CC BY
46
Л1ТЕРАТУРА:
1. Власенко-Бойцун А. Улас Самчук - лгтописець / А. Власенко-Бойцун // Украшсью назви у ЗСА та iншi пращ з назвознавства й юторично-литературного дослвдження. - Бкмарк-Грил^ 1977. -С. 113-126.
2. Власенко-Бойцун А. Хрошки, романи, i мемуари Уласа Самчука / А. Власенко-Бойцун // Есе! i рецензп. - Miami: Coral Springs, 1983. - С. 26-43.
3. Даш про збiр пожертвувань для надання матерiальноi допомоги «Просвт» (квiтень, 1942 р.). // Державний архiв Рiвненськоi областi. - Фонд 69, оп. 1, спр. 8, арк. 5-10.
4. Жив'юк А. Мiж Сциллою полiтики i Харибдою творчоста: громадсько-полiтичний портрет Уласа Самчука: монографiя / А. Жив'юк. - Ршне: Лiста-М, 2004. - 184 с.
5. Шнчук С. Улас Самчук - найвидатшший укра!нський проза!к ХХ столiття / С. Шнчук // Улас Самчук - видатний укра!нський письменник ХХ ст.: матерiали урочисто! академи, присвячено! творчостi митця. - Тернопiль ; Кременець, 1994. - С. 19-33.
6. Самчук У. Волинь: трилогш. Ч. 2: Вшна i революцiя / У. Самчук. - 3-е вид. - Торонто: Громадський ком^ет для видання творiв Уласа Самчука, 1965-1969. - 398 с.
7. Самчук У. Волинь: трилопя. Ч. 3: Батько i син / У. Самчук. - 3-е вид. - Торонто: Громадський комгтет для видання творiв Уласа Самчука, 1969. - 396 с.
8. Самчук У. Волинь незабутня: слово до ювшею 25^ччя 1нституту дослвдв Волиш у Вiннiпезi (25.05.1977) / У. Самчук // Лгтопис Волиш. - 1977-1978. - Ч. 12. - С. 15-25.
9. Самчук У. Гори говорять! / У. Самчук. - Винипег; Мангтоба: Накладом Нового Шляху, 1944. -194 с.
10. Самчук У. На бшому кош: спомини i враження / У. Самчук. - Вшншег: Видання Товариства «Волинь», 1972. - 250 с.
11. Самчук У. На кош вороному: спомини i враження / У. Самчук. - Вшншег: Видання Товариства «Волинь», 1975. - 360 с.
12. Самчук У. Наша школа / У. Самчук // Волинь. - 1941. - 4 грудня. - Ч. 21. - С. 1.
13. Самчук У. П'ять по дванадцятш: записки на бшу / У. Самчук. - Буенос-Айрес: Вид-во Миколи Денисюка, 1954. - 230 с.
14. Самчук У. Юшсть Василя Шеремети. Ч. 1 / У. Самчук. - Мюнхен: Прометей, 1946. - 156 с.
15. Самчук У. Юшсть Василя Шеремети. Ч. 2 / У. Самчук. - Мюнхен: Прометей, 1947. - 166 с.
УДК 378(477)
О. М. КОБР1Й
ГУМАН1ЗАЦ1Я СВ1ДОМОСТ1 МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЙОГО Ц1НН1СНИХ ОР16НТАЦШ (1СТОРИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧНИЙ АСПЕКТ)
Обгрунтовано основт тенденцп розвитку проблеми гуматзацп ceidoMocmi майбутнього вчителя у втчизнянш педагогщ в другiй половит ХХ — на початку ХХ1 ст. У радянський перiод вони були пов'язат 3Í спробами демократизацп освти, висвтлювалися через призму iдейностi та дiяльностi педагога, а наприктщ ХХ — на початку ХХ1 ст. увага акцентуеться на повазi до людини, становленш в тй людяностi, формуваню ii духовного свту, зв'язку iз народнктю i нацюнальними традищями. Визнання гуматзацп свiдомостi як основи формування цттсних орiентацiй педагога розвиток iдей християнсьmi сутностi людини, прiоритет моралi, необхiднiсть практикування моральних чеснот тощо.
