CC BY
46
© Зачепило С. В. УДК 616.28-002.828 Зачепило С. В.
ГРИБКОВ1 ЗАХВОРЮВАННЯ ВУХА: ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1ЧНОГО ПЕРЕБ1ГУ, Д1АГНОСТИКИ ТА Л1КУВАННЯ (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ)
ВДНЗ УкраГни «Укра'Гнська медична стоматолопчна aKaAeMÏq» (м. Полтава)
s.zachepylo@mail.ru
Робота е фрагментом НДР «Розробка нових ме-дичних технологiй в дiагностицi та лiкуваннi верх-Hix дихальних шляхiв», № державно'| реестраци 011U006761.
Проблема росту заxворюваностi на отомкози набувае в теперiшнiй час все бты±1о'| актуальностi. За даними ВООЗ на мкотичы захворювання рiзноï локалiзацiï страждае 20% населення всыого свiту [1,7,8]. Спостерiгаетыся зростання частоти гриб-кових уражены вуха в кражах з помiрним клiматом, а в структурi запалыних захворюваны вуха вони, за даними рiзниx авторiв, складаюты вiд 10 до 38% [7,8,11]. Отомкоз - це грибкове ураження шюри вушноï раковини, зовншныого слухового проходу, барабанноï перетинки, барабанно'| та/або пюля-операцiйноï порожнини середныого вуха [11,19,20]. Резулытати дослiджены Крюкова А. I. та Кунелысыко|' В. Я. (2011) свщчаты, що грибковi захворювання вуха дiагностуютыся в 50% випадюв серед мiкозiв iншиx ЛОР-оргаыв [7,10,19].
Основними збудниками отомiкозiв е умовно-па-тогеннi плiснявi гриби родiв Aspergillus, Реп1о1Шит, Mucor та дрiжджеподiбнi гриби роду Candida, якi широко розповсюджен в природi, i лише за пев-них умов, вони можуты набувати патогенних влас-тивостей i викликати ураження органiв i систем людини [7,9,11,18]. Реалiзацiя патогенного потен-цiалу можлива внаслiдок порушення бар'ерних ме-xанiзмiв та зниження захисних сил макрооргаыз-ма. Аспергилыозне ураження в структурi отомiкозiв складае 61-65%, пенiцилiозне - 8-10%, кандидозне -24-29%, в окремих випадках захворювання ви-кликаюты гриби родiв Mucor та Alternaria [6,7,11]. Провщна ролы грибiв роду Aspergillus в етюлоги м^ котичних уражены вуха пояснюетыся ïx постiйною присутнiстю в оточуючому середовищi: повiтрi, грунтах, домашныому пилу та обумовлюе неминучий контакт з шюрними покривами та слизовими оболонками людини, а також ïx Ыфкування. Однак, е певн вiдмiнностi в етiологiчному спектрi отомiкозiв при рiзниx локалiзацiяx запалыного процесу. На пщ-ставi проведених мколопчних дослiджены Ша-дрiн Г.Б. (2011) встановив провщну ролы грибiв роду Aspergillus (близыко 60% випадкiв) у розвитку мко-зiв зовнiшныого вуха, дрiжджеподiбнi гриби роду
Candida видтялись в 35%; при середнiх грибкових отитах етюлопчним чинником визначенi дрiждже-подiбнi гриби роду Candida (близько 80% випадюв), мiцелiальнi гриби викликали захворювання в понад 20%; у хворих з мкозами пiсляоперацiйноI порожнини плiснявi гриби встановленi збудниками майже в 95% випадюв, серед них переважали гриби роду Aspergillus (майже 89%), на долю кандидозних ура-жень припадало близько 5% [19]. Зазначен особли-вост етюлопчного фактору необхiдно враховувати при виборi препаратiв для лiкування. В сучасний перюд спостерiгаeться домiнування мiкст-iнфекцiI при мкозах рiзноI локалiзацiI [17,19]. Так, за даними Шадрша Г.Б. (2011) та Пальчуна В. Т. (2008) аналiз даних мiкробiологiчного дослiдження патолопчних видiлень з вуха при отомкозах встановив наявнiсть бактерiально-грибкових асоцiацiй в 57% випадюв та грибково-грибкових асо^ацм - в 10% [12,19].
