CC BY
502
УДК 504.45(285.3):613.3](477.74) Ковальчук Л.Й., Мошенко А.В.
Г1Г16Н1ЧНА ОЦ1НКА ЕВТРОФIКАЦIÏ ПОВЕРХНЕВИХ ВОДОЙМ УКРАШСЬКОГО ПРИДУНАВ'Я
Одеський нацiональний медичний уыверситет
Державне пiдприeмство УкраТнський науково-дослiдний iнститут медицини транспорту Мшютерства охорони здоров'я УкраТни
В роботi проведено аналiз проблем евтрофкацУУ поверхневих водойм на глобальному та регональному рiвнях. Надано коротку характеристику цiанобактерiй (продуцент'¡в цiатоксинiв), як можуть викликати суттев'1 розлади стану здоров'я тварин та людини. Встановлено взаемозв'язок евтрофкацУУ водних об'ектв УкраУнського Придунав'я (р. Дунай, озер Кагул, Ялпуг-Кугурлуй, Китай, Катлабух, Сасик) ¡з високим вм'ютом неорганiчних сполук азоту у вод'1. Обгрунтовано необх1дн1сть дослдження вм'юту цiанобактерiй у водi водних об'ектв УкраУнського Придунав'я.
Ключов1 слова: воды об'екти, евтроф1кац1я, цанобактерп, неорганлчний азот, Украшське Придунав'я, ппежчна оцшка.
Вступ
Евтрофка^я е складним процесом у прюних i морських водах, де бурхливий розвиток певних тишв мiкроводоростей порушуе воды екосистеми i представляе собою загрозу тваринам i здоров'ю людини. Первинна причина евтрофкацп - надмiрна концентра^я нутрiентiв, джерелом яких е промисловi пщприемства, стьське господарство або спчы води.
Слово "евтрофка^я" у наш час також використовуеться в контекст збереження еколопчноТ якостi вод, наприклад у Директивах бвропейського союзу i рiзних мiжнародних угодах. "Евтрофка^я - прискорений рют мiкроводоростей, викликаний збагаченням води нутрiентами, особливо сполук азоту i/або фосфору, що iндукуе дисбаланс пдробютчв i якостi води".
Головна причина евтрофкацп - високi концентрацп нутрiентiв у водному об'ектi i головний ефект - дисбаланс харчових ланцюпв, що призводить до високих рiвнiв бюмаси фiтопланктону у водк Це може привести до водорослевого цвтння. Прямий наслiдок - надлишок кисневого споживання в придонному шарк Додатковi фактори, що пiдтримують цей процес, можуть бути роздшеш на двi категорiï залежно вiд того, чи зв'язан вони з диспераею нутрiентiв i ростом фiтопланктону, або з кисневим циклом у придонному шарi (наприклад, рух води). Залежно вщ серйозност евтрофiкацiï можуть спостер^атися рiзнi ефекти.
Евтрофiкацiя може впливати на здоров'я тварин i людини рiзними шляхами. Певн ризики здоров'ю населення з'являються пюля споживання питно!' води, отриманоГ пiсля обробки прюно'Г води iз евтрофованих вододжерел. Серйозн наслiдки можуть вiдбутися пiд час водопою тварин у «штучих» водоймах [1].
Мета роботи
Аналiзi проблеми евтрофкацп поверхневих водойм Укра'нського Придунав'я в гтешчному контекстi.
Матерiали i методи.
В робот застосовували бiблiометричнi, санiтарно-хiмiчнi та аналiтичнi методи дослщжень.
Для визначення неорганiчних сполук азоту використовували загальноприйнятн методи [2, 3].
Результати та ïx обговорення
Загальновщомо, що евтрофiкацiя поверхневих водойм е глобальною проблемою, про що свщчать нижченаведен данi лiтератури.
Водна евтрофка^я стала мiжнародною проблемою охорони навколишнього середовища в останнi роки.
