CC BY
216
о ■ P ( ® Практикующему эндокринологу
imm /To Practicing Endocrinologists/
International journal of endocrinology
УДК616.379-008.64: 616.8]-06-07-08:[615.21:546.22] ГЛОБА е.В., ЗЕЛНСЬКА Н.Б.
Укра!нський науково-практичний центр ендокринно!xipypnl трансплантат! ендокринних opraHiB i тканин МОЗ Укра!ни, м. Ки!в
шкований гемоглобш у практиц ендокринолога
(огляд лператури i власнi даы)
Резюме. Стаття присвячена одномуз найважлившихпоказниюв удiагностицiцукрового дiабету — глко-ваному гемоглобину (HbA1c). Наведенi чинники, що впливають на його значення. Зазначено, що остан-н!ми роками у свт досягнутий значний прогрес у стандартизаци дослiджень HbA1c та продовжуеться робота щодо оптимiзацií якост тестування HbA1c у майбутньому. Ключовi слова: глiкований гемоглобiн, дiагностика, дти.
Гшкований гемоглобш — це гемоглобш, у яко-му молекула глюкози неферментативно з'еднана з ß-кшцевим валшом ß-ланцюпв глобшу гемоглобшу А1 (позначаеться як HbAlc). Умют HbAlc мае пряму ко-реляцiю з рiвнем глюкози кровi, i, таким чином, його використовують як золотий стандарт для оцшки глше-мiчного контролю i прогнозу хронiчних ускладнень цукрового дiабету (ЦД) [1—3].
У нормi концентрацiя HbAlc становить в!д 4,4 до 6,1 %, у той час як у хворих на ЦД його рiвень залежить в!д ступеня гшерглшеми i зазвичай перевищуе нор-мальнi показники. Гшкування — неферментативний процес, що перебиае повiльно, протягом усього життя еритроцита (близько 120 днiв). HbAlc накопичуеться в середиш еритроцитiв i збериаеться протягом усього перiоду циркуляци еритроцита в кров'яному руслi. HbA1c вiдображае показники глшеми в попередш 4—12 тижнiв [4, 5], з виваженим показником за попередш 4 тижш, за винятком останнього тижня, оскшьки саме цi останнi показники е оборотними. Норматзащя його рiвня в кровi вiдбуваеться через 4—6 тижшв пiсля до-сягнення нормального рiвня глшеми. Глiкогемоглобiн HbA1 подтяють на пiдгрупи залежно вiд приеднаного вуглеводу (НbА1а, A1b, A1c). HbA1c мiстить одну молекулу глюкози, вш становить 70—90 % глшовано! фрак-цй', решта припадае на HbA^ (мае форму 1 — з фрукто-зо-1,6-бiфосфатом i форму 2 — з глюкозо-6-фосфатом)
i HbAlb (вуглеводний залишок, точно не Гдентифшо-ваний).
Численнi дослщження вимiрювання вмГсту глюкози традицiйними методами пщтвердили взаемозв'язок HbAlc з рГвнем гшкеми пацiента [1, 2, 6]. Результати до-слщжень DCCT, проведених в 90-х роках XX ст., пщтвердили гшотези про те, що piвень HbAlc безпосередньо пов'язаний з piвнем глюкози в кpовi i е найбтьш доцть-ним критерГем при монiтоpингу ефективностi лкування хворих на ЦД [1]. Наприюнщ дослщження в 1993 р. ви-мipювали вмiст HbAlc, HbAl (ША1а + HbAlb + HbAlc), а також загального глiкованого гемоглобiну (GHB). РГз-номанiтнiсть методiв, що застосовувалися, призводила до широко! pозбiжностi результат i давала значну похибку по одному зразку, зокрема вiд 10,7 до 17,8 % [7].
На початку 90-х роив не юнувало едино! мГжнарод-но! узгоджено! стандартизаци вимipювання HbAlc, що знижувало клшчну ефективнiсть використання дано-го тесту. Щоб досягти единого стандарту i подолати проблеми, пов'язанi з його використанням, МГжнарод-на федеpацiя ктшчно! хГми (International Federation of Clinical Chemistry and Laboratory Medicine, IFCC) створила в 1993 рощ робочу групу Гз стандартизаци оцшки HbAlc. Результатом ii роботи стала створена в 1996 р.
