CC BY
38
Гротескш форми II частини роману Джонатана Свiфта «Мандри Гуллiвера»
Emerging Forms of the Part II of Jonathan Swift's Novel "Gulliver's Travels"
Анотац1я. Статтю присвячено дослiдженню гротескних форм у роман Джонатана Свiфта «Мандри Гуллiвера» з опертям на текст II частини роману «Подорож до Бробдшгнегу». На niдставi дiбраного фактичного матерiалу простежено вияви гротеску в смисловому полi тексту твору. Гротескний свк роману е авторською моделлю людства, у якiй Дж. Свiфт подае свiй погляд не тiльки на державний устрш сучасноТ йому АнглГГ, а й на природу людини взагалi, розкривае особливостi психолопГ людського ества, особливостi соцiалiзацií людини. У II частин автор продовжуе розгортати перед читачем складну та суперечливу картину людського юнування, свк велетшв постае як амбiвалентна система, в якш дивним чином поеднанi риси реального суспiльства та iдеального правителя, на погляд автора, i3 потворним обличчям людини та со^уму.
Ключов1 слова: Джонатан Свiфт; гротеск; смислове поле тексту; авторська художня модель; контрастшсть; амбiвалентнiсть.
Abstract. The article is devoted to the study of grotesque forms in Jonathan Swift's novel "Gulliver's Travels" based on the text of part II of the novel "A Voyage to Brobdingnag". On the basis of the selected actual material, displays of the grotesque elements in the semantic field of the work's text are traced. The grotesque world of the novel is the author's model of mankind, in which J. Swift presents his view not only on the state of the modern system of England, but also on the nature of man in general, reveals the peculiarities of the psychology of human nature, especially human socialization. In part II, the author continues to develop a complex and contradictory picture of human existence in front of the reader, the world of giants appears as an ambivalent system in which the features of an ideal society and ideal ruler, in author's opinion, with the ugly face of man and society, are marvelously combined.
Keywords: Jonathan Swift; grotesque; semantic text field; author's art model; contrast; ambivalence.
CBiTnaHa Tix0HeHK0 1 Svitlana Tikhonenko
1 Poltava National V. G. Korolenko Pedagogical University
2 Ostrogradski Street, Poltava, 36000, Ukraine
DOI: 10.22178/pos.28-2
LCC Subject Category: PE501-(693)
Received 13.10.2017 Accepted 08.11.2017 Published online 13.11.2017
Corresponding Author: [email protected]
© 2017 The Author. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License
ВСТУП
Джонатан Свiфт посщае особливе мкце в плеядi англшських просвiтителiв початку XVIII столптя. Публщистичшсть творчост Дж. Свiфта, його, на перший погляд, спрямо-вашсть быьше на перебудову сустльства, шж на внутршнш свгг людини безпосередньо, визначила його мкце в епоа Просвгтництва, коли прагнення моралкта-просвггителя «ви-правити свгг» надихало письменника на гос-
трi та яскравi твори, сповнеш iрошi' та сарказму, завдяки яким вш отримав таку широку популярнiсть.
Роман Дж. Свiфта «Мандри Гуллiвера» вважа-еться вершиною творчосп письменника, по сутi його програмним машфестом. Роман умi-стив роздуми автора про життя та долю люд-ства. На думку укра'нського лп'ературознав-ця А. Шамрая, «це одна з найсумнших книжок в стори европейсько! лтератури, найгост-
рший памфлет на людство, але написано цю книжку не в нападi хворобливоi мiзантропií, а з почуттям «ненавидячо'1 любовi» до людини» [16].
У нашш статт ми зупинимося на II частиш роману «Подорож до Бробдшгнегу» та спро-буемо дослщити гротескшсть художнього свпу та образiв, якi постають у смисловому полi тексту. Слiд зауважити, що гротескнi фо-рми творчостi Дж. Свiфта майже не висвiтленi в сучасному лiтературознавствi. Письменник у полжультурному просторi опиняеться у своерiднiй «гротескнш ситуацп» - дослiдники теорп гротеску (М. Бахтiн, Ю. Манн, В. Кайзер,
0. Шапошшкова, Т. Дормщонова) стверджу-ють, що у творах Дж. Свiфта втiленi найяскра-вМ вияви гротеску в европейськiй лггерату-рi, проте глибоких дослiджень гротеску в текстах творiв Дж. Свiфта на сьогоднiшнiй день не кнуе.
