CC BY
22
Iнформацiйна технолопя мае iнтегруючу властивiсть по вщношенню як до наукових знань загалом, так i до всiх шших технологiй, тобто у структурi системи технологш множини внутрiшнiх i зовшшшх зв,язкiв Хм, Х-м з ушма iншими технологiями системи е повними, а X/ - множина нових властивостей системи, як набул з точки зору емерджентност значно збшьшуеться.
У багатьох випадках дослiдження систем, у тому чи^ системи технологш, неможливо провести безпосередньо з тих чи шших причин: складност системи, слабо! структурованост i неможливост виявлення всiх внутрiшнiх i зовшшшх зв'язюв, вiдсутностi кiлькiсних оцiнок функцп системи, а також не-обхщност вибору кращого варiанту створення ново! системи або шляхiв роз-витку юнуючо!. В цьому випадку застосовують моделювання системи як метод И наукового пiзнання. У системному аналiзi моделi е важливим компонентом дослщження iснуючих та проектування нових систем.
Науковi дослiдження принцишв моделювання привели до значно! роз-ма!тостi типiв i видiв моделей об'екпв пiзнання. Серед них необхщно видши-ти електронне моделювання, яке стало невщ'емною частиною штелектуаль-но! дiяльностi людства. Спiвставлення "електронного мозку" з людським привело до створення нейрокомп,ютерiв, якi мають властивiсть навчатися, вивчати юнуючий стан об'екту ^ внаслiдок "проб i помилок", одержувати результат при створення нового об'екту або розроблення нових властивостей об'екту, який вже юнуе.
Саме електронне моделювання дало можливють усшшно реалiзовувати проекти щодо створення нових практичних технологш i !х включення в систему технологiй на основi дослiджень i використання ефективних властивостей юнуючих технологiй, обгрунтуванню i експериментально! перевiрцi нових тех-нолопчних процесiв поеднуючи об'ективну i суб'ективну технологш.
Таким чином, систему технологш можна об'еднати з властивостями емерджентност та iманентностi елеменлв та проводити системний аналiз такого об'екту.
Лггература
1. Демченко М. Т., Поважний С. Ф., Цибровський Г. Г. Системи технологий. Донець-ка держ. академ1я управлшня. - Донецьк : Вид-во ДонДАУ, 2001. - 346 с.
2. Катренко А.В. Системний анал1з об'екпв та процеав комп'ютеризацл. - Льв1в: Но-вий свгг, 2003. - 234 с.
3. Месарович М., Такахара И. Общая теория систем: Математические основы. - М.: Мир, 1973. - 542 с. _
УДК338.24:330.342+334.722.8(477) Асист. Т.1. Городиський -Дрогобицький
державний педагогiчний утверситет м. 1вана Франка
1ННОВАЦ1ЙНИЙ ПОТЕНЦ1АЛ: ФАКТОРИ ВПЛИВУ
Окреслено суть, функцп та структуру фактор1в, що формують шновацшний по-тенщал держави та регюну. Закцентовано увагу на нормативно-правових, фшансо-во-економ1чних та оргашзацшних факторах впливу.
Assist. T.I. Gorodys'kyj - Ivan Franko Drohobytskyi state pedagogical university The innovational potential: factors influence
It is outlines the essence, functions and structure factors, that form the innovational potential state and region. It is accents attention into the normative-legal, financial-economical and the organizational factors influence.
Перехщ вщ так званого швестицшного, як правило, екстенсивного, типу розвитку до яюсно нового, ефективного шновацшного типу розвитку, -домшантне завдання модерно1 парадигми поступу Украши. Це не тшьки збшьшуе джерела фшансування, але й вщкривае можливост досягнення оптимального сшввщношення мiж виробництвом, нагромадженням i споживан-ням, глибоких, радикальних змiн у розвитку нашо1 держави. Ринковi вщноси-ни, що розвиваються, гостро висвiтлюють спадщину адмшстративно-коман-дно1 системи - надвитратне, неефективне господарювання, що в умовах жорстко1 мiжнародноï конкуренцiï та встановлення врiвноважених цiн ставить бiльшiсть юнуючих шдприемств перед фактом банкрутства. Подолання цього стану можливе тiльки через потужний шновацшний перерозподiл ре-сурЫв суспiльства на користь конкурентноздатних наукомютких виробництв. Такий вектор розвитку спрямований на швидке подолання дистанцiï помiж ек-спортно-iндустрiальною та iнновацiйно-постiндустрiальною моделями, прита-манними для двох рiзних цивiлiзацiйних типiв економiки.
