CC BY
66
• середньозважет склади облiкованих молодняюв, та густота головних порiд в багатьох випадках не вщповщають юнуючим нормативним вимогам. Зокре-ма у передпрських лiсах ця невiдповiднiсть зафшсована на 60 % площ, в бу-ково-ялицевих - 37 %, змшаних лiсах iз смереки, бука та ялищ - у се-редньому коло 30 %;
• незадовшьний в багатьох випадках юльюсний i якiсний склад молоднякiв у вщ 1х переведения у вкрии лiсовою рослиннiстю землi викликаний рiзнома-нiтними факторами. Серед них слщ у першу чергу видiлити низьку юнуючу культуру виробництва, а також конкуруючий вплив небажано! трав'яно! i ма-лоцiнноí деревно! рослинноси;
• для забезпечення вiдтворення корiнних за складом люових насаджень на чаи постае завдання удосконалення iснуючих нормативних вимог щодо оцiнки якостi молодняюв штучного i змiшаного походження, а також посилення вщ-повiдальностi посадових осiб за !х дотримання.
Лггература
1. Герушинський З.Ю. Типологiчнi основи вщтворення та формування коршних де-ревосташв в Украшських Карпатах. Матерiали регiон. наук. - практ. конференци "Лiсовий комплекс Закарпаття: сучасний стан, проблеми стабшзаци та перспективи розвитку". Ужгород. 16 грудня 1997. - С. 37-44.
2. 1нструкцш з проектування, технiчного приймання, облжу та оцшки якостi люо-культурних об'ектпв/ Держкомлiсгосп Украхни. - К.: 1996.
УДК 630*181.28:674.031.632.267 А.1.1вченко - УкрДЛТУ
1СТОР1Я ВПРОВАДЖЕННЯ ДУБА ЧЕРВОНОГО
Проведено огляд впровадження американського дуба червоного в зелене i люо-ве господарство краш Захщно! i Центрально! Свропи та Украши.
A.I. Ivchenco - USUFWT History of the introduction of Quercus rubra L.
The historical survey of the introduction of Quercus rubra L. into ornamental and forestry of Western and Central countries of Europe and Ukraine has been taken.
Ввезення в Свропу
Дуб червоний Quercus rubra L. - швтчноамериканський штродуцент - найперше був ввезений в Европу в 1691 р. [5, 13, 14, 16, 19]. За шшими джерелами, це сталося в 1721 р. [12]. Причиною таких розбiжностей в дату-вант е таксономiчна плутанина ряду видiв дуба секцп Rubrae Loud., тобто, вщсутнкть чико!' iнформацií, який саме вигляд цiеí секци (за нишшньою номенклатурою) було ввезено. Також слщ мати на увазi випадки датування пов-торних завозiв дуба червоного до Европи. 1снуе подiбне повiдомлення пiд 1861 р., де вказуеться, що з Америки в той час завезли жолудi в Бельгда, Гол-ландiю та Швейцарда [10].
На Европейському континент! дуб червоний вперше висаджений в Швейцарп - 1691 р. [14, 16]. Того ж року вш також потрапив до Бельгй' та Гол-ландо [9]. Ширше розповсюджувати цей вигляд в Европ стали з початку 18 ст. У
1724 р. його ввели в Англда [14]. За шшими даними, це сталося 1739 р. [16]. У 1740 р. вш з'явився в Ншеччиш [19]. У 1772 р. Ду Рой (J.F. Du Roi) запропонував ширше вводити в культуру американсьш штродуценти. З середини 19-го столитя дуб червоний почали висаджувати на л1сов1 делянки [16].
У Чехи цей вигляд вперше з'явився в 1799 р. [14]. У 1840 р. створили кшькарядову алею вид1в дуба коло мисливського замку у Фрайнбурз^ Дерева, що виросли, розмножували шляхом щеплень на дуб звичайний. Це було зумовлено дефщитом та високою цшою нас1ння американських вид1в дуба. Восени в опалювашй теилищ проводили щеплення рослин в горщиках, а весною висаджували у вщкритий грунт разом 1з земляним комом. Жолуд1 отри-маних дубтв старанно збирали й використовували для насшневого розмно-ження. Найкраще зарекомендував себе дуб червоний. Добра приживлюва-нкть, швидкий ркт, висок стшккть та декоративнкть зумовили його вико-ристання як оздоби парюв i дорщ а також як високопродуктивно!' породи т-сових насаджень [11]. У 1855 р. дуб червоний потрапив до Словаччини [14, 16]. Найстартим лковим деревостаном цього виду тут е дiлянка з 30 дерев 1900 р. А бшьш активне введения дуба червоного в лiсовi насадження цiеï краши почали практикувати з 1930 р. [14]. У Францп згаданий iитродуцент в 19 ст. використовували як паркове дерево, але подекуди вже створювали пер-шi експериментальнi лiсовi насадження. Ширше застосовувати в лкокультур-нiй практицi його почали з 1919 р [15].