Робоча група European Marine Strategy Framework Directive (MSFD, 2008/56/EC) з оцшки евтрофiкацiï водойм запропонувала три критерп (рiвнi нутрiентiв; прямий вплив, непрямi впливи збагачення нутрiентами) i вiсiм iндикаторiв, якi можуть потенцiйно використовуватися в еколопчнш оцiнцi статусу евтрофкаци: (1) для рiвнiв нутрiентiв: концентра^я i спiввiдношення (кремнiй, азот i фосфор); (2) для прямого впливу збагачення нутрiентами: концентра^я хлорофiлу; прозорють у зв'язку зi збiльшенням суспендованих мiкроводоростей; рiвень опортунiстичних макроводоростей (дiатомовi i флагелляты); бентичнi i пеллапчы змiни, цвiтiння води з видтенням речовин, що неприемно пахнуть, i токсичних сполук; (3) для непрямих впливiв збагачення нутрiентами: рiвнi мiкроводоростей, що викликають зменшення прозоростi; концентрацп розчиненого кисню внаслщок збiльшення оргашчних речовин [4].
У роботi [5] представлений аналiз поточного статусу i головних механiзмiв водно!' евтрофiкацiï, оцшки та критерпв оцiнки i факторiв впливу. Водна евтрофiкацiя в озерах, резервуарах, устях i рках широко поширена в усьому свiтi i серйознють проблеми тiльки збiльшуеться, особливо в
кражах, що розвиваються. Оцiнка водно''' евтрофкацп просувалася вiд простих окремих napaMeTpiB (повний фосфор, повний азот тощо) до бтьш докладних показникiв, наприклад шдекс повного живильного статусу. Головы фактори впливу на водну евтрофкацш включають живильне збагачення, гiдродинамiку, фактори навколишнього середовища (температура, солонiсть, вуглекислий газ, баланс елеменпв тощо), мiкробну i бiологiчну варiативнiсть. Виникнення водно' евтрофкаци - фактично складна функ^я всiх можливих факторiв впливу. Автори пщкреслюють, що механiзми цвiтiння водоростей вивчен недостатньо i повиннi бути далi дослiдженi.
У cтаттi [6] запропонована орипнальна трифазна концептуальна модель евтрофкаци прибережних вод, яка вщповщае на запитання про ступiнь впливу антропогенно викликаного збтьшення рiвнiв нутрieнтiв на функцп прибережних екосистем.
У оглядi [7] наголошуеться на необхщносп розробки всебiчноl стратеги запобiгання евтрофкаци водойм внаслiдок надмiрно''' кiлькостi азоту и фосфору та попршення якост води.
Надзвичайно гострою проблемою водойм е розмноження ^анобактерш, тiсно пов'язане з евтрофка^ею.
^анобактерп (Cyanobacteria spp.) - фотосинтетичнi бактерiТ, якi мають деякi загальнi властивостi з морськими водоростями, про що свщчить наявнють хлорофiлу i видiлення у втьному станi кисню у процесi фотохiмiчного синтезу. Першi виявленi рiзновиди мали синьо-зелений колiр, тому збiрний термш для цих мiкроорганiзмiв - синьо-зелен морськi водоростi. Внаслiдок продукцп шших пiгментiв колiр велико! кiлькостi ^анобактерш коливаеться вiд синьо-зеленого до жовто-коричневого i червоного. Бiльшiсть ^анобактерш - аеробнi фототрофи, але деяк е гетеротрофами. Вони можуть розмножуватися як окремi клiтини або в багатокл^инних безперервних нитках чи колошях. ^анобактери можуть бути iдентифiкованi морфолопчно на рiвнi роду при мiкроскопil. Деякi рiзновиди формують поверхневi бтьосоватосп або пiну, у той час як iншi залишаються диспергованими у водному середовищi або у бентосному шарк Деякi ^анобактерп мають здатнють регулювати плавучiсть через внутрiшньоклiтиннi газовi вакуолi або фiксувати азот, розчинений у водк
^анобактерп широко поширен в рiзноманiтному дiапазонi середовищ, включаючи фунти, морську воду i, найбтьше, прiснi водойми. Деякi екологiчнi умови, включаючи сонячне свп"ло, теплу погоду, низьку турбулентнють i високi живильн рiвнi можуть сприяти 'хньому розмноженню. Залежно вщ рiзновидiв, це може привести до зеленуватого фарбування води через високу щтьнють суспендованих кл^ин i, у деяких випадках, формуванню поверхнево''' пiни. Евтрофiкацiя значною мiрою iнiцiюе розвиток цiанобактерiй.
Найбiльш вщома особливiсть деяких рiзновидiв цiанобактерiй у контекст охорони здоров'я -здатнють продукувати токсини (^анотоксини).