Природно, що науковий штерес до ^eï проблематики в украшськш економiчнiй науцi зростае. Останнiм часом поняття iнновацiйний потенщал знаходить все бiльше поширення, з'являються самостiйнi дослiдження щодо аналiзу рiзних аспектiв ^eï категорiï. Заслуговують на увагу дослщження у цiй сферi таких украшських економiстiв, як: Л. Антонюк, О. Бондаренко, О. Василенко, С. Галушко, В. Геець, В. Громека, I. Джаш, В. Дорофiенко, В. А. Стфа-нов, С. 1лляшенко, М. 1лын, А. Костенко, С. Латн, Л. Мельник, М. Одрехiвсь-кий, А. Поручник, В. Савчук, I. Сало, тощо [1-11]. Щ дослiдження присвяченi проблемам теоретичних засад iнновацiï, категори мiнновацiйний потенщал", управлшня iнновацiйним розвитком шдприемств у перехщнш економiцi, стратеги шновацшного розвитку тощо.
Метою нашог cmammi е: розкрити суть, функци та структуру факто-рiв (нормативно-правовi, фiнансово-економiчнi, органiзацiйнi), що формують iнновацiйний потенщал держави та регюну.
Iнновацiйний потенщал функщонуе у певному середовищi, а тому заз-нае прямого чи опосередкованого впливу з боку рiзноманiтних факторiв. Для спрощення дослiдження та з метою врахування найбшьш ютотних факторiв доцiльно провести \х групування.
За змютом фактори можна роздшити на такi групи:
1) нормативно-правовi фактори;
2) фiнансово-економiчнi фактори;
3) оргатзацшт фактори.
Розглядаючи групу нормативно-правових факторiв, особливу увагу необхiдно зосередити на дослщженш нормативно-правового поля функщону-вання iнновацiйного потенцiалу.
Oскiльки iнновaцiйний потенцiaл е вaжливою склaдовою iнновaцiйноï дiяльностi, то й нормaтивно-прaвове поле функцiонувaння iнновaцiйного по-тенцiaлу необxiдно розглядaти через призму нормaтивно-прaвового поля здшснення iнновaцiйноï дiяльностi.
Нормaтивно-прaвове поле здшснення iнновaцiйноï дiяльностi - систе-мa зaконодaвчиx i пiдзaконниx aктiв, якi регулюють рiзномaнiтнi суспiльнi вщносини у процесi життевого циклу iнновaцiï [12]. Зaкони i нормaтивнi a^ ти, якi визнaчaтимуть прaвилa iнновaцiйноï дiяльностi, потребують розподiлу нa фундaментaльнi, довгостроковi i короткостроковi.
До фундaментaльниx нормaтивниx aктiв з iнновaцiйноï дiяльностi по-виннi вiдноситись зaкони про iнновaцiйнi i венчурнi компaнiï тa фонди, про теxнопaрки тa бiзнес-iнкубaтори, про iнновaцiйну стaтистику, про штелекту-aльну влaснiсть, про держaвне стрaxувaння iнновaцiйниx ризикiв, про дер-жaвне фiнaнсувaння нaуково-теxнiчниx дослiджень, про основш зaсaди трaн-сферту теxнологiй, про торпвлю iнтелектуaльною влaснiстю, про тимчaсовi (цiльовi) iнновaцiйнi об,eднaння громaдян, устaнов i пiдприeмств, про незa-лежну експертизу.
До довгостроковиx мaють вщноситись нормaтивнi aкти про оподaтку-вaння видiв iнновaцiйноï дiяльностi i оперaцiй з iнновaцiйними цiнностями, про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, про солiдaрне фiнaнсувaння iнновa-цiйниx проектiв, про прiоритетнi шпрями iнновaцiйноï дiяльностi тощо.
До короткостроковиx нормaтивниx aктiв, як прaвило, вщносять тi, що визнaчaють преференцiï з iнновaцiйноï дiяльностi - митнi, подaтковi, регь онaльнi, товaрнi, гaлузевi, освггш тощо [13, с. 3-4].