© Глоба G.B., Зелнська Н.Б., 2014 © «МГжнародний ендокринолопчний журнал», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
Нащональна програма i3 стандартизаци дослщжень глiкованого гемоглобiну (National Glycohemoglobin Standardization Program, NGSP). Бтьшють вироб-ниыв приладiв i Ha6opiB для аналiзу KpoBi на HbAlc зобов'язали проходити nepeBipKy на вiдповiднiсть ре-зультапв даним, отриманим референсними методами. Якщо результат перевiрки вiдповiдae референсним даним, виробнику видаеться сертифiкaт вГдповгдно-ст NGSP. Американська дiaбетичнa aсоцiaцiя (ADA) рекомендуе вciм лaборaторiям використовувати тести для aнaлiзу кровi на HbAlc, сертифшэваш NGSP. На-явнicть сертифшата NGSP гарантуе можливicть порГв-няти отримаш результати з доcлiдженням DCCT, коре-ляцiю з основними показниками гшкеми i можливicть використання результапв в умовах проведення науко-во-дослщних робiт i широко! клiнiчноi практики.
Основними вимогами NGSP е:
— коефщент вaрiaцii (CV) нижче вгд 3 %;
— довiрчий штервал (95%) щодо референс-лабора-торп не бтьше нiж ± 0,75;
— щорГчж пiдтвердження cертифiкaтa NGSP для виробниыв aнaлiзaторiв i нaборiв реагент [8].
У доcлiдженнях DCCT та UKPDS використову-вався единий метод ощнки HbAlc [1, 2], а саме висо-коефективно! рщинно! хроматографи, який став референсним, оскшьки в процеci обох доcлiджень було доведено прогностичну роль рГвня HbAlc як критерш оцГнки постшно! ткеми у розвитку хронГчних судин-них ускладнень при ЦД 1-го й 2-го типу.
Але шсля розробки Гстинного еталонного методу за IFCC [9] вважають, що саме цей метод повинен вико-ристовуватися вшма виробниками для застосування в клЫчних лaборaторiях [10]. У результaтi зпдно з консенсусом дослгдникгв було розроблено таю настанови:
1. Yci клГнГчнГ лаборатори повиннГ визначати результати HbAlc в одиницях С1 (у ммоль/моль) i по-хгдних одиницях NGSP (у вiдcоткaх), використовую-чи IFCC-NGSP рГвняння (DCCT одинищ). Формули
Таблиця 1. Алгоритм ¡ндивщуалзовано
за показником
переводу показниыв НЬА1с за IFCC чи DCCT/NGSP таи [11-13]:
НЬА1с в одиницях ШСС (ммоль/моль) = 10,93 х НЬА1с в одиницях БССТ/Ы08Р (%) - 23,50;
НЬА1с в одиницях БССТ/МО^ЪР (%) = 0,09148 х НЬА1с в одиницях ШСС (ммоль/моль) + 2,152;
ЫвБР (%) = 0,915 х 1ГСС (ммоль/моль) + 2,15.
2. Таблищ переводу НЬА1с в одинищ С1 (№СС) i в одинищ NGSP повинш бути легко доступш для вшх лiкарiв (див. http://www.hba1c.nu/eng).
3. У публшащях рекомендовано повщомляти результати НЬА1с як в одиницях С1 (IFCC), так i NGSP/ DCCT.
Бiльшiсть краш бвропи застосовують реестра-цiю обох одиниць, але деяш краши (наприклад, Швецiя) вже використовують лише одинищ С1 (ммоль/моль) [14].
Монiторинг НЬА1с е найкориснiшим методом ви-значення стану метаболiчного контролю i единим методом отримання iнформативних даних, доступних з точки зору 1х взаемозв'язку з пiзнiми мiкро- i макро-ангiопатiями [1, 2]. Однак у НЬА1с е обмеження як шдикатора стану глiкемiчного контролю, оскшьки вш усереднюе показники глюкози кровi (ГК). НЬА1с може бути одним з декшькох методiв оцiнки оптимального глiкемiчного контролю поряд iз задокументованою г1-поглiкемiею, типом лiкування, вшом пацiента i якiстю життя. Пдвищення рiвня НЬА1с зумовлюе розвиток i прогресування хронiчних дiабетичних мiкро- i ма-кроангiопатiй [1, 2]. Цткда показники НЬА1с мають статус рекомендованих i встановлюються з оч^ван-ням того, що буде придтено особливу увагу необхщ-ностi уникати розвитку тяжких гшогшкемш (табл. 1, 2). Оскшьки тяжю гiпоглiкемii трапляються частше у хворих з вiдсутнiстю чутливосп до початкових проявiв гiпоглiкемii, цiльовi показники НЬА1с можуть бути ви-щими, коли виникае така нечутливють.
