CC BY
46
УДК 341.01
О. Козак
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка", асп. кафедри теори та фiлософii права
1НТЕГРАЦ1ЙНИЙ ВПЛИВ ПРАВА еВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ НА ПРАВОВ1 СИСТЕМИ ДЕРЖАВ-ЧЛЕН1В
© Козак О., 2016
На основ! анализу доктринальних принцитв верховенства та прямо! ди права европейського Союзу розкрито значення штегрованих нащональних правових систем держав-учасниць. З'ясовано, що у забезпеченнi загального правопорядку верховенство права еС гарантуе його прiоритет на такому рiвнi, щоб нормативно-правовi акти нащонального законодавства не суперечили й не перешкоджали ди норм права еС. Розглянуто концепщю "прямо! дй", суть яко! зводиться до того, що суди та органи державно! влади держав-члешв, а також Тхш громадяни зобов'язаш застосовувати нормативно-иравов! акти, прийнят органами европейського Союзу, без додатково! ратифiкацií 1х у нац1ональн1 иравов1 системи чи шших способов визнання з боку держав-членiв еС.
Ключовi слова: право европейського Союзу, Суд европейських ствтовариств, нац1ональне право, верховенство права, пряма дiя права.
Е. Козак
ИНТЕГРАЦИОННОЕ ВЛИЯНИЕ ПРАВА ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА НА ПРАВОВЫЕ СИСТЕМЫ ГОСУДАРСТВ-ЧЛЕНОВ
На основе анализа доктринальных принципов верховенства и прямого действия права Европейского Союза раскрыто значение интегрированных национальных правовых систем государств-участников. Установлено, что в обеспечении общего правопорядка верховенство права ЕС гарантирует его приоритет на таком уровне, чтобы нормативно-правовые акты национального законодательства не противоречили и не препятствовали действию норм права ЕС. Рассмотрена концепция "прямого действия", суть которой сводится к тому, что суды и органы государственной власти государств-членов, а также их граждане обязаны применять нормативно-правовые акты, принятые органами Европейского Союза, без дополнительной ратификации их в национальные правовые системы или других способов признания со стороны государств-членов ЕС.
Ключевые слова: право Европейского Союза, Суд Европейских сообществ, национальное право, верховенство права, прямое действие права.
O. Kozak
EUROPEAN UNION LAW INTEGRATION IMPACT ON LEGAL FRAMEWORKS OF ITS MEMBER STATES
The article defines the meaning of integrated national legal frameworks of European Union member states analysing doctrinal principles of supremacy and direct force of
European Union law. It proves that ensuring total supremacy of law European Union guarantees its precedence so that national laws and regulations do not contradict or defeat standards of European Union law. The article considers the concept of direct force of law implying that both courts and governmental authorities and citizens of the member states are obliged to follow laws and regulations adopted by European Union authorities without ratifying them additionally in national legal frameworks or recognizing them otherwise by the member states.
Key words: European Union law, Court of European Communities, national law, RULE of law, direct action of law.
Постановка проблеми. ЗдИйснюваний протягом повоенних десятилить на европейському континент повномасштабний процес глибоко'' политично'', економiчноi та правово'' Интеграци мiж провИдними кра'нами Свропи завершився на початку 90-х рокИв ХХ ст. створенням Свропейського Союзу (далИ - €С) - универсально'' форми мiжурядовоi спИвпрацИ цих кра'н та наднационального економiчного та правового регулювання. У цьому добровольному наддержавному утвореннИ зберИгаеться повага до традицИйних нацiонально-правових цiнностей, державного суверенитету, територiальноi цiлiсностi та незалежностi у прийняттИ важливих внутрiшньодержавних рiшень. Цього досягнуто завдяки дотриманню едино'' мети - загального блага для усИе'' европейсько'' спИльноти з подальшим поглибленням политичних та економiчних iнтеграцiйних процесiв.
У правi СС вiдобразились еднИсть рiзноманiття правових культур, толерантнiсть у ставленнИ до нацiональних особливостей менталитету, функцiональнiсть узгодження правових норм спИльноти iз нацiональними правовими особливостями держав-членИв. Право СС, пройшовши перевiрку часу та ставши ефективним регулятором суспИльних вИдносин у мiждержавному об'еднаннi з одночасною повагою до нацiональних правових систем, водночас виявилось потужним Интегратором численних новацИй у цi правовi системи. Дослiдження впливу права СС на 'х iнтеграцiю у наднацИональну правову систему, що успiшно функцИонуе, актуальне для вiтчизняноi' юридично'' науки.
