CC BY
24
Т.О. Пожуева
канд. екон. наук
О.М. Лебедева
м. Запор1жжя
1ННОВАЦ1ЙНА ДШЛЬШСТЬ - ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО ШДПРИСМНИЦТВА
Постановка проблеми. Роль шновацшно! дiяльностi як вир1шального фактора пiдвищення ефективностi ви-робництва, забезпечення стабшьного економiчного росту постшно зростае i в сучасних умовах для промислових п!дприемств е прюритетним напрямком. В умовах зрос-таючо! зовншньо! i внутршто! конкуренцй це iнновацii, це зокрема, новi !де! i продукти, прогресивнi технологи та оргашзацшш рiшення якi значною мiрою визначають успiх тдприемницько! дiяльностi, забезпечують вижи-ванiсть i фшансову стабiлiзацiю п!дприемств [6, с. 252].
Анашз останн1х дослщжень та публкацш. Важливiсть дослiдження шновацшно! дiяльностi пщкреслюеться вченими-економiстами, якi займаються проблемами науково-техшчного прогресу. Науковi основи теори шновацш закладенi Й. Шумпетером, М. I. Туган-Бара-новським, М. Д. Кондратьевим, набули подальшого роз-витку у працях Й. Аллена, Д. Брайта, П. Друкера, В. Зом-берта, М. Менсфшда, Г. Менша, Ф. Шксона, Б. Санто, В. Василенко, Н. I. Редша, А. I. Ковальова, Ю. А. Ко-валькова, А. В. Бусипна, В. Я. Маштабея, Н. К. Мо!сее-во!, М. Портера, Х. Ансоффа та ш.
Дослiдженнями основних причин, як1 стримують активiзацiю шновацшно! дiяльностi, пошуком дiевих iнструментiв та механiзмiв, яю сприяли б пiдвищенню рiвня керованоста процесами генерування, продукуван-ня та розповсюдження iнновацiй, займалися вiтчизнянi та зарубiжнi науковцi Ю. М. Бажал, 6. I. Бойко, I. М. Будшкевич, М. О. Данилюк, М. I. Долшнш, О. О. Лапко, Д. М. Черваньов, I. М. Школа, В. В. Яцу-ра, а також А. Б. Аверюев, Г. Я. Гольдштейн, В. Я. Гор-фшкель, П. Н. Завлш, С. Д. Iльенкова.
Мета статт — дослiдження теоретичних аспектiв шновацшно'! дiяльностi, та сучасних пiдходiв щодо впро-вадження iнновацiй.
Виклад основного матерiалу. У сучасному свiтi економ-iчний розвиток кра!н визначаеться не природними ресурсами i не обсягами промислового виробництва, а сукупною здатнiстю суб'ектiв господарювання до впровадження но-вих !дей з метою задоволення споживчого попиту в певних товарах чи послугах. Пошук цих !дей е реакщею пщприемщв на зменшення доходу в!д свое!' дяльносл, що спричиняе насичення ринку вщповщними товарами, а вт1лення цих щей у життя залежить в!д ресурсних та iнновацiйних мож-ливостей суб'екпв господарювання i в!д загального рiвня науково-технiчного розвитку кра'1ни [2, с.12].
Для розгляду теоретичних аспекг1в шновацшно!' дяль-ностi, необх!дно, перш за все, визначитись iз понятiйним апаратом. Конкретшсть п!дходу потребуе точностi понятш-ного апарату, який визначае сутшсть та механiзми шновацш-но! д1яльност1. У науковiй лiтературi немае однозначного визначення поняття «шноващя», але заруб!жш й вiтчизнянi науковн! вказують на зв'язок шновацш iз прогресом [5, с. 34].
Зокрема Дудар Т. Г. та Мельниченко В. В. вважають, що шноващя (нововведення) — кшцевий результат кре-
ативно! д1яльност1, втiлений у виведеному на ринок новому чи вдосконаленому продукт!, технологiчному про-цесi, що використовуеться у практичнш дiяльностi, або новому пiдходi до надання споживчих послуг [2, с.14].
