CC BY
9
АктуальН проблеми сучасно! медицины
Summary
INFLUENCE OF LONG-TERM SYMPATHICOTONIA ON STRUCTURE OF ABDOMINAL AORTA WALL IN EXPERIMENT Gavreliuk S.V.
Key words: autonomic nervous system, parasympathetic nervous system, abdominal aorta, vascular walls, sympathicotonia.
The paper deals with topical issues of studying structural changes in the wall of the abdominal aorta in modeled prolonged sympathicotonia. The study was performed on two comparable groups of hundred-day Wistar rats, which during the ten-day period were modeled sympathicotonia with a normal tone of the sympathetic division of the VNS and a decrease in the activity of the parasympathetic VNS.
The results of the experiment have found that prolonged sympathicotonia is a damaging factor leading to degenerative changes in all the walls of the abdominal aorta. The processes of change are mainly degenerative, and are manifested by affection of the structure of cells and their disorientation towards the bloodstream. Percentage of ratio between the lumen and the wall of the abdominal aorta decreases due to the component of other tissues, although in absolute values, thickening of intima and mediation is not observed.
УДК: 616.314-089.87-06-02:616.379-008.64]-092.9 Ганчев К.С., Абрамов А.В.
1НДУЦИБЕЛЬНА СИНТАЗА МОНООКСИДУ АЗОТУ - II РОЛЬ У ФОРМУВАНН1 ПОСТЕКСТРАКЦ1ЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЦУКРОВОМУ Д1АБЕТ1
3anopi3bK^ державний медичний уыверситет
Мкроангопат/я, гiперглiкемiя, iмунодефiцит, гiпосалiвацiя, нейротрофiчнi розлади, що розвива-ються при цукровому д/абет/, стають у хворих патогенетичними чинниками розвитку захворю-вань порожнини рота та формування ускладнень при хiрургiчних втручаннях. Метою досл'дження було встановити особливостi зм/'н показник'т експресй' iндуцибельно'У синтази монооксиду азоту у тканинах пародонту щур'в iз експериментальним стрептозотоциновим д'абетом у р/зн пероди (1-а, 7-а та 14 доба) псля екстракцй' першого нижнього моляру. Проведення експериментального досл'дження на 120 щурах дозволило встановити, що екстракц/я зубу у контрольних тварин приз-водить до поступового збльшення показник'т експресй' iNOS у пародонтi з 1-У до 7-У доби. На 14-ту добу показники експресй' iNOS знижуються, але залишаються достов'рно вищими, чим до екстракцй. Експериментальний цукровий д'абет призводить до суттевого зб'тьшення «фоново'У» експресй' iNOS. Видалення у них зубу супроводжуеться масивним «лавинопод/бним» збльшенням вмсту та концентрацй' iNOS в тканинах пародонту з 1-У до 7-У доби п'юля екстракц/йного пер/оду iз п/дтри-манням високо'У експресй' iзоформи та УУ розповсюдженстю у пародонтi до 14-У доби. Ключов1 слова: ¡ндуцибельна синтаза монооксиду азоту, постекстракцмы ускладнення, експериментальний цукровий д1абет, щури.
За частотою та тяжкютю кл^чних проявiв з боку тканин пародонту цукровий дiабет (ЦД), безумов-но, займае особливе мюце. Сьогодн вже жоден стоматолог не може сказати, що ЦД - це проблема виключно ендокринолопчна, тому що у 100 % хворих вш впливае на стан зубощелепноТ системи [1]. 1Мкроангюпа™, гiперглiкемiя, iмунодефiцит, гiпосалiвацiя, нейротрофiчнi розлади, що розвиваються при ЦД, стають у хворих патогенетичними чинниками розвитку захворювань порожнини рота та формування ускладнень при хiрургiчних втручаннях [2,3,4]. У хворих на Цд в^^чено зниження витрива-лост пародонту iз розвитком дiабетичноТ пародонтопатп, прогресуе остеопороз, зменшуеться здат-нють до регенерацп кютковоТ' тканини, формуються запальн змши слизовоТ оболонки [4,5]. Вже через дектька мюя^в шсля виявлення ЦД практично вс па^енти мають ознаки пародонтиту [6]. Змши в пародонт е раншми симптомами ЦД, описан випадки, коли вперше дiагноз ЦД встановлював стоматолог шсля обстеження порожнини рота [7]. Bd ц проблеми хворих на ЦД стають складною перепоною при плануванн стоматолопчних хiрургiчних мантуляцш. Бтьш того, швидке прогресування запальних процеав, порушення мюцевого iмунiтету, дистрофiчнi розлади, стають важливим пщфунтям формування тяжких ускладнень [7,8]. Розумшня патогенетичних механiзмiв Т'х формування надасть можли-вють знизити ризик розвитку ускладнень та розробити патогенетично обфунтоваш методи лкування. Саме тому метою дослщження було встановити особливост змш показниш експресй' шдуцибельно'Т синтази монооксиду азоту у тканинах пародонту щурiв iз експериментальним стрептозотоциновим дь абетом у рiзнi перюди (1-, 7- та 14-а доба) шсля екстракцй першого нижнього моляру.
