CC BY
31
Дзера М.М., доктор фшософи, професор © Львiвський нацюнальний ушверситет ветеринарно! медицини та бютехнологш
iMeHi С.З. Гжицького Плазова Т.1., кандидат iсторичних наук, доцент кафедри пол^ологи НУ „Львiвська пол^ехшка"
1ВАН ФРАНКО ТА ВИДАВНИЧА Д1ЯЛЬН1СТЬ РУСЬКО-УКРА1НСЬКО1 РАДИКАЛЬНО! ПАРТП
У cmammi розглянуто громадсько-полтичну Ыяльтсть 1вана Франка в останне десятилття Х1Х ст., а саме його радикальш настрог та видавничу дiяльнicть.
Ключовi слова: громадсько-полтичний рух, радикальна пaртiя, видавнича дiяльнicть, украгнське селянство, Галичина.
Iвановi Франковi належить, либонь, найпочесшше право представляти Украшу в „галере! найвищих штелектуальних досягнень" народiв свггу. Вiддаючи престол нацюнального генiя Укра1ни „поету з ласки Божо!" Тарасовi Шевченку, вш, без сумнiву, не був шким з укра1нських вчених та митщв перевершений у свош титанiчнiй працездатноси, у рiзнобiчностi таланту та розматт обдарувань, у ролi, яку з^рав у становленнi украшсько! наци. Розпадаючись на двi практично незалежнi „тд особистостi" - Франка-суспiльного дiяча та Франка - поета, митця, - вш водночас поеднував у iпостасi поета, проза1ка, драматурга, фольклориста, етнографа, культуролога, мовознавця, перекладача, репортера, редактора... а також пол^ика, аптатора, революцiонера. Можливо, саме цш рiзноманiтностi сфер, в яких проявлявся талант Франка, вш зобов'язаний несерйозним, часто ворожим ставленням з боку сучасниюв, як пол^ичних противникiв, так i нейтральних, не залучених до суспшьно-пол^ично! конфронтаци кiл Галичини. В усякому раз^ феномен 1вана Франка - ушверсально! особистостi, генiя, людини нового часу, що набагато перегнала свою добу, вченого i митця европейського рiвня, яких мало в кторп украшсько! культури. Тим часом як саме цим внутршшм протистоянням, постшним конфлiктом мiж рiзними полюсами особистост Франко найбiльш цiкавий, саме ця вiчна напруга спонукала його до важко! працi. Франко заслуговуе на вивчення, дослщження саме як суперечлива, неоднозначна постать.
Свою громадсько-полтичну дiяльнiсть 1ван Франко розпочав ще замолоду. В середиш 70-х рокiв, коли 20^чний 1ван Франко, спершу дрогобицький пмназист, згодом студент Львiвського ушверситету, починае свою журналiстську дiяльнiсть, в Галичиш були наявнi два сформоваш культурнi табори (москвофiли та народовщ), опозицiйнi одне до одного, що мали кожен свою систему преси. Саме до одних з них приеднався молодий поет
© Дзера М.М., Плазова Т.1., 2009
291
I вщразу ж розпочав свою редакторську д1яльшсть у журнал1 „Друг". Слщ вщм1тити, що журнал почав виходити весною 1874 року як орган москвофшьсько! студентсько! оргашзаци „Академический кружок" та кнував при Льв1вському ушверситет [1, с.126]. Згодом 1ван Франко стае ствзасновником шших журнал1в, а саме „Громадський друг", „Дзвш", „Молот", „Свгг".
У 1889-1890 роках в полггичному житт Галичини вщбуваеться значне нащональне тднесення. Пшовши на компромю з австршською та польською владою, народовщ добилися надання укра!нцям права вщкривати власш школи та магазини, займати державш посади, а також створювати власш пол1тичш парти. Поступкою з боку народовщв було припинення всшяко! ворожнеч1 щодо поляюв та общянка вплинути в такому ж дус на народ та укра!нську штелкенщю. Це був прогресивний крок, який гаряче тдтримала громадськють („л1берально-буржуазна", в штерпретаци марксист1в) в схщнш та захщнш Укра!ш. Устх народовщв у щй акцп, що мала назву „нова ера", общяв в недалекому майбутньому !хнш повний тр1умф на суспшьно-пол1тичнш цариш. Отже, в галицькому суспшьств1 законом1рно заворушилися пол1тичш опоненти народовщв - радикали.