го вибору цлей терапИ у дорослих осб НЬА1с (%) [15]
Показник BiK
Молодий Середнш Похилий
Немае тяжких ускладнень i/або ризику тяжко! ппоглкеми < 6,5 < 7,0 < 7,5
6 тяжю ускладнення i/або ризик тяжко! ппоглкеми < 7,0 < 7,5 < 8,0
Таблиця 2. Цтьов1 показники гл1кем1чного контролю для дтей та пщл1тк1в (IDF/ISPAD, 2011)
Показник PiBeHb глiкемiчного контролю
1деальний Оптималь-ний Субоптимальний (пропонуеться втручання) Високий ризик (потребуе активного втручання)
ГК натще або до ixi, ммоль/л 3,6-5,6 5,0-8,0 > 8,0 > 9,0
ГК топя lжi, ммоль/л 4,5-7,0 5,0-10,0 10,0-14,0 > 14,0
ГК перед сном, ммоль/л 4,0-5,6 6,7-10,0 < 6,7 або 10,0-11,0 < 4,4 або > 11,0
ГК вноч^ ммоль/л 3,6-5,6 4,5-9,0 < 4,2 або > 9,0 < 4,0 або > 11,0
НЬА1с, % < 6,05 < 7,5 7,5-9,0 > 9,0
Таблиця 3. Взаемозв'язокм1жНЬА1с в одиницяхNGSP, IFCC та показником СГ
HbAlc в одиницях IFCC HbA1c СГ СГ
(ммоль/моль) в одиницях NGSP (%) (мг/дл) (ммоль/л)
31 5 97 5,4
42 6 126 7,0
53 7 154 8,6
64 8 183 10,2
75 9 212 11,8
86 10 240 13,4
97 11 269 14,9
108 12 298 16,5
Таблиця 4. Чинники, що впливають на показники HbAlc [19]
Чинник tHbA1c ¿HbA1c
Еритропоез Дефщит втамЫу В12 та залiза, знижений еритропоез Прийом еритропоетину, залiза, вiтамiну В12, рети-кулоцитоз, хроычы захворювання печiнки
Змшений гемо-глобш Генетичнi або xiMi4Hi змiни гемоглобiну — гемоглобшопати, HbF, метгемоглобiн — можуть збтьшити або зменшити рiвень HbA1c
Гткування Алкоголiзм, хронiчна ниркова недостат-нють, зниження рН в еритроцитi Астрин, вп~амжи С та Е, деяК гемоглобiнопатií, пщвищення рН в еритроцитi
Руйнування еритроци^в Збтьшення тривалостi життя еритро-цитiв: спленектомiя Зниження тривалост життя еритроцитiв: гемо-глобiнопатií, спленомегалiя, ревматоíдний артрит або вживання деяких лкарських препаратiв (антиретровiруснi препарати, рибавiрин)
Анатзи Гiпербiлiрубiнемiя, карбогемоглобiн, ал-коголiзм, велик дози аспiрину, хронiчне вживання ота^в, гемоглобiнопатií Гiпертриглiцеридемií, гемоглобiнопатií
Так, зокрема, за IFCC нормальш показники НЬА1с становлять 20—42 ммоль/моль, а у хворих на ЦД цльов! показники НЬА1с, яю визначено як 7 % i 6,5 % за DCCT/ NGSP, вщповщають показникам 53 i 48 ммоль/моль за IFCC вщповщно [11].
Також упродовж 2006—2008 pp. даабетичш асощацй ADA, EASD та IDF провели дослщження з вивчення мате-матично! залежносл м1ж HbAlc i середшм рГвнем гшкемй (СГ) [16—17]. Взаемозв'язок (табл. 3) було пщтверджено математичною формулою з використанням лшшно-го регресшного аналГзу: СГ (ммоль/л) = 1,59 х HbAlc — 2,59 [6].
Також калькулятор переводу доступний на сайта http://www.diabetes.co.uk/hbalc-units-converter.html.
