CC BY
25
1СТОР1Я Ф1ЛОСОФП
УДК 141.3
В. В. ХМШЬ1*, О. М. КОРХ2*
'"Днтропетровський нацюнальний уншерситет затзничного транспорту 1мет академжа В. Лазаряна (Дшпро), ел. пошта [email protected], ОЯСГО 0000-0003-4710-6681
2*Ун1верситет митно! справи та фшансш (Дншро), ел. пошта [email protected], ОЯСГО 0000-0001-7175-5011
1ДЕЯ ОСОБИСТОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ В ФШОСОФП ПРОСВ1ТНИЦТВА
Мета роботи. Визначити основш напрями та способи фшософсько! лептимаци вде! особистого самовизна-чення, як фундаментально! та наскр1зно! цшшсно! штенци захвдно! культури, в контексп И просвггаицько! па-радигми. Методологiя. Основоположними для даного дослвдження стали кторичний 1 лопчний методи, вико-ристання яких дозволило теоретично реконструювати культурно-кторичний контекст та фшософсько-теоретичт засади осмислення та лептим!заци вде! особистого самовизначення як феномена захвдно! культури доби Просвггаицтва. Автор при цьому спирався на власну теоретичну модель на зразок "вдеального типу" М.Вебера, створену на пщстав! метод1в узагальнення, абстрагування та !деал!заци, що дозволило представити феномен шдив!дуал!зму в максимально узагальненому вигляд1 як систему цштсних ор1ентацш особистосп, сутшсне ядро яко! складае прагнення шдиввда до збереження власно! неповторносп та незалежного самовизначення. Наукова новизна. У ход юторико-фшософсько! реконструкци показано, як саме фшософгя Просвгтниц-тва створювала духовт засади модертзацп европейсько! культури, зокрема, на шляхах визнання !! прав на власну шщативу 1 суверентсть, и шдиввдуально! своервдносл як суспшьного блага, рацюнал!зацп та поши-рення аде! полггачно!, економ1чно! 1 духовно! незалежносп особистосп. 1стотно, що вдея самовизначення особистосп в просвгтницькш фшософи корелюе не лише з визнанням природних прав людини, а з пошуками шля-х1в !! включення до системи чинного права, умов гармотзацп приватних 1 суспшьних штерес1в. Висновки. У фшософи Просвггаицтва був зроблений дуже важливий, у план подальшого становлення аде! особистого самовизначення, крок щодо !! рацюнал1заци - розмежування свободи 1 свавол1, усввдомлення того, що необхщною умовою дшсно вшьного самовизначення особи е вмшня керувати власними пристрастями 1 будувати свое життя на рацюнальних засадах, здатшсть вщмовлятися вщ прояв1в надм1рного его!зму, погоджувати власт штереси з штересами шших, суспшьства взагал! Вс1 щ вде! знайшли свое вираження у фшософсько-правовш систем! т-берал!зму, яка, виникнувши внаслвдок синтезу концепцш шдив!дуал!зму ! рац!ональност!, ! стала св!тоглядною основою модерн!зац!! захвдно! цив!л!зац!!.
Ключовi слова: ф!лософ!я Просвггаицтва; вдея особистого самовизначення; шдиввдуал!зм; фшософська леп-тимац!я
Актуальшсть теми дослщження
Поглиблення та ускладнення процешв гло-батзацп, поступова модершзащя багатьох кра!н постсощалютичного простору вимагають ретельного осмислення европейського досвщу модершзаци, у тому числ! !! цшшсних засад. Безумовно важливим, хоч { неоднозначним за сво!ми наслщками, етапом у цьому тривалому процес була епоха Просвггаицтва. Саме в !! контекст! набувають свого радикального !, на великий рахунок, модерного втшення найваж-ливш! «геноми» европейсько! культури, у тому числ! !дея особисто! автоном!!' та самовизначення, що знайшли свое концептуальне вираження в принцип! ¿ндивщуатзму в його л!берально-гумашстичному тлумаченш. З ш-
шого боку, серед захщних досл!дник!в поши-рюеться думка, за якою практично вс! сучасн! фундаментал!стськ! рел!г!йн! рухи, що супро-воджують глобал!зац!ю, е своерщними «шта-мами» розтягнуто! у час! реакци на головн! !де! того ж таки Просвггаицтва [16]. Насамперед, на ще! свободи думки та переконань, в!ротер-пимост! та толерантност до 1ншого. Тобто на ще!, як! ! утворюють ядро принципу ¿ндивщу-ал!зму Саме тому дискуси з приводу останньо-го, його сутносп, !сторично! рол! та перспектив, у тому числ! в контекст! глобашзацп, то-чаться як ! ран!ше ! навряд чи коли припинять-ся з огляду на непроминальний характер про-блеми сшввщношення !ндив!дуального та уш-версального. На Заход! у тому чи шшому контекст! - культуролопчному, сощально-
© В. В. Хмшь, О. М. Корх, 2017
