CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского
Серия «Исторические науки». Том 23 (62), № 1 : спецвыпуск «История Украины». 2010 г. С. 42-49.
УДК 930.1+[94(477.75):910.4(=162.1)„17/19"]
АДАМ СЕРАКОВСЬКИЙ - ПОЛЬСЬКИЙ МАНДР1ВНИК ПО КРИМУ ТА ЙОГО ПОДОРОЖН1 ЛИСТИ
Громенко С.В.
Таврйський на^ональний ушверситет iM. В.1. Вернадського, амферополь, УкраУна
E-mail: gromserg@meta.ua
Стаття присвячена дослщженню бюграфи та творчого спадку маловщомого польського ман^вника по Криму початку ХХ ст. - графа Адама Сераковського -публщиста, етнографа та археолога. Приведений огляд юторюграфи проблеми. Проаналiзованi листи А. Сераковського з його подорожi по Криму 1901 та 1902 рр.
Ключовi слова: Адам Сераковський, Крим, польський мандавник, початок ХХ ст.
ВСТУП
З-помiж ушх регiонiв сучасно1 Украши Крим, без сумнiву, посщае чiльне мiсце за тривалiстю та насиченютю iсторичного життя. Це стосусться як античних часiв i Середньовiччя, так i Х1Х столiття. Тому цшком зрозумiлим е постiйний штерес освiчених кiл держав Свропи та Чорноморського басейну до Кримського швостро-ву, штерес не тшьки офщшних осiб, але й вчених, дослщниюв та рiзного кшталту мандрiвникiв [1, с. 62]. Жодна мюцевють на берегах Чорного моря, за винятком Стамбулу, не привертала до себе так багато уваги подорожуючих. Зважаючи на це, слiд було б очшувати, щоб щоденники, записки та спогади вояжерiв вiдiгравали особливу роль в становленш i розвитку джерелознавства та юторюграфи ютори Криму, проте цього не сталося анi в Х1Х, анi до кiнця ХХ сторiччя.
Як справедливо зазначив юторик та лiтературознавець Микола Надеждiн, «в> домостi мандрiвникiв - особлива низка багатих джерел, низка також ще не розроб-лена, навiть не вповш видана» [2, с. 97]. I якщо творчий спадок втизняних мандр> вникiв поступово повертаеться до наукового об^у, то записки шоземних, зокрема польських, вояжерiв до сьогодш залишаються мало вивченими. Дослiдженню бюграфи та творчосп одного з таких маловщомих подорожнiх - Адама Сераковського -i присвячена дана стаття.
1. ДЖЕРЕЛА ТА 1СТОР1ОГРАФ1Я
Головним джерелом бiографiчних вщомостей про Адама Сераковського слугу-ють його численш листи з подорожей, зокрема, з подорожi по Криму та Кавказу, перекладiв яких не юнуе, «Listy z podrôzy» («Листи з подорожЬ>), що вийшли у Ва-ршавi 1911 року, а за два роки, вже тсля смерт автора, були перевиданi iз допов-неннями та уточненнями [3], також у нашому розпорядженнi е енциклопедична стаття [4]. Мандрiвник виступав неофщшним iсторiографом деяких приватних воя-ж1в до Палестини, описуючи ïхнiй переб^ [5, с. 561-562]. Коментарi на пращ А. Сераковського як дослщника етнографи Алжиру вмiщенi в одному з чисел <^блютеки етнографи польсько].'» [6]. Деякi спогади про родину Адама Сераковського зберег-
лися у KHH3Í графиш Анни Потоцько! [7, с. 466]. Найщншшим джерелом е опрацю-вання Юзефа Боришковського «Zasluzeni ludzie Pomorza Nadwislanskiego: szkice biograficzne» («Заслуженi люди Надвiслянського побережжя: бiографiчнi нариси») [8, с. 196-201], де подаеться, okpím життепису, ще й короткий огляд наукових дося-гнень А. Сераковського.
