ВНУТРІШНІ ТА ЗОВНІШНІ ФАКТОРИ ГАЛЬМУВАННЯ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА: ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ У СВІТОВОМУ КОНТЕКСТІ
У статті визначено внутрішні та зовнішні фактори гальмування розвитку інноваційного підприємництва в Україні та досліджено засоби їх протидії у розвинених країнах.
Ключові слова: інноваційне підприємництво, фактори гальмування розвитку, стимулювання інноваційного підприємництва.
В статье определены внутренние и внешние факторы торможения развития инновационного предпринимательства в Украине, а также исследованы средства их противодействия в развитых странах.
Ключевые слова: инновационное предпринимательство, факторы торможения развития, стимулирование инновационного предпринимательства.
The paper defines the essence of internal and external factors that retard development of the innovative entrepreneurship and studies the means of their countering in advanced countries.
Keywords: innovative entrepreneurship, factors that retard development, the innovative entrepreneurship stimulation.
Посилення глобалізації світової економіки стимулює країни до активної участі в інноваційних процесах. Виникає необхідність ґрунтовного удосконалення державної інноваційної політики, що має бути направлена на підвищення конкурентоспроможності інноваційного підприємництва України на міжнародній арені, оскільки саме інноваційне підприємництво виступає одним із факторів економічного зростання та сприяє розвитку національної економіки. На жаль, у документах державного значення практично поза увагою залишаються процеси розвитку в Україні інноваційного підприємництва як явища та фактору впливу на інноваційний розвиток економіки.
Проблематика сучасного розвитку інноваційного підприємництва в різних аспектах розглядається в працях вітчизняних та іноземних вчених, зокрема Б. Лундвала, Б. Санто, Дж. Стігліца, Ю. Бажала, В. Базилевича, З. Варналія,
A. Гальчинського, В. Гейця, О. Жилінської, В. Зянька,
B. Осецького, І. Павленко, Д. Черваньова, А. Чухна та ін.
Незважаючи на численні дослідження теоретичних і практичних аспектів цієї проблематики, саме фактори гальмування розвитку інноваційного підприємництва є недостатньо дослідженими у науковій літературі.
Основною метою статті є визначення зовнішніх та внутрішніх факторів гальмування розвитку інноваційного підприємництва, а також дослідження засобів їх протидії у розвинених країнах.
За чинним законодавством, інноваційним вважається підприємство, що розробляє, виробляє та реалізує інноваційні продукти й (або) продукцію чи послуги, об-
Перш ніж охарактеризувати фактори гальмування розвитку інноваційного підприємництва, необхідно дати визначення цьому поняттю. Фактори гальмування розвитку - це сукупність чинників, які прямим чи опосередкованим способом впливають на інноваційне підприємництво, сповільнюючи його розвиток. Інноваційне підприємництво - це спеціалізована форма підприємницької діяльності, мотивована бажанням привласнення інноваційної квазіренти, що полягає у цілеспрямованому пошуку неусвідомлених потреб та створенні, виробництві та реалізації нової, у тому числі наукоємної, продукції інвестиційного та кінцевого споживання, або задоволенні існуючих потреб шляхом створення кращих за своїми властивостями продуктів чи поліпшення процесів [4, с. 314]. На відміну від провадження суб'єктом господарювання інноваційної діяльності, якому притаманний випадковий, несистемний характер, інноваційне підприємництво вирізняє тривалість існування, регулярність, системність організації інноваційних процесів, складовою яких є дослідження і розробки (ДіР), комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності (ІВ) через механізм ліцензійних угод та подальша капіталізація ІВ. Головною ланкою інноваційного підприємництва є інноваційне підприємство, яке перебуває під постійним тиском окремих ланок зовнішнього та внутрішнього середовища (див. табл. 1).
сяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % від його загального обсягу продукції і (або) послуг [6].
© Прилуцька І., 2012
Таблиця 1
Зовнішнє та внутрішнє середовище інноваційного підприємства*__________________________
Внутрішнє середовище Зовнішнє середовище прямої дії Зовнішнє середовище опосередкованої дії
У Цілі. У Постачальники. У Стан економіки.
У Завдання. У Споживачі. У Міжнародні події.
У Люди. У Закони. У Традиції.
У Технологія. У Нормативні акти. У Віросповідання.
У Структура У Конкуренти У Населення.
У Науково-технічний прогрес.
У Партії.
У Культура
* Розроблено автором.
