Гумористична стилістика a Year in Provence П. Мейла Текст научной статьи по специальности «Языкознание и литературоведение»

Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского

Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). 2011 г. №2. Часть 1. С.135-140.

УДК 811.111:82.081

ГУМОРИСТИЧНА СТИЛ1СТИКА A YEAR IN PROVENCE П. МЕЙЛА

Лотоцька К.Я.

Льв1вський нац1ональний ун1верситет iменi 1вана Франка, м. Льв1в, Украна

У cmammi aнaлiзуються жанрово-лтгвктичт засоби створення гумористичночротчног стилiстики травелогу П. Мейла A Year in Provence.

Ключовi слова: травелог, гумор, iронiя, мовна (словесна) гра, стилктична конвергенщя, нацюнально-культурний колорит.

Описи мандрiв (travel writing або travelogue) юнують у сучасному лтературному просторi у багатьох формах - як щоденник, зам^ки, нарис, мемуари тощо. 1нтерес до travel writing як художньо-публщистичного типу лтератури починае вщроджуватись [2] - з'являються пращ, присвячеш, з одного боку, проблемам мовно! та функцюнально! еволюци даного жанру (В.О. Михайлов, С.О. Стеценко, М.Г. Шадрша, В.О. Шачкова), а з шшого боку, дослщження текспв цього жанру стають все бшьш актуальними у зв'язку з поширенням та розвитком культурологiчного напряму у лшгвютичнш науцi (J. Buzard, M. Cocker, T. Döring). Цей жанр дае можливють повного та повноправного занурення у шше, чуже сощальне, культурне та мовне середовище [1]. Саме тому вш приваблюе як авторiв, так й читачiв. Однак не вш твори такого плану набувають статусу «справжньо!» лiтератури та мають художню цiннiсть. Серед сучасних авторiв, яким вдалося завоювати серця читачiв та прихильнiсть критикiв, е Итер Мейл. Його A Year in Provence (1989) - це i мемуари/автобiографiчний роман, i «травелог» (опис мац^в), i путiвник та довщник для домовласникiв та гурмашв! Це - книга для тих, хто вперше вiдкривае для себе культуру твдня Францii. У чому секрет офщшного визнання та популярносп цiеi автобiографiчноi оповiдi П. Мейла? Очевидно вони пояснюються, по-перше, особливим авторським баченням - природа, культура та побут жителiв Прованса описуються ним з захопленням та любов'ю, та, по-друге, неповторним гумором та стилютично! майстершстю письменника. Саме гумор, iронiя та самоiронiя створюють своерщний колорит - переплетення «серйозного» та «несерйозного» у виборi тем, об'екпв опису та способiв, манери !х репрезентаци. Цей синкретизм i обумовлюе парадоксальний успiх A Year in Provence. Особливост жанру, типу тексту та авторсько! манери знаходять вщображення у широкому застосуваннi письменником традицшних засобiв створення гумористично! модальностi - рiзноманiтних прийомiв словесно! гри для опису смшних ситуацiй та вираження iронiчних смислiв. Окрiм мовно! гри з залучанням алюзи, Мейл використовуе численш засоби словесно! образностi та риторичш фiгури всiх мовних рiвнiв, тобто прийоми, що е у основному арсеналi саме художнiх лтературних творiв.

Метою дано! cmammi е розгляд гумористично! стилiстики A Year in Provence та видшення домiнуючоl тропе!ки та iнших мовленневих 3aTO6iB, за допомогою яких автор створюе неповторнi художнi образи та передае нащонально-культурний колорит французького пiвдня. Формат статп дозволить проiлюструвати та узагальнити лише деяю ключовi засоби реатзацл гумористично^рошчно! модальностi дослiджуваного твору.

Отже, оскшьки жанрова специфiка накладае свш вiдбиток на тематичну та композицшно-стильову складовi тексту, цiлком природно, що КМФ «опис» висуваеться на перший план - перед нами не просто автобiографiчнi зам^ки англiйця, який перебрався жити у Франщю, а своерщний путiвник та художнiй нарис. Зарисовки, портрети та рiзноманiтнi контамшоваш мовленневi форми складають основу архтектошки A Year in Provence, а це, у свою чергу, обумовлюе широке використання характерних для дано! КМФ стилютичних засобiв та прийомiв, серед яких видiляються рiзного роду перерахування - у формi двочленних, тричленних та багаточленних конструкцiй, а також паралелiзм як на рiвнi фраз та речень, так й на рiвнi абзацу. Перерахування (enumeration) присутне майже на кожнiй сторшщ твору, але воно не тшьки не обтяжуе, не «монотошзуе» опис та оповщь, а, навпаки, сприяе пiдвищенню читацького iнтересу завдяки точному вимiру синтаксично! глибини речень та яскраво! стилютично! складово! такого роду контекспв, а також завдяки умшй реатзацл автором шзнавально-розважально! прагматики жанру. Розглянемо декшька типових ситуацш.

