CC BY
44
УДК 330.341:1
Гончаренко О.В., к.е.н., доцент® Днтропетровський державный аграрный утверситет
ШСТИТУЦЮНАЛЬШ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ 1ННОВАЦ1Й В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВ1
Досл1джено шституцюнальш обмеження шновацшного розвитку агропромислового виробництва, визначет ¡мперативи структурних трансформацш переходу аграрног сфери на шновацтний шлях розвитку.
Клю^о^^ слова: агропромислове виробництво, стьське господарство, шноващя, шновацтний розвиток, шновацтний процес, шституцюнальш обмеження.
Постановка проблеми. Перед аграрним сектором економжи сто!ть виключно складне завдання переходу вщ технолопчно! деградаци до посиндус^ального способу виробництва. В зв'язку з цим, основною метою шституцюнальних перетворень повинне стати пщвищення ефективност в^чизняного аграрного виробництва на основi трансформаци стосунюв власностi, шституцюнально! структури аграрно! сфери, в цшому економiчного механiзму, здатного забезпечити конкурентоспроможшсть суб'eктiв агропродовольчого ринку, дохщшсть його учасникiв при е^валентному обмiнi мiж сiльським господарством i пов'язаними з ним галузями. Реалiзацiя цде! мети припускае формування розвинено! ринково! iнфраструктури, захищеностi вiтчизняних ринюв продовольства, пiдтримку дохiдностi аграрного виробництва за рахунок забезпечення об'ективного паритету щн, ефективно! протекцюшстсько! полiтики держави вщносно сiльського господарства.
Аналiз наукових праць та змiсту чинного аграрного економiчного законодавства свiдчить про те, що, як в концептуальному плаш, так i в обгрунтуваннях прикладного характеру, саме шституцюнальш перетворення в сшьському господарствi i агропромислового виробництва (АПВ) в цiлому, здiйснюються за вщсутност единого системного пiдходу, усебiчно розроблено! ч^ко! методологи i комплексно! оцшки змiн, що вiдбуваються в цш сферi.
Анал1з останн1х дослщжень. Стратеги, тактицi, механiзмам ринково! трансформацi! в сiльському господарствi i агропромисловому виробництвi в цiлому присвяченi численш науковi дослiдження, лейтмотивом яких е досягнення позитивних зрушень в ефективному i стiйкому розвитку виробництва i соцiально! сфери села. Концептуальнi аспекти ще! трансформацi! закрiпленi в законодавчих актах. Разом з тим багато дослщниюв пщкреслюють особливу значущють подальшо! роботи в сферi цiлеспрямованого правового, економiчного i органiзацiйно-управлiнського
® Гончаренко О.В., 2013
65
регулювання шституцюнальних процеав, як одного з визначальних умов забезпечення такого розвитку.
Питанням iнновацiйного розвитку присвячено пращ втизняних вчених: О.1. Амошi, В.Д. Базилевича, I.A. Бланка, М.П. Бутка, Б.В. Буркинського, О.Д. Василика, В.М. Гейця, В.А. 1зюмсько!, Д.В. Карамишева, М.Х. Корецького, М.М. Кулаець, M.I. Крупки, М.А. Латинша, А.С. Лисецького, В.М. Мартиненка, Ю.£. Пащенка, A.A. Пересади, В.Л. Пшюшенка, Л.М. Пiсьмаченко, О.С. Поважного, О.С. Попович, С.Ф. Поважного, А.М. Федорищево!, Л.1. Федулово! та iнших.
Розвиток шновацшно! дiяльностi аграрних пiдприeмств та шновацшш процеси у сферi агропродовольчого виробництва дослiджували такi вiтчизнянi вчеш, як В. Амбросов, О. Дацш, М. Зубець, М. Кропивко, П. Музика, П. Саблук, В. Ситник, О. Шубравська. Проте низка теоретичних, методолопчних, методичних i практичних запитань, пов'язаних з процесами шституцюнальних трансформацш АПВ все ще потребуе розв'язання i обгрунтування.
Мета статт1. Метою дано! статт е аналiз сучасного стану шновацшного розвитку агропромислового виробництва, визначення його шституцшних обмежень та iмперативiв структурних трансформацiй переходу аграрно! сфери на iнновацiйний шлях розвитку.