Матерiали та методи дослщження
Експериментальну частину дослщження виконували в суворш вщповщносп з нацюнальними «Сш-льними етичними принципами експериментв на тваринах» (УкраТна, 2001), як узгоджуються з директивою Ради 2010/63EU бвропейського парламенту i Ради вщ 2.2 вересня 2010 року по захисту тварин,
Том 17, Випуск 4 (60) частина229
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академя»
що використовують для наукових цтей (Council Directive 2010/63EU of the European Parliament and of the Council of 22 September 2010 on the protection of animals used for scientific purposes). Протокол дослщження погоджено з локальним етичним ком^етом. Експериментальн дослщження були проведен на 120 щурах-самцях лшп Wistar, вком 8-10 мюя^в, розподтених на вiсiм груп по 15 тварин у кожнiй:
- група «Контроль-0» - iнтактнi щури без екстракцп зубу.
- «Контроль-1» тварини, яким було проведено екстракцш першого нижнього моляру пiд тюпента-ловим наркозом (доза 40 мг/кг) i3 додатковою мiсцевою шфтьтрацшною анестезieю убютезином. Ви-водили тварин з експерименту на першу добу пюля екстракцп пщ тiопенталовим наркозом (40 мг/кг ваги, внутршньочеревинно).
- «Контроль-7» та «Контроль-14», проводилась аналогiчна екстрак^я зубу, з експерименту виво-дили тварин вщповщно на сьому та чотирнадцяту добу.
- <«^абет-0» - щури, яким моделювали експериментальний цукровий дiабет (ЕЦД) введенням вну-тршньочеревинно одноразово стрептозотоцину (SIGMA Chemical, США) в дозi 50 мг/кг, розчиненого у 0,5 мл 0,1 М цитратного буферу (рН 4,5) ex tempore [9]. З експерименту тварин виводили через 21 добу (концентра^я глюкози 17-20 мМоль/л), екстракцш зубу не проводили.
- ««^абет-1», ««^абет-7» та ««^абет-14» - щури, яким шсля шдукцп ЕЦД на 21-у добу було проведено екстракцш першого нижнього моляру праворуч за попередньо описаним методом. Тварин виводили з експерименту вщповщно на першу, сьому та чотирнадцяту добу пюля екстракци зубу.
Об'ектом дослщження у щурiв була тканина пародонту нижньо! щелепи праворуч. Пюля стандартно! гютолопчно! пщготовки фрагмент пародонту Тх фiксували у парапластових блоках. На ротацшно-му мiкротомi Microm-325 (Microm Corp., Germany) готували сершш зрiзи тканин пародонту товщиною 5 мкм. Для дослiдження експресп iNoS де парафiнованi та регщратоваш зрiзи пародонту iнкубували з мишиними моноклональними антитiлами до iNOS, кон'югованими iз FITC (Santa Cruz biotechnology,inc.), у розведеннi 1:200. Вивчення зрiзiв пародонту проводили в ультрафiолетовому спектрi збудження 390 нм за допомогою свiтлофiльтру 38НЕ з високою емiсieю (Carl Zeiss, Germany) на мiкроскопi AxioScope (Carl Zeiss, Germany). Пщ час аналiзу зображення в штерактивному режимi видiляли зони зi статистично значущою флуоресценцieю. Показниками експресiТ iNOS були: вмют ма-терiалу, iмунореактивного (1РМ) до не! (Од¡f), концентра^я 1РМ у 1 мкм2 зрiзу (Од¡f/мкм2) та питома площа розподту 1РМ (%). Дослiдженню пiдлягали не менше нiж 70 полiв зору з кожно! серiТ.
