CC BY
7
4. Петров Г. И. Отлучение Л. Н. Толстого от церкви / Г И. Петров. - М. : Знание,
1978.
5. Шарп Д. Ненасильственная борьба: лучшее средство решения острых политических и этических конфликтов / Д. Шарп // Этическая мысль : науч.-публицист. чтения. - 1991 / общ. ред. А. А. Гусейнова. - М. : Республика, 1992.
НЕНАСИЛЬСТВЕННАЯ ПОЛИТИКА: УТОПИЯ ИЛИ РЕАЛЬНОСТЬ ДЛЯ УКРАИНЫ?
Громыко О. В., Семенов С. С.
Рассмотрены основные положения ненасильственной политики, пути разрешения политических конфликтов, исключающие насилие как метод, а также влияние религии на проведение ненасильственной политики в переходный период Украинского государства. Проанализирована проблема построения взаимоотношений между властью и оппозицией, роль последней в демократическом обществе.
Ключевые слова: ненасильственная политика, политический конфликт, оппозиция, демократия.
FORCIBLE POLICY: IS IT UTOPIA OR REALITY FOR UKRAINE?
Gromuko O. B., Semenov S. S.
The major regulations of forcible policy, ways of resolution of political conflicts eliminating as a method, and also influence of religion on the conduct offorcible policy in a transition period of the Ukrainian stature considered in the article. The problem of construction of mutual relations between power and opposition, the role of opposition in democratic society is analyzed.
Key words: forcible policy, political conflict, opposition, democracy.
УДК 130.2-057.68
М. В. Триняк, кандидат педагопчних наук, доцент
ШТЕРКУЛЬТУРНА I ТРАНСКУЛЬТУРНА СКЛАДОВ1 1ДЕ1 УН1ВЕРСИТЕТУ
Розглянуто трансформаци iде'i Утверситету в теоретичнт i практичнт пло-щинах. Визначено спiввiдношення мiж й ттеркультурною i транскультурною скла-довими. Розкрито перспективу класичного утверситету, який втрачае сощальну i культурнурелевантностi через свою обмежену здаттсть до ттеркультурног кому-
72
© Триняк М. В., 2010
ткацп. Утверситет доби модерну за сучаснихумов трансформуеться у вiртуальнuй утверситет, який вiдповiдаереалiям мережевого суспыьства.
Ключовi слова: iдея Ушверситету, ттеркультурна комуткащя, транскультур-тсть, глобалiзацiя, духовне виробництво, iдея Свропи.
Актуальтсть проблеми полягае в тому, що вдея Ушверситету е одшею з центральних щей захщно! культури. Звернення до не! багатьох генерацш фшософ1в, педагопв 1 культуролопв, не кажучи вже про сошально-полггачш дослщження, е симптоматичним, адже ця щея - один з ор1ентир1в суспшьно-го розвитку, а тому потребуе уточнения засадничих сенав, анал1зу !х сошаль-но! релевантности Криза сучасного ушверситету як освиньо! шституцп е одшею з першорядних проблем у фшософсько-освгтньому дискурс сьогоден-ня. Отже, при визначенш як зовшшшх, так 1 внутршшх передумов ще! кризи необхщно виявити не тшьки трансформацп вде! Ушверситету в цшому, а й п, що вщбуваються в Г! складових, адже сама ця щея мае багатор1вневу структуру, а ГГ р1зн1 аспекти - ввдповщно р1зн1 репрезентаций
З огляду на це основною метою дано! статт е виявлення взаемоввд-носин м1ж штеркультурною та транскультурною складовими ще! Ушверси-тету в р1зних шторичних 1 соцюкультурних контекстах на баз1 1сторико-фшософського, системно-теоретичного та культурно-антрополопчного анал1з1в, що, у свою чергу, е передумовою для визначення сошально! 1 культурно!' перспектив ушверситету як освггнього шституту в добу глобал1зацп духовного виробництва. Застосування системно-теоретичного шдходу Н. Лумана дае змогу розглянути щею Ушверситету як самореферентну со-шальну систему, способом юнування яко! е комушкащя. За Н. Луманом, суспшьство, його велик! 1 мал1 шдсистеми е комушкашями. «Система сус-пшьства, - пише вш, - складаеться з комушкацш, не юнуе шших елеменпв будь-яко! шшо! субстанцп, кр1м комушкаци» [8, с. 12]. Сам Н. Луман усшш-но застосував цю методолопю при аналiзi «досввду поводження з ушверси-тетами» [9, с. 100-102]. Отже, у цш статтi iдея Ушверситету розглядати-меться передусiм як штеркультурна i транскультурна комунiкацii. Але це не виключатиме звернення до фшософсько-антрополопчних та культуролопч-них розвiдок в означенш тематичнiй площинi.
