CC BY
32
УДК 398.87:94(477) UDC
DOI: 10.17223/18572685/54/3
1СТОРИЧНА ОСНОВА УКРА1НСЬКО1
народно! думи «про молдавський
ПОХ1Д ХМЕЛЬНИЦЬКОГО» М.М.Набок
Сумський державний ушверситет УкраТна, 40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2 E-mail: nabok.marinka@gmail.com
Авторське резюме
У статт проаналiзовано BapiaH™ народно! думи «Про Молдавський похщ Хмель-ницького» у зiстaвленнi з iстоpичними фактами та веpсiями. Анaлiзуючи iстоpичнi pозвiдки про цi поди, ми зауважуемо подiбнiсть у вщтворенш певних фaктiв, на-ведених у них та в народнш дум1 Це говорить про те, що деякi iстоpичнi подii були перенесет у фольклорний твip, в якому за допомогою композицiйних зaсобiв уви-разнилися особливостi нaцiонaльного свiтоспpийняття украшського та молдавсько-го нapодiв. На цш основi визначено спiльне та вщмшне в зобpaженнi мотиву походу Б. Хмельницького в молдавськ земл^ зiстaвлено сюжетнi лiнii трьох вapiaнтiв думи з iстоpiогpaфiчними даними. В iстоpичному контекстi здiйснюемо спробу охаракте-ризувати його постать i постать керманича Молдавського князiвстa та поpiвняти !х з фольклорними образами в народнш дум1
Ключовi слова: народна дума, Молдавський похщ, ia^4rn джерела, полiтика, стpaтегiя, поетика зображення, фольклорн образи.
ИСТОРИЧЕСКАЯ ОСНОВА УКРАИНСКОЙ НАРОДНОЙ ДУМЫ «О МОЛДАВСКОМ ПОХОДЕ ХМЕЛЬНИЦКОГО»
М.Н. Набок
Сумский государственный университет Украина, 40007, г. Сумы, ул. Римского-Корсакова, 2 E-mail: nabok.marinka@gmail.com
Авторское резюме
В статье проанализированы варианты народной думы «О Молдавском походе Хмельницкого» в сопоставлении с историческими фактами и версиями. Анализируя исторические документы, мы обращаем внимание на сходство в воспроизведении определенных фактов, приведенных в них и в народной думе. Это говорит о том, что некоторые исторические события были перенесены в фольклорное произведение, где с помощью композиционных средств подчеркнуты особенности национального мировосприятия украинского и молдавского народов. На этой основе определено общее и различное в изображении мотива похода гетмана Б. Хмельницкого в молдавские земли, сопоставлены сюжетные линии трех вариантов думы с историографическими данными. В историческом контексте была предпринята попытка охарактеризовать личность гетмана и личность государя Молдавского княжества и сравнить их с фольклорными образами в народной думе.
Ключевые слова: народная дума, Молдавский поход, исторические данные, политика, стратегия, поэтика изображения, фольклорные образы.
HISTORICAL BASIS OF UKRAINIAN NATIONAL DUMA
"ABOUT KHMELNYTSKY'S MOLDOVAN CAMPAIGN"
M.N. Nabok
Sumy State University 2 Rimsky-Korsakov Street, Sumy, 40007, Ukraine, E-mail: nabok.marinka@gmail.com
Abstract
The article compares the variants of the national duma "About Khmelnytsky's Moldavian Campaign" with historical facts and versions, drawing attention to the simila-
rity of certain facts. This suggests that some historical events were transferred to the folklore composition to emphasise the specificity of Ukrainian and Moldavian national world with composition means. Comparing the plot lines of three duma versions with historiographical data, the author determines common and different features in how the motive of Hetamn B. Hmelnytsky's campaign to the Moldovan lands is represented to characterise the personality of the Ukrainian hetman and the ruler of the Moldavian principality and to compare them with their folklore images in the national duma.
Keywords: national duma, Moldavian military compaign, historical data, politics, strategy, poetics of image, folklore images.
1сторичне життя украТнського народу представляють думи. М. Дмитренко подае розгорнуте визначення Тх жанру: «УкраТнськ народы думи - це ешчш монументальн словесно-музичш твори героТчного, сощально-побутового характеру, що вщображають модус художнього мислення козацькоТ доби, бароко та кульмшацшний етап формування нацюнальноТ самосвщомосп етносу, щеТ державносп; мають астрофiчну будову, втьний вiршовий розмiр (вiд шести до амнадцяти i бiльше складiв у рядку, рядки об'еднаш в уступи), пере-важно паралельне дiеслiвне римування. Думи, як правило, виконують експресивним iмпровiзованим у межах традицп соло-речитативом (мелодекламацiею) - пiд супровщ гри на кобзi або бандура рiдше -лiрi» (УкраТнськi народы думи 2009: 15).
За змктом думи подшяються на тематичнi групи, а саме: 1) думи про героТчну боротьбу украТнського народу проти турецько-татарсь-ких загарбниюв та про турецьку неволю (XIV-XV ст. - рання козаць-ка доба); 2) думи про героТчну боротьбу украТнського народу проти нацюнального поневолення (XVI - поч. XVII ст. - доба Хмельниччини i Гетьманщини); 3) сощально-побут^ думи (кш. XVII ст. - перюд РуТни та полггичного занепаду). В думах про Хмельниччину зобра-жено iсторичнi подiТ 1648-1657 pp., постатi вiдомих осiб («Про Хмельницького та Барабаша», «Битва тд Корсунем», «Оренди», «Про Молдавський похщ Хмельницького», «Про Бтоцерювщину», «Про 1вана Богуна», «Смерть Богдана Хмельницького»). В них ви-спiвана героТчна боротьба украТнського народу проти польськоТ шляхти, турецьких i татарських загарбникiв. УкраТнська народна дума «Про Молдавський похщ Хмельницького» - яскравий приклад звеличення iсторичних подш того часу тд проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Вперше дума була надрукована у збiрцi М. Цертелева «Опыт собрания старинних малороссийских песен» (1819 р.) i мала назву «О походЪ гетьмана Богдана ХмЪльницкаго въ Молдавт».