Ключовi слова: педагог, гуматзащя свiдомостi, цт^сн орiентацii, людятсть
О. Н. КОБРИЙ
ГУМАНИЗАЦИЯ СОЗНАНИЯ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ КАК ОСНОВА ФОРМИРОВАНИЯ ЕГО ЦЕННОСТНЫХ ОРИЕНТАЦИЙ (ИСТОРИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ)
Обосновано основные тенденции развития проблемы гуманизации сознания будущего учителя во второй половине ХХ — в начале ХХ1 ст. В советский период они были связаны с попытками демократизации образования, освещались сквозь призму идейности и в рамках деятельности педагога, а
_1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
в конце ХХ — начале ХХ1 ст. внимание акцентировано на уважении к человеку, становлении в нем человечности, формировании его духовного мира, связи с народностью и национальными традициями. Признание гуманизации сознания как основания формирования ценностных ориентаций педагога предусматривает развитие идей христианской сущности человека, приоритет морали, необходимость реализации моральных качеств на практике.
Ключевые слова: педагог, гуманизация сознания, ценностные ориентации, человечность.
O. M. KOBRIY
HUMANIZATION OF A FUTURE TEACHER'S CONSCIOUSNESS AS A BASIS OF THE FORMATION OF HIS VALUE ORIENTATION (HISTORICAL AND METHODOLOGICAL ASPECT)
The article grounds basic trends of the humanization problem offuture teacher's consciousness during the second half of the 20th — the beginning of the 21st century. In the Soviet period these trends were related to the attempts of democratization of education, and were studied through the prism of ideological content and within the framework of teacher's activity, and at the end of 20th — the beginning of the 21st century the accent has been laid on respect to man, on growing his humanity, and spiritual world, connection with nationality and national traditions. Defining the process of consciousness humanization of as a base of the formation of the values is presupposed, first of all, the development of the ideas of Christian essence of man, the priority of morals, the necessity of moral virtues practice etc.
Key words: humanization of consciousness, value orientations.
Значт сощально-пол^ичш, eKOHOMi4Hi й вдеолопчт змши в украшському сустльстм, що визначають його сучасне духовне життя, нащонально-культурне Bi^o^eHHH та ютотно впливають на розвиток у ньому штелектуально1 думки, позначаються на змюп тдготовки майбутнього вчителя, пошуку шляхiв формування багатьох прогресивних вдей у його сввдомосп, виборi щншсних орiентацiй, як повинш вести до прогресу, самовизначення i реалiзацil в житп. Сввдомють майбутнього вчителя визначаеться сформовашстю його духовних щнностей, зосереджешстю на актуальних i перспективних штересах, готовносп до повнощнно! життедiяльностi в нишшньому суспшьств^ що виражаеться у процесах гумашзацп.
В основу до^джения покладеш положения П. Блонського, Л. Виготського, В. Сухомлинського, К. Ушинського, С. Шацького та шших ввдомих педагопв, яш дали поштовх для оргашзаци передового навчально-виховного процесу у втизиянш школi. Теоретичне обгрунтування модернiзацiйних процесiв в сучаснiй украшськш системi освiти, удосконаления li прюритепв i цiнностей розкривають В. Андрущенко, I. Бех, I. Зязюн, В. Кремень, О. Сухомлинська й iншi науковщ. Важливi тенденцп та перспективи вихования i ирофесшного самовдосконалеиня майбутнього вчителя, що виражаються у змюл його пiдготовки, вiдображенi у працях А. Алексюка, А. Бойко, О. Вишневського, В. Свдокимова, К. Корсака, В. Ковальчука, В. Лозово!, О. Савченко та ш.. Одиак цшсного дослвджеиня щодо обгрунтування теидеицiй розвитку проблеми гумаиiзацii сввдомосп майбутнього вчителя та формування його щншсних орiентацiй, що вщображають iдеалiстично-християнський шдхвд до виховання, в iсторичному аспекп не проводилося.
Мета статп - обгрунтування тендеищй розвитку проблеми гуманiзацii свщомосп майбутнього вчителя в другш половит ХХ - на початку XXI ст. та li характеристика як основи формування щншсних орiеитацiй педагога.
