CC BY
58
6. Pedegogika vyshchoi shkoly: Navch. Posib. [Pedagogy of Higher Education: Course book] / Z.N. Kurliand, R.I. Khmeliuk, A.V. Semenova and others. Edited by Z.N. Kurliand. - second impression. - Kyiv: Znannia, 2005. - 399 p. (in Ukranian)
7. Problemy humanizatsii osvity v konteksti transformatsii vyshchoi shkoly Ukrainy: Monografiia [Humanization of Education in context of HE reform in Ukraine: Monograph]. / Edited by T.I. Vlasova, T.I. Talko. - Dnipropetrobsk: ART-PRESS, 2008. - 232 p. (in Ukrainian)
8. Serebrianskii S. Stratehychni aspekty pozvytku osvity v umovakh integratsii Ukrainy v ievropeiskii osvitnii prostir [Strategic aspects of developing national education in context of integration of Ukraine ino European educational space]. // Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No 4. - pp. 7 - 15. (in Ukranian)
9. Sukhomlinskii V. A. O Vospitanii [About Education]. - Moscow, 1988. - 270 p. (in Russian)
10. Udod O., Iurii M. Metodologiia istorii ta humanizatsii znannia [Metodology of history and Humanization of knowledge]. Vyshcha shkola [Higher School]. - 2013. No 3. - pp. 54 - 69. (in Ukranian).
11. Ushinskii K. D. Vybrani pedahohichni tvory: u 2 tomakh [Selected pedagogic works: In two volumes]. - V. 1 - Kyiv: Radianska Shkola, 1983 - 488 p. (in Ukrainian)
УДК 347.77:37.091.321
ШТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСН1СТЬ ЯК ОСНОВНЕ ЗНАРЯДДЯ ВИКЛАДАЦЬКО1 ПРАЦ1
Н. Г. Омелян-Скирта, маг1стр держ. управ.
Ключовi слова: ттелектуалъна власшстъ, цивыъне право, розумова д1ялътстъ, творча д1ялътстъ, об'екти права, немайнове право, майнове право, тр1ада, зовмшня форма, внутр1шня форма, виключне право, службов1 твори.
Постановка проблеми. Використання результапв творчо! дiяльностi в останш десятилотя набувае масового характеру. Новггш техшчш засоби дозволяють безперешкодно використовувати об'екти штелектуально! власносп, що спричинюе збшьшення випадюв порушення прав власниюв. Низький рiвень додержання норм законодавства в цш сферi викликае низку суперечностей, тому питання культури взаемин у галузi штелектуально! власносп на сьогодш досить актуальне.
Мета статт - довести, що знання нормативно-правово! бази дають можливють умшо використовувати результати творчо! штелектуально! дiяльностi як iнструмент у викладацькш сферi.
Мета роботи зумовлюе виконання таких завдань: проаналiзувати мiжнародну та нацiональну систему джерел правового регулювання вiдносин, пов'язаних з охороною та використанням об'ектiв iнтелектуально! власносп; охарактеризувати твiр як об'ект авторського права; розкрити поняття «службовий твiр».
Виклад основного матерiалу. Викладацька дiяльнiсть безпосередньо пов'язана з окремою шдгалуззю цивiльного права - правом штелектуально! власносп. Поняття «право iнтелектуально! власностЬ» прийнято розглядати у двох значеннях, а саме : як цившьно-правовий iнститут та як сукупшсть суб'ективних прав творця на результати його штелектуально! творчо! дiяльностi [ 3, с. 12 ].
1нтелектуальну дiяльнiсть часто сприймають тiльки як розумову, а не творчу. Оскшьки творча дiяльнiсть породжуе щось нове, орипнальне, то й правовi режими штелектуально! та творчо! дiяльностi не зб^аються. Таким чином, право штелектуально! власносп е правом на результати штелектуально! творчо! дiяльностi, як вщповщають вимогам чинного законодавства.