Aнaлiзуючи укрaïнське iнновaцiйне зaконодaвство, можнa окреслити ряд недолтв:
• зaконодaвчо не врегульовaно ряд фундaментaльниx проблем: не розроблено чпкого меxaнiзму торгiвлею iнтелектуaльною влaснiстю, зокремa створено! у держaвному секторi економiки; не прийнято Зaкон "Про iнновaцiИну CTa-тистику"; не розроблено меxaнiзму держaвного aбо привaтного стрaxувaння iнновaцiИниx ризишв; не розроблено ефективниx меxaнiзмiв зaлучення фь нaнсовиx ресурсiв в iнновaцiИну сферу;
• шявтсть нaдзвичaИно велико1 кшькост рiзномaнiтниx Постaнов тa Розпоря-
джень ^бшету Miнiстрiв Укрaïни, Укaзiв тa Розпоряджень Президента Ук-
рaïни, яю тшьки тимчaсово врегульовують iснуючi проблеми i е своервдним
tt tt • • »-» • _
лaтaнням дiрок в iнновaцiиному зaконодaвствi тa встaновлюють щорaз новi
прaвилa гри в iнновaцiИному бiзнесi, що негативно впливae нa суб'екив iнно-
вaцiйноï дiяльностi, особливо зaрубiжниx;
• зтачга к1льк1сть приИнятиx нормaтивниx aктiв носить деклaрaтивний тa су-перечливиИ xaрaктер;
Проте, певнi позитивнi системнi зрушення у дaнiй сферi все ж тaки прос-лiдковуються. Особливо вaжливим кроком стaло прийняття Зaкону Укрaïни "Про iнновaцiйну дiяльнiсть". Цей Зaкон визнaчae прaвовi, економiчнi тa оргаш-зaцiйнi зaсaди держaвного регулювaння iнновaцiйноï дiяльностi в Укрaïнi, встa-новлюе форми стимулювaння держaвою iнновaцiйниx процешв i спрямовaний нa пiдтримку розвитку економiки Укрaïни iнновaцiйним шляxом [13, с. 35].
Однак, практична реашзащя цього Закону виявила низку недолтв, як вимагають негайного прийняття поправок та доповнень.
По-перше, Закон Украши "Про шновацшну дiяльнiсть" вiдповiдаючи на питання, яким чином i через якi структури "здшснювати фiнансову шд-тримку" шдприемствам, що бажають впровадити новацiю, жодним пунктом не вщповщае на питання, як заробити кошти на "фiнансову шдтримку" i хто цi кошти зароблятиме.
По-друге, шльги, згiдно з Законом, надаються тим, хто споживае ште-лектуальну власнiсть у виглядi шновацшного проекту, тобто промисловим шдприемствам, а не тим, хто цю власшсть створив, тобто вченим, конструкторам, менеджерам. Таке штучне надання прюритету промисловим шд-приемствам в Укршт можна вважати релiктом тоталiтарного постулату гегемоны пролетарiату i другорядност штел^енци [13, с. 23].
По-трете, даний Закон не врегульовуе взаемовщносини мiж суб'екта-ми шновацшно1 дiяльностi, не встановлюе 1х права та обов'язки, не формуе ефективного мехашзму стимулювання при здiйсненнi ними шновацшно! дь яльностi тощо.
По-четверте, зпдно з даним Законом державну шдтримку може отри-мати тiльки та щея, яка пройшла науково-технiчну експертизу, за рахунок кош^в замовника, i визнана iнновацiйним проектом. Це з одного боку е на-маганням ращонально використати державнi кошти, але з iншого боку такий мехашзм не дае змогу малим шдприемствам або шдивщуальним винахщни-кам, яю мають iнновацiйнi ще1, але вiдчувають нестачу грошових засобiв, довести сво! задуми до логiчного завершення, тобто втрачаеться значна частина потенцшно можливих iнновацiйних продуктiв.
