CC BY
108
1СТОР1Я ФIЛOCOФIÏ УДК 172.4
Д.В. У COB ^
1 Чepкacький iнcтитyт пoжeжнoï бeзпeки iHem repoüß Чopнoбиля Нaцioнaльнoгo yнiвepcитeтy цивiльнoгo зaxиcтy Укpaï-ни (4epxacn)
1СТОРИКО-Ф1ЛОСОФСЬК1 ВИМ1РИ ВЗАСМИН ПОЛ1ТИКИ ТА МО-РАЛ1
Мета. Bceбiчнo пpoaнaлiзyвaти готтику як cпociб людcькoгo буття, a тaкoж пpинципoвo вaжливi нa ^o-гoднi кpитepiï лeгiтимнocтi дepжaвнoгo уст^ю i cyтнicть пoлiтичнoï мopaлi чepeз пocлiдoвнy peкoнcтpyкцiю взaeмин мopaлi тa пoлiтики в cyчacниx тa клacичниx icтopикo-фiлocoфcькиx диcкypcax. Методологiя. Для ць лicнoгo тa пocлiдoвнoгo ocмиcлeння i oзнaчeниx вимipiв взaeмин пoлiтики тa мopaлi зacтocoвyютьcя мeтoди icтopичнoï peкoнcтpyкцiï, гepмeнeвтичний тa coцiaльнo-тpaнcцeндeнтaльний мeтoди, як дoзвoлили aктивнo зaлyчити дo ocмиcлeння вaжливиx пpoблeм cyчacнoгo буття шнятшний aпapaт пoлiтичнoï тa мopaльнoï ф^-coфiï тa poзглянyти взaeмини шлюшки тa мopaлi кpiзь пpизмy iAeï cycпiльнoï yгoди, cпpaвeдливocтi тa cвoбo-ди. Наукова новизна. Зacтocoвaнi в OTani мeтoдoлoгiчнi пpинципи yмoжливили cтвopeння aктyaльнoгo нa cьoгoднi (пepeдyciм для cyпepeчливиx, oбтяжeниx тoтaлiтapним минулим i нeвизнaчeним cyпepeчливим мaй-бyтнiм, вiтчизняниx peaлiй) вapiaнтy пoлiтичнoï eтики. Дoвeдeнo, щo poзвитoк мopaльнo-eтичниx пpинципiв, ïx пocлiдoвнe дoтpимaння нe лишe пoлiтикaми, a й yciмa гpoмaдянaми, cпpoмoжнi cтaти нa зaвaдi пpaгмaтич-ниx iнтepeciв мoжнoвлaдцiв, як1, пiд ^и^истям iдeï зaгaльнoгo блaгa, зaxищaють пepeвaжнo нe cycпiльнi, a вyзькo кopпopaтивнi iнтepecи. А cпpaвжня cвoбoдa тa cпpaвeдливicть гpyнтyютьcя нa взaeмoзв'язкy ^ab тa oбoв'язкiв, пoвaзi дo нт, щo e icтoтнiшим зa кoнвeнцiйнe чи пpимycoвe ïx визнaння. Peкoнcтpyйoвaнo нe ли-шe клacичнi, aлe й нoвiтнi фiлocoфcькi apгyмeнти га кopиcть пoeднaння мopaлi, eтики тa пoлiтики. Пpoaнaлi-зoвaнo poздyми Е. Tyгeндгaтa пpo cyтнicть мopaлi, як ocoбливoï нopмaтивнoï cиcтeми, тa ocнoвнi пpинципи oбгpyнтyвaння мopaльниx нopм в cyчacнiй фiлocoфiï. З'яcoвaнo, щo в лaндшaфтax cyчacнoгo кpизoвoгo co^a-льшго буття мopaльнi пpинципи пocтaють i як фopмaльнo-пpoцeдypнi, i як мaтepiaльнi, a нeoбxiднe готти-кaм мopaльнe cтaвлeння нe лишe дo cвoïx, aлe й дo чyжиx вимaгae нaлaштoвaнocтi нa чecнicть тa в^^ит^ть. Висновки. Ocмиcлeння шлямв пoeднaння мopaлi тa пoлiтики чepeз дocягнeння кoмпpoмicy кoнкypyючиx го-глядiв тa життeвиx cтpaтeгiй e icтoтним для poзбyдoви cпpaвжньoï, a нe видимoï «пpaвoвoï дepжaви», в як1й пpaвлячa eлiтa peпpeзeнтye нe iнтepecи гpoмaдян, a лишe cвoï влacнi iнтepecи тa блaгa. Щoдo диcкypcy cycm-льш1' yгoди, тo йдeтьcя як ^o нeoбxiднicть кoмпpoмiciв тa вpaxyвaння iндивiдyaльниx життeвиx плaнiв, тaк пpo пpoблeмy лeгiтимнocтi влaди тa нeoбxiдниx для фyнкцioнyвaння yнiвepcaльниx пpинципiв чуття cпpaвeд-ливocтi тa дoвipи.
Ключoвi слова: erara, пoлiтикa, пpaвa людини, irnepec, cпpaвeдливicть, людcькa гiднicть, oбoв'язoк.