Творчий спадок Дж. Свiфта дослiджували такi науковцi, як, Walter Scott (В. Скотт), G. Orwell (Дж. Орвелл), О. Ашкст, М. Заблудовський,
B. Муравйов, А. Слктратова, Ю. Прибатень,
1. Панша, E. W. Rosenheim (Е. Розенхайм),
C. Lawlor (К. Лоулор), E. D. Kirschner (Е. Д. Юршнер), N. Cramton (Н. Кремптон), M. Cassini (М. Касаш), Ph. W. Tirabassi (Ф. В. Т1рабаса), L. S. Goldstein (Л. С. Голдстейн), J. H. Pearl (Дж. Х. Перл), P. P. Lee (П. П. ЛЦ. Увага вчених сконцентрова-на на жанровш специфЩ роману, на образi автора-полiтика та втiленнi полггичних пог-лядiв письменника на щейно-тематичний аспект твору. Дослiдники аналiзують природу сатири в романi та вплив твору на розвиток сатиричного европейського роману. О^м того, науковщ дослщжують формально-семантичнi устро! образних художшх засобiв у мовi твору Дж. Свiфта щодо вiдповiдностей текспв оригiналу та перекладiв. Низка робгг европейських учених присвячена дослщжен-ню тексту роману Дж. Свiфта в порiвняннi з iншими творами свпюво! лiтератури.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Роман складаеться iз чотирьох частин, якi не-розривно поеднанi мiж собою. На думку А. 1нгера, «Мандри Гуллiвера» по сутi явля-ють собою цикл памфле^в, об'еднаних одним героем, i в кожному з них автор досягае окре-мо! мети, ось чому i Гуллiвер у кожнш частинi
(а iнодi й у кожному ешзодЦ iнший - то на'в-ний, то проникливий, то благородний, то ра-болшний i нiкчемний, залежно вiд того, яку думку про людину й умови й iснування праг-нув у даному еmзодi проiлюструвати автор [10]. Отже, автор у своему ромаш прагнув зо-бразити передуам свого сучасника. «Вщпра-вляючи» героя у незвщаш свiти, з кожною мандрiвкою Дж. Свiфт розкривае новi гранi людини та людства в щлому. Окрiм того, ко-жна мандрiвка героя розширюе межi гротескно'' реальносп Дж. Свiфта.
Для аналiзу гротескних форм роману, ми в нашш статт спираемось на дослщження су-часно'' гротескологп та пращ вщомих учених. З традицшно'' точки зору, гротеск - система художшх форм, що вщхиляються вщ яко'сь щеально'' норми формотворчостi або проти-ставлених 'й, а також покликаних виявити невщповщшсть «нормi життеподiбностi», зо-бражуваних подiбними засобами предме^в i персонаж1в (А. Лосев i Д. Шестаков «Iсторiя естетичних категорш», роботи Ю. Манна i Х. Гюнтера, Ю. Лотман «У свт гротеску i фь лософп»).
1нша точка зору у М. Бахтша, який, навпаки, говорить не про вщхилення вiд норми, а про двi рiвноправнi i взаемодоповнюючi естетич-нi норми (або канони), що сшвкнують у ку-льтурi впродовж багатьох столггь. У тракту-ванш М. Бахтiна, гротеск - уявлення життя в його амбiвалентному, внутршньому супере-чливому процесi: «Гротескный образ характеризует явление в состоянии его изменения, незавершенной еще метаморфозы, в стадии смерти и рождения, роста и становления. Отношение к времени, к становлению необходимая конститутивная (определяющая) черта гротескного образа. Другая, связанная с этим необходимая черта его - амбивалентность: в нем в той или иной форме даны (или намечены) оба полюса изменения - и старое и новое, и умирающее и рождающееся, и начало и конец метаморфозы» [3, с. 31].