По-п'яте, викликають певнi застереження статтi 19 та 20 даного Закону. Так пункт 8 статл 19 говорить: "Фшансова шдтримка Державною шнова-цшною фiнансово-кредитною установою iнновацiйних проектiв шляхом надання креди^в чи передавання майна у лiзинг здiйснюеться за умови наяв-ностi гарантiй повернення кош^в у виглядi застави майна, договору страху-вання, банювсько1 гаранти, договору поруки тощо" [13, с. 49], однак, за своею суттю шновацшний бiзнес - це ризиковий бiзнес i тому надання будь-яких гарантiй, в умовах вщсутност ринку страхування iнновацiйних ризикiв, це безнадшна справа. Пункт 9 ще! ж статтi говорить: "Державна iнновацiйна фiнансово-кредитна установа здiйснюе супроводження ре^заци шнова-цiйних проектiв, якi нею фшансуються, та контролюе цiльове використання суб'ектами шновацшно1 дiяльностi наданих нею кош^в" [13, с. 49], зрозумь ло, що фiнансова установа хоче мати шформащю, як використовуються нада-нi нею кошти, однак даний Закон не формуе такого мехашзму, а ви^в "суп-роводжуе реалiзацiю iнновацiйних проектiв та контролюе цшьове використання" створюе умови для прямого втручання чиновниюв у хщ ре^заци ш-новацiйного проекту, встановлення рiзноманiтних бюрократичних перепон та можливост отримання конкурентами шформацп про даний проект.
1ншим важливим законодавчим актом у сферi законодавчого регулю-вання функщонування iнновацiйного потенцiалу е Закон Украши "Про на-укову та науково-техшчну дiяльнiсть".
Серед основних завдань цього Закону е визначення: правового статусу суб'ек^в науково1' i науково-технiчноï дiяльностi, матерiальних та моральних стимулiв забезпечення престижностi та зумовленоï суспiльними потребами прiоритетностi цiеï сфери людсько1' дiяльностi, залучення до не1' штелектуаль-ного потенцiалу нацiï [13, с. 5].
Проте реалп сьогодення показують, що задекларованi принципи прес-тижностi професiï наукового працiвника та достатност матерiальних умов для ефективно1' творчо1' дiяльностi не дотримуються. Це стало основною причиною рiзкого скорочення кшьюсного та якiсного складу кадрово1' складово1' iнновацiйного потенцiалу, про що свщчать статистичнi данi. Тому дана проблема вимагае кардинального переосмислення та внесення вщповщних поправок у законодавство.
Отже, даний закон визначае правовi основи функщонування кадрово1' складово1' науково-техшчного потенцiалу, однак науково-технiчний потенщ-ал - це тiльки складова частина шновацшного потенцiалу (другою складовою шновацшного потенцiалу е маркетингова складова). Тому, на нашу думку, для забезпечення ефективного функщонування шновацшного потенщалу в Укршт, необхщно забезпечити правове регулювання дiяльностi по просуван-ню шновацшного продукту на ринок.
З нормативно-правовими факторами тюно пов'язана група фшансово-економiчних факторiв. До цiеï групи факторiв належать:
1) система фшансування iнновацiйноï дiяльностi;
2) система формування сприятливого економiчного середовища в шнова-цiйнiй сферi.
Розвиток iнновацiйноï дiяльностi як на рiвнi окремого шдприемства, так i на рiвнi штегрованих структур i держави в цшому передбачае створення строго1' i добре обгрунтовано1" системи фiнансування. Тiльки в цьому випадку можуть бути створеш необхщт умови для накопичення i маневрування фь нансовими ресурсами i можливост ïx концентрацiï на основних напрямках шновацшно1" полiтики.
В економщ ринкового типу система фiнансування виконуе двi важли-вi функцiï - розподшьчу i контролюючу. Змiст першо1' полягае, насамперед у тому, щоб забезпечувати кожного суб'екта господарсько1' дiяльностi необхщ-ними йому фiнансовими ресурсами [14, с. 133]. Контролююча функщя фшан-сiв зводиться до того, щоб сигналiзувати про пропорцiï, що складаються у розподiлi коштiв, щоб зрозумгги, наскiльки ефективно вони використовують-ся конкретним господарюючим суб'ектом. [14, с. 133-134]
До фшансових ресуршв регiону за ознакою "суб'екти власност та роз-порядження" належать [15, с. 35-36] (див. рис. 1):
О^м традицшних джерел фiнансування шновацшно1" дiяльностi пер-спективним вбачаеться розвиток нових форм швестицш в шноваци. До таких форм, якi набувають все бшьшого розвитку в Укрш'ш, зокрема в мютах-мiльйонникаx, необхщно вiднести емiсiйне, зокрема облiгацiйне фшансування. Суть його полягае у випуску мунщипальних обл^ацш пiд конкретш шно-вацiйнi проекти з високою надшшстю отримання доходу [12, с. 69].