Ми вважаемо, що лише пщприемства, як! шновацшно розвиваються, зд!йснюють рiзноманiтнi досл!дження можуть конкурувати !з заруб!жною продукц!ею, що мае технолопчш та економ!чн! переваги в пор1внянш !з в!тчизняною продук-ц!ею. Iнновацiя приводить виробничий оргашзм у новий стан. Упровадження новацш в!дбуваеться цшеспрямовано, з метою полшшення функц!онування п!дприемства, тому можна стверджувати, що шноващя е цшьовою змшою п!дприемства як системи, завдяки якш створюються новий зас1б для задоволення певно! потреби людей. Зв!дси й трак-тування поняття «шноващя» у Закон! Укра!ни «Про шнова-цшну д1яльн1сть»: «Це новоствореш (застосоваш) ! (або) вдосконалеш конкурентоспроможш технолог!!, продукц!я або послуги, а також оргашзацшно-техшчш р!шення вироб-ничого, адмЫстративного, комерцшного або шшого характеру, що ютотно полшшують структуру та як!сть виробництва ! (або) сощально! сфери» [1].
З огляду на те, що на ринку ф1гуруе ! конкуруе вже не окремий товар, а комбшований пакет товар1в, послуг та шформац!!, конкурентоспроможшсть продукц!! залежить вже не лише в!д Г! конкретного виробника, а й в!д спроможност1 нацюнального зокрема ! глобального за-галом середовища та його учасник1в до супроводження й використання цього продукту. Р1зко зростае вимога до цшсносл цього середовища, квал1ф1кованост1, дисцип-лшованоста, платоспроможноста його учасник1в.
Шновац!! дедал1 бшьше стають тим фундаментом, який визначае економ1чну потужн1сть п1дприемства та його перспективи на свгговому ринку. На п!дприемствах в кра!нах, що належать до шновацшних л1дер1в, спосте-р1гаеться вис ока концентрац1я найб1льш рентабельних вид1в б1знесу, переважно високотехнолог1чна структура нацюнального виробництва, винесення за меж1 власно! кра!ни промислово-технолог1чного циклу виробництв, як1 е екологоемними, ресурсоемними тощо, та зосеред-ження найб1льших ф1нансових потоюв. Попри те, що м1ж цими кра!нами спостер1гаеться жорстка конкурен-ц!я за високорентабельн1 види д1яльност1, у випадках виникнення стльно! загрози юнуванню чинно! соц1аль-но-економ1чно! модел1 вони об'еднують сво! зусилля для реал1зац!! сп1льно! пол1тики щодо джерел ще! загрози.
Iнновацiйна д1яльн1сть — зазвичай спрямована на використання та комерц1ал1зацш результат1в 1з страте-г1чного маркетингу, наукових досл!джень, оргашзацш-но-техн1чно! подготовки виробництва, виробництва й оформлення новацш, !х упровадження 1 поширення на шш1 сфери (дифуз1я) [4, с.67].
Iнновац!йна д!яльшсть е складним процесом трансфор-мац!! новоотриманих !дей та знань в об'ект економ1чних в!дносин. Без сумн1ву такий процес становить складну ба-
гатс^вневу систему економiчних вщносин щодо «уречев-лення» знань, якш властивi специфiчнi взаемозв'язки та закономiрностi. З огляду на значну, часом визначальну роль, яку шновацшш процеси вiдiграють в сучаснш економiцi, визначення та врахування цих особливостей е неодмiнною умовою забезпечення економiчноl ефекгивностi пщприе-мництва. Формування таких умов можливе лише через ак-тивiзацiю суб'ектами господарювання шновацшно! дгяль-ностi. Це означае, що першочерговим завданням, у цьому напрямку, повинно стати дослщження тих питань, виршен-ня яких кардинально змшить вщношення до процесу шновацшно! дiяльностi всiх його учасникiв: продукувати та впроваджувати шноваци повинно стати не тщьки економ-iчною доцтьтстю, але й необхiднiстю. Згщно iз Законом Украши об'ектами шновацшно! дiяльностi вважаються:
— iнновацiйнi програми i проекти;
— новi знання та штелектуальш продукти;
— виробниче обладнання та процеси;
— шфраструктура виробництва i пiдприемництва;
— органiзацiйно-технiчнi ршення виробничого, адмiнiстративного, комерцiйного або шшого характеру, що iстотно полiпшують структуру i якiсть виробництва i (або) сощально! сфери;
— сировиннi ресурси, засоби !х видобування i пе-рероблення;
— товарна продукщя;
— мехашзми формування споживчого ринку i збу-ту товарно! продукци.