пoлiтoлoгiчнoмy, мopaльнo-eтичнoмy тoщo дo нeï звepтaютьcя К.-О. Aпeль, Ю. Гaбepмac, Л. Дюмoн, Ч. Кoлмaн, К. Лeфop, Д. Maйepc, А. Пeтiтa, Дж. Poyлз, Ч. Тeйлop, Ж.-Б. Футо, M. Шпiндeль та iншi дocлiдники, щo cлyжить cвiдчeнням бaгaтoacпeктнocтi та y^p^e^cn цьoгo фeнoмeнa в oдвiчниx cтpyктypax ^и-нaймнi зaxiднoï кyльтypи. Bиpaзнe пocилeння iнтepecy дo фeнoмeнa iндивiдyaлiзмy OToCTepi-гaeтьcя i в ^arnax пocтcoцiaлicтичнoгo ^oc-тopy, зoкpeмa в дocлiджeнняx К. Бaйчинcькoï, M. Дaнiлoвoï, Г. Дiлiгeнcькoгo, Ю. Зaмoшкiнa, Б. Кaпycтiнa, В. Кpacикoвa, С. Maтвeeвoï, О. Pябoвa та шшж. I цe цiлкoм пpиpoднo, пpoцecи cycпiльнoгo peфopмyвaння, щo пocтyпoвo вiдбyвaютьcя в циx кpaïнax, з нeoбxiднicтю вeдyть дo cyттeвиx змш y œcre-мi цiннicниx opiern^rn ocoбиcтocтi, y тoмy чиcлi дo пoшиpeння iндивiдyaлiзмy [2] i, вщ-пoвiднo, дo cпpoб ïx тeopeтичнoгo ocмиcлeння. Щoдo вiтчизнянoï думки, to i тут, шд впливoм зaзнaчeниx пpoцeciв, питання, щo мають 6e3-пocepeднe вiднoшeння дo тeми iндивiдyaлiзмy, в тoмy чи iншoмy TOm^cri пiднiмaютьcя в пpaцяx I. Бичка, G. Гoлoвaxи, I. Лиcoгo,
0. Пaxльoвcькoï, M. Пoпoвичa, В. nporararn,
1. Cтapoвoйтa, В. Тaбaчкoвcькoгo, та iншиx дocлiдникiв. Нoвi пepcпeктиви в xoдi дocлi-джeння нaшoï пpoблeмaтики вiдкpивae aвтop-cький пiдxiд, poзpoблювaний А. Maлiвcьким, кoтpий cтaвить та уга^ш виpiшye задачу виoкpeмлeння та e^rama^i' aнтpoпoлoгiчнoгo пiдrpyнтя в ф^тоф^кт дyмцi фyндaтopa Нoвoгo чacy Peœ Дeкapтa. Бaгaтooбiцяючими зoкpeмa e вдашвки, в якиx aвтop apгyмeнтoвa-ш cтвepджye ключoвy poль aнтpoпoлoгiчнoï пpoблeмaтики в зaдyмaнiй Дeкapтoм фiлocoф-^кш cиcтeмi. «Paccyждeния o чeлoвeкe и ero пpиpoдe так или инaчe пpиcyтcтвyют вo вcex филocoфcкиx тeкcтax Дeкapтa» [8, c.61]. no-^и бeзyмoвнy знaчyщicть вiдпoвiдниx peфлe-кий cлiд, paзoм з тим, визнати ^а^тичну вщ-cyтнicть у впчизнянш лiтepaтypi poзвiдoк, cпeцiaльнo пpиcвячeниx анатзу cпocoбiв лeгi-тимацп пpинципy iндивiдyaлiзмy в кoнтeкcтi зaxiднoï кyльтypи rap^y, щo бeзпocepeдньo пepeдye i зaклaдae пiдrpyнтя для ïï пoдaльшoï мoдepнiзaцiï. Зpoзyмiлo, щo вiдcyтнicть тaкиx poзвiдoк cyrтeвo ycклaднюe пoшиpeння та лeгiтимaцiю вiдпoвiдниx цiннocтeй на втиз-
няниx тepeнax, а вщтак гaльмye влacнe мoдep-нiзaцiйнi в Укpaïнi.
Мета дослiдження
Мета cmammi пoлягae в oкpecлeннi ocнoв-ниx мoмeнтiв iдeï ocoбиcтoгo caмoвизнaчeння (як фyндaмeнтaльнoï та нacкpiзнoï цiннicнoï iнтeнцiï зaxiднoï кyльтypи) в eroxy Пpocвiтни-цтва.
Mетодологiчною ocнoвoю статп e icropm-на cпaдщинa зaxiднoï фiлocoфcькoï думки, а тaкoж poзвiдки cyчacниx вiтчизняниx та зaxiд-нж дocлiдникiв. Ocнoвoпoлoжними для даш-го дocлiджeння cтaли icтopичний i лoгiчний мeтoди, викopиcтaння якиx дoзвoлилo тeope-тичнo peкoнcтpyювaти кyльтypнo-icтopичний кoнтeкcт та фiлocoфcькo-тeopeтичнi зacaди ocмиcлeння та лeгiтимiзaцiï iдeï ocoбиcтoгo caмoвизнaчeння як фeнoмeнa зaxiднoï культу-pи дoби Пpocвiтництвa. Aвтop пpи цьoмy ши-paвcя на влacнy тeopeтичнy мoдeль на зpaзoк "^альтого типу" M.Beбepa, creope^ на тд^ тaвi мeтoдiв yзaгaльнeння, aбcтpaгyвaння та iдeaлiзaцiï, яка дoзвoлилa пpeдcтaвити фeнo-мeн iндивiдyaлiзмy в мaкcимaльнo узагальж-нoмy виглядi як одетему цiннicниx opieнтaцiй ocoбиcтocтi, cyrai^e ядpo якoï cклaдae ^аг-жння iндивiдa дo нeзaлeжнoгo caмoвизнaчeн-ня i caмoвpядyвaння.
Виклад основного матерiалу
Пepeдyмoвoю ocмиcлeння iдeï ocoбиcтocтi в дoбy Пpocвiтництвa e увага дo кoнтeкcтy ïï cтaнoвлeння. Oднe з гoлoвниx завдань Пpocвi-тництва - oбrpyнтyвaнню та лeгiтимaцiï ^и-ватшго iнтepecy пpeдcтaвникiв нoвoгo - 6yp-жyaзнoгo cycпiльcтвa. Цiлкoм пpиpoднo, щo визнання зaкoннocтi цьoгo iнтepecy значвдю мipoю зaлeжaлo вiд здaтнocтi тpeтьoгo cтaнy peпpeзeнтyвaти cвiй iнтepec як отшьний ime pec ycix члeнiв cycпiльcтвa, пpeдcтaвити йoгo як eдинo poзyмний i пpийнятний. Для ^oro, у cвoю чepгy, тpeбa бyлo oбrpyнтyвaти взae-мoзв'язoк iндивiдyaльнoгo та yнiвepcaльнoгo. В ocнoвy тaкoгo oбгpyнтyвaння, пpинaймнi в paмкax фpaнцyзькoгo Пpocвiтництвa, бyлo пoклaдeнo yявлeння пpo людину як пpиpoднy icтoтy, пpиpoднi вимoги якoï пoвиннi бути визнaнi цштом cпpaвeдливими i зaкoнними за oднieï, oднaк, yмoви, - вoни мають бути ст1в-
© В. В. Хмшь, О. M. Кopx, 2017
вщнесеш з такими ж справедливими i закон-ними вимогами iнших людей. У цьому ж зв'язку людину починають трактувати в такiй же мiрi iндивiдуальною, як i суспшьно-договiрною iстотою, а про приватний iнтерес говорити не iнакше як у взаемозв'язку з такими понятшними конструкцiями, як "правильно усвщомлений приватний штерес", "розумний штерес", "суспшьний штерес", "гармошя ште-реав" тощо.