Зовнішнє середовище інноваційного підприємства -це сукупність об'єктів та умов, з якими воно взаємодіє безпосередньо та які воно повинне враховувати. Для визначення елементів зовнішнього середовища та полегшення обліку їх впливу на інноваційне підприємство зовнішні фактори поділяють на дві групи: середовище прямої та опосередкованої дії [3, с. 54]. До основних опосередкованих зовнішніх факторів гальмування розвитку інноваційного підприємництва можна віднести:
■ структурна деформованість економіки України, домінування в ній сировинних галузей і галузей з низьким рівнем обробки, які природно мають порівняно низький потенціал інноваційної активності й ефективності, однак пріоритет державної фінансової підтримки надається саме цим галузям, куди вкладається до 70 % бюджетних коштів, зокрема в паливну промисловість і чорну металургію - понад 50 %;
■ подальше відставання України у технологічному розвитку від розвинених країн світу;
■ погіршення інноваційної культури суспільства;
■ нестабільна політична ситуація в країні;
■ неспроможність країни сплачувати борги Міжнародному Валютному Фонду;
■ наслідки світових кризових явищ на економіку країни;
■ залежність України від паливних ресурсів інших країн;
■ міграція носіїв приватного інтелектуального капіталу закордон у зв'язку з низькою платоспроможністю вітчизняних організацій.
До основних зовнішніх факторів прямого впливу можна віднести:
■ відсутність законодавчого механізму дієвого захисту інтелектуальної власності, а також об'єктивної інформації про наявний інтелектуальний потенціал країни;
■ неузгодженість законодавства в інноваційній сфері насамперед з корпоративним, інвестиційним, податковим, соціальним законодавством;
■ непослідовність дій держави щодо підтримки суб'єктів інноваційної діяльності;
■ ігнорування чинних норм законодавства та призупинення дій статей законів, які стосуються фінансової підтримки інноваційної діяльності;
■ відсутність ефективної законодавчої бази для розвитку інноваційного підприємництва;
■ низькі державні витрати на науку та техніку, на проведення ДіР;
■ недостатнє економічне стимулювання інноваційної діяльності та відсутність державної підтримки інноваційних структур;
■ недостатня нормативно-правова урегульованість питань розвитку інноваційної інфраструктури та трансферу технологій;
■ заорганізованість процедури державної реєстрації, ліцензування, сертифікації, системи контролю та дозвільної практики, регулювання орендних відносин;
■ несформованість загальнодержавної інфраструктури інформаційного забезпечення інноваційної діяльності;
■ відсутність належного інвестування та венчурного фінансування для здійснення масштабних технологічних змін;
■ безсистемність та непослідовність у реалізації державної інноваційної політики;
■ практично відсутній попит на високотехнологічну вітчизняну продукцію на внутрішньому й особливо зовнішньому ринках у зв'язку з низькою конкурентоспроможністю багатьох інноваційних розробок та орієнтацією українських підприємств на традиційні схеми виробництва і ринки збуту. На жаль, нині в Україні експорт високо-технологічної продукції серед загального обсягу експорту не перевищує 7-9 %, у той час як у розвинених країнах він складає 25-30 %, а в деяких країнах більше 60 %;
■ неадекватність існуючої системи організації виробництва та рівня менеджменту завданням інноваційного розвитку;
■ невелика кількість партнерів у інноваційній сфері;
■ неможливість протидіяти іноземним конкурентам, що створює бар'єри входу інноваційного підприємства на міжнародні ринки.
Внутрішнє середовище інноваційного підприємства - це комплекс ситуаційних факторів, що формуються і контролюються керівництвом та змінюються під впливом зовнішнього середовища і процесів, що відбуваються всередині організації [4, с. 53].
Основні внутрішні фактори гальмування розвитку інноваційного підприємництва такі:
■ відсутність ефективної системи підвищення кваліфікації та досвіду організації роботи працівників в умовах інноваційного розвитку;
■ відсутність бажання підприємців брати на себе ризики щодо створення нового продукту, процесу, чи поліпшення існуючих, а також щодо економічної, соціальної та моральної відповідальності за їх кінцевий результат у зв'язку із низькою підтримкою підприємців з боку органів влади;
■ незадовільний стан виробничого апарату більшості галузей, що зумовлено зношеністю основних засобів;
■ недостатність уваги зі сторони вітчизняних підприємців формуванню ефективних структур, що спеціалізуються на зборі, зберіганні та обробці науково-технологічної та економічної інформації з метою її оперативного використання;
■ вимушеність більшості вітчизняних підприємців при вирішенні питань інноваційного розвитку розраховувати в основному на власні фінансові ресурси. Як державні, так і недержавні фінансові інституції в Україні дуже слабко орієнтовані на інвестування інновацій.