Як свдаить свiтовий досвiд, основним джерелом фшансування шнова-цшно1 дiяльностi на сучасному еташ е венчурний каштал. Венчурний бiзнес виконуе роль посередника мiж потенцiйним iнвестором та шдприемством, яке потребуе стартового капiталу чи швестицш для реалiзацil нового проекту.
З зарубiжного досвiду формування венчурних фондов видно, що провiдну роль у цьому бiзнесi вiдiграють багат бiзнесмени, "ангели бiзнесу". На жаль укра-шсью "олiгархи", як володшть достатньою кшьюстю капiталу, поки що не вкла-дають кошти у реалiзацiю iнновацiйних проектов, зважаючи на !х високу ступiнь ризику, а iнвестують !х у традицiйнi сфери економ^ та перерозподщ власност!
Вщсутшсть механiзму страхування ризикiв при фшансуванш шнова-цшно1 дiяльностi та державное' пiдтримки робить цю сферу непривабливою для шших фiнансових iнституцiй.
1снують такi умови венчурного фiнансування:
• тдприемство, в яке вкладаються кошти венчурного фонду, не повинно бути державним, командитним, шдив1дуальним чи кооперативним. Воно обов'яз-ково мае бути акцюнерним або у процес швестування стати акцюнерним;
• тдприемство мае забезпечити зростання катталу на 30-50 %;
• необхвдний мехатзм продажу акцш [1, с. 64].
Отже, для усшшного розвитку венчурного бiзнесу необхiдною умовою е ефективне функцюнування фондового ринку. На сьогоднi цей шструмент ринко-во!' економiки в Укршт перебувае на стади становлення, i тому венчурнi катта-люти зiткнулись би з серйозною проблемою при продажу акцш венчурних фiрм, адже венчурнi фонди заробляють на прирост! цiни придбаних цiнних паперiв.
Ще одшею проблемою е вiдсутнiсть професiйниx менеджерiв венчурного капiталу, якi здшснюють управлiння венчурним фондом. Ця профеЫя дуже рiдкiсна i дефiцитна, але оскiльки кошти вкладаються у венчурш фонди пiд вiдповiдальнiсть i квалiфiкацiю венчурного капiталiста, наявнiсть тако1' особи е необхщною умовою заснування i ефективно1' дiяльностi фонду.
Таким чином, сьогодш в Украïнi ще не сформовано належних умов для розвитку та функщонування венчурного шдприемництва. Основними чинни-ками, якi обмежують розвиток венчурного бiзнесу в нашiй кршт е:
• еконотчна нестабшьтсть у крагт, дефщит фшансових коштав, загроза шфляци;
• вщсуттсть ч1тко1 иол1тики сприяння розвитку венчурного б1знесу з боку держави, брак заштересованосп бшъшосп господарських суб'екпв у реал1за-ци принципово нових розробок [1, с. 229];
• вщсуттсть квал1ф1кованих спещал1ст1в у галуз1 венчурного б1знесу;
• вщсуттсть розвинено1 мереж1 шфраструктури венчурного б1знесу;
• вщсуттсть необхщного законодавчого забезпечення.
Найбшьш привабливими для швестицш з точки зору iнвесторiв е шно-вацiйнi проекти, пов,язанi виключно з просуванням готового iнновацiйного продукту чи шновацшш проекти з незавершеною стадiею впровадження. Значно нижчу ймовiрнiсть фiнансування з комерцiйниx джерел мають шновацшш проекти з незавершеною стадiею НДР i шновацшш проекти з незавершеною стадiею пошукових дослщжень. Тому завданням державно1' шно-вацiйноï полiтики на загальнодержавному та регюнальному рiвняx повинно бути формування гнучкого мехашзму надання пiльг та стимулювання з метою залучення приватного фшансового капiталу як внутршнього, так i зов-нiшнього походження в шновацшну.
У зв'язку з цим щкавим та корисним е аналiз зарубiжного досвiду у цш сферi. У свiтовiй практицi державна шдтримка iнновацiйноï сфери здiйсню-еться двояко: прямим i непрямим регулюванням. Прямi методи регулювання здiйснюються переважно у двох формах: адмiнiстративно-вiдомчiй i програм-но-цiльовiй. На вибiр методiв державного стимулювання iнновацiйноï дiяль-носп впливають багато чинник1в, серед яких бюджетш кошти, стан провiдниx нащональних компанiй на внутрiшньому та зовшшньому ринках.