Просвiтники при цьому добре усвщомлю-ють настiльки часто за цими конструкщями приховуються чшсь суто партикулярш штере-си, якi через ri чи iншi обставини набувають статусу суспшьних. Тому привiд "суспiльного блага", - застер^ае Руссо, - це завжди найне-безпечнiший бич народу" [10, с.127]. Разом з тим вони добре розумдать, що без узгодження суспшьних i особистих штерешв ш здобуття свободи, нi лшвщащя соцiального зла немож-ливi. Суспшьне благо залежить, стверджуе Гельвецiй, вщ того, об'еднуе людей спiльний штерес чи роз'еднуе [5, с.263]. Таке узгодження, гармошзащя суспiльних i особистих ште-ресiв вимагають вщ iндивiда визнання свободи i прав шших людей, вiдповiдальностi не тшьки за свое персональне, але i суспшьне благопо-луччя, самообмеження власно1 сваволi. Зрозу-мiло, що основний, з точки зору просвггниюв, шлях до цього - освгга i виховання. Завдання останнiх у даному контекст полягае, по-перше, у тому, щоб викорiнити "неуцтво зако-нодавцiв, якi завжди приватний штерес проти-ставляють спiльному" [5, с.203]. I, по-друге, у тому, щоб окультурити, зробити розумними i тому цшком законними закладенi в людинi l'amour de soi (любов до себе), прагнення до самозбереження i свободи; щоб навчити i^^-вiда йти за 1х вимогами не на шкоду шшим i суспiльству в цшому; щоб показати, що "юто-ти можуть любити себе, можуть шукати мир-ського щастя, залишаючись при цьому добро-чесними" [6, с.76], що справжне щастя людини неможливе без щастя шших; врешт решт у тому, щоб мщно пов'язати самоповагу з пова-гою i любов'ю до шших, до людства в цшому.
Настанова на узгодження особистого ште-ресу з вимогами суспшьного блага не означала вщмови просв^ниюв вщ захисту приватних iнтересiв iндивiда та його суверенитету у вирь шенш свое1 власно1 долi. Так вихщними по-
няттями для Гельвецiя були iндивiд i його осо-бистий iнтерес. Останнiй, однак, пов'язувався уже не стшьки з самозбереженням як у Гоббса чи невщ'емними правами iндивiда як у Локка, а передуем iз його особистою користю. Тобто, в обгрунтуванш ще1 особистого самовизна-чення просв^ники стають на позицiï утилiта-ризму. У цьому ж напрямку рухаеться думка А.Смга, який заявляе, що "економiчна люди-на", хоча i тклуеться тiльки про власнi штере-си, - "невидимою рукою ринку" спрямовуеть-ся до цiлi, яка, можливо, зовсiм не входить до ïï намiрiв, - сприяе суспiльному благу. Причо-му часто значно ефектившше, нiж тодi, коли свiдомо прагне чи навiть примушуеться до цього.
Таким чином, у фшософи Просвiтництва все бшьш укорiнюеться переконання, за яким вдивщ, що переслiдуе власнi штереси, працюе на суспiльство i без знання про суспiльний добробут. Тому егоïзм власника, його прагнення жити зпдно з власним вибором е основою загального процвгання. Англiйськi фiзiо-крати пiднесуть це положення до висоти вiч-ного i незмшного принципу, пише Петггат, з якого цiлком логiчно виникне висновок: "Не втручання, а забезпечення вшьного вияву iн-дивiдуальноï шщативи - ось звiдкiля випли-вае будь-яке процвггання, будь-яка справедли-вють" [15, р.111].
Щоправда, не вш просвiтники такi радика-льнi i послщовш в обгрунтуваннi цього принципу. Показовою в цьому вщношенш е позищя Ж.-Ж.Руссо. Право кожного на самовизначен-ня вiн виводить iз неповторностi iндивiда, яку мислитель пережив на власному прикладi i описав у свош "Сповiдi". "Я единий... Я ство-рений шакше, нiж будь-хто iз бачених мною; насмшююся думати, що я не схожий ш на кого на свт. Якщо я не кращий за шших, то принайми не такий, як вони" [9, с.9-10]. Саме на цш неповторносп грунтуеться право людини дивитися на св^ своïми очима i дiяти на свiй власний розсуд. Звщсшя ж завдання "суспiль-ного договору" полягае не тшьки у тому, щоб штегрувати iндивiда в сощальне цiле i зорiен-тувати його вщповщно до вимог "загальноï волГ'. Основне, пiдкреслюе Руссо, завдання цього договору полягае в тому, щоб "знайти таку форму асощацп, яка захищае та огоро-джуе усiею загальною силою особистють i
мaйнo кожного з члeнiв acoцiaцiï i зaвдяки якiй кожний, з'eднyючиcь з yciмa, пiдкopяeтьcя, oднaк, тiльки caмoмy co6i i зaлишaeтьcя льки ж вшьним, як i колдаь" [9, c.160].