Всi статистичн обчислення проводилися в табличному процесорi Microsoft Excel 2016 (Microsoft Corp., USA). Для вах показникiв розраховували значення середньо! арифметично! вибiрки (М), ТТ дис-персiТ i помилки середньо! (m). Для виявлення достовiрностi вiдмiнностей результатiв дослiджень у експериментальних i контрольних груп щурiв проводили обчислювання коефiцieнту Ст'юдента (t), пюля чого визначали ймовiрнiсть вщмшносп вибiрок (р) i довiрчий штервал середньо! за таблицями роз-подту Ст'юдента. Достовiрними вважали значення, для яких pSt <0,05.
Результати та 1х обговорення
Аналiз показникiв експреси iNOS у щурiв контрольних груп показав, що вже на 1-у добу пюля екстракцп зубу у тканинах пародонту вщбуваеться суттеве збтьшення вмюту, концентрацiТ та питомо! площi 1РМ до iзоформи ферменту вщповщно на 47,4 % (pst<0,05); 51,7 % (pst<0,05) та 47,7 % (pst<0,05) (табл. 1).
Таблиця 1
Показники експресП' ¡ндуцибельно)' NOS у пародонт1 щур1в експериментальних груп (М±т)
Групи, n=15 Вмют 1РМ до iNOS, Од^ Концентрацiя 1РМ до iNOS, Од^/мкм2 Питома площа 1РМ до iNOS, %
Без екстракци Контроль-0 106,82 ± 5,84 11,76 ± 0,43 43,44 ± 0,91
Дiабет-0 187,14 ± 14,322,3 22,16 ± 2,412,3 52,49 ± 1,1В3
1-доба шсля екстракцп Контроль-1 157,41 ± 6J21 17,84 ± 1,161 64,17 ± 1,371
Дiабет-1 320,29 ± 26,942,3 36,79 ± 3,642,3 61,39 ± 1,313
7-доба пiсля екстракцi' Контроль-7 183,64 ± 9,211 22,57 ± 1,981 72,21 ± 1,241
Дiабет-7 423,05 ± 16,092,3 47,72 ± 2,142,3 71,4 ± 1,063
14-доба пiсля екстракцп Контроль-14 137,36 ± 8,761 12,44 ± 0,651 54,33 ± 1,021
Дiабет-14 364,99± 21,752,3 49,24 ± 3,332 68,13 ± 1,452
Примiтки:1. (1) - достовiрна рiзниця показниюв контрольних груп (р3<0,05) вiдносно вiдповiдних показниюв контрольноТгрупи iз попереднiм строком екстракцп;
2. (2) - достовiрна рiзниця показниюв груп iз ЕЦД (р^<0,05) вiдносно показниюв контрольноТ групи вiдповiдного строку екстракцП'; 3. (3) - достовiрна рiзниця показниюв груп iз експериментальним цукровим дiабетом (р3<0,05) вiдносно показниюв шурiв iз ЕЦД попереднього строку екстракц/)'.
На 7-му добу шсля екстракцшного перюду у контрольних щурiв спостер^алося подальше прогресу-вання пщвищення показниш експреси iNOS, при цьому вмют 1РМ збтьшився на 17 % (рй<0,05), його концентра^я - на 26,5 % (р^<0,05), питома площа - на 12,5 % (р^<0,05) (див. табл. 1).
На 14-ту добу шсля екстракцшного перюду була в^^чена зворотна динамка: ва дослщжуваш показники експресп iзоформи ферменту у порiвняннi iз показниками 7-! доби зменшувалися на 33,6% (р^<0,05) - вмют 1РМ, на 81,4 % (р^<0,05) - концентра^я та на 32,9 % (р^<0,05) питома площа розпо-
АктуальН проблеми сучасно'1 медицины
дiлу ферменту, що свщчить про зниження гостроти запального процесу та може розглядатися, як пе-рехщ альтеративно1 та ексудативно1 стадiй запалення у пролiферативну. Однак необхiдно вiдмiтити, що незважаючи на факт зменшення показникiв експресй iNOS у порiвняннi i3 показниками поперед-нього термiну спостереження - 7-ï доби, вмiст 1РМ до ферменту та його питома площа залишалися вн дповiдно бiльшими на 28,5 % (pst<0,05) й 25 % (pst<0,05), чим у пародонт тварин iнтактноï групи без екстракцй зубу (див. табл. 1). Цей факт доводить, що активнють запального процесу пюля екстракцiï зубу до 14-ï доби хоча i знижуеться, але не завершуеться i може свiдчити про «довгостроковЬ репара-тивнi перебудови у тканинах пародонту.