Ось як, наприклад, Мейл описуе звичайний будiвельнiй камiнь: There is a stone for fireplaces, for swimming pools, for staircases, for walls and floors, for garden benches and kitchen sinks. It can be rough and polished, hard-edged or rolled, cut square or in voluptuous curves [3, c. 28] - анафоричш паралельш фрази в поеднанш з двочленами у першому реченш прискорюються короткими антонiмiчними двочленами у другому реченш, яскравим фшалом якого е ештетна конструкщя явно! фривольно-гумористично! тональность У наступному прикладi автор замшюе нейтральний клiшований двочлен на антитетичний йому фразеолопзм, який у даному контекст (мова йде про собаку та ll навчання) набувае додаткового смислу - ми спостер^аемо вщомий прийом буквального розумiння iдiоми шляхом ll розкладання та вiдновлення стертого образного значення: Little by little, or by leaps and bounds if the dog is both intelligent and a gourmet, he will come to share your enthusiasm for truffles [3, c. 59]. Ще один приклад паралелiзму урiзноманiтнюеться тричленом, асиндетоном та полюиндетоном, а також мае певний натяк на силепсис (semantically false chain) з огляду на семантику ^в, що позначають об'екти:

"Don'tyou get bored? " We didn't. We never had time. [...] There was the garden to be designed and planted, a boules court to be built, a new language to be learnt, villages and vineyards and markets to be discovered [3, c. 79].

Силепсис ("The two women, Faustin's wife and daughter, dispensed vines, advice, and fashion comments on the assortment of hats worn by the men."[3, c. 48]; It [the farmhouse] had spread to accommodate children, grandmothers, goats, and farm implements... " [3, c. 5]), оксиморон ("He was large [...] with carefully tousled hair" [3, c. 64]), рiзнi види градаци (climax (1) та anticlimax(2) 1) "He wants to eat it. In fact,

he is desperate to eat it" [3, c. 58]; (2) "They [builders] thumped and whistled and sang and swore amid the falling masonry... " [3, c. 35]) стають улюбленими прийомами П. Мейла саме завдяки сво'й гумористичнш прагматищ. Фiгурами-фаворитами е також зевгма, антитеза та антанаклаза:

• He and his handbag_joined us _for breakfast [3, c. 64]

• We left, with peeling noses and regret [3, c. 4]

• He would pedal to the village _ for his groceries and his gossip [3, c. 7]

• Neighbors, we have found, take on an importance in the country that they don't begin to have in cities [3, c. 6]

• His shop was small, he and his wife were large, and the three of us constituted a crowd [3, c. 15]

• Having met the boiler, we went to the house and met Madame [3, c. 32]

• ... through the fumes of marc and black tobacco and the even thicker fog of the accent, we eventually got to the bottom of it [concern] [3, c. 7].

Два остант приклади антанаклази (або дiафори у шших класифшащях) е каламбурними за своею семантикою та прагматикою. Гра ^в присутня на вшх рiвнях у текст твору. Наприклад, у наступному уривку комiчний ефект тдсилюеться вживанням штерлшгвального каламбуру: There was a crack, and the truck tilted backwards. A pungent and unmistakable smell filled the air. The driver got out to inspect the damage and said, with unconscious accuracy, the single most appropriate word for the occasion. "Merde/" He had parked in the septic tank [3, c. 81]. Додамо, що гумористичне забарвлення часто створюеться шляхом вщхилення вщ мовленневих та лопчних/онтолопчних норм або об^аванням одночасно психолопчних та фiзичних семантичних складових компонент задiяних лексичних конструкцш та щюм, як ось у наступному прикладк

• My heart would have sunk had there been any space left for it to sink to [3, c. 14] (because he was full up)