Cлiд втiм зaзнaчити, що в пoглядax Pycco виpaзнo пpocтeжyютьcя тoтaлiтapнi iнтeнцiï, пoв'язaнi, з одного 6оку, з ycвiдoмлeнням зa-гpoзи ocoбиcтoï cвaвoлi, aджe cвoбoдa, зa вь домими cлoвaми Pycco, - вд ï^a дoбpoтнa для людeй cильниx i звиклиx до №1', aлe дyжe вaж-та для людeй cлaбкиx i ж пpивчeниx до нeï. А з шшого, - з пpeклoнiнням Pycco, як i бшьшо-cтi фpaнцyзькиx пpocвiтникiв, пepeд фaнтoмoм "зaгaльнoï волГ', якiй мae пiдкopитиcя iндивiд. Цшком oчeвиднo, що вiдcyтнicть дieвиx мexa-нiзмiв iнcтитyaлiзaцiï зaгaльнoï вoлi cтвopюe cпpиятливi умови для iгнopyвaння im^pe^ iндивiдa i мeншocтi, вpeштi-peшт, для дec-потизму. I caмe тому paцioнaлicтичний дyaлiзм Pycco, зa cлyшним зayвaжeнням Ф.Гaeкa, "нeзмiннo виявляe тeндeнцiю до poз-витку в cвoю пpoтилeжнicть, a caмe: в co^a-лiзм чи кoлeктивiзм" [3, c.390].
Зepнa дeмoкpaтичнoгo iндивiдyaлiзмy, яю вce ж мaли мicцe y твopчocтi Pycco, знaйшли cпpиятливий фунт y пoглядax визнaчнoгo пpeдcтaвникa нiмeцькoгo Пpocвiтницгвa I.Kaнтa. Haвiть Гeгeль згодом визнae, що в фь лocoфiï Kaнтa ocoбливo пpивaблюe тa ïï iдeя, що "людинa знaxoдить y caiwrn co6i бeзyмoвнo мiцний, епйкий цeнгp" [4, c.444]. Ця дея до-cигь чiткo виcлoвлeнa y кaнтiвcькoмy aнaлiзi нe тiльки ^a^^mre, aлe й тeopeтичнoгo poзyмy. Poзглядaючи пiзнaння як дiяльнicть, що вщбу-вaeтьcя зa cвoïми влacними зaкoнaми, a cyб'eктa, що пiзнae, головним чинником, що ж тiльки визнaчae cпociб пiзнaння, aлe й TOrn^'py-юe його пpeдмeт, Kam; бeзyмoвнo, пiдcилюe iдeю iнтeлeктyaльнoï aвтoнoмiï oco6№TOcri.
Oднaк ocoбливo вaжливим y raarn обфун-тyвaння iдeï ocoбиcтoгo caмoвизнaчeння e, бeзyмoвнo, пoлoжeння Kaнтa ^o aвтoнoмнy, бyквaльнo - caмoзaкoннy волю. Як вщомо, зa Kaнтoм, воля людини, як icтoти poзyмнoï, -caмa для ce6e зaкoн. I caмe тому aвтoнoмнa воля e оетовою дocтoïнcтвa людини. З огляду нa цe бyдь-якa oпiкa, будь-який пaтepнaлiзм в ypядyвaннi, зa якими пiддaнi, як нeпoвнoлiтнi, нe в змoзi вiдpiзнити, що для нж кopиcнo чи шкiдливo, poзглядaютьcя як тайбшьший дec-потизм [7, ч.П, c.270].
Пpи цьому вiльнe caмoвизнaчeння ошбда-тocтi, зa Kaнтoм, oзнaчae нe cвaвoлю ïï eмпipи-чниx cxильнocтeй, a виpaжeння poзyмнoгo, вceзaгaльнoгo, зa кaнтiвcькoю тepмiнoлoгieю, тpaнcцeндeнтaльнoгo, мopaльнoгo нaчaлa, од-нieю з вимог якого e cyмicнicть влacнoï cвoбo-ди ди з cвoбoдoю ди кожного шшого.
Heзвaжaючи нa cвoю вceзaгaльнicть, ^ нaчaлo cтвopюe нaдзвичaйнo cпpиятливi умови для вшьного caмoвизнaчeння ocoбиcтocтi. Aджe бути ocoбиcтicтю, зa Kaнтoм, згачить бути вiльним i кepyвaтиcя y cвoïx yчинкax iдeeю cвoбoди. Сдиш, дiйcнo кaтeгopичнa вимoгa, що випливae iз знaмeнитoгo кaнтiвcькoгo iм-пepaтивa, звoдитьcя взaгaлi до того, щоб кожний шдивщ бaчив як в шшому, тaк i y влacнiй пepcoнi нacaмпepeд цiль caмy по co6i, a нe зaciб здiйcнeння бyдь-чиïx пapтикyляpниx ць лeй. Iнaкшe кaжyчи, iндивiд пoвинeн визнaвa-ти cвoбoдy i caмoцiннicть кожно! ocoби i caмe чepeз ^изму цього визнaння oцiнювaти cвoï влacнi piшeння i вчинки. Kpитepieм оцшки, тaким чином, cтae мoжливicть пepeтвopeння пpинципiв влacнoï пoвeдiнки в ^инципи зaгa-льного зaкoнoдaвcтвa. "Kaнoн мopaльнoï оцш-ки нaшиx yчинкiв пoлягae взaгaлi в тому, -пишe Kaнт, - щоб людинa мoглa xoтiти, aби мaкcимa ïï вчинку cтaлa зaгaльним зaкoнoм" [7, 4.I, c.264].