Про подорож Адама Сераковського до Кавказу йдеться в студи Богдана Бара-новського «Polskie zainteresowania z XVIII i XIX wieku kultura, Gruzji» («Польська за-цiкавленiсть культурою Грузи у XVIII i XIX столотях») [9, с. 72-73]. Описам по!здок А. Сераковського до 1нди, Африки та Леванту знайшлося мiсце в raroi Вацлава Слаб-чиньського «Polscy podróznicy i odkrywcy» («Польськi мандрiвники та вщкривачЬ») [10, с. 155-158]. Про вояжi Адама Сераковського Азiею можна дiзнатися з першого тому пращ Антошя Кучиньського «Polskie opisanie swiata: studia z dziejów poznania kultur ludowych i plemiennych» («Польсью описи свггу: студи з ютори тзнання культур народiв та племен») [11, с. 405-406]. Мац^вкам Адама Сераковського Африкою присвячений i фрагмент мемуарiв Кайетана Моравського «Wspólna droga: wspomnienia» («Спiльна дорога: спогади») [12, с. 31], i частина пращ Яцека Кнопека «Migracje polaków do Afryki Pólnocnej w XX wieku» («М^аци полякiв до Ившчно! Африки в ХХ столгтп») [13, с. 57]. Нарешт^ подорож А. Сераковського, в тому чи^ i до Яви, описуе Кшиштоф Подемський в сво!й роботi «Socjologia podrózy» («Сощо-логiя подорожЪ») [14, с. 234-241].
1ншу важливу групу складають дослщження розвитку науки в Захiднiй Польщ^ позаяк Адам Сераковський був не тшьки мандрiвником, але й вченим. Згадки про нього та його роль знаходимо в третьому тому видання Софи Скубал>Токарсько! «Historia nauki polskiej» («Iсторiя польсько! науки») [15, с. 758]; дослщженш Ан-джея Буковського «Waplewo: zapomniana placówka kultury polskiej na Pomorzu Nadwislanskim» («Ваплево: забутий осередок польсько! культури на Надвюлянсько-му Помор'!») [16, с. 58, 72, 202]; пращ Анджея Абрамовича «Historia archeologii polskiej, XIX i XX wiek» («1сторя польсько! археологи, Х1Х та ХХ сторiччя») [17, с. 60]; студи Магдалени Недзельсько! «Niemieckie towarzystwa naukowe w Prusach zachodnich w latach 1815-1920» («Шмецью науковi товариства в захвднш Прусси в 1815-1920 роках») [18, с. 102-107]; першому томi дослщження Мар'яна Бiскупа «Dzialacze Towarzystwa Naukowego w Toruniu: 1875-1975» («Дiячi Наукового товариства в Торунi: 1875-1975») [19, с. 9] та пращ Йовгги Кенчиньсько! «Geografía zycia literackiego na Pomorzu Nadwislanskim 1772-1920: polski i kaszubski kr^g kulturowy» («Географiя лiтературного життя на Надвiслянському Помор! 1772-1920: польське та кашубське культурне коло») [20, с. 281, 480]. З ушх цих видань ми мо-жемо повнiстю реконструювати наукову бюграфда Адама Сераковського.
2. Б1ОГРАФ1Я АДАМА СЕРАКОВСЬКОГО
Адам Сераковський народився 21 лютого 1846 року в Ваплевi Велиюм непода-лiк узбережжя Балтшського моря (нинi - Республша Польща) в графськiй родинi Альфонса Юзефа Сераковського та Мари Анни Пересвгг-Солтан. Мав сестру Анто-ншу, старшу вiд нього на им рокiв.
Адам Сераковський отримав початкову осв^у вдома, пiзнiше навчався юрис-пруденци в Берлiнському унiверситетi, де 1867 року захистив роботу «De singulari
43
nobilitatis in occidentali Prussia hereditario jure» («Про створене знаттю в схiднiй Пруссп спадкове право»). Цього ж року його родинний масток вщвщав класик польсько! лтератури Юзеф Крашевський. Пiсля отримання ступеню доктора права Адам Сераковський здшснив низку подорожей, зокрема Грецieю та берберськими районами Ившчно! Африки (1869 рш). У 1872-1873 рр. А. Сераковський вщвщав Iндiю та мандрував Явою. В Берлiнi вiн був обраний членом Антрополопчного та Географiчного товариств.
