CC BY
262
УДК 378.147
1НДИВ1ДУАЛ1ЗАЦ1Я НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ СТУДЕНТ1В П1Д ЧАС ВИВЧЕННЯ 1НОЗЕМНО1 МОВИ
1.В. Пренко, викладач, ХНАДУ
Анотаця. Розглядаеться проблема 1ндив1дуал1зацп процесу навчання 1ноземног мови у вищому навчальному закладг. Визначена мета г види 1ндив1дуал1зацп та гх практичне застосування на заняттях.
Ключовi слова: 1ндив1дуальний п1дх1д, процес навчання, працездаттсть, тзнавальна д1яльтсть, самостттсть, ефективн1сть навчання.
Вступ
Мета навчання шоземно! мови визначасться сощальним замовленням. У зв'язку з цим зросло значення шоземних мов у сучасному суспшьствь Пщвищення вимог до якостi продукци змушуе пiдприeмства придiляти бiльше уваги якiсному складу спiвробiтникiв. Конструкторськi вщдши, вiддiли головного технолога та iнженера мають вивчати свiтовi стандарти, стежити за новiтнiми свiтовими технологiями виробництва. Для цього фаивцям необидно волод^и хоча б однieю iноземною мовою.
Проблема iндивiдуального пiдходу до студенев у процесi навчання пов'язана з важливими практичними завданнями: врахування рiвня розумового розвитку студентiв; рiвня !х знань i умiнь; працездатностi майбутшх фахiвцiв; рiвня !х шзнавально! i практично! самостiйностi; темпа роботи; ставлення до навчання; наявностi i характера тзнавальних iнтересiв; рiвня вольового розвитку.
У статп розглядаеться навчальний процес у вищш школi на сучасному еташ його розвитку, що повинен враховувати тенденцп суспiльного розвитку; форми та методи реашзацп навчального процесу, педагопки спiвробiтництва в системi «студент-викладач».
Анал1з публжацш
Аналiзуючи втизняну та зарубiжну педагогiчну лiтературу з ще! проблеми, можна пiдкреслити, що 1.С. Унт ставить питання про необхщшсть вивчення «об'екту iндивiдуалiзацil», врахування окремих психiчних процесiв, якi впливають на засвоення студентами навчального матерiалу
[5].
С.У. Гончаренко й В.М. Володько в сво!х працях розвивають думку про те, що потрiбно ширше впроваджувати систему «суб'ект - суб'ектних» вiдносин студента i викладача. Таю новi стосунки вiдображають iдею, що дае змогу розв'язувати багато суперечностей процесу навчання [1].
Учет М.1. Алексеева, В.Г. Асеев та С.Ю. Нiколаева розглядають основнi компоненти шдивщуального пiдходу до вивчення та засвоення студентами шоземно! мови. Власне, iндивiдуалiзацiя процесу навчання шшомовного мовлення - це цiлiсна система, яка мае охоплювати всi сторони та етапи навчально-виховного процесу з шоземно! мови, а також передбачати комплексне врахування i цiлеспрямований розвиток компонент кожно! з пiдструктур психологiчно! структури iндивiдуальностi студента, що здiйснюють значний вплив на яюсть оволодiння ним шшомовним мовленням [2, 3].
1снуюча система професiйно! освiти, яка реалiзуеться через конкретнi форми i методи навчання в традицшному методологiчному
розумшш не виршуе проблеми пiдготовки самостшного, творчо мислячого, здатного приймати неординарш рiшення фаивця. У традицiйному навчанш предметом е знання, iнформацiя. При цьому функщя викладача -донести шформащю до студента, а функщя студента - сприйняти, запам'ятати i засво!ти iнформацiю. При такому навчанш розвиваються увага, запам'ятовування. Але це не головш якостi, необхiднi сьогодш спецiалiсту. Майбутнi професiонали повиннi волод^и певними навичками, умiннями i способами дiяти вiдповiдно до умов, яю ставлять перед ними новi вимоги, зумовлюючи високу
напружешсть !х працi, формуючи вмшня цiнувати час, вносити елемент творчосп в роботу, розумiння необхiдностi волод^и комплексом органiзацiйних i психологiчних якостей [4].