Hepiдкo вимоги, що випливaють iз кaнтiв-cькoгo iмпepaтивy, як i caм iмпepaтив, xapa^ тepизyютьcя то як винятково фopмaльнi i тому нeпpидaтнi, щоб бути peaльним кepiвним пpинципoм y кoнкpeтниx жигтeвиx cитyaцiяx, то як якicь лaнцюги, що cкoвyють ocoбиcтy волю й iнiцiaтивy pигopизмoм cвoïx вимог. Aлe caмe y цiй фopмaльнocтi i пoлягae cпpaв-жнiй гyмaнiзм i пpивaбливicть кaнтiвcькoï по-зици. Видшивши лишe нaйзaгaльнiший "мeтa-пpинцип" мopaльнoï пoвeдiнки, Kaнт, по-пepшe, зовшм нe poзpaxoвye нa його бeзyмoв-ну i oднoзнaчнy peгyлятивнy poль. Для нього цe лишe "пpooбpaз", вaжкo дocяжний iдeaл людcькoï пoвeдiнки. A пo-дpyгe, i цe oчeвиднo, Kaнт пpинципoвo пpoти бyдь-якиx дeтaлiзoвa-ниx "peцeптiв" людcькoгo вчинку. 3aTOrn, пишe Kaнт, "yкaзye тiльки мaкcимy вчинкiв, a нe caмi вчинки... вш зaлишae cвaвoлi дeякий ^о-cтip для дoтpимaння зaкoнy, тобто ж мoжe точно визнaчити, як i тальки (iндивiд. -aвт.) пoвинeн зa допомогою вчинку дocягти
мeти" [7, Ч.П, c.324]. Iнaкшe, за лoгiкoю Канта, i бути ж мoжe. Aджe кoжнa oкpeмa oco6^-тicть - цe нeзбaгнeннo cвoepiднe пoeднaння eмпipичнoгo i тpaнcцeндeнтaльнoгo, щo poзди-pae ïï мiж вимoгaми oбoв'язкy i пoзивaми cx^ льнocтeй, мiж пpaгнeнням дo чecнoт i бажан-ням ocoбиcтoгo щacтя. I будь-яю cпpoби знай-ти дeякe бeзyмoвнo зaгaльнe й oднoзнaчнe piшeння циx пepcoнaльниx aнтинoмiй, нaвiть у чoмycь cxoжиx жиrтeвиx cитyaцiяx, ^инци-пoвo нecпpoмoжнi. Яким би шляxoм - pa^o-нальним (тeopeтичним) чи ippaцioнaльним (peлiгiйним) - вoни ж здiйcнювaлиcя. Iншими cлoвaми, iндивiд навпъ пpи вcьoмy бaжaннi нe мoжe уникнути ocoбиcтo пpийнятиx piшeнь i вибopy. Bce, вpeштi-peшт, пoвиннa виpiшyвaти poзyмнa вoля ocoби, щo пepcoнaльнo caмoвиз-нaчaeтьcя, маючи пpи цьoмy мiцний i нaдiйний дopoгoвкaзний ^инцип.
Baжливi пepeдyмoви вiльнoгo caмoвизнa-чeння були зaклaдeнi й у вiдмoвi вiд тpaдицiï вивeдeння мopaлi з peлiгiйниx зaпoвiдeй. I^^-вiд у cвoeмy вибopi мycить пoклaдaтиcя ж на peлiгiйнy вipy, а на ^шутий у ньoмy caмoмy мopaльний зaкoн. Bipa ж, як тpaдицiйнa yмoвa iндивiдyaльнoгo вибopy, poбить вдй вибip нe тiльки нecaмocтiйним, aлe й пopyшye нaлeжнy чиcтoтy мopaльнoгo мoтивy, щo лeжить у шго ocнoвi, ocкiльки oбiцяe iндивiдy нaгopoдy -ocoбиcтий пopятyнoк. Oтжe, зo-
бoв'язaний пpиймaти piшeння caмocтiйнo, на cвiй cтpax i prom.
Пoкaзoвe у цьoмy зв'язку i канта^те тpaк-тування "бoгoyгoдниx" людcькиx якocтeй. Бoгy, за Кaнтoм, нaвpяд чи iмпoнyють дyxoвнa cлaбкicть, пpинижeнicть i мaлoдyшнicть i^^-вiдa, шго фaнaтичнe пpeзиpcтвo дo caмoгo ceбe як людини взaгaлi. Paдшe навпаки, Канту дo впoдoби caмocтiйнi, отльш, нeзaлeжнi oco-биcтocтi, якi дoбpe ycвiдoмлюють вeликy щн-нicть влacнoï гiднocтi. Oтжe, caмe ocoбиcтa aвтoнoмiя e ocнoвoю ocoбиcтoï мopaльнocтi, вiдпoвiдaльнocтi, ocyднocтi, i caмe тoмy - мe-тoю cycпiльнoгo життя. I той, xto нe poзyмie ^oro, нe зacлyгoвye на пoвaгy.
пpи цьoмy зазначити, щo Кант факти-чнo зaпoчaткoвye poзpив з yтилiтapиcтcьким oбгpyнтyвaнням iндивiдyaлiзмy, який бyдe пpoдoвжeнo Дж. Poyлзoм. За Кантом, yce, щo cпpямoвaнo пpoти oco6^tox пpaв e пагубним, нeзaлeжнo вщ тoгo, вeдe вoнo дo зaгaльнoï
кopиcтi чи ш. Iнaкшe кажучи, якщo yтилiтapи-сти мoжyть oбгoвopювaти питання пpo тe, чи пoтpiбнo в iм'я дoбpoбyтy бiльшocтi жepтвyвa-ти iнтepecaми мeншocтi, тo для Канта ropy-шeння ocoбиcтиx пpaв iндивiдa завжди e злo.
Кaнтiвcькe пoлoжeння пpo caмoзaкoннy вo-лю вaжкo пepeцiнити. Boro cтaлo oдним iз ключoвиx пoлoжeнь лiбepaльнoгo гyмaнiзмy, який, за cлoвaми I. Бepлiнa, cтaв "фopмoю cвiтcькoгo пpoтecтaнтcькoгo iндивiдyaлiзмy, дe мicцe Бoгa пociлa кoнцeпцiя paцioнaльнoгo життя, а мювд iндивiдyaльнoï дyшi, щo ^arae oб'eднaтиcя з Ним, - тонвдпщя iндивiдa, над> лeнoгo poзyмoм, щo пpaгнe кepyвaтиcя poзy-мoм i тшьки poзyмoм, i нe зaлeжaти вiд чoгocь, щo мoжe збити шго з пуття aбo oбмaнyти ш-гo, звepтaючиcь дo шго ippaцioнaльнoï нaтypи. Aвтoнoмiя, а ш гeтepoнoмiя: дiяти, а нe визна-вати впливу дiй" [1, c.75].