На сучасному етапі глобалізації та розвитку міжнародних відносин у світі дедалі вагомого значення набуває високий рівень національного інноваційного потенціалу, прогресивність застосування технологій та їх ефективність. Про науково-технічний розвиток України можна говорити лише спираючись на практичний досвід економічно розвинутих країн, що йдуть попереду в науково-технічному прогресі. Тому необхідно звернути увагу саме на те, як розвинені країни протидіють гальмуванню розвитку інноваційного підприємництва. Досвід цих країн засвідчує виску ефективність державної моделі інноваційного розвитку та втручання держави в інноваційні процеси. Уряди європейських країн застосовують наступні заходи для підтримки інноваційного підприємництва [7]:
а) законодавче забезпечення функціонування інноваційного підприємництва;
б) захист конкурентного середовища інноваційного підприємництва;
в) захист об'єктів прав інтелектуальної власності;
г) стимулювання інноваційного підприємництва до комерціалізації інтелектуальної власності шляхом:
■ прямого фінансування (на створення нової продукції та технології; на технічну експертизу проектів);
■ надання державних дотацій (на підвищення кваліфікації науково-дослідного персоналу; на інвестування у ДіР під час придбання патентів і рухомого майна; комунальній владі на створення технологічних центрів);
■ надання державних субсидій (венчурному бізнесу на розширення зовнішньоекономічної діяльності; на різні види управлінської допомоги; на проведення ДіР нових видів продукції; на реалізацію проектів промислових досліджень; підприємствам на освоєння нової техніки та технології);
, пільгового оподаткування (зниження ставок податків на прибуток; виключення з прибутку, що оподатко- вується, поточних видатків на ДіP; відсутній податок на оренду для венчурних фірм; зменшення податку на прибуток для організацій з цінними паперами венчурних структур; податкові пільги у випадку купівлі передової технології; пільговий податок для новостворених ком- паній; податкова знижка на приватні інвестиції у ДіP);
, пільгового кредитування (на розвиток венчурних фондів; на технологічні нововведення; малим та серед- нім фірмам, що вступають у промислову кооперацію з іншими; на модернізацію підприємства);
, страхування коштів венчурних фірм, використання системи страхування кредитів;
, прискореної амортизації та інших амортизаційних пільг;
, створення фондів для впровадження інновацій з урахуванням ризику;
, зниження державного мита для індивідуальних винахідників;
, безкоштовного ведення діловодства за заявками індивідуальних винахідників, безоплатних послуг патен- тних повірених;
, спрощеної процедури державної реєстрації, ліцензування, сертифікації, системи контролю та дозвільної практики, регулювання орендних відносин інноваційно- го підприємництва.
Отже, підводячи підсумки дослідження, варто наго- лосити на тому, що для ефективного розвитку іннова- ційного підприємництва зовнішніх факторів гальмуван- ня прямого та опосередкованого впливу має бути у де- кілька разів менше, аніж виявлено автором під час дос- лідження. Це означає, що в Україні інноваційне підпри- ємництво страждає саме від поганого стимулювання його розвитку з боку держави, уряд якої не може ефек- тивно розпоряджатися ресурсами країни, впроваджува- ти відповідні закони, які б регулювали інноваційну сферу належним чином та відповідали вимогам сьогоден- ня. Для ліквідації прогалин у правовому полі регулю- вання інноваційного підприємництва та вдосконалення правовідносин першочерговим завданнями має бути розробка та ухвалення сучасної Концепції розвитку ін- новаційного підприємництва, а також законів, спрямо- ваних на врегулювання правових питань стосовно охо- рони прав на наукові відкриття, венчурного фінансу- вання та інвестування, промисловому використанні інновацій, кооперації в дослідженнях, розробках та промисловому використанні інновацій та ін. Необхідно звернути увагу на заходи стимулювання інноваційного підприємництва у низці європейських країн та перейня- ти їх досвід, який може бути спрямований на забезпе- чення випереджального розвитку високотехнологічних та наукоємних галузей економіки України.
Отримані результати дослідження є підґрунтям для подальших розробок рекомендацій щодо покращення механізму державного регулювання інноваційного підп- риємництва в Україні.
1. Жилінська О. І. Венчурные фонды как инвестиционные посредники /
О. И. Жилинская, А. Н. Букало // Инновации. - 2G11. - № G6 (1б1). - С. 354G. 2. Жилінська О. І. Комерціалізація наукових і технічних знань у контексті інституційного підходу / О. І. Жилінська // Формування ринкової економіки в Україні. - 2G1G. - № 21. - С. 167-179. 3. Зянько В. В. Інноваційне підприєм- ництво : сутність, механізми і форми розвитку : [монографія] / В. В. Зянько. - Вінниця : УНIВЕPСУМ Вінниця, 2GG8. - 397 с. 4. Міждисциплінарний словник з менеджменту : навч. посіб. / [за ред. Д. М. Черваньова, О. І. Жилінської]. - К. : Нічлава, 2G11. - 624 с. б. Осецький В. Л. Політика держави у сфері інно- ваційного розвитку / В. Л. Осецький, О. В. Катигробова // Матеріали V міжнародної науково-практичної конференції "Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття : загальнодержавні, галузеві та регіо- нальні аспекти", 13-14 травня 2G1G р. - Полтава : PВВ ПУЕТ, 2G1G. - Ч. 2. - С. 24G-242. б. Про інноваційну діяльність : Закон України від G4.G7.2GG2 № 4G-IV // Офіційний вісник України. - № 31. - 16.G8.2GG2. - С. 145. 7. Adam Szirmai. Entrepreneurship, Innovation, and Economic Development / Adam Szirmai, Wim Naude, and Micheline Goedhuys. - Oxford University Press, 2G11. - 276 p.
Над і йшла до ред к оле г ії 10 .11. 11