Дума записана тричк на Миргородщин у 1914 р. М. Цертелевим вщ невiдомого кобзаря «Опыт собрания старинних малороссийских песен» (1819 р.); на Чернтвщиш в Олександрiвцi у 1854 р. П. КулЬ шем вщ кобзаря А. Шута i видана А. Метлинським у збiрцi «Народ-ныя южнорусскiя пЪсни» (1854 р.); третш варiант у 1872 р. записала С. Хв. Лшдфорс (Русова) вщ молодого лiрника в Олешш на Чершпв-щинi, опублiкований у першому томi «Историческ пЪснъ Малорус-скаго народа» М. Драгоманова (1875 р.). 1снують ще два варiанти: перший - I. Срезневського («Запорожская старина», часть II, 1834 р., але це перероблений варiант М. Цертелева); другий - М. Грушевського («Iсторiя УкраТни-Руси» т. IX, ч. I), який е реконструкщею основного тексту, складеного з трьох варiантiв.
Про мотиви походу Б. Хмельницького в Молдавт М. Грушевський писав так: «Справжшх мотивiв свого плану, причини i рацiТ волось-кого етзоду гетьман i старшина таки не вважали можливим дати ш своТм союзникам, нi своТм украТнським масам, як ми бачили. Але ж надати вщповщне освiтлення i оправданне сьому несподiваному епiзодовi вони мали в розпорядженню. (х офщюзш рапсоди дiстали завданне звеличати сей вимушений обставинами i в грунт рiчи зов-сiм не симпатичний етзод козацькоТ полiтики як славний i величний акт ТТ мудрости, що служить на честь i хвалу Запорозького вiйська» (Грушевський 1996: 95).
Молдавський державний та полггичний дiяч, лiтописець, поет Мирон Костш зауважуе, що саме через розгром молдаванами татар, ям йшли через Тх землi та вчиняли там розбш, кримський хан «отправил жалобу султану турецкому на Василия воеводу и обвинил его в измене империи турецкой, и потребовал права предать землю молдавскую набегу татар. Султан же после долгого раздумья разрешил хану за такие дела молдован землю молдавскую разорить. Ибо рассуждал турок так: если две земли рядом, которые обе в большой силе сегодня, то пусть одна из них от другой ослабеет, и так ею управлять будет и проще, и надежней» (Костш 2014: 99).
Сучасш дослщники В. Смолш та В. Степанков дотримуються думки про те, що украТнський гетьман лише виконував наказ татар (Смолш, Степанков 2003: 218). Л. Дробша в статп «Буковина пщ час молдавсь-кого походу Б. Хмельницького 1650 р.: проблема ситуацп в репоы» також вказуе на роль татар, ям були постшними союзниками козамв (Дробша 2014: 128), дослщниця допускае, що в задумах гетьмана Хмельницького було бажання послабити пропольську орiентацiю керманича Молдавського князiвства Василя Лупула та налагоди-ти з ним дипломатичш зв'язки: «Невелика за розмiрами держава Молдавiя мала великий потенщал у сферi впливу, адже ТТ господар
Васте Лупу був васалом ОсманськоТ iмперií, тестем литовського князя Януша Радзивтла, прихильником полiтики Речi ПосполитоТ та МосковськоТ держави. Саме на територп МолдавiТ перетиналися штереси таких могутнiх сусiдiв. Б. Хмельницький, проаналiзувавши становище УкраТни, прийшов до висновку про необхщшсть дружнiх дипломатичних стосунмв з господарем. В молдавських землях була досить сильна пропольська група бояр, ям мали в Польшу i маетки, i родичiв, крiм того боялася за долю своТх станових привiлеТв, тому пропозищю пiдтримати сторону козакiв у цш вiйнi вiдхилила. Така розстановка сил не сподобалось гетьману, необхщно було зробити бояр бтьш поступливiшими i призупинити активну пропольську дiяльнiсть Лупу... Реалiзацiя цього задуму повинна була убезпечити твденно-захщш фланги украТнського вшська» (Дробiна 2014: 128). Тому саме молдавськ землi були необхiднi гетьману як територiя для майбутнiх походiв на Польщу, що давала можливкть вiльно рухатись до Покуття та у центр Речi ПосполитоТ.
Деяк iсторики вбачають причину походу у вiдмовi господаря Молдавського князiвства Василя Лупула видати свою доньку До-мну-Локсандру, яку ще називали Домною-Розандою, за Тимофiя Хмельницького, сина Богдана Хмельницького. У Л'топиа Самовидця, наприклад, зазначено, що саме задля звтьнення молдавських земель господар погодився видати свою дочку замiж: «А напотом господар поеднал орду и гетмана Хмелницкого, жеби ся вернули з его земли, и учинил сватство з Хмелницким - дочку свою за сина Хмелницкого приобицал дати , що напотом и учинил» (Лггопис Самовидця 1971: 59).
За шшими вераями похщ на волоську землю спровокований його господарем, бо саме вш допомагав полякам, викупив Потоцького у кримського хана, що нашкодило УкраТш. Польська шляхта мордувала украТнське населення, священниюв, спустошувала землк Тому Жорики допускали, що Хмельницький пшов на Польщу вшною, але полм повернув на Молдову. Не вказано на причину походу в Молдавт i в думi «Про Молдавський похщ Хмельницького»: Тилько Богъ святый знае, Що Хмельницькш думае гадае, О тимъ не знали ни сотныки, Ни атаманы куринныи, ни полковныки, Тилько Богъ святый знае Що Хмельницкш думае гадае!