Кожний токсин мае певн специфiчнi властивостi, включаючи ушкодження печiнки, нейротоксичнiсть i генерування пухлин. Гострi симптоми включають шлунково-кишковi розлади, лихоманку, подразнення шкiри, вух, ока, горла i дихальних шляхiв. ^анобактери не розмножуються в органiзмi людини й, отже, не е шфекцшними агентами.
1нтенсивне розмноження ^анобактерш може привести до формування високих концентрацш токсинiв.
Потенцiйнi занепокоення в контекст впливу на здоров'я людини е результатом впливу токсишв при вживанн питно''' води. Повторний або хрошчний вплив характерний для багатьох ^анотоксишв; у деяких випадках, однак гостра токсичнють бiльш важлива (наприклад, нейротоксини сакситоксин i анатоксин).
Летальнi випадки зус^чалися при використаннi неадекватно очищено''' води для гемодiалiзу, яка мютила високi рiвнi цiанотоксинiв. Вплив на шюру i слизовi оболонки може привести до подразнення та алергшних реакцш.
Токсини класифiкованi згiдно з мехаызмом дiТ на гепатоксини ^кроцистш i цилiндроспермопсин), нейротоксини (анатоксин-а, сакситоксини i анатоксин-а /S/) i подразники або запальн агенти (лiпополiсахариди). Гепатоксини продукуються рiзними видами в межах родiв Microcystis, Planktothrix, Anabaena, Aphanizomenon, Nodularia, Nostoc, Cylindrospermopsis i Umezakia. Цi токсини, зокрема мiкроцистини (ол^опептиди) i цилiндроспермопсин (алкало'д) зустрiчаються найбтьш часто в пiдвищених концентрацiях (> 1мкг/л), тодi як для нейротоксишв це нехарактерно.
Фiльтрацiя i хлорування е доступними засобами видалення ^анобактерш i цiанотоксинiв. Окиснення озоном або хлором при достатых концентрацiях i експози^ях ефективно видаляе бiльшiсть цианотоксинiв, розчинених у водк
Хiмiчний аналiз ^анотоксишв не перебувае у фокусi звичайного контролю якост води. Аналiз вимагае часу, устаткування i експертизи, ктькюному аналiзу деяких цiанотоксинiв перешкоджае нестача анал^ичних стандартiв. Однак, експреснi методи (ELISA i ферментнi пробiрнi аналiзи) стають доступними для щентифкацп мiкрокiлькостей, наприклад, мiкроцистинiв. Попередне (тимчасове) значення (1,0 мкг/л) введено для мiкроцистину-LR як одного iз самих токсичних у загальному чи^ 70 структурних варiантiв мiкроцистинiв. Для мiкроцистину-LR використовуеться термш "ешвалент токсичностГ для взаемозв'язку мiкроцистинiв з мiкроцистином-LR.
Така загальна думка експертв ВООЗ з дано''' проблеми [8], де наведенi вибiрковi посилання на першоджерела [9-11]. Ретроспективний погляд на розвиток дослщжень ^анобактерш i 'х токсинiв
показав наступне [12]. Минулi 50 ромв являли собою перiод прогресу у вивченш токсиноутворюючих цiанобактерiй. Знання й розумшня досягнутого були результатом колективного мiжнародного спiвробiтництва в рамках ствтовариства фахiвцiв. ^анобактерп були iзольованi, закладеш основи хiмiï, фiзiологiï й токсикологи певних ^атоксишв. Розвиваються такi вектори як молекулярна бюлопя, бiохiмiя, токсиколопя i екологiя. Результати фундаментальних i прикладних дослщжень дозволили розширити й поглибити розумшня ^анобактерш як важливих факторiв впливу як на природы ресурси, так i здоров'я людини.
Серед 2000 рiзновидiв цiанобактерiй, щентифкованих за морфологiчними критерiями, 40 е токсигенними [13]. Перше наукове повщомлення про цiатоксин, що отруюе тварин, було зроблено в Австрали Francis в 1878 г., але набагато бтьш ранне свщчення щодо отруення ссав^в цiатоксинами вiдноситься до плейстоцену, тобто приблизно 150 000 рош до н.э. Починаючи з першоГ публкацп в 1878 г., були описан численнi клiнiчнi випадки ускладненого впливу у тварин i летальнють пщ впливом цiатоксинiв. Частота отруення синьо - зеленими водоростями тварин, iмовiрно, недооцшена через нестачу методiв пiдтвердження i безлiч неповiдомлених випадмв. Властивий дiагностичний вакуум отруень людей i тварин синьо - зеленими водоростями може зажадати серйозних зусиль токсиколопв i кл^чних лiкарiв. Новi водорослевi токсини виявляються безупинно i у багатьох випадках даш токсичност залишаються недоступними. Можливо, що таю отруення е бтьш загальними для тварин, чим людей.