Актуальшсть
CaHe життя пocтiйнo aктyaлiзye пpoблe-му взaeмoвiднocин пoлiтики тa мopaлi, якa мae бaгaтo piзнoмaнiтниx acneR^. Baжли-вим cepeA rmx e бeзyмoвнo acneкт ф^шф-cький. Caмe na цьoмy нaгoлoшye вiдoмий нiмeцький фiлocoф Oтфpiд Гьoфe у встут ao cвoeï клacичнoï poбoти «Етикл i noлiти-xa. Ocнoвнi мoдeлi i npoблeми npaктичнoï ф^^фи»: «Пpoтягoм ocтaннix poкiв ми мoжeмo cпocтepiгaти вceзpocтaючy у вcьo-му cвiтi yвaгy ф^^фи ao nитaнь мopaлi, cycniльcтвa тa noлiтики. А виpaз «peaбiлi-тaцiя npaктичнoï фiлocoфiï» OTony^e Mc ao фшософського poзyмiння пpoблeм ao6-poгo и cnpaвeдливoгo життя в ocoбиcтiй тa
noлiтичнiй cфepax, a тaкoж npoблeм мopa-льнo-випpaвдaниx дш тa cnpaвeдливoгo no-лiтичнoгo лaдy» [1, 7]. З onraAy na нaш №o-гoдeнний в1тчизняний дocвiд ми мoжeмo щe paз npигaдaти npopoчi cлoвa тoгo ж O. Гьoфe npo тe, щo cnpaвeдливicть як го-лoвнa гpoмaдcькa чecнoтa (у piзниx ïï вимь pax - вщ nepcoнaльнoгo ao глoбaльнoгo) -цe ne ^ocro npимxa чи noбaжaння, a зaca-дничa, фyндaмeнтaльнa yмoвa cycniльнoгo буття, пpoтecти ж тa peвoлюцiï змушують ne лишe визнaвaти cмiливicть пoвcтaнцiв, aлe й звинyвaчyвaти мoжнoвлaдцiв у вдау-тнocтi мopaльнoгo чуття - чуття cпpaвeд-ливocтi. А таявшее cniльнoгo iнтepecy тa зacнoвaнa та взaeмнiй дoвipi згoдa дonoмo-жe людям (кpaщe зa будь-який ^mpa^)
дiяти злагоджено для досягнення спшьно! мети, залишитися в просторi справедливос-тi та моралi. Варто також сумшватися в че-сност тих, хто прагне за запоною турботи про суспiльне благо приховати сво! его!с-тичнi приватнi штереси. В цьому контекстi вартим уваги та подальшого дослiдження стае тлумачення, частково репрезентоване працями втизняних та захщних фiлософiв (Ю. Габермаса, О. Гьофе, А. Срмоленка, В. Малахова, С. Пролеева), пол^ики i як особливо! шдивщуально! та шституцшно! дiяльностi, спрямовано! на досягнення та закршлення влади, i як певного сутшсного вимiру людського буття загалом, його особливо! форми, з властивими лише !й спря-муваннями та властивостями. То ж осмис-лення пол^ики як способу людського буття, критерпв легiтимностi державного устрою, сутност пол^ично! моралi через пос-лiдовну реконструкцiя взаемин моралi та полiтики в сучасних та класичних юторико-фiлософських дискурсах i е предметом на-шо! статп.
Методолог1я
Для цiлiсного та послщовного осмис-лення iсторико-фiлософських вимiрiв взаемин пол^ики та моралi застосовуються ме-тоди юторично! реконструкцп, герменевти-чний та соцiально-трансцендентальний ме-тоди, яю дозволили активно залучити до осмислення важливих проблем сучасного буття понятшний апарат пол^ично! та морально! фшософи та розглянути взаемини пол^ики та моралi крiзь призму ще! суспь льно! угоди, справедливосп та свободи.
Виклад основного матер1алу
Такий пiдхiд уможливлюе плiдне з'ясування взаемин сощально-онтолопчно витлумачено! полiтики iз морально-етичними вимiрами буття i створення актуально! на сьогодш (передусiм для супереч-ливих, обтяжених тоташтарним минулим i невизначеним майбутшм, вiтчизняних реа-лiй) пол^ично! етики. Саме пол^ична мораль, на думку Джозефа Раза, «забезпечуе засади, на основi яких теорiя шституцш
створюе аргументащю для того, щоб поль тичш шституцп мали той чи шший характер» [2, 11]. Про значущють та oснoвнi «бoльoвi точки» пол^ично! мoралi, якi пот-ребують свого подальшого дoслiдження, йдеться i в роботах класика сучаснoi шме-цько! фшософп Е. Тугендгата. Осмислюю-чи у сво'1'х всесвiтньoвiдoмих «Лекщях з етики» спiввiднoшення моральних прав та моральних oбoв'язкiв, Тугендгат наголо-шуе на тому, що «пол^ична мораль - це царина визначення того «доброю» чи «злою» е та чи шша держава (адже харак-теризуючи окремого iндивiда з морально'1' точки зору, ми вживаемо саме щ слова) та засада формування моральних чутпв, пере-дуам чуття обурення» [3, 337].
Вщсутшсть ч^ко! стратеги розвитку укра'шського суспшьства та небезпеки його трагiчних, часто пов'язаних з непоеднашс-тю полгтики та мoралi, рoзлoмiв все бшьше i бiльше наштовхуе на роздуми про те, що розвиток морально-етичних принцитв, !х пoслiдoвне дотримання не лише поляками, а й уама нашими громадянами, спро-можш стати на завадi iндивiдуалiстичних та прагматичних iнтересiв мoжнoвладцiв, якi, тд прикриттям щй загального блага, захищають переважно не суспiльнi, а вузь-ко кoрпoративнi iнтереси. До пошуку вщ-пoвiдi на проблему взаемодп етики i поль тики звернемося як до нов^ньо!, так i до класичнoi юторико-фшософсько! думки. Ми мусимо вщповюти на запитання: чи до-статньо, як вважав вже I. Кант, «подумки ставити себе на мюце iншoгo», а для успь шного функцioнування складного сучасного суспшьства плекати моральш норми та щнносп? Важливою oсoбливiстю останшх е те, що на !х засадах ми вирiшуемo питан-ня про визнання лептимносп нашого соць ального буття, а також про те, залишити його таким як воно е чи ютотно змiнити. Особливого методолопчного сенсу для адекватного осмислення означених у статтi проблем набувае розумшня загальнолюдсь-ких моральних норм та щнностей як таких, що конституюються через внутрiшню ре-презентацiю !х кожним окремим етносом
чи культурою. Таким чином, сощальне бут-тя постае перед нами не лише у своему ш-ституцшному вимiрi, але й як пошук влас-ного буття, а свобода породжуеться iнодi навЯ сильнiшим за смерть правом бути самим собою, яке стосуеться не лише окре-мо! особистостi, але й окремо! наци, цiлого народу.