(УкраТнськ народы думи 1931: 188 (запис М. Цертелева))
З поданого уривку також стае очевидною невизначеысть украТнського гетьмана щодо вшськового походу, що, як знаемо, допускали
й кторики. Та, вочевидь, це питання не спльки е невизначеним, сктьки утаемниченим. Нерозголошення про похiд не е дивним, адже Б. Хмельницький був чудовим полководцем i стратегом. Засекре-чеысть проведення вiйськових операцш для гетьмана була однiею iз його стратегiчно-тактичних напрямкiв ведення бою. Так, наприклад, кторик Т. Чухлiб називае гетьмана батьком «психологiчних вшн», який в час нацiонально-визвольноТ боротьби створив триступеневу структуру керiвництва розвщагентами - гетьман, керiвник розвщ-служби, резиденти на мкцях. Розвiдники мали фунтовну пiдготовку (в них були задiянi навiть жiнки). Агенти перевттювалися у безхат-ченкiв, калiк, циркачiв, кобзарiв, священикiв, монахiв та поширювали неправдиву iнформацiю, щоб посiяти пашку серед противника, дiзна-валися про вiйськовi таемницi ворога, встановлювали чисельшсть та мiсце розташування, маршрут противника тощо (Чухлiб 2004: 8). Б. Хмельницький створив й агентурну мережу у Варшавi та столиц Великого князiвства Литовського Вiльно, яка вчасно подавала необхщну полiтичну та вшськову iнформацiю (Котов 2010: 2). В кторико-документальному дослiдженнi Ю. Джеджули «Таемна вiйна Богдана Хмельницького: кторико-документальна оповiдь» йдеться про таемнi зв'язки украТнського гетьмана з Польщею, Кримським ханством, Московiею (Джеджула 1995: 224). На нашу думку, саме про таку утаемничкть йдеться в думЬ а це психолопчно готуе ТТ читачiв та слухачiв до неочкуваного розвитку подiй. Епiтет «тихий в^ер», художне використання паралельних дiеслiвних образних формул як «тихо в!£ - тльки Бог святий знае - Хмельницький думае, гадае -двадцять пар пушок вiдсилае» увиразнюють це: Як из нызу из Днистра тыхый витер повивае,
Бог святый знае, Бог святый и видае, Що Хмельныцькый думае-гадае. Тогди-ж то не моглы знаты ны сотныкы, ны
полковныкы
Ны джуры козацькыи, Ны мужы громадськыи
(УкраТнськi народнi думи 1931: 189 (запис П. Кулша))
Изнизу из ДнЬстра Ст'хо вЬтер повiвае, Бог Святiй вtдае, Як наш пане готьмань Хмкльницкш в городt Чiгрiнt Загадав двадцять пар пушек
У перед себе отсылае
(УкраТнськ народы думи 1931: 190 (запис С. Хв. Лшдфорс (Русова)).
Така стратепчна пщготовка гетьмана до вшськових походiв лякала ворогiв. Не випадково доктор кторичних наук професор Варшавсь-кого унiверситету М. Нагельський зазначае, що вшна проти козамв змусила внести суттевi змiни у вшськовий вишкiл польськоТ армiТ (Nagielski 2002: 315).
За iсторичними даними похiд у Молдавiю здiйснювався протягом трьох чи чотирьох тижшв, що не дало змогу докладно зафксувати подiТ того часу. Тому й сучасш iсторики «в своТх оповщаннях про подiТ того року або збувають Тх простою згадкою, або заступають недостачу конкретних i докладних вктей лiтературними, бiльш менш шабльонованими прикрасами» (Грушевський 1996: 87-88). В думi таку «недостачу конкретних вщомостей» маемо багато, зокрема i в питаны мкця виходу гетьмана в похщ. У варiантi М. Цертелева, наприклад, не вказано, з якого мкта вирушае козацьке вiйсько. Наголошуеться лише на тому, що гетьман прибувае до Дшстра, трьома частинами переправляеться через ньогоi зупиняеться у Хатш (укр. Хотин, рум. Но^п) - зараз мкто у Чершвецькш обласп: Якъ до Днистра прибувалы Черезъ три перевози переправу малы; Самъ Хмельницкш на передъ всихъ рушавъ До Хатш прибувавъ (УкраТнськ народы думи 1931: 188)
У двох шших варiантах дум, що Тх записали П. Кулш та С. Хв. Лшдфорс (Русова), вщправним пунктом походу на Молдову було мкто Чигирин. Саме з нього Хмельницький з чисельним козацьким вшськом вирушае у похщ, здшснюе переправу через Дшстер та прибувае у мкто Сороки, де зупиняеться табором: Двадцять пар пушок вперед себе одислав, А ще сам з города Чыгрына рушив; За им козакы йдуть, Яко ярая пчола гудуть.
Оттогди-ж то, як до рички Днистра прыбував, На тры часты козакив переправляв, Пид городом Сорокою шанци копав, У шанцях куренем стояв. (УкраТнсьм народы думи 1931: 189).