Русько-Укра!нська Радикальна Парт1я була заснована 4 жовтня 1890 року у Львов1 з Ыщативи I. Франка та М. Павлика [2, с.385]. Основою парти стали радикальш молод1жш гуртки, утвореш в Галичиш в кшщ 70-х роюв XIX ст. тд щеолопчним впливом Михайла Драгоманова. На час створення РУРП була першою укра!нською парткю европейського зразка - 1з сущльною програмою, масовою оргашзащею та реестрованим членством. В основу програми партп було покладено науковий сощал1зм на демократичнш та кооперацшнш баз1, всеукра!нську еднкть.
Парт1я з початку свого кнування отримала назву „хлопсько!", хоч оргашзована була практично без участ селян. До не!, кр1м радикально налаштовано! штелкенци, увшшли також представники шших пол1тичних платформ, зокрема й сощал-демократи, яких об'еднувало одне: протест проти „ново! ери" [3, с.18]. Оскшьки був проголошений курс оркнтаци на селянство, то основна д1яльнкть парти цього перюду зводилась до скликання в1ча по селах, утворення народних спшок або кооператив1в та пропагування пол1тично! боротьби власними силами народу. Окр1м того парт1я мала виразну опозицшну програму до уряду та тодшшх народовщв.
Ще до утворення парти, 1 Ычня 1890 року I. Франко та М. Павлик розпочали видавничу справу укра'нських радикал1в - оргашзували вихщ в св1т журналу „Народ" [4, с.389]. Кипуча д1яльнкть Ьаш Франка - видавця й редактора, що розгорталася в надзвичайно складних умовах гостро! щеолопчно! боротьби, була його високим громадським обов'язком, шод1 й справою чест1. „Але не йде меш о себе, - писав вш до Н. Кобринсько! у справ! оргашзацп нового видавництва, - а йде о те, щоб запомогти, а не зашкодити тому святому дшу, котрому я взявся служити. I тим тяжче меш розпочинати видавництво, коли у нас з уЫх боюв бачу злу волю, ворож1 та кос погляди..." [5, с.15].
292
Журнал проюнував рекордно довгий час для громадсько-пол^ичного видання радикалiв - п'ять з половиною роюв. Друкувався вш двiчi на мкяць. Художнш лiтературi в журналi вiдводилося мало мiсця, оскiльки в цей перюд у радикалiв була конкретна мета, конкретний противник, отже, пропаганда та аптащя вимагали докладання набагато бiльших сил. На третьому рощ видання художня л^ература з „Народу" зникла зовсiм: це було практично перше видання в Украш, що стало повшстю публiцистичним.
Кожен номер журналу вщкривався передовою статтею, написаною одним iз членiв редакци, де вiдповiдальним редактором був 1ван Франко, а видавцем -Михайло Павлик. В журналу крiм них, друкувалися Леся Украшка, Павло Грабовський, Василь Стефаник, Наталя Кобринська, Лесь Мартович, Ольга Кобилянська тощо. Крiм того, виправдовуючи свою орieнтацiю на „хлопство", радикали запросили до ствпращ кореспондентiв з-помiж селян. У першi роки свого iснування „Народ" дуже часто публжував листи селян (до того ж деяю з них за освiченiстю не вiдставали вщ м^аись^' штел^енци), та згодом покинули, бо щ публжаци були доволi низькоякiснi i слугували мiшенню для постшних нападок та знущань з боку опоненив. Журнал друкувався на тонкому папер^ щоб його можна було в конвертах пересилати читачам. Вш розповсюджувався в Галичинi, на Схщнш УкраЛш, його одержували росшсьм революцiонери-емiгранти в Лондонi та Женева Появi „Народу" в емiгрантських колах сприяла Етель Лшан Войнiч, яка пршжджала до Львова i зустрiчалася з М. Павликом та I. Франком [6, с.129]. На територи Росшсько! iмперil цензура вилучала номери журналу та спещальним розпорядженням заборонила його пересилку. Крiм того, „Народ" одразу ж накликав гшв австршсько! влади та великих торгiвельних фiрм, критикуючи нову тенденцiю, що приносила кашталктам великi прибутки: емiграцiю галичан до Америки.
