CC BY
49Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальная коммуникация». Том 21 (60). 2008 г. №1. С.338-343.
УДК 070
1НТЕРНЕТ ЯК ТЕХНОЛОГ1Я ФОРМУВАННЯ ГРОМАДСЬКОТ ДУМКИ: СОЦ1АЛЬНО-ПСИХОЛОГ1ЧН1 РЕСУРСИ
Пет рунько О.В.
1нст ит ут сощально! т а полiт ично! психологи АПН Укра!ни, м. Кт'в
1нтернет розглядаеться як шновацшне мед1а; альтернативне сощальне середовище життед1яльносп сучасного людства; новгтня шформацшно-комушкативна технолопя впливу на громадську думку в умовах мед1асуспшьства. Анал1зуються сощально-психолопчш ресурси 1нтернету як технологи формування громадсько! думки.
Ключов1 слова: 1нтернет, мед1а, мед1асуспшьство, 1нтернет-середовище, 1нтернет-технологп
Пост ановка проблемы т а ii акт уальнют ь. Майже одночасно i3 своею появою 1нтернет впевнено запанував не лише в шформацшно-комушкативному, а й у загальному сощальному просторi життедiяльностi людства. Перебування i дiяльнiсть людей у створеному за допомогою 1нтернет-технологш вiртуальному свт спричинили появу нових феноменiв: „мережевого" мислення, „мережево!" культури, „мережевих" комушкацш, „мережевих" спiльнот, а також „мережевих" людей Homo virtualis, життя i професiйна дiяльнiсть яких вiдбуваються бшьше у цьому вiртуальному свiтi, шж у свiтi реальному [5]. Створений засобами 1нтернету, первинно штучний вiртуальний свiт став для багатьох з них „реальшшим за саму реальнють" [2; 4]. У зв'язку з цим розгляд 1нтернету лише як сучасного, шновацшного медiа видаеться нам надто спрощеним i поверхневим. 1нтернет - це не лише певний проспр iнформацil. Це принципово шший, додатковий вимiр соцiального життя людей, сощальне середовище, яке мае сво! ресурси, культуру, норми i правила взаемодп тощо i становить серйозну альтернативу традицшним, давно i добре вщомим, „справжнiм" соцiальним середовищам.
Ниш дедалi очевиднiшим стае те, що 1нтернет - i як медiа, i як альтернативне соцiальне середовище юнування сучасного людства - мае величезш технологiчнi, соцiально-психологiчнi й iншi ресурси. Дискурси „безмежно! свободи" (вщсутносп будь-яких кордонiв i обмежень), „демократичносп", „ресурсоспроможностi", „довiри" тощо, якi неодмшно „розгортаються" навколо 1нтернету, викликають повагу до нього i пiдтримують його авторитет. Це дае тдстави розглядати 1нтернет не лише як чинник впливу на громадську думку, а як сучасну i самодостатню технологiю li формування й реформування, а отже, привертае увагу сощальних психологiв (як дослiдникiв сощального життя людей i суспiльств) i соцiальних технологiв (як активних i зацiкавлених його конструкторiв).
Мет а ст ат т i: розглянути соцiально-психологiчнi ресурси 1нтернету як технологи формування громадсько! думки.
Дослщж ення проблеми. За формальним визначенням, що зафiксоване 24 жовтня 1995 р. Federal Networking Council USA, „1нтернет - це глобальна шформацшна система, частини яко! лопчно взаeмопов'язанi одна з одною за допомогою унiкального адресного простору, заснованого на протоколi IP, здатного тдтримувати зв'язок з iншими IP-сумiсними протоколами, що забезпечуе i робить доступним публiчний i приватний комунiкацiйний сервю високого рiвня" [7]. На наш погляд, ключовим у даному визначенш е поняття „система", яке вщображае глибинну i принципову сутнiсть 1нтернету. З погляду сощально! психологи, 1нтернет е не лише високотехнологiчною техшчною системою. Передусiм це система сощальна, в якiй першiсть мае „людський чинник", а li функцiонування i розвиток вiдбуваються за вiдомими сощально-психолопчними закономiрностями. Як належить соцiальнiй систему вона е, по-перше, вiдносно автономною, самодостатньою, здатною до самооргашзаци, самоврядування й самовщтворення. По-друге, ця створена у вiртуальний спосiб соцiальна система виникла i функцiонуе в межах реально! сощально! системи (соцiуму) i знаходиться у мiцному системному зв'язку з нею (як окремий життево важливий орган вщносно автономно функцюнуе в тiлi людини, але штучно перерваний зв'язок мiж ними означае кризу або й смерть оргашзму).