За деякими кторичними даними похщ розпочато з околиць Умаш в останн дн серпня. За iншими - наступ Хмельницького на Молдову був з Ямполя (Вшницька область) 1 вересня за новим стилем (22 серпня за старим стилем). Вщтак допускаеться, що до походу, ймовiрно, штаб гетьмана був саме в Ямполк
В украТнськш народнш думi зображено масштабшсть походу в Молдав^. Пiдсилюе цю чисельнiсть козацького вшська порiвняль-ний зворот, «яко ярая пчола гудуть». В iсторичних джерелах зазна-чаеться, що козацьке вшсько дiйсно було чисельним. За одними даними налiчувалось близько 70-80 тис. чол., з них 20-30 тис. нараховував татарський корпус (Грушевський 1996: 88), за шшими - 16 тис. козаюв пщ проводом Тимофiя Хмельницького, прилуцького полковника Носача, полтавського полковника Пушкаря й арматного писаря Дорошенка, i з ними 20 тис. кримщв, якi рушили до мiста Сорок i спалили його (Костомаров 2004: 450). В дум^ натомкть, про татар не згадуеться. Вщповщно й переправу через Дшстер здiйснювали козацькi вiйська без участ татар i робили це у три етапи: «Оттогди-ж то, як до рички Днистра прыбував / На тры часты козакив переправляв» (УкраТнськ народнi думи 1931: 189 (запис П. Кулша)). Зважаючи на це, виникае питання про можливiсть вщ-творення в народнiй думi iсторичного факту переправи вiйськ саме пщ проводом сина Хмельницького Тимофiя, полковникiв Носача, Пушкаря i Дорошенка. Звкно, часовий промiжок у дектька столiть вiд часу тих подш та часу запису думи великий. I у фольклорному творi не варто шукати точного опису подш. Та й оповщачЬ творцi та виконавц дум не мали на мел вщтворити Тх хронологiю. Беручи за основу кторичш подiТ, вони оствували стихiю характеру, вiдтiнки почутпв народу, героТчний образ гетьмана Хмельницького, його вмшня об'еднувати навколо себе козацьк маси, не вказуючи за цього на його прорахунки, прихильшсть, а часом i прислужництво перед Польщею. Можливо прихильнiсть украТнського керманича полякам пояснюеться його шляхетським походженням. Проте i в цьому питаны дослщники полiтичноТ та вiйськовоТ дiяльностi Б. Хмельницького неоднозначнi. Виникають дискусп з приводу цього i в колi польських науковцiв. Так, наприклад, Януш Качмарчик в монографи «Гетьман Богдан Хмельницкий» (Качмарчик 1996), що була перекладена i украТнською мовою, пiддав сумнiву шляхетське походження Хмельницького. Ю. Шуйський навпаки наголошував на шляхетському походженш гетьмана 1896). В народнiй думi
Б. Хмельницький зображений мудрим керiвником, поборником шляхти, якш «Всим, як галкам, с плич головкы поздiймав» (УкраТнсью народнi думи 1931: 190 (запис П. Кулша)).
Вивершення, героТзащя образу Богдана Хмельницького в на-роднш думi применшуе роль iнших персонажiв твору, а то й зовам виключае Тх участь у дiях. Тут маемо на увазi татар, про яких в думi «Про Молдавський похщ Хмельницького» не згадуеться, проте участь яких у походi в молдавськ землi була очевидною. За одними верая-ми хан дктав вiд султана наказ розправитися iз Лупулом (прототип Василя Молдавського). Тобто похщ стався з волi Порти. ТакоТ версiТ дотримувався i молдавський хрошст Мирон Костiн. За його словами, кримц хотiли вiддячити собi за шкоди, завданi Тм пщ Братулянами, коли у них забрано здобич, що вони взяли з Польшу: «Татары же, те, что спаслись бегством в Буджак, тут же отправили весть к своему хану и сообщили, как напали на них внезапно молдаване, а повода к тому татары не давали, ибо шли через молдавские земли, не чиня разбоя и ущерба им, а молдаване же, отняли у них и добычу и пленных. И было это хану сообщение поводом собрать своих беев крымских, и наполнились они гневом и враждой» (Костш 2014: 98-99).
УкраТнський кторик В. Мурахов у статп «УкраТнсько-молдавськ полггичш вщносини в контекст розбудови УкраТнськоТ нацюналь-ноТ держави в 50-х рр. XVII ст.» писав про те, що саме пропольсь-ка орiентацiя Василя Лупула змусила гетьмана Хмельницького в 1648 р. проводити переговори з турецьким двором про «видалення господаря та про передачу Молдавського князiвства в управлшня гетьману» (Мурахов 2016: 12). Хоча султан Мехмет IV i дав общянку, однак виконувати ТТ не збирався. Як бачимо, дипломатичн зв'язки УкраТни з турками були очевидними. Хто, о^м татар, входив до складу козацького вшська в перюд нацюнально-визвольних змагань тд проводом Б. Хмельницького - це питання окремих наукових розвщок. С. Суляк, зокрема, вказував на присутшсть вихщщв з Мол-давп, яких називали волохами (молдаванами) в козацьких загонах. Вони активно брали участь в сусптьно-пол^ичному житп УкраТни, починаючи з чаав Б.Хмельницького, займали навггь керiвнi посади (Суляк 2013: 42-61).
Також кнують рiзнi версiТ переходу полкiв Хмельницького з татарами через Дыстер. За одними даними першими перейшли рiчку татари, i це, мовляв, був стратегiчний хiд Хмельницького. Керманич в такий споаб хотiв подивитися на те, як сприйме це Потоцький. За шшими даними - татари й украТнц дiяли окремо, а вже потм об'едналися. В думЬ як бачимо, про це не розповщаеться. Для фольклорного твору характерним е возвеличення походу та iдеалiзацiя гетьмана Хмельницького. Така гiперболiзацiя образу украТнського гетьмана в думi усувае значимiсть татар у цьому походк
В народнш думi (варiант П. Кулша) вiдображено iсторичний факт зупинки вшськ Хмельницького у Сороках. Звщти гетьман пише ли-сти Василю Молдавському (Василю Лупулу). У варiантi думи в записi М. Цертелева гетьман пише листи з Хотина, а не з Сорок: До Хатш прибувавъ, У старшаго копытана на кватыри ставъ, До Василя Молдавськаго листы посылавъ, Словами промовлявъ: Що ты зо мною будешь гадаты: Чи будешь бится, Чи будешь мирится, Чи напримырье будешь приматы, Чи Славной Волощины половину отдаваты? (УкраТнськ народы думи 1931: 188 (запис М. Цертелева))
Пид городом Сорокою шанци копав, А ще до города Сорокы прыбував, У шанцях куренем стояв; А ще од своих рук лысты пысав, Васылыя Молдавського посылав, А в лыстах прыпысував: Эй, Васылыю Молдовськый, Господарю Волоськый! Чи що тепер будеш думаты й гадаты: Чи будеш зо мною быться? Чи мырыться?
Чи города свои волоськи уступаты?
Чи чирвинцямы полумыскы сповняты?