Дж. Свiфт створюе на сторшках свого роману химерний гротескний свгг, у якому перед чи-тачем постають образи полггиюв сучасно'' автору Англп, та водночас у смисловому полi тексту змальовано людство в усш його пот-ворносп та водночас ^зь пркий смiх письменника вщчуваеться слабка надiя на те, що люди зрозумшть послання автора. Всесв^-ньо вщомий знавець англшсько'' лггератури
XVIII ст. та дослщник творчосп Дж. Свiфта, професор E. W. Rosenheim (Едвард Розенхайм), у сво'й робот Swift and the satirist's art («Свiфт i мистецтво сатири») [17, с. 58], розмГрковую-чи про сутнiсть сатири Дж. Свiфта, висловлюе думку, що сатира письменника спрямована на людство, яке вважае себе рацiональним на кшталт гу'гнгнмГв, а насправдi - купа огид-них тварин егу. Дж. Свiфт закликае людей уникнути помилки, при чому в такш формi, яка унеможливлюе будь-якi Глюзп. На жаль, часто-густо читач заплющував - i тепер за-плющуе - очi на iстинний сенс авторського послання. Роман сприйняли в кращому випа-дку як вщображення мiзантропiчних погля-дiв автора, що розчарувався в людськш при-родi i, можливо, психiчно хворий; в гiршому випадку - як кумедну пригодницьку книгу з елементами сощально'' сатири [8].
Кожну iз чотирьох подорожей Гуллiвера ук-ладено в певний цикл. Першою кра'ною, до яко'' мандрiвника закинула доля, виявилася Лiлiпутiя. Характерна вже сама назва ще'' держави - деяк вченi припустили, що англш-ське слово liliput може мати значення «зшсо-вана дитина», тобто дитина, яка вiддаеться порокам дорослих [2, с. 131]. Мова лшпупв будуеться на алгоритмi простого замшника за зразком дитячих таемних мов. В основi шифру, винайденого сатириком, лежить анг-лiйська мова, але письменник також викори-стовуе французьку й елементи латини [14, с. 15]. Так, гротеск виявляеться на семантич-ному рiвнi, створюючи амбiвалентний образ лiлiпутiв: з одного боку, дгш, що граються в дорослГ iгри, з iншого - образ европейця в щ-лому.
Лшпупя - художня модель сучасно'' Свiфту Англп та людства в цГлому, недарма геогра-фiя вигадано'' кра'ни нагадуе ландшафти й географiчне положення Англп та водночас е замкненою, iзольованою вГд великого свГту разом Гз Блефуску. Дж. СвГфт, створивши «ля-льковий» свГт Лшпутп, де Гмператор наймуд-рГший, найсильнГший, найвищий з уах царГв свГту, «чи'' ноги упираються в серце землГ, а голова сягае сонця» (це при тому, що зркт його дорГвнюе всього лише шГсть дюймГв), де претенденти на високГ посади стрибають на канатГ, де представники рГзних партГй носять рГзнГ за висотою тдбори, де воюють Гз сусщ-ньою кра'ною через «релГгшне» питання: з якого кГнця розбивати яйце, нещадно висмь юе державний устрш Англп початку XVIII ст.
Водночас, Дж. Свiфт, використавши найвира-знiшi засоби гротеску, що виявляються на рь зних рiвнях смислового поля тексту, створюе у першш частинi свого роману художню модель людства. Проте потреба продовжити ро-змову з читачем, сказати йому щось надзви-чайно важливе не вичерпалась першою час-тиною.
Шсля повернення додому доля змусила героя покинути батьювщину вже через два мкящ, i констатащею цього факту вщкриваеться друга книга подорожей Гуллiвера. Як i в першiй частиш, автор, син математичного та ращо-налiстичного столiття Ньютона й Декарта, за визначенням М. Заблудовського [9], чггко по-вiдомляе час i мiсцезнаходження свого героя. Це створюе, з одного боку, ыюзш правдопо-дiбностi, з iншого, читач, озброений досвщом першо'' частини, розумiе, що на Гуллiвера знову чекають неймовiрнi фантастичнi при-годи. Отже, гротеск виявляеться на рiвнi ча-сопросторових параметрiв тексту, який впли-вае на читацьке сприйняття, що, у свою чергу, дае можливкть автору показати людство тд шшим кутом зору.
Новий цикл, як i попереднiй, починаеться з опису потужно'' бурi, у результатi яко'' вщва-жний мандрiвник опиняеться в незнайомш краi'нi, населенiй велетнями. За рахунок змши масштабу вiдбуваються змiни у свггосприй-няттi як героя, так i читача. Якщо Лiлiпутiю можна осягнути одним поглядом, то худож-нш простiр Бробдiнгнегу для героя та читача обмежений неймовiрно великими розмiрами. На нашу думку, автор рiзко змiщуе площини тексту у II частини, переорiентовуючи читача на зовам шшу проблематику тексту.
