CC BY
23
УДК 340.12+321.01
Д. Сковронський
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
канд. юрид. наук, асист. кафедри теорii та фшософй права
ГЛОБАЛ1ЗАЦ1ЙН1 ПРОЦЕСИ ТА РОЗВИТОК СОЦ1АЛЬНО1 ДЕРЖАВИ
© Сковронський Д., 2016
В умовах глобаизащ'1 посилюються суперечност у взаеминах социально'' держави i громадянського суспiльства, що призводить до кризи социально'' держави. Криза вщбуваеться на глобальному i нацiональному р1вня\. Однак, досягши балансу у взаемоди основних сощальних i полiтични\ сил у суспшьств^ цi суперечностi можливо згладити. Цей баланс окреслюе пршритетш сфери i визначае заходи, як сприятимуть досягненню поставлених цшей.
Ключовi слова: глобалiзацiя, социальна держава, демократичне суспшьство, суспiльна стабiльнiсть, сощальш конфлжти.
Д. Сковронський
ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ И РАЗВИТИЕ СОЦИАЛЬНОГО ГОСУДАРСТВА
В условиях глобализации происходит усиление противоречий в отношениях социального государства и гражданского общества, что приводит к кризису социального государства. Кризис происходит на глобальном и национальном уровнях. Однако при достижении баланса во взаимодействии основных социальных и политических сил в обществе эти противоречия возможно сгладить. Этот баланс определяет приоритетные сферы и определяет меры, которые будут способствовать достижению поставленных целей.
Ключевые слова: глобализация, социальное государство, демократическое общество, общественная стабильность, социальные конфликты.
D. Skovronskyy
GLOBALIZATION DEVELOPMENT AND SOCIAL STATE
The concept of the welfare state have constitutions of France, Germany, Spain, Turkey, Macedonia, Slovenia, Croatia, Romania, Ukraine, Belarus, Russia, Armenia, Georgia, Kazakhstan, Tajikistan, Venezuela, Colombia, Paraguay, Ecuador, Gabon, Guinea, Congo, Niger, Rwanda, Senegal, Togo, Republic of Chad and others. In the context of globalization, the strengthening of social contradictions in relations between the state and civil society, leading to a crisis of the welfare state. The crisis is global and national levels.
The globalization contributed to strengthening of the welfare state phenomenon over the last twenty years. However, these disputes may align by achieving balance in the interaction of
the main social and political forces in society. This balance outlines priority areas and determines measures that will help to achieve the goals. In modern conditions the main challenges for the welfare state is its antinomic relationship with civil society and undermining its social base of globalization.
Today Ukraine is going through difficult social and economic times in terms of hybrid war with Russia. There is a growing degree of social tension. Mass demonstrations, rallies, protests in many European countries become signs of recurrence and repeatability. In this context, the problem of establishing socially responsible democratic state becomes more and more controversial.
Key words: globalization, the welfare state, democratic society, social stability, social conflicts.
Постановка проблеми. Сьогодш Укра'на переживае складш cycninbH0-eK0H0Mi4Hi часи в умовах пбридно!' вшни з Росiею. Зростае градус сощально!' напруги. Усе це вщбуваеться на rai посилення погроз i нестабшьносп у свт, спричинених природними катакизмами й економiчною та фшансовою кризою, великою ймовiрнiстю й друго!' хвилi. Масовi виступи, мггинги, протести в багатьох европейських кра'нах набувають ознак циклiчностi й повторюваност! У цьому контекстi проблема утвердження демократично!' сощально вщповщально!' держави стае щораз дискусiйнiшою.