Таким чином, 1нтернет, який первинно замислювався як iнформацiйна система, неначе „перерю" сам себе. Феномен 1нтернету вразив не лише масову, а й наукову свщомють: спрямованими „на випередження" ефективними технологiями, величезним ресурсним потенцiалом, тим, як докорiнно вш змiнив уявлення про масовi комушкаци i як стрiмко випередив ус iншi засоби зв'язку. Нинi традицшш ЗМ1 (зокрема, телебачення i преса) роблять посилання на 1нтернет, оскшьки вважають, що це додае 1м авторитету в очах аудитори, засвщчуе !х компетентнiсть, „сучаснiсть", „гарний тон".
Нетипове для науковщв афективне ставлення до 1нтернету виявляеться в незвичному для них „ненауковому", метафоричному дискурс щодо його визначення („вiртуальний свгг", „кiберпростiр", „глобальне село", „всесвiтня мережа", „всесвггня Павутина", "шостий океан", „ноосфера, омрiяна фiлософами", „безкiнечна вiдкрита книга", „техшчне диво", „теxноновотвiр", „конструктор людських вщносин", „iнкубатор президентiв" i т.д. i т.п. За цими метафорами iмплiцитно проглядаються уявлення про 1нтернет: 1) як штучно створений за техшчних засобiв вiртуальний свiт, що е альтернативним свггу реальному; 2) як сощальний простiр свiтового масштабу, середовище спiльного iснування i взаемодп людей; 3) як теxнологiю з конструювання соцiальниx вiдносин, людських думок i поведiнки; 4) як джерело („вщкриту книгу") iнформацil. Тож можна говорити про три важливi сощальш його функц^:
1) 1нтернет - як альтернативне, сучасне i майже щеальне медiа, яке уможливлюе практично безпроблемний, мобшьний обмiн iнформацiею в штерактивному (онлайновому) режимi, або в режимi „включення";
2) 1нтернет - як альтернативне ^ртуальне, але таке, що практично стало реальним) i майже щеальне соцiальне середовище, увщповщнене з основними цiлями, потребами, штересами аудитора та можливостями для !х реалiзацil);
3) 1нтернет - як щеальна (результативна) мегатехнологiя з формування громадсько1 думки не лише користувачiв 1нтернету, а й тих, хто перебувае в спiльних комунiкативних мережах з ними, i зрештою для суспшьства в цiлому.
1нтернет, як медiа, iстотно i вигiдно вiдрiзняеться вiд традицiйних ЗМ1, по-перше, якiсно новими способами збору, оргашзацп i збереження шформацп, подруге, невичерпними, шким i нiчим не обмеженими можливостями з оперативного шформування сво!х користувачiв практично з ушх питань, по-трете, безмежними можливостями для реалiзацil якiсно ново!, штерактивно1 комушкаци. Не випадково вiн посiв важливе мюце в нацiональних iнформацiйних просторах практично ушх кра1н свiту. 1нтернет активно формуе порядок денний, а разом з цим i свщомють людей, а його аудиторiя с^мко зростае. У зв'язку з цим телебачення, яке дос практично не мало конкурента на ринку мас-медш, опинилося в незвичнш для себе ролi наздоганяючого. I хоч допоки йому все ще належить першють в iнформацiйному просторi, а його аудиторiя поки що е бшьшою, нiж аудиторiя 1нтернету, проте часи його гегемона назавжди минули. Ниш телебачення змушене в умовах жорстко1 конкурентно1 боротьби змагатися за свою аудиторда з бiльш сучасним суперником - 1нтернетом. Воно запозичуе в 1нтернет технологи з налагодження дiалогу i зворотнього зв'язку з аудиторiею, але його можливостi в цьому ютотно обмеженi об'ективними (технiчними) i суб'ективними (психологiчними) чинниками, i тому щ спроби часто виглядають досить штучними. Наприклад, коли телевiзiйний ведучий закликае телеглядачiв: „Телефонуйте нам просто зараз, ми у прямому ефiрi!", то це зовсiм не означае, що зателефонують саме тi, кого порушене питання найбiльше турбуе, чия думка мае сощальну цiннiсть i могла б отримати резонанс у сустльства По-перше, телеглядач, який е „пасивним" за визначенням, не звик до тако1 форми взаемодп з телебаченням i не поспiшае щось змiнювати. По-друге, пiсля кiлькох невдалих спроб зв'язатися з телеоператором вш, як правило, облишае цю щею. По-трете, як свiдчать данi масових опитувань, бiльшiсть глядачiв не довiряють анi телебаченню, анi „прямим ефiрам", вважаючи !х черговою „виставою" (або й „шдставою", як це бувае в багатьох в^оринах i телешоу), а тому - через спричинену негативним досвщом недовiру i через сформовану телебаченням пасивнють - вони не включаються в не1, як у подда, а просто за нею спостертають. По-четверте, кiлькiсть дзвшюв i тип реципiентiв, що телефонують, iстотно залежать вiд авторитета телекомушкатора тощо. Отже, iнтерактивна комунiкацiя, яка становить головний принцип оргашзацп шформацшно-комушкативного простору в 1нтернет i е для нього природною й ефективною, на телебаченш впроваджуеться з ускладненнями i виконуе там допомiжну роль.