Iсторiя термша «iнтелектуальна власнiсть» довга та захоплива. Хоча окремi риси сучасного права штелектуально! власносп почали формуватися ще в Стародавнш Грецi! та Римi (зокрема, авторське право), термiн «штелектуальна власнiсть» уперше вживае в 1845 рощ суддя Окружного суду штату Массачусетс Чарльз Вудбарг У 1846 рощ, завдячуючи Альфреду
Нiону, який використав його у своему трактатi, термiн «штелектуальна власшсть» починае свою ходу Свропою. Справжня iсторiя термiна розпочалася тшьки в 1967 роцi, коли було створено Всесв^ню Органiзацiю 1нтелектуально! Власносп (ВО1В). 1з цього моменту шд iнтелектуальною власнiстю в широкому розумшш розглядають закрiпленi законом права на результати творчо! штелектуально! дiяльностi в промисловш, науковiй, художнiй галузях. Традицшно iнтелектуальну власнiсть подiляють на авторське право та право промислово! власносп, бо для людини властива творча дiяльнiсть у двох напрямах - художньому та технiчному.
Оскiльки об'екти (результати) штелектуально! власностi нематерiальнi та е виявленням розуму, ними одночасно можуть користуватися кшька осiб. Стаття 190 Цивiльного кодексу Укра!ни зазначае, що об'ектом права власностi на сьогодш е не тiльки шдивщуально визначена рiч чи майно, а й сукупшсть речей та обов'язюв. Як право власностi, так i право штелектуально! власностi непорушне, тому шхто не може бути позбавленим чи обмеженим у його здшсненш [ 1 ].
Необхщно зазначити, що право власносп та право штелектуально! власносп розмежовуються в загальному цившстичному розумiннi через особливостi об'екпв та через змiст правовiдносин, що виникають у зв'язку з володшням, користуванням та розпоряджанням об'ектами права штелектуально! власносп та предметами, що е кошею таких об'екпв [ 7, с. 26].
З огляду на сферу штелектуально! власносп можна констатувати, що людина разом iз правом власностi створюе ще й немайновi права. Тому право штелектуально! власносп - це майнова частина та немайнова. Немайновою частиною е духовне, моральне право (право авторства), яке залишаеться назавжди невiдчужуваною частиною. Майнову розглядають як три права: право розпоряджатися, право користуватися, право володгги. Ц три права становлять так звану трiаду, у них зосереджеш можливосп, якi передбачае право власносп для власника. Порушення немайново! частини права визначаеться як плапат, а майново! - як контрафакт та тратство [ 9, с. 253].
Систему джерел правового регулювання вщносин, пов'язаних з охороною та використанням об'екпв iнтелектуально! власностi в галузi авторського права, становлять нащональш та мiжнароднi джерела. Авторське право - це цшсна система, що переконливо тдтверджуе законодавство Укра!ни, а саме: Конститущя Укра!ни (ст. 54), Цившьний кодекс Укра!ни (глава 36, статп 433 - 448), Кримшальний кодекс Укра!ни (ст. 179), Кодекс Укра!ни про адмiнiстративнi правопорушення (ст. 51, 164), закони Укра!ни «Про авторське право та сумiжнi права», «Про розповсюдження примiрникiв аудiовiзуальних творiв, фонограм, вiдеограм, комп'ютерних програм, баз даних», «Про телебачення та радюмовлення», «Про видавничу справу», «Про професшних творчих працiвникiв i творчi спшки», «Про кiнематографiю», «Про архiтектурну дiяльнiсть».
Мiжнародна охорона авторських прав запроваджена з метою гарантування охорони штерешв сво!х громадян поза межами кра!ни. До таких мiжнародних джерел вщносять Бернську конвенцiю про охорону лггературних i художнiх творiв, Всесвiтню конвенщю про авторське право, Договiр ВО1В про авторське право (ДАП), стандарти Угоди про торпвельш аспекти прав штелектуально! власносп (Угоди ТР1ПС) щодо наявностi, обсягу та використання авторських прав.
Як зазначалося вище, до штелектуально! власносп за традищею вщносять промислову власнiсть, яка забезпечуе охорону за допомогою патеш!в об'ектiв права промислово! власност^ та авторське право, яке «...надае авторам та шшим творцям творiв (наука, лiтература, мистецтво) певш права дозволяти або забороняти протягом обмеженого перюду використовувати !хш твори в той чи шший спосiб» [ 3, с. 18 ].