Мета та постановка задачi
Завдання iндивiдуалiзащ! шоземно! мови полягають у тому, щоб допомогти кожному студенту в оволодшш iноземною мовою, розвинути його iндивiдуально-психологiчнi характеристики, необхвдш для ефективного вивчення шоземно! мови, сприяти подальшому розвитку мовних здiбностей тих сту-дентiв, якi особливо защкавлеш в оволодiннi мовою.
Узагальнюючи рiзнi точки зору, можна визначити таю завдання iндивiдуалiзащ! в аспектi розвиваючого навчання шоземно! мови: забезпечити кожному студентовi можливiсть iншомовного, мовленневого, професшно-мовленневого та
iнтелектуального розвитку на оптимальному для нього рiвнi; диференцiювати режим навчання студенпв як з високим чи низьким рiвнем iншомовного мовленневого розвитку, так i з рiзним рiвнем функцiонування психологiчних процесiв i властивостей особистостi; органiзувати цiлеспрямований розвиток необхщних психологiчних процесiв i емоцшно-вольових якостей у тих, хто вивчае шоземну мову.
Методологiчнi аспекти шдивщуалiзащт навчального процесу
Iндивiдуалiзацiя навчання е засобом досягнення студентом мети вивчення шоземно! мови. Ефектившсть навчання
значною мiрою залежить вiд правильно! та гнучко! органiзацi! навчального процесу на занятп, вiд умiння викладача враховувати можливостi реального засвоення матерiалу кожним студентом та його iндивiдуальнi особливостi. На засвоення та застосування знань безпосередньо впливають такi шдивщуальш особливостi розумово! дiяльностi, як гнучюсть, активнiсть, самостiйне мислення, тiсний взаемозв'язок мiж конкретними та абстрактними його компонентами, рiвень аналiтико-синтетично! дiяльностi, точнють сприймання, швидкiсть запам'ятовування, iндивiдуальний досвщ, здатнiсть до узагальнення.
За традицшно! системи навчання повне врахування шдивщуальних вiдмiнностей сту-дентiв неможливе з огляду на низку причин. Основш з них: нездатшсть забезпечити активну розумову працю всiх студентiв; домшування iнформацiйно-iлюстративних методiв викладання з орiентацiею на середнього студента; вiдсутнiсть постшного зворотного зв'язку, недостатня дiевiсть управлшня процесом навчання. Тому постае проблема шдвищення ефективностi навчання завдяки
його iндивiдуалiзацi!, характерною рисою яко! е вимога перемщення центру уваги викладача з предмета, що вивчаеться, на студента, якого вш навчае.
Отже, перед викладачем постае складна проблема - забезпечити устшне навчання велико! кiлькостi студенпв з такими строкатими iндивiдуальними вщмшностями за единою для всiх програмою. Проблема iндивiдуального пiдходу полягае не в тому, щоб швелювати шдивщуальш вiдмiнностi студентiв, а щоб допомогти кожному з них устшно оволод^и знаннями, вмiннями та навичками вщповщно до !х можливостей. Проблема врахування iндивiдуальних особливостей студентiв е одшею з центральних у вивченнi шоземних мов. Жоден метод навчання i виховання не може дати потрiбних результатiв, якщо вiн застосовуеться без урахування
iндивiдуальностi студента. Ось чому мета щоденно! роботи викладача - допомогти кожному студенту з рiзними потенцшними задатками оволод^и iноземною мовою.