Отже, незважаючи на те, що дуб червоний в Европу ввезений у 1691 р., в лiсовi культури його почали вводити з середини, активно - з юнця 19-го столитя, а в деяких крашах - навиъ з перших десятилиь 20-го.
Введення в насадження Украши
Дуб червоний в Украïнi вперше з'явився 1809 р. в Основ'янському ак-лшатизацшному саду на Харювщиш [4]. У 1840 р. його висадили в Тростя-нецькому дендропарку на Чернiгiвщинi [2]. Однак, в лiсовi насадження цей вигляд почали впроваджувати, як i в бшьшосп кра1н Европи, лише з юнця 19 ст. У Галичиш в лiсовi культури його запровадив Пауер в 1888 р. [8, 18].
Причому, процес впровадження його в лiсовi насадження Галичини вщбувався досить виважено. Йому передували тривалi диспути лiсових фа-х1вц1в, з яких видно обfрунтувания цих дш. Так, в Лiсовому товариствi Галичини вказували, що дуб червоний в лiсовi насадження Бельгiï, Нмеччини та Францiï почали вводити рашше i на згаданий перiод вже набули деякого дос-вiду. Зокрема, переконалися в його зимостiйкостi. А саме, наголошувалося, що в сувору зиму 1879-80 рр. в шкшках вимерзло багато рослин дуба зви-чайного, а в деревостанах - отримали морозобiйнi трiщиии, тодi як дуб червоний не постраждав. Пор1вняння швидкостi росту за дiаметрами i висотою дуб1в звичайного та червоного показало безсумшвш переваги останнього. Стверджувалося, що на пiщаних грунтах цей вигляд мае здоровi р1вш крони, тодi як дуб звичайний - розлоп, надаючи дереву вигляду, невiдповiдного цим умовам. Професор Тинецький зауважив, що дуб червоний погано росте
на важких грунтах. Наводиться iнформацiя про сильш пошкодження висад-жених рослин сарнами [18].
У цих же матерiалах подаються рiзнi точки зору щодо якостi деревини дуба червоного. Першим, хто поставив Ii пiд сумшв, був французький бота-шк Мiшо, якого Людовик XVI вщправляв до Америки для завезення корис-них рослин. Американець Рос теж вважав яккть деревини дуба червоного пршою, нiж дуба бiлого Q. alba L. Члени Лкового товариства Галичини вис-ловилися, що таю думки надто песимктичш, бо цей вигляд був i надалi зали-шаеться найбiльш культивованим iз всДх американських дубiв. А дещо прша якiсть деревини зрiвноважуеться рядом його позитивних властивостей. Ци-туеться думка адмЫстраид державних лiсiв Францл (1878): "Дуб червоний единий, що найкраще вдаеться, мае ршний стовбур, високопродуктивний аси-мiляцiйний апарат, добре плодоносить i розмножуеться, його поросль на 1/3 перевищуе вiтчизнянi види; i хоча деревина цього виду дещо прша, однак негативну оценку йому видали постшно" [18, с. 350]. Наводиться висновок, що незважаючи на бшьшу поруватiсть та нижчу стшккть деревини дуба червоного, вона мае попит на теслярсью та столярш вироби i купляеться в США по тш самiй щш, що й найкращий дуб бший Q. alba L. Якщо ж щна однакова, то це свщчить, на думку авторш, що рiзниця в якостi деревини не суттева [18].
П. Шепфер зазначае, що деревина дуба червоного настшьки яккна, що може стати на ринку поряд з европейськими дубами, а думка щодо пршо! якостi його деревини поршняно з останнiми е забобоном, принесеним з Америки. Яккть деревини можна вважати тотожною, якщо вона вирощена у вДд-поввдних для цих видiв лкорослинних умовах [20].