Аналiз дослiдження проблеми. 1дея створення та способи юнування соцiальноi держави хвилювали учених у рiзнi iсторичнi епохи. До цього феномену у сво'х дослiдженнях зверталися: Аристотель, М. Арагон, В. Бабкш, М. Байтiн, I. Бентам, К. Бвденкопф, А. Венгеров, Г. Гаджiев, Р. Дарендорф, К. Гельвецiй, Ф. Гегель, А. Заець, I. Кант, М. Кобець, В. Ковальчук, М. Козюбра, В. Копейчиков, О. Лукашева, О. Петришин, Ю. Пивоваров, В. Погоршко, А. Пренс, Г. Хеллер, Б. Юстяювський, С. Котляревський, П. Новгородцев, М. Пашенко, П. Рабшович, О. Скрипнюк, Ф. Тарановський, С. Танчев, В. Ткаченко, Ю. Тодика, Ф. Фабрищус, К. Хессе, М. Цвш, В. Чет-вернiн, Г. Шершеневич, Ю. Шемшученко, О. Шлехта та iн.
Мета статт полягае в тому, що перетворенню демократичних держав на держави добробуту сприяв 'хнш правовий характер i притаманна !'м усталенiсть i мiцнiсть державних шституцш, якi слугували гарантiею i демократii, i ринково!' економiки. Також важливе значення мали змши у сввдомосл та полiтичнiй культурi населення, перегляд теоретичних уявлень про розумшня функцiй демократично!' держави. До традицшних державних функцiй (адмiнiстрування, оподаткування, гарантування внутрiшньоi та зовнiшньоi безпеки), необхвдних для забезпечення суспшьного блага, долучили новi: регулювання економiки, вiдтворення i розвиток соцiальноi, освiтньоi та культурно!' сфер, охорона здоров'я тощо.
Виклад основного мaтерiaлу. Упродовж останнiх двох десятилпъ утвердженню феномену соцiально ввдповвдально!' держави сприяла глобалiзацiя. У сучаснш загальнотеоретичнiй юридичнiй науцi соцiальна держава розглядаеться як правова держава розвиненого громадянського суспшьства iз соцiально зорiентованим ринковим господарством, яка здатна створити умови для реалiзацii економiчних, сощальних i культурних прав людини, гарантувати соцiальну справедливiсть i соцiальну безпеку особи, встановити сощальну злагоду в суспшьстш [1, с. 181].
1ншу класифiкацiю держав за типом сощально!' полiтики пропонують Г. Фернiс i Т. Тштон. За критерiй класифшацй вони вибрали мету, що ii ставлять перед собою уряди, розробляючи та запроваджуючи тi чи iншi заходи соцiальноi полiтики. На цш основi вченi розробили типологiю сучасних держав добробуту [2].
Якщо у цьому сенсi за приклад узяти позитивну державу - США, то варто наголосити, що це сучасна лiберальна держава, у якш масштаб сощально!' допомоги обмежують завданням запобкти виникненню гострих соцiальних конфлiктiв та досягти суспшьно!' стабiльностi. Для збереження
демократа соцйальна полйтика в такiй державi важлива, але на перерозподйл нацйонального доходу (на користь бiдних верств) i на соцiальну структуру суспйльства вона iстотно не впливае.
Держава соцiальноi захищеностi (Великобританiя та iншi европейськi краiни) - це держава, що грунтуеться на принципах соцйального, облагородженого i гуманiзованого лiбералiзму. Вона досягае мети - забезпечення прожиткового мйнймуму для кожного члена суспшьства, лйквйдацй бйдностй та знедоленостi внаслйдок соцiального страхування. Оскйльки iнструментом гумашзацй е широкй соцiальнi програми, то таку державу можна називати також соцйальною державою.