Слiд зауважити, що розгорнутий аналiз 1де! Ушверситету широко подано в сучаснш фшософськш думцi. Тут треба передуСм назвати працi К. Ясперса, Т. Парсонса, В. Андрущенка, М. Зубрицько!, С. Клепка, К. Корсака, М. Култаево!, Л. Навроцького, С. Пролеева. Але у численних працях, присвячених вде! та дiйсностi Унiверситету, зазвичай залишаються за межами дослвдження и iнтеркультурний та транскультурний аспекти. Це пояснюеться тим, що цi аспекти сприймаються або як очевиднiсть, або як контекст, котрий не береться до уваги. Останне притаманне феноменолопчним дослвдженням
ще! вде!, де все зайве береться в дужки, але критерп тако! «зайвосп» лиша-ються занадто суб'ективними. Через це змютовш та структурнi трансформа-цп утверситету як ще! та як реально юнуючого освiтнього iнституту за умов посилення штеркультурно! комушкаци у духовному виробницга залишають-ся проблемою, що потребуе докладного аналiзу. Розглянемо дещо детальшше методологiчнi засади такого аналiзy
Передусiм потребують розрiзнення модерна i постмодерна модифтацп ще! Унiверситету, де принципово вiдрiзняються спiввiдношення мiж и штер-культурною i транскультурною складовими, тобто мiж вiдповiдними комуш-кащями. У добу становлення модерну транскультуршсть ще! Унiверситету посилюе И контрфактичнють (докладнiше про це див. [6, с. 31-33]). Це сприяе конструюванню ново! освиньо! реальностi, центром яко! стае унiверситет. У певному сенсi можна навiть говорити про екстериторiальнiсть ще! Ушвер-ситету, бо всюди, де вона присутня, конституюеться новий освiтнiй i соцю-культурний проспр, у центрi якого знаходиться емпiричний вищий навчальний заклад з мгаею, що перевершуе прагматичнi цш та намiри, конструюючи нову педагопчну i культурну реальнiсть, основною ознакою яко! е транскуль-турнiсть. Дж. Ньюмен, спостерiгаючи у Х1Х ст. щ тенденцп, зауважував: «Ушверситет - це мюце взаемодi!, де збираються студенти з усiх куточк1в свпу, зацiкавленi у найрiзноманiтнiших дiлянках знань. Мати найкращих по-всюди - неможливо, заради них сл1д податися до великого мюта чи торговель-ного центру... Так вже повелося, що велич i цiлiснiсть завжди йдуть у парi; однiею з передумов досконалостi е iснування центру. I таким центром... е ушверситет» [4, с. 44].