Аналiз дослщження проблеми. У загальнИй теорй права, зокрема в теори' мiжнародного права, доволИ активно тривае дискурс навколо проблем природи права СС. Значна частина науковцИв вважае, що право СС е частиною мИжнародного права (С. АметИсов, Р. Мюлерсон, Б. ЦИммерман та М. Хиршлер); натомИсть 'хнИ опоненти стверджують, що право СС частково складаеться з национального права держав-членИв (наприклад М. ЕнтИн, О. Олтеану). ОстаннИм часом здобувае все ширше визнання концепцИя, за якою право СС розглядаеться як самостИйна та унИкальна правова система, що мае суттевИ вИдмИнностИ вИд национального та мИжнародного права (В. Кузнецов, I. Марчук, Т. Оперман, С. Рафалюк, А. Татамов, Б. ТопорнИн, Р. Хасянов). Хоч загалом право СС доволИ грунтовно дослИджено, проте досИ нема одностайностИ у характеристик природи цього феномену, а це Истотно позначаеться на проблемах осмислення впливу права СС на правовИ системи держав-членИв.
Мета стати - охарактеризувати особливостИ прямо'' та безпосередньо'' взаемоди правово'' системи СС Из нацИональними правовими системами, з'ясувати важливИсть спИввИдношення цих правових систем в узгодженнИ та конкуренци правових норм.
Виклад основного матерiалу. Насамперед коротко про ИсторИю становлення права СС. У 1951 р. шИсть европейських держав (ФранцИя, 1талИя, БельгИя, НИдерланди, Люксембург i Федеративна РеспублИка НИмеччина) пИдписали Паризький договИр про створення Свропейського об'еднання вугИлля i стали Цим актом започатковано 'х политичну та економИчну еднИсть, що згодом сприяло напрацюванню спИльних правових норм.
Наступним важливим кроком на шляху евроИнтеграци Свропи стало пИдписання 1957 р. у РимИ двох договорИв: першим започатковано створення Свропейського економИчного
ствтовариства, другим - Свропейського спiвтовариства з атомно!' енерги. Вiдповiдно до цих договорiв у вiдання Спiвтовариств переходило виршення важливих економiчних i деяких сощальних проблем, якi до того часу перебували у виключному ведант нацiональних суверенних держав.
I нарештi, пвдписанням у 1992 р. Маастрихтського договору започатковано функщонування Свропейського Союзу. У ст. 3 цього договору зазначено, що "основою Союзу е Свропейсью спiвтовариства". Свропейський Союз перетворився з невелико!' субрегюнально!' органiзацiï економiчного характеру на яюсно нове наддержавне полптичне утворення унiверсальноï компетенцiï, що займае сьогодт промiжне становище мiж мiжнародно-правовими формами об'еднання держав (мiжнародною мiжурядовою органiзацiею, конфедерацiею) i державним утворенням (квазiфедеративною структурою) [1, с. 1]. Маастрихтський договiр був спрямований на створення дедалi тiснiшого союзу европейських народiв з урахуванням iнтересiв та потреб 1хтх громадян, а також на збереження та шанування принцитв, визначальних у правi Свропейських ствтовариств.
Основою права СС стало право Свропейських ствтовариств (комунтарне право). Право СС, щоб залишатися регулятором суспшьних вiдносин у наддержавнiй спiльнотi та ствюнувати iз нацiональними правовими нормами, спиралося на ефективн принципи, вироблен практикою Суду Свропейських спiвтовариств (далi - Суд ССп) ще у 60-ri роки ХХ ст. Ввдомий фахiвець з права Свропейського Союзу В. Муравйов зазначае: "Автономний характер права СС знаходить свш ввдбиток у механiзмi реалiзацiï його норм у внутрштх правопорядках держав-членiв. Для нього характерним е верховенство права СС стосовно внутрплнього права держав-члетв та пряма дм норм права СС на територи держав-членiв" [2, с. 250].