За ринкових умов шноваци пронизують всю еко-номiку, як необхщна умова розвитку виробництва, роз-ширення виробничих можливостей пiдприемства, пщви-щення якостi продукци, появи нових товарiв i послуг, а також е засобом, за допомогою якого оргашзаци адап-туються до змiн у зовнiшньому середовищi I змiнюють його самi у власних штересах [2, с.15].
Таким чином, у сучасних умовах шновацшна дiяльнiсть органiзацiй та пiдприемств набувае важливо! ролi, е запорукою устху на конкурентному ринку та основою ефективного пщприемництва.
Iнновацiйна дiяльнiсть i зокрема прийняття пiдприемством рiшення про нововведення, на практищ мае певний ризик. Для втшення в життя iнновацiйних рiшень необхiдно усвiдомити до якого результату це призведе: до устху чи занепаду на ринку.
Визначенню чинниюв устшност та невдач ново-введень присвячено чимало дослщжень у бврош, США, Япони, висновки яких дають схожi результати. Перш за все вщзначаеться висока «смертшсть» нових щей. 1з 100 щей до розробки береться 26,6 %, до стади випробувань доходить 12,4 %, впровадженими та комерцiйно устш-ними виявилось лише 9,4 %.
Французький дослщник Купер вивчав причини устху та провалу 195 промислових товарiв, з них у 102 випадках фiрми вважали успiшними, а у 93 випадках — провалом.
Дослщження Т. Коно свщчить, що на японських пщприемствах 33,1 % започаткованих щей дйшло до стада технiчного розроблення i 47,1 % з них до стади комерцш-ного розроблення. 1з те! частки повнiстю були прийнятi, матерiалiзованi у зразках, дiйшли до масового виробництва i споживання лише 55,9 % щей. Загальна питома вага повнютю реалiзованих щей дорiвнюе, таким чином 8,7 % ((0,331 • 0,471 • 0,559) = 0,087). Згщно розрахункiв Ми-китюка П. П. автора, для устху одного нововведення по-
118
трiбно спродукувати 18 нових щей, а сво! дослщження шляхом угрупування результатiв позначив у вшлвд криво! «смертносл» щей нових товарiв нових [3, с.75].
На успiшнiсть нововведень впливають так! чинники:
— наявнiсть в оргашзаци джерела творчих iдей;
— ефективна система вщбору та оцшки iдей нових виробiв;
— орiентацiя на ринок;
— перевага товару над товарами конкурент;
— маркетингове ноу-хау;
— вiдповiднiсть iнновацiйноl стратеги мета оргашзаци;
— доступ оргашзаци до ресурав;
— глобальна концентрашя товару.
У конкретному середовищi оргашзаци ^рми, пiдприемства) намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технолопею), щоб отримати додатковi прибутки у виглядi iнтелектуальноi ренти, оскщьки з дифузiею iнновацli попит на не! зменшуеться. Окрiм того, керiвництво пiдприемства зацiкавлене у створеннi продукци, яка б ютотно перевершувала за сво!ми споживчи-ми властивостями вже юнукш аналоги i яка б могла стати базовою для подальших модифшацш [3, с.76].
Отже, ключовим чинником успiху нововведення е:
1) перевага товару над сво!ми конкурентами, тобто наявшсть у нього ушкальних властивостей, що допома-гае кращому сприйманню споживачем — цей чинник уш дослiдники вщзначають як головний;
2) маркетингове ноу-хау фiрми, тобто краще розум-шня поведiнки споживачiв, психологГ! сприйняття новинок, тривалоста ЖЦТ i розмiрiв потенцiйного ринку;
3) висока синерпя НДР i виробництва, або взаемо-дiя всiх пiдроздiлiв пiдприемства як одного цщого — технологiчне ноу-хау.
Усп три чинника перебувають пщ контролем пiдприемства, що виключае всякий фаталiзм в iнно-вацiйнiй дiяльностi, успiх тут визначаеться якiстю шно-вацiйного менеджменту.