1875 року, пiсля вщ'!зду з Прyссii, Адам Сераковський оселився в Торуш, де став сшвзасновником Наукового товариства, що налiчyвало до 400 члешв, в якому з 1878 до 1884 року очолював 1сторико-археолопчне вiддiлення, а в 1886-1897 рр. викону-вав обов'язки вщепрезидента. 1871 року А. Сераковський видав лшгвютично-етнографiчнi нотатки, присвяченi мюцевим говiркам берберських народiв Алжиру.
1874 року Адам Сераковський став учасником мiжнародного археолопчного конгресу в Стокгольм^ 1881 року разом iз археолопчною секцieю Антропологiчноi комiсii Академи мистецтв в Краковi став засновником мюького музею в Торyнi. Для краювсько! академи А. Сераковський дослiджyвав архiви поморських мiст; склав опис пам'ятки пруссько! мови XIV столiття т.зв. «Codex Neumannianus» («Шмансь-кий кодекс»), причому його опис сьогоднi лишився единим джерелом дослiдження, оскiльки оригшал кодексу було втрачено 1945 року; передав власш археологiчнi знахвдки краювськш Академи.
25 липня 1877 року Адам Сераковський одружився з 22^чною графинею Мар> ею Потоцькою, вщ цього шлюбу народилося трое дггей: Ванда, Станiслав та Ян.
Родинний маеток Ваплево Велике Адам Сераковський перетворив на польський культурний осередок в шмецьких землях - його вщвщували вiдомi польськi митцi, науковщ та громадськi дiячi. На першому тижнi жовтня 1877 року до Ваплево зав> тав славетний польський художник Ян Матейко, який тд час свого перебування створив шмейний портрет родини Сераковських.
В перюд 1878-1881 рр. Адам Сераковський був депутатом шмецького парламенту вщ польських земель, неодноразово виступаючи проти державно! культурно! поль тики. Також Адам Сераковський отримав титул прусського королiвського камергеру, а 1894 року був нагороджений орденом прусського Червоного Орла 4-го класу.
Пюля складання депутатських повноважень Адам Сераковський продовжив сво! мандрiвки: 1883 року вш вiдвiдав Палестину та навколишнi земл^ а 1901-1902 рр. - Крим, Кавказ та Тушс. Листи з останньо! подорож були виданi вперше в рiк смертi автора, друге видання з'явилося вже наступного року [3].
Помер граф Адам Сераковський 12 березня 1912 року в своему маетку Ваплево Велике у вщ 66 роюв.
3. АДАМ СЕРАКОВСЬКИЙ В КРИМУ
В перший свш вiзит (1901 рш) Адам Сераковський прибув морем до Севастополя, звщти здшснив виправу до Бахчисараю, а шсля повернення морем переплив до Ялти, навiдав Гурзуф та Алушту. З Ялти мац^вник попрямував до Керчi, а на зворотному шляху зупинився у Феодосп. У другий вiзит (1902 рш) маршрут вигля-дав так: Бахчисарай - Севастополь - Ялта - Алушта - морем до Сухуми
44
Щодо транспортно! складово! подорожi, то А. Сераковський причалював до Графсько! присташ у Севастополi [3, с. 8], для подорож у Балаклаву наймав <^зо-чок татарський» [3, с. 10], а Бахчисараю дютався по трьох годинах !зди залiзницею [3, с. 12], в самому ж мют знову користувався «легким татарським возом» [3, с. 14]. До Ялти ман^вник при!хав возом, а з Ялти до Гурзуфу - пароплавом [3, с. 33]. Верхи Адам Сераковський дютався вершини Ай-Петрi [3, с. 39]. Нарешп, до Алуш-ти, Феодосп та Керчi вояжер добирався пароплавами.