Вже в епоху формування давньогрецько! демократа виникла проблема суперечносп мiж благом суспшьства i благом окремо! особистостi, яка призвела до думки, що окремому iндивiдовi властива етична щн-шсть не лише як представниковi певно! спiльноти, а й самому по собг I ця принци-пово важлива для европейського свЯгляду суспшьна шту!щя та теоретична теза уможливили розумiння того, що дiевiсть моралi не може бути забезпечена лише силою закону, через ще не достатньо усвщо-млене ютотне значення для перебiгу цього процесу i суб'ективно! позицп особистостi.
Зауважимо, що вже розвиток антично! фшософп певною мiрою характеризувався протистоянням двох тенденцш, одна з яких моральш принципи виводила з життя, а ш-ша - пiдводила життя тд моральнi принципи. Одним iз перших з античних фшосо-фiв моралi та засновником пол^ично! ети-ки (в сьогоднiшньому !! розумiннi) варто вважати Сократа. Адже саме вш вбачае в моральносп особистостi основу суспшьно! дiяльностi, а в сощальнш вiдповiдальностi - головну характеристику юнування шди-вiда. Ид впливом етики Сократа склалася головна щея антично!, а згодом i гумашс-тично! етики - людина заслуговуе на щастя i здатна власними силами його досягти. Але одразу постало питання - як людиш будувати стосунки з шшими людьми; як стввщнести прагнення задоволень та обов'язок, суспшьне благо та особисту ви-году, волю та розум? Таким чином, проблема, стввщношення ствробЯицтва та конфлiкту, яку О. Гьофе, наприклад, вважае першим фундаментальним питанням поль тично! антрополог!'! та ютотною проблемою полЯчно! етики, цшком природно допов-нюеться проблемою свободи як передуйм
свободою дiяти згiднo з власним тлумачен-ням не лише добра, але й щастя.
До того реальне функщонування антично! демократй поставило завдання органь зацй суспiльнoгo життя за принципами нормативно].' еднoстi, загальнозначущих мо-ральних цiннoстей. Вирiшення цього за-вдання - створення системи розумних зага-льносуспшьних цiннoстей, якi б мали при-мусову силу для вах вiльних громадян, взяли на себе Платон i Аристотель. Засадою сощально-етичних уявлень Платона став принцип безумовного тдкорення iн-тереав громадян iнтересам держави, на базi якого формуеться iдея еднoстi людини та держави, повно" тoтoжнoстi тдив^уально" мoральнoi свiдoмoстi та державного порядку. Адже, на думку Платона, «в державi i в душi кожно! oкремoi людини iснують одш й т1 ж начала, i кiлькiсть !х однакова» [4, 236]. На думку Платона, держава - це едино можлива морально оргашзована форма земного буття, яка компенсуе слабкють окремих шдиввдв шляхом законотворчосп, з метою правильнoi oрганiзацii державного життя для прилучення кожно! oкремoi лю-дини до блага. Найвища чеснота, яка влас-тива державi в якoстi потенцп ii iснування -справедливiсть, як встановлення ч^ко! iе-рархй в суспшьств^ коли кожен прошарок займаеться виконанням власно! функцй та задоволений визначеним для нього мюцем «... займатися сво!м дiлoм i не втручатися в чуж1 - це i е справедливiсть» [4, 224].
Варто, на нашу думку, звернути увагу i на таку характерну особливють сощально-справедливо! Платoнiвськoi держави як по-вне виключення свободи та шдивщуально-стi шляхом авторитаризму. Всi питання ви-рiшують правителi-мудрецi, якi шляхом споглядання щеально! сфери здатнi принести в державу небесну гармошю. Окрема людина повинна керуватися не власним благом, а благом держави, що дозволяе людиш вийти за межi приватного буття i на-повнити шдивщуальну дiяльнiсть загально значимим суспшьним змiстoм. Пoдiбне ставлення до людини визначае прюритет духовного над чуттево-тшесним, а в суспь
льнoмy знaчeннi - пpiopитeт дepжaвнoгo тад ocoбиcтicнo-npaгмaтичним.
IAeï cniввiднoшeння блaгa ocoбиcтocтi i блaгa дepжaви, cnpaвeдливocтi були OTCTe-мaтизoвaнi тa paцioнaлiзoвaнi в noглядax Аpиcтoтeля, як1 бaзyютьcя Ka вчeннi npo чecнoти. Аpиcтoтeль nponoнye noняrтя мo-paльнoï ocoбиcтocтi, якa e noкaзникoм мo-paльнocтi cycniльcтвa. He Íraye зaгaльниx npaвил для neвниx кoнкpeтниx вчинк1в. Ha-явнicть в людин1 тевник чecнoт, caмa мopa-льнicть ocoбиcтocтi, зaмiнюe npaвилa. Mo-paльнa ocoбиcтicть opieнтoвaнa Ma мopaльнi вчинки, тобто кoжнa ocoбиcтicть нece ^и-тepiй чecнoт в co6í. Mopaльний шдивщ npaгнe ao вищoгo блaгa, aлe нe т1льки для ceбe. В1н шyкae cniлкyвaння з noдiбними мopaльними ocoбиcтocтями, якe дoзвoляe кoжнoмy вдocкoнaлювaти ceбe чepeз дocвiд cycniльнoï aктивнocтi, викoнaння гpoмa-дянcькиx oбoв'язкiв. Етич^ вчeння Аpиc-тoтeля нaкpecлилo шляxи poзвиткy iдeaль-нoгo дeмoкpaтичнoгo cyra^o^a, в якoмy кoжнa ocoбиcтicть ycвiдoмлюe влacнy в1д-noвiдaльнicть зa мopaльнicть кoжнoгo вчи-нку, який cra^ niдгpyнтям фopмyвaння ви-coкoмopaльнoï дepжaви.