В 1892 рощ , не без участ I. Франка, в структурi у виданш вщбуваються деякi змiни - запроваджуються новi рубрики. Основними з них були: „Пол^ика крайова i загранична", „Справи суспiльнi i економiчнi",, Полемка i дописи" [7, с.348].
В цьому ж рощ 1ван Франко перешджае до Вiдня, щоб закшчити докторську дисертацiю i, таким чином, майже не ствпрацюе у „НародГ', що негативно вiдбилося на публжащях журналу. Наступного року, за вщсутносп Франка, загострюються суперечки всерединi радикально! парти, посилюеться !! переслiдування з боку австрiйсько! влади. Внаслiдок вЫх цих подiй у серпнi
1893 року, тд загрозою закриття, журнал вимушений зректися зв'язку з радикальною париею та виходити пiд назвою „русько-украшський часопис" [8, с.174].
Шсля всiх цих змiн, журнал вочевидь вже не мк задовольнити штереЫв Франка-редактора i Франка-публiциста, i тому, повернувшись до Львова восени
1894 року, вш розпочинае видання, бшьш л^ературного анiж полiтичного, журналу „Жите i слово", редактором якого був сам. У „НародГ' Франко продовжував вести роздш „Сучасна хронiка", де з'являються його статт
293
„Камшь преткновешя", „Два з'!зди", „Вари воду, вода буде" тощо [9, с.37]. У 1895 рощ видавництво журналу „Народ" припинилося.
Одночасно з „Народом" Радикальна пария в квггш 1891 року почала видавати газету „Хлiбороб", яка, на вщмшу вщ свого попередника, справдi досягла доволi високо! популярностi саме серед простого народу, себто селян. Уже в „Запрошенш до передплати" було зазначено: теоретичш питання в „Хлiборобi" пiднiматися не будуть, а висв^люватимуться практичнi справи в житп трудящих [6, с.132]. I, насправдi, в газетi порушувалися громадсько-пол^ичш та економiчнi проблеми укра!нського села, мютились публiцистичнi статтi. Згодом видання „Хлiбороба" було перенесене зi Львова до Коломи! Редакторами були все тi ж 1ван Франко, Михайло Павлик та представники „ново! штелкенщ!" Северин Данилович, 1ван Герасимович тощо [7, с.172].