У другш частинi все повертаеться зворотшм боком. Мешканцi кра'ни - велетш. Свiфт про-довжуе грати з контрастшстю розмiрiв. Гул-лiвер потрапляе у становище лышута. У цьо-му свiтi вiн сам стае шкчемною iстотою, ко-махою, «сплекноком». Гротескнiсть образу Гуллiвера виявляеться за рахунок маншуля-цiй iз масштабом i перспективою - головний герой може з об'екта загрози перетворювати-ся в й суб'ект, що з ним i вiдбуваеться у свт велетнiв [5, с. 108].
З шшого боку, маленький зркт Гуллiвера дае йому можливiсть побачити те, що не бачать велию люди, наприклад, неприемш сторони людського тыа поблизу. Опис людського тыа «крiзь збiльшувальне скло», по-перше, подае
читачам авторське уявлення про людину як ютоту, певною мiрою, недосконалу, навггь потворну, по-друге, примушуе замислитись, чому саме автору знадобилось викликати огиду у читача вщ сцени годування груддю, наприклад. Дж. Свiфт ставить на мет не тыь-ки показати всю потворшсть державного устрою та вад людських душ, а й дати зрозу-мiти читачам, що i ззовнi людина недоскона-ла. Тут автор входить у полемжу з митцями Вщродження, якi прославляли Людину та красу й тыа. Дуже важливо для автора було примусити читача вщчути власну потворшсть та недосконалкть: «Це навело мене на деяк роздуми з приводу гарног шюри наших англшських дам, як здаються нам такими вродливими лише тому, що вони однакового з нами зросту, а гхт вади можна бачити тльки кр1зь збыьшувальне скло, що ясно показуе, яка насправдi груба, шорстка й погано забарвлена найтжнша й найбшша шюра» [13, с. 64]. Разом iз тим, герой зазначае, що королева та нянечка Глемделюч - прекрасш, тим самим, автор шдкреслюе, що краса - категорiя суто суб'ективна.
В образах велетшв автор поеднуе риси муд-рих правителiв, устами короля Бробдшгнегу Дж. Свiфт подае власну позищю щодо устрою сучасного йому свггу та бачення щеального сустльства. У словах короля - ключ до розу-мшня авторського ставлення до державного устрою та життя людей загалом: «...зауважив, яка то шкчемна рiч людське величання, коли його на^дують i так мiзернi комахи, як я. А проте, мовляв, вт ладен заприсягтися, що йу цих створнь е свог титули та ордени; i вони лтлять собi гтзда й риють шрки, називаючи гх будинками та мктами; i вони вихваляють-ся вбранням та каретами; i вони кохають, воюють, сперечаються, обдурюють та зра-джують одне одного... Мш маленький приятелю Грлдрг ви склали тут чудовий панеги рик вашт батьювщит. Ви наочно довели, що найiстотнiшi якост1 необхiднi для законода-вця,— це неуцтво, лiнощi й порок; що найкра-ще тлумачать i застосовують закони тi люди, чиг нтереси i здiбностi спрямоваш на те, щоб перекручувати, заплутувати i нехтува-ти гх» [13, с. 123, 140]. На думку А. блктратово'', король Бробдшгнегу - муд-рий та добрий велетень, який нагадуе славного Гаргантюа Ф. Рабле, саме в словах правителя розкриваеться заповггна думка Свiф-та про велике значення творчо'' мирно'' пращ
[7]: «I вт упевнено сказав, що той, хто знайде споаб зростити два колоски там, де доа родив один, зробить для своег крагни та всього людства куди бльше добра, шжус полтичт дiячiразом» [13, с. 133].