(УкраТнськi народнi думи 1931: 189 (запис П. Кулша))
Завдяки таким листам Хмельницького, в думi вщтворено факт звертання Василя Молдавського до Потоцького: Гетьмане Потоцькш! Що въ тебЪ розумъ жиноцткш! Ты за дорогими напитками бенкетами уганяешь! Чомъ ты Хмельницкаго нееднаешь? (УкраТнськ народы думи 1931: 189 (запис М. Цертелева))
Звкно, в творi засобами художнього зображення i вираження возвеличуеться образ Б. Хмельницького, натомкть пщкреслюеться недалекогляднiсть польського гетьмана: у нього «розумъ жиноцькш», вш «за дорогими напитками бенкетами» не бачить наступ козацьких
вшськ. 1сторично пiдтверджуеться факт листування Лупула з Пото-цьким. Вони були приязш один до одного. Саме Лупулу був вдячний Потоцький за свое звтьнення з татарськоТ неволк Для УкраТни таке звiльнення було небезпечне. Та й для самого Хмельницького ршення хана стало своерщним приниженням та ганьбою. Справа в тм, що гетьман вихвалявся перед московськими агентами про те, що доля Потоцького залежить вщ його ршень, мовляв, без його дозволу хан Потоцького не випустить. Проте так не сталося. Тож ця ситуащя змусила украТнську сторону замислитися над характером оточення навколо себе i бути далекоглядним, «оглядатися наоколо - по своТй землi i по за нею» (Грушевський 1996: 10). У другш частин Лггопису гадяцького полковника Григорiя Грабянки «Розповщь про похiд коза-кiв на волохiв та про польських комiсарiв» теж згадуеться листування В. Лупула з Потоцьким. Саме з Хотина вш писав листи та скаржився йому на те, «що Хмельницький з ханом стали табором над Прутом, наТздами спустошують його землю, ывечать ТТ вогнем та мечем, вш просив у гетьмана допомоги. Сподiваючись на прихильшсть полямв, молдавський господар з погордою ставився до поЫв Хмельницького i вiдкидав його дружбу. Та гетьман Потоцький вщписав так: "Ти що ж не знаеш, що вш i мен добре дався взнаки? Це ж вш мого сина i його вшсько геть до единого чоловка знищив. А незабаром i мене самого разом з пальним гетьманом полонив та мало з свггу бтого не з^нав"» (Лiтопис гадяцького полковника 1992).
У варiантi думи, записанш П. Кулiшем, Василь Молдавський спершу не звертаеться до Потоцького, а вщповщае Хмельницькому: Пане гетьмане, Хмельныцькый, Батьку Зинов Богдану Чыгрынський! Не буду я з тобою ны быться, Ны марыться,
Ны городов тоби своих волоськых уступаты, Ны чирвинцямы полумыскив сповняты: Не лучче-б тоби покорыться меншому, Ненужли мыни тоби старшому? (УкраТнськ народнi думи 1931: 89)
Така вщповщь обурюе гетьмана Хмельницького, тому вш вирушае вшною на Сороки, а потiм на Сичаву: Оттогди-ж то Хмелныцькый, як сш слова зачавав, Так вин сам на доброго коня сидав, Коло города Сорокы поижжав, На город Сороку поглядав.
Город Сороку у недилю рано задобидде взяв, На рынку обид пообидав, К полуднш годыни до города Сичавы прыпав, Город Сичаву огнем запалыв И мечем исплиндровав.
(УкраТнськ народнi думи 1931: 189 (запис П. Кулша))
У варiантi думи в запис М. Цертелева про знищення Сорок, Сичави та Ясъ не говориться. Вказуеться лише на загальний факт завоюван-ня Хмельницьким Волощини та розчарування польського гетьмана: «То панъ Хмельницкш добре учинывъ: Польшу засмутывъ, Волошину побидывъ, Гетьманщину взвеселывъ!» (УкраТнськi народнi думи 1931: 189 (запис М. Цертелева)). Якщо у варiантах дум П. Кулш та С. Хв. Лшдфорс (РусовоТ) Василь Молдавський вiдповiдае на лист Богдана Хмельницького, то у варiантi М. Цертелева про це не згадуеться. Молдавський керманич звертаеться лише до Потоцького за допомо-гою, проте той вщмовчуеться. З приводу цього кторики зауважують, що Потоцький горiв бажанням помститися козакам, але не наважився це зробити через значш переваги вшськ Хмельницького i не ттьки. Зокрема, з лiвого боку вшська гетьмана прикривав Нечай. ^м того, допомога польського гетьмана Лупулу могла б загострити конфлкт з кримським ханом, адже саме в нього Потоцький перебував у полон 1648 р. Тому вш остер^ався повторно потрапити у немилкть татар. £дине, на що наважився польський гетьман, то це вщправити на Во-лощину кшноту тд проводом камшецького ротмктра Кондрацкого, який повернувся iз вщомостями про те, що козаки тшли на Молдавiю з волi татар (Грушевський 1996: 90). В думi ж зображуеться факт втечi полямв iз Сичави: «Тогды ляхи изъ города изъ Сочавы утика-лы, Василiю Молдавскому знаты давалы» (УкраТнськ народнi думи 1931: 189 (запис М. Цертелева)). У двох шших варiантах цiеТ думи у записах П.Кулш та С. Хв. Лшдфорс (РусовоТ), iз Сичави втiкали не лише поляки, але й iншi жителi цього мiста: Оттогди-то иныи Сичавци гетьмана Хмельныцького у вичы не выдалы; Уси до города Ясы повтикалы. (УкраТнськi народнi думи 1931: 90)
Такий факт втечЬ як i приТзд Василя Лупула до Ясси (колишня сто-лиця Молдавського князiвства), пiдтверджують й кторики. Цi подiТ е спiльними для вах трьох варiантiв думи «Про Молдавський похщ Хмельницького»:
То Василш Молдавськш до Ясъ прибувае,
Словами промовляе: «Гей вы Ясы мои, Ясы! Були есть бирзо красны, Давже не будете таки, Якъ прибудуть козаки»
(Украшськ народы думи 1931: 189 (запис М. Цертелева))
За кторичними оповщями Василь Лупул був у столицу але через наступ козацьких та татарських вшськ мусив покинути ÏÏ. 1снуе версiя й про те, що Хмельницький звелiв браславському полковнику Нечаю йти пiд Ясси, що вш i зробив. Почувши, що татарам прийшла допо-мога вщ козакiв, молдавський господар залишив Ясси та по'|'хав до Нямецького монастиря, звщки направив до татар поЫв з вiдкупом у 300 тис. левкових ефимюв (талярiв). За шшими даними - 180 тис. та 600 тис. талярiв (Костомаров 2004: 451).