Дослщження експресй iNOS у тканинах пародонту щурiв iз ЕЦД показало, що у тварин без хiрургiч-них мантуляцш (екстракцй зубу) вс дослщжуван показники перевищували значення штактних тварин на 75 % (pst<0,05) - вмiсту 1РМ, на 88,4 % (pst<0,05) - його концентраций та питомо'1 площi - на 20,8 % (pst<0,05). Встановлений факт може свщчити про наявнiсть «прихованого» запального процесу, через який вщбуваеться збiльшений синтез шдуцибельно1 iзоформи ферменту та IT поширенють у тканинах пародонту.
Видалення зубу у тварин iз змодельованим ЕЦД призвело вже на 1-у добу до значного збтьшення вмюту та концентраци 1РМ до iNOS бiльш нiж у 2 рази (pst<0,05), однак вщносна площа 1РМ достовiрно не в^знялася вiд показника до проведення екстракцй <«^абет-0» так i у порiвняннi iз показниками вн дповщно1 групи «Контролю-1» (див. табл. 1). На 7-у добу пюля екстракцй у щурiв iз ЕЦД, порiвняно iз вiдповiдним «Контролем-7», було вiдмiчено прогресування пщвищення експресiï iNOS: ще у 2 рази (pst<0,05) збiльшувалися вмют та концентрацiя 1РМ без суттевих змш вщносно1 площi. На 14-у добу у порiвняннi iз «Контролем-14» було встановлено значне збiльшення вах дослiджуваних показникiв: вмiсту 1РМ до iNOS у 2,7 рази (pst<0,05), концентраци - у 4 рази (pst<0,05) та на 25 % (pst<0,05) питомо1 площi. У порiвняннi iз попереднiм строком пiсля екстракцшного перiоду - 7-ю добою - спостер^алося деяке зменшення вмiсту 1РМ на 16 % (pst<0,05), при цьому концентра^я та вiдносна площа 1РМ до iNOS достовiрно не в^знялися вiд порiвняльних показникiв (див. табл. 1).
Аналiз показникiв експресй шдуцибельноГ iзоформи ферменту NOS показав, що у тварин iз ЕЦД спостер^аеться висока «фонова» концентрацiя, вмют та розповсюдженють ферменту у тканинах пародонту. Проведення в них хiрургiчного втручання, в нашому експеримент це видалення зубу, на 1-7-у добу пiсля екстракцiï призвело до лавиноподiбного збiльшення синтезу iNOS бтьш нж у 2 рази у порiвняннi iз групою тварин з ЕЦД без екстракцй, та практично у 4 рази порiвняно iз «Контролем-0» (див. табл. 1). Слщ також вiдмiтити, що очкуваного зниження показникiв експресiï iNOS у щурiв з ЕЦД на 14-й день, яку спостер^али у щурiв контрольноï групи вiдповiдного строку, не вщбулося. Бiльш того, виявився факт збтьшення питомоГ площi 1РМ до iNOS на 14-у добу на 25 % (pst<0,05) у порiвняннi iз вiдповiдним контролем, тому що у попередн строки пюля екстракцй (1-а та 7-а доба) цей показник достовiрно не змшювався (див. табл. 1). G припущення, що саме цей факт свщчить про розвиток вто-ринно1 альтераци у тварин iз ЕЦД та стае важливим патогенетичним ланцюгом формування шзшх ускладнень: вiдстрочених кровотеч, альвеол^у, абсцедуванню, флегмонi, остеомiелiту нижньощелеп-но1 кiстки [7].