Мова, тематика, проблематика „Хлiбороба" абсолютно вiдповiдала його аудитори, кожен випуск мiстив заклик „Ширити „Хлiбороб" вiд хати до хати, вщ села до села!" Вперше в ктори радикально! преси авторському колективу на чолi з 1ваном Франком вдалося досягти того, що вдавалося впродовж останнiх десятилiть народовським та просвганським газетам. На початку 1895 року наклад „Хлiбороба" зрю до 1000 примiрникiв, що було невеликою i навiть смiшною кшькктю в порiвняннi з накладами „Дша" або iнших популярних народовських газет, проте великим досягненням в порiвняннi з 200 екземплярами „Народу" у 1891 рощ [6, с.135]. Селянсью дописувачi друкувалися на сторiнках „Хлiбороба" аж до завершення його видання, публщистичш статтi мали здебiльшого аптацшний або пропагандистський характер. „Хлiбороб" провадив справдi корисну роз'яснювальну роботу, розкриваючи перед селянами !хш справжнi права та можливостг У „Хлiборобi" активно друкувалися Михайло Драгоманов, Василь Стефаник, Лесь Мартович, 1ван Герасимович, Володимир Короленко. Газета викликала занепокоення та протест у духовенства, пол^ичних опоненив та загрожувала сво!м можливим впливом на перебк виборiв до австршського сейму. На сторiнках видання велась боротьба проти реакцшно! москвофшьсько!, народовсько! та польсько! преси. „Хлiбороб" постшно iнформував читачiв про робiтниче життя та роб^ничий рух, дбав про поширення освiти серед селян. За шщативи I. Франка та М. Павлика та сприяння газети було засновано селянське товариство „Народна воля", осередки якого активно працювали в багатьох селах, за що переслщувались австршською владою [6, с.134]. В вересш 1895 року газета припинила свое юнування, таким чином ще одне видання Укра!нсько! Радикально! парти закрилось. Функци друкованого органу парти цього ж року переймае газета „Громадський голос", яка побачила свгг ще в 1892 рощ [2, с.445]. Тираж газети був дещо менший та й не такий популярний, шж у попередшх виданнях. I. Франко ще впродовж 1896-1897 роюв приймае активну участь в його редагуванш, поки поступово не припиняе цю справу.
У 1899 рощ 1ван Франко, хворий та втомлений пол^ичною боротьбою, дрiб'язковими суперечками мiж рiзними угрупованнями в радикальнш партi!, намагаеться вiдiйти вiд пол^ики та, зокрема, вiд радикалiв. Ще кшька рокiв вiн
294
займаеться пол^ичною дiяльнiстю, а саме з народовцями у кшщ цього ж року започатковуе Нацюнально-Демократичну Партш. Через чотири роки Франко назавжди залишае полiтичне поле, займаючись лише лiтературою та перекладами.
1ван Франко належить до перших реашспв в украшськш лiтературi. Його вважають найвизначнiшим поетом пошевченкiвсько! доби. Внесок 1вана Франка у лiтературу, публщистику, фольклористику, драматургiю, журналiстику, полiтику е неощненним скарбом для украшського народу.
I справд^ все життя, вс сили вiддав Франко, аби постачати народовi духовнi цiнностi. В жахливих умовах цькування, переслiдування, арештiв, обтяжений матерiальними нестатками, без подяки й винагороди, крутячись, за його власними словами, "як зерно тд жорновим каменем" i не маючи часу для вщпочинку та вiдновлення свого слабкого здоров'я, 1ван Франко - видавець i редактор - торував новий шлях. Подiбно! до нього за масштабами дiяльностi, величиною таланту та популяртстю постатi в Галичиш XIX - початку ХХ стол^тя не було.
Л1тература
1.1ван Франко - письменник, мислитель, громадянин: Матерiали Мiжнародноl науково! конференций - Львiв, 25-27 вересня 1996. - Львiв, 1998. - 877 с.
2.Енциклопедiя украшознавства. - Львiв, 2000. - Т.9.
3.1ван Франко. Радикали i Радикалiзм. - Львiв, 1896. - 35 с.
4.Дей O.I. Украшська революцiйно-демократична журналiстика. Проблеми виникнення i встановлення. - К., 1959. - 492 с.
5. Маляренко Л. Л. 1ван Франко - редактор. - Львiв, 1970. - 116 с.
6. Дмитрук В. Нарис з ютори украшсько! журналютики XIX ст. - Львiв, 1969. - 144с.
7.Дей O.I. Спогади про 1вана Франка. - К., 1981. - 412 с.
8.Дмитрук В.Т. 1ван Франко - iсторiя украшсько^' демократично! журналiстики. - Львiв, 1960. - 145 с.
9. Франко I. Л^ературно-критичш статп. - Ки!в, 1950.
Summary
IVAN FRANKO AND PUBLISHING AKTIVITY OF RUSKO-UKRAINIAN RADICAL PARTY
In this article we examine the social-political activity of Ivan Franko at the last XIX century, just his radical opinions and publishing activity.
Стаття надшшла до редакцИ 1.04.2009
295