Гумор Мейла тюно переплтаеться з iронiею та самоiронiею у рiзноманiтних описових контекстах. Тематично основш ситуаци, що викликають певш незручност та гумористичночрошчш коментарi з боку автора, пов'язаш iз трьома проблемами Прованса (по суп штернацюнальними) - бюрократизм, потш небажаних гостей, яких приваблюе теплий ктмат швдня Францii та численнi людсью слабкостi, недолiки та ексцентричностi (пристрасть до хорошоi iжi, рiзноманiтнi дивацтва та професшш звички мiсцевих жителiв тощо). Але iронiя автора мае не гостру, а м'яку, гумористичну тональшсть. Це пояснюеться, по-перше, загальною концепцiею твору, iндивiдуально-авторським свiтобаченням та його позитивним ставленням до того, що вш описуе, а по-друге, вибором певних технiчних прийомiв для реалiзацii гумористично-iронiчноi прагматики. Саме тому приклади «прямо].'» вербальноi iронii (".according to Professor Massot" [3, c. 75]) не е дом^ючими. Ключовими виступають iронiчний натяк (innuendo), гшербола у поеднаннi з порiвнянням та метафорою та спецiальнi види метафоричного переносу - персонiфiкацiя та анiмiзм. Проiлюструемо дане твердження. Ось як описуе П. Мейл мовленневi особливост провансальцiв - гумор та самоiронiя пронизують цей блискучий абзац, побудований за принципом стилютично' конвергенци (метафора, епiтети, порiвняння, гiпербола,

антитеза, повтор), що шдкршлюетъся вживанням французьких слiв та графона: The

language spoken was French, but it was not the French we had studied in textbooks and heard on cassettes; it was a rich, soupy patois [...] Half-familiar sounds could be dimly recognized as words through the swirls and eddies of Provençal: demain became demang, vin became vang, maison became mesong. That by itself would not have been a problem had the words been spoken at normal conversational speed and without further embroidery, but they were delivered like bullets from a machine gun, often with extra vowel tacked on to the end for good luck [3, c. 6]. Та ж сама тема розвивасться й у наступнш метафоричнш характеризаци: Henriette was a brown, pretty woman with a permanent smile and a sprinter's enthusiasm for reaching the finish line of each sentence in record time [3, c. 7]. Отже, гiперболiзованi еттети, порiвняння та метафори, а також iроmчний натяк е улюбленими прийомами автора:

• He had a mouthful of eighteenth-century teeth [3, c. 53]

• He grunted good morning and picked up another stake, hammering it into ground as if it had _ just insulted his mother [3, c. 50]

• We were sitting in a permafrost zone with the Mistral screaming through the hole [3, c. 36]

• None of them drank alcohol, to our relief. A tipsy mason nominally in charge of a forty-pound hammer was a frightening thought. They were dangerous enough sober [3, c. 35]

Навмисно чи шту]_'тивно, але П. Мейл часто вибирае для сво1х каламбурiв та метафор гастрономiчну за семантикою лексику, оскшьки ключовою для його книги-культуролопчного пупвника е тема та культури приготування та вживання 1ж1 у Франци та Прованс^ яка описуеться ним як свого роду нащональна пристрасть: The

Michelin [a guide book to restaurants] [...] is confined to the bare bones of prices and grades and specialties. Gault-Millau gives you the flesh as well. It will tell you about the chef... [3, c. 39].

Наступш декшька прикладiв шюструють авторське iронiчно-гумористичне сприйняття вiковiчноï проблеми подолання бюрократичних перепошв. Ключовим тропом у таких контекстах стае метафора (вiйськово-спортивноï семантики) у поеднанш з пперболою та рiзними синтаксичними ф^урами з метою шдсилення ефекту «буксування» справ - паралелiзм, перифраз, ретардащя (suspense):

• .all I needed now was a navigator to steer me through the murky waters of French bureaucracy, which in its manifold subtleties and inconveniences can transform a molehill of activity into a mountain of frustration [3, c. 21]

• But then we became reluctant participants in the national sport of paper gathering [3, c. 21]

• We learned that time in Provence is a very elastic commodity. [...] Un petit quart d'heuer means sometime today. Demain means sometime this week. And, the most elastic time segment of all, une quinzaine can mean three weeks, two months, or next year, but never, ever does it mean fifteen days [3, c. 45].