В патогенезi отомiкозiв, викликаних умовно-па-тогенними грибами, мають значення ендогеннi та екзогенн чинники ризику 1х розвитку, при яких гриби переходять вщ сапрофтого способу життя до па-разитичного i викликають захворювання. До ек-зогенних факторiв, перш за все, вщносять мкро-травми, що порушують цiлiснiсть шкiрних покривiв та слизово! оболонки, створюючи вхiднi ворота та сприятливi умови для адгези та подальшого шва-зивного росту грибiв, а також особливостi характеру харчування (дефщит бiлкiв та вггам^в), умов працi (пiдвищений рiвень вологосД загазованостi та за-пиленостi) людини, порушення саытарно-ппеыч-них норм, забруднення оточуючого середовища, пiдвищення радiацiйного фону тощо. Виникненню та розвитку грибкових уражень вуха, спричинених умовно-патогенними грибами, сприяе тривале л^ кування антибютиками рiзних хiмiчних груп, само-стмне та безконтрольне !х вживання, прийом кор-тикостеро!дних гормонiв, цитостатикiв, оральних контрацептивiв, наявнiсть у хворих iмунодефiцитних станiв (особливо СН1Ду), хронiчних захворювань, цукрового дiабету, патологiI ШКТ (дисбактерiозiв рiзного ступеня), злоякiсних новоутворень та пере-несених трансплантацiй органiв та тканин [7,11,20]. Основними патогенетичними ланками в розвитку мкотичного захворювання е адгезiя грибiв до по-
верхн слизово! оболонки або шюри, 1х колонiзацiя, що е наслiдком порушення природнього балансу мнж бактерiями i грибами, та швазивний picT. Вть-ний доступ атмосферного повгтря в зовнiшнiй слу-ховий прохщ та пicляопеpацiйну порожнину, наяв-нicть в його cкладi необхщних для живлення та росту гpибiв кисню та вуглекислого газу, температурного оптимуму в порожнин вуха (33-36°С), вiдcутнicть по-трапляння прямих сонячних промеыв, оcобливоcтi анатомiчноI будови (шюрне заглиблення) е сприят-ливими факторами для розвитку отомiкозiв зазна-чених локалiзацiй [3,11]. Також одним з вагомих чинниюв, що сприяють швазм та колонiзацiI гpибiв, е утворення ексудату при тривалих запальних про-цесах зовншнього та середнього вуха бактеpiаль-ного походження, який мютить бiлки та iншi хiмiчнi сполуки, що являються живильним речовинами, необхщними для !х росту та розвитку. Особливе мюце в патогенезi отомiкозiв займае алеpгiчний фактор. Умовно-патогены дpiжджеподiбнi та плю-нявi гриби, знаходячись тривалий час на поверхн шюри та слизових оболонок, викликають алеpгiчнi pеакцiI, якi в свою чергу стимулюють picт гpибiв та пщвищують !х патогеннi влаcтивоcтi [11]. Цтюнють пpиpоднiх баp'еpiв - шюри та слизових оболонок, процес постмного злущення епiтелiю, наявнicть молочно! та жирно! кислот, фермен^в в секретах Ырчаних та сальних залоз, а також наявнють (ауто-хтонно!) облкатно! мiкpофлоpи, що адгезуеться на поверхн епiтелiоцитiв, колонiзуе !! та видтяе речовини, якi пpигнiчують розмноження алохтон-них патогенних мiкpооpганiзмiв, формуе колоыза-цiйну pезиcтентнicть шкipи зовнiшнього слухового проходу i перешкоджае проникненню гpибiв у вну-тpiшне середовище макрооргаызма. Таким чином, порушення цiлicноcтi шюри та слизових оболонок, !х мiкpобiоценозiв, pезиcтентноcтi макpооpганiзма призводить до колоызацп i Ывази гpибiв та розвитку патолопчного процесу.
Клiнiчнi прояви та переб^ отомiкозiв обумовленi цiлим рядом фактоpiв: видом збудника, локалiзацiею процесу, наявнютю cупутнiх захворювань. За характером переб^ отомiкози подiляють на ra^pi - три-валicть процесу до 1-го мюяця, пiдгоcтpi - вщ 1 до 6 мюя^в, хpонiчнi - бiльше 6 мюя^в [20]. В залеж-ноcтi вщ локалiзацi! мiкотичного процесу видiляють мкоз зовнiшнього вуха, мiкотичний cеpеднiй отит та мкотичне ураження пюляоперацмно! порожнини. Грибкове запалення зовншнього слухового проходу в cтpуктуpi отомiкозiв складае 60-63%, грибковий середнм отит - 18-20%, мкотичне ураження пюля-операцмно! порожнини - 18-22% [7,11,20].