П. Генрi вказуе, що в европейськiй деревиш дуба червоного вiн не знаходить аш тiеí велико!' поруватостi, аш вузьких рiчних шарiв приросту, що часто е в деревиш, вирощенш в Америщ. Бельгiйський лiсiвник Губа стверджуе, що деревина цього виду бшьш пружна, нiж у вичизняних дуб1в. Вона легко колеться, чудово обробляеться, добре i м'яко стругаеться, а дошки з не!' глади та блискуч! Однак, не радить використовувати Ii на клепки для бочок. Що ж до паливно!' щнносп - то вона вища, шж в мiсцевих вид1в дуба. На кшець викладу матерiалiв дискуси зроблено припущення, що евро-пейський кл1мат позитивно вплинув на ркт дуба червоного та якiсть його деревини поршняно з батьшвщиною. Однак, професор Тинецький висловив сумшв щодо такого твердження. [20].
Цей приклад показуе передумови та тогочасне вмотивоване обгрунту-вання введения дуба червоного в фиоценози Заходу Укра'ни.
Поширеннн в Укра1'н1
На даний час в лковому господарствi Укра'ни значна увага придд-ляеться штродукованим деревним видам. Серед iитродуцентiв чшьне мiсце займае дуб червоний. За даними 1.Н. Гегельського, площа лкових насаджень з його участю в УкраЫ в 50-х роках 20-го ст. досягала 10 тис. га [1]. У 70-их рр., за матерiалами, Н.Ф. Прикладовсько!', площа лкових культур з перева-жанням дуба червоного в держлкфондД Заходу Укра'ни (за винятком зелених
i захисних насаджень) перевищувала 6 тис. га [8]. Остання цифра нам ви-даеться дещо заниженою, оскiльки на останне десятилiття 20-го ст. площа насаджень з участю дуба червоного на Заходi Укра'ни перевищуе площу всiх iнших чужоземних видiв i становить близько 40 тис. га.
Як бачимо, площа лкових насаджень з участю дуба червоного на Захо-дi Укра'ни за останш десятилiття помiтно зросла. Це зумовлено швидким ростом, високими стiйкiстю та продуктивнiстю деревостатв згаданого виду, що, в свою чергу, зумовлюеться в цьому регiонi повним (100 %) р1внем акшмати-зацц [3]. Певним поштовхом до !нтенсивного нарощування площ насаджень дуба червоного свого часу стало ртення техтчно! ради Головного Управлш-ня лкового господарства та лiсозаготiвель при Рада МЫстрш УРСР вiд 1959 року, яким дуб червоний був вiднесений до швидкорослих порiд i реко-мендований для масового запровадження в лiсовi насадження Укра'ни. Розши-рення площ лiсових культур дуба червоного також стимулював наказ МЫстра лiсовоí i деревообробно! промисловост! СРСР ввд 1975 року, яким в лковий фонд, поряд з дуглааею, пропонувалося вводити також дуб червоний [6]. По-д!бн рiшення вщом! i в шших бвропейських державах. Одним !з них в 1971 р. дуб червоний рекомендуеться для покращення породного складу лкового фонду Францц [17].
В Украíнi дуб червоний найпоширешший в захвдних областях, а серед них - на Льв!вщиш, де зростае на територп коло 13 тис. га. Наймасовiшi його дшянки - в Старосамбiрському, Брод!вському, Самбiрському, Стрийському, Дрогобицькому та Льв1вському ДЛГ. Тут насадження з його участю займають площ! в 1-2 тис. га. Лише в одному М!жинецькому лкнищш Ста-росамбiрського ДЛГ площа таких дшянок становить понад 800 га. Це найбшьший осередок дуба червоного не тшьки в регюш, а й в цшй УкраМ. Зввдси його насшневий матер!ал розповсюджували по всш кра!ш, ! в першу чергу - в 11 зах!дних областях. Значне поширення дуб червоний мае ! в 1вано-Франтвськш обласп, де вш трапляеться на плошд близько 6 тис. га. Найбшьш! його масиви знаходяться в Галицькому, 1вано-Франк1вському, Ко-ломийському та Брошшвському ДЛГ. Для пор!вняння - в ДЛГ Кшвського Полкся [7] насадження з його участю трохи перевищують 2 тис. га.
Отже, дуб червоний найпоширешший деревний штродуцент Укра'ни. Його лков! насадження переважно зосереджеш в Захщному регюш, зокрема, на Льв!вщиш. Тому саме тут ! виникае необхщнкть його першочергового вивчення.
Лггература
1. Гегельский И.Н. Биологические и экологические особенности дуба бореального и его культура в Украинской ССР: Автореф. дис.. канд. биол. наук. - Киев, 1962. - 20 с.
2. Гегельский И.Н., Бондарь В. А. О внедрении дуба северного в лесные культуры// За усовершенствование лесокультурного дела Дрогобычского лесхоззага / Тезисы докл. науч-но-произв. конф. - Дрогобыч: Львов. обл. упр. НТО лесн. пром. и лесн. хоз-ва, 1969. -С. 32-34.
