CC BY
90
УДК 821.161.2-1(043)
Л. I. Магас
1СТОРИЧН1 ПОЕМИ 1ВАНА ФРАНКА РАННЬОГО ПЕР1ОДУ
ТВОРЧОСТ1
Стаття присвячена досл1дженню Iсторичних поем I. Франка раннього перюду творчост1 поета, розгляду його ставлення до Iсторичного минулого украгнського народу, до в1дображення д1йсност1 минулих чаЫв у вс1й гг складност1, у вс1й типовостг та р1зноб1чност1.
Клю^о^^ слова: Iсторична поема, кол1з1я, художне в1дображення, нацюнальна св1дом1сть, художня майстертсть.
Своерщним жанровим вщгалуженням лiро-еmчноi поеми кшця Х1Х - початку ХХ столггтя була юторична поема. Вона мала завданням розроблення сюжетсв з iсторичноi тематики. Це надавало специфiчного забарвлення подiям, характерам геро'1'в, вщтворенню побуту, звича'Хв тощо.
В iсторичнiй поем^ як i в будь-якому творi на iсторичну тематику, мала бути вщображена дiйснiсть минулих часiв у всш 1! складностi, рiзноманiтностi, у всш типовостi та рiзнобiчностi.
Зрозумшо, що не всi iсторичнi поеми зазначеного перюду вщповщали цим вимогам, але бшьшють з них справдi передав дух епохи, змальовуе характери в типових iсторичних обставинах, вщтворюе правдивi картини соцiального й нащонального життя народу.
Метою статтi е дослщження проблеми художнього вiдображення iсторичного минулого, яка була для укра'Хнських письменниюв кiнця Х1Х - початку ХХ столбя однiею з найактуальнiших.
До теми юторп Укра'Хни зверталися мало не вс проза'Хки, поети, драматурги останньо'Х чвертi Х1Х - початку ХХ столбя. Та це цшком зрозумiло. Важкий соцiальний i нащональний гнiт, який терпiв украХнський народ в умовах царсько'1 Росп та Австро-Угорсько!' iмперii, не знiмав з порядку денного визвольно'Х боротьби, що розгоралася з кожним десятил^тям з бшьшою силою. Маси пригнобленого трудящого люду прагнули волi, соцiальних i нацiональних прав.
Звертання до геро'Хчного минулого украХнського народу, особливо до зображення картин з життя Запорозько'1 Оч^ боротьби й звитяг запорозьких козакiв було не лише пщнесенням патрютично'Х гордостi украХнського народу, але й протиставленням геро'Хчного минулого важкш соцiальнiй дiйсностi. Твори укра'Хнських письменниюв на iсторичну тематику активiзували сощальш прагнення украХнського народу, будили його нащональну свiдомiсть, що i визначае актуальшсть дослiдження.
Проте, якщо з одного боку, в творах на юторичну тематику письменники, змальовуючи минуле украХнського народу, намагались осмислити юторичну дiйснiсть з соцiального погляду, на перший план висували питання визвольно! боротьби народу, описували геро'Хчш поди й постав минулого, то з шшого - непомiрно iдеалiзували старовину, старосв^сью звича'Х, життя i побут козаюв, зображували картини гармони та едносп мiж рiзними в сощальному планi прошарками козацтва.
Гостро виступав проти iдеалiзацii iсторичних фактiв, зокрема князiвсько-дружинного побуту, переобтяження творiв мiфологiею, казками та повiр'ями I. Франко в однш з перших сво'Хх критичних праць «Слiвце критики» (1876).
Дещо пiзнiше, в передмовi до повют «Захар Беркут», поет ч^ко визначив суспiльне й художне завдання автора iсторичного твору. На думку поета, юторичний твiр мае вартють лише тодi, коли його основна щея може захопити сучасних живих людей, тобто коли сама вона жива i сучасна. Саме тодi написане буде справжнiм реалiстичним твором мистецтва.
Слщ вiдзначити, що вже в статп «Сшвце критики» I. Франко ставить висок вимоги до художньо'1 майстерностi в творах на юторичну тематику - послiдовностi й природносп розвитку характерiв, психолопчнох вмотивованосп вчинкiв i поведiнки персонаж1в, сюжетнох довершеностi твору тощо. Всiх цих iдейно-художнiх передумов створення реалiстичного твору на юторичну тему поет послщовно дотримувався в свош власнiй творчш практицi.