Прикладом держав загального добробуту е скандинавськй краши, сощальна полггика яких спрямована на створення рйвних життевих умов для всйх членiв суспйльства - через регулювання доходйв, залучення непривйлейованих класiв (передусйм ро6йтникйв) до контролю над елйтою i до ухвалення державних рйшень. Такi краiни вийшли за межi соцiальноi полйтики лiберальноi держави i створили лад, що повнйстю вйдповйдае iнтересам усйх верств населення. На нашу думку, така класифйкацйя вйдображае рух захiдних держав вйд суто лiберальних цiнностей (США) до сощального, гуманйзованого лiбералiзму (захищенiсть завдяки соцйальному страхуванню - Велика Британйя, Нймеччина) i далi - до забезпечення рйвних соцйальних можливостей та добробуту для всйх (скандинавськй краши). Перевагою цйе!' класифйкацй е виокремлення двох видйв держав добробуту, що утворилися на лйберальнйй теоретичнйй основй: американсько!' та англййсько!', якй справдй йстотно вирйзняються рйвнем розвиненостй соцiальноi полйтики та ступенем соцiальноi захищеностй населення. Полйпшення добробуту громадян як головне завдання держави добробуту започаткувало процеси гумашзацй та повернення полiтико-державноi сфери до йнтересйв i потреб людини. Динамйчний розвиток систем соцйального захисту пйсля Друго свйтово' вййни охопив майже всй прошарки населення (хоча й нерйвномйрно), внаслйдок чого державна експансйя здобула широку суспйльну пйдтримку. Тож не дивно, що перйод з кйнця 40-х до середини 70-х рокйв XX ст. заведено вважати золотим вйком соцiальноi держави. Ii розширена дйяльнйсть сприяла консолйдацй захйдних демократйй, перетворенню середнього класу на соцйально-економйчну основу i головну передумову 1хнього стабйльного розвитку [3].
Держава добробуту (welfare state) - це стадйя розвитку i тип демократичноi держави, якому властива вйдповйдальнйсть державних йнституцйй за стан економйки i добробут громадян, розвиненйсть соцiальноi полйтики, активнйсть у захистй найменш забезпечених верств населення за загального високого рйвня споживання, спрямованйсть (бйльша або менша залежно вйд краши) на вирйвнювання життевих можливостей усйх членйв суспйльства [4, с. 597]. Основоположними для такоi держави вважаються: по-перше - ринкова економйка, перевагою яко!' е висока ефективнйсть виробництва, завдяки чому в розвинених капйталйстичних крашах створено матерйальнй можливостй для полйпшення умов життя широких верств населення, пйдвищилась здатнйсть суспйльства вирйшувати проблеми простих людей; по-друге - полйтична демократйя. Пйдгрунтя такоi держави полягае у формуваннй органйв влади на основй конкурентних виборйв за загального виборчого права, верховенства закону та розвиненостй йнституцйй громадянського суспйльства, якй уможливили для громадян здййснення впливу на владнй структури, здатнйсть громадян захищати сво!' йнтереси [5, с. 69-77].
З часом соцйальнй функцй ставали щораз визначальнйшими, поглинали значно бйльшу частку бюджетних коштйв, нйж традицййнй функцй. Визначну роль у формуваннй уявлень про необхйднйсть державного економйчного регулювання та соцiальноi полйтики як способу реалiзацii i соцйальних, i економйчних суспйльних йнтересйв, у посиленнй економйчних i соцйальних функцйй держави та у визнаннй вйдповйдальностй уряду за стан ринку вйдйграли працй англййського економйста Дж. М. Кейнса [6], а також представника шме^^ економiчноi школи В. Ойкена [7, с. 34] та йн.
Покладаючись на приватну йнйцйативу, ринкову конкуренцйю та особисту вйдповйдальнйсть кожного громадянина, держава формуе широкй соцйальнй програми, дбаючи про матерйальне становище та життевй можливостй сво'х громадян. Фундаментальну роль у цьому вйдйграе економйчне регулювання як система опосередкованого впливу держави на поведйнку суб'ектйв господарювання, тим самим на економйку загалом шляхом змйни законодавства, системи оподаткування, митних зборйв, валютних курсйв, застосування йнших йнструментйв обмеження або,
навпаки, стимулювання та!' чи iншоi економiчноi дiяльностi. Якщо регулювання здшснюеться стимулюванням особистого споживання i пiдвищенням рiвня життя, то воно неодмiнно веде до формування багатоманiтних напрямiв соцiальноi полiтики, яка нинi е справою i держави, i громадянського суспшьства. Соцiальна полiтика як розгалужена мережа видiв дiяльностi державних i недержавних структур, спрямованих на втручання у процес розподшу заради пiдвищення добробуту й надання соцiального захисту рiзним верствам населення, насамперед, в штересах знедолених суспшьних груп, i тих, хто не працюе, у сучасних економiчно розвинених демократичних державах не обмежуеться ними. Певною мiрою вона торкаеться широкого кола людей упродовж усього життевого циклу: вiд тдтримки народжуваностi й допомоги дiтям до пенсшного забезпечення i створення сощальних установ для людей старшого вшу. Таку державу часто називають "сощальною державою" [8].