Вщповщно до статтi 420 ЦК Укра!ни об'ектами права штелектуально! власносп прийнято вважати: лiтературнi та художш твори; комп'ютернi програми; компшяци даних (бази даних ); виконання, фонограми, вщеограми, передачi (програми) оргашзацш мовлення; науковi вiдкриття; винаходи, корисш моделi, промисловi зразки; компонування (топографи) iнтегральних мiкросхем; рацiоналiзаторськi пропозицi!; сорти рослин, породи тварин; комерцшш ^рмов^ найменування; торговельнi марки (знаки для товарiв i послуг), географiчнi позначення; комерцiйнi таемницi. Творами науки вважаються твори, основний змiст яких - це вироблення та систематизащя об'ективних знань про дiйснiсть, яка нас оточуе [7, с. 26].
Дiяльнiсть викладача, науковця тiсно пов'язана з таким об'ектом авторського права як твiр. Твiр вважаеться об'ектом авторського права, але термш «твiр» у нащональному
законодавсга не розкрито. У цившьному правi е безлiч визначень цього термiна, тому з огляду на них твором як об'ектом авторського права прийнято вважати сукупнють iдей, думок i образiв, якi в результатi творчо! дiяльностi людини отримали вираження в об'ективнш (матерiальнiй) формi. Тiльки оригшальш твори визначаються об'ектами авторського права, бо вони вщображають бачення конкретно! особи, а тому два однаковi твори двома авторами не можуть бути створеш. Об'ектом авторського права е не тшьки твiр повнютю, а i його частина, яка може бути використана як самостшна (навггь назва твору). Таким чином, необхщно вiдрiзняти нематерiальну сутнiсть твору вщ його форми, у яюй вiн виражений. Авторське право захищае зовнiшню форму вираження об'екта, його матерiальне втiлення, а, отже, не може захистити абстрактш iде!, стат, концепцi!, технiки, що використовуються у творь Наприклад, кожен навчальний пошбник, пiдручник, наукова стаття мають змют та форму. Зазначаеться, що елементи змюту можна використовувати вiльно, а елементи форми твору - ш. Принципи, концепци, iде! е елементами змюту, а тому не тдлягають охорош. Наукова етика зобов'язуе авторiв, якi використали в новому творi принципи та iншi досягнення людства, посилатися на авторiв оригiнальних творiв.
Правова охорона надаеться об'ективнiй форм^ незалежно вiд того, яким способом твiр вiдтворено. Законодавством охороняеться як зовшшня форма (мова твору), так i внутрiшня (система образiв). Мова написання, стиль, певнi деталi - усе це елементи об'ективно! форми. Авторське право виникае з моменту створення твору, тому охорош тдлягають як опублшоваш твори, так i не опублшоваш.
Твiр визнаеться об'ектом авторського права, якщо мае творчий, оригшальний характер i об'ективну форму вираження. Згщно iз Законом Укра!ни «Про авторське право i сумiжнi права» авторське право на твiр виникае внаслiдок факту його створення, а створення твору - це надання йому потрiбно! об'ективно! форми, бо, наприклад, ще!, якi юнують тiльки у свiдомостi автора, навт якщо вони описанi, вираженi чи прошюстроваш, твором не вважаються, а, отже, законом не охороняються i можуть вшьно використовуватися будь-ким. Захист iдей унеможливив би !х розповсюдження, що завадило б вiльному розвитку творчо! думки. Фактично до одше! й пе! ж думки повертаються безлiч разiв, що дае можливють створити новi твори. Можливiсть вщштовхнутися вiд уже iснуючого дозволяе прогресувати, робити свш внесок. Оскiльки авторсью права - це суб'ективнi виключш права, то автори лiтературних, наукових та мистецьких творiв можуть отримати сощальш вигоди вiд результатiв штелектуально! творчо! дiяльностi. Отримати прибутки вщ продуктiв творчо! дiяльностi власники об'екпв iнтелектуально! власностi можуть тiльки за умови спещально! правово! охорони з боку держави. Якщо тако! охорони немае, то кожен член суспшьства, маючи матерiальнi можливостi, може використати !х для одержання прибутку.