Як вiдомо, поеми I. Франко почав писати дуже рано. Першi спроби в цьому жанрi були саме творами на юторичну тематику. Молодий письменник розпочав 1х у кшщ
1875 - навесш 1876 р. Мова йде про незакшчену поему «Ольга» та початок поеми «Самшло Юшка». Дослiдник ранньо'1' творчостi I. Франка С. Щурат слушно пiдкреслив, що в цей час молодий поет ще перебував у полош пануючих в тогочаснш Галичинi лiтературних традицiй «москвофшв» i народовцiв, якi пропагували псевдоромантичне оствування минулого Кшвсько!' Русi та козаччини. Уже в середиш 1876 р. I. Франко ближче стае до потреб народу, до його коршних штереав. Його бшьше починае щкавити сучаснiсть, i поет вiдходить на якийсь час вщ юторичнох тематики. Згадаш поеми залишаються незакiнченими.
Проте вже в раннш незакiнченiй поемi «Ольга» та в поемi «Бунт Митуси» проступають тi риси поетично'1' майстерностi, якi пiзнiше у бшьш розвиненому виглядi стануть домiнуючими для багатьох етчних поезiй I. Франка.
У поемi «Ольга» автор спробував змалювати характери древлянського князя Мала, його дружинника Ратислава, кшвсько'1' княгиш Ольги. Це живi люди з плот i кровi. Вони державш мужi, яким вручена доля народiв, вони вирiшують державнi справи. I водночас 1м притаманнi чисто людсью пристрастi, в поведiнцi виявляються лише 1'м властивi iндивiдуальнi нахили i звички. 1хня мова, жести розкривають особливостi iхнiх натур.
Поет вводить у тканину твору юторичний колорит, що дае уявлення про побут, звича!, вiрування, забобони давнiх слов'ян. У творi виступае вiщун Ямедик, який пророкуе майбутню долю древлянам. Згадуються поганськi божества Дажбог, Св^овид, Вальгалi та iн. Проте I. Франко не переобтяжуе твiр мiфологiчним матерiалом, витримуе ту художню мiру, яка робить фольклор необхiдним творчим компонентом, котрий допомагае розкрити задум твору.
Варто вщзначити також, що I. Франко дуже тонко, ненав'язливо, зумiв провести в творi глибоку патрютичну щею про необхiднiсть загального об'еднання народу перед лицем небезпеки шоземного вторгнення й закабалення чужинцями, потребу стояти на смерть за волю i незалежшсть Батьювщини.
Звичайно, в творi наявна романтизацiя геро!в, гiперболiзацiя iхнiх позитивних якостей, дшсш iсторичнi особи iдеалiзуються автором.
Якщо в поемi «Ольга» iсторичний матерiал та iсторичнi особи цiкавили I. Франка ще в основному як тло, на якому вш будував сво! романтичш образи, якщо в сюже^ згадано! поеми любовна колiзiя вiдiграе чи не найiстотнiшу роль, то в двох поемах
1876 р. - «Бунт Митуси» та «Хрест чигиринський» - бачимо значний поступ в художньому осмисленш юторичних подш, в реалiстичному висвiтленнi фак^в вiтчизняноi iсторii.
Використавши iсторичне свщчення Галицько-Волинського лiтопису про
непiдкорення Митуси князю Данилов^ який наказав зв'язати спiвця i привести його на розправу (а точшше, iнтерпретацiю ща теми у вiршi М. Костомарова «Ствець Митуса»), I. Франко будуе цiлком оригшальну композицiйно поему «Бунт Митуси», де основну увагу придшяе соцiальному змiстовi дiяльностi славетного спiвця. Митуса постае у поемi не як гордий бунтар-одинак, незадоволений приниженням власно'1' пдносп вiльного спiвця, придавлений владою i силою князя, а як представник гнобленого народу, виразник його протесту проти сваволi й гшту князiвськоi верхiвки. Суть конфлiкту мiж стваком Митусою та князем Данилом передае дiалог четвертого роздiлу поеми:
«Загоршьче ти безумний! - рiк Князь Данило стваку -Ти ще грозиш? Ти ще почуеш мщь Справедливостi тяжку.