Поняття соцiальноi держави мПстять конституцй Францii, Нiмеччини, 1спанй, Туреччини, Македонй, Словенй, Хорватй, Румунй, Укра'ни, Бiлорусi, Росй, ВПрменй, Грузи, Казахстану, Таджикистану, Венесуели, Колумбй, Парагваю, Еквадору, Габону, Гвше', Конго, Шгеру, Руанди, Сенегалу, Того, Республiки Чад тощо. Не менша кiлькiсть держав, конституцй яких хоч i не мктять прямого згадування про "сощальну державу", та з аналiзу !'х положень випливае, що соцiальна держава - це характеристика сучасно!' держави, за суттю яко!' державна дмльшсть мае бути спрямована на створення реальних стандарта матерiального добробуту, освгга, охорони здоров'я тощо i забезпечення таких стандарта для вшх громадян (шдивдав), а також на мiнiмiзацiю фактичноi соцiальноi нерiвностi з й економiчними наслiдками та створення системи соцiальноi пiдтримки (захисту) тих, хто цього потребуе. Тим самим поняття соцiальноi держави поеднуеться з ввдповщно трактованими вдеями соцiальноi справедливостi й сощального захисту [9].
Сучаснi науковщ видшяють кшька типiв держав добробуту (сощальних держав), як класифiкують за рiзними критер1ями. Так, вiдомий европейський аналггак з питань соцiального розвитку сучасних держав Г. Естн-Андерсен за основу для класифшацй взяв наслвдки здiйснюваноi в них соцiальноi полггики: декомодифiкацiю i стратифiкацiю [5, с. 5]. Декомодифшацм у соцiальнiй теорй Г. Еспiн-Андерсена - унезалежнення матерiального становища та соцiального статусу людей ввд товарно-грошових вiдносин; позбавлення товару того прюритетного мiсця та виршального впливу, яке вiн мав ранпше в суспшьствах iз ринковою економшою; переорiентацiя економiки i загалом суспшьства на людину. Стратифшацм - вертикальна диференщацм суспшьства, мiра соцiальноi нерiвностi в ньому, яка показуе, наскшьки економiчна та соцiальна полiтика зближуе або ввддаляе матерiальнi й сощальш можливосл людей у тш чи шшш краiнi. Вона характеризуе сощальну ввдстань мПж рПзними верствами суспшьства, глибину ввдмшностей у 'хшх життевих можливостях. ОкрПм того, до уваги беруть такi чинники диференщацй держав добробуту, як специфiчна соцiокультурна база, шститути полггачного представництва й участп шститути суспшьного (державного) сектору економши, за допомогою яких обмежуеться й доповнюеться дПя ринкових сил або здшснюеться полiтика максимально можливого подолання залежносп iндивiдуального та групового добробуту вед дП!' останнiх. На цш основП видшяють три типи держав добробуту: лПберальний, сощал-демократичний П консервативний.