Принципово по^зному розв'язуються в 1нтернет i на телебаченнi питання про створення сукупного тексту, формування порядку денного, авторсью права, авторитети та деяю iншi. У створеннi сукупного 1нтернет-тексту i формуваннi порядку денного в 1нтернет iнiцiатива належить не окремим авторам, в чшх руках
знаходяться матерiальнi й адмiнiстративнi ресурси (i ними „замовляеться музика"), а величезнш кiлькостi рiвноправних авторiв (без вшових, соцiальних, ресурсних та шших обмежень). При цьому бiльшiсть спiвавторiв 1нтернет-тексту можуть залишатися анонiмними. Створений в такий спосб 1нтернет-текст i сформульований стльними зусиллями аудитори порядок денний вщзначаються: 1) оперативнiстю i динамiчнiстю; 2) плюралiзмом, незалежнiстю вщ „формату"; 3) узгодженням з штересами i потребами аудитори; 4) точшшою репрезентацiею iснуючих у суспiльствi проблем; 5) споживанням i керованютю в режимi реального часу (Realtime management); 6) здатшстю пiдтримувати безперервний множинний дiалог усiх з усма; 7) створенням вiдчуття причетностi до особливо! 1нтернет-спшьноти; 8) високим потенщалом довiри; 9) здатнiстю викликати вщчуття самостiйностi i „неманшульованосп" тощо. Головним авторитетом в 1нтернет е сам 1нтернет, i вiн iстотно потюнив усi iншi - авторитет держави, влади, шших медш, iнститутiв соцiалiзацi!, сiм'!, книги тощо. Усе це створюе високий потенцiал залучення до 1нтернету i дае пiдстави розглядати його як ушкальне середовище, в якому можлива реалiзацiя принципово нових сощальних зв'язкiв i моделей комушкаци, яю, на думку В. Бебика, сприяють вiдкритостi i демократизаци сустльства [1].
1нтернет-середовище мае свою культуру, яка за рядом ознак нагадуе культуру постмодерну, про яку говорили М. Фуко, Р. Барт, Ж. Бодршяр, П. Бурдье i яку А. Моль називае „моза!чною" [6]. „Моза!чшсть" характерна i для телебачення, однак телебачення все ж бшьше тяжiе до традицшних, створених гумаштарною культурою форм. Продуковане телебаченням знання е вщносно структурованим i цшсним, а пропонований ним порядок денний часпше намагаеться повернути глядачiв у просоцiальне, санкцiоноване державою русло (через висвгглення сощально-полiтичних подш державного значення у випусках новин, культурно-просвггницью програми тощо). Натомiсть культура 1нтернету i розмiщенi там знання е значно бшьш множинними, фрагментарними, не узгодженими мiж собою i складаються не з понять, а з вiзуальних символiв i метафор. Це спричинюе перебудову пiзнання i свщомосп, появу нових (вiртуальних, але не менш реальних) спiльнот (1нтернет-комьюнiтi, за М. Кастельсом) [4]. 1нтернет-спшьноти, об'еднанi спiльними мережами i стльними штересами, взаемодiють i цшком комфортно почуваються в штучно створеному вiртуальному середовищi, яке задовольняе майже вс !х потреби. Можливiсть перебувати одночасно в двох середовищах - реальному i вiртуальному, з одного боку, розширюе перспективи для „свщомих" користувачiв, а з другого боку, розширюе можливостi для манiпулювання свщомютю iнших, менш свiдомих користувачiв, i це маншулювання в Iнтернет-середовищi е значно бшьш прихованим i витонченим [3].
Визначення 1нтернету як сощального середовища дае пiдстави говорити про притаманний йому, як будь-якому середовищу, потенщал впливу на тих, хто в ньому перебувае. Визначення його як технологи („know how") дае тдстави говорити про високу ефективнють цього впливу.
За свiтовою тенденщею, в усiх кра!нах свiту розвиток 1нтернету вiдбувався в напрямах: 1) вщ середовища спiлкування вузького кола фахiвцiв до засобу масово! комушкаци в свггових масштабах; 2) вщ сховища i джерела iнформацi! до потужно!