Кампуси, ушверситетсьш мiста, якi закладаються у модерну добу, е своерщними транскультурними просторами, де життетворчють здiйснюеться за моделями, яш вiдрiзняються в1д взiрцiв, освячених традищею. Вони несуть на собi вiдбиток космополiтизму з просвiтницькою риторикою. Лептимащею такого космополiтизму багато дослщнишв того часу вважали метафiзичну мюш i покликання унiверситету як такого, а саме: автономш розуму. Як за-значае С. Пролеев, за модерно! доби автоном1я унiверситету отримуе мiцну та продуктивну культурну форму. Вш пiдкреслюе: «Модерний унiверситет -основна суто культурна (тобто духовна) шститущя розвитку нацiонального життя, формування ново! якостi людей для цього життя» [6, с. 34]. Але парадоксом цього процесу, який, сприяючи розвитковi нацiонального життя, переводить його на наднацюнальний рiвень, треба вважати конституювання iнте-грованого освiтнього простору, основною характеристикою якого стае транскультуршсть. Тут слщ звернути увагу на суттевий внутршнш зв'язок iде! Унiверситету та ще! Свропи. Указуючи на принциповiсть цього моменту, Ортега-ьГассет засв1дчуе еднiсть принципу автономи розуму та европейсько! ще!. Наведемо його аргументац1ю: «Свропа - це штелект, розум. Це справдi 74
дивовижне обдaрyвaння, дивовижне, бо eдине, що yсвiдомлюe влaснi обме-ження, а вiдтaк випробовye, до яко1' ж мiри розум e нaспрaвдi розумним! Цей дар, що вмie стримyвaти сам себе, реaлiзyeться в нayцi» [5, с. 104].
Говорячи про £вропу, Ортегa-i-Гaссет мав на yвaзi не геогрaфiчний простiр, а ту соцюкультурну реaльнiсть, яка конститyюeться, або точнiше, мae конституюватися, через втшення у життя просвiтницькиx вдей. «Звщси, -пiдкреслювaв вiн, - та вторична вaжливiсть, що мae нагадати yнiверситетy про його найголовшше завдання - "освпу" людини: це вш мae навчати ïï всieï культури ïï часу, вiдкривaти для не1' з яснiстю i точшстю величезний сучасний свiт, в який ïï життя мae вклинитися, щоб стати автентичним... Я зробив би стрижнем Унiверситетy й yсieï освгги "факультет культури"» [5, с. 98]. Тобто йдеться про транскультурну комушкацш, без якоï' неможлива не тшьки робота, а нaвiть i створення згадуваного контрфактичного «факультету культури».
Говорячи про «факультет культури» як серцевину щеального ушверси-тетського простору, Ортега-ьГассет привертae увагу до цивiлiзaцiйноï мiсiï' yнiверситетy, яка, з одного боку, полягae у розвитку людськоï цившзацп, а з другого - у наведенш мостiв мiж рiзними нaцiонaльними культурами, якi також роблять свiй потужний внесок до ^eï мiсiï. Унiверситет yможливлюe iнтеркyльтyрнy комушкацш в принципово шший спосiб, н1ж це вiдбyвaeться у свiтi повсякденносп. На цю комушкацш впливають конкретш кyльтyрнi контексти, де здiйснюeться дyxовне виробництво. Вони e також культурно-aнтропологiчними передумовами розгортання iнтеркyльтyрноï комушкацп у ситyaцiï' трaнскyльтyрностi.
У дослiдженняx змiстy iдеï Унiверситетy екзистенщально-антро-полопчного напряму основний акцент зосереджyeться як на метaфiзичномy визнaченнi покликання вчителя та учшв, так i на формуванш aкaдемiчноï' спiльноти. Одним з першиx на взaeмозв'язок обоx циx моментiв вкaзye К. Ясперс, який пiдкреслюe: «Ушверситет зводить разом людей, яш дослвджу-ють наукове тзнання i живуть дyxовним життям. Первюний сенс "ушверси-тас" як стльноти yчнiв i вчителiв так само важливий, як i сенс yнiверсaльноï' eдностi науки. В iдеï Ушверситету лежить завдання постiйного налагодження ввдносин, якi б наближували до об^днання у цiле» [7, с. 134]. Вщносини мiж представниками рiзниx культур налагоджуються передyсiм через iнтеркyль-турну комyнiкaцiю. Це e притаманним як для середньовiчного yнiверситетy, так i для його модерноï модифiкaцiï. У межax iнтеркyльтyрноï' комyнiкaцiï', що здiйснюeться в освiтньомy просторi, вiдбyвaeться конституювання тieï' рольо-воï реaльностi, яка притаманна yнiверситетy. Викладач i науковець у своeмy гaбiтyсi зберiгaють вщбиток нaцiонaльниx культур, але домiнyючими рисами цього габггусу e трaнскyльтyрнi xaрaктеристики, якi визначаються культурою наукового знання.