Перший тип суспшьства добробуту - лПберальний (США, Велика Британм, 1рланд1я, Австралм, Канада) - грунтуеться на принцит шдиввдуалПзму, що передбачае особисту ввдповщальшсть кожного члена суспшьства за власну долю П долю свое!' сПм'!. Основними суб'ектами сощально!' полггики виступають окремП громадяни П рПзт недержавт оргашзацй, сощально-страховП фонди та асощацй, тодП як роль державних структур порПвняно невелика. Фшансову основу суспшьних програм становлять насамперед приватш заощадження та страхування, а не кошти з бюджету. Держава бере на себе ввдповвдальшсть лише за тдтримання мшПмальних доходПв усього населення та сощальний захист найбшьш вразливих та знедолених його верств. Водночас вона максимально стимулюе створення П розвиток у суспшьствП багатомаштних форм страхування та надання допомоги, засобПв П способПв отримання громадянами сво'х доходПв та !'х тдвищення. Оргашзацшно-правова шститущоналПзацм недержавних фшансових потоюв на
потреби суспйльства (освйту, пенсййне забезпечення, охорону здоров'я, допомогу в разй безробйття тощо) е важливим напрямом й дйяльностй [10].
Другий тип суспшьства добробуту - консервативний. До нього зазвичай зараховують Нймеччину та Францйю, у яких утвердилась система соцйального страхування з пайовим вйдрахуванням внескйв працйвниками й працедавцями. Разом йз соцйальними партнерами (профспйлками й об'еднаннями працедавцйв) держава тут регулюе ринок пращ, зменшуючи безробйття, та поеднуе подолання бйдностй йз забезпеченням гйдного рйвня життя всйх. У Нймеччинй цей тип соцйально! держави запроваджували в життя переважно зусиллями нймецьких християнських демократйв (починаючи з першого повоенного уряду Л. Герхарда), а його теоретичну основу заклав нймецький ортолйбералйзм та пов'язана з ним концепцйя соцйально!' ринково! економйки, що мйстить п'ять структурних компонентйв [11, с. 63-64]: 1) правова держава й приватна автономйя. У правовйй державй, яка гарантуе свободи та забезпечуе справедливий порядок, приватнй економйчнй суб'екти надййно захищенй Конституцйею вйд втручання у реалйзацйю сво!х повноважень, а приватна сфера вйдмежована вйд державних впливйв через йнститут приватно! власностй та свободи укладення угод пересування, об'еднань, вибору мйсця проживання, роду занять й професй! тощо; 2) конкурентний порядок. 1снування та дйездатнйсть ринково! економйки залежать вйд наявностй на якомога бйльшйй кйлькостй ринкйв ефективно! конкуренцй!, яку повинна заохочувати й захищати держава, зокрема через встановлення обов'язкових правил; 3) грошовий порядок. Стабйльнйсть вартостй грошей як противага йнфляцй! - необхйдна умова дйевостй соцйальностй ринково! економйки, що реалйзуеться функцйонально й кадрово незалежним нацйональним банком, покликаним пйдтримувати цйлй економйчно! полйтики уряду в межах так званого магйчного чотирикутника - стабйльнйсть грошей, повна зайнятйсть, збалансованйсть платйжного балансу та адекватне економйчне зростання; 4) соцйальний порядок. Соцйальна ринкова економйка потребуе не тйльки пйдтримки ринкових механйзмйв, а й коригування результатйв ринку внаслйдок перерозподйлу доходйв через йнститути податково! полйтики, соцйального захисту, страхування вйд загальних ризикйв тощо, а також вжиття заходйв щодо створення для кожного рйвних можливостей, вйльного доступу до участй в економйчному життй; 5) ринкова сумйснйсть економйчно! полйтики. Економйчнй рйшення державнй органи повиннй перевйряти й зважувати стосовно !хнього впливу на всю економйчну й полйтичну систему крайни, сумйсностй з концепцйею соцйально! ринково! економйки, залежностй вйд !! центрального елемента - ринкового механйзму регулювання й дйездатностй ринково! координацй!.