Водночас, бробдшгнежщ вражають своею жорстоюстю та ксенофобiею, чим мало вщрь зняються вщ лшпупв. На людську сутшсть розмiр шяк не впливае - немае шчого щеального й надлюдського. Мандрiвник спостерь гае звичайних людей у невигщному для них ракурсь Часом йому здавалося, що вш знахо-диться при англшському дворь iз ледi й лордами з 'хшм кривлянням та порожшми роз-мовами [1]. Гротескшсть образiв велетшв ви-являеться ще й тому, що вони вс - i темш се-ляни, i освiченi прaвителi - шяк не бажають бачити в Гуллiверi людину, недарма няня Гу-ллiверa - дитина, дiвчинкa, яка, як i будь-яка дiвчинкa, мрiе про живу ляльку. Герой i стае живою лялькою для велетшв, живе у лялько-вому будиночку, спить на ^рашковому лiжку, стае улюбленою забавкою для королеви. Гротескшсть ситуацп, у якш опиняеться Гулль вер, полягае в тому, що герой виявляе наба-гато быьше мужносп та сили духу, порiвняно з I частиною: вш бореться з величезними щурами, мухами, мавпою, проте ва подвиги Гу-ллiверa виглядають смшно та жалюгщно, як i сам герой. На думку В. Муравйова, вважати Гуллiверa в кра'ш велетшв жалюгщним та комiчним - просто не зрозум^и роман [12, с. 67]. Увесь геро'зм Гуллiверa мае викликати в читача вщчуття власно'' слабкосп та водночас вiру в силу людського духу. Таке поед-нання протилежних начал притаманне люд-ськш природа автор розкривае глибину вну-трiшнього свiту людини, й слaбкостi та силу. Глибинна антитеза, яка пронизауе смислове поле тексту роману, реaлiзуе сатиричну мо-дaльнiсть твору та створюе гротескний св^, у якому зливаються прекрасне та потворне, ви-соке та низьке [14].
Сам Гуллiвер, як вiрно служив маленьким можновладцям у Лышутй, тепер так само завзято служить королю та королевi велетшв. Автор змальовуе стан людини в лещатах пси-холопчного та сощального рабства. Дж. Свiфт у висмше покiрнiсть та, як нaслiдок, втрату свободи.
Сама держава Бробдiнгнег не е досконалою, як нас намагаеться переконати Гуллiвер: автор пщкреслюе, що мешканщ не можуть зба-
гнути абстрактних щей, книг у них мало. Для творця та мислителя доби Просвггництва, яким був Дж. Свiфт, це серйозний недолж як для державного устрою, так i для громадян. «Велиюсть» бробдшгнежщв пщкреслено ть лесна, тобто реальна, груба, проста. Виходячи з цього й побудоване сустльне життя кра'ни. Тут немае анi витонченого мистецтва управ-лiння, анi прогресу природничих наук. Дж. Свiфт описуе матерiальнiсть людського iснування, яка слугуе пщставою для здорового глузду [1]. Водночас, автор полемiзуе на сторшках свого роману зi сво'ми сучасника-ми, зокрема iз Дж. Локком, який, заперечуючи юнування вроджених щей, оголошуе досвiд единим джерелом тзнання [6, с. 6]. Отже, свiт Бробдiнгнегу - гротескний св^, у якому див-ним чином поеднаш риси iдеального сустль-ства та щеального правителя, на погляд автора, з потворними обличчями людини та со-щуму. Антиутопiчна сатира Дж. Свiфта на-ближена до фантасмагорп, письменник моде-люе власний гротескний свгг, що iснуе за сво-'ми законами, химерно поеднуючи гшвну се-рйознiсть з абсурдно- «агровим» [4, с. 35].
Остання пригода Гуллiвера е ключем до ро-зумiння авторського бачення людини. Героя разом iз будиночком уносить величезний орел, маленька жива лялька пщшмаеться над велетенським свитом та його пгантськими мешканцями, проте сам герой страшенно злякався, вiн навiть не може визирнути зi свое'' ляльково'' в'язницi: «Я раз у раз кричав якомога голоснше, але даремно. Визираючи у втно, я бачив тльки небо та хмари. ... i помалу почав усвiдомлювати собi весь жах свого становища» [13, с. 138]. На нашу думку, дана гротескна ситуащя покликана привернути увагу читача та змусити його замислитись над тим, чи потрiбно людям вщчуття «польо-ту», вщчуття звыьнення вщ рабства, нехай i лагiдного. Автор нiби запитуе в людей, чи го-товi вони до того, щоб злетiти у хмари, де немае тих, хто тклуеться про 'хнш «ляльковий будиночок» .