Антрополопчний вимiр культури наукового знання е принциповим для конституювання унiверситету. Аналiзуючи цей процес, Р. Шпхве зауважуе, що «дисциплтарну форму та ii субдисциплiнарнi продовження дуже швидко розбивають нацiонально обмеженi рамки науково! комуткацп. Незупинна поступальна пролiферацiя все нових i нових communities (спшьнот - англ.) науковцiв зi все бiльше предметно визначеними спецiалiзацiями реорганiзують соцiальний i когнiтивний проспр науки у спосiб, який е несумюним з нацю-нальним вщмежуванням наукових спiльнот. Розпад проблемного поля науки, що здшснюеться на цш основi, унеможливлюе встановлення релевантних i необх1дних колегiальних вiдносин у нацюнальних контекстах науки. Виникае свiтова scientific community (наукова спiльнота - англ.), li не слiд розумiти... як реальну соцiальну спiльноту, де ус ii члени подiляють нормативнi i когт-тивнi засновки, якi радше треба описувати, звертаючись до ii внутршньо! диферентацп» [12, с. 133].
Поява тако! свггово! спiльноти е симптоматичною у багатьох сенсах. Так, по-перше, вона свщчить про шновацп, що вiдбуваються у сферi наукового виробництва, в глобальних мережах якого створюються вiртуальнi науковi та освгтш спiвтовариства. По-друге, вони вказують на змши, що вiдбуваються в постсучасних освишх iнституцiях. Зазначаючи цю обстави-ну, М. Квек пише, що «у сво!й сучаснiй формi Унiверситет - дитя модерну; вш старiе разом з ним, щораз чутливiший до полiтично-економiчних, со-шальних трансформацiй, як i зрештою будь-який шший (модерний) заклад» [2, с. 281]. Симптоми старшня класично! ще! Унiверситету виявляються у невiдповiдностi ii сенсiв новим реалiям, коли наука i освiта у своему розви-тку намагаються вийти за ri органiзацiйнi меж1, якi залишилися у спадок вiд гумбольдтiанського проекту реформування унiверситету. Негативнi на-слiдки реалiзацil цього проекту ще у минулому столiттi вiдзначав Ортега-i-Гассет.
Як уже зазначалося, щея модерного утверситету сформувалася пiд впливом нiмецькоl класично! фшософп. Прояв нiмецько! ментальностi су-часнi дослiдники вважають суттевою вадою европейських унiверситетiв. Так, Ортега-i-Гассет, незважаючи на те що вiн сам здобув освпу в Нiмеччи-ш, писав: «Одна iз справ, яш Gвропi необхiдно здiйснити, - це звшьнити сучасну науку вiд !! винятково нiмецьких наростiв, ритуалiв i манiй та дати волю ii ютотним складовим» [5, с. 100]. Це слушне зауваження вказуе на те, що класична !дея Утверситету в сучасних контекстах розкривае прихований в нш асиметричний iнтеркультурний дiалог, який згодом постае у виглядi транскультурного наративу i сприймаеться як такий. Цьому сприяла над-мiрна фiлософiзацiя наукового виробництва в ушверситеп. На це, зокрема, вказуе В. Лепешз. Вiн констатуе: «Одна з головних рис шмецького утверситету - це провщна роль у ньому найрiзноманiтнiших рiзновидiв фшософи
життя; вона звшьняе окремi дисциплши вiд нагально! проблеми змютотво-рення. Iсторiю нiмецького унiверситету можна, мабуть, написати як iсторiю про те, як фiлософiя втратила свое значення, а фшософський факультет -свою функщю» [3, с. 220].