Чим твою ненависть ми Заслужили, що гонив ти нас, Наче лютих духiв тьми?»
«Княже, не мене питай про се, А волiв би допросить Мшони костей, кровi й слiз. Ще вам того не досить?
Запитай неволю, у яку Через вас народ попав! Селам i мютам зруйнованим Те питання ти постав!»
«Ти слший? Чи ж я зробив те зло? -Знов спитав Данило-св^, -Чи ж не знаеш, як старався я О добро вах з юних .тт?»
На життя славетне йшло; А як людовi живеться з тим, Не в догад тобi було». [1, с. 452] Цей конфлшт не мiг мати мирного виршення - зiткнулись два рiзних погляди, два рiзнi свiтогляди - народу i його визискувачiв. Ствець Митуса гине вiд катiвського меча, але тсня його, палка дума про волю живе серед народу.
Уже в цш раннш поемi I. Франко прагне повно змалювати характери, психологiчно вмотивувати вчинки персонаж1в.
Так, Лан Данилович, пiдручний боярин Данила, змальований у поемi не лише як довершений психолопчно образ пщступного зрадника, який ставить пастку Митуа, допомагае розправитись над ствцем, хоч той колись врятував йому життя, а й як певний сощальний тип, якому власш iнтереси, штереси феодалiв, дорожчi нiж моральнi обов'язки щодо рятiвника.
Цiльним i незламним у сво'1'х переконаннях змальований у поемi Митуса. Вiн знае, що його чекае смерть, але смшиво й твердо кидае у вiчi тирановi-князевi важкi слова народного обвинувачення. «Можеш ти мою пролити кров, але не з^неш мiй ум!» -
заявляв ствець Даниловi.
У сощальному висвiтленнi подае I. Франко юторичний переказ про битву мiж Наливайком i поляками пiд Чигирином у 1596 р. в поемi «Хрест чигиринський».
Керiвник польського шляхетського вшська, коронний гетьман Жолкевський, виступае в поемi як зарозумiлий, пихатий, жорстокий ворог. Вш наказуе на пострах козакам виставити три шибеницi з написом: «Се жде бушивниюв». Наливайко ж радить сво'Хм во'Хнам поставити хрест з написом: «Мир мирним! На враждущих сам Бог i хрест його».
Поет тдкреслюе, що саме впевненють у справедливостi боротьби проти поневолювачiв i визискувачiв, нестримна жага волi допомагають козакам перемогти ^зне пансько-польське вiйсько.
1нтерес до в^чизняно'Х юторп не згасав у письменника впродовж усього життя. Тому образи, характери, створеш ним у повютях, драмах, поемах на iсторичну тематику, не лише вщображали певне юторичне i соцiальне середовище, а й вщбивали розумiння письменником процесу юторп, його оцiнки. Iсторичнi факти, поди, дiяльнiсть iсторичних осiб поет бачив завжди i як художник, i як iсторик-дослiдник.
В iсторичному минулому I. Франка щкавили насамперед найяскравiшi сторiнки, перiоди зламiв в юторп народiв, найвiдповiдальнiшi моменти, коли нестримно вирують людськi пристрастi, стикаються найрiзноманiтнiшi психологiчнi та соцiальнi типи i суспiльнi прошарки, найглибше розкриваються людсью характери. Боротьба з половцями, протистояння давшх русичiв татаро-монгольськiй навалi, визвольна вшна украХнського народу пiд проводом Богдана Хмельницького та iншi важливi моменти юторп стали матерiалом для сюжетсв повiстей i поем I. Франка. Художньо опрацьовуючи саме такий матерiал, вважав поет, можна «блиснути яскравим реалiзмом».
Пiсля написання повют «Захар Беркут» (1892) I. Франко, як свщчить листування i архiвнi матерiали, особливо зацiкавився iсторiею визвольно! вiйни 1648-1654 рр. Письменник планував створення драматично!' трилогп про Богдана Хмельницького, про що вш писав у лисп до М. Драгоманова вщ 14 сiчня 1893 року. Це був великий задум i щодо кiлькостi охоплюваного матерiалу, i щодо його художнього осмислення.