Вояжер не залишив Севастополь поза увагою. «Вид севастопольсько! пристанi прекрасний, але сумний, бо вповш бракуе зеленi. Дещо пiзнiше спостерiгав величе-зну шрамщу з величезним хрестом на щит - то дах церкви на т.зв. «Братськш моги-лЬ>, де лежить 100 тисяч захисниюв» [3, с. 7-8]. В цшому, мюто приемно вразило мандрiвника: «Цiлий ранок вщвщував мiсто, в якому самi новi будинки; вже слiду нема з часу одинадцятимюячно! облоги» [3, с. 9]. Маршрут А. Сераковського цього дня включав в себе вс обов'язковi елементи подорожей такого роду: «грецький портик Графсько! присташ», «славний 4-й бастюн, здобутий французами лише шсля кривавих бо!в», «знаменитий Курган Малаховський», «прекрасний пам'ятник адмь ралу Корнiлову», «хрест з чорного грашту - в середиш велетенська Нiка, а пiд кож-ним плечем хреста похований один з чотирьох геро!в оборони Севастополя: Нахь мов, Корнiлов, Iстомiн i Лазарев» [3, с. 8-9]. Побачив Адам Сераковський також i вшськовий музей: «Вiдвiдав потiм iсторичний музей оборони Севастополя, надзви-чайно прекрасно шдготовлений та незмiрно цiкавий. Величезний там збiр тогочас-них портрета та карикатур пол^ичних» [3, с. 10].
«Звщти для вiдпочинку ви!хав татарським вiзком до вiдлегло!' на 12 верст Бала-клави, перетинаючи у найвужчому мiстi мис Херсонес. Незмiрно сумна дорога по-серед скал, заледве вкритих землею; рослинност мало, але за то всюди ще видно не до решти засипанi окопи французькi та англшсью. Поблизу Балаклави видно поо-диною ферми, трохи жита в снопах, а за кам'яною огорожею - виноградш та тютю-новi поля. Балаклава лежить невимовно мальовниче в скалистш долинi, в якiй за-мiсть рiчки глибока морська затока. В тш затоцi, давньому сховиську диких лестри-гонiв, розкiшно викупався при +18°Я. теплостi води, на!вся незвикло солодкого винограду i сходив викутою в скалi стежкою аж пiд самi мури давньо! генуезько! фор-тецi XVI ст., з яко! нинi тiльки двi башти залишилися. Вид звiдти чудесний - на вщ-крите море i на затоку» [3, с. 10].
Адам Сераковський звернув увагу на 1нкерман передовым, як на мюце «де вiд-булася найкривавша битва кримсько! кампанi!, коли пало з обох сторш 25 000 людей» [3, с. 13]. Звернув вояжер увагу на джерело, походження якого пов'язують iз Папою Климентом.
Побував мандрiвник i в Байдарськш долиш, й так захопився нею, що присвятив !й два листа. «Ночую тут, на поштовш станцi!, аби побачити схщ сонця у Байдарсь-ких ворiт» [3, с. 16]. «Лише о п'ятш годинi в'!жджаемо до славно! долини Байдарсь-ко! <_>. Долина широка, багата на виноград i збiжжя; в люах там вперше зустрiв велетенськi буки <...>. Як пiд воротами про!хати, вiдкриваеться зненацька вид на вщкрите море, а налiво i направо - на дию скали, розтягнуп й голi <.>. Вид з Бай-дарських ворiт е прекрасний», - завершуе вояжер [3, с. 23-24].
45
Будучи в Ялп, Адам Сераковський зупинився в «Hotel de Russie», а писав про мюто так: «Ялта е премилою, а готель мш - вiдбiрний. Маю номер на третьому по-верс з видом на море, котре в дш спокшш е попросту кришталеве! Магазини тут елегантш, купальш вiдбiрнi, а фруктiв нiде мабуть на свт таких добрих нема!» [3, с. 31]. Особливо вояжер шдкреслив вщсутнють на вулицях жебраюв.