У сучасних умовах господарювання такi факти доволi поширенi, бiльше того -перетворилися на глобальну проблему. Закон Укра!ни «Про авторське право i сумiжнi права» подае визначення понять «тратство» та «контрафактнi примiрники творiв», визначае перелiк дiй, якi можуть квалiфiкуватися як пiратство. Використання контрафактно! продукцi! унеможливлюе чесну конкуренцiю та викликае негативш соцiально-економiчнi наслiдки, таю як втрата прибутку, робочих мюць, доходiв за рахунок податкiв. За рш у свiтi продаеться контрафактно! продукци на 670 мiльярдiв доларiв. Глобальнi збитки, за недавнiми дослщженнями, вiд цього явища сягнуть 1,7 трильйона доларiв до кiнця 2015 року, а виробництво та продаж тако! продукци загрожуе втратою близько 2,5 мшьйона робочих мюць.
Для запобтання таюй ситуацi! передбачено виключне право. Виключне право - це тшьки майнове право. Майновi права пов'язаш з можливостями автора щодо використання твору й визначаються як права автора самостшно здшснювати рiзноманiтнi ди, пов'язанi з результатом його творчо! дiяльностi. Майновi права, на вiдмiну вiд немайнових (належать тшьки автору), можуть легко вщчужуватися за винагороду шшим особам та мають строковий характер. Використання твору здшснюеться тшьки за згодою автора, хоча Цившьний кодекс (ст. 444) правомiрним визнае цитування, вщтворення в судовому та адмшютративному провадженнi, iншi випадки, передбаченi законом. 1накше автор мае право на плату за використання твору.
Важко уявити навчальну лтературу чи наукову публiкацiю без схем, таблиць, шюстративного матерiалу. Часто його запозичують iз творiв iнших авторiв, якi охороняються авторським правом. Таю твори можна використовувати тшьки з дозволу автора. Як правило, бшьшють обмежуеться посиланням на автора та джерело запозичення.
Вiдповiдно до Зaконy У^аши (ст. 52, ч. 2) «^о aвтоpське пpaво i сyмiжнi ^ава» тaкi дiï визначаються як поpyшення aвтоpськиx пpaв i можуть мати фiнaнсовi нaслiдки. Нaпpиклaд, якщо мшмальна зapобiтнa платня становить б30 ^н., то сyмa компенсaцiï коливaeться y межах вщ б300 гpн до 31 млн 500 тисяч ^н, оскшьки за поpyшення aвтоpськиx ^ав пеpедбaченa компенсaцiя в pозмipi вщ 10 до 50 000 мшмальних зapобiтниx плат [ 5 ].
Для вшьного обмiнy iнфоpмaцieю, доступу до кyльтypниx цiнностей закон пеpедбaчae обмеження пpaв aвтоpiв твоpiв чеpез можливiсть вiльного викоpистaння твоpiв у пеpiод дiï пpaвовоï оxоpони; кшцевий теpмiн оxоpони твоpiв у часц пеpеxiд твоpy в сyспiльне надбання. Необxiдно зазначити, що пеpелiк вшьного викоpистaння твоpiв e вичеpпним.
Цитування - тpaдицiйний спосiб обмеження aвтоpського пpaвa. Згiдно iз Законом У^аши «Пpо aвтоpське пpaво i сyмiжнi пpaвa», цитата - це «поpiвняно коpоткий ypивок з лiтеpaтypного, наукового чи будь-якого шшого опyблiковaного твоpy, який викоpистовyeться з обов'язковим посиланням на його aвтоpa i джеpелa цитування iншою особою у своeмy твоpi з метою зpобити зpозyмiлiшими сво1' твеpдження або для посилання на погляди шшого aвтоpa i автентичного фоpмyлювaння» [ 2 ].