«Перехiд» Гуллiвера до реального свггу ви-кликае алюзп з другою подорожжю Синдба-да-мореплавця, героя арабсько'' збiрки казок «Тисяча i одна шч»: «Я обережно визирнув кр1зь отвiр, i в першу мить у мене запаморо-чилося в головь Я тирчав десь у повiтрi - в не-знаних висотах, а пiдi мною знаходилась бла-
китна безодня...» [15, с. 346]. Зауважимо, що Синдбад навмисно полетв iз птахом Рухх, аби звыьнитися, Гуллiвер теж звыьняеться, про-те не з власно'' шщативи. Герой Дж. Свiфта не прагне свободи, письменник прко iронiзуе над Гуллiвером, який е образом людства в ромаш. Окрiм того, автор вводить елементи казковосп в структуру тексту, тим самим створюючи контраст iз сухим, протокольним викладом подш та пщсилюючи гротескнiсть художнього свiту твору. Казковi елементи ор-ганiчно вплетенi у смислову канву тексту, на-даючи йому яскравших рис. Вчений Ю. Кагарлицький вважав, що Дж. Свiфт сво'м романом довiв, що гротеск чудово пщдаеться логiзацГi. Вiн, за певних умов, i е тiею формою фантазп, що не суперечить рацiональному, тею формою мислення, яка володiе дивови-жною здатнiстю, висловлюючи суто ращона-льне, залишатися по-своему фантастичною [11, с. 78].
ВИСНОВКИ
Отже, проаналiзувавши вияви гротеску II час-тини роману Дж. Свiфта «Мандри Гуллiвера», можна стверджувати, що автор продовжуе розгортати перед читачем складну та супере-чливу картину людського кнування. Гротес-кнi форми в ромаш виявляються у худож-ньому хронотот твору - величезний свгг, який читач бачить очима Гуллiвера, дае змогу автору показати людство в найдрiбнiших деталях, ^зь «збыьшувальне скло». Образи велетнiв - амбiвалентнi - покликанi проде-монструвати як «тыесний низ», так i «духов-ний верх». Свiт Бробдшгнегу демонструе нам як комiчнiсть та недолупсть людського життя, так i зразок високих iдеалiв, до яких мае прагнути людство. Гротескшсть твору допо-магае авторовi яскраво та ексцентрично привернути увагу людини до не'' само''.
Питання, яю ми висвгтили в нашш статть не е повними та остаточними в дослщженш гро-тескних форм роману Дж. Свiфта «Мандри Гуллiвера». Глибокий та всебiчний аналiз усiх частин роману в ''хнш органiчнiй цiлiсностi, дослiдження гротескностi часових та просто-рових рiвнiв тексту, образiв, ситуацiй у перс-пективi може дати повну картину гротеску Дж. Свiфта.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Abdullaeva, D. (2017). Obshhestvennoe ustrojstvo poseshhaemyh Gulliverom [The social structure
visited by Gulliver]. Evrazijskij nauchnyjzhurnal, 5. Retrieved from
http://journalpro.ru/articles/obshchestvennoe-ustroystvo-poseshchaemykh-gulliverom-stran (in Russian)
[Абдуллаева, Д. (2017). Общественное устройство посещаемых Гулливером. Евразийский научный журнал, 5. URL: http://journalpro.ru/articles/obshchestvennoe-ustroystvo-poseshchaemykh-gulliverom-stran].
2. Aleeva, E. Z. (2010). Kul'turologicheskie aspekty mifa v romane Dzh. Svifta "Puteshestvija Gullivera"
[Cultural Aspects of Myth in "Gulliver's Travels" by Jonathan Swift]. Uchenye zapiski Kazanskogo universiteta. Serija: Gumanitarnye nauki, 2, 125-136 (in Russian)
[Алеева, Е. (2010). Культурологические аспекты мифа в романе Дж. Свифта «Путешествия Гулливера». Ученые записки Казанского университета. Серия: Гуманитарные науки, 2, 125-136].
3. Bahtin, M. M. (1965). Tvorchestvo Fransua Rable i narodnaja kul'tura srednevekovja i Renessansa
[Creativity Francois Rabelais and the folk culture of the Middle Ages and the Renaissance]. Moscow: Hudozhestvennaja literatura (in Russian)
[Бахтин, M. М. (1965). Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. Москва: Художественная литература].
4. Galinskaja, I. (2004). Filosofskoe soderzhanie "Skazki bochki" i "Puteshestvij Gullivera" Dzhonatana
Svifta [The philosophical content of "Tales of the Barrel" and "Travel of Gulliver" by Jonathan Swift]. Kul'turologija, 4, 33-36 (in Russian)
[Галинская, И. (2004). Философское содержание «Сказки бочки» и «Путешествий Гулливера» Джонатана Свифта. Культурология, 4, 33-36].