Основними скаргами хворих на гpибковi зовнш-н отити е cвеpбiж, болючicть, вiдчуття дискомфорту, закладеноcтi у вухах, зниження слуху, видтення з вух, пщвищена чутливicть зовнiшнього слухового проходу та вушно! раковини. Як вище зазначалось, найчаcтiше мiкотичнi запалення зовншнього вуха викликають гриби роду Aspergillus [3,7,11]. При ас-пергильозному ураженн зовнiшнього слухового проходу отоcкопiчно спостер^аються виpаженi ре-активнi змiни його шюри та барабанно! перетинки. Вiдмiчаетьcя iнфiльтpацiя вciх cтiнок, внаcлiдок чого
звужуеться просв^ зовнiшнього слухового проходу. Барабанна перетинка pi3ra пперемована, не-рiвномiрно iнфiльтрована, контури II визначаються нечiтко. В зовнiшньому слуховому проходi накопи-чуеться велика юльюсть патологiчних видiлень, при видаленнi яких вiзуалiзуються дiлянки шкiри та барабанно! перетинки, що часто кровоточать. Колiр видтень залежить вiд виду збудника (забарвлення мiцелiя гриба): патолопчы маси чорного кольору свiдчать про ураження грибами А. niger, жовто-зеле-ного кольору - характернi для запалень, викликаних грибами А. flavus, сiрого та сiро-чорного кольору видтення спостер^аються при iнфiкуваннi грибами А. fumigatus. Для пенiцилiозних уражень зовншньо-го вуха характерна наявнiсть в зовншньому слуховому проходi патолопчних видiлень свiтло-жовтого кольору. Шкiра його помiрно гiперемована, шфть-трована, просв^ проходу звужуеться незначно, до процесу залучаеться барабанна перетинка, яка в окремих випадках ерозивно змЫена. При канди-дозних ураженнях зовншнього вуха отоскотчна картина мае сво! особливостi: гiперемiя та iнфiльтрацiя шюри виражена на всьому протязi зовншнього слухового проходу, в окремих дтянках з явищами ма-церацп. Поверхня шкiри вкрита нальотом бiлого або бiло-жовтого кольору, сирнисто! консистенци, який легко знiмаеться, реактивi явища з боку барабанно! перетинки менш вираженi, нiж при ураженнях ас-пергильозно! етiологiI. Процес часто розповсюджу-еться на вушну раковину та завушну дiлянку. Зниження слуху на тональних аудюграмах фiксуеться по пов^рянм провiдностi в межах 20-30 дБ, переважно на низьких частотах (100-500 Гц) [3,6,7,11,19].
Найчастше збудниками мiкозiв середнього вуха е гриби роду Candida, причому частка оти^в, викликаних Candida albicans складае близько 25% [19]. Мкотичне ураження середнього вуха в бтьшост ви-падюв е вторинним захворюванням, що розвиваеть-ся в результат супершфекци порожнин середнього вуха на тгм хронiчного середнього отиту бактерiаль-ного походження [10,19,20]. Також можливе виник-нення отомiкозу в результатi перенесених оператив-них втручань, пiд час яких мае мюце травма шюри та слизових оболонок, що створюе сприятливi умови для колоызацп, швазм та дисемiнацiI грибково! бiоти [10,20]. Основними кгмычними проявами мкотич-ного ураження середнього вуха е тривал^ рясы видтення з вуха, вщчуття дискомфорту та виражено! закладеност вуха, з'являеться шум та бть у вусi рiзноI iнтенсивностi, запаморочення. Характерною особливютю отоскопiчноI картини при мкотичному середньому отитi е приеднання ознак зовншнього отиту. Кандидозне ураження середнього вуха характеризуемся наявнютю видтень сирнисто! або рщко! консистенци, частше бтого кольору, мно-жинних перфорацм барабанно! перетинки, виражено! пперемп шкiри зовнiшнього слухового проходу. Для аспергильозного середнього отиту характеры виражен реактивы змЫи шкiри зовншнього слухового проходу, звуження його просв^, барабанна перетинка з явищами мiрiнгiту, процес розповсю-джуеться на слизовi оболонки та окiстя, викликаючи некротичнi змiни. Пенiцилiоз середнього вуха мае
бтьш сприятливий перебiг. При отоскопп визнача-еться незначна ктькють патологiчних видiлень сли-зового характеру, помiрна гiперемiя та iнфiльтрацiя шюри зовнiшнього слухового проходу. Cереднiй отит мукорозно! етiологiI являе собою особливо не-безпечне запалення, так як збудники проростають через стiнки кровоносних та лiмфатичних судин, що призводить до !х тромбозу та емболiI, викликаючи некротичнi змiни тканин та обумовлюють високий рiвень летальностi [3,11,20]. При отоскопи пюляопе-рацiйноI порожнини середнього вуха спостеркаеть-ся повне або часткове II заповнення патолопчними видтеннями, характер та колiр яких залежить вщ виду збудника, вiдмiчаеться вiдсутнiсть або уповть-нення II епiдермiзацiI, поява грануляцiйноI тканини, гiперемiя шкiри зовнiшнього слухового проходу. Грибковi ураження середнього вуха можуть привести до розвитку внутршньочерепних ускладнень (арахнощит, менiнгiт, абсцес мозку) [19]. Зниження слуху при мкозах середнього вуха мае кондуктив-ний характер з пщвищенням повiтряних порогiв вщ 10 до 25 дБ по всьому дiапазону частот [3,19].