У договорах про створення Свропейських ствтовариств не закршлювалося чпткого мехатзму взаемодiï комунiтарного право Пз нацiональним правом, а подальша спiвпраця потребувала вирiшення цПе!' проблеми. Розв'язав цю дилему Суд ССп 15 липня 1964 р. у справП "Costa проти ENEL", запровадивши принцип верховенства права Свропейських ствтовариств. Це ршення було концептуальним. "Позивач ще!' справи був акщонером енергетично!' компани, яка була нащоналПзована ввдповвдно до ггалшського закону. Пан Коста стверджував, що цей закон суперечить Договору про Ствтовариство (1957 р.). Суд визнав: незважаючи на те, що закон про нащоналПзащю прийнято тсля ратифшаци Договору про Ствтовариство (1957 р.) 1талПею, принцип "lex posterior derogat priori" (лат. "наступний закон скасовуе попереднш") до таких випадюв не застосовуеться, тобто нащональне право за жодних обставин не може мати прюритету перед правом Ствтовариства, оскшьки шакше все право Ствтовариства не мало б сенсу [3, с. 128].
Суд ССп затвердив у вказаному ршент верховенство права Спшьноти над правом нащональним, легалПзувавши такий подход (враховуючи, з-помПж Пнших, аргументи щодо автономного правового порядку, створеного Договором про заснування Свропейськоï Економiчноï Сппльноти, обмеження компетенци кра1н-учасникПв, загроз для реалiзацiï штеграцшних завдань). У справП "Costa проти ENEL" йшлося про прПоритет первинного права Спшьноти над тзтшим правом нащональним (мПсцевим). Судовим рПшенням державам-членам було заборонено приймати новП нормативт акти, якП б суперечили приписам Договору про заснування Свропей^^ Економiчноï Сппльноти та створювали колПзПйнП прецеденти [4, с. 325].
Наступт ршення Суду ССп спрямовувалися на розширення сфери верховенства комунПтарного права. Суд ССп встановив, що правова природа Ствтовариств унеможливлюе "ввдповвдне прийняття нових нащональних норм у тПй частит, в якш вони були несутст з положеннями права Свропейських ствтовариств". Суд СС постановив також, що в разП колПзш мПж правом Ствтовариств i нащональними нормами остант не лише не беруть до уваги, а й можуть "ввдкинути" суди [5, с. 73].
Ршенням Суду ССп вПд 9 березня 1978 р. у справП "Simmenthal SpA" закрПплено прПоритет права Свропейських ствтовариств. Цим ршенням зазначалося, що "ввдповвдно до принципу прюритету права Ствтовариства ствввдношення мПж приписами установчого договору та актами ПнститутПв, що пвдлягають безпосередньому застосуванню, з одного боку, та нащональним правом, з
Иншого боку, е таким, що з моменту вступу в силу даних положень вони не тильки автоматично роблять такою, що не пИдлягае застосуванню, будь-яку чинну норму национального права, яка 'м суперечить, а й перешкоджае законному прийняттю нових нацИональних законодавчих актИв настильки, наскИльки вони будуть несумИсними Из приписами спИвтовариства" [6, с. 629]. РИшення у цИй справИ зводилося до того, що у разИ невИдповИдностИ внутрИшньодержавного права праву ССп перше не застосовуеться. Цим держави-члени зобов'язували уникати ухвалення нормативно-правових актИв, якИ породжували колИзИю та суперечили законодавству ССп.
У справИ "Simmenthal SpA" Суд ССп сформулював вИдмИннИсть концепцй верховенства застосування права СпИльноти вИд концепцй верховенства його зобов'язально'' дй. Зокрема, вказувалося, що невИдповИднИсть национально'' норми праву СпИльноти не призводить до й автоматичного анулювання. Обов'язок вИдмови у застосуваннИ суперечно'' норми национального законодавства покладено на суд, що розглядае конкретну справу. На практицИ дИя принципу верховенства права полягае в тому, що жоден нацИональний орган чи суд не може використовувати приписи внутрИшнього права, що суперечать конкретним нормам права СС. Суд ССп визнае принцип верховенства европейського права в площинИ його застосування, а не чинностИ, у зв'язку з чим нацИональний припис, що суперечить праву СпИльноти, не втрачае чинностИ, але й не може бути застосований [4, с. 325].