Цитата може бути викоpистaнa для навчально1' та дослiдницькоï мети й не виходити за меж1 обrpyнтyвaння висунуто1' думки. Розмipи цитованих yp™^ за загальною згодою повиннi бути коpоткими. Хоча закон i пеpедбaчae вiльне викоpистaння твоpiв у навчальних виданнях, пpоте воно повинно здшснюватися з ypaxyвaнням добpиx звича1'в. Звичай - це давило поведiнки, яке не встановлене актами цившьного законодавства, але e тpaдицiйним у певнш сфеpi цивiльниx вiдносин.
Нaпpиклaд, для пеpеклaдy цитат необхвдно мати дозвш aвтоpa. За умови, що його немae, цитата наводиться тiльки мовою оpигiнaлy та з обов'язковим посиланням на aвтоpa та джеpело.
На увагу зaслyговye й такий випадок вшьного та безоплатного викоpистaння як викоpистaння з гyмaнiтapною метою. За умови, що твоpи вже були опублшоваш з дозволу aвтоpa та ix вiдтвоpення не мae комеpцiйноï мети, дозволяeться вiдтвоpення шpифтом для слших або будь-яким iншим методом твоpiв для слiпиx. Обов'язковою умовою e зазначення iменi aвтоpa та джеpелa запозичення.
Бiльшiсть aвтоpiв (виклaдaчi також) твоpiв пpaцюють за тpyдовим договоpом чи контpaктом, i у зв'язку з цим мiж ними та pоботодaвцями виникають тpyдовi вщносини, а твоpи, якi з'являються тд час виконання службових обов'язкiв, називаються службовими. Закон Укpaïни «Пpо aвтоpське пpaво i сyмiжнi пpaвa» оxоpоняe особистi немaйновi та мaйновi aвтоpiв та ïx пpaвонaстyпникiв, якi виникають у зв'язку зi ствоpенням та викоpистaнням твоpiв науки, лiтеpaтypи та мистецтва. Вщповщно до стaттi 1 Закону, твip визнaeться службовим лише за умови, що його ствоpення пеpедбaчене тpyдовим договоpом або в pезyльтaтi виконання службового завдання. Необхщно наголосити, що слyжбовi завдання не повинш пеpевищyвaти ноpми пpaцi, що встановлюються законодавством. Якщо твip ствоpено поза умовами тpyдового контpaктy, службового завдання, його не вважатимуть службовим, тому вс пpaвa, як майнов^ так i немaйновi, належать виключно aвтоpy, а не pоботодaвцю. Факт укладання тpyдового договоpy чи ^изначення службового завдання e кyпiвлею в aвтоpa твоpy пов'язаних iз ним виключних майнових пpaв. Пpaво aвтоpствa зaлишaeться за aвтоpом. Згiдно з чинним законодавством, за ствоpення та викоpистaння такого пpодyктy aвтоp мae пpaво на отpимaння винaгоpоди у pозмipi, який встaновлюeться тpyдовим договоpом. Таким чином, aвтоp, кpiм зapобiтноï плaтнi, мae пpaво на aвтоpськy винaгоpодy, виплачувати яку повинна та особа, яка викоpистовye службовий твip.
Висновки. 1. Здобуття незaлежностi та входження до свiтового пpостоpy вимагало значних змiн у сфеpi захисту pезyльтaтiв iнтелектyaльноï дiяльностi, бо У^аша одеpжaлa тiльки елементи деpжaвноï оxоpони вiд колишнього СРСР. Становлення системи ^авово].' оxоpони iнтелектyaльноï влaсностi доходило в тpи етапи, якi заклали зaконодaвчi основи та ствоpили бaзовi оpгaнiзaцiйнi стpyктypи щодо мiжнapодного та нацюнального захисту в зaзнaченiй сфеpi.
2. Теpмiн «твip» у нацюнальному зaконодaвствi не pозкpито. У цившьному пpaвi e безлiч визначень цього теpмiнa, тому з огляду на них твоpом як об'eктом aвтоpського пpaвa пpийнято вважати сyкyпнiсть щей, думок i обpaзiв, якi в pезyльтaтi твоpчоï дiяльностi людини отpимaли виpaження в об'eктивнiй (мaтеpiaльнiй) фоpмi. Таким визначенням послyговyeмося у сфеpi пpaвa iнтелектyaльноï влaсностi.