Третйй тип суспйльства добробуту - соцйал-демократичний. Його репрезентують скандинавськй крайни. В основй цього типу - принцип солйдарностй, що передбачае унйверсальну вйдповйдальнйсть усього суспйльства за долю сво!х членйв. Усйм громадянам кра!ни гарантоване базове забезпечення з державного й мйсцевих бюджетйв, сформованих завдяки прогресивнйй системй оподаткування. Це - перерозподйльна версйя соцйально! полйтики, за яко! багатий платить за бйдного, здоровий - за хворого, молодий - за людину похилого вйку. Така полйтика е наслйдком вйдносин соцйального партнерства мйж пйдприемцями та робйтниками за посередництва держави або неокорпоратизму скандинавського зразка. Цей тип вйдносин почав тут формуватися ще з 30-х рокйв минулого столйття завдяки впливу соцйал-демократично! йдеологй!, тривалого перебування при владй соцйал-демократичних партйй та пйд тиском сильного профспйлкового руху. Соцйальне партнерство - це спйльна дйяльнйсть уряду, пйдприемцйв та профспйлок, що мае на метй узгодження йнтересйв та вирйшення проблем передусйм у соцйальнйй та виробничйй сферах. Соцйал-демократичнй держави добробуту зорйентованй на створення рйвних життевих умов для всйх членйв суспйльства. Незалежно вйд !хнього становища на ринку, люди отримують йстотнй матерйальнй блага - й завдяки солйдарнйй системй вирйвнювання оплати працй, й завдяки наданню державою безкоштовних або недорогих високоякйсних послуг у найважливйших сферах життя [12, с. 8-9]. А це означае високий рйвень декомодифйкацй! (унезалежнення соцйального становища людей вйд товарного обмйну) й низький (найнижчий серед усйх захйдних держав) рйвень соцйально! стратифйкацй!. Наприклад, у Швецй! прибуток селянина лише удвйчй менший вйд зарплати лйкаря й
у 2,5 разу - вщ заробггку керiвника великого пiдприемства. Отже, е всi пiдстави називати такi суспшьства державами загального добробуту.
На початку 90-х роив минулого столiття проблеми глобалiзацii, насамперед економiчноi, викликали нову хвилю дискусш щодо перспектив держави добробуту. Американських неоконсерваторiв та лiбералiв найбiльше хвилювала перевантаженiсть урядових шституцш соцiальними послугами, що послаблювало, на !'хню думку, iнвестицiйну привабливiсть кра'ни. Не вiдкидаючи необхiдностi "соцiального обрамлення" економiчноi полiтики, вони наполягали на здатносп ринкового господарства сприяти подоланню бвдносп та залежностi через розширення доступу до роботи i вияв бшьшо!' iндивiдуальноi активностi громадян та неурядових оргашзацш, сприяння перетворенню знедолених верств суспшьства з пасивних ктенив системи сощального забезпечення на ii основних агентiв. Утiм, радикальнi прихильники свободи ринку ншоли не пропонували повного вщсторонення держави вiд сощально!' полiтики. Йшлося радше про перебудову способiв здiйснення соцiальноi полiтики, ii пристосування до нових умов, але жодною мiрою не про ii демонтаж. Пропонували критично проаналiзувати, чи ращонально держава використовуе фiнансовi й матерiальнi ресурси, проводячи соцiальну полггику; чи система соцiального захисту, страхування, забезпечення робочими мкцями населення справдi ефективна. Наголошували на доцiльностi певного перерозподшу вiдповiдальностi мiж iнституцiями держави i громадянського суспiльства, переорiентацii системи сощально!' допомоги знизу вгору, а не навпаки [13].
Здшснення кардинальних трансформацш загалом та в економвд зокрема, !'х наближення до цшей, визначених евроiнтеграцiйною стратегiею Укра'ни, стане реальшстю лише в разi активно!' учасп та спiвпрацi в цьому процесi всiх верств укра!'нського суспшьства та за активно!', стратепчно орiентувальноi' та креативно!' ролi держави. Це унеможливиться винятково в разi тдвищення в суспiльствi рiвня взаемно!' довiри - довiри один до одного, довiри до суспшьних iнститутiв - i подолання вiдчуження держави i громадянина. Саме це мае стати головним результатом реформування полiтичноi та правово!' систем держави [14].