Пicля pyйнaцiï клacичнoï aнтичнoï дeмo-кpaтiï тa yтвopeння вiйcькoвo-бюpoкpaтичниx мoнapxiй, кapдинaльнo змiнилacя cnpямoвaнicть eтикo-coцiaльниx yявлeнь. Bиниклo piзкe вiдчyжeння шдивь Aa в1д дepжaви, щo пpизвoдить ao oбмe-жeння peaлiзaцiï ocoбиcтocтi в ïï cycniльнiй Aiяльнocтi. В фiлocoфiï Hoвoгo чacy виник-лo Aвa, зacaAничиx для нoвoчacoвoгo пoлi-тичнoгo npoeктy, нanpямки poзyмiння мo-paльнoï npиpoAи людини. Якщo H. Maкiaвeллi тa T. Гoббc виxoдили 1з noc-тyлaтy npo cпoтвopeнy npиpoAy людини, якa e злoю тa гpyбo eгoïcтичнoю, тo T. Mop тa Ж.Ж. Pycco ввaжaли npиpoAy людини nepвиннo Aoбpoю, гyмaнicтичнoю.
He бyAe nepeбiльшeнням cтвepAжyвaти, щo caмe з Maкiaвeллi noчинaeтьcя eпoxa нoвoгo noлiтичнoгo миcлeння. Бeзyмoвнo цiкaвoю тa noкaзoвoю в цьoмy ce^i e cтaт-тя O. Гьoфe, Ae нaгoлoшyeтьcя нa poлi твo-pчocтi Maкiaвeллi для poзyмiння пoлiтичнoï
ф^^фи Hoвoгo чacy, ocoбливocтeй ïï тлyмaчeння взaeмин мopaлi тa noлiтики, нa npинциnoвiй вiдмiннocтi тлyмaчeння oзнa-чeнoï npoблeми у Аpиcтoтeля тa Maкiaвeллi [5, 1134-1135]. В твopчocтi ocтaнньoгo no-л1тичта Ayмкa npaгнe вiAOкpeмитиcя в1д цapини eтики тa peлiгiï, викopиcтoвyючи ^инцип cneцифiкaцiï npeAмeтy AOCлÍAжeн-ня. Maкiaвeллi зanoчaткoвye тaкoж фopмy-лу «пoлiтикa для noлíтики», якa бaзyeтьcя та npинциni aвтoнoмiï noлiтики в1д eram тa e втiлeнням тoгo ^o^cy, який зaвAяки H. Лyмaнy oтpимaв нaзвy «Aeмopaлíзaцíï мoAepнy». Кpизa мopaльниx цiннocтeй тoгo чacy npизвeлa ao poзxoAжeння м1ж тим, щo e як вoни peaльнo юнують), i тим, щo noвиннo бути, a в кoнтeкcтi мopaльниx ц1н-нocтeй - м1ж Aiйcним тa нaлeжним. Caмe цe poзxoAжeння i cтaлo зacнoвкoм нoвoгo po-зумшня noлiтичниx peaлiй тa д1й тa oтpи-мaлo нaзвy «noлiтичнoгo peaлiзмy». Цeй npинциn Maкiaвeллi cфopмyлювaв як ^инцип «npaвAи в cnpийняrтi peчeй тaки-ми, якими вoни e», щo AOЗвoляe npaвитeлю, «якщo вш зaxoчe збepeгти влaAy, нaбyти нaвичoк вiACтynaти в1д Aoбpa i викopиcтo-вyвaти ïx, виxoAячи 1з пoтpeби» [6, 345]. Maкiaвeллi вnepшe вiдкpитo зaявив, щo npaвитeль мoжe oпинитиcя в тaкиx yмoвax, кoли бyдe змyшeним викopиcтoвyвaти мe-тoAи жopcтoкi й aнтигyмaннi. Eкcтpeмaльнe злo вимaгae eкcтpeмaльниx зaxoAiв, тoмy нeoбxiAнo уни^ти бyAь-якиx кoмnpoмiciв, як1 нa думку Maкiaвeллi нeбeзneчнo шк1д-лив1. Вш ввaжaв, щo люAинa caмa пo co6í e н1 Aoбpoю, н1 noгaнoю, aлe швиAшe cxильнa Ao того, щoб бути noгaнoю. Biдпoвiднo, npaвитeль нe мoжe noклaAaтиcя та пoзити-внe в людин1, a пoвинeн npиймaти AOмiнy-вaння в н1й нeгaтивнoгo тa д1яти вiдпoвiднo Ao цьoгo. Йoмy нe ашд бoятиcя вигляAaти cтpaшним, a нeoбxiднo npoвecти зaxoAи, щoб nÍAтpимyвaти CTpax в Aepжaвí. IAeaль-ний пpaвитeль noвинeн OAнoчacнo викли^-ти зaгaльнy любoв тa вceляти cтpax - caмe цe Maкíaвeллí нaзивae йoгo чecнoтaми.