3. Зпдно 3i статтею 1 Закону Укра!ни «Про авторське право i сумiжнi права» службовим е TBip, виконаний у рамках трудового договору чи контракту, а в шшому випадку виключш права належать тшьки автору й подальше використання такого продукту вимагае шших умов, передбачених чинним законодавством.
Отже, штелектуальна власнiсть може стати для викладача як шструментом у викладацькiй дiяльностi, так i зброею проти нього. Дотримуючись норм права, будемо захищеними вiд неприемностей.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. Цившьний кодекс Укра!ни: Офiцiйне видання. - К. : Атша, 2003. - 140 с.
2. Закон Украши «Про авторське право i сумiжнi права» // Вюник Верховно! Ради Украши. - 1994. - № 13.
3. Дроб'язко В. С. Право штелектуально! власност : навч. поаб. / В. С. Дроб'язко, Р. В. Дроб'язко. - К. : Юршком 1нтер, 2004. - 512 с.
4. Жаров В. О. Право штелектуально! власност в OT^^i права Укра!ни : навч. пошб. / В. О. Жаров. - К. : 1н-т штелект. власн. i права, 2006. - 108 с.
5. Коноваленко В. Дотримання авторських прав у навчальнш лiтературi i наукових публшащях. - Режим доступу: http:// kspu. edu .
6. Лeвiчева О. Д. Набуття прав iнтелектуально! власност : навч. посiб./ О. Д. Левiчева, А. В. Тофiло. - К. : Держ. ш.-т штел. власн., 2010. - 322 с.
7. Право штелектуально! власносп : Науково-практичний коментар до Цивiльного кодексу Укра!ни / За заг. ред. М. В. Паладiя, Н. В. Мироненка, В. О. Жарова. - К.: Парламентське вид-во, 2006. - 432 с.
8. Силонов I. Авторсью i сумiжнi права в шоу^знес // 1нтелектуальна власнiсть. - 1998. - № 3.
9. Цившьний кодекс Укра!ни: Науково-практичний коментар / За ред. Розробниюв проекту Цившьного кодексу Укра!ни. - К. : 1стина. - 928 с.
SUMMARY
Statement of the problem. Using the results of creative activity in recent decades becomes widespread. The latest technical tools allow unimpeded use of intellectual property, which leads to an increase in human rights violations owners. The low level of compliance of legislation in this area is a series of contradictions, so the culture of cooperation in the field of intellectual property today is very important.
The aim of the paper is demonstrate knowledge of the legal framework allows skillfully use the results of creative intellectual activity as a tool in the teaching field.
Conclusions. 1. Gaining independence and integration into the world of space required significant changes in the protection of intellectual activity, because Ukraine has received only elements of the state of the former Soviet Union. Formation of legal protection of intellectual property rights held in three stages, which laid the legal basis for creating basic organizational structure to international and national protection in this area.
2. The term "product" in national legislation not disclosed. In civil law, there are many definitions of the term, because due to their work as the subject of copyright, considered to be a set of ideas, thoughts and images that are a result of human creativity were expressed in objective (material) form. This definition posluhovuyemosya in the field of intellectual property.
3. Pursuant to Article 1 of the Law of Ukraine "On Copyright and suzhni rights" office work is made under the employment agreement or contract and otherwise exclusive rights belong only to the author and the continued use of the product requires different conditions are required by law.
Consequently, intellectual property can be a tool for the teacher in teaching activities and arms against him. Following the rule of law, protection from trouble.
REFERENCES
1. Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny: Ofitsiyne vydannya. - K.: Atika,2003. - 140 s.
2. Zakon Ukrayiny «Pro avtors'ke pravo i sumizhni prava» // Visnyk Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. - 1994. - № 13.
3. Drob"yazko V. S. Pravo intelektual'noyi vlasnosti: navch. posib. / V. S. Drob"yazko, R. V. Drob"yazko. - K. : Yurinkom Inter, 2004. - 512 s.
4. Zharov V.O. Pravo intelektual'noyi vlasnosti v systemi prava Ukrayiny Navchal'nyy posibnyk. / V. O. Zharov. - K. : In-t intelekt.vlasn. i prava, 2006. - 108 s.