Шсля Друго! свиово1 вiйни у вичизиянш в освiтi склалася ситуащя, яка вимагала реформувания тогочасно1 системи та налагодження пiдготовки квалiфiкованих кадрiв. На основi загального пропагувания педагопчних iдей А. Макаренка щодо дисциплшованосп i моральностi у навчаннi та вихованш пiдростаючого поколiния дослiджения стосовно забезпечення педагопчно1 освiти велися в ру^ створения належних умов для чесно1, безкорисливо1, чiтко оргашзовано1 пращ на благо тодшнього радянського сустльства. Однак iстотнi змiни у змюл освiти не вiдбулися переважно через вдеолопчне навантажения на навчальнi заклади i вiдсутнiсть елементарних умов для таких новаторств.
Формування педагопчно1 сввдомосп майбутнього вчителя тривалий час було щеолопчно заангажованим. Часткова демократизацiя навчальних закладiв у 60-i роки XX ст., яка вщбувалася разом iз здiйснениям загально1 обов'язково1 середньо1 освгги (до 1970 р.) та
активiзувала проблемне, програмоване навчання, впровадження дослiдницьких методiв тощо, знову змiнилася застiйними явищами в усiх сферах життя загалом i педагогiчнiй освiтi зокрема. Брежневсько-сусловська денацiоналiзацiя (проводилася з 1973 р.), яка означала практично русифшацш укра!нсько! молодi, позначилася вкрай негативно на педагопчнш пiдготовцi вчителя. Партiйними i державними постановами обгрунтовувалися iдеологiзацiя навчальних закладiв, вимоги щодо виховання у молодi марксистсько-ленiнського свiтогляду, пролетарського iнтернацiоналiзму, формування радянського патрiотизму.
Спроба реформування педагопчно! пiдготовки вчителя була зроблена «Основними напрямками реформи школи», як були затвердженi у 1984 р. i впровадженi в усi педагопчш дисциплiни, що вивчалися у вузах тодшнього СРСР, у тому чи^ Укра!ни. Однак тогочаснi суспiльнi умови не могли дати позитивних результапв.
Звiсно, у практицi окремих педагопв реалiзовувалися окремi шляхи вдосконалення вузiвського (чи шкiльного) навчально-виховного процесу. Проявлялися iндивiдуалiзацiя змiсту навчання, його демократизащя (через диференцiацiю, профiлiзацiю тощо), орieнтацiя змiсту пiдготовки вчителя на самонавчання i самовиховання, впровадження модульно-рейтингово! системи навчання, турбота про розвиток студенпв. Але майже до 1990-х рошв, за свiдченнями педагогiв-iсторикiв (О. Любар, О. Сухомлинська), спостерiгаються дотримання вдеолопчних настанов, заiдеологiзованiсть навчання, його догматичний характер, виховання людини, ввддано! комушстичному режиму, слухняно! i безхарактерно!. Вузiвськi педагоги, як правило, поширювали переконання в необхiдностi формування марксистсько-ленiнського свиогляду радянських людей, змiцнення його зв'язку iз соцiалiстичною дiйснiстю, «критичного осмислення» минулого i тодiшнього колективного життя. Тому педагопчний доробок багатьох педагопв, яш протягом 80-х рок1в до^джували змiст педагопчно! освiти (Ю. Бабанський, Т. 1ль!на, I. Якиманська та ш.), з iдеологiчних та сощальних причин не призвiв до бажаних результапв. Позитивнi, на перший погляд, вде! висвiтлювалися через призму вдейносп i в рамках дiяльностi педагога, а не з точки зору дiяльностi студента чи учня.
Розвиток вдей гуманiзму в суспiльствi та освт в другiй половинi ХХ ст. вивчали С. Рубiнштейн та його послвдовники В. Сирк1на, О. Леонтьев, шзшше О. Матюшк1н, В. Роменець та ш. Iхнi до^дження стимулювали процес з'ясування умов для самостшносп й активностi суб'екта, що пов'язувалися переважно з особливостями творчого мислення, подоланням iнтелектуальних стереотипiв молодо! людини (вони стосувалися обсягу засвоювано! шформацп, застосування вольових зусиль тощо) i докорiнно змiнювали ставлення до дослвдника, було виявом уваги i любовi до людини, котра здшснюе пiзнавальну дiяльнiсть i е ноием творчостi.