Так численнi експериментальн дослiдження та клiнiчнi спостереження дозволили встановити, що надмiрна активацiя iNOS викликае синтез високих концентрацш оксиду азоту, як впливають цитоток-сично стимулюючи апоптоз та некроз [10,11], гальмують пролiферацiю [12] i мiграцiю [13] гладком'язо-вих клiтин, пригнчують синтез позаклiтинного матриксу [14], надають потужну антiтромбогенну дiю, знижують транскрипцш протизапального ядерного фактора (NF-KB) [15, 16], блокують експресiю адге-зивних молекул ендотелш (VCAM-1, Е-селектин, МСР) [16] i хемотаксичних пептидiв моноцитв [16], зменшують прилипання, iнфiльтрацiю, агрегацш нейтрофiлiв i моноцитiв [17], що i може грати патоге-нетичну роль у розвитку перерахованих вище ускладнень екстракцй зуба у хворих на цукровий дiабет.
Висновки
Екстрак^я зубу у контрольних щурiв призводить до поступового збтьшення показниш експресй iNOS у пародонт з 1-ï до 7-ï доби. На 14-ту добу показники експресй iNOS знижуються, але залиша-ються достовiрно вищими, чим до екстракцй. ЕЦД призводить до суттевого збтьшення «фоново!» експресй iNOS у тканинах пародонту. Видалення зубу щурам iз ЕЦД призводе до масивного «лавино-подiбного» збтьшення вмюту та концентраци iNOS в тканинах пародонту з 1-ï до 7-ï доби пюля екстракцшного перюду iз пщтриманням високо1 експресй iзоформи та и розповсюдженостi у пародонт до 14-ï доби.
Лтература
1. Бща В.1 Змши в тканинах пародонта у хворих на цукровий д1абет / В.1. Бща, С.М. Германчук // Вюник ВДНЗУ «УкраТнська медична стомато-логiчна академiя»: Актуальнi проблеми сучасноТ медицини. - 2017. - Т. 17, Вип. 1 (57). - С. 288-292.
2. Schallhorn R. A. Understanding the Inter-relationship Between Periodontitis and Diabetes: Current Evidence and Clinical Implications / R. A. Schallhorn // Compend. Contin. Educ. Dent. - 2016. - Vol. 37, № 6. - P. 368-370.
3. Hong M. Prevalence and risk factors of periodontitis among adults with or without diabetes mellitus / M. Hong, H. Y. Kim, H. Seok [et al.] // Korean J. Intern. Med. - 2016. - Vol. 31, № 5. - P. 910-919.
4. Numabe Y. The relationship between diabetes and periodontal disease / Y. Numabe // Nihon Rinsho. - 2016. - Vol. 74, suppl. 2. - P. 477-481.
Том 17, Випуск 4 (60) частина.22
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична ст.ом.ат.ол.ог&чна академхя»
5. Керимов Р. А. Заболевания пародонта у больных сахарным диабетом и методы их лечения / Р. А. Керимов // Клин. стоматология. - 2011. -№ 1.- С. 70-71.
6. Зоман Х. А. Сахарный диабет и заболевания пародонта - изучая взаимосвязь / Х. А. Зоман // Лечащий врач. - 2014. - № 3. - С. 6-8.
7. Абрамов А.В. Зависимость постэкстракционных осложнений от степени тяжести экспериментального сахарного диабета / А.В. Абрамов, К.С. Ганчев // Актуальш проблеми сучасноТ медицини : вюник Укр. мед. стоматолог. акад. : наук.-практ. журн. - 2014. - Т. 14, вип. 3 (47). - С. 180-184.
8. Сомова Л.М. Оксид азота как медиатор воспаления / Л.М. Сомова, Н.Г. Плехова // Вестник ДВО РАН. - 2006. - №6. - С. 7-80.
9. Колесник Ю.М. Нейроэндокринные и иммунные механизмы развития сахарного диабета / Ю.М. Колесник, А.В. Абрамов // Патолопя. - 2005. - Т. 2, №3. - C. 20-23.
10. Мойбенко О.О.. Змши системи оксиду азоту при гострш шемп та реперфузп мюкарда / О.О. Мойбенко, М.Я. Юзьков, А.В. Коцюруба [та ш.] // Фiзiологiчний журнал. - 2000. - Т. 46, № 6. - С. 3-11.
11. Раевский К. С. Оксид азота - новый физиологический мессерджер: возможная роль при патологии центральной нервной системы // Бюл. эксперимент. Биологии и медицины.- 1997.- Т. 123.- №5.- С. 484-490.
12. Goligorsky M.S. A pivotal role of nitric oxide in endothelial cell dysfunction / M.S. Goligorsky [et al.] // Acta Physiol. Scand. - 2000. - Vol. 168, № 1. -P. 33-40.