Верховенство права ССп також означало, що обов'язок нацИональних судИв - забезпечити ефективний правовий захист особи вИд дй национального права, яке суперечило комунитарному праву. В цьому планИ принцип ефективного застосування права СпИвтовариств передбачае також забезпечення необхИдного тимчасового правового захисту, навить коли це пов'язано з незастосуванням национального парламентського закону, якщо вИн суперечить праву ССп. Така позицИя Суду випливае з обов'язку лояльно'' спИвпрацИ держав-членИв у процесИ реалИзацй права ССп [7, с. 245].
Говорячи про принцип верховенства права СпИвтовариства над нацИональним правом держав-членИв, ми повиннИ розумИти, що Из набуттям чинностИ ЛИсабонського договору цей принцип почали застосовувати до права СС. КрИм того, важливо, що всИ держави-члени пИд час розроблення ЛИсабонського договору пИдписали Декларацию № 17 про верховенство, в якИй закрИпили принцип верховенства права СС над правом держав-членИв. Хоча декларация не мае обов'язково'' сили, але принцип верховенства закрИплено у нИй саме в такому виглядИ, як визначив Суд ССп своею практикою [8, с. 227-228].
Суть принципу верховенства права ССп зводиться до того, що у разИ виникнення розбИжностей мИж нормами комунитарного права та нормами национального права перевагу надають першому. Цей принцип означав "верховнИсть", примат права Свропейських спИвтовариств над внутрИшньодержавним правом.
Важливе значення у взаемодй национального права держав-членИв Из правом СС надаеться принципу прямо'' дй, на основИ якого, разом Из принципом верховенства права СС, функцИонуе европейський правопорядок. Принцип прямо'' дй права СС закрИплено рИшенням Суду ССп у справИ вИд 5 лютого 1963 р. "Van Gend & Loos", яку навить називають "найважливИшою за всю ИсторИю СС" [3, с. 129]. Суд ССп пИдкреслив, що "СпИвтовариство створило новий правопорядок мИжнародного права, на користь якого держави обмежили сво'' сувереннИ права, хоча i в окремих сферах, та до кола суб'ектИв якого належать не лише держави-члени, але також i 'хнИ громадяни. Право СпИвтовариства незалежно вИд законодавства держав-членИв не тильки покладае обов'язки на приватнИ особи, але й також надиляе 'х правами, що стають частиною 'хнього правового надбання" [9, с. 204-206].
У справИ "Van Gend & Loos" Суд також встановив вимоги до прямо'' дй. ЦИ вимоги модифИкованИ наступними рИшеннями i полягають у тому, що: а) положення мае бути ясним та недвозначним; б) воно мае бути вичерпним, тобто не вимагати додаткових актИв з його Имплементацй; в) не обумовлюватися застереженнями з боку держав. Суд знайшов багато положень договорИв прямо'' дй, особливо положення щодо вИльного руху товарИв (ст. ст. 28, 30, 34-35); осИб
(ст. 45); права на заснування (ст. 49); руху послуг (ст. 56); руху капiталiв i платежiв (ст. 63); рiвноi оплати для пращвниюв чоловiчоi та жiночоi статi (ст. 157); конкуренцй на внутрiшньому ринку (ст. ст. 101-102). Отже, права у цих важливих сферах можуть прямо застосовувати фiзичнi особи у своiх нацiональних судах [2, с. 251].
У теоретичному i практичному планах принцип прямоi дii европейського права проявляеться у виглядi можливосл й здатностi норм, що мютяться в актах, якi видали органи та шститути СС i Ствтовариств, виступати у виглядi регулятора суспшьних вiдносин, що виникають на територй держав-членiв, безпосередньо, напряму, без необхвдносл !'х ратифшацй чи iнших форм !'х офiцiйного визнання з боку держав [10, с. 235].
До особливостей цього принципу належить i подш його дй на "горизонтальну" i "вертикальну". Пiд "вертикальною" дiею розушють вiдносини мiж iндивiдом i державою, а пвд "горизонтальною" - ввдносини мiж фiзичними i юридичними особами [11, с. 71]. Суть принципу прямо!' дй також зводилася до того, що право СС стосувалося кожного, незалежно ввд того, чи йдеться про державу-члена, чи про й громадянина. Нормативно-правовi акти СС обов'язково i безпосередньо застосовують владш нацiональнi органи та суди незалежно ввд згоди та умов, що встановлюють держави-члени. Практика Суду СС грунтуеться на прямш дii, що надае юридичним i фiзичним особам права, як повиннi захищати нащональш суди [12, с. 33].