ПpeACтaвники eтикo-noлíтичнoï думки Hoвoгo чacy poзгляAaли людину як eroïcra-чну ícтoтy тa ввaжaли де нopмaльним ^o-
явом людсько! природи. Сформувалася думка, що боротьба за владу пронизуе життя будь-якого суспшьства, а прагнення влади та панування е природною властивютю лю-дини. Спочатку Макiавеллi в робот «Дер-жавець», а тзшше Гоббс у своему «Л^а-фаш» обгрунтували поняття его!зму як абсолютно! авторитарносп репресивно орга-нiзованого суспшьного порядку. На думку Гоббса, суспшьш стосунки - це угода, яка необхщно формуеться з потреб суб'екта, оскшьки суспшьство складаеться з его!сти-чних шдиввдв (як сощальних атомiв), а та-кож стосунюв цих шдиввдв. Тому влада -це ращональна угода, спрямована на вщ-чуження вщ шдиввдв самого мшмуму прав заради досягнення порядку (порядку через насильство). Морально цшним ви-ступае все те, що викликае повагу, а повага е соцiальним втшенням влади. Адже, на думку Гоббса, «тдкорятися будь-кому -значить виказувати йому повагу» [7, 118].
Гоббс вважае, що кожна людина глибо-ко вiдрiзняеться вщ шших людей i прагне до обособлення (людина - атом его!зму). Кожен прагне до задоволення власних ш-тересiв, але необхщно стикаеться з ште-ресами шших i виникае насильство - «бо-ротьба уйх проти уйх» - знищити шшого, щоб облаштувати мюце для себе. Але в по-д!6нш ситуацп людина ризикуе втратити головне благо - власне життя. Тому люди-на знаходить вихщ з такого становища за допомогою двох речей: шстинкпв та здорового глузду. 1нстинкти - це бажання припинити постшну боротьбу, щоб зберег-ти життя; здоровий глузд дозволяе сформу-вати «природш закони», як! рацiоналiзують его!зм та втшюють в реальнiсть шстинкт самозбереження. Таких законiв Гоббс наль чуе в «Левiафанi» дев'ятнадцять, але самих закошв замало для побудови гуманного суспшьства. потр!6вд влада, яка примусить виконувати закони. Так виникае «суспшьна угода», яка укладаеться не м!ж правителем i пiдданими, а м!ж самими пiдданими. Правитель залишаеться за рамками угоди единим хранителем тих прав, вщ яких в!дмо-вилися пiдданi. Влада верховного правите-
ля (або збoрiв) е абсолютною, але виво-диться не з «Божого пoвелiння» (як ранi-ше), а з само! «сустльно! угоди».
Противагою атoмiзацii людсько! iндивi-дуальнoстi постала сощально-етична доктрина Руссо, яка мала за мету подолання морального вщчуження людей. Добро i зло, яю iншими фiлoсoфами визнавалися як не-oбхiднi елементи вoлi людини, Руссо розг-лядае як сощальш стосунки, що можуть бути усвщомленими лише з позицп рoзумiння стoсункiв власнoстi. Прoтилежнiсть пашв та рабiв виступае джерелом насильства та зради, в результат чого люди втратили вiру в чесноти - «в усш Gврoпi немае ш мора-льнoстi, нi чеснот» [8, 474]. Саме Руссо ак-центуе увагу на вроджених суспшьних чут-тях iндивiда, якi, на вщмшу вiд фiзичних, не роз'еднують, а об'еднують людей. Мо-ральш чесноти, добро - спoсiб поведшки iндивiда в умовах суспiльнoi рiвнoстi, нерi-внiсть породжуе его!стичну мораль. А трактат «Про суспшьну угоду» стае проектом вщновлення рiвнoстi, мoральнoстi i панування ушверсального суспiльнoгo суб'екта над процесом сощального життя, але як природного стану, гарантованого консти-туцiею. Руссо обгрунтовуе демократичну республiку як царство конкретних чеснот, сoлiдарнoстi та любoвi до батькiвщини, де кожна людина може вщнайти себе у зага-льнiй суспiльнiй справi та тклуватися про себе, лише пiклуючись про шших. Bd по-виннi тдкорятися закону, який е священ-ним для вах, oскiльки виступае результатом виявлення стльно! вoлi.
Республша Руссо базуеться на принципах народовладдя та рiвнoстi всiх перед законом (на вщмшу вщ проек^в конститу-цiйнoi монархй Вольтера та Монтеск'е). Народ повинен постшно перевiряти дй сво-!х правителiв для уникнення (з боку остан-нiх) зловживань та беззаконня. На першому плаш для Руссо - благо народу. Тому вш i засуджуе правителiв, якi, керуючись маюа-веллiвським принципом, вважали шкiдли-вим дотримання моральних норм та прин-ципiв в царинi пoлiтики. З його точки зору, вимога завжди бути чесним, справедливим
1 нe nepeoцíнювaти ceбe e oбoв'язкoвoю для кoжнoгo, a cпpaвжня, npoгpecивнa noлíтикa зaвжди мopaльнa. He мoжe бути будь-я^ oco6totoí влaAи вíльнoï в1д cycníльнoгo ш-нтpoлю - лишe зa yмoв ocтaнньoгo pecnyб-лíкa cтae Arn^o Aeмoкpaтичнoю. Taким чи-нoм, з oднoгo бoкy, зacaAOЮ cnpaвeAливoгo пoлiтичнoгo ycтpoю виcтynaють чecнoти, a з iншoгo, вжe цíлкoм no-мoAepнoмy пoeд-нуючи ÍAeю íнAивÍAyaлíзмy з iдeeю cycm-льнoï yгoAи, Pycco вбaчae в Aepжaвниx 1н-cтитyцíяx yмoвy cnpaвeAливoгo зaxиcтy npивaтнoгo Íнтepecy. Пpoтe нaйícтoтнíшим в npaктичнíй фíлocoфíï Pycco e тe, щo йoгo тeopiя cycníльнoï yгoAи нe т1льки зaклaлa ocнoви poзyмíння cyчacнoï Aeмoкpaтичнoï дepжaви, Ae влaAa нaлeжить нe дepжaвi чи oлíгapxíï, a нapoAy. Boнa npaгнyлa oбгpyн-тyвaти ycвÍAOмлeння iндивiдoм oбмeжeння влacнoгo eroi^y тa cвoбoди зapaAи Шлск-тивнoï вoлí бiльшocтi.