Будь-як1 спроби демократизацп педагопчно! освiти завжди були виявленням И гуматзацп. Створення умов для вшьного вибору змiсту завдань, рiвня дiяльностi, спецiалiзацi! та поглибленого вивчення, диференщащя i профiлiзацiя в навчаннi, врахування специфiки предмета дiяльностi та шдив^альних можливостей студентiв, педагогiчний пiдхiд до контролю та ощнювання одночасно вели до забезпечення гуманiстичного характеру роботи. Крiм того, на досягнення «ефекту» гуматзацп свiдомостi педагога впливали сприятливi умови для самостшно! i творчо! дiяльностi, демократичнi методи i форми навчання, проблемш ситуацп, а також партнерськ стосунки мiж суб'ектами навчання, уважне ставлення до поведшки, настрою, емоцш i переживань майбутнiх фахiвцiв. Виявлення прагнень до самовдосконалення i самореалiзацil дозволяло забезпечувати корекцiю особислсного зростання кожного, пристосовувати органiзацiю навчально! д1яльност1 до його iндивiдуальних особливостей.
Позитивна мотиващя гуманiзацil змiсту педагогiчноl освии визначаеться його особист1сною зорiентованiстю, що часто трактуеться як поеднання зовшшньо i внутрiшньо зорiентованоl освiти, мотиващею стати особист1стю, стимулюванням вiдповiдноl поведшки, що тдносить людину до справдi людського (А. Балл, О. Киричук та iн.). Тому педагог повинен допомагати людиш пiзнати себе, усввдомити необхiднiсть формування особистостi, iнтереси яко! збiгаються iз загальнолюдськими.
Християнськ1 цшносп, на яких грунтуеться виховання в уих европейських кра!нах, е фундаментом педагопчно! теорп багатьох знаних укра!нських педагогiв, зокрема Г. Ващенка, А. Волошина, I. Опенка, Г. Сковороди, П. Юркевича, К. Ушинського, галицьких педагогiв
к1нця XIX - першо1 третини XX ст. Християнськ засади несе передуам украшська культура, починаючи з княжих чаив, яка була основою козацького виховання, в1тчизняно1 фшософп. 1деалютично-християнський шдхвд в оргашзаци виховання, репрезентований у працях украшських вчених у д1аспор1 (П. Лончина, М. Семчишин та ш.).
Основи формування християнського свпогляду молодих людей переконливо розкрип у Х1Х ст. видатним украшським педагогом К. Ушинським, хоч у радянський час щ його погляди трактувались як перекручення i хиби. У 90-i роки ХХ ст. з'явилася можливють звернутися до його творчостi без будь-яких обмежень, адже вiн розкривав питания iдеалу виховання, мети життя, моральнi засади виховного процесу в школi тощо.
Християнськ цiнностi, пов'язаш з усвiдомлениям значущостi iдеалiв, яш подае християнство, вказують на надшш орiентири виховання. Вони незаперечнi, вiчнi, зверненi до всiх епох i народiв. К. Ушинський писав: «£ тшьки один iдеал довершеносп, перед яким схиляються всi народностi, - це вдеал, що його дае нам християнство. Усе, чим людина може i повинна бути, виражено цшком у Божественному вченш, i вихованню залишаеться тшьки вкоренити вiчнi iстини християнства. Воно дае життя i вказуе вищу мету всякому вихованню, воно ж повинно служити для виховання кожного християнського народу джерелом усякого свила i будь-ко1 ютини. Це невгасимий свiточ, що йде вiчно, як вогняний стовп у пустит, попереду людини i народiв; за ним повинен прямувати розвиток усяко1 народност i будь-яке справжне виховання, що йде разом з народшстю» [8, с. 102].