5. Gurevich, M. (2012). Uord J. Olicetvorenija: ritoricheskaja metafora politicheskogo tela v proze
Dzhonatana Svifta [Ward J. Avatar: The rhetorical metaphor of a political body in Jonathan Swift's prose]. Social'nye igumanitarnye nauki. Otechestvennaja i zarubezhnaja literatura. Serija 7: Literaturovedenie, 2, 107-112 (in Russian)
[Гуревич, М. (2012). Уорд Дж. Олицетворения: риторическая метафора политического тела в прозе Джонатана Свифта. Социальные и гуманитарные науки. Отечественная и зарубежная литература. Серия 7: Литературоведение, 2, 107-112].
6. Elistratova, A. A. (1966). Anglijskijroman jepohiProsveshhenija [English Enlightenment novel].
Moscow: Nauka (in Russian)
[Елистратова, А. А. (1966). Английский роман эпохи Просвещения. Москва: Наука].
7. Elistratova, A. A. (1988). Svift i drugie satiriki [Swift and other satirists]. Retrieved October 1, 2017,
from http://www.philology.ru/literature3/elistratova-88.htm (in Russian) [Елистратова, А. А. (1988). Свифт и другие сатирики. Актуально на 01.10.2017. URL: http://www.philology.ru/literature3/elistratova-88.htm].
8. Elifarova, M. (2010). Zagadochnyj Dzhonatan Svift [Mysterious Jonathan Swift]. Istorija, 5, 1-15 (in
Russian)
[Елифарова, М. (2010). Загадочный Джонатан Свифт. История, 5, 1-15].
9. Zabludovskij, M. D. (2009). Svift [Swift]. Retrieved October 1, 2017, from
http://az.lib.ru/z/zabludowskij_m_d/text_0020.shtml (in Russian) [Заблудовский, М. Д. (2009). Свифт. Актуально на 01.10.2017. URL: http://az.lib.ru/z/zabludowskij_m_d/text_0020.shtml].
10. Inger, A. (1976). Dzhonatan Svift [Jonathan Swift]. Retrieved September 27, 2017, from
http://www.philology.ru/literature3/inger-76.htm (in Russian) [Ингер, А. (1976). Джонатан Свифт. Актуально на 27.09.2017. URL: http://www.philology.ru/literature3/inger-76.htm].
11. Kagarlic'kij, Ju. (1974). Chto takoefantastika? [What is fantasy?] Moscow: Hudozhestvennaja
literatura (in Russian)
[Кагарлицкий, Ю. (1974). Что такое фантастика? Москва: Художественная литература].
12. Murav'ev, M. S. (1972). Puteshestvie s Gulliverom [Traveling with Gulliver]. Moscow: Kniga (in
Russian)
[Муравьев, М. С. (1972). Путешествие с Гулливером. Москва: Книга].
13. Svift, J. (1993). Mandry Lemiuelia Hullivera [Lemleel Gulliver's Travels]. Kyiv: Veselka (in
Ukrainian)
[СвГфт, Дж. (1993). МандриЛемюеля Гуллiвера. Ки'в: Веселка].
14. Tboeva, Z. Je. (2011). Sredstva reprezentacii satiry Dzh. Svifta [The means of representing the satire
of J. Swift] (Doctoral thesis). Vladikavkaz: Severo-Osetinskij gosudarstvennyj universitet imeni K. L. Hetagurova (in Russian)
[Тбоева, З. Э. (2011). Средства репрезентации сатиры Дж. Свифта (Автореферат канд. дис.). Владикавказ: Северо-Осетинский государственный университет имени К. Л. Хетагурова].
15. Rybalkin, V. (Transl.). (2011). Tysiacha i odna nich [A Thousand and One Nights]. Kyiv: Navchalna
knyha - Bohdan (in Ukrainian)
[Рибалюн, В. (Пер.). (2011). Тисяча i одна шч. Ки'в: Навчальна книга - Богдан].
16. Shamrai, А. (1983). Dzhonatan Svift tayoho tvir [Jonathan Swift and his work]. Retrieved October 1,
2017, from http://ae-lib.org.ua/texts/shamray__swift__ua.htm (in Ukrainian) [Шамрай, А. (1983). Джонатан Свiфт та його твiр. Актуально на 01.10.2017. URL : http://ae-lib.org.ua/texts/shamray__swift__ua.htm].
17. Rosenheim, E. W. (1963). Swift and the satirist's art. Chicago: University of Chicago Press.