ПpoAOвжeння ^eï тpaAицíï знaxoAимo у Kama, який ввaжaв, щo пoвeдшкa íнAивÍAa, який кepyeтьcя влacними пpивaтними ц1ля-ми, нe мoжe бути нeoбxiднoю, 6o nÍAкopю-eтьcя зaкoнy влacнoï кopиcтí. Kaнт звepтa-eтьcя AO íнAивÍAa з вимoгoю вийти зa мeжi влacнoï кíнeчнocтí i пoглянyти нa ceбe з пo-зицп poAy. В1н зaкликae: «...вчиняй тaк, щoб ти зaвжAи cтaвивcя ao люACтвa 1 в cвo-1и oco6í, í в oco6í бyAь-кoгo íншoгo, як AO мeти, Í нíкoли нe cтaвивcя ao moro т1льки як ao зacoбy» [9, 270]. Цe e oдним з фopмy-лювaнь кaтeгopичнoгo iмпepaтивy, який фaктичнo cтae вищим пpинципoм вчeння npo чecнoти, зa яким людита, як poзyмнa ícтoтa, дeмoнcтpye нe в cлoвax, a в кoнкpeт-ниx вчинкax noвaгy ao зaкoнy (aбcoлютнo cвÍAOмo викoнye йoгo). Cyть кaтeгopичнoгo Íмnepaтивy нe в тому, ao чoгo кoнкpeтнo людита noвиннa npaгнyти, a як вoнa no-виннa npaгнyти. Tíльки пoвaгa ao мopaль-нoгo зaкoнy MAae мopaльнocтí люACьким д1ям. Koжнa людита в cycníльcтвí Aoбpe ycвÍAOмлюe - пopyшye вoнa мopaльний зa-шн чи н1. Зa Aonoмoгoю тaкиx чecнoт як cyмлíння, nepeкoнaння, oбoв'язoк, гiAнícть, нa думку Kaнтa, мoжливo noбyAyвaти мo-paльнe cycníльcтвo мaйбyтньoгo. Mopaль
cтaнe гapaнтieю тa cтимyлoм nepexoAy 1н-див1д1в 1з цapcтвa npиpoAнoï нeoбxÍAнocтí AO íнтeлíгíбeльнoгo цapcтвa cвoбoAи.
ЩoAO нoвíтнíx фíлocoфcькиx apгyмeнтíв нa кopиcть пoeднaння мopaлí, eтики тa no-л1тики, тo виoкpeмити ícтoтнí cnocoби poзв'язaння ^eï npoблeми мoжливo звep-тaючиcь nepeAycíм ao твopчocтí Е. Tyгeндгaтa. BÍAnoвÍAaючи нa зanитaння npo тe, чoмy ми мycимo nÍAnopяAкoвyвaти cвoю noвeAÍнкy, зpeштoю, cвoe життя otc-тeмí мopaльниx нopм тa цiннocтeй, TyгeнA-гaт cтвepAжye, щo мopaль - цe вíльнa нop-мaтивнa cиcтeмa, a npинaлeжнa ao мopaль-нoï cníльнoти люAинa вíльнo визнae цю ш-cтeмy взaeмниx caнкцiй, зa вneвнeнocтí, щo й 1нш1 poблять тe caмe. Poзмípкoвyючи Aa-л1, TyгeнAгaт кoнкpeтизye cвoï poздyми в тeзí npo тe, щo nepвиннícть píвнocтí crocy-eтьcя нс яш^ь ocoбливoï мopaлí, a мopaлi зaгaлoм, e ícтoтнoю для ocтaнньoï. АAжe мopaль - цe тaкa нopмaтивнa cиcтeмa, якa гpyнтyeтьcя ^ нa нacильcтвí тa noкapaн-rax, a e внyтpíшньo визнaнoю: «кoжeн члeн мopaльнoï cníльнoти Aoбpoвíльнo визнae взaeмнí внyтpíшнí caнкцíï» [10, 15].
Cyчacнí фíлocoфи nponoнyють píзнí тд-xoAи ao npoблeми oбгpyнтyвaння мopaль-ниx нopм - OAнí мipкyють тaк, нeнaчe тaкo-гo oбгpyнтyвaння нe Ícнye, a 1нш1, як Гaбe-pмac, cтвepAжyють, щo вoнo e чимocь cxo-жим та oбгpyнтyвaння виcлoвлювaнь. Ty-гeнAгaт жe ввaжae: кoли ми гoвopимo ^o oбгpyнтyвaння нopм, тo цe нaйбíльшe cxo-жс нa oбгpyнтyвaння вчинк1в, чepeз вмoти-вoвaнícть ocтaннíx. бШьшс тoгo, caмe у вчинкax нaйвиpaзнíшe npoявляютьcя зacвo-eнí нopми чи мopaльнí npинциnи, яким лю-дита Aoбpoвíльнo nÍAnopяAкoвyeтьcя. Koли ж ми гoвopимo npo мoтиви нс лишс 1ндив1-Ayaльниx, aлe й кoлeктивниx вчинк1в, тo caмe нa пopyшeння циx нopм ми peaгyeмo oбypeнням чи чуттям npoвини. Е. Tyгeндгaт, як Ч. Teйлop, нaгoлoшye та пpинципoвo íнтepcyб'eктивнoмy xapaктepí мopaльнoгo чуття: «Mopaльнí чуття - oбy-peння, гн1в, чуття npoвини - втpaчaють cвíй ceнc, кoли нeмae впeвнeнocтi в тoмy, щo й 1нш1 люди (члсни мopaльнoï cníльнoти) пo-
дiляють ix» [10, 16]. Обстоюючи права лю-дини як моральш права, Е. Тугендгат акце-нтуе увагу передусiм не на договiрному (хоча, безумовно, його визнае), а на екзис-тенцiйному вимiрi справедливостi. Саме йому належить теза про те, що сором та провина е свщченнями несправедливой по-ведiнки. Наголошуючи на персональному вимiрi справедливостi, Тугендгат не просто продовжуе вщому iдею Аристотеля про основы людськi чесноти, вiн прагне витлума-чити справедливiсть як спойб здiйснення людського буття в його персональному та суспiльному вимiраx та втшення не стiльки правового, скiльки морального обов'язку. Проте варто зауважити, що нашi права i нашi обов'язки визнаються саме через ix сутшсний зв'язок з самою природою нашо-го складного та суперечливого буття.