Адмiнiстративно-вiдомча форма передбачае пряме дотацшне фiнансу-вання вiдповiдно до спещальних законiв. Програмно-цiльова форма - це кон-кретне фiнансування в рамках державних програм шдтримки нововведень, створення системи держконтракпв на придбання тих чи шших товарiв i пос-луг, надання пiльговиx кредш!в фiрмам, що розробляють i доводять до ко-мерцiалiзацiï новi продукти.
До непрямих методiв вiдносять податкову, кредитну, митну, аморти-зацiйну i щнову полiтику. Цi методи використовуються, насамперед, для створення сприятливого шновацшного кшмату [1, с. 164].
Серед непрямих методiв шдтримки шновацшно1" дiяльностi найбiльш розповсюдженими е рiзнi форми податкових пшьг (Австралiя, Бразилiя, Ве-ликобританiя, Iталiя, Канада, Нiмеччина, США, Франщя, Японiя); податко-вий кредит (1спашя, Канада, Нiдерланди, США, Франщя, Швейцарiя, Япо-нiя); спосiб амортизацп (Австралiя, Австрiя, Бельгiя, Iталiя, Шмеччина,
США, Швейцарiя, Швещя); надання рiзноманiтних пшьгових кредитiв (1та-лiя, Нiдерланди, Шмеччина, Японiя). Серед прямих методiв шдтримки шно-вацшно! дiяльностi найбiльшого поширення набуло надання субсидш та до-тацiй на реалiзацiю iнновацiйних проек^в (Великобританiя, Iталiя, Канада, Нiмеччина, США, Франщя, Японiя).
Що ж стосуеться Украши, то Законом Украши "Про шновацшну дь яльнiсть" передбаченi наступш види фшансово! пiдтримки шновацшно! дь яльностi [13, с. 46-47] суб'ектам шновацшно! дiяльностi для виконання ними шновацшних проектiв може бути надана фшансова пiдтримка шляхом:
а) повного безвщсоткового кредитування (на умовах шфляцшно! 1ндекса-ци) ирiоритетних шновацшних проекта за рахунок кошта Державного бюджету Украши, кошта бюджету Автономно! Республiки Крим та коштiв мiсцевих бюджета;
б) часткового (до 50 %) безвщсоткового кредитування (на умовах шфля-цшно! iндексацil) iнновацiйних ироектiв за рахунок кошта Державного бюджету Украши, кошта бюджету Автономно! Республiки Крим та кошта мюцевих бюджета за умови залучення до фшансування проекту решти необхщних коштiв виконавця проекту i (або) iнших суб,ектiв ш-новацiйноi дiяльностi;
в) иовно! чи частково! комиенсацii (за рахунок кошта Державного бюджету Укра!ни, кошта бюджету Автономно! Республiки Крим та кошта мю-цевих бюджетiв) вщсотюв, сплачуваних суб'ектами iнновацiйноi дiяль-ност комерцiйним банкам та iншим фшансово-кредитним установам за кредитування iнновацiйних проекта;
г) надання державних гарантiй комерцшним банкам, що здiйснюють кредитування прюритетних iнновацiйних ироектiв.
Отже, практично ус пiльги, якi передбаченi законодавством для суб'екпв шновацшно! дiяльностi передбачають використання бюджетних кош^в. А оскшьки бюджетне фiнансування шновацшно! дiяльностi перебу-вае на дуже низькому рiвнi, то ефективнiсть та спроможнiсть виконання пе-редбачених пiльг викликае значний сумшв.
До третьо! групи належать оргашзацшш фактори. Сюди необхiдно включити:
1) мехатзм здшснення iнновацiйноi д1яльносп в регiонi. Такий механiзм повинен включати органiзацiю системи фшансування iнновацiйноi дояльносп; органiзацiю формування шновацшно! iнфраструктури регiону; оргатзацш формування шновацшно! культури регiону; органiзацiю системи навчання та пдвищення квалiфiкацii пращвниюв iнновацiйноi сфери; органiзацiя системи консалтингово-правового забезиечення iнновацiйноi д1яльносп; органза-щя системи iнформацiйного забезиечення iнновацiйноi дояльносп; оргатза-ця системи мiжрегiональних та м1жнародних зв'язюв в iнновацiйнiй сфер^
2) формування та реалiзацiю шновацшно! иолiтики регiону. Сюди необхщ-но включити визначення ирiоритетних наирямкiв здшснення шновацшно! дiяльностi в регют; формування стратегiчних та тактичних прог-рам розвитку iнновацiйноi сфери в регют.