Вiдвiдав вояжер i Гурзуф: «В Гурзуф^ найвiдомiшим пiсля Ялти курорт в Криму, вiдвiдав розташований в прекрасному парку дiм генерала Раевського, у кот-рого в 1820 р. перебував Пушкш; вiн посадив кипарис власноручно, а сьогодш е то вже цшком поважне дерево» [3, с. 34].
Нареши, Адам Сераковський «не зм^ втриматися, аби не roï^ra верхи на вершину прекрасного Аю-Дагу, на «котрого скелю спертий» Мiцкевич написав свш найлiпший кримський сонет. Чудна то була roï^ra <...>. З вершини Аю-Дагу бачив далекий пас надбережний Криму аж до мису Чабан-Башти за Судаком» [3, с. 34-35]. Подiбно iншим польським мандрiвникам А. Сераковський акцентував також увагу на особливостях ïзди верхи по горах та чудових прських люах Криму.
Також польський мандрiвник вiдвiдав Бахчисарай: «Бахчисарай - то едина дов-га вулиця татарських домiв, з малими вуличними магазинчиками, та кшька мечетей. Змiст продаваного - то плоди або пантофл^ котрих тобi тут пару купив, i трохи татарських рушниюв, багато вишитих» [3, с. 14]. Прибувши до Криму наступного року, Адам Сераковський знову пршхав до Бахчисараю, проте цього разу описувати мюто не став.
Керч Адам Сераковський побачив з моря: «Налiво велика затока, а в ïï глибш мюто без дерев та зелеш, мюто копалень i славноï минувшини, Керч <...>. Gдинi тiльки ^ракузи справляють враження бiльш, скажу «загробне», нiж Керч» [3, с. 50]. Також мандрiвник «вiдвiдав ще в мют стародавню церкву Яна Хрестителя з ХШ столiття» [3, с. 54].
До Феодоси Адам Сераковський завгав морським шляхом - повертаючись на пароплавi з Керчi, «затримався по дорозi на чотири години у Феодоси, де о^м двох дуже старих i щкавих костелiв вiрменських, обряду григорiанського, i одного нов№ нього, обряду католицького, вщвщав дуже цiкаву художню галерею, котру Айвазов-ський, вiрменин тамтешнiй, посмертно своему рщному мiсту подарував. Там 42 рiз-ноï вартостi полотна Айвазовського, i е не один шедевр» [3, с. 54]. Жодних шших мюцевих пам'яток мандрiвник не вщвщав.
Окрiм власне мiст та селищ Криму, Адам Сераковський вщвщав ще й низку кримських пам'яток, зокрема, й ханський палац. «В середиш мюта стоïть палац давшх ханiв, започаткований в кiнцi ХУ столiття Менглi-Гiреем, i пiсля незчисленних по-жеж, пограбувань i руйнацш, в нинiшньому станi остатнiм ханом Шагш-Преем пос-тавлений» [3, с. 14]. Вояжер скаржився, що европейсью реставратори вiдчутно змiни-ли вигляд палацу, проте все одно там було на що подивитися: «Ще прекрасш кам'яш одвiрки часiв Мент-Прея, стеля дерев'яна в залi суду i всюди кольоровi вiкна, под> бнi до сучасних iмпресiонiстiв, але тим оригiнальнi, що шибки впущеш в гiпсовi листочки <...>. Незвично прекраснi всюди комини. Свропейсь^' славою тiшиться в цi-лому неприглядний «фонтан слiз» [3, с. 15]. Мандрiвник розгледiв на фонташ напис
46
«Д^ра-Бшеч», тож йому були незрозумшими мотиви аш Олександра Пушкiна, анi Адама Мщкевича, анi всiх iнших прихильниюв легенди про Марiю Потоцьку.