У результатi проведених дослщжень Купер запропо-нував со! наступш п'ятнадцять правил усп1ху нововведень:
1) ушкальний (переважаючий) товар, який приносить споживачу додатковi переваги;
2) потужна маркетингова орiентацiя на ринок i клiента;
3) глобальна концепщя товару, який первiсно орь ентований на м1жнародний ринок;
4) штенсивний первiсний аналiз: ще до початку розроблення видщяються вiдповiднi ресурси на всебiчне технiко-економiчне обГрунтування;
5) точне формулювання концепци: перелiк конкрет-них завдань, вибiр цiльового ринку, набору властивостей i позицiювання товару;
6) структурований план освоення: перехщ вiд на-мiченого позицшвання до плану операцiйного маркетингу в термшах цiни, збуту i комунiкацii;
7) мiжфункцiональна координацiя: НДЦКР — ви-робництво — маркетинг;
8) пщтримка кер1вництва: специальна структура пiптрим-ки шноваци, ресурси i правильне сприйняття процесу;
9) використання синерги: реалiзувати сильш сторони, використовуючи технологiчний i комерцшний синергiзм;
10) привабливiсть ринкiв;
11) попереднш вiдбiр: успiх i провал можна перед-бачити;
В1СНИК ЕКОНОМ1ЧНО1 НАУКИ УКРА1НИ ^
12) контроль за перебтэм роздроблення: дуже важливо для ycnixy;
13) доступ до ресуршв: необхщно мати певш кад-ровi, фiнансовi i техшчш ресурси;
14) чинник часу: швидкий виxiд на ринок;
15) багатостутнчаста процедура: корисно розроб-ляти поетапно.
Дослщження провiдниx у США економютав Буза, Аллена i Хемiлтона виявили таю основш чинники усп-ixy нововведень:
— адаптивнiсть товару до вимог ринку;
— технолопчна перевага товару;
— пщтримка iнновацiï керiвництвом фiрми;
— використання оцiнниx процедур;
— сприятливе конкурентне середовище;
— вщповщшсть органiзацiйноï структури [3, с.77].
Таким чином, з наведениx результапв дослiджень,
можна зробити висновок, що головними чинниками ус-пixy нововведень е: з одного боку, — товар, який вщпов-!дае вимогам ринку, а з шшого — можливост само!' фiрми; а також рiвень новизни та адаптованостi до споживачiв, швидкiсть виxодy на ринок та його знання, тощо.
Нововведення бувають не лише yспiшними, а й не-вдалими. Особливо висока частка невдач у сферi спожив-чиx товарiв. У дослiдженняx Буза, Аллена i Хемштона (США) наводяться таи данк приблизно 80 % новж спо-живчиx товарiв, 30 % новж промисловиx продyктiв i 20 % становлять новi послуги, приреченi на невдачу. Бiльшiсть аналггиив гадають, що вщсоток невдалиx нововведень зростатиме, бо цьому сприяють таи чинники [3, с.78]:
— скорочення життевого циклу товарiв;
— зростання витрат на дослщження новацш;
— глобалiзацiя конкуренцй';
— збiльшення сегментованост ринкiв;
— зростання пропозицiй новж товарiв;
— жорсткiсть законодавчиx акпв про оxоронy природного середовища i заxист прав споживачiв;
— зменшення рентабельностi торговиx марок пщприемств (компанiй) послiдовникiв;
— зволiкання з розробленням шновацш.
Таким вчином можна погодитися з думкою Микитюка П. П. невдачi — це невщ'емна частина iнновацiйного процесу, менеджерам необxiдно постiйно аналiзyвати причини, як! ведуть до фiаско нововведень, з метою уникнення багатьоx проблем або значного зниження ризиыв [3, с.78].
В той же час для ведення успшно!' пщприемницько1 д!яльност необxiдною умовою е не тщьки впровадження iнновацiй, але й систематичний аналiз iнновацiйниx щей, пщ час розроблення нововведень необндне накопичен-ня шформацй' про використання вже iснyючиx нововведень ïx поширення та успк чи занепад на ринку.
В управлшш iнновацiйною д!яльшстю сyб'ектiв пщприемницько1 д!яльност прiоритетне значення нале-жить шновацшному потенцiалy пiдприемства, який е стратепчним критерiем ефективностi фyнкцiонyвання пщприемства, його результуючо!' складовоь У процеш yправлiння iнновацiйною д!яльшстю сyб'ектiв пщприе-мницько!' д!яльност необxiдно знаxодити оптимальне сшввщношення м!ж наступними параметрами:
1) xарактеристики проекту (тривалiсть, вартiсть, не-обxiднi ресурси, xарактеристики майбутньо1 шноваци');
2) наявний промисловий потенцiал пщприемства;
3) фактори зовшшнього середовища (попит, ла-тентнi потреби, рiвень юнуючо! або можливий рiвень
майбутньо!' конкуренцй', швестицшний клiмат, податко-вий режим, полггачний клiмат, включаючи тльги пщприемствам-новаторам, митну политику, обмшний курс валют та ш.) [6, с.253].