Висновки
Отже, iдея про можливють поеднання моралi та полiтики шляхом досягнення компромюу конкуруючих поглядiв та жит-тевих стратегiй пронизуе творчють бага-тьох сучасних фiлософiв, яю прагнуть вка-зати шляхи розбудови справжньо:!, а не видимо'' «правовой держави», яка знаходить свое виправдання та лептимащю у звер-неннi до загального, спiльного блага, за-мiсть рiвного, однакового для вйх права. В такiй псевдо-правовш державi правляча елiта репрезентуе не штереси громадян, а лише сво: власнi iнтереси та блага. За таких обставин визнання справедливостi держави та шших соцiальниx iнституцiй не може ба-зуватися лише на згодi всix учасникiв вшь-ного вщ примусу дискурсу як засадi обгру-нтування моральних i правових норм та меxанiзмi подолання дихотомп моралi i по-лiтики. В ландшафтах сучасного кризового сощального буття моральш принципи пос-тають не лише як формально-процедурш, але i як (хоча i частково) матерiальнi. То ж необхщне полiтикам моральне ставлення не лише до сво'1'х, але й до чужих вимагае осо-бливих, чеснот, передовым - налаштовано-стi на чеснiсть, вiдкритiсть та справедли-вiсть.
Антропологiчнi вимiри фiлософськиx дослiджень, 2014, вип. 5.
Вщповщаючи на запитання про те, чому ми вс (i особливо - «слуги народу») муси-мо тдпорядковувати свою поведiнку, зре-штою, свое життя системi моральних норм та щнностей правил, варто розвивати далi тезу Е. Тугедгата про те, що мораль - це вь льна нормативна система, а приналежна до морально': спiльноти людина вшьно визнае цю систему взаемних санкцш, за впевнено-стi, що й iншi роблять те саме. То ж справ-жня справедливiсть грунтуеться на взае-мозв'язку прав та обов'язюв, повазi до них, що е ютотшшим за конвенцiйне чи приму-сове визнання суспiльниx норм та щннос-тей.
А сутнiстю сучасно': полiтичноi етики мусить стати щея громадянських чеснот, яка не лише продовжуе традищю Канта та Аристотеля, але й наголошуе на значущосп (i для розумiння та адекватного функщону-вання взаемозв'язку етики та пол^ики) саме таких чеснот втшених в переxодi «вiд тдданого до громадянина». Зрештою, ува-га акцентуеться на ютотнш змiнi ролi 1ншо-го в тлумаченнi проблем свободи, добра та справедливость Щодо дискурсу сусшльно' угоди, то йдеться як про необхщшсть ком-промiсiв та врахування iндивiдуальниx життевих плашв, так про проблему легiти-мносп влади та необxiдниx для функцюну-вання унiверсальниx принципiв чуття справедливости та довiри. А через прагнення контрактуалiзму пов'язати нормативне об-грунтування справедливостi з iнтересами окремих людей, виникае проблема етично-го виправдання правових норм, яю не мо-жуть грунтуватися лише на примуа кращо-го аргументу. Означена настанова тюно пов'язана з сощокультурною практикою поваги до гiдностi кожного окремого шди-вiда та необхщшстю подальшого ix фiло-софського осмислення, передуам контекстi проблем свободи та справедливость
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Hoeffe O.Ethik und Politik. Grundmodelle und - probleme der praktischen Philosophie. - Frankfurt/M., 1979.
2. Раз Дж. Моральш засади свободи. - К.,
2001.
3. Tugendhat E. Vorlesungen über Ethik. -Frankfurt/M., 1993.
4. nnaiOH. rocygapcTBO. COH. B 3-X T. - M.,
1968-1972. - T.3. - H.1.
5. Hoeffe O. Drei Pioniere der Moderne. Machiavelli, Bacon, Hobbes // Merkur. Deutsche Zeitschrift fuer europaeisches Denken, Stuttgart, 2005, H.703, S.1134-1144.
6. MaKHaBennn H. rocygapb. - H36p.coM. -M.,1982.
1 *
A.B.YCOB 1
1 ^epKaccKHH HHcTHTyT noxapHoft 6e3onacHOcTH HMeHH repoeB ^epHo6tma Haцнoнaпtнoгo yHHBepcuTeia rpaxgaHCKOH 3a-mHTti YKpaHHti ("HepKaccti)
7. ro66c T. HeBHa^aH. №6p. npou3B. - M.,
1964. - T.2.
8. Pycco HcnoBegb. - H36p.coM. -M.,1961.- T.3.
9. KaHT H. OCHOBM MeTa$H3HKH HpaBoB. -COH.: B 6 T. - M., 1965. - T.4.
10. Tugendhat E. Das Problem einer autonomen Moral // Ernst Tugendhats Ethik. Einwaende und Erwiderungen. - München, 2006. - S. 13-31.