Письменник хотсв створити, як частини трилогп, драми «Жовтi води», «Берестечко», «Смерть Богдана» i до трилогп долучити з часом драму «1ван Богун». У цих творах вiн мав за мету показати рiзнi сощальш групи тогочасного украХнського суспiльства - шляхту, селян, мщан, козацтво, торпвщв тощо, 1хш вiдносини мiж собою. Поет хотсв дати художнiй аналiз обставин полiтичних i психологiчних, створити справжню «драму, т. е. одно цше, органiчне дiйство, а не ряд сцен, заповнених полiтичними тирадами» (2, стор. 472). Вш тдкреслював, що ця драма мала б сучасний штерес. На жаль, в силу рiзних обставин I. Франковi не пощастило здiйснити свiй творчий задум. Збершся лише уривок трилогп «Пролог», з якого можна скласти уявлення, як будувався б твiр в цшому.
Проте праця I. Франка з вивчення i творчого освоення матерiалiв про добу визвольно! вшни украХнського народу пiд проводом Богдана Хмельницького не була даремною. Письменник створив на цьому матерiалi щкаву i оригiнальну поему «На Святоюрськш горi» (вперше надрукована у збiрцi «Iз днiв журби», 1900).
В поемi зображенi подп одного дня - 30 жовтня 1655 р. На цей час козацью загони Богдана Хмельницького разом з росшськими вшськами тд командуванням Бутурлша розбили польсько-шляхетську армiю бiля Городка i вступили в околицi Львова. Польський король, що втик у Сшез^, прислав Хмельницькому дарунки та облесливi листи, закликаючи до злагоди й миру. Промова Богдана Хмельницького,
звернена до посшв польського короля Яна Казимiра, становить змiст твору.
Композицшно поема «На Святоюрськiй горЬ> е фактично монологом. Лише перший роздш, що вводить читача в д^ поеми, е, так би мовити, пейзажно-психологiчним iнтер'ером.
Слщ звернути увагу, що цей монолог мае сво'1 особливостi. На вщмшу вiд монологiв в поемах I. Франка «Страшний суд», «Смерть Каша», де переважно даеться самохарактеристика. Саморозкриття героя твору, монолог у поемi «На Святоюрськш горi» побудований дещо шакше. Вiн, сказати б, внутршньо драматизований. То вiн звучить як дiалог (герой говорить i за шшого), то як авторська ремарка-характеристика подш збоку, то як спокшна епiчна оповiдь.
Ось Богдан Хмельницький у монолозi нiбито заступае свого ствбесщника посла Любовицького, переповiдае змют його висловлювання. В устах гетьмана промова польського посла набирае шшого штонацшного i смислового забарвлення, бо Хмельницький, знаючи справжню цшу облесливих сшв ворога, кепкуе з нього, висловлюе свш гнiв i обурення.
А в шшш частинi монологу Богдана Хмельницького показано стан посла, коли викрито його пщступшсть, коли гетьман вщверто сказав йому, що поряд з листом вщ короля до нього, посол Любовицький везе королiвське послання до татарського хана iз закликом напасти на козаюв. Тут I. Франко устами героя дае наочний психолопчний малюнок:
Ти поблщ? Тремтиш? Не бшся!
Знаю, добре знаю вас!
Се е школа езуггська! [1, с. 229]
Або ще:
Морщиш брови? Зцшив зуби? [1, с. 228]
Розглядаючи юторичш поеми кшця XIX - початку ХХ столбя, та юторичш поеми I. Франка зокрема, слщ зазначити, що вони за своею поетикою i художньо-стилютичними особливостями близью до етчних фольклорних творiв - дум, iсторичних пiсень тощо. Iсторико-героiчний матерiал, теми герохчного минулого Украши, традицп iсторичного фольклору, що вщбились певним чином у поемах цього жанрового рiзновиду, спричинили тяжшня цих творiв до зразкiв герохчного епосу. Епiчне начало вiдчуваеться тут i в сюжетних побудовах, i в змалюваннi образiв та характерiв, i в поетицi взагалi.