Найбшьшого розквiту iдея гуманiзацiï свщомосп вчителя в радянський перiод досягла у педагопщ В. Сухомлинського, яка значно випереджала реалiï, була втшенням високих цiннiсних орiентацiй. Видатний педагог-практик був великим поборником гумашзму, який став серцевиною його педагогiчноï концепцп. Людянiсть, порядшсть, чеснiсть В. Сухомлинський вважав джерелом усiх iнших позитивних якостей особистостi, а прагнення бути добрим -единою рушшною силою виховання. Педагопка гуманiзму В. Сухомлиського була своервдним продовженням усiх гумашстичних iдей минулого, однак, як дитя свого часу, не була позбавлена вдеолопчних забарвлень.
У реалiзацiï загального розвитку людини педагог завжди наголошував на створеннi умов для переживання нею радостi працi, коли нерiвнiсть iнтелектуальних можливостей не усвiдомлюеться як нещастя, навчання стае «благородним полем для постшного самовиховання i самовдосконалення» [7, с. 205] i ввдчуття радостi самостiйноï працi сприяе формуванню високих моральних почуттiв та вiдрази до використання чужо1' працi [7, с. 245]. Така актившсть духовного життя молодо1' людини, коли вона сама впливае на свою сввдомють, стае принципом ïï духовного розвитку [7, с. 240], а виховання ввдповвдальносп перед власним сумлшням за сво1' вчинки та засвоення умшь бачити себе очима iнших людей дозволяють ставити вимоги до самого себе [4, с. 165].
Гумашзащя сввдомосп вчителя була втшена у практику педагопв-новаторiв. Педагогiка спiвпрацi надшена наявнiстю багатьох гуманiстичних iдей, що позначаеться на змют1 пiдготовки майбутнього вчителя. 1стотш змiни в методолопчних оцiнках педагогiчноï дiяльностi, розпочалися напришнщ ХХ ст. Акцент у вихованш, вiдповiдно до процес1в гуманiзацiï свщомосп майбутнього вчителя, переноситься на повагу до людини, до ïï прав, становлення в нiй людяностi, формування ïï духовного св^. Визначення концептуальних стратегiй щодо розвитку та вдосконалення педагогiчноï освiти передбачае вибiр у нш цiннiсних орiентацiй, який повинен вести кожну людину до прогресу, гармонiï, самовизначення i реалiзацiï в житп На думку багатьох сучасних дослвдниюв, домiнувания рацiоналiзму у ХХ ст. призвело до занепаду i втрати рiвноваги у духовному житп людини, ннорування духовних цiнностей у суспiльствi та житт1 кожиоï людини. Перевага рацюнального сприймання свiту, зорiентованого переважно на забезпечення матерiального комфорту, спричинила занепад моралi у вах сферах життя людини. Г. Ващенко писав, що «единим правильним шляхом у вихованш нашоï молодi е вироблення у неï iдеалiстичного свггогляду» [2, с. 267].
З 90-х роюв. ХХ ст. з'явилася можливють розкривати проблему гуманiзацiï свiдомостi ввдповвдно до потреб якiсноï' пiдготовки вчителiв у педагогiчних вузах Украïни. Стан тдготовки вчителя до виховноï роботи на початку ХХ1 ст. означае актуальшсть орiентацiï вiтчизияноï' педагогiчноï' осв^и на европейську модель. Лише в умовах незалежноï Украïни вiдкрився шлях до розвитку свпових процесiв, штеграцп дослiджень та впровадження в
украшську педагопку нових наукових iдей. В основу формування педагопчних дисциплiн покладено прюритет моралi в усiх сферах життя людини, орieнтацiю на нацiональнi цшносп та особливост!
yci навчальнi предмети, як1 репрезентують людину i сприяють формуванню у ïï свiдомостi людяносп та порядностi, допомагають орieнтуватися на моральш цiнностi, гуманiзувати свiдомiсть майбутнього вчителя. Гумаштаризащя iнформацiï як нарощування питомоï ваги предметiв гуманiтарного та естетичного циклiв [4, с. 98-100] е важливою передумовою гуманiзацiï сввдомосп педагога.