Однак найбшьше Адам Сераковський захопився Херсонесом - не тшьки кшька разiв побував на розкопках городища, але й поспiлкувався з керiвником цього проце-су - вiдомим археологом Карлом Косцюшко-Валюжиничем. Розпочав вояжер оповщь про Херсонес iз огляду юторп мiста, акцентувавши увагу на хрещенш св. Володимира та нападах князя Ольгерда, а продовжив iсторiю власне дослщжень мiста. «Мiсто зникло шд ру!нами, котрi допiру 1848 року почав розкопувати Уваров, а останш кшь-ка роив з шщативи iмператора Миколи II розкопки провадяться набагато енерпйш-ше. Мiсцевим Шлiманом е пан Косцюшко-Валюжинiч, що походить «по куделЬ> вiд однiе! з сестер Косцюшко, родом з мшсько! губернп, ще католик, але вже не розмов-ляе польською» [3, с. 18]. Керiвник розкопок показав мандрiвниковi плоди свое працi - опис побаченого в Херсонес зайняв у А. Сераковського три сторшки, як сам вiн зауважив, «ледь змiг вiдiрватися вiд тим юторичних мiсць» [3, с. 21].
Проте захоплення побаченим виявилося так сильним, що наступного 1902 року вояжер знову вщвщав Херсонес, де «пан Косцюшко нам найновiшi розкопки поясняв. При нас викопано, власне, прекрасний костел католицький з IV ст. по Христ^ перед схизмою; чудова там тдлога з прекрасною моза!кою» [3, с. 57].
Не проминув Адам Сераковський i Чуфут-Кале. «Каменистою дорогою довол> кся мо!м возом до Чуфут-Кале, вимерлого мюта, давньо!, а то й першо! оселi кара!-мiв. Сьогоднi там ру!ни всюди; в мiстi, що сто!ть над так званою 1осафатовою долиною, сьогоднi один тшьки рабин кара!мський мешкае разом з родиною» [3, с. 15]. Маршрут вояжера включав i розмову з Авраамом Фiрковичем, останшм наглядачем померлого мюта, i огляд двох кара!мських кенас [3, с. 16], i обов'язкове спiвчуття минулiй величi Чуфут-Кале та кара!мв загалом.
Не минув також Адам Сераковський й Алупкшського палацу: «Палац в Алупщ кн. Воронцових: з моря мавританський, з боку землi нео-готичний, прекрасна будо-ва! Оаза европейського смаку посеред азшсько! та купецько! пишностi!» [3, с. 26]. Сам палац ман^вник не вщвщав, поскаржившись на те, що новi господарi вивезли все цшне до Петербургу, а татарська служба нагляду хоча i чисельна, проте одержуе на утримання палацу мало кош^в.
А щодо Лiвадiйського палацу, то А. Сераковський був в своему лист вельми лакошчним та категоричним: «Найпрекраснiшим пунктом е Ореанда, над мисом Ай-Тодор, право ж, навпроти досить бридкого царського палацу в Лiвадi!» [3, с. 28].
Ще одшею пам'яткою, що нею захопився Адам Сераковський, був монастир св. Георпя. Вояжер вперше побачив монастир з моря - з боку севастопольсько! пристани «видшеться насамперед прекрасна церква св. Георпя, що дом^е над краевидом, шби купол св. Петра над Кампашею» [3, с. 7]. Вдруге вояжер побачив монастир по дорозi до Байдарсько! долини: «...поим кляштор в скат св. Георпя, над давшм мисом Парфенш, де стояла святиня Дiани, в котрш 1фтешя стiльки рокiв сумувала за сво!ми коханими греками» [3, с. 17]. Наводить вояжер також легенду про заснуван-ня самого монастиря: «колись судно вiзантiйцiв, в сильнш бурi змотаний, мав вже розбитися, коли закликаний молитвою нещасних подорожшх св. Георгiй вказав на цю скалу i зупинив бурю. Вiдтодi стала там поряд давньо! святиш Дiани церкiвка,
47
викута в скалц що подивом долi витримала Bci вшни i набiги, i сьогоднi живе в тому Momcrapi св. Георпя 50 ченщв» [3, с. 21-22].