Сьогодш тривають дискуси щодо можливост вико-ристовувати HbAlc для дГагностики ЦД. Зокрема, ADA рекомендуе використовувати показник HbAlc > 6,5 % для тдтвердження ЦД без проведення будь-яких до-даткових тестав, а дГапазон 5,7—6,4 % розглядати як такий, що становить ризик розвитку ЦД i потребуе додаткового обстеження [18]. Слд зазначити, що при вперше виявленому ЦД 1-го типу Гз швидким наро-станням ткеми в дебют захворювання може реестру-ватися вщносно невисокий рГвень HbAlc, незважаючи на достатню тяжюсть клшчних проявГв.
Слд пам'ятати про низку чинниыв, що можуть впливати на показник HbAlc, крГм рГвня ткеми. До шдвищення показника можуть призводити так! з них,
як залiзодефiцитна анемiя, дефiцит В12 i фолieвоí ки-слоти, спленектомiя, отруення свинцем, алкоголь, кар-богемоглобiн (у пащенпв з уремieю). Хибно занижений ушст НЬА1с може вiдзначатися тд час вагiтностi, при гострих чи хрошчних крововтратах, пiсля транс-фузш та при гемолiтичних i мегалобластних анемiях (унаслiдок зниження тривалостi життя еритроцитiв) (табл. 4).
Наявнiсть патолопчних форм гемоглобiну спотво-рюе хщ тестування, обумовлюе хибно заниженi або хибно завищеш показники. Тому NGSP рекомендуе при виборi методу дослщження НЬА1с вiддавати перевагу тим, за використання яких мiнiмiзований ефект штерференци з фракцiями гемоглобiну (наприклад, при гемоглобiнопатiях — НВ8, НЬС або при шдвище-ному вмюп фетогемоглобiну (HЬF) i карбоксигемогло-бшу (СагЬНЬ)).
1снуе безлiч аналiтичних методiв, що дозволяють визначати НЬА1с. До таких методiв належать каптяр-ний електрофорез (HPLC-CE), рiдинна хроматогра-фiя, афiнна хроматографiя, iмунологiчнi i колоночш методики. Вважають, що нi портативш прилади, нi тим бiльше колонковi методи або застосування аналiза-торiв, де не використовуеться референсний метод, не можна застосовувати для дiагностики ЦД та iнших по-рушень вуглеводного обмiну у зв'язку з високим показником коефiцieнту варiацií. На сьогоднi для визначен-ня НЬА1с найбiльшу поширенiсть в сертифшованих
Рисунок 1. Показники HbAlc (%) у дтей, хворих на ЦД, протягом 2007-2012 рр. в Укра)'н'1
%
9,0 8,8 8,6 8,4 8,2 8,0
8,9
71
8,9
71
8,7
7 7|
8,4
7 71
До 1 року 1-5 poKiB 6-9 poKiB > 10 poKiB
Рисунок 2. Показники вмсту HbA1c (%) у дтей iз р1зною тривалстю цукрового д'абету за даними реестру у 2012 роц в Укра)'н'1
%
9,0 8,8 8,6 8,4 8,2 8,0 7,8
8,9 / 7
8,5
8,3
7 71
0-5 poxiB 6-10 poKiB 11-14 poKiB 15-17 poKiB
Рисунок 3. Показники вмСту HbA1c (%) у дтей з ЦД рiзного вку в Укра)'н'1 за даними реестру у 2012 роц
лaборaторiях NGSP (понад 95 %) отримав метод висо-коефективно! рщинно! хроматограф!! [8]. Вш е рефе-ренсним методом, що не потребуе додатково! штерпре-таци результaтiв, мае високу точнють i низький CV, не мае штерференци з Гншими фрaкцiями гемоглобшу, а високу нaдiйнicть результaтiв забезпечуе пряме визна-чення HbAlc. Недолгом даного методу е необхщшсть придбання cпецiaлiзовaного дорогого устаткування. При використанш стандартизованих методiв досль дження лaборaторiя мае можливГсть порiвнювaти отри-маш результати з даними, отриманими за допомогою
референсних методiв. Таке порГвняння максимально пiдвищуe вГрогГднГсть результaтiв дослгджень. Безпе-речно, важливим е використання в робота практику-ючого лГкаря тГльки таких результaтiв доcлiджень, яы отримaнi в лaборaторiях, що використовують тести для aнaлiзу кровГ на HbAlc, сертифтэваш NGSP.