Гуманiзацiя свiдомостi передбачае також увагу до нацюнального життя людини, ïï етшчних коренiв, характеру i способу мислення, адже украшська виховна традищя вiдзначаеться глибоким поеднанням моральних i нацюнальних почуттiв. Велику роль у гумашзацп свiдомостi майбутнього вчителя ввдграе вивчення ютори, рiдноï мови та лиератури, як1 допомагають утвердженню духовних цiнностей, переживанню радоси, страждання, гiдностi й iнших iдеалiв добра, на яш завжди орiентувався украшський народ.
Звiсно, моральнi знания, умшня та навички, що характеризують моральну iнформацiю -це, не елементи моральноï свiдомостi i виховання, осшльки вони е базою для останшх. Однак педагогами загальновизнано, що засвоення моральноï' iнформацiï е першим етапом формування ввдповвджл (моральноï) сфери сввдомосп, певноï позицiï. У зв'язку з тим, що наприкшщ ХХ - на початку ХХ1 ст. новоï сили набирае плюралiстичне оцiнювания педагопчних явищ i процесiв, важливими е тенденци переходу до iнформацiйних технологш у системi вищоï освiти, що базуються на штелектуальнш, а не матерiальнiй власносл [5, с. 8].
Змютовим аспектом моральноï свiдомостi i виховання педагоги вважають моральш почуття (обов'язок, ввдповвдальшсть, честь, гiднiсть), емоци, потреби, переживання, орiентацiï, судження, уявлення, погляди, переконання, iдеали, норми, принципи, як1 передбачають аналiз, контроль чи ощнку певних дiй, вчинк1в, емоцшних реакцiй i вiдображають моральний стан майбутшх учителiв [1, с. 46-57]. «Сввдомють, - вказуе I. Зязюн, - це оцшка людиною явищ дшсносп, сенсу ïï життя i формування на цш основi переконань, iдеалiв, принципiв дiяльностi. Тому свпогляд як вияв i осмислення гармонш, краси людських потреб, цiлей i iдеалiв у фiлософських категорiях, у моральних принципах, у поняттях виступае могутнiм внутрiшнiм фактором розвитку особистосп, Можна сказати, що свiтогляд - це едшсть свiторозумiння i самоусввдомлення людини» [4, с. 30].
Гумашзм як система погляд1в на людину як найбшьшу соцiальну цiннiсть i створення умов для ïï повноцшного життя, фiзичного та духовного розвитку [3, с. 273] передбачае абсолютшсть (Г. Васянович вважае - беззастережшсть i безумовнiсть [1, с. 60]) гумашстичних цiнностей, неприйняття суб'ективного чи компромюного варiанта 1'х тлумачення. Вони трактуються у традицiйно-християнському розумiннi: як чисп i недоторканнi iдеали, що людина приймае за мiрило своïх вчинк1в i до яких повинна йти все життя. Важливою характеристикою iнтелiгентноï людини дослвдники систем цшностей вважають визнання абсолютностi моральних ютин.
I. Зязюн оцiнюе гуманiстичну спрямовашсть свiдомостi людини як працю ïï найвищих духовних цiнностей. Добро е передумовою дiевого ставлення до дшсносп i виявляеться як характеристика моральноï' цiнностi людських вчинкiв i взаемин, як моральний взiрець. У цьому розумшш добро е моральним мотивом життедiяльностi, iдеалом виховання, метою життя. Виховання моральних якостей особистосп - це ввдправна точка для будь-якого виховання. Моральш ввдносини взаемопов'язанi з культурою стлкування, на що також вказуе Г. Васянович [1, с. 306].