13. Стокле Ж.-К. Гиперпродукция оксида азота в патофизиологии кровеносных сосудов / Ж.-К. Стокле, Б. Мюлле, Р. Андрианцитохайна, А. Клещев // Биохимия. - 1998. - Т. 63, № 7. - С. 976-983.
14. Ambrose J.A. Angiographic progression of coronary artery disease and the development of myocardial infarction / J.A. Ambrose, M.A. Tannenhaum, D. Alexopoulos [et al.] // J. Amer. Coll. Cardiol. -1988. - Vol. 92. - P. 657-671.
15. Allison A. B. Dietary modulation of endothelial function: implications for cardiovascular disease / A. B. Allison, B. H. Frank // American Journal of Clinical Nutrition. - 2001. - Vol. 73, №4. - P. 673-686.
16. Boger R.4. Biochemical evidence for impaired nitric oxide synthesis in patients with peripheral arterial occlusive disease / R.4. Boger, S.M. Bode-Boger, W.Thiele И al.] // Circulation. - 1997. - Vol. 95. - P. 2068-2074.
17. Cooke J.P. Nitric oxide synthase: role in the genesis of vascular disease / J.P. Cooke, V.J. Dzau // Ann Rev Med. - 1997. - Vol.48. - P. 489-509.
Реферат
ИНДУЦИБЕЛЬНАЯ СИНТАЗА МОНООКСИДА АЗОТА - ЕЕ РОЛЬ В ФОРМИРОВАНИИ ПОСТЭКСТРАКЦИОННЫХ ОСЛОЖНЕНИЙ ПРИ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМ САХАРНОМ ДИАБЕТЕ Ганчев К.С., Абрамов А.В.
Ключые слова: индуцибельная синтаза монооксида азота, постекстракционные осложнения, експериментальный сахарный диабет, крысы.
Микроангиопатия, гипергликемия, иммунодефицит, гипосаливация, нейротрофические нарушения, которые развиваются при сахарном диабете, становятся у больных патогенетическими причинами заболеваемости ротовой полости и формирования осложнений при хирургических вмешательствах. Целью исследования было установить особенности изменений показателей экспрессии индуцибель-ной синтазы монооксида азота в тканях пародонта крыс с экспериментальным стрептозотоциновым диабетом в разные периоды (1-й, 7-й и 14-й день) после экстракции первого нижнего моляра. Проведение экспериментального исследования на 120 крысах позволило установить, что экстракция зуба у контрольных животных приводит к постепенному увеличению показателей экспрессии iNOS в паро-донте с 1-го по 7-й день. На 14-й день показатели экспрессии iNOS снижаются, но остаются достоверно более высокими, чем до экстракции. Экспериментальный сахарный диабет приводит к значительному увеличению «фоновой» экспресии iNOS. Удаление у них зуба сопровождается массивным «лавиноподобным» увеличением содержания и концентрации iNOS в тканях пародонта с 1-го по 7-й день послеэкстракционного периода с поддержанием высокой экспрессии изоформы и ее распространенности в пародонте до 14 дня.
Summary
The role of inducible nitric oxide synthase in the development of tooth extraction complications in experimental diabetes mellitus.
Authors: Assistant of Surgical and Propedeutic Dentistry Department Ganchev Kyrylo Serhiiovych; Professor of Pathophysiology Department Dr.Sci. Abramov Andriy Volodymyrovich.
Microangiopathy, hyperglycemia, immunodeficiency, hyposalivation, neurotrophic disorders which develop in the course of diabetes mellitus make a basis for diseases of oral cavity and complications after surgical operations. The aim of research was to establish the peculiarities of inducible nitric oxide synthase expression in the rats with experimental diabetes mellitus. We measured the indices of inducible nitric oxide synthase expression in the periodontal tissue at the 1st, 7th and 14th day after mandibular 1st molar extraction. Experimental research on 120 rats shows that tooth extraction in control animals leads to gradual increase of iNOS expression indices in periodontum from the 1st to 7th day. By the 14th day indices of iNOS expression decrease, but still remain reliably higher than before the extraction. Experimental diabetes mellitus manifests with significant increase of basal iNOS expression. Tooth extraction in these animals is accompanied by massive increase of iNOS content and concentration in periodontal tissues from the 1st to 7th day of postextraction period. High expression and distribution of iNOS isoform maintain in periodontal tissue up to 14th day.