В Укра!ш з 2004 року створений реестр дггей, хворих на ЦД, який мютить iнформaцiю щодо перебГгу ЦД, а саме дату встановлення дiaгнозу ЦД, вид i дози шсутшв, що отримуе дитина, наявнють у не! гострих та хрошчних ускладнень, а також, зокрема, рiвень HbAlc. ЗгГдно з реестром показник HbAlc змшював-ся з тенденщею до зниження протягом оcтaннiх роив (рис. l).
За результатами aнaлiзу зaлежноcтi рГвня HbAlc вГд вГку пaцieнтa та тривалост ЦД за даними реестру було з'ясовано, що найнижш показники HbAlc у 2012 рощ спостерГгалися за умови тривалост захворювання вгд одного до п'яти рокГв (p < 0,05), а нaйвищi — три-вaлоcтi ЦД до одного року (що пов'язано з природно високим показником при машфестаци ЦД) та 10 роив i бгльше (рис. 2).
Нaйнижчi показники HbAlc зафГксовано у дiтей вГком до п'яти роив, а нaйвищi — у дггей 11—17 роив, Гз вГрогГдним зростанням показника порГвняно з вдовою групою 0—5 роив (рис. 3). Дана тенденцГя цглком збГгаеться Гз свГтовими даними [20—22].
Отже, тенденцГ! залежностГ рГвня HbAlc вгд вГку пацГента та тривалост ЦД в Укра!нГ серед дггей вГком 0—17 рокГв загалом вГдповгдають европейським, але середнГй рГвень HbAlc в Украш дещо вищий за евро-пейськ! показники за аналопчш роки [21—23].
На зак^нчення слщ зазначити, що останнГми роками у свт досягнутий значний прогрес в стандартизацГ! до-слгджень HbAlc, a NGSP продовжуе свою роботу щодо оптимГзацГ! якостГ тестування HbAlc у майбутньому.
Список лператури
1. DCCT. The effect of intensive treatment of diabetes on the development and progression of long-term complications in insulin-dependent diabetes mellitus // N. Engl. J. Med. — 1993. — 329. — P. 977-986.
2. UK Prospective Diabetes Study (UKPDS) Group. Intensive blood-glucose control with sulphonylureas or insulin compared with conventional treatment and risk of complications in patients with type 2 diabetes (UKPDS 33)//Lancet. — 1998. — 352. — P. 837853.
3. International Expert Committee Report on the Role of the A1c Assay in the Diagnosis of Diabetes // Diabetes Care. — 2009. — Vol. 32(7). — P. 1327-1334.
4. Mortensen H.B., VolundA. Application of a biokinetic model for prediction and assessment of glycated haemoglobins in diabetic patients // Scand. J. Clin. Lab. Invest. — 1988. — 48. — P. 595602.
5. Phillips P.J., Phillipov G. A1C — frequently asked questions //Australian Family Physician. — 2005. — Vol. 34, № 8. — P. 663-667.
6. Nathan D.M., Kuenen J., Borg R., Zheng H, Schoen-feld D., Heine R.J. for the A1c-Derived Average Glucose (ADAG)
Study Group: Translating the hemoglobin A1c assay into estimated average glucose values // Diabetes Care. — 2008. — 31. — P. 1473-8.
7. College of American Pathologists. Electrophoresis/Chromatography Survey 1993, set EC-C. — Northfleld, IL: CAP, 1993.
8. Галстян Г.Р. Международные рекомендации по исследованию уровня гликированного гемоглобина HbA1c как диагностического критерия сахарного диабета и других нарушений углеводного обмена // Сахарный диабет. — 2010. — № 4. — С. 57-61.
9. Hoelzel W., Weykamp C., Jeppsson J.O. et al. IFCC reference system for measurement of hemoglobin A1c in human blood and the national standardization schemes in the United States, Japan, and Sweden: a method-comparison study // Clin. Chem. — 2004. — Vol. 50. — P. 166-174.
10. American Diabetes Association, European Association for the Study of Diabetes, International Federation of Clinical Chemistry and Laboratory Medicine, International Diabetes Federation. Consensus statement on the worldwide standardisation of the HbA1c measurement // Diabetologia. — 2007. — Vol. 50. — P. 2042-2043.