Принцип прямо!' дй завдяки ршенням Суду ССп ефективно дiе в наш час. Заслуговуе на увагу позицм Бруно де Вiтте, котрий стверджуе, що юнування концепцii прямо' дй у правi СС виправдане, оскшьки судове застосування норм права СС все ще iстотно вiдрiзняеться ввд судового застосування нацiональних норм у певних аспектах. По-перше, через те, що юнування прямо' дii залежить ввд штерпретацй (тлумачення) права СС, яку здшснюе суд СС, а не нащональш суди, по-друге, оскшьки кнують певнi норми права СС, що мютять положення, якi за характером видаються достатньо функщональними, але через певш причини !х можуть не використовувати нацiональнi суди держав-члетв СС; по-трете, пряма д1я права СС зобов'язуе суд або iншi органи влади держав-члетв застосовувати право СС [13, с. 55-56]. Незважаючи на певш дискусй стосовно принципу прямо' дй з боку нащональних державних оргашв на раншх етапах його становлення загалом вони не вплинули на ефектившсть його розвитку. Саме постулат, що право СС мае пряму дто в нащональному правi держав-членiв, е неспростовним та не пвдлягае сумнiву. Загалом, концепцм прямо!' дй передбачае, що право СС е важливим елементом нащонального правопорядку, оскшьки воно створюе права та обов'язки для приватних ошб [13, с. 57]. I в цьому значною мiрою виявляеться штеграцшний вплив права СС на вдосконалення нащональних законодавчих акпв та правових систем загалом.
Висновки. Отже, особлива юридична природа права СС, аналопв яко!' немае у свт, набувае виняткового значення у формуванш ствввдношення й iз правовими системами. Верховенство права СС над внутршньодержавним правом держав-члетв е важливим елементом усього правопорядку. Принцип верховенства права СС зобов'язуе забезпечувати прюритет його на такому рiвнi, щоб нормативно-правовi акти нащонального законодавства не суперечили й не перешкоджали дii норм права СС. Завдяки цьому унеможливлюються спроби нехтування загальноприйнятними обов'язка-ми з реалiзащi принципу верховенства, що сприяе едносп у формуваннi загальноевропейського праворозумшня. 1нший важливий принцип прямо! дй полягае в тому, що суди та органи державно! влади держав-члетв СС, а також !хт громадяни зобов 'язат застосовувати нормативно-правовi акти, прийняи органами СС, без додатково! ратифшацй !х у нацiональнi правовi системи чи iнших способiв визнання з боку держав-члетв СС. Тому немае потреби у створент механiзмiв iмплементащi, оск1льки правовi норми СС надшет безпосередньо прямою дiею.
Принципи прямо! дй та верховенства права СС гарантують пвдтримання такого правопорядку на основi мiжнародного та нащонального права, що стало результатом штеграцшного впливу права
€С на npaBOBi системи держав-членiв. Це, зокрема, пвдтверджуеться успiшним спiвiснуванням норм права €С i3 нацiональними правовими системами, що сприяе подальшому поглибленню iнтеграцiйних процесiв.