технологи впливу на формування громадсько! думки не лише Iнтернет-користувачiв, а й населення в цшому. Так, в 1992 р. укра!нський 1нтернет виокремився як самостшний сегмент шформащйного ринку. Згодом, коли вггчизняна 1нтернет-аудиторiя сягнула за швмшьйона i почала становити комерщйний i полiтичний iнтерес (що збтаося з парламентськими виборами 2002 р.), 1нтернет став апробуватися як чинник впливу на громадсьюсть з метою формування полггичних i електоральних и уподобань. Президентська кампанiя 2004 р., на думку В. Зливкова, „увшшла в юторда як перемога новггшх iнформацiйних технологiй над адмiнiстративним ресурсом" [3]. Впровадження 1нтернет-технологш з метою управлшня громадською думкою активно здшснювалося й пiд час парламентських виборiв 2006 р.: в Iнтернетi з'явилися новi молодiжнi сайти („Вшьний молодiжний портал", „Молодь дie", „0бирай-2006" тощо) та 1нтернет-проекти („1деальна кра!на", „Електронна демократiя", „Знаю" та iн.), як не лише iнформували, а й активно залучали користувачiв до полггичного життя. А нинi практично кожна полггична сила намагаеться пiдтримувати зв'язок з потенщйним електоратом в режимi он-лайн. Могутнiй потенцiал 1нтернету як сощально! технологи в Укра!ш допоки залишаеться не реалiзованим, проте темпи, якими вш „включаеться" в нащональний iнформацiйно-комунiкативний простiр, i реальна вщдача вiд цього включення дають тдстави думати, що скоро кра!на стане свщком його сили i впливовосп.
Як висновки зазначимо:
1. 1нтернет являе собою створену у вiртуальний спосiб вiдносно автономну соцiальну систему, яка юнуе в межах реально! сощально! системи (сощуму) i знаходиться у системному зв'язку з нею. Системними ознаками 1нтернету, як сощально! системи i сощального середовища е, з одного боку, безмежна свобода, абсолютна безконтрольшсть, фактична некерованiсть ззовш, а з iншого - висока ресурсоспроможнють, самодостатнiсть, здатнiсть до самовпорядкування, самовщтворення i самовiдновлення.
2. 1нтернет мае ознаки соцiального середовища, яке задовольняе бшьшють iнтересiв i потреб користувачiв, в тому числi й потребу в сощальнш активностi, i тому становить серйозну (i часто бшьш прийнятну) альтернативу традицшному сощальному середовищу. Це спричинюе високий потенщал залучення i впливу на користувачiв i тих, хто знаходиться в спшьних з ними соцiальних мережах.
3. Первинно задуманий як новггне медiа класу „хайтек", 1нтернет не лише „приню з собою" новi ефективнi i майже не придатш для наслiдування iншими медiями шформащйно-комушкативш технологi!, а й став справжньою мегатехнологiею впливу на громадську думку у свгговому масштабi.
Список лггератури
1. Бебик В.М. 1нформац1йно-комун1кац1йний менеджмент у глобальному суспшьств1: психолог1я, технологи, техшка пабл1к-рилейшинз: Монограф1я. - К.: МАУП, 2005. - 440 с.
2. Войскунский А.Е. Актуальные проблемы психологической зависимости от Интернета // Психологический журнал. - 2004. - № 1. - С. 90-100.
3. Зливков В. Психолопя перемоги: вiртуальнi та реальнi чинники // Соцiальна психологiя. - 2005. -№ 3 (11). - C. 33-42.
4. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. Пер. с англ.
- М.: ГУ ВШЭ, 2000. - 608 с.
5. Кириллова Н.Б. Медиасреда российской модернизации. - М.: Академический Проект, 2005.-400 с.
6. Моль А. Социодинамика культуры - М.: Прогресс, 1973. - 408 с.
7. Основные понятия и определения прикладной интернетики.
- http://www.nbuv.gov.ua/ texts /libdoc/ 01nsaopi.htm.
Пет рунько О.В. Интернет как технология формирования общественной мысли: социально-психологические ресурсы
Интернет рассматривается как инновационное медиа; альтернативная социальная среда жизнедеятельности современного человечества; новейшая информационно-коммуникативная технология влияния на общественное мнение в условиях медиаобщества. Анализируются социально-психологические ресурсы Интернета как технологии формирования общественного мнения.
Ключевые слова: Интернет, медиа, медиаобщество, Интернет-среда, Интернет-технологии
Petrunko O.V. The Internet as technology of formation of public thought: socially-psychological resources
Internet is considered as innovation mеdiа; as alternative social environment for life-made of modern people; as modern information and communication tеchnology of the influence to public opinion in media soriety. The social-psychology resources of the Internet as a made public opinion tеchnology is studied.
Key words: Internet, mеdiа, mеdiа soriety, Internet environment, Internet tеchnologies
Пост упила до редакци 04.09.2008 р.