Етапи дiагностики отомiкозiв включають в себе ретельний збiр особливостей клiнiчного переб^ захворювання, анамнезу, отоскопiчних змiн та ме-тодiв лабораторно! дiагностики [3,10,19,20]. Для мiкроскопiчноI експрес-дiагностики, при наявност значно! кiлькостi мiкотичних мас, використовують оториноларинголопчний мiкроскоп [10]. Мкробю-лопчна дiагностика мiкозiв базуеться на мкроско-пiчному, мiкологiчному, гiстопатологiчному, iмуноло-пчному та молекулярно-генетичному дослiдженнях. Матерiалом для доогмдження при мiкотичних отитах е патолопчы видiлення з вух (юрочки, лусочки, що знаходяться на стЫках та в просвiтi зовнiшнього слухового проходу, вмют зовнiшнього слухового проходу та пюляоперацмно! порожнини). З метою ви-значення структурних елементiв гриба патологiчний матерiал дослщжують в нативних (незабарвлених) та забарвлених препаратах. При мiкроскопiчному дослiдженнi нативних препара^в необхiдно попе-редньо провести !х просвiтлення в розчинi 10% КОН або NaOH. Для приготування забарвлених препара-тiв висушений мазок фксують сумiшшю Нiкiфорова. Фiксований мазок забарвлюють за методами Грама-Вельша, Романовським-Гiмзою та iн. Мiкроскопiчна картина грибiв роду Aspergillus характеризуеться наявнютю септованого мiцелiю, одиночних конiдiй або !х скупчень, iнодi - конiдiальних голiвок. При мк-роскопiчному дослщжены патологiчного матерiалу гриби Penicillium виявляються у виглядi септованих ниток мщелю, мають мiсце конiдiеносцi, розгалу-жен на кiнцi у виглядi пензлика, окремi спори. В па-толопчному матерiалi збудники мукоромiкозу при мiкроскопiI визначаються у виглядi розгалужених широких ниток, наявн споранги. Мiкроморфологiчнi ознаки грибiв роду Candida наступнi: кттини округло! або ово!дно! форми, що брунькуються, багато видiв утворюють псевдомщелм, який не мае справ-жнiх септ. Мiкологiчна дiагностика - визначення роду та виду гриба-збудника отомкозу - включае в себе мкроскотю патологiчного матерiалу з подальшим його посiвом на поживнi середовища (середовище
Сабуро, Чапека) для вивчення 1х бiологiчних (мор-фологiчних, культуральних, антигенних, бiохiмiчних та iн.) властивостей, а також визначення чутливост до антимкотичних засобiв. lнкубацiю посiвiв про-водять при температурi 22-25С, т. я. оптимум тем-ператури росту для бтышост видiв грибiв складае 20-30С. Перiод iнкубацiI - вщ 1 до 4 тижнiв. Пщ час росту культури необхiдно проводити мкроскотю декiлька разiв. При мкроскотчному дослiдженнi цвiльових грибiв оцiнюють структуру мщелю колiр гiф та наявнють септ. В деяких випадках для щенти-фiкацiI збудника необхiдне вивчення його фермен-тативно1 активностi [31]. За допомогою пстолопч-ного до^дження грануляцiйноI тканини та полiпiв можливе виявлення збудника в тканинах оргаызму, вивчення особливостей 1х структури та росту. Зрiзи забарвлюють за методом Гомор^Гроккота, Грама-Вейгерта [10,31]. Серолопчна дiагностика дозволяе визначити в сироватц кровi наявнiсть антитiл до ан-тигенiв гриба-збудника. Традицiйнi методи сероло-гiчноI дiагностики (реакцiя аглютинацiI, реак^я пре-ципiтацiI, реакцiя зв'язування комплемента, реак^я iмунофлюоресценцiI та iн.) самостмного дiагнос-тичного значення не мають, |'х iнформативна цiннiсть розглядаеться ттьки в комплексi з мiкроскопiчним та мколопчним методами, якi залишаються осно-вними. Для серологiчного пiдтвердження грибкових захворювань особливе значення мае не ттьки виявлення специфiчних антитт, а також визначення Iх динамки в процес хвороби. З щею метою кров у обстежуваного беруть дектька разiв: вперше -при звертанн хворого, вдруге - через 7-10 дыв, втрете - через 3-4 тижнк Дiагностично достовiрним е збтышення титру антитiл в парних сироватках при серолопчних реакцiях у 4 рази i бiльше [31]. Як тра-дицiйнi так i сучаснi методи серодiагностики мають сво! недолiки: низьку чутливiсть та специфiчнiсть, що пояснюеться загальними для деяких видiв гри-бiв антигенами, зниженням рiвня антиттоутворен-ня у окремих категорм хворих (при iмунодефiци-тах, цукровому дiабетi, хронiчних захворюваннях). До методiв молекулярноI дiагностики вiдносять по-лiмеразну ланцюгову реакцiю (ПЛР), характерною особливютю якоI е швидкiсть виконання та висока дiагностична чутливiсть. Однак, в сучасний пер^ од використання молекулярно-генетичних методiв в дiагностицi отомiкозiв вивчаеться, з причини вщ-сутностi стандартизованих тестiв вони не належать до загальноприйнятих способiв дiагностики мiкозiв [15].