Oтжe, фiлocoфiя Пpocвiтництвa бeзпocepe-дньo зaпoчaткoвye та cтимyлюe iдeю caмoвиз-нaчeння ocoбиcтocтi як чинник мoдepнiзaцiï eвpoпeйcькoï кyльтypи, зoкpeмa пocлiдoвнe пoшиpeння cepeд шиpoкиx вepcтв iдeï гот-тичнoï, eкoнoмiчнoï i дyxoвнoï нeзaлeжнocтi ocoбиcтocтi, визнання ïï пpaв на влаету rniuja-тиву i cyвepeннicть, ïï iндивiдyaльнoï cвoepiд-нocтi як cycпiльнoï цiннocтi. Cлiд пpи цьoмy нaгoлocити, щo знaчeння пpocвiтництвa шля-гae нe пpocтo у визнанш aвтoнoмнoï oco6№-тocтi, а у включeннi ïï iндивiдyaльниx пpaв дo дiючoгo зaкoнoдaвcтвa [12]. Надзвичайна важ-ливicть oзнaчeниx iдeй знaxoдять cвoe бeзпo-cepeднe виpaжeння вжe ш тiльки в фiлocoфcь-киx тpaктaтax, aлe й у тaкиx фyндaмeнтaльниx дoкyмeнтax чиннoгo пpaвa, як aмepикaнcькa "Дeклapaцiя нeзaлeжнocтi" та фpaнцyзькa клapaцiя пpaв людини та гpoмaдянинa", якi, за cлoвaми А. Акуна, пpoгoлocили нoвy владу -владу iндивiдyaлiзмy [12, p.41].
Boднoчac стад зазначити, щo caмe в ф^-coфiï Пpocвiтництвa був зpoблeний дyжe важ-ливий (в плaнi пoдaльшoгo cтaнoвлeння cyчac-нoгo iндивiдyaлiзмy), кpoк щoдo paцioнaлiзaцiï пpиpoди людини - poзмeжyвaння cвoбoди i cвaвoлi, ycвiдoмлeння тoгo, щo нeoбxiднoю yмoвoю д^ш вiльнoгo caмoвизнaчeння ocoби e вмшня кepyвaти влacними пpиcтpacтями i будувати cвoe життя на paцioнaльниx зacaдax, здaтнicть вiдмoвлятиcя вiд пpoявiв нaдмipнoгo eгoïзмy, пoгoджyвaти влacнi iнтepecи з i^epe-
caми iншиx, cycпiльcтвa взaгaлi. Bci щ iдeï знaйшли cвoe виpaжeння y фшотоф^ко-пpaвoвiй cиcтeмi лiбepaлiзмy, як отт^з конвд-пцiй iндивiдyaлiзмy i вceзaгaльнoï paцioнaль-нocтi, i шита cвiтoгляднoю ocнoвoю пoдaльшoï мoдepнiзaцiï зaxiднoï цивiлiзaцiï. Бiльш того, i cy^acrne - пocтмoдepнe cycпiльcтвo, пoпpи бшьш звaжeнe cтaвлeння до дeякиx дей ^o-cвiтництвa, тa лiбepaльнo-кoнcepвaтивний TOrncerncyc як cвoю дyxoвнy ocнoвy, збepiгae по cyтi iндивiдyaлicтичний xapaктep, о^льки цiннicть бyдь-якиx coцiaльниx iнcтитyцiй тa пpoeктiв визнaчae чepeз тe, як вони зaxищaють oкpeмy людину, пepш зa вce ïï пpaвo та нeзa-лeжнe caмoвизнaчeння тa ошбисту нeпoвтop-нicть; як вони зaбeзпeчyють миp i пopядoк, гapaнтyють полгтичну cтaбiльнicть i пpaвo нa влacнicть, тобто вce тe, що yтвopюe ocнoвy цивiлiзoвaнoгo icнyвaння i poбить можливими paцioнaльнo пepeдбaчeнi ди, як "c^opern^ пoвнoцiннoгo життя людeй тa мoжливocтeй для caмopeaлiзaцiï людини" [11, c.12]. Гoвopя-чи пpo ^TOpm^ poль iндивiдyaлiзмy, вapтo, нa мш погляд, дoбpe пoмipкyвaти нaд пopiв-нянням ocтaнньoгo з «.. .л^ми, яю були вкpaй нeoбxiднi Свpoпi, щоб витлити зaплyтaнy мacy пpивiлeïв, нecпpaвeдливиx coцiaльниx iepapxiй i eкoнoмiчнoгo бeзглyздя, ycпaдкoвa-ного вiд фeoдaлiзмy» [13, p.1]. Bipoгiднo, caмe тaкиx лшв пoтpeбye нaшe cycпiльcтвo, що race нa co6í мacy aнaлoгiчниx вaд, ycпaдкoвa-ниx вiд минулого тa yкopiнeниx y cyчacнoмy.
Наукова новизна
Icтopикo-фiлocoфcький aнaлiз пoкaзye, що caмe фiлocoфiя Пpocвiтництвa cтвopюe дyxoв-ш зacaди мoдepнiзaцiï eвpoпeйcькoï кyльтypи, зoкpeмa, шляxoм paцioнaлiзaцiï тa пoшиpeння weï пoлiтичнoï, eкoнoмiчнoï i дyxoвнoï нeзa-лeжнocтi ocoбиcтocтi, визнaння ïï пpaв нa влa-cнy iнiцiaтивy i cyвepeннicть, ïï iндивiдyaльнoï cвoepiднocтi як cy^^rora блaгa. Пpи цьому, дея ocoбиcтocтi, що caмoвизнaчaeгьcя в ^о-cвiтницькiй фiлocoфiï кopeлюe вжe ж пpocтo з визнaнням пpиpoдниx пpaв людини, a з пошу-тами шляxiв ïï включeння до cиcтeми чинного пpaвa, умов гapмoнiзaцiï ^mara^ i cyOT№-ниx iнтepeciв.
Висновки
У фшошфп Пpocвiтництвa був зpoблeний дyжe вaжливий, y плaнi пoдaльшoгo cтaнoв-лeння iдeï ocoбиcтoгo caмoвизнaчeння, кpoк щодо ïï paцioнaлiзaцiï ^^оди людини - poз-мeжyвaння cвoбoди i cвaвoлi, ycвiдoмлeння того, що нeoбxiднoю умовою дiйcнo вiльнoгo caмoвизнaчeння ocoби e вмiння кepyвaти влac-ними пpиcтpacтями i бyдyвaти cвoe життя нa paцioнaльниx зacaдax, здaтнicть вiдмoвлятиcя вiд пpoявiв нaдмipнoгo eгoïзмy, пoгoджyвaти влacнi iнтepecи з iнтepecaми iншиx, cyœ№CT-вa взaгaлi. Вш oзнaчeнi iдeï знaйшли cвoe ви-paжeння y фiлocoфcькo-пpaвoвiй cиcтeмi лiбe-paлiзмy, кoтpa, виникнувши внacлiдoк cnm^y кoнцeпцiй iндивiдyaлiзмy i paцioнaльнocтi, i CTara cвiтoгляднoю ocнoвoю мoдepнiзaцiï зa-xiднoï цивiлiзaцiï.