Етчний розмах поем виявляеться передусiм у гiперболiзацii герохв, 1'хшх вчинкiв, подiбно до того як це робиться в народних думах чи юторичних тснях.
Так, в епiчному ореолi подано, наприклад, Богдана Хмельницького в розглянутш вище поемi I. Франка «На Святоюрськш горЬ». Вiд проймаючого погляду гетьмана не сховаеться жодна потаемна думка посшв польського короля; смшиво викриваючи 1хш чорнi помисли, Богдан Хмельницький примушуе 1х блщнути й тремтiти.
Проте тенденцii до етчносп не витiсняють i лiричного начала в iсторичних поемах, що йде також вщ народних зразюв. М. Рильський вказував свого часу, що лiричнi елементи, якi старовинш кобзарi називали «жалощами», дуже сильно виявлеш в украхнських думах. Саме щ традицiйнi лiричнi елементи перейняли юторичш поеми (в своерiднiй, звичайно, штерпретацп).
Не позбавленi iсторичнi поеми i драматичних елементiв, що йдуть вщ драматизму самих творiв, вщ драматичних колiзiй, що вiдображали реальну дшсшсть.
Варто зазначити, що обсягу запропонованох роботи недостатньо для детального розгляду поем I. Франка на юторичну тематику у ва перюди творчостi поета, це вимагае подальшого дослiдження.
Список використано1 л1тератури
1. 1ван Франко. Твори: у 20 т. Т.11 / 1ван Франко. - К. : Держлггвидав Украши,
1955.
2. Каспарук А. А. Украшська поема кiнця Х1Х - початку ХХ столбя / А. А. Каспарук. - К.: Наукова думка, 1973. - 248 с.
Стаття надшшла до редакцп 08.04.2014 L. I. Magas
IVAN FRANKO'S HISTORICAL POEMS OF EARLY PERIOD OF
CREATIVITY
Article is devoted to the Franko's historical poems of the poet's early period of creativity, analyzing his attitude to the historical past of the Ukrainian people, a reflection of reality of times past in all its complexity, in all typicality and versatility.
Franko has made the most significant contribution to the development of art historical themes concerning the ideological wealth, maturity and perfection of realistic images of skill in the construction of plots. This applies to his prose, drama, poetry, and particularly poems. Therefore, considering the Ukrainian historical poems of the late XIX - early XX century, it is primarily to be stated in Franko's poems.
The epic sweep of poems hyperbole turns primarily on the characters and their actions, just as it's done in ballads and folk songs.
The author trends not to displace epic and lyric poems in early history, which is also on people's designs. M. Rylsky once pointed out that the lyrical elements that ancient minstrels called «compassion» are strongly detected in Ukrainian thoughts. These traditional lyrical elements are borrowed from the historical poem (in the original interpretation).
Historical poems contain dramatic elements that come from dramatizm of his works, of dramatic conflicts that reflect reality.
It should be noted that the scope of the proposed work is not enough for a detailed consideration of Franko's poems on historical themes in all periods of his poetry and it requires further study.
Keywords: historical poem, collision, artistic expression, national consciousness, artistic skill.
УДК 821.161.2-92» 18'19»(045) I. В. Мельничук, М. М. Хорошков
ЕВОЛЮЦ1Я ДИСКУРСУ УКРАШСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ У ПУБЛЩИСТИЩ К1НЦЯ XIX - ПЕРШО1 ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Стаття присвячена осмисленню iсторюсофських та культуролог1чних погляд1в 1вана Нечуя-Левицького та Юрiя Липи, оприлюднених у публщистищ вiдповiдно юнця Х1Х - першог половини ХХ ст. Основна увага зосереджена на еволюци уявлень про народ, народтсть, нацю, процес нащетворення та wтори державностi, особливостi украгнськог культури, задекларованих обома письменниками у свогх працях. Попри приналежтсть митщв до, сказати б, рiзних культурно4сторичних епох автори статтi намагаються реконструювати тягл^ть украгнського нацюнального самоусвiдомлення, яке пройшло wторичний шлях вiд формулювання тези про культурну окремштсть народу до деклараци полтичног та державног незалежностi. Публщистичт виступи I. Нечуя-Левицького та Юрiя Липи - яскравi репрезентанти
