшьноти, декларуючи eвроiнтеграцiю. Значна частина опозицшних депутатiв пiдтримала його, не наполягаючи на запровадженнi регiональних вщкритих списков, аби провести важливi техшчш поправки, як1 можуть обмежити фальсифшацп, обираючи знову «поганий закон», щоб не був прийнятий «дуже поганий», як це вже трапилось на мюцевих виборах у 2010 р. Тобто, знову виборче законодавство опинилось у полош полiтичноï дощльносл, а змiнити це можна лише кардинально змшивши як1сний склад парламенту, який був би здатний нести полпичну вiдповiдальнiсть перед виборцями, а ri були б спроможнi карати сво1'ми голосами тих, хто не виконуе обiцяного та сам порушуе закон.
Опозицiйнi сили можуть бути здатш спiльно контролювати законнiсть проведення виборiв навiть при запровадженнi прийнятого закону зi змiшаною виборчою системою, домовитися про узгодження кандидатiв на мажоритарних округах, не продавати мюця в партiйних списках та включати туди дiйсно авторитетних представник1в полиичних елiт з дотриманням принципу репонального представництва. Доречно було б добровшьно вiдмовитися вiд порушення згадано1' антиконституцшно1' норми (одночасного балотування кандидатiв у мажоритарних округах та партшному списку). Нарешп, виборцям треба зрозумiти, що ц-норування виборiв чи продаж свого голосу - це консерващя або попршення нинiшнього ганебного життя, загроза майбутньому наших дiтей та онушв. Тiльки сформувавши громадянське суспiльство, здатне впливати на владу i опозицш, можна сподiватися на розбудову правовой демократично1' держави та полiпшення життя абсолютно!' бшьшосп громадян краши, а не обмежено!' кiлькостi заможних - спонсорiв виборчих перегонiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Дослвдження найбiльш поширених у свт пропорцiйних виборчих систем i перспектив 1х запровадження у нацiональне державотворення та правотворення [Аналiтична доповiдь] / за заг. ред. О. А. Фюуна. - К. : ШСД, 2007. -120 с.
2. Науюж записки 1нституту полiтичниx i етнонащональних дослiджень iM. I. Ф. Кураса НАН Укра1ни. [Електронний ресурс] - 2010. - № 6 (50) - 391 с. Режим доступу: http://www.ipiend.gov.ua/?mid=14&action=scholarly_detail&scholarly_id=54
3. Ршення Конституцшного Суду Украши вщ 26 лютого 1998 р. № 1-рп/98 щодо вiдповiдностi Конституцп Украши Закону Украши «Про вибори народних депутатш Украши» // Офщ. вiсн. Украши. - 1998. - № 23. - С. 850.
4. Закон УРСР «Про змши i доповнення Конституцп (Основного Закону) Украшсько! РСР» // Вiдом. Верхов. Ради УРСР. - 1990. - № 45. - С. 606.
5. Закон Украши «Про вибори народних депутатш Украши». - К. : Право, 1993. -С. 38.
6. Закон Украши «Про вибори народних депутата Украши» // Бюл. законодавства i юрид. практики Украши. - 1998. -№ 2. - С. 205-255.
7. Закон Украши «Про вибори народних депутатш Украши» // Уряд. кур'ер. - 2001. - № 201-202.
8. Майборода О. М. Модель виборчо! системи i полггична вщповвдальшсть депутата: проблема взаемозалежносп / О. М. Майборода // Наук. записки / НАН Украгни, 1н-т полгг. i етнонац. дослвдж. iм. I. Ф. Кураса. - 2008. - Вип. 38. - С. 4556.
9. Сивец М. Украине нужна национальная консолидация - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. expert. org. ua.
10. Попадюк Н. Преференцшне голосування: европейський досввд i можливосп застосування в Украiнi / Н. Попадюк // Юрид. журн. - 2008. - № 7/8. - С. 52-63.
ИЗМЕНЕНИЯ ИЗБИРАТЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА В УКРАИНЕ: ИСТОРИЧЕСКАЯ НЕОБХОДИМОСТЬ ИЛИ ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЦЕЛЕСООБРАЗНОСТЬ
Матета А. А., Урин А. В.
Проанализированы эволюция избирательного законодательства в Украине и особенности выборов в украинский парламент. Определены причины частых неэффективных частых изменений избирательных правил. Предложены возможные пути решения этих проблем.
Ключевые слова: избирательные системы, Верховный Совет Украины, право и политическая целесообразность, административный ресурс, закрытые и открытые списки.
ELECTORAL LEGISLATION AMENDMENTS IN UKRAINE: HISTORICAL NECESSITY OR
POLITICAL FEASIBILITY
Mateta O. A., Urin O. V.
The evolution of Ukrainian electoral legislation and the peculiarities of elections to Ukrainian parliament are analyzed. The causes of uneffective frequent changes of election rules are identified. Possible ways of solution of these problems are proposed.
Keywords: electoral system, the Supreme Council of Ukraine, the law and the political feasibility, administrative resource, closed and open lists.