Виклад основного матер1алу. Iнституцiональна структура агропромислового виробництва е складним соцiально-економiчним явищем. Вона включае наступнi елементи: економiчнi, господарськi, оргашзацшно-правовi, морально-етичш та iн. Умовно !х можна представити у виглядi наступних груп:
1. 1нститути влади. 1нститути влади е головним елементом шституцюнально! структури АПВ. Ефективне iнституцiональне середовище може сформуватися тшьки при активному втручанш держави. До функцiй держави вщносяться: формування «правил гри» для уЫх суб'ектiв ринку, iнвестицiйна пiдтримка пщприемств, планове регулювання економiки, соцiальний контроль. Однак на практищ, реформування аграрного сектора економжи вiдбуваеться на rai зменшення фiнансування заходiв прямо! пщтримки аграрного сектору. Так вiдповiдно до Закону Укра!ни «Про державний бюджет Укра!ни на 2012 р.». на пряму пiдтримку сiльського господарства спрямовано 2,82 млрд. грн., що на 31 % менше, нiж у 2011 р., i значно менше суми, яку Укра!на може видшяти згiдно з домовленостi з СОТ [1, с.123-124]. Дефiцит бюджетних кошив в сукупностi з погiршенням макроекономiчно! ситуаци привели до скорочення доходност сiльськогосподарського виробництва, що викликало значний спад швестицш в аграрну сферу.
2. 1нститути-норми. Здiйснюванi iнституцiональнi реформи початку 1990-х рр. своею метою ставили перерозподш землi для створення умов для паритетного розвитку рiзних форм господарювання на землi, становлення багатоукладно! економiки, а також рацюнального використання земель.
66
В процес ринкових реформ, що проводилися постшно, без ретельно! концептуально! тдготовки, необхiдного наукового, правового, економiчного та, передусiм, ресурсного забезпечення, без урахування закономiрностей i тривалостi перехщного перiоду у багатьох нових оргашзацшно-правових формах господарств, передусiм, великих сшьськогосподарських пiдприeмств -вiдбулась косметична, можна сказати, «оболонкова» iнституцiональна реформа. Змшилися назви, а недосконале законодавство визначило новий правовий статус тдприемств. I, як один з наслщюв, великий потенщал аграрного виробництва в такш формi виявився неефективним. Це вщбулось великою мырою через те, що внутршнш стан ресурсiв i, в першу чергу, питання власност на щ ресурси не вiдповiдали новш iнституцiональнiй формi, а невирiшенi законодавчi питання стали гальмом подальшо! шститущонально! трансформацi!. В результатi, разом з неефективними реформами в суспшьному виробництв^ не отримав очiкуваного розвитку i iндивiдуальний приватний сектор у формi селянських фермерських господарств, не запрацював повною мiрою ефект кооперацi! виробництва; залишилися без чiтких перспектив подальшi ринковi перетворення в АПВ; не були ч^ко визначенi межi i параметри iнтеграцiйних процесiв. Це неминуче вплинуло на стан економiки i вiдтворювальнi можливостi усie! господарсько! системи АПВ.
3. 1нститути-оргашзаци. Здiйснювана з початку 90-х роюв XX стол^тя в Укра!нi економiчна реформа в сшьському господарствi, передусiм, торкнулася цих шституив. В результатi радикально! трансформаци сформувалася i розвиваеться нова аграрна структура.
Змши аграрно! структури за роки реформ були однотипними: всюди спостер^алось падiння питомо! ваги колективних господарств у вартост валово! продукцп сiльського господарства, при цьому зросла доля амейних господарств (КФГ i господарств населення). Проте темпи змш по регiонах були рiзними. В результат аграрнi структури регiонiв стали штотно розрiзнятися. Видiлилися три типи регюнальних аграрних структур: з переважанням корпоративного сектора; з переважанням iндивiдуального сiмейного; змiшаний. Нинi трудомiстке виробництво сiльськогосподарсько! продукцi! зосереджено в особистих селянських господарствах (ними вирощуеться 90 % овочiв та картоплi вщ загального обсягу !х виробництва, утримуеться 66 % поголiв'я велико! рогато! худоби та 55 % поголiв'я свиней), якi не спроможнi забезпечувати потреби ринку високояюсною стандартизованою продукщею. Спостерiгаеться надвисока концентрацiя земельних угщь у користуваннi крупних аграрних формувань (агрохолдинпв), що займаються виробництвом менш трудомiстких, високорентабельних i швидкоокупних сшьгоспкультур. На фонi переваг агрохолдингiв у виглядi iнтенсифiкацi! сiльськогосподарського виробництва та нарощуванш експортного потенцiалу сiльського господарства !х подальший розвиток е загрозливим, насамперед через вирощування окремих експортоорiентованих сiльськогосподарських культур, що значно виснажують землю; експорт переважно сiльгоспкультур зерново! та олiйно! груп [2, с.15-16].