ВИСНОВКИ
Низка piзноманiтних причин - падшня колись могутнього Кримського ханату, росшсько-турецью вiйни, розширення европейсько! цившзаци на пiвдень - зробили Крим об'ектом уваги з боку польського суспшьства. [21, с. 21-22]. I якщо з початку швостровом щкавилися переважно вченi, то згодом - ман^вники та лiтеpатоpи.
Прибуваючи до Криму на вщпочинок, або задля вiдвiдин кримських пам'яток, вояжери, друкуючи сво! записки, об'ективно сприяли популяризаци юторп та етно-графп наpодiв Криму на батькiвщинi. В числГ iнших мандpiвникiв побував на твос-тpовi i Адам Сераковський.
До головних чеснот його книги лис^в слад вiднести документальну точнiсть у викладi побаченого, адже А. Сераковський надсилав сво! враження pодинi щодень або що два дня. Завдяки його увазi та знанням в нашому pозпоpядженнi е джерело, що детально вщтворюе piзноманiтнi аспекти життя Криму у 1901 та 1902 роках - вщ стану розкопок у Херсонес до спiввiдношення щн мiж Ялтою та Алуштою.
Головним недолгом листiв польського мандpiвника е вщсутшсть iнтеpесу до кримсько! етнографи, а також безсистемнiсть викладу подорожшх вражень. Невщо-мi причини завадили вояжеру опрацювати сво! листи належним чином.
В цiлому ж, записки польських ман^вниюв, як i подорожш листи Адама Се-раковського зокрема, е в повнш мipi самостшними, завершеним та цiнним джерелом з юторп Криму. Подальше вивчення лисив польського вояжера дозволило б повш-ше вiдтвоpити загальну картину життя Криму в першш piк ХХ столггтя.
Список лiтератури
1. Непомнящий А. А. 1сторичне кримознавство (кшець XVIII - початок XX столггтя): бю-б1блюграф1чне дослвдження / А. А. Непомнящий. - С1мферополь : Б1знес-шформ, 2003. -456 с.
2. Надеждин Н. И. Об исторических трудах в России / Н. И. Надеждин // Библиотека для чтения. - 1837. - Т. 20, отд. 3. - С. 93-136.
3. Sierakowski A. Listy z podrozy: podroz na Krym, Kaukaz i do Tunisu : w 2 t. / A. Sierakowski. - 2 wyd. - Warszawa, 1913. - T. 1. - S. 7-65.
4. Chodubski А. Sierakowski Adam / А. Chodubski // Polski slownik biograficzny / Inst. hist. PAN im. Tadeusza Manteuffla. - Krakow, 1996. - T. 37. - S. 254-255.
5. Pertek J. Polacy na szlakach morskich swiata / J. Pertek. - Wroclaw : Ossolineum, 1957. - 662 s.
6. Dynowski W. Adam Sierakowski / W. Dynowski // Biblioteka etnografii polskiej. - 1958. - № 16. - S. 116-124.
7. Potocka A. Moj pami^tnik / A. Potocka. - Warszawа : Рах, 1973. - 494 s.
8. Borzyszkowski J. Zasluzeni ludzie Pomorza Nadwislanskiego z okresu zaboru pruskiego : szkice biograficzne / J. Borzyszkowski. - Wroclaw : Ossolineum, 1979. - 254 s. - (Pomorze Gdanskie ; wyp. 12).
9. Baranowski В. Polskie zainteresowania z XVIII i XIX wieku kultura Gruzji / В. Baranowski // Prace Wydzialu II Nauk Historycznych i Spolecznych Lodzkiego Towarzystwa Naukowego. -1982. - № 89. - 78 s.