Висновки. Глобалiзацiя посилюе суперечливi взаемини сощально!' держави та громадянського суспшьства i призводить до кризи соцiальноi' держави i на глобальному, i на нащональному рiвнi. Сьогоднi в умовах гiбридноi вiйни глобальною для Укра'ни стала проблема врегулювання збройного конфлшту на Донбасi, довготривалiсть якого призводить до руйнування устрою держави, поглиблення полпично!' та економiчноi кризи, виникнення численних проблем у сощальнш сферi тощо. Суперечки, власне, можливо вирiвняти, досягши балансу у взаемодii' основних сощальних i полiтичних сил у суспшьства Цей баланс окреслюе прюритетш сфери i визначае заходи, як сприятимуть досягненню поставлених цшей.
Отже, економiчна i фiнансова кризи актуалiзували проблему наявностi тако!' концепцii державносп, яка була б здатна на культурно-кторичному фундаментi поеднати економiку й полггику, право i моральнiсть, духовшсть i релiгiйнiсть, забезпечити певний рiвень соцiальних благ для громадян шд тиском суперечливих процесiв глобалiзацii'. Важливою передумовою для подолання ентропiйних про^сГв у суспшьстш е модернiзацiя держави. Фшансова й економiчна криза довели, що саме держави та !'х органи, за пвдтримки наддержавних шституцш, здатш запропонувати i реалiзувати комплекс заходiв щодо !'х подолання. Глобалiзацiя актуалiзуе необхiднiсть Гстотного коригування структури влади, а новий геополiтичний перерозподш свГту зумовлюе зростання цГнностГ сильно!' незалежно!' самостiйноi суверенно!' держави, вибудовування концепцii ново!' модернiзованоi державностi, яка була б зорiентована на ствпрацю рГзних соцiальних груп у справi посилення й подальшого розвитку державного устрою суспшьства, сощально!' захищеностi громадян.
1. Скакун О. Ф. Теоргя права i держави : тдручник / О. Ф. Скакун; Мгнгстерство oceimu i науки Укрални. - К.: Правова едтсть,2009. - 519 с. 2. Furniss H. The Case for the Welfare State: From
Social Security to Social Equality / Norman Furniss, Timothy Alan Tilton. - Bloomington, 1976 - 249р. 3. Лукашук И. И. Глобализация, государство, право, XXI век / И. И. Лукашук. - М. : Спарк, 2000. -279 с. 4. Антонович М. Основи демократii: тдручник для студ. вищих навч. закл. /М. Антонович. -Львiв : Астролябiя, 2009. - 831 с. 5. Esping-Andersen G. The three worlds of welfare capitalism / G. Esping-Andersen. - New Jersey : Princeton Univ. Press, 1990. - 260p. 6. КейнсДж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Джон Мейнард Кейнс. - М. : Прогресс, 1978. - 494 с.
7. Ойкен В. Основы национальной экономии / В. Ойкен. - М. : Экономика, 1996. - 351 с.
8. Марченко М. Н. Государство и право в условиях глобализации : монография / М. Н. Марченко. -М. : Проспект, 2008. - 400 с. 9. Шаповал В. Конституцшна категорiя сощальног держави / В. Шаповал. - К: Право Украгни, 2004. - № 5. - С. 14-19. 10. Сорокин В. В. Юридическая глобалистика : учебник / В. В. Сорокин. - М. : Юрлитинформ, 2010. - Т. 1. - 400 с. 11. Клапхам Р. Ринкова економжа Шмеччини. Сощальна орieнтацiя, сощальний порядок / Р. Клапхам // Вiче. -2002. - № 10. - С. 62-66. 12. Мысливченко А. Г. Перспективы европейской модели социального государства / А. Г. Мысливченко // Вопросы философии. - 2004. - № 6. - С. 3-12. 13. Луць Л. А. Свропейсью мiждержавнi правовi системи: загальнотеоретична характеристика : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 "Теорiя та iсторiя держави i права; iсторiя полтичних i правових вчень " / Людмила Андрггвна Луць ; НАН Украгни, 1н-т держави i права iм. В. М. Корецького. - К., 2005. - 32 с. 14. аденко В. 1мперативи системного реформування украгнськог економжи кргзь призму асощаци Украгни з СС / аденко В. // Украгна-2014: соцiально-економiчна криза та пошук шляхiвреформування. - К.: Заповт, 2014. - 60 с.