CПИCOK BИKOPИCТAHИX ДЖEPEЛ
1. Бepлiн, I. Дв1 кoнцeпцiï cвoбoди I I. Бepлiн II CyHacrna пoлiтичнa фiлocoфiя: Aнтoлoгiя. - KUÍIB : Ocнoви, 1998. - C. 56-113.
2. Индивидyaлизм в coвpeмeннoм oбщecтвe [Eлeктpoнний pecypc] I Baщeнкo И. C., Pыкaлинa E. Б., Фaxpyдинoвa Э. P. II Бюллeтeнь мeдицинcкиx Интepнeт-кoнфepeнций. Гyмaнитapныe гауки. - 2012. -Т.20, №11. - C. 856-858. - Peжим доступу: http:IImedconfer.comInodeI1762 - Haзвa з expana. - Пepeвipeнo: 15.06.20017.
3. TaeR, Ф. Iндивiдyaлiзм icтинний i ^бний I Ф. raeR II Koнcepвaтизм: Aнтoлoгiя. - Khib : Cмoлocкип, 1998. -C. 389-400.
4. ^гель, Г. В. Ф. ^и^ния I Г. В. Ф. ^гель. - Mocквa : CoцэRЗиг, 1935. - Т. XI. - 527 c.
5. Гeльвeций, K. A. CoHmern^: В 2 т. I K. A. Гeльвeций. - Mocraa : Mbi^B, 1974. - Т. 2. - 687 c.
6. Дидоо, Д. Считании: В 2 т. I Д. Дидоо. - Mocraa : Mbi^L, 1986. - Т. 1. - 590 c.
7. Kam; И. ^mern^: В 6 т. I И. Kam. - Mocraa : Mbi^L, 1965. - Т. 4. - Ч.1. - 544 c.; Ч. 2. - 478 c.
8. Maливcкий, A. H. Aнтpoпoлoгизaция бaзoвoгo пpoeктa Дeкapтa в coвpeмeннoй иcтopиRO-филocoфcROЙ литepaтype I A. H. Maливcкий II Sententiae. - 2013. - №1(28). - C. 51-63.
9. Pycco, Ж.-Ж. Избpaнныe coчинeния: В 3 т. I Ж.-Ж. Pycco. - Mocraa : Гocпoлитиздaт, 1961. - Т. 3. - 727 c.
10. Pycco, Ж.-Ж. ТpaктaтbI I Ж.-Ж. Pycco. - Mocraa : Шук^ 1969. - 703 c.
11. Хмшь, В. В. Антрополопчна компонента природи держави [Електронний ресурс] / В. В. Хмшь, Т. В. Хмшь // Антрополопчш вим1ри фшософських дослвджень. - 2015. - №7. - C.7-15. - Режим доступу: http://ampr.diit.edu.ua/article/view/43374 - Назва з екрана. - Перев1рено: 15.06.20017. doi: 10.15802/ampr2015/43374
12. Akoun, A. L'illusion sociale: Essai sur l'individualisme democratique et son destin / A. Akoun. - Paris : Presses univ. de France, 1989. - 249 p.
13. Colman, C. The Virtues of Abandon An Anty-Individualist History of the French Enlightenment [Електронний ресурс] / C. Colman. - Stanford : Stanford university press, 2014. - 416 p. - Режим доступу: http://www.sup.org/books/title/?id=22379 - Назва з екрана. - Перевiрено: 15.06.20017.
14. Jones, J. The Enlightenment is Not Enough [Електронний ресурс]/ J. Jones, J. Zmirak // Aleteia. - 2014. -Режим доступу: http://aleteia.org/2014/01/07/the-enlightenment-is-not-enough - Назва з екрана. - Перевiрено: 15.06.20017.
15. Petitat, A. L'unique et ses institutions: jalons dans l'emergence d'un multi-individualisme institutionnel / A. Petitat // Rev. europ. des sciences sociales. - 1987. - Vol. 25, Iss. 74. - P. 107-134.
16. Spindell, M. The Age of Enlightenment, Religious Cowardice and Religious Ignorance [Електронний ресурс] / M. Spindell // WesMaps. - 2015. - Режим доступу: https://iasext.wesleyan.edu/regprod/!wesmaps_page.html?crse=011700&term=1161 - Назва з екрана. -Перевiрено: 15.06.20017.
В. В. ХМЕЛЬ1*, О. М. КОРХ2*
'* Днепропетровский национальний университет железнодорожного транспорта им. академика В. Лазаряна (Днипро), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0003-4710-6681
2*Университет таможенного дела и финансов (Днипро), эл. почта [email protected], ORCID 0000-0001-7175-5011
ИДЕЯ ЛИЧНОГО САМООПРЕДЕЛЕНИЯ В ФИЛОСОФИИ ПРОСВЕЩЕНИЯ
Цель работы - определить основные направления и способы философской легитимации идеи личного самоопределения, как фундаментальной и сквозной ценностной интенции западной культуры, в контексте ее просветительской парадигмы. Методология. Основополагающими для данного исследования стали исторический и логический методы, использование которых позволило теоретически реконструировать культурно -исторический контекст и философско-теоретические способы осмысления и легитимизации идеи личного самоопределения как феномена западной культуры эпохи Просвещения. Автор при этом опирался на собственную теоретическую модель вроде "идеального типа" М. Вебера, созданную на основании методов обобщения, абстрагирования и идеализации, что позволило представить феномен индивидуализма в максимально обобщенном виде как систему ценностных ориентаций личности, сущностное ядро которой составляет стремление индивида к независимому самоопределению и неповторимости. Научная новизна. В ходе историко-философского анализа показано, как философия Просвещения создавала духовные основы модернизации европейской культуры, в частности, путем рационализации и распространения идеи политической, экономической и духовной независимости личности, признания ее прав на собственную инициативу и суверенность, ее индивидуального своеобразия как общественного блага. При этом идея самоопределяющейся личности в философии просвещения коррелирует уже не просто с признанием естественных прав человека, а с поисками путей ее включения в систему действующего права, условий гармонизации частных и общественных интересов. Выводы. В философии Просвещения был сделан очень важный, в плане дальнейшего становления идеи личного самоопределения, шаг по ее рационализации - разграничение свободы и произвола, осознание того, что необходимым условием действительно свободного самоопределения личности является умение управлять собственными страстями и строить свою жизнь на рациональных началах, способность отказаться от проявлений чрезмерного эгоизма, согласовывать свои интересы с интересами других, общества в целом. Все эти идеи нашли свое выражение в философско-правовой системе либерализма, которая, возникнув в результате синтеза концепций индивидуализма и рациональности, и стала мировоззренческой основой модернизации западной цивилизации.