Лiкування отомiкозiв включае застосування специфiчних протигрибкових та неспецифiчних (десенсибiлiзуючих, пробiотикiв, iмуномодулято-рiв, вiтамiнiв) засобiв, фiзiотерапевтичних методiв (УФО), препара^в мiсцевоI дiI, усунення факторiв, що сприяли розвитку захворювання [3]. Головним критерiем для проведення рацюнального антим^ котичного лкування е результати дослiдження чут-ливост збудника до протигрибкових препаратiв. В сучасний перюд з цiею метою використовують хiмiо-терапевтичнi препарати, що рiзняться за походжен-ням (природы та синтетичы), хiмiчною структурою (полiеновi антибiотики, азоли, аллiламiни, ехЫокан-
дЫи та iH.), характером дм (фунгiцидним та фунгю-татичним), способом застосування (ентеральний, парентеральний, мюцевий). Мехаызм дм бiльшостi протигрибкових засобiв пов'язаний з ïx впливом на синтез ергостерола клггинно'| мембрани гриба. Не зважаючи на достатньо широкий ряд сучасних анти-фунгальних препара^в, унiверсально ефективного та повнiстю нетоксичного засобу не юнуе. Цим пояс-нюеться значна кiлькiсть рецидивiв захворювання, навiть при позитивних результатах л^вання. Тому проблема створення нових фунпци^в залишаеться атуальною.
Основною умовою ефективно'! мюцево': терапи е ретельне проведення туалету вуха, що здмсню-еться пщ контролем отоскопи лiкарем за допомогою зонда та вати, змочено'! у атимiкотичному розчинi. Пiд час туалету вуха видаляють весь патолопчний вмiст (мiкотичнi маси, лусочки еттелю), т. я. навiть ïx залишки пiдтримують запальний процес, що при-зводить до подовження термiну л^вання [4,10,11]. При зовнiшнix отитах очищують зовнiшнiй слуховий проxiд, у випадку грибкового ураження середнього вуха видаляють патолопчы видiлення з барабанно': перетинки, можливе промивання барабанно': порожнини антимкотичними препаратами через перфорации отвори барабанно': перетинки. За умов наяв-ностi грануляцмно': тканини та полов, проводиться ïx попередне видалення. Для л^вання отомiкозiв найчастiше антифунгальн препарати використо-вують мiсцево. Протигрибковi засоби системно': дм застосовують при рецидивах захворювання та роз-повсюдженост процесу в барабанну та пюляопе-рацiйну порожнини [4,11,20]. В мюцевому лiкуваннi використовують антимiкотичнi препарати рiзниx л^ карських форм (розчини, лосьйони, суспензи, мазi, креми): рiдина Бурова, розчини антшових барвни-кiв, рщина Кастеланi, 2% розчин йодистого калю, 2% розчин оцтово'| кислоти, клотримазол, нiстатiн, суспензiя пiмафуцина та ш. [2,11]. Однак, найбiльш зручними лкарськими формами для тотчно': терапи отомiкозiв вважаються розчини, емульси, суспензп [11]. Кунельська В. Я. (2010) рекомендуе при кан-дидозних ураженнях зовншнього вуха використову-вати 1% розчин клотримазола та 1% розчин нафти-фiна, при аспергильозних ураженнях - 1% розчин нафтифша та хлорнггрофенол. Препарати використовують у виглядi аплiкацiй на шкiру зовнiшнього слухового проходу 2 рази на день на 10 хвилин впро-довж 14 дыв. Борисенко О. М. (2007) пропонуе для л^вання середых грибкових та мiкозiв пюляопера-цмно! порожнини лiкарську сумiш, що складаеться з протеолггичного ферменту мiкробного походження террилтну, iнгiбiтора протеiназ гордокса та одного з протигрибкових препара^в (клотримазол або нггрофунпн), при ïï застосуваннi досягнуто висо-
кого рiвня ефективностi лiкування у дано! категори хворих. Чистякова В. Р. (2001) використовувала для мюцевого л^вання отомiкозiв поxiднi триазольних сполук у виглядi лосьйонiв та мазей - ызорал, тра-воген. При грибкових ураження вуха, викликаних грибково-грибковими та грибково-бактерiальними асоцiацiями, найкращу ефективнiсть демонструе препарат нафтифЫ (екзодерiл), що мае не ттьки протигрибкову, а ще й антибактерiальну активнiсть, та кандибютик, який характеризуеться зазначеними властивостями, проявляе протизапальний, мюцево анестезуючий та протиалерпчний вплив. Перспек-тивними засобами в мюцевому л^ваны