11. GoodallI., ShephardM., Tate J. Recommended Changes in HbA1c Reporting Units for Australian Laboratories. Position Statement of the Australasian Association of Clinical Biochemists. — 2010. — 6 р.
12. Weykamp C., John W.G., Mosca A. A review of the Challenging in Measuring Hemoglobin HbA1c// J. Diabetes Sci. Tech-nol. — 2009. — Vol. 3, Issue 3. — P. 436-445.
13. Hanas R., John W.G. On behalf of the InternationalHbA1c Consensus Committee. 2010 Consensus Statement on the Worldwide Standardization of the Hemoglobin A1c Measurement // Dia-bet Care. — 2010. — 33 (8). — P. 1903-1904.
Глоба Е.В., Зелинская Н.Б.
Украинский научно-практический центр эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины, г. Киев
ГЛИКИРОВАННЫЙ ГЕМОГЛОБИН В ПРАКТИКЕ ЭНДОКРИНОЛОГА (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ И СОБСТВЕННЫЕ ДАННЫЕ) Резюме. Статья посвящена одному из важнейших показателей в диагностике сахарного диабета — гликированному гемоглобину (НЬА1с). Приведены факторы, которые влияют на его значения. Отмечено, что за последние годы в мире достигнут значительный прогресс в стандартизации исследований НЬА1с и продолжается работа по оптимизации качества тестирования НЬА1с в будущем.
Ключевые слова: гликированный гемоглобин, диагностика, дети.
14. Hanas R., John W.G. 2013 Update on the worldwide standardization of the hemoglobin A1c measurement//Pediatric diabetes. — 2013. — P. 1-2. doi: 10.1111/pedi.12047
15. Алгоритмы специализированной помощи больным сахарным диабетом // Научно-практический медицинский журнал. — 2011. — № 3. — 73 с.
16. Report of the ADA/EASD/IDF Working Group of the HbA1c Assay, London, UK, January 2004 // Diabetologia. — 2004. — 47. — R53-4.
17. Sacks D.B. for the ADA/EASD/IDF Working Group of the HbA1c Assay. Global harmonization of Hemglobin A1c // Clin. Chem. — 2005. — 51. — P. 681-3.
18. The Expert Committee on the Diagnosis and Classification of Diabetes Mellitus: Follow-up report on the diagnosis of Diabetes Mellitus // Diabetes Care. — 2003. — Vol. 26. — P. 3329-3330.
19. Gallagher E.J., Bloomgarden Z.T., Le Roith D. Review of hemoglobin A1c in the management of diabetes// Journal of diabetes. — 2009. — 1. — P. 9-17.
20. Rosenbauer J., Rohrer T., Knerr I., Dost A. et al. Metabolic Control in Children with Type 1 Diabetes // European Endocrinology. — 2010. — 6 (1). — P. 35-38.
21. Carolyn A., Klingensmith G., Petitti D., Rodriguez, B. et al. Predictors of Insulin Regimens and Impact on Outcomes in Youth with Type 1 Diabetes: The SEARCH for Diabetes in Youth Study // The Journal ofPediatrics. — 2009. — Vol. 155. — P. 183-189.
22. Nils Krone, Wolfgang Hogler and Timothy G. Barrett. Thoughts on paediatric diabetes care in the UK// British Journal of Diabetes & Vascular Disease. — 2009. — 9. — P. 259-267.
23. Lena Hanberger. Quality of Care in Children and Adolescents with Type 1 Diabetes — Patients' and Healthcare Professionals' Perspectives. — Linkoping, October 2010, 74р.
Отримано 18.08.14 Ш
Globa Ye.V., Zelinska N.B.
Ukrainian Scientific and Practical Centre for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of Ministry of Healthcare of Ukraine, Kyiv, Ukraine GLYCATED HEMOGLOBIN IN THE PRACTICE OF ENDOCRINOLOGIST (LITERATURE REVIEW AND OUR OWN DATA) Summary. This article deals with one of the most important factors in the diagnosis of diabetes mellitus — glycated hemoglobin (HbAlc). There are given the factors that may affect its value. It is noted that in recent years the world has made a significant progress in standardizing HbAlc researches, and the work continues in terms of optimization the quality of HbAlc testing in the future.
Key words: glycated hemoglobin, diagnosis, children.