Отже, в другш половит ХХ - на початку XXI ст. юнували таи основш тенденци розвитку гуманiзацiï' св1домост1 майбутнього вчителя: демократичне забезпечення навчання i виховання (передовими педагогами), врахування iндивiдуальних особливостей майбутнього вчителя, позитивна мотивацiя гумашзацп змюту педагогiчноï освiти, його особиспсна зорiентованiсть, як1 в радянський перюд висвiтлювалися через призму iдейностi i в дiяльностi педагога, а не студента; розвиток з 90-х рошв ХХ ст. теори i практики вшьного виховання та акцент у вихованш на повагу до людини, до ïï прав, становлення в нш людяностi, формування ïï духовного св^, наповнення змiсту освiти вдеями народностi i нацiональними традицiями, вибiр цiннiсних орiентацiй, який повинен вести майбутнього вчителя до прогресу,
_1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
самовизначення, розвитку i самореал1зацп, характеристика гумашзацп як самогумашзацп. Орieнтацiя процесу гуматзаци свщомосп майбутнього вчителя на iдеалiстично-християнський щдхвд у вихованнi означае визнання його як основи формування щншсних ор1ентащй, що передбачае насамперед усвiдомлення християнсько! сутност людини, визнання прюритету морал^ реальну rуманiзацiю i демократизацiю стосуншв партнерiв у вихованнi.
Перспективами досл1дження проблеми гумашзацп свiдомостi майбутнього вчителя е визначення умов успiшноrо втшення виявлених тенденцiй у практицi викладання вузiвських, у т. ч. педагопчних дисциплiн.
Л1ТЕРАТУРА
1. Васянович Г. П. Педагопчна етика: навч.-метод. поибник. / Г. П. Васянович. - Льв1в: Норма, 2005.
- 344 с.
2. Ващенко Г. Виховний iдеал. Т. 1: пiдручник для педагопв, виховниюв, молодi i батьюв. / Г.
Ващенко - Львiв: Камула, 2006. - 278 с.
3. Вишневський О. Теоретичн основи сучасно! укра!нсько1 педагопки: поибник для студентв - Вид.
2-е, доопрац. [ доп. / О. Вишневський. - Дрогобич: Коло, 2006. - 604 с.
4. Зязюн I. А. Культура [ культурна полггика / I. А. Зязюн // Рвдна школа. - 1994. - № 12. - С. 27-32.
5. Кремень В. Г. Освгга [ наука Укра!ни: шляхи модертзацп (Факти, роздуми, перспективи) / В. Г.
Кремень. 2003. - 216 с.
6. Сковорода Г. Листи до М. Ковалшського / Г. С. Сковорода // Твори в 2-х томах. Т. 2. - К., 1961. -
С. 211-390.
7. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всеб1чно розвинено! особистосп / Сухомлинський В.
О. Вибр. твори: В 5-ти т. - К.: Радянська школа, 1976. - Т. 1. - С. 55-206.
8. Ушинський К. Про народшсть у громадському вихованш / К. Ушинський // Вибраш педагопчш
твори: В 2-х т. - К., 1983. - Т. 1. - С. 43-103.
УДК 378(09)(4770)
Л. С. БАРНА
ПОДГОТОВКА ВЧИТЕЛ1В В УЧИТЕЛЬСЬКИХ СЕМ1НАР1ЯХ СХ1ДНО1
ГАЛИЧИНИ
Проаналiзовано досвiд тдготовки вчителiв в учительських семiнарiях Схiдноi Галичини до 1939 року. Опрацьовано матерiали, ят розкривають змiст тдготовки й особливостi проведення nедагогiчноi практики в цих навчальних закладах. Визначено цшт складовi iсторичного досвiду, зокрема, щодо оргатзацп педагогiчноi практики в учительських семiнарiях, яш доцтьно використовувати в сучасних умовах вищоi педагогiчноi освти Украти.
Ключовi слова: Схiдна Галичина, освта, учительська семiнарiя, навчальний процес, педагогiчна практика.
Л. С. БАРНА
ПОДГОТОВКА УЧИТЕЛЕЙ В УЧИТЕЛЬСКИХ СЕМИНАРИЯХ ВОСТОЧНОЙ
ГАЛИЦИИ
Проанализирован опыт подготовки учителей в учительских семинариях Восточной Галиции до 1939 года. Обработаны материалы, которые раскрывают содержание подготовки и особенности проведения педагогической практики в этих учебных заведениях. Определены ценные моменты исторического опыта, в частности, в вопросах организации педагогической практики в учительских семинариях, которые целесообразно использовать в современных условиях высшего педагогического образования Украины.
Ключевые слова: Восточная Галиция, образование, учительская семинария, учебный процесс, педагогическая практика.