Взявши вщкуп, татари тшли, спаливши разом iз козаками Ясси i Сичаву, замки i села Волощини. Якщо союзниюв задовольнив вщкуп, то Хмельницькому потрiбнi були полггичш гарант В цiй ситуацп Василь Лупул й погоджуеться видати свою дочку за молодого Хмель-ниченка. В народнш думi нi про факт вщкупу, «сватання» i татар знову ж таки не згадуеться. Увагу читачiв та слухачiв зосереджено на спу-стошеннi Хмельницьким молдавських земель, возвеличены образу гетьмана Хмельницького, не заглиблюючись в ^оричш подробиц та образи шших персонажiв. Та якщо проаналiзувати iсторичнi оповiдi тих чаав, то найбiльшого руйнування молдавським землям завдали не так украшськ вшська, як татарськi. Наприклад, посилаючись на польськ вiдомостi, а саме, лист Язлiвця вiд невiдомого з датою 24 вересня, М. Грушевський пише: «(Татари й козаки) Волоську землю огнем i мечем всю чисто спустошили, багато людей стинали, шкого не милували. Столичне мкто Ясси спалили так, що ттьки замок ли-шився та ктька церков. Сам господар ледве влк до лiсiв з дггьми, пославши наперед сво'| скарби. Був (тод^ у нього шведський посол i шляхтич польський, що вийшовши з неволi вщ татар прш'хав до Ясс - |'х господар попросив по'|'хати до калГи на трактати i просити за господаря, щоб бтьше Волощини не пустошили. Стала згода i замиренне на певних умовах: господар дав калзi 120 тисяч твердих талярiв, щоб вш уступився з Волощини, i одержавши сю суму, татари з Волощини тшли, але здобич забрали. Козакам з тих грошей шчого не дкталось, ттьки хто що зарвав. Татари небагато чоловЫв забрали, ттьки стинали; жшок забрали ттьки молодих. Волiв дуже багато вигнали, коней i барашв не багато брали - i тим баранам ноги ути-нали» (Грушевський 1996: 92). У Молдавському лггопиа теж вказано,
що В. Лупул був наляканий саме через спустошення татарами його володшь: «В большой тревоге и заботе оказался Василий воевода. А уж когда татары захватили монетный двор со всеми его денежными запасами, обуял его страх неописуемый. К тому же достались татарам и все его конюшни с лошадьми. .Дворец господаря, дворы боярские да и весь город менее чем за час обратился в пепел и дым. Но монастыри же устояли нетронутые, поскольку защитили их казаки Хмиля и не дали татарам на разграбление. Только в монастыре Трех святителей укрывшиеся за стенами его люди пострадали. Ибо, когда загорелось торговище от искр огненных, запылал и монастырь. И, спасаясь от пламени, бросились люди к калитке, что выводила на монастырский пруд, и там многих из них похватали в плен татары. Другие же, чтобы не попасть в плен и рабство, сами же в пруду утопились» (Костш 2014: 101).
З наведених прикладiв можемо зробити висновок про те, що украТнська сторона не так бажала збагачення, як гарантш вшськово-стратепчного спрямування, пов'язаних з особливостями географiчного розташування УкраТни, де були зосереджен основы вiйськовi дм (захщ УкраТни) та розташування кордоыв УкраТни з Рiччю Посполи-тою та ТТ союзником Молдавським князiвством. Разом з цим козаки на Сiчi дотримувалися кодексу лицарськоТ чесп, за яким виховували у собi героТзм, готовшсть боротися до загину за волю УкраТни, непо-хитну вiрнiсть принципам народноТ морали духовност та байдужсть до матер'шльного збагачення. УкраТнськ народы думи, а особливо героТчного циклу - яскраве пщтвердження цьому. Дума «Про Молдавський похщ Хмельницького» не е винятком. У зв'язку з цим, до-цшьно згадати й представнимв крамвськоТ кторичноТ школи та ТТ засновника Ю. Шуйського, ям були прихильниками угоди з УкраТною, вбачали в козацв потенцшних партнерiв, вказуючи за того на Тх духовш, моральн цшносп» (Би^бИ 1880).
Якщо у скороченому варiантi думи в запис М. Цертелева Василь Молдавський пише листи Потоцькому (мкто, з якого вш посилае ц листи, не зазначено) i вказуе на його байдужкть до проблем молдавських, то в наступних двох варiантах молдавський господар пише Тх з Хотина, тсля вщ'Тзду з Ясс. ОповщачЬ творц та виконавц дум емоцшно, розлого подають це звертання: Эй, Ивану Потоцькый, Кролю Полскый!
Ты-ж бо то на славнш Украини пъеш, гуляеш, А об мош ты прыгоди ничего не знаеш; Що-ж то в вас гетьман Хмелныцькый, русын,
Всю мою землю Волоську обрушыв,
Все мое поле копъем изорав,
Усим моим волохам, як галкам,
З плич головкы познымав;
Де буллы в поли стежкы, дорожкы,
Волоською кровъю повымощував;
Де булы в поли глыбокыи долыны,
Волоською кровъю повыповнював.