отомiкозiв розглядаються ефiрнi олiï. Окрiм бактерицидно!, противiрусноï, iмуномодулюючоï та протизапальноï дiï, доведена ïx фунгiцидна активнiсть [14]. За думкою Кунельсько'| В. Я. та ШадрЫа Г. Б. (2004) при асощативних бактерiально-грибкових процесах л^ кування необхщно проводити лише антифунгальни-ми препаратами, т. я. часткова сана^я бактерiаль-ноï iнфекцiï здiйснюеться за рахунок антибютичних речовин, що продукуються грибами родiв Aspergillus та Pénicillium. В системному л^ваны отомiкозiв застосовують антифунгальн препарати рiзниx xiмiч-них груп: нiстатин, леворин, ызорал, флуконазол, орунгал, ламiзил. Кунельська В. Я. (2010) доводить високу ефективнють використання препаратiв дифлюкан (флуконазол) - 50-100 мг/добу, тмафу-цину - 300 мг/добу, ламiзилу - 250 мг/добу, тер-бiнафiну - 250 мг/добу, курс терапи - 10-14 дыв. Шадрiн Г. Б. (2007) в терапи серед-iix грибкових оти^в використовував комбiнацiю мiсцевиx та сис-темних препаратiв. З щею метою при кандидозних ураженнях призначали флуконазол 50-150 мг один раз на добу 10-14 дыв, тербшафЫ 250 мг 1 раз на добу 14-28 дыв, при отитах аспергильозно': етюло-гiï - гграконазол 100 мг на добу впродовж 10-14 дыв, тербiнафiн 250 мг один раз на добу, курс лкування -14-28 дыв. Мюцеве лiкування грибкового зовнш-нього отиту та мкозу пiсляоперацiйноï порожнини проводилось розчином нафтифшу або клотримазо-лу за допомогою аплкацм тривалiстю 15 хв 2 рази на добу протягом 14-28 дыв. Критерiями ефек-тивностi лiкування е клiнiчне одужання впродовж 1-го мюяця, що пщтверджуеться отоскотчною картиною та триразовими негативними результатами мiкологiчного дослiдження [3,11].
Aналiз сучасних лiтературниx джерел свщ-чить про провiдну роль опортунютичних отомiкозiв в структурi запальних захворювань вуха, а також необхщнють вчасно': дiагностики та пошуку ефек-тивних методiв лiкування, що сприяють швидкому одужанню та попередженню ускладнень.
Л^ература
1. Аравийский Р. А. Диагностика микозов: [пособие для врачей] / Р. А. Аравийский, Н. Н. Климко, Н. В. Васильева. - С-Пб.: Из-
дательский дом СПб МАПО, 2004. - 186 с.
2. Борисенко О. Н. Отомикоз: клиника, диагностика и лечение / О. Н. Борисенко // Новости медицины и фармации. - 2007. -
№ 16 (222). - С. 12.
3. Диагностика и лечение воспалительных заболеваний грибковой этиологии в отоларингологии: [методические рекоменда-
ции] / [М. А. Золотарева, Н. В. Завадский, Л. В. Гуляева, Г. В. Николашин, Е. И. Коняева]. - Симферополь. - 2003. - 40 с.
4. Дифференциальная диагностика и лечение различных форм грибкового отита: [клинические рекомендации] / И. А. Крюков,
Н. Д. Кунельская, В. Я. Кунельская, Г. Б. Шадрин. - Москва. - 2014. - 17 с.
5. Заболотный Д. И. Роль грибов в патологии верхних дыхательных путей и уха / Д. И. Заболотный, И. С. Зарицкая, О. Г. Воль-
ская // Журнал вушних, носових i горлових хвороб. - 2002. - № 5. - С. 2-15.
6. Крюков И. А. Эпидемиология верхних дыхательных путей и уха / И. А. Крюков, В. Я. Кунельская, Г. Б. Шадрин // Проблемы
медицинской микологии. - 2011. - Т. 13. - № 1. - С. 28-31.
7. Крюков И. А. Микотические поражения ЛОР-органов / И. А. Крюков, В. Я. Кунельская, Г. Б. Шадрин // Фарматека. - 2012. -
№ 5. - С. 46-50.
8. Кунельская В. Я. Диагностика и лечение отомикоза / В. Я. Кунельская, Г. Б. Шадрин // Справочник поликлинического вра-
ча. - 2010. - № 6. - С. 29-31.
9. Кунельская В. Я. Современный подход к диагностике и лечению микотических поражений ЛОР-органов / В. Я. Кунельская,
Г. Б. Шадрин // Вестник оториноларингологии. - 2012. - № 6. - С. 76-81.
10. Кунельская В. Я. Микоз среднего уха / В. Я. Кунельская, Г. Б. Шадрин // Вестник оториноларингологии. - 2004. - № 1. -С. 57-60.
11. Кунельская В. Я. Микозы в оториноларингологии / В. Я. Кунельская. - М.: Медицина, 1989. - 320 с.
12. Национальное руководство по оториноларингологии / под ред. В. Т. Пальчуна. - М.: Гэотар-Медиа, 2008. - 960 с.