Ключевые слова: философия Просвещения; идея личного самоопределения; индивидуализм; философская легитимация
V. V. KHMIL1*, O. M. KORKH2*
'*Dnipropetrovsk national university of railway transport named after academician V. Lazaryan (Dnipro), e-mail [email protected], ORCID 0000-0003-4710-6681
2*University of Customs and Finance (Dnipro), e-mail [email protected], ORCID 0000-0001-7175-5011
THE CONCEPT OF SELF-DETERMINATION IN THE PHILOSOPHY OF THE ENLIGHTENMENT
Purpose. The purpose of the article is to define main directions and ways to legitimize philosophical ideas of self-determination as a fundamental global and valuable intention of Western culture in the context of its enlightenment paradigm. Methodology. The research is based on historical and logical methods, which allowed to theoretically reconstruct the cultural and historical context, as well as philosophical and theoretical principles of understanding and recognition of self-determination as a phenomenon of Western culture of the Enlightenment age. The authors have used their own theoretical model similar to the one of "ideal type" by M.Weber based on the methods of generalization, abstraction and idealization, which allowed to present the phenomenon of individualism in the most general form as a system of value orientations of an individual, whose nature is seeking self-determination and originality. Originality. The historical and philosophical analysis has shown how the philosophy of the Enlightenment age created moral principles of European culture advancement, especially through rationalization and the idea of political, economic and moral independence of a personality, recognition of rights for own initiative and sovereignty, individual identity as a public good. Thus, the idea of self-determination in this philosophy is related not only to the recognition of human rights, but also to the search of possible ways for a person to embrace current legislative system, harmony conditions and public interests. Conclusions. The philosophy of the Enlightenment has made a significant step toward further development of self-determination concept and its rationalization - separation of freedom and tyranny, new perception of necessary conditions for free self-determination of an individual as the ability to manage own passions and build own life on some rational principles, to refuse from excessive egoism, combining personal interests with the interests of others and public in generally these ideas were performed in the system of philosophical and legal liberalism, which emerged as a result of the synthesis of individualism and rationality concepts, and became an ideological basis for the modernization of Western civilization.
Keywords: philosophy of the Enlightenment; self-determination; individualism; philosophical legitimacy
REFERENCES
1. Berlin, I. (1998). Dvi kontseptsii svobody. In Suchasnapolitychna filosofiia: Antolohiia (56-113). Kyiv: Osnovy.
2. Vashchenko, I. S., Rykalina, E. B., & Fakhrudinova, E. R. (2012). Individualizm v sovremennom obshchestve. Biulleten meditcinskikh Internet-konferentcii. Gumanitarnye nauki, 20(11), 856-858. Retrieved from http://medconfer.com/node/1762
3. Haiek, F. (1998). Indyvidualizm istynnyi i khybnyi. In Konservatyzm: Antolohiia (389-400). Kyiv: Smoloskyp.
4. Gegel, G. V. F. (1935). Sochineniia. Moscow: Sotcekzig.
5. Gelvetcii, K. A. (1974). Sochineniia: V 2 t. Moscow: Mysl.
6. Didro, D. (1986). Sochineniia: V2 t. Moscow: Mysl.
7. Kant, I. (1965). Sochineniia: V61. Moscow: Mysl.
8. Malivskyi, A. N. (2013). Anthropologization of Descartes' basic project in contemporary history of philosophy. Sententiae, 1(28), 51-63.
9. Russo, Z.-Z. (1961). Izbrannye sochineniia: V3 t. Moscow: Gospolitizdat.
10. Russo, Z.-Z. (1969). Traktaty. Moscow: Nauka.
11. Khmil, V. V., & Khmil, T. V. (2015). Anthropological Aspect of the Nature of the State. Anthropological Measurements of Philosophical Research, 7, 7-15. Retrieved from http://ampr.diit.edu.ua/article/view/43374. doi:10.15802/ampr2015/43374
12. Akoun, A. (1989). L'illusion sociale: Essai sur l'individualisme democratique et son destin. Paris: Presses univ. de France.
13. Colman, C. (2014). The Virtues of Abandon An Anty-IndividualistHistory of the French Enlightenment. Stanford: Stanford university press. Retrieved from http://www.sup.org/books/title/?id=22379
14. Jones, J., & Zmirak, J. (2014). The Enlightenment is Not Enough. Aleteia. Retrieved from http://aleteia.org/2014/01/07/the-enlightenment-is-not-enough
15. Petitat, A. (1987). L'unique et ses institutions: jalons dans l'emergence d'un multi-individualisme institutionnel. Rev. europ. des sciences sociales, 25(74), 107-134.
16. Spindell, M. (2015). The Age of Enlightenment, Religious Cowardice and Religious Ignorance. WesMaps. Retrieved from https://iasext.wesleyan.edu/regprod/!wesmaps_page.html?crse=011700&term=1161
Стаття рекомендована до публгкацИ д. ф1л. н., проф. О. С. Токовенком (Украгна)
Надшшла до редколеги: 09.12.2016 Прийнята до друку: 01.03.2017