10. Slabczynski W. Polscy podroznicy i odkrywcy / W. Slabczynski. - Warszawа : Panstwowe wyd-wо nauk., 1988. - 426 s.
48
11. Kuczynski А. Polskie opisanie swiata: studia z dziejow poznania kultur ludowych i plemiennych : w 2 t. / А. Kuczynski. - Wroclaw : Wyd-wo Un-tu Wroclawskiego, 1997. - Т. 1: Azja i Afryka. - 548 s.
12. Morawski К. Wspolna droga z Rogerem Raczynskim: wspomnienia / К. Morawski. - Poznan : Wyd-wo poznanskie, 1998. - 309 s.
13. Knopek J. Migracje polakow do Afryki Polnocnej w XX wieku / J. Knopek. - Bydgoszcz : Wyd-wo Akademii Bydgoskiej im. Kazimierza Wielkiego, 2001. - 372 s.
14. Podemski К. Socjologia podrozy / К. Podemski. - Poznan : Wyd-wo Un-tu im. Adama Mickiewicza, 2004. - 365 s.
15. Skubala-Tokarska Z. Historia nauki polskiej : w 3 t. / Z. Skubala-Tokarska. - Wroclaw : Ossolineum, 1987. - Т. 3. - 1124 s.
16. Bukowski А. Waplewo: zapomniana placowka kultury polskiej na Pomorzu Nadwislanskim / А. Bukowski. - Wroclaw : Ossolineum, 1989. - 208 s.
17. Abramowicz А. Historia archeologii polskiej, XIX i XX wiek / А. Abramowicz. - Warszawa : Wydaw-wo Inst. Hist. Kult. Materialnej PAN, 1991. - 206 s.
18. Niedzielska М. Niemieckie towarzystwa naukowe w Prusach zachodnich w latach 1815-1920 / М. Niedzielska. - Torun : Wydaw-wo Un-tu Mikolaja Kopernika, 1993. - 210 s.
19. Biskup М. Dzialacze Towarzystwa Naukowego w Toruniu: 1875-1975 / М. Biskup ; Towarzystwo Naukowe w Toruniu. - Torun : TNT, 2000. - 194 s.
20. K^cinska J. Geografia zycia literackiego na Pomorzu Nadwislanskim 1772-1920: polski i kaszubski kr^g kulturowy / J. K^cinska. - Gdansk : Wydaw-wo Inst. Kaszubskiego w Gdansku, 2003. - 624 s.
21. Непомнящий А. А. Записки путешественников и путеводители в развитии исторического краеведения Крыма (последняя треть XVIII - начало XX века) / А. А. Непомнящий. -Киев, 1999. - 212 с. - (Научно-справочные издания по истории Украины; Вып. 46).
Громенко С.В. Граф Адам Сераковский - польский путешественник по Крыму начала ХХ в. /
С.В. Громенко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Исторические науки». - 2010. - Т. 23 (62), № 1 : спецвыпуск «История Украины» - С. 42-49.
Статья посвящена исследованию биографии и творческого наследия малоизвестного польского путешественника по Крыму начала ХХ в. - графа Адама Сераковского - публициста, этнографа и археолога. Приведен обзор историографии проблемы. Проанализированы письма А. Сераковского из его путешествий по Крыму в 1901 и 1902 гг.
Ключевые слова: Адам Сераковский, Крым, польский путешественник, начало ХХ в.
Gromenko S.V. Count Adam Serakovsky - Polish traveler in the Crimea the early twentieth century / S.V. Gromenko // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Historical Scince. - 2010. - Vol. 23 (62), No 1 : "History of Ukraine". - P. 42-49.
The article deals with the biography and artistic heritage of the little-known Polish traveler in the Crimea the early twentieth century - Count Adam Serakovsky - journalist, anthropologist and archaeologist. An overview of the historiography of the problem. Analyzed the A. Serakovsky letter from his travels to the Crimea in 1901 and 1902.
Keywords: Adam Serakovsky, Crimea, the Polish couple, the beginning of the twentieth century.
Поступила в редакцию 01.10.2010 г.
49