(Украшськ народы думи 1931: 190 (запис П. Кулш))
Щиркть почуття, любов молдавського керманича до свого народу, землi пщсилюе вживання здрiбнiло-пестливоï форми «з плич головкы познымав», просторово-часово!' модели що звужуеться вiд образу поля до стежки, дорожки, долини, що пщкреслюе !'х значення у житт Василя Молдавського. Як зазначають кторики, Василь Лупул звер-тався до польського гетьмана iз звинуваченнями, мовляв це Богдан Хмельницький i хан покарали його за те, що був надто прихильним до поляюв. М. Грушевський, посилаючись на вщповщш кторичш джерела, з цього приводу зазначае: «Наркав з великим жалем, що за свою зичливкть i прихильысть, котру свщчив полякам i козакам, невинно спала на нього ся вшна: що вш переховував у себе (поляюв) пщчас, коли вшна бушувала в державi короля, i поводився з ними з усякою людяыстю» (Грушевський 1996: 83). Натомкть в народнш думi Потоцький вщмовляе Василю Молдавському в допомозЬ вказуючи за того на причину тако'| вiдмови: Эй, Васылыю Молдавськый! Колы-ж ты хотив на свош Украини прожываты, Було тоби Хмельныцького у вичные часы не займаты; Бо дався мыни гетьман Хмелныцькый гаразд добре знаты: У першш войни На Жовтш Води
П'ятнадцять моих лыцарив стричав, -
Не велыкый им одвит оддав:
Всим, як галкам, с плич головкы поздыймав;
Трох сынив моих жывцем узяв,
Турському салтану в подарунок одислав;
Мене Йвана Потоцького,
Кроля Полского,
Тры дни на прыкови край пушкы держав, А ны пить мени, ны исты не дав. То дався мени гетьман Хмелныцькый гаразд добре знаты,
Буду його во вик вичный памятаты!
(УкраТнськi народнi думи 1931: 190 (запис П. Кулша)).
Хоча й добрi часи тодi були для молдавського та польського народу, i «земля Ляшская была вся в золоте, как говорится, а Молдова, 2обильная и скотом и лошадьми и медом, - все это ляхам давала, а от них наполняла кошельки золотом и серебром» (Костш 2014: 88), та все ж пропольська орiентацiя Василя Лупула, як бачимо, не стала виршальним у ршенш Потоцького.
В кшщвщ ж народноТ думи «Про Молдавський похщ Хмельницького» свщченням незаперечноТ мщЬ сили та звитяги козацтва е рядки:
Въ той часъ була честь, слава,
Войсковая справа!
Сама себе на смихъ недавала,
Непрiятеля пидъ ноги топтала!
(УкраТнськ народы думи 1931: 189 (запис М. Цертелева)).
Таким чином, в уснш народнш творчосп вщтворений багатовковий життевий досвщ народу, характер, його почуття та переживання. Завдяки порiвняльному аналiзу iсторико-документальних дослщжень, iсторич-них оповщей, версiй з лiтературно-художнiм аналiзом народного твору про похiд Хмельницького в молдавськ землi, ми по-шшому сприймаемо, оцiнюемо мотиви дiй та вчинюв героТв думи. Деякi iсторичнi факти в думi зовсiм не згадуються, як от участь татарського корпусу в походi на Молдав^, i це не випадково. Зокрема, композицшний закон вiдбору життево важливого матерiалу, свiдоме впорядкування компонентiв думи з щейною i художньою метою спрямоваш на виокремлення образiв Б. Хмельницкого та В. Лупула для того, щоб пщкреслити своерiднiсть Тх нацюнального характеру, увиразнити глибокi переживання за долю свого народу. На жаль, зважаючи на багатий iсторичний матерiал дум, такий iсторико-лiтературний аналiз думи проводиться вперше. Тому в подальшому необхiдно вводити в наукову практику такого роду порiв-няльний аналiз фольклорного матерiалу, адже це значно розширить сприйняття народних творiв, створить сприятливi умови в мiжетнiчному спiлкуваннi та працюватиме не на роз'еднання, а об'еднання народiв свггу на основi своТх питомо нацюнальних пiдстав.
Л1ТЕРАТУРА
Грушевський 1996 - Грушевський М. 1стс^я УкраТни-Руси: в 11 т. КиТв: Наукова думка, 1996. 12 кн. Т. 9. Кн. 1. 880 с.
Джеджула 1995 - Джеджула Ю. Таемна вшна Богдана Хмельницького: iсторико-документальна оповщь. К.: Молодь, 1995. 224 с.
Дробша 2014 - Дроб'!наЛ. Буковина пщ час молдавського походу Б. Хмельницького 1650 р.: проблема ситуацп в регюш. URL: http://www.pravoznavec. com.ua/penod/artide/48955/%CB#chapter (останнiй перегляд: 5.09.2018).
Качмарчик 1996 - Качмарчик Я. Гетьман Богдан Хмельницкий. Перемишль; Львiв: Друк. Василiян, 1996. 327 с.
Котов 2010 - Котов А. «Деза» зразка 1648 року // День. 2010. 2122 травня. С. 4.
Костин 2014 - Костин М. Летопись земли Молдавской. Кишинев: Б.и., 2014. 192 с.
Костомаров 2004 - Костомаров М. Богдан Хмельницький: 1сторична монографiя. Днтропетровськ: йч, 2004. 843 с.
ЛЬопис Самовидця 1971 - ЛЬопис Самовидця. КиТв: Наукова думка, 1971. 175 с.
ЛЬопис гадяцького полковника 1992 - ЛЬопис гадяцького полковника Григорiя Грабянки. КиТв: Т-во «Знання» УкраТни, 1992. 192 с.
Мурахов 2016 - Мурахов В. УкраТнсько-молдавсью полтичш вщносини в контекстi розбудови УкраТнськоТ нацiональноï держави в 50-х рр. XVII ст. // Плея: науковий вiсник. 2016. Вип. 115 (№ 12). С. 11-13.
Смолiй, Степанков 2003 - Смолiй В., Степанков В. Богдан Хмельницький. Ки'в: Видавничий дiм «Альтернативи», 2003. 400 с.