Огляд [14] присвячений деяким аспектам екофiзiологiï ^анобактерш. Автор вказуе на два важливi фактори, що визначають |'х розподт у водоймах: тривалiсть свiтлового дня i наявнють живильних речовин. При цьому вид ^анобактерш у значнш мiрi залежить вiд властивостей озера. Наприклад, у нестратифкованих дрiбних озерах найпоширешший рiзновид - Oscillatoria agardhii. У стратифiкованих озерах - Microcystis aeruginosa, Oscillatoria agardhii var isothrix, Oscillatoria var red, рiзнi Anabaena species. В озерах iз тривалим лiмiтуванням азоту - Anabaena i Aphanizomenon. Автор вважае, що баланс енергп фототрофiчного росту може бути описаний рiвнянням ^ =qe.c -^e, де ^ - певний темп росту, ^e - певна величина енерги; qe - певна св^лова величина поглинання енергiï; c - фактор ефективностi росту, з яким св^лова енергiя перетворена в матерiал клiтини. У цьому рiвняннi, е два фактори, якi визначають рют цiанобактерiй: ^e i c.
У статп [15] розглядаеться виникнення i властивост токсинiв цiанобактерiй у контекст ризикiв здоров'ю людини. Ц токсини продукуються i планктонними, i бентосними рiзновидами цiанобактерiй. Про виникнення токсишв у прiсних, солонуватих, прибережних i морських водах повщомляеться в джерелах бтьш шж 45 кра'н. Основнi токсигеннi роди внесенi в список. Коротко обговореш види токсишв (гепато-, нейро- i цитотоксини, подразники i шлунково-кишковi токсини). Розглянутi ключовi процедури в керуваннi ризиками вщ токсинiв i цiанобактерiй, включаючи деривати (де доступы достатш данi), щоденне водоспоживання (Tdis) i директивнi рiвнi (Gvs) вiдносно токсинiв у питнш водi i рекреацiйних водах. Обговорен також сумнiви i деякi пробти в знаннях, включаючи важливiсть пошуку нових живильних середовищ для видтення цiанобактерiй з харчових продуктiв, а також тварин й рослинно' сировини на додаток до юнуючих для питних i рекреацшних вод. У висновку представлена стратепя керування ризиком для ^анобактерш i токсинiв у водних середовищах вщповщно до принцишв Hazard Assessment Critical Control Point (HACCP).
В оглядi [16] розглядаеться виникнення цiанобактерiальних токсинiв у рiзних водних системах iз прикладами з нацюнальних i мiсцевих аналiтичних статей. Обговореш властивост вiдомих токсинiв, що впливають на здоров'я, i ймовiрнiсть виявлення надалi iнших токсинiв. Потреба в контрзаходах для мiнiмiзацiï небажаних ефектв цiанобактерiальних токсинiв обумовлена збтьшенням евтрофкацГ! водойм, пiдвищенням вимог до якост води, яку застосовують для пиття, iригацiï, рекреацп, зростаючим занепокоенням впливу токсишв на здоров'я.
В шшому оглядi цього ж автора [17] акцентуеться увага на тому, що ва вiдомi роди ^анобактерш, що викликають цвiтiння води в будь-яких водних екосистемах, включають види, здатш до створення потужних токсишв. Накопичений i продовжуе наростати масив даних л^ератури про отруення хребетних i безхребетних тварин i несприятливi ефекти ^анобактерш i 1х токсинiв. За станом на дату написання огляду (1995 р.) було вщомо 60 токсишв. Представлений дiапазон можливих функцiй токсинiв, як вторинних мiкробних метаболiтiв цiанобактерiй. Автор задаеться питанням, чи вносять цiанобактерiальнi токсини свш внесок у здатнiсть цiанобактерiй домшувати у «квiтучих» водоймах, хоча розумшня виникнення токсишв у водних середовищах i 1х дiï на молекулярному i органному рiвнi в лабораторних дослщженнях вказуе, що це можливо.