Значний прорив в теxнологiяx та шформацшнш сферi спонукае пiдприемства орiентyватися на нов! джерела конкурентний переваг та створювати ïx. Сучасний етап пов'язаний !з зайняттям вшьного мюця серед складовж динам!чнж порiвняльниx переваг наyково-теxнiчними досягненнями та шновац!ями на вж стадiяx життевого циклу продукту, починаючи вщ створення товару або послуги, через просування його вщ виробника до споживача та закшчуючи наступною утктзащею. Необxiднiсть шновацш диктуе не лише зовншне середовище, але й загроза старшня юнуючш: продуклв. В цж трансформащяк вини-кають як нов! потреби, так i нов! знання, а також способи задоволення цж потреб. Темпи змш, що все прискорю-ються, — поява новж теxнологiй, змша переваг i смаив споживач!в, посилення конкуренцй' — детермшують скорочення життевого циклу товару. Компани, нездабш мо-дершзувати виробництво, рано чи шзно поступаються мсцем на ринку передовим оргашзащям.
Роль шновацшно1 д!яльност для пщприемництва постшно зростае, оскщьки практика б!знесу буквально примушуе кожну компанш ур!зномаштнити i рацюналь зувати свое виробництво. Впровадження шновацш все бщьше розглядаеться як единий спошб пщвищення кон-курентоспроможност вироблениx товар!в, пщтримки ви-сокиx темшв розвитку i р!вня прибутковост пщприемств.
Висновки. Важливють шновацшно1 д!яльност пщкреслюеться вченими-економютами, як! займаються проблемами наyково-теxнiчного прогресу. Дослщження у цш сфер! е досить актуальними, спираючись на те, що устшна шновацшна д!яльшсть е основою для ефектив-ного пщприемництва [6, с.252].
У наш час нововведення оxоплюють майже вс сфери людсько!' д!яльност i радикально впливають на процеси господарювання. Результати проведеного дослщження доз-воляють зробити висновок, що впровадження шновацш мае великий вплив на ефектившсть виробництва, вони забез-печують виживанють i фшансову стабтьнють пщприемств, сприяють високим темпам розвитку i р!вня прибутковосл, прогресивш теxнологiï та оргашзацшш ршення значною м!рою визначають yспix пщприемницько1 д!яльност!
Литература
1. Закон Украши «Про шновацшну д!яльшсть» №40-IV вщ 04.07.2002 р. з! змшами та доповненнями.
2. Дудар Т. Г. 1нновацшний менеджмент / Т. Г. Дудар, В. В. Мельниченко. — К. : ЦУЛ, 2009. — 256 с.
3. Микитюк П. П. 1нновацшний менеджмент / П. П. Ми-китюк. — Терношль : Економ!чна думка, 2006. — 295 с.
4. 1нвестицшно-шновацшна д!яльшсть: теор!я, практика, досвщ : монограф!я / Дешсенко М. П., Мжайло-ва Л. I., Грищенко I. М. та шш. — Суми : Ушверситетсь-ка книга, 2008. — 1050 с.
5. Карпyxно I. Теоретичш аспекти шновацшного розвитку Украши / Карпушо I. // Економка. — №5 (105). — 2010. — С. 33-37
6. Магамедимшова З. I. Оцшка шновацшно1 позицй' пщприемства / Магамедим!нова З. I. // Коммунальное xозяйство городов. — № 75. — 2007. — С. 252-256.
Д.В. Пономаренко
канд. экон. наук, г. Донецк
СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ НАЛОГОВОЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНЫ И ЕВРОПЕЙСКОГО СОЮЗА В СФЕРЕ КОСВЕННОГО НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ
В соответствии с Соглашением между Европейским Союзом (ЕС) и Украиной сближение законодательства Украины и ЕС является важнейшим условием усиления экономических связей между странами. Согласно программе интеграции Украины в ЕС приоритетность сотрудничества Украины с отдельными Государствами-членами ЕС вызвана тем, что данное сближение будет определять направления экономического прогресса и политическую стабильность в регионе в долгосрочной перспективе. Тесное сотрудничество Украины и ЕС позволит обеспечить в Украине благоприятный климат для внутренних и внешних инвестиций, свободное движение капитала, улучшить условия защиты инвестиций. Украина взяла на себя обязательства по приведению украинского законодательства в соответствие с законодательством ЕС.