Альтернативою шмецькш моделi унiверситету е американський уш-верситет, органiзований на кшталт велико! фабрики, де поточно виробля-ються i впроваджуються в життя знания. Мгая унiверситету тут визначаеть-ся не метафiзично, а прагматично з огляду на корисшсть вищо! освiти i науки. Як стверджуе М. Богачевська-Хомяк, «пересчш американцi став-ляться до вищо! освiти з неприхованою домшкою недовiри... Однак дедалi все бiльша кiлькiсть професiй вимагае ступеня вищо! освiти. Маемо ще один парадокс сучасностi: чим бшьшим е розвиток науки, тим сильшшою е !! критика» [1, с. 20]. Функцюнальна ефективнiсть американського ушверси-тету забезпечуе йому можливiсть штеркультурно! комунiкацii як у горизонтальному, так i у вертикальному вимiрах унаслiдок його структурно-оргашзацшно! та свiтоглядно-орiентацiйноi вiдкритостi. Якщо у шмецькому унiверситетi домiнувала фiлософiя життя, визначаючи логiку наукового ви-робництва та стилi життетворчостi академiчноi спiльноти, то в американ-ському суспiльствi цю саму роль виконують прагматизм i утилiтаристська етика. Можна погодитися з М. Богачевською-Хомяк, яка вщстоюе таку думку: «Формули успiшностi ушверситету немае. Можемо, однак, визначити складники, що спрацьовують, принаймнi подекуди i для декого:
1. Свобода наукового пошуку i слова.
2. Охочi та цiлеспрямованi студенти.
3. Чесна й ефективна адмiнiстрацiя.
4. Прозорi фiнаиси.
5. Вiдкритiсть до свпу» [1, с. 23].
Але американська модель ушверситету, як i европейська, переживае кризу. Виходи з кризового стану можна шукати ззовнi або зсередини вде! Унiверситету та його реальность Ортега-i-Гассет одним iз шляхiв подолання кризи сучасного унiверситету вважав активiзацiю внутрiшнiх резервiв кла-сично! моделi: «Помiркувавши над тим, якою мала б бути мгая Ушверситету, i побачивши особливий синтетично-систематичний характер його культурних дисциплiн, подивiмося, в який спосiб ми переходимо до широких перспектив, виходячи за меж1 чисто! педагогiки, i побачимо в ушверситетськш iнституцi! орган порятунку для само! науки» [5, с. 101]. Якщо перекласти цю настанову на мову сучасного фшософсько-освгтнього конструктивiзму, то йдеться про стимулювання автопоезiсу ще! Унiверситету. Зокрема, це торкаеться фшосо-фi!, яка в iнформацiйному суспшьсга не тiльки не послаблюе, а й посилюе сво! свiтоглядну i методологiчну функцii, навчаючи молоду генерацш мисте-цтву жити i чинити рацюнальний вибiр. Проте фiлософiя за сучасних умов
сама змiнюе свш профшь. Вона стае штеркультурною. Характеризуючи про-цес становления тако! фшософп, Г. Юммерле пвдкреслюе, що «зв'язки iз за-хвдноевропейською та iншими традищями починають встаиовлюватися через порiвняния, це не пльки можливо, а й необхвдно. У свiтi, де у широких масштабах здшснюеться обмш у сферах економiки, полiтики, науки, мистецтва i культури, фiлософiя не може стояти осторонь i обмежуватися тiльки власною традицiею. Через це фiлософiя стае сьогоднi iнтеркультурною, в шшому ж випадку вона залишиться виключно академiчною дiяльнiстю без сустльно! релеваитностi» [13, с. 30].