3. 1вченко А.1., Гна^в П. С., Мельник А. С., Ган Т.В. Акл1матизацш деревних штродуцентш у Боташчному саду УкрДЛТУ// Науковий вюник: Дослщження охорона, та
збагачення бiоpiзноманiття/ Збipник науково-теxнiчпиx праць. - Львш: УкрДЛТУ. - 1999. -Вип. 9.9. - С. 39-44.
4. Кохно Н.А., Курдюк А.М. Теоретические основы и опыт интродукции древесных растений в Украине. - К.: Наукова думка, 1994. - 188 с.
5. Малеев В.П., Соколов С.Я. Род Quercus L.// Деревья и кустарники СССР. М.: Изд-во АН СССР, 1951. - Т.2. - С. 422-493.
6. О внедрении культур дугласовой пихты и дуба красного в лесном фонде предприятий Министерства: Приказ Министра лесной и деревообрабатывающей промышленности СССР N288 от 12 ноября 1975 г. - Москва, 1975. - 2 с.
7. Полякова О.Г. Бюгеоценотичш особливост дуба червоного в штучних насаджен-нях Кшвського Полюся: Автореф. дисс.. канд. с.-х. наук: / К., 1999. - 20 с.
S. Прикладовская Н.Ф. Итоги интродукции дуба северного (Quercus borealis Michx.) на западе Украины: Дисс.. канд. с.-х. наук: - Москва, 1979. - 157 с.
9. Редько Г.И., Федоров Е.А. Лесные культуры пород-интродуцентов североамериканского происхождения - Ленинград, 1982. - 52 с.
1G. Сичинава Г.Ш. Перспективы разведения дуба красного в Абхазии// Лесное хозяйство. - 1992. - N 12. - С. 46-47.
11. Acht K. Kilka slow o probnej uprawie debow amerykanskich w Frauenberg w Czec-hach// Sylwan, 1885. - S. 347-351.
12. Ancak J. Biologia a uskladnovanie semin lesnich drevin.- Bratislava: Vyd. SAV, 1972. -
340 s.
13. Bauer F. Die Roteiche. - Frankfurt a/M.: Sauerlander,1953. - 106 S.
14. Bencat' Fr. Atlas rozsirenia cudzokrajnych drevin na Slovensku a rajonizaciaich pesto-vania. - Bratislava: Slov. Akad. Vied, 1982. - С. 1. - 456 s.
15. Gelpe J., Lemoine B., Pilard-Landeau B., Timbal J., Le chene rouge d'amerique (Quercus rubra L. = Q. borealis Michx.) dans le sud-ouest de la Franse// Rev. Forest. FR, 1986. -Vol.38. - N 1. - S. 27-40.
16. Holubcik M. Cudzokrajne dreviny v lesnom hospodarstve. - Bratislava: Slov. vyd. po-dohospod. lit., 1968. - 378 s.
17. Kremer A. Chene rouge d'Amerique Quercus rubra L.// Rev. forest. Fr. - 1986. - Vol. 38. - Num. Spec. - P. 165-167.
18. Sprawozdanie z posiedzen 13 Walnego Zgromadzenia galicyjskego Towarzystwa lesnego w dniach 28, 29 i 30 sierpnia 1896 r. w Nowym Saczu// Sylwan. - R. 14. - 1896. -S. 337-370.
19. Wagenknecht E. Ein Wort fur die Roteiche// Wald. -1993. - V. 43. - N 7. -S. 224-226.
2G. Zdanie na korzysc deba czerwonego// Sylwan. - 1904. - S. 154-160.
УДК 630.182.47 Н.Г. Лук'янчук - УкрДЛТУ
ЗАГАЛЬН1 ТЕНДЕНЦП ТА РЕГ1ОНАЛЬН1 ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ У СВ1ТЛОВИХ Н1ШАХ ДЕРЕВНИХ КУЛЬТУРФ1ТОЦЕНОЗ1В
Розглянуто особливост формування рослинного покриву у pi3rnx св^лових Hi-шах деревних культурфiтоценозiв. Визначено еколопчш групи рослин при pi3rnx значениях св^лового забезпечення та i'x пристосування до мшмального осв^лення.
N. Lukianshuk - USUFWT Formation conditions of the grass undertend synusion
Growing conditions of grasses at low level of light irradition have been analyzed. Characteristic species adapted for light minimum undertend of wooden and brushwooden plants have been determined and studied.