5. Konovalenko Volodymyr. Dotrymannya avtors'kykh prav u navchal'niy literaturi i naukovykh publikatsiyakh. - Rezhym dostupu: http : // kspu. edu .
6. Lyevicheva O. D., Tofilo A. V. Nabuttya prav intelektual'noyi vlasnosti: navch. posib./ O. D. Lyevicheva, A. V. Tofilo. - K.: Derzh. in.-t intel vlasn., 2010. - 322 s.
7. Pravo intelektual'noyi vlasnosti: Naukovo-praktychnyy komentar do Tsyvil'noho kodeksu Ukrayiny / Za zah. red.. M. V. Paladiya, N. V. Myronenka, V. O. Zharova. - K. : Parlament-s'ke vyd-vo, 2006. - 432 s.
8. Sylonov I. Avtors'ki i sumizhni prava v shou biznesi // Intelektual'na vlasnist'. - 1998. - № 3.
9. Tsyvil'nyy kodeks Ukrayiny: Naukovo-praktychnyy komentar / Za red. Rozrobnykiv proektu Tsyvil'noho kodeksu Ukrayiny. - K. : Istyna. - 928 s.
УДК 808.51
ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО ЯК СКЛАДОВА ОСОБИСТ1СНО1 УСП1ШНОСТ1
Л. Г. Богуславська, к. фтол. н., доц.
Ключовi слова: ораторське мистецтво, публ1чний виступ, взаемод1я з аудитор1ею, особистгсна успшшсть, принципи тзнавальног дгяльностг, мисленнево-мовленнева дгяльшсть.
Постановка проблеми. Ораторське мистецтво - один Í3 найдавшших вищв людсько! дiяльностi. Сила слова, яке переконуе, впливае i надихае, завжди була безпосередньо пов'язана з особистюною усшшшстю будь-яких публiчних дiячiв. На сьогодш майстершсть красномовства i вмшня встановлювати та шдтримувати живу взаемодiю 3i слухачами розглядаеться як необхщний компонент для професшно! дiяльностi у найрiзноманiтнiших сферах самореалiзацii.
Мета статт - проаналiзувати найважливiшi аспекти ораторського мистецтва i встановити взаемозв'язок красномовства й особистюно! усшшносп.
Для досягнення мети поставлено таю завдання: дослщити особливостi формування практичних i теоретичних тдвалин ораторсько! майстерносп; проаналiзувати iсторичну, нацiональну та особистюну складовi мистецтва слова; розглянути ряд закошв, що визначають мисленнево-мовленневу дiяльнiсть; визначити специфiчнi властивостi взаемодii оратора та аудиторп, зазначивши психологiчнi перешкоди та шляхи !х успiшного подолання.
Виклад основного матерiалу. Мистецтво красномовства виникло одночасно з появою перших людських спiльнот. Слово як потужний засiб впливу на iнших людей, як спошб вираження найрiзноманiтнiших процешв складного внутрiшнього життя особистостi i як спошб живого спiлкування завжди було в центрi культурних, пол^ичних i громадських процесiв суспiльного буття. Iсторичнi джерела донесли до нас вщомосп про високий розвиток ораторсько! майстерностi в крашах Стародавнього Сходу та Ази — Gгиптi, Сири, Вавилонi, 1ндп, Кита!. Однак найбшьшого розквiту красномовство досягло у V - VIII ст. н. е. у Стародавнш Грецii, а по^м — у Стародавньому Римг
Ораторське обдарування найвизначнiших майстрiв публiчного виступу в усi часи було нерозривно пов'язане з яскраво вираженими особистюними характеристиками. Так, наприклад, неперешчними актами громадянсько! мужностi у свш час стали промови Демосфена, який змшив принципи само! афiнськоi демократ, виступивши проти македонського царя Фшппа. Життя Демосфена зливаеться з iсторiею Афiн, вiн став одним iз найголовнiших полiтичних дiячiв, чие iм'я i сьогоднi пов'язуеться з виникненням ораторського мистецтва як методу переконання мас. «Цшшсть становить не сам по to6í виступ оратора i не звучшсть його голосу,