1нтеркультурна фiлософiя е iнтеркультурною комунiкацiею, яка стае суттевою характеристикою постсучасно! ще! Унiверситету. Ця комунiкацiя мае ускладнений характер, що зумовлюеться вiдсутнiстю !! власного простору. У цьому сенсi вона е утопiчною так само, як i глобалiзоване св^тове суспiльство. Г. Й. Зандкюлер зауважуе щодо цього: «Знаходження "^ж культурами" у фшософп завжди треба розумгш у двох значеннях: у формi гiбридизацi! фiлософсько!' культури, яка виникае внаслщок (географiчно!) зустрiчi з шшими культурами та символiчними формами, з мiфами, релш-ями i мистецтвами, i (вже з часiв Арютотеля) через зустрiч з науками та взаемну iмплементацiю знання фiлософiй та емшричних наук. Концепт iнтеркультурностi передбачае дещо таке, чого не юнуе: юнування застиглих кордонiв мiж культурами, з якими ^зь цi бар'ери необхщно вести дiалоги. Iнiцiатори таких дiалогiв зазвичай е представниками домiнуючих культур (передусiм "Заходу"); вони з вщносно чистим сумлiниям пiдходять до такого 1ншого, яке занадто часто виявляеться "шшим, нiж вони". Вщтак, вщпо-вiддю "1ншого" тодi може бути тiльки вимога деколошзацп !хнiх понять» [13, с. 36]. Це дае змогу поглибити щею Свропи. Г. Й. Зандкюлер зауважуе, що «£вропу в фiлософськiй перспективi треба розумiти як транснацiональ-ний суспшьний i культурний простiр, так само як i европейське сшльне життя через перемереження усiх культур вимагае розумшня европейського походження як юторп придушення "1ншого", вiдкриваючи фшософуванню iнтер- i транскультурнi горизонти» [10, 11]. Це означае, що фiлософiзацiя ушверситетсько! освiти в !! постсучаснш версi! стае екзистенцiальною пе-редумовою самозбереження европейсько! освiтньо! традицi!. Адже iнтер-культурну фiлософiю треба розумпи як вiдповiдь на виклики сучасного мультикультуралiзму.
Репрезентацiею транскультурного потенцiалу штеркультурно! фiлософi!' можна вважати проект «£вропейський унiверситет культури», розроблений в рамках ЮНЕСКО, який вже здобув тдтримку французького уряду. Функцi!' цього проекту зумовлеш завданням «гумаиiзувати майбутне Свропи та цивi-лiзувати нашу цившзацш, щоб... на базi трансдисциплiнарного аналiзу створити европейське мiсце культури» [10, с. 333]. Такий унiверситет буде
вiртуальним, але це не означатиме його вщдалешсть вщ проблем европей-ського культурного та iнтелектуального життя. Навпаки, такий унiверситет ввдповвдатиме потребам формування сучасно! науково! i педагопчно! громад-ськостi. Як ввдзначае В. Лепешз, «наука проходить тi ж стади цивiлiзацiйного прогресу, якi свого часу визначив Н. Елiас, - свиотлядну основу сучасних наук утворюють мшроструктури поведiнки, що вiдповiдае вимогам цившза-ци... Унiверситетам випало завдання виховувати у студенпв прийнятну, тобто цившзовану, поведiнку. Перемога позици "дистанщ!" над позицiею "ентузiазму" була вщображенням поступово! iнтерналiзацii людиною контролю над афектами» [3, с. 226; 14]. Отже, виховна, людинотворча функщя сучасного унiверситету не згортаеться через процес його вiртуалiзацii, а навпаки, посилюеться. Бiльш того, через ущшьнення соцiального i культурного простору, яке вщбуваеться внаслiдок глобалiзацii, позищя дистаицii стае пе-редумовою критичного мислення, необхiдного для здiйснения продуктивно! селекцп iнтеркультурних пропозицiй.