13. Пашинян А. Г. Терапия микозов / А. Г. Пашинян // Клиническая дерматология и венерология. - 2009. - № 3. - С. 63-66.
14. Полянська В. П. Визначення м^мально! пригшчуючо! концентрацп ефiрноi олп Monarda fistulesa для культури грибiв виду Aspergillus fumigatus / В. П. Полянська, О. В. Юнаш, Н. П. Коваленко, О. В. Саргош // Св^ медицини та бюлогп. - 2015. -№ 2 (50). - С. 168-172.
15. Сергеев А. Ю. Грибковые инфекции: [руководство для врачей] / А. Ю. Сергеев, Ю. В. Сергеев. - М.: Бином, 2004. - 430 с.
16. Современный алгоритм диагностики при патологии среднего уха / О. Ю. Куцевалова, В. П. Вагнер, Т. Л. Хабарова, Е. Ю. Кириллова // Проблемы медицинской микологии. - 2006. - Т. 8. - № 2. - С. 56-57.
17. Тарасова Г. Д. Тактика лечения больных с воспалительными заболеваниями уха / Г. Д. Тарасова // Российская оториноларингология. - 2007. - № 1. - С. 202-206.
18. Шадрин Г. Б. Опыт применения препарата Экзодерил при лечении отомикоза / Г. Б. Шадрин // Проблемы медицинской микологии. - 2007. - Т. 9. - № 2. - С. 108.
19. Шадрин Г. Б. Современный лечебно-диагностический алгоритм при отомикозе / Г. Б. Шадрин // Российский медицинский журнал. - 2011. - № 24. - С. 1492-1493.
20. Ядченко Е. С. Отомикоз наружного и среднего уха: клиника, диагностика и лечение / Е. С. Ядченко, В. П. Ситников, И.Д. Шляга // Проблемы здоровья и экологии. - 2009. - № 4. - С. 18-27.
21. Aneja K. R. Fungal infection of the ear: a common problem in north eastern part of Haryana / K. R. Aneja, C. Sharma, R. Joshi // International Journal of Pediatric Otorhinolaryngology. - 2010. - № 6. - P. 604-607.
22. Araiza J. Otomycosis: clinical and mycological study of 97 cases / J. Araiza, P. Canseco, A. Bonifath // Rev. Laryngol. Otol. Rhinol. -(Bord). - 2006. - T. 8, № 127 (4). - P. 251-254.
23. Fungal otitis in Libreville. Stady of 83 cases / M. Kombila [et al.] // Bull Soc. Pathol. Exot. Filiales. - 1989. - № 82 (2). - P. 201-207.
24. Hueghes E. Otitis externa / E. Hueghes, J. H. Lee // Pediatr Rev. - 2001. - № 22 (6). - P. 191-197.
25. Hurst W. B. Outcome of 22 cases of perforated tympanic membrane caused by otomycosis / W. B. Hurst // J. Laryngol. Otol. Rhinol. - (Bord). - 2001. - № 115 (11). - P. 879-880.
26. Lucente F. E. Fungal infection of the external ear / F. E. Lucente // Otolaryngol. Clin. North Am. - 1993. - № 26 (6). - P. 995-1006.
27. Mycotic infection of the ear (otomycosis): a prospective study / K. O. Paulose [et al.] // J. Laryngol. Otol. - 1989. - № 103. - Р. 3035.
28. Otomycosis - a clinic-mycological study and efficacy of mercurochrome in its treatment / J. Clander [et al.] // Mycopathologia. -1996. - № 135 (1). - P. 9-12.
29. Otomycosis: a clinicomycologic study / R. Kaur [et al.] // Ear Nose Troat J. - 2000. - № 79. - Р. 606-609.
30. Pathology of the external ear. A year's review / G. J. Dalmau [et al.] // Acta Otorhinolaryngol. Esp. - 1990. - № 41 (2). - Р. 89-92.
31. Polyanska V. P. Medical Mycology / V. P. Polyanska, N. P. Kovalenko, I. A. Kovalenko. - Poltava: PUET, 2012. - 80 p.
32. Role of ototopical fluconazole and clotrimazole in management of otomycosis / S. P. Yadav, J. S. Gulia, S. Jagat [et al.] // Indian journal of otology. - 2007. - № 13. - P. 12-15.
33. Soushko Y A. Application combine de preparations antimycosiques et d'inhibiteurs naturels de proteinases dans l'otomycose / YA. Soushko, O. N. Borisenko, L. I. Volose-vith // Rev. Laryngol. Otol. Rhinol. (Bord). - 1993. - № 114 (1). - P. 59-61.
34. Vennewald I. Otomycosis. Diagnosis and treatment / I. Vennewald, E. Klemm // Clinics in dermatology. - 2010. - № 28 (2). - P. 202211.