REFERENCES
1. Skakun O. F. Teoriya prava i derzhavy : pidruchnyk . Ministerstvo osvity i nauky Ukrayiny. [Theory of Law and State] Kiev, "Pravova yednist" Publ., 2009, 519p. 2. Furniss H. The Case for the Welfare State: From Social Security to Social Equality, Bloomington, 1976, 249р. 3. Lukashuk I. I. Globalizacija, gosudarstvo, pravo, XXI vek. [Globalization, state, law, XXI Century]. Moscow, "Spark" Publ., 2000, 279p. 4. Antonovych M. Osnovy demokratiyi : pidruch. dlya stud. vyshchykh navch. zakl. [Foundations of democracy]. Lviv, "Astrolyabiya" Publ., 2009, 831 p. 5. Esping-Andersen G. The three worlds of welfare capitalism. New Jersey, "Princeton Univ Press" Publ., 1990, 260p. 6. Kejns Dzh. M. Obshhaja teorija zanjatosti, procenta i deneg .[The General Theory of Employment, Interest and Money] Moscow, "Progress" Publ., 1978, 494p. 7. Ojken V. Osnovy nacional'noj jekonomii. [Fundamentals of National Economy]. Moscow, "Jekonomika" Publ., 1996, 351 p. 8. Marchenko M. N. Gosudarstvo i pravo v uslovijah globalizacii : monografija. [State and Law in the context of globalization]. Moscow, "Prospekt" Publ., 2008, 400 p. 9. Shapoval V. Konstytutsiyna katehoriy sotsial'noyi derzhavy. [Constitutional categories welfare state]. Kiev, "Pravo Ukrayiny" Publ., 2004, Vol. 5. Pp. 14-19. 10. Sorokin V. V. Juridicheskaja globalistika : uchebnik. [Legal globalistics] Moscow, "Jurlitinform" Publ., 2010, 400 p. 11. Klapkham R. Rynkova ekonomika Nimechchyny. Sotsial'na oriyentatsiya, sotsial'nyy poryadok. [The market economy in Germany. The social orientation, social order]. Kiev, "Viche" Publ., 2002, Vol. 10. Pp. 62-66. 12. Myslivchenko A. G. Perspektivy evropejskoj modeli social'nogo gosudarstva. [Prospects for the European model of the welfare state]. "Voprosy filosofii" Publ., 2004, Vol. 6. Pp. 3-12. 13. Luts' L. A. Yevropeys'ki mizhderzhavni pravovi systemy: zahal'noteoretychna kharakterystyka : avtoreferat dysertatsiyi doktora yurydychnykh nauk : spets. 12.00.01 "Teoriya ta istoriya derzhavy i prava; istoriya politychnykh i pravovykh vchen'". [European intergovernmental legal systems: General description] Kiev, "NAN Ukrayiny, In-t derzhavy i prava im. V. M. Korets'koho" Publ., 2005, 32 p. 14. Sidenko V. Imperatyvy systemnoho reformuvannya ukrayins'koyi ekonomiky kriz' pryzmu asotsiatsiyi Ukrayiny z YeS. Ukrayina-2014: sotsial'no ekonomichna kryza ta poshuk shlyakhiv reformuvannya. [Systemic imperatives of reforming the Ukrainian economy in the light of EUassociation Ukraine]. Kiev, "Zapovit" Publ., 2014, 60p.