Висновки. Традищя унiверситетсько! освiти дае змогу простежити попри всi вiдмiнностi безперервнiсть духовного розвитку Свропи вiд Середньовiччя до тзнього модерну i постмодерну. За умов культурно! глобалiзацii значно посилюеться значущють цiеi iдеi для конституювання iнтегроваиого освгт-нього простору, де !! транскультурна та iнтеркультурна складовi попри !х позiрну несумiснiсть саме у вщносинах комплiментарностi розкривають сво! новi можливостi. Вже такий стислий аналiз iде! Унiверситету дозволяе кон-статувати, що вдея сучасного ушверситету поглиблюеться i збагачуеться но-вими сенсами через штеркультурну комунiкацiю, яка сприяе створенню транскультурних iнституцiй у глобалiзованому освiтньому i культурному простора
Л1ТЕРАТУРА
1. Богачевська-Хомяк М. Юлька сл1в про американську освiту / М. Богачевська-Хомяк // Покликання уиiверситету : зб. наук. пр. / вда. ред. О. ГЛмлко. - К. : Веселка, 2005. - С. 19-23.
2. Квек М. Нацюнальна держава, глобалiзацiя та Утверситет як модерний заклад / М. Квек // 1дея Ушверситету : антолопя / упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Ряб-чинська. - Львiв : Штопис, 2002. - С. 267-294.
3. Лепешз В. 1дея иiмецького ушверситету - погляд ззовш / В. Лепешз // 1дея Уиiверситету : антолопя / упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рябчинська. - Львгв : Лгтопис, 2002. - С. 211-234.
4. Ньюмен Дж. Г. 1дея Уиiверситету / Дж. Г. Ньюмен // 1дея Уиiверситету : анто-логiя / упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рябчинська. - Л^в : Штопис, 2002. -С. 35-64.
5. Ортега-ьГассет Х. Мю1я Уиiверситету / Х. Ортега-ьГассет // 1дея Ушверсите-ту : аитологiя / упоряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рябчинська. - Львгв : Штопис, 2002. - С. 65-108.
6. Пролеев С. Культурно-кторичне покликання ушверситету / С. Пролеев // По-кликання унiверситету : зб. наук. пр. / ввдп. ред. О. Гомшко. - К. : Веселка, 2005. -С. 31-38.
7. Ясперс К. 1дея Ушверситету / К. Ясперс // 1дея Ушверситету : антолопя / упо-ряд.: М. Зубрицька, Н. Бабалик, З. Рябчинська. - Львiв : Л™пис, 2002. -С. 109-166.
8. Luhmann N. Kommunikationsweisen und Gesellschaft / N. Luhmann // Technik und Gesellschaft / Hrsg. Werner Ramert. Jahrbuch 5. - Frankfurt am Main ; New York : Suhrkamp, 1989. - S. 11-18.
9. Luhmann N. Universitaet als Milieu. Kleine Schriften Bielefeld / N. Luhmann. -Leske-Budrich Verlag, 1992. - 146 s.
10. Poulain J. Die UNESCO und die Aufgaben der Philosophie / Jacques Poulain // Philosophie, wozu? / Hrsg. Hans Joerg Sandkuehler. - Frankfurt am Main : Suhrkamp, 2008. - S. 318-334.
11. Sandkuehler H.-J. Vorbemerkung / Hans Joerg Sandkuehler // Philosophie, wozu? / Hrsg. Hans Joerg Sandkuehler. - Frankfurt am Main : Suhrkamp, 2008. - S. 7-14.
12. Stichweh R. Die Weltgesellschaft. Soziologische Analysen / Rudolf Stichweh. -Frankfurt am Main : Suhrkamp, 2000. - 275 s.
13. Was leistet interkulturelle Philosophie? Antworten von Heiz Kimmerle, Hans Joerg Sandkuehler und Georg Stenger // Information Philosophie. Oktober, 2007. - № 4. -S. 30-36.