ИСТОРИКО-ФИЛОСОФСКИЕ ИЗМЕРЕНИЯ ВЗАИМООТНОШЕНИЙ ПОЛИТИКИ И МОРАЛИ
Цель. Всесторонне проанализировать политику как способ человеческого бытия , а также принципиально важные на сегодня критерии легитимности государственного управления и сущность политической морали через последовательную реконструкцию взаимоотношений морали и политики в современных и классических историко-философских дискурсах. Методология. Для целостного и последовательного осмысления и указанных измерений взаимоотношений политики и морали применяются методы исторической реконструкции, герменевтический и социально-трансцендентальный методы, которые позволили активно привлечь к осмыслению важных проблем современного бытия понятийный аппарат политической и моральной философии и рассмотреть взаимоотношения политики и морали через призму идеи общественного договора, справедливости и свободы. Научная новизна. Использованные в статье методологические принципы сделали возможным создание актуального на сегодня (прежде всего для противоречивых, обремененных тоталитарным прошлым и неопределенным будущим, отечественных реалий) варианта политической этики. Доказано, что развитие морально-этических принципов, их последовательное соблюдение не только политиками, но и всеми гражданами, способны помешать реализации прагматических интересов чиновников, которые, под прикрытием идеи общего блага, защищают преимущественно не общественные, а узко корпоративные интересы. А настоящая свобода и справедливость основаны на взаимосвязи прав и обязанностей, уважении к ним, являются более существенными, чем конвенциальное или принудительное их признания. Реконструированы не только классические, но и новейшие философские аргументы в пользу сочетания морали, этики и политики. Проанализированы размышления Э. Тугендхата о сущности морали, как особой нормативной системы, и основные принципы обоснования моральных норм в современной философии. Установлено, что в ландшафтах современного кризисного социального бытия моральные принципы возникают и как формально-процедурные, и как материальные, а необходимое политикам моральное отношение не только к своим, но и к чужим требует настроенности на честность и открытость. Выводы. Осмысление путей сочетание морали и политики через достижение компромисса конкурирующих взглядов и жизненных стратегий является существенным для развития настоящего, а не иллюзорного «правового государства», в котором правящая элита представляет не интересы граждан, а только свои собственные интересы и блага. В отношении дискурса общественного договора речь идет как о необходимости компромиссов и учета индивидуальных жизненных планов, так о проблеме легитимности власти и необходимых для функционирования универсальных принципов чувств справедливости и доверия.
Ключевые слова: этика, политика, права человека, интерес, справедливость, человеческое достоинство,
долг.
ICTOPM ornocoori
1 *
D.V. USOV 1
1 Cherkassy institute of fire safety (Cherkassy)
HISTORICAL-PHILOSOPHICAL COMPONENTS OF POLICY AND MORALITY RELATIONS
The aim. To analyze comprehensively the policy as a way of human being, as well as the important today's criteria of legitimacy of the government and the nature of political morality through a consistent reconstruction of the relations between morality and politics in the contemporary and classic historical and philosophical discourses. Methodology. The methods of historical reconstruction, hermeneutic, social and transcendental ones, which allowed to involve actively into understanding the important problems of modern life, conceptual apparatus of political and moral philosophy and to explore the relationships between politics and morality through the idea of social agreement, justice and freedom are used for coherent and consistent understanding of the measurements and definitions of relations policy and morality. Scientific novelty. The used in the article methodological principles made it possible to create actual for today (especially for controversial burdened by totalitarian past and uncertain future of a controversial, local realities) version of political ethics. It is proved that the development of moral and ethical principles, their consistent adherence by not only politicians, but by all the citizens are able to hinder the pragmatic interests of statesmen, who, under cover of the idea of the common good, protect primarily not the public but narrow corporate interests. A true freedom and justice based on the relationship of rights and duties, respect for them, which is more significant than conventional or compulsory recognition of them. Not only classic but also modern philosophical arguments for the combination of morality, ethics and politics were reconstructed. The thoughts of E. Tuhendhat about the nature of morality as a special regulatory system, and the basic principles of justification of moral standards in a modern philosophy were analyzed. It is shown that the landscape of contemporary crisis of social being, moral principles appear both as formal and proce-durally - material ones, but the necessary for politicians mental attitude not only to their close, but also to other people requires the willingness to be honest and open. Conclusions. The understanding of the ways of combining the morality and politics through the achievements of a compromise of completive views and life strategies is essential for the development of real, but not apparent "legal state" in which the ruling authority represents not the interests of citizens, but only their own interests and goods. Concerning the public discourse of social agreement, it goes about the need for compromise and consideration of individual life plans, and the problem of legitimacy of power and necessary for the operation of universal principles of sense of justice and trust.
Keywords: ethics, politics, human rights, interest, justice, human dignity and responsibility.
REFERENCES
1. Hoeffe O. Ethik und Politik. Grundmodelle und - probleme der praktischen Philosophie. -
Frankfurt/M., 1979.
2. Raz J. Moralni zasady svobody [The Morality of Freedom]. Kyiv, 2001.
3. Tugendhat E. Vorlesungen über Ethik. - Frankfurt/M., 1993.
4. Plato. Gosudarstvo [The Republic] (Vols. 3). Moscow, 1968-1972
5. Hoeffe O. Drei Pioniere der Moderne. Machiavelli, Bacon, Hobbes // Merkur. Deutsche Zeitschrift fuer
europaeisches Denken, Stuttgart, 2005, H.703, S.1134-1144.
6. Machiavelli N. Gosudar [The Prince]. Izbr. soch. - Selected works. Moscow, 1982.
7. Hobbes T. Leviafan [Leviathan]. Izbr. soch. - Selected works (Vols. 2). Moscow, 1964.
8. Rousseau J.-J. Ispoved [Confessions] - Izbr. soch. - Selected works (Vols. 3). Moscow, 1961.
9. Kant I. Osnovy metafiziki nravov [Metaphysics of Morals] - Works (Vols. 4), Moscow, 1965.
10. Tugendhat E. Das Problem einer autonomen Moral // Ernst Tugendhats Ethik. Einwaende und
Erwiderungen. - München, 2006. - S. 13-31.
© YCOB fl. B., 2014