Таким чином, модель регюнально! економжи сучасного i майбутнього розвитку мае визначити новi ефективнi структури i регулюючi механiзми як у межах кожного економiчного району, так i мiж ними, формуючи единий, ак-
тивно функцюнуючий мехашзм. В умовах переxiдного перюду формування по-справжньому економiчно i полгтично незалежно1' держави, Украша прагне до политики мiнiмiзацiï дезiнтеграцiï, розвитку сучасно1' регiональноï пол^и-ки на принципах мюцевого самоврядування при верxовенствi загальнодер-жавного законодавства, що забезпечуе оргашчне поеднання державних, регь ональних i мюцевих iнтересiв, сприяе максимально повному використанню внутршшх потенцiалiв кожного регюну i кожно1' мiсцевостi.
Складовою ефективно1' регiональноï полiтики виступае iнновацiйна поль тика економного i рацiонального використання мiсцевиx ресурсiв, широкого зас-тосування маловiдxодниx i безвiдxодниx, енерго- i ресурсоощадних теxнологiй, а також форм оргашзаци виробництва з високою юнцевою результативнiстю, еко-логiчною чистотою, збереженням i своечасним вiдтворенням природи для забезпечення пдного рiвня життя не тiльки сьогоднiшнього, а й майбутшх поколiнь.
У цьому контекст особливо1' актуальностi набувае проблема науково-го дослiдження регiонального iнновацiйного потенщалу.
Л1тература
1. Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С. 1нновацл: теор1я, мехашзм розробки та комерщал1заци: Монограф1я. - К.: КНЕУ, 2003. - 394 с.
2. Бондаренко О.О. Оптим1защя швестицшного забезпечення шновацшно'1 складово'1 економ1чного зростання в Укра1'ш/ Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.02./ Украшська ака-дем1я банювсько'1 справи. - Суми, 2000. - 19 с.
3. Галушко С.С. Пщвищення ефективносп використання шновацшного потенщалу в умовах переходу до ринкових вщносин (на приклад1 промислових тдприемств Донбасу)/ Автореф. дис. канд. екон. наук.: 08.06.02/ 1н-т економши промисловосп. - Донецьк, 1999. - 23 с.
4. Геець В.М. 1нновативно-шновацшний шлях розвитку - модершзацшний проект розвитку украшсько'1 економши i суспшьства початку XXI столлтя// Банювська справа. - 2003, № 4 (52). - С. 16-21.
5. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: Монография. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2002. - 250 с.
6. Лапин Е.В. Экономический потенциал предприятия: Монография. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2002. - 310 с.
7. Проблеми управлшня шновацшним розвитком тдприемств у транзитивнш економь щ: Монограф1я/ За заг. ред. д-р екон. наук, проф. С.М. 1лляшенка. - Суми: ВТД "Ушверси-тетська книга", 2005. - 582 с.
8. Стфанов А.О., Сало 1.В. Региональна економша: Навч. пос. 2-ге видання. - К.: На-укова думка, 2000 р. - 341 с.
9. ¡нновацшний менеджмент: Навч. пос. За ред. В.О. Василенка. - К.: ЦУЛ, Фешкс, 2003. - 440 с.
10. Мельник Л.Г. Экономика развития: Учеб. пособие. - Сумы: "Университетская книга", 2000. - 450 с.
11. Одрех1вський М.В. 1нновацшна модель розвитку агломераци "Дрогобич - Борис-лав - Стебник - Трускавець - Схщниця "// Региональна економша. - 2002, № 4. - С. 128-134.
12. Избранные вопросы современного инновационного менеджмента для малых и средних предприятий. Под редакцией канд. техн. наук Р. Мюллера, канд. техн. наук В. Соловьева. Киев, Украина - Дрезден, ФРГ, 1999. -283 с.
13. 1нновацшне законодавство Украши. Повне з1брання нормативно-правових актив, т. 1/ За заг. ред. В.В. Костицького, В.Л. Рижова - К.: Фшанси i статистика, 2003. - 253 с.
14. Павленко I.A. Економша та оргашзащя шновацшно'1 д1яльносп: Навч. поабник. -К.: КНЕУ, 2004 р. - 204 с.
15. Панкевич Лщя. Напрями вдосконалення управлшня фшансовими ресурсами региону// Региональна економша. - 2000, № 1. - С. 34-43.