14. Ullrich P. Moralischer Kompatibilismus. Zur Methodologie der Ethik / Peter Ullrich. - Wuerzburg : ERGON-Verlag, 2008. - 197 s.
ИНТЕРКУЛЬТУРНАЯ И ТРАНСКУЛЬТУРНАЯ СОСТАВЛЯЮЩИЕ ИДЕИ УНИВЕРСИТЕТА
Триняк М. В.
Рассматриваются трансформации идеи Университета в теоретической и практической плоскостях, определяется соотношение между ее интеркультурной и транскультурной составляющими, раскрывается перспектива классического университета, который утрачивает социальную и культурную релевантность вследствие своей ограниченной способности к интеркультурной коммуникации. Университет эпохи модерна в современных условиях трансформируется в виртуальный университет, который отвечает реалиям сетевого общества.
Ключевые слова: идея Университета, интеркультурная коммуникация, транскультурность, глобализация, духовное производство, идея Европы.
INTERCULTURAL AND TRANSCULTURAL COMPONENTS OF IDEA OF UNIVERSITY
Trynjak M. V.
The idea of University transformation in theoretical and practical planes is considered in the article, the correlation between its intercultural and transcultural components is
discovered, the perspective of classical university which is loosing social and cultural relevation as result of its limited ability to intercultural communication is shown. In modern conditions modern time university is transforming into virtual university which corresponds to realities of network society.
Key words: the idea of University, intercultural communication, trans culture, globalization, spiritual production, the idea of Europe.
УДК 130.3
В. А. Кротюк, кандидат фшософських наук
НАЦ1ОНАЛ1ЗМ I ПАТРЮТИЗМ: ПРОБЛЕМА РОЗМЕЖУВАННЯ ПОНЯТЬ
Розглянуто iснуючi тдходи до визначення понять «патрютизм» i «нацiоналiзм». Проаналiзовано стльт риси i вiдмiнностi цих явищ залежно вiд форм 1х прояву в сустльних процесах.
Ключовi слова: nатрiотизм, нацiоналiзм, шовжзм.
Постановка проблеми. Сучасний розвиток укра!нського суспшьства характеризуеться трансформащями у системi политичного управлшня i державно! влади, як базуються на вiдмовi вщ монощеолопзацп, проголошенш прюритетносл демократичних прав i свобод, загальнолюдських цшностей. Зазнають змш щейш, моральш та полгтичш орiентири. Актуальшсть досль дження нацiоналiзму i патрютизму зумовлена надзвичайно важливою роллю, яку вони вщграють у формуваинi ново! политично! свiдомостi, забезпеченнi стабiльностi й шдтримщ життездатностi суспiльства.
Метою дано! статт е соцiально-фiлософський аналiз понять нацюна-лiзму i патрiотизму, розгляд наукових пiдходiв до !х розмежування.
Анализ наукових джерел / публжацш. Термши «нацiоналiзм» i «патрь отизм» представленi у науковому обiгу по^зному. Якщо перший iз них по-ступово засво!вся суспiльствознавством, то останнш i надалi залишаеться здебiльшого у сферi публiцистики, лiтератури, побутово! свщомосп. При цьому якщо «нацiоналiзм» ще викликае певнi дискусii з приводу змюту по-няття, то «патрютизм» належить до вщносно усталених категорш.
Рiзноманiтнi пiдходи до визначення сутност нацiоналiзму i патрю-тизму ввдображено у працях вiдомих фахiвцiв з рiзних галузей науки: фiлософiв М. Бердяева, Г. Гегеля, Е. Гелнера, Л. Толстого; сощолопв Б. Андерсона, У. Бека; юторишв I. Кедор^ Р. Шпорлюка та iн. Найбшьше дискусiй з приводу нацiоналiзму i патрiотизму виникае у зв'язку з вико-
© Кротюк В. А., 2010 81