Суляк 2013 - Суляк С. Казак Андрей Суляк (к вопросу об участии выходцев из Молдавии в гайдамацком движении 1734 г.) // Русин. 2013. № 2 (32). С. 42-61.
Укра'шсью народш думи 1931 - Укра'шсью народш думи. Том другий корпусу. Тексти № 14-33 i вступ Катерини Грушевсько'. Харюв; Ки'в: Про-летар, 1931. 304 с.
Укра'нсью народш думи 2009 - Укра'нсью народш думи: в 5 т. / Упоряд.: Дмитренко М.К., Грица С.Й., Довженок Г.В., пер. Дмитренка М.К., Грици С.Й.; ст., ком., прим. Довженок Г.В., Ясенчук А.Ю., Шевчук Т.М., Шалак О.1., Пазяк Н.М., Юмакович I.I.; за заг. ред. Дмитренка М.К., Грици С.Й.; вщп. ред. Скрипник Г.А. Кив: 1МФЕ НАН Укра'ни, 2009. 856 с.
Чухлиб 2004 - Чухлиб Т. Отец «психологических войн» // День. 2004. 10 января. С. 3.
NagieLski 2002 - Nagielski M. Preobrazenia w armiikoronnej w dobiewatk z powstaniem B.ChmieLnickiego (1648-1654) // Miçdzy Zachodem a Wschodem. Studia z dziejow RzeczypospoLitej w epocenowozytnej / Pod red. J. Staszewskiego. Torun: Wyd. A. Marszatek, 2002. Р. 308-335.
Szujski 1880 - Szujski J. Historyi PoLskiej tresciwie opowiedzianej ksigg dwanascie. Warszawa: Gebethner i WoLff, 1880. 26 р.
REFERENCES
Hrushevsky, M. (1996) Istoriya Ukrayiny-Rusy: v 11 t. [The History of Ukraine-Russia]. Vol. 9 (1). Kyiv: Naukova dumka.
DzhedzhuLa, Yu. (1995) Taemna viyna Bogdana Khmel'nits'kogo: istoriko-dokumental'na opovid' [Bohdan Khmelnytsky's Secret War: A Historical-Documentary Story]. Kyiv: Molod'.
Drobina, L. (n.d.) Bukovina pid chas moldavs'kogo pokhodu B. Khmel'nits'kogo 1650 r.: problema situatsii v regioni [Bukovina during the Moldavian campaign B. Khmelnitsky of 1650: the situation in the region]. [Online] Available from: http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/48955/%CB#chapter (Accessed: 5th December 2018).
Kachmarchik, Ya. (1996) Get'man Bogdan Khmel'nitskiy [Hetman Bogdan Khmelnitsky]. Peremyshl-Lviv: Druk. Vasyliyan.
Kotov, A. (2010) "Deza" zrazka 1648 roku ["Desa" sample of 1648]. Den'. 21st-22nd May. p. 4.
Kostin, M. (2014) Letopis'zemli Moldavskoy [Chronicle of the Moldavian Land]. Chisinau: [n.d.].
Kostomarov, M. (2004) Bogdan Khmel'nits'kiy [Bogdan Khmelnytsky]. Dnipropetrovsk: Sich.
Szira, Ya.I. (1971) Litopis Samovidtsya [Chronicle of Samovydets]. Kyiv: Naukova dumka.
Grabyanka, G. (1992) Litopis gadyats'kogo polkovnika Grigoriya Grabyanki [Chronicle of The Hadiach Regiment Colonel Grigory Grabianka]. Translated from Old Ukrainian. Kyiv: Znannya.
Murakhov, V. (2016) Ukrains'ko-moldavs'ki politichni vidnosini v konteksti rozbudovi Ukrains'koi natsional'noi derzhavi v 50-kh rr. XVII st. [Ukrainian-Moldovan political relations in the context of the development of the Ukrainian national state in the 1650s]. Gileya: naukoviy visnik. 115 (12). pp. 11-13.
Nagielski, M. (2002) Preobrazenia w armiikoronnej w dobiewatk z powstaniem B. Chmielnickiego (1648-1654) [Transformations in the crown army in the early days of the rise of B. Khmelnitski (1648-1654)]. In: Staszewskiy, J. (ed.) Mi^dzy Zachodem a Wschodem. Studia z dziejow Rzeczypospolitej w epocenowozytnej [Between West and East. Studies in the history of the Polish-Lithuanian Commonwealth in the modern age]. Torun: Wyd. A. Marszatek. pp. 308-335.
Smoliy, V. & Stepankov, V. (2003) Bogdan Khmel'nits'kiy [Bogdan Khmelnitsky]. Kyiv: Al'ternativi.
Sulyak, S. (2013) Cossack Andrey Sulyak (regarding the part of native Moldavians in the Haidamak Movement of 1734). Rusin. 2 (32). pp. 42-61 (In Russian).
Anon. (1931) Ukrains'ki narodni dumi [Ukrainian national dumas]. Vol. 2. Kharkiv; Kyiv: Proletar.
Dmitrenko, M.K. & Gritsa, S.Yu. (eds) (2009) Ukrains'ki narodni dumi: v 5 t.
[Ukrainian national Dumas: In 5 vols]. Kyiv: NAS Ukraine.
ChukhLib, T. (2004) Otets "psikhologicheskikh voyn" [The Father of "Psychological Wars"]. Den'. 10th January. p. 3.
Szujski, J. (1880) Historyi Polskiej tresciwie opowiedzianej ksiqg dwanascie [The history of Polish twelve-story books]. Warsaw: Gebethner i Wolff.
Набок Марина МиколаУвна - кандидат фтолопчних наук, доцент кафедри мов-ноТ подготовки шоземних громадян Сумського державного университету (УкраТна).
Набок Марина Николаевна - кандидат филологических наук, доцент кафедры языковой подготовки иностранных граждан Сумского государственного университета (Украина).
Marina M. Nabok - Sumy State University (Ukraine).
E-mail: nabok.marinka@gmail.com