Головним завданням вищо! школи е не вчити, а навчати вчитись, тдготувати
студента до безперервного самостшного навчання. Тому, як вважають дослщники, повинш змшитися функци студента та викладача [2]. Перший повинен буде разом iз засвоенням вiдповiдних знань розвивати в собi здатнiсть, навички i вмiння самостiйно !х шукати, тобто опановувати науковий метод пiзнання. Другий вiдповiдно -допомогти першому навчатися вчитись. При цьому, в щеал^ повинш враховуватись iндивiдуальнi психологiчнi особливосп студента, час, темп навчання, комплекс навчальних предметiв, якi слiд засво!ти, форма контролю тощо. За тако! органiзацi! процесу навчання на основi iндивiдуалiзацi! у студента розвиваються i формуються такi якостi, як самостшшсть, iнiцiативнiсть, творчiсть, упевненiсть, захоплення, дослщницький стиль дiяльностi, нарештi - культура пошуку i працi. А це i е тi якостi, що так необхiднi майбутньому фаивцю, який буде дiяти в нових суспшьних умовах. Крiм того, сучасному спещалюту важко буде обiйтися без творчих здiбностей, ерудицi! та дiлово! активносп, якi розвиваються в умовах iндивiдуалiзацi! навчання, самостiйного пошуку i засвоення знань. Важливий особистiсний пiдхiд до кожного студента, якого навчаемо.
Важливо також вивчити мотиви, яю спонукають студента до оволодшня iноземною мовою. Називаються таю мотиви: кожна освiчена людина повинна володiти принаймнi одшею iноземною мовою; iноземна мова потрiбна для майбутнього навчання, професi!, особистого життя; iноземна мова - зашб отримання додатково! iнформацi!, яка щкавить; подобаеться вивчати мову, вимову, новi слова та вирази; iноземна мова допомагае спшкуванню з викладачем та товаришами; хочу знати мову не прше вiд iнших студентiв; вивчаю мову, щоб мати хорошi оцiнки з ушх предметiв; люблю i поважаю свого викладача. Досвщ показуе, що чим вищий рiвень мотивацi! та штересу, тим вищий рiвень знань. Отже, головне правило iндивiдуалiзацi!, щоб уся робота щодо виявлення та формування шдивщуальносп неодмiнно передбачала
активне включення самого студента в цей процес. Уся сутнiсть iндивiдуалiзацiï навчання полягае в тому, щоб допомогти студентовi розкрити як для себе, так i для iнших ri своï особливi якостi, якi в ньому закладено. Цей процес у кожного проходить по-своему. Викладач виступае як активний помiчник. Вiн мае допомогти студентовi «знайти себе», наблизитися до розумшня своïх iндивiдуальних особливостей, природних за походженням, i навчитися використовувати ïx продуктивно, творчо.
Висновки
Сьогодш, коли держава ставить питання про розширення функцiй загальноï школи, рiзниx типiв навчальних закладiв, iндивiдуалiзацiя навчання зобов'язуе переглянути роль спшкування та стосункiв як викладача i студенпв, так студентiв мiж собою. Цей принцип надае процесу навчання особистюного характеру, що знаходить особливе мюце в ди-дактицi.
Лггература
1. Гончаренко М.У., Володько В.М. Проблеми
шдив1дуал1зацп процесу навчання // Педагопка i психолопя. - 1995. - №1, 2. - С. 28-31.
2. Ляховицький М.В., Школаева С.Ю. 1ндив1дуал1зац1я навчання шоземно1 мови в школь - К., 1978. - 157 с.
3. Методика викладання шоземних мов у середшх
навчальних закладах: Шдручник. Вид. 2-е, випр. i перероб. / Кол. автор1в шд кер1вн. С.Ю. Школаево1. - К.: Ленвгг, 2002. - 328 с.
4. Рогова Г.В. Цели и задачи обучения
иностранным языкам // Общая методика обучения иностранным языкам:
Хрестоматия /Сост. Леонтьев А.А. - М.: Русский язык, 1991. - 218 с.
5. Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. - М., 1990. -192 с.
Рецензент: 1.Ф. Бублик, доцент, к.фшол.н., ХГУ «НУА».
Стаття надшшла до редакци 18 жовтня 2007 р.