1. Стрельцова О. В. Загальш принципи права як джерело права Свропейського Союзу / О. В. Стрельцова // Альманах права. - 2012. - Вип. 3. - С. 265-269. 2. Муравйов В. Загальт принципи правопорядку Свропейського Союзу / В. Муравйов // Свропейське право. - 2012. - № 2-4. -С. 245-260. 3. Решота В. В. Свропейський Союз : 1сторичн1, правовг та гнституцшт основи: навч. посб. / В. В. Решота. - Льв1в : ЛР1ДУ НАДУ, 2012. - 172 с. 4. Ткаченко С. В. Загальш принципи права в правовш системг Свропейського Союзу / С. В. Ткаченко // Утверситетськг науковг записки. - 2009. - № 1 (29). - С. 323-330. 5. Свропейська ттегращя Укрални: полгтично-правовг проблеми : монография / за ред. В. П. Горбатенка. - К. : Юридична думка, 2005. - 330 с. 6. Amministrazione dell Finanze dello Stato v Simmenthal SpA [1978] ECR 629. // European Court Reports. - 1987. - P. 629. 7. ГердеТен М. Свропейське право / Матгас ГердеТен; пер. з тм. - К. : К. I. С., 2008. - 528 с. 8. Комарова Т. В. Юрисдикция Суду Свропейського Союзу: монография / Т. В. Комарова. - Х. : Право, 2010. - 360 с. 9. Van Gend & Loos [1963] : Ршення Суду СС 26/62 (витяг) // Свропейське право. - 2012. - № 1. - С. 204-209. 10. Марченко М. Н. Право Европейского Союза. Вопросы истории и теории : учеб. пособ. / М Н. Марченко, Е. М. Дерябина. - М.: Проспект, 2010. - 432 с. 11. Боршарт К.-Д. Абетка законодавства Свропейського Ствтовариства. -К. : ТОВ "В1РКСАМ", 2001. - 112 с. 12. Опришко В. Ф. Право Свропейського Союзу : Загальна частина /В. Ф. Опришко, А. В. Омельченко, А. С. Фастовець. - К. : КНЕУ, 2002. - 460 с. 13. Брацук I. З. Теоретико-правовг засади iмплементаци права Свропейського Союзу в нацональне право держав-членгв : монографiя /1. З. Брацук; за наук. ред. проф. М. М. Митевича. - Львiв : ЛНУ iменi 1вана Франка, 2016. - 230 с.
REFERENCES
1. Stryel'tsova O. V. Zahal'ni pryntsypy prava yak dzherelo prava Yevropeys'koho Soyuzu [General Principles of Law as a Source of European Union Law]. Al'manakh prava. 2012. Vol. 3. pp. 265-269. 2. Muravyov V. Zahal'ni pryntsypy pravoporyadku Yevropeys 'koho Soyuzu [General principles of law of the European Union]. Yevropeys'ke pravo. 2012. Vol. 2-4. pp. 245-260. 3. Reshota V. V. Yevropeys'kyy Soyuz : istorychni, pravovi ta instytutsiyni osnovy [European Union: historical, legal and institutional framework]. L'viv. LRIDU NADU Publ, 2012. 172 p. 4. Tkachenko Ye. V. Zahal'ni pryntsypy prava v pravoviy systemi Yevropeys 'koho Soyuzu [General principles of law in the legal system of the European Union]. Universytet-s'ki naukovi zapysky. 2009. Vol. 1 (29). pp. 323-330. 5. Yevropeys'ka intehratsiya Ukrayiny: politychno-pravovi problemy [European integration of Ukraine: political and legal problems]. Kyyiv. Yurydychna dumka Publ, 2005. 330 p. 6. Amministrazione dell Finanze dello Stato v Simmenthal SpA [1978] ECR 629. European Court Reports. 1987. P. 629. 7. Herdegen M. Yevropeys'ke pravo [European Law]. Kyyiv. K. I. S. Publ, 2008. 528 p. 8. Komarova T. V. Yurysdyktsiya Sudu Yevropeys 'koho Soyuzu [Jurisdiction of the Court of the European Union]. Kharkiv. Pravo Publ, 2010. 360 p. 9. Van Gend & Loos [1963] : Rishennya Sudu YeS 26/62 (vytyah). Yevropeys'ke pravo. 2012. Vol. 1. pp. 204-209. 10. Marchenko M. N., Derjabina E. M. Pravo Evropejskogo sojuza. Voprosy istorii i teorii [The right of the European Union. Questions of History and Theory] Moskva. Prospekt Publ, 2010. 432 p. 11. Borshart K.-D. Abetka zakonodavstva Yevropeys'koho Spivtovarystva [Аlphabet European Community law]. Kyyiv. TOV "VIRKSAM" Publ, 2001. 112 p. 12. Opryshko V. F., Omel'chenko A. V., Fastovets' A. S. Pravo Yevropeys'koho Soyuzu : Zahal'na chastyna [RightEuropean Union: Chapeau]. Kyyiv. KNEUPubl, 2002. 460 p. 13. Bratsuk I. Z. Teoretyko-pravovi zasady implementatsiyi prava Yevropeys'koho Soyuzu v natsional'ne pravo derzhav-chleniv [Theoretical and legal basis of the implementation of EU law in national law of the Member States]. L 'viv. LNU imeni Ivana Franka Publ, 2016. 230 p.