67
4. 1нститути-контракти. Ниш активiзуеться процес створення шституив-оргашзацш, сприяючих розвитку науково-техшчного, технiко-технологiчного, iнновацiйного розвитку АПВ. До них належать всякого роду галузевi асоцiацi! i союзи, яю поступово набувають важливо! економiчно! рол^ наприклад, виконання рiзноманiтних представницьких функцш, вироблення норм спрямованих на захист економiчних iнтересiв галузi, i контроль за !х дотриманням.
5. Неформальнi шститути. Традицi! i звича! справляють значний вплив на iнституцiональну структуру аграрно! економiки. Неформальнi iнститути спираються, перш за все, на культурш традици i цiнностi, затвердженi в суспшьствь Як правило, вони не обговорюються i дозволяють класифiкувати дi!, що робляться, на справедливi i несправедлив^ на допустимi i неприпустимi. Можна визнати, що одшею з головних причин низько! ефективностi сучасного сшьського господарства виступае майже повсюдний вщступ вiд добре вiдомих норм i правил ведення виробництва, невиконання технолопчних умов. До цього треба додати погану матерiально-технiчну оснащенiсть багатьох господарств, що посилюе вщсутшсть технологiчно! дисциплши.
Культурнi традицi! i неформальнi правила поведшки не е продуктом спонтанного розвитку. На !х формування можна впливати, проте це вимагае тривалшого часу, оскiльки неформальнi правила дуже важко змшюються в результатi шерщйносп. Вони не можуть автоматично перебудовуватися внаслщок змiни формальних норм. Отже, для впливу на неформальнi правила адмшстративних заходiв явно недостатньо. Потрiбнi зусилля iз легiтимiзацi! введених правил, по забезпеченню !х пiдтримки бшьше широкою масою населення, особлива роль при цьому належить засобам масово! комунiкацi!, iнститутам освiти.
Висновки. Активiзацiя iнновацiйних процесiв в сучасних умовах мае стати основним чинником розвитку сшьського господарства.
Як показуе в^чизняна i зарубiжна практика, для створення i ефективного функцiонування iнституцiонально! структури АПВ необхiдне дотримання наступних основних принципiв: добровiльнiсть вибору партнера i економiчна доцiльнiсть, що дозволяе оптимiзувати розмiр i склад iнтегрованих формувань; штегращя знизу, тобто об'еднання за шщативою самих господарюючих суб'ектiв без тиску з боку управлшських структур; вплив держави на штеграцшний процес тшьки шляхом створення iнституцiональних умов, що забезпечують рiвнi умови ефективного функцюнування господарюючих суб'ектiв сiльського господарства (малих, середнiх i великих товаровиробниюв) або на основi участi державного органу в якост рiвноправного партнера об'еднань.
Л1тература
1. Голубев А. Парадоксы развития аграрной экономики России // Вопросы экономики. - 2012. - № 1. - С.115-126.
68
2. Органiзацiйно-економiчнi шструменти державное' аграрное' пол^ики в Украш (аналiтична доповщь). - К.:Н1СД, 2012. - 31 с.
3. Федулова Л.1. Концептуальна модель шновацшно1' стратеги Украши // Економша i прогнозування. - 2012. - № 1. - С.87-100.
Summary Goncharenko O.V.
Dniepropetrovsk State Agrarian University
INSTITUTIONAL ASPECTS OF DEVELOPMENT INNOVATIONS ARE IN AGROINDUSTRIAL PRODUCTION
Institutional limitations innovative development of agroindustrial production are investigational, certain imperatives of structural transformations assing to the innovative way of development agrarian sphere.
Рецензент - д.е.н., професор Музика П.М.
69