УДК 616.28-002.828
ГРИБКОВ1 ЗАХВОРЮВАННЯ ВУХА: ОСОБЛИВОСТ1 КЛ1Н1ЧНОГО ПЕРЕБ1ГУ, Д1АГНОСТИКИ ТА Л1-КУВАННЯ (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ) Зачепило С. В.
Резюме. Представлено огляд лггератури, в якому показано значну роль грибкового фактору в розвитку запальних захворювань вуха. У статт висв^леы вщмшност в етюлоги рiзних форм отомiкозiв, визначен основы чинники екзогенного та ендогенного походження, що сприяють розвитку грибкових захворювань вуха. Проведений аналiз патогенетичних ланок в розвитку мкотичних уражень вуха. Систематизован кл^ ычы прояви захворювання в залежност вщ етюлопчного фактору та локалiзацiI процесу, а також охарактеризовав основы методи лабораторно! дiагностики отомiкозiв. В робот представлена класифка^я антимкотичних засобiв, описан принципи л^вання грибкових захворювань рiзних вщд!тв вуха, викликаних мiцелiальними, дрiжджеподiбними грибами, а також !х асо^а^ями.
^^40Bi слова: отомкоз, етюлопчний фактор, лабораторна дiагностика, протигрибковi препарати, Ti-кування.
УДК 616.28-002.828
ГРИБКОВЫЕ ЗАБОЛЕВАНИЯ УХА: ОСОБЕННОСТИ КЛИНИЧЕСКОГО ТЕЧЕНИЯ, ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ)
Зачепило С. В.
Резюме. Представлен обзор литературы, в котором показана значительная роль грибкового фактора в развитии воспалительных заболеваний уха. В статье освещены отличия в этиологии раличных форм ото-микозов, определены основные факторы экзогенного и эндогенного происхождения, которые приводят к развитию грибковых заболеваний уха. Проведен анализ патогенетических звеньев в развитии микоти-ческих поражений уха. Систематизированы клинические проявления заболевания в зависимости от этиологического фактора и локализации процесса, а также охарактеризованы основные методы лабораторной диагностики отомикозов. В работе представлена классификация антимикотических средств, описаны принципы лечения грибковых заболеваний различных отделов уха, вызванных мицелиальными, дрожжепо-добными грибами, а также их ассоциациями.
Ключевые слова: отомикоз, этиологический фактор, лабораторная диагностика, противогрибковые препараты, лечение.
UDC 616.28-002.828
FUNGAL EAR DISEASES: CLINICAL COURSE FEATURES, DIAGNOSIS AND TREATMENT (REVIEW OF THE LITERATURE)
Zachepylo S. V.
Abstract. Represented literature review states the increasing frequency of fungal diseases of various localization nowadays. According to WHO, 20% of the world's population suffers from fungal diseases. The otomycosis incidence rate is also noted in the countries with a moderate climate. It was analyzed that the ear fungal lesions range from 10 to 38% in the structure of inflammatory ear diseases. The main causative agents of otomycoses are potentially pathogenic molds Aspergillus, Penicillium, Mucor genera and yeasts of Candidа genus, which are widely spread in nature and only under certain conditions can acquire pathogenic properties and affect organs and systems of man. Ear inflammations caused by Aspergillus are diagnosed in 61-65% of cases, by Penicillium in 8-10%, by Candida in 24-29%, in some cases, the disease was caused by Mucor and Alternaria fungi. The differences in the etiology of various otomycoses forms were highlighted and increasing role of associative processes in the development of inflammatory ear lesions was stated. The mentioned features of etiological factor should be considered when choosing treatment preparations. The main pathogenetic links of the pathological process were analyzed in the article. It was defined the importance of endogenous and exogenous risk factors of otomycosis development when fungi modify saprophytic way of life to parasitic and cause disease. Clinical manifestations and course of otomycoses are conditioned by number of factors: the type of causative agent, localization, presence of concomitant diseases. Systematization and description of otoscopic changes in various forms of fungal ear lesions and also according to the genus and species of the agents were performed. Otomycoses stages of diagnostics include detailed data taking of clinical course features, medical history, otoscopic changes and methods of laboratory diagnostics. Microbiological diagnosis of otomycoses is based on microscopic, mycological, histopatho-logical, immunological and molecular - genetic studies. Specification of mentioned diagnosis methods of mycotic ear diseases was performed and informative value and shortcomings were represented. Otomycoses treatment includes the use of specific antimycotic and nonspecific (desensibilizing, probiotics, immunomodulators, vitamine) medications, elimination of the factors that cause disease development, physiotherapeutic methods (ultraviolet irradiation), local action preparations. The main criterion for the rational antifungal treatment is based on the results of antifungal agents susceptibility examination. Classification of antifungals according to different factors, their clinical effectiveness are represented in the article and the main principles of mycotic lesions treatment of different ear areas were defined.
Keywords: otomycosis, etiological factor, laboratory diagnostics, antifungal preparations, treatment.
Рецензент - проф. Безшапочний С. Б.
Стаття надшшла 29.01.2016 року