Одновременное использование в Государствах ЕС таких форм достижения когерентности, как сближение, унификация и гармонизация, позволили эффективно сочетать национальный налоговый суверенитет и наднациональные интересы [1, с. 62].
Сближение является наиболее мягкой формой правового воздействия на сложившиеся системы. Оно осуществляется через согласование общих подходов и концепций, совместную разработку правовых принципов и отдельных решений, обеспечение их взаимного соответствия. В отличие от сближения унификация — это уже кардинальная мера. Она предусматривает обязательное единообразие юридических норм и правил. Гармонизация — это выработка общего курса государств в определенной сфере правоотношений на соответствующем этапе интеграции. Она подразумевает согласованность правового регулирования, синхронность и последовательность принятия актов, приоритетность международных договоров и соглашений над национальным законодательством. В налоговой сфере предполагается сохранение самобытности национальных систем [1, с. 62, 63].
Термин «адаптация» (от позднелатинского adaptation — приспособление).
В действующем законодательстве Украины используются термины «адаптация» и «сближение» [2]. На протяжении последних десяти лет наблюдается повышенный интерес ученых к проблемам, посвященным адаптации, сближения и гармонизации налогового законодательства Украины к налоговому законодательству ЕС.
В Украине также как и в налоговом законодательстве ЕС по способу взимания различают прямые и косвенные налоги. Прямые налоги взимаются непосредственно с имущества или доходов налогоплательщика. К прямым налогам относятся: подоходный налог, налог на прибыль корпораций, налог на операции с ценными бумагами, земельный налог, налог на имущество, налог на наследство и другие. Косвенные налоги включаются в цену товаров и услуг. В зависимости от объектов взимания косвенные налоги подразделяются на косвенные индивидуальные, которыми облагаются строго опреде-
120
ленные группы товаров; косвенные универсальные, которыми облагаются в основном все товары и услуги; фискальные монополии, которыми облагаются все товары, производство и реализация которых сосредоточены в государственных структурах; таможенные пошлины, которыми облагаются товары и услуги при совершении экспортно-импортных операций.
На сегодняшний день налоговая система Украины не может быть отнесена к числу институтов, создающих благоприятные условия для экономического роста. Как отмечает А. Соколовская, не смотря на то, что в европейских странах с развитой рыночной экономикой соотношение между налоговой нагрузкой на потребление, труд и капитал аналогично тому, которое имеет место в Украине, все же эти богатые страны с большим экономическим потенциалом, имеют возможность поступиться экономической эффективностью ради справедливости в распределении доходов. Именно поэтому в процессе реформирования налоговой системы Украины, по мнению А. Соколовской, приоритетным является снижение налоговой нагрузки на капитал [3, с. 81].
Что касается использования непрямых налогов в развитых странах и в развивающихся странах, то налоговые системы этих стран существенно разнятся. Налоговые системы богатых европейских стран отдают предпочтение универсальным непрямым налогам, преимущественно налогу на добавленную стоимость (НДС). По мнению И. Педь, это связано с тем, что НДС имеет более широкую базу налогообложения и является более нейтральным с точки зрения влияния на процесс принятия экономических решений относительно инвестиций и потребления [4, с. 86]. Увеличение мобильности капитала и обострение международной налоговой конкуренции в сфере прямого налогообложения постепенно повысили фискальное значение непрямых налогов [4, с. 90].
Адаптация налогового законодательства Украины к законодательству ЕС — длительный и постепенный процесс, требующий изучения действующего налогового законодательства в странах ЕС, проведения сравнительного анализа с целью создания условий для равноправного партнерства Украины с ЕС, улучшения условий деятельности иностранных компаний в Украине и создания благоприятного инвестиционного климата.
Сближение налогового законодательства Украины с законодательством ЕС в сфере косвенного налогообложения призвано не только согласовать условия взимания и ставки косвенных налогов с действующими в ЕС, но и содействовать внедрению равноправного режима свободной торговли между Украиной и ЕС.
Вопросы исследования и анализа развития налоговой политики Украины в сфере косвенного налогообложения с целью ее адаптации к налоговой политике ЕС особенно актуальны в настоящее время и требуют дальнейшего углубления. В условиях финансового кризиса сближение налогового законодательства Украины и ЕС позволит со-
В!СНИК ЕКОНОМГЧНО1 НАУКИ УКРА1НИ ^