Тема незваних гостей об^аеться, наприклад, за допомогою опису ситуацш з телефонними дзвшками (де знову домiнують метафора та порiвняння):

• We have an innate pessimism about telephone calls; they have a habit of coming at the wrong time, and they are too sudden, catapulting you into a conversation you weren't expecting [3, c. 62]

• We were learning not to trust the telephone, and I picked it up as I would a long-dead fish [3, c. 62].

У наступному приклавд спостертаемо щкавий та типовий для Мейла прийом оживлення стертих образних сми^в у пролонгованш метафорк "... to terminate this budding relationship before it could bud any further" [3, c. 63]. Цей приклад шюструе ще один (окрiм гастрожмчного) тип образних корелятв у авторськш тропе'щ -флористичний. Чисельш антропоморфiчнi та зооморфiчнi образи теж сприяють реалiзацii гумористично-iронiчноi тональност твору:

• Three cars were growling at each other [3, c. 76]

• They [cars] would stop, snout to snout [3, c. 31]

• ... the white humps of parked cars standing as patiently as sheep [3, c. 26]

• Our valley hibernated [3, c. 11]

• He came over and sat in the sun, a benign old lizard [3, c. 49].

Парадоксально, але гумор та iронiя не протиставляються, а скорше гармоншно

сшвюнують iз лiричною, майже поетичною стилютикою шших паралельно представлених контекспв, особливо тих, що пов'язаш з картинами природи та описами будинку, де оселився автор з дружиною: In the afternoon sun, with the wooden shutters half-closed like sleepy eyelids, it [the house] was irresistible [3, c. 5]; The house looked as if it were _ floating on a pink-and-white sea [about the garden] [3, c. 75].

Шдведемо тдсумки. Отже, для створення гумористично' тональносп автор вживае прост та комбшоваш синтаксичш та лексичш конструкци. Найефектившшими серед них е, звичайно, т, що мютять стилютичну конвергенщю та типолопчний синкретизм. Ключовими тут стають напiввiдмiченi структури -силепсис (semantically false chain), зевгма, оксиморон, градащя, гумористичний та iронiчний перифраз та натяк, а також таю лексико-синтаксичш засоби та тропи, як гшербола, гiперболiзоване порiвняння та метафора. До них примикають рiзни види словесно' гри, трансформащя усталених словосполучень, розкладання фразеологiзмiв та щюм. Без сумнiву, iронiя та гумор, в тому чи^ й мовний, е провщними жанрово-функцiональними характеристиками даного твору. Блискучий оповiдач та чудовий стилют, Мейл майстерно використовуе рiзноманiтнi ресурси англiйськоi мови для створення мальовничих образiв жителiв твденно' французько' провiнцii, якi калейдоскопiчно складаються у цiльний образ Прованса як своерщно' геофiзичноi та самодостатньо' культурно-юторично' та мовно' спiльноти.

Список л^ератури

1. Михайлов В. А. Эволюция жанра литературного путешествия в произведениях писателей XVIII-

XIX веков : дис. на соискание учен. степени канд. фил. наук: 10.01.01[Электронный ресурс] /

В.А. Михайлов. - Волгоград, 1999. - 199 с. - Режим доступа: http://www.lib.ua-

ru.net/diss/cont/183420.html

2. Шачкова В.А. «Путешествие» как жанр художественной литературы: вопросы теории /

В.А. Шачкова // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. - 2008. - № 3. - С. 277-281. - (Серия Филология. Искусствоведение).

3. Mayle P. A Year in Provence / P. Mayle. - New York: Vintage Books, 1991. - 207 p.

Лотоцкая К.Я. Юмористическая стилистика A YEAR IN PROVENCE Питера Мэйла // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология.Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №2. Часть 1. - С.135-140.

В статье анализируются жанрово-языковые средства создания юмористическ иронической стилистики травелога П. Мэйла A Year in Provence.

Ключевые слова: травелог, юмор, ирония, языковая игра, стилистическая конвергенция, национально-культурный колорит.

Lototska K.Ya. Humorous Stylistics of Peter Mayle's A YEAR IN PROVENCE

// Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №2. Part 1. - P. 135-140.

The article deals with the analysis of the genre and language means of creating the specific humorous stylistics of P. Mayle's A Year in Provence.

Key words: travel writing/travelogue, humour, irony, wordplay, stylistic convergence, national-cultural colouring.

Поступила до редакцп 22.03.2011 р.