Ця проблема не оминула нашу крашу, зокрема Украшське Придунав'я, однак рiвень IT вивчення знаходиться на низькому рiвнi. Наприклад, констатуеться, що масове заселення опрюненого оз. Сасик синьо-зеленими водоростями i розноження 1х у величезних ктькостях у цш штучнiй водоймi створило безпрецедентно небезпечну еколопчну ситуацiю для самоГ водойми, а також для здоров'я тварин i людей, що живуть на його берегах [18].
За даними того ж автора 1.Т. Русева [19], який докладно вивчав еколопчш проблеми оз. Сасик, надмiрний розвиток синьо-зелених водоростей породжуе як м^мум три саштарно-еколопчш проблеми:
- У процеа свое1 життедiяльностi синьо-зеленi водоростi видтяють токсини.
- Вони створюють оптимальш умови для розвитку бактерiофлори.
- В результат Тх iнтенсивного розмноження створюються заморнi для гiдробiонтiв умови.
Синьо-зелен водоростi е важливим фактором, що визначають розвиток i розподт бактерiй у Сасику. При великш кiлькостi фiтопланктону на дiлянках, де концентруються нагоннi маси синьо-зелених водоростей, слщ очiкувати максимального розвитку бактерш, у тому числi i бактерiй групи кишковоТ палички. У такому випадку цтком iмовiрна поява в скупченнях синьо-зелених водоростей патогенних бактерш к насамперед, легюнелл. Ц патогены мiкроорганiзми активно розмножуються в такому середовищк Не виключене i формування стiйкого вогнища холери. I для цього е вс позитивы передумови виникнення, прояви i укоршення. Адже не секрет, що майже щорiчно в РумунiТ з Дунаю видтяють збудникiв холери або рееструються локальнi спалахи цього захворювання.
Слiд зазначити, що проблема ^анобактерш i ^анотоксишв недостатньо дослiджена в УкраТж, про що свщчить обмеженiсть вiтчизняних публкацш, за винятком [20, 21], за умови, що актуальнють евтрофiкацiТ водойм в нашш краТн невпинно зростае з кожним роком.
Це, зокрема, стосуеться водних об'ектв УкраТнського Придунав'я - р. Дунай, придунайськ озера-водосховища Кагул, Ялпуг-Кугурлуй, Китай, Катлабух та оз. Сасик, яке зрошувальним каналом сполучаеться iз р. Дунай.
Впродовж 2009 - 2013 рр. Одеська обласна саштарно-епщемюлопчна служби в рамках поточного санепщнагляду проводила моыторинг стану цих водних об'ектiв. Загалом дослщжено 81 зразок води. Результати визначень неоргашчних сполук азоту (амiак, нiтрити, нiтрати) показують наступне (табл.).
Таблиця
Результати визначень неорган1чних сполук азоту (ам1ак, н1трити, н1трати) у вод1 водних об'ектв УкраТнського Придунав'я, тт - тах (М)
№ Об'ект п NHз п N0^ п N0^
1. р. Дунай (м. 1змаТл) 14 0,05 - 0,207 (0,09) 14 0,006 - 0,064 (0,024) 11 2,87 - 14,82 (7,39)
2. р. Дунай (м. Реш) 12 0,05 - 0,306 (0,13) 9 0,004 - 0,104 (0,042) 9 3,76 - 11,64 (5,82)
3 р. Дунай (м. Ктя) 17 0,073 - 2,675 (0,33 14 0,005 - 0,057 (0,021) 14 2,13 - 10,37 (5,36)
3 р. Дунай (м. Вилково) 7 0,058 - 0,860 (0,31) 6 0,007 - 0,027 (0,075) 6 2,36 - 7,10 (4,61)
4 Зрошувальний канал р. Дунай - оз. Сасик 4 0,06 - 0,126 (0,07) 4 0,018 - 0,064 (0,045) 3 3,75 - 10,83 (7,13)
5 оз. Сасик 5 0,084 - 1,153 (0,56) 5 0,007 - 0,06 (0,034) 5 1,46 - 10,37 (4,76)
6 оз. Китай 2 0,095 - 0,406 (0,25) 2 0,003 - 0,027 (0,015) 2 10,09 - 18,52 (14,24)
7 оз. Кагул 2 0,113 - 0,329 (0,22) 2 0,007 - 0,009 (0,008) 2 2,23 - 4,64 (3,43)
8 оз. Катлабух 4 0,107 - 0,144 (0,12) 3 0,008 - 0,013(0,011) 3 1,070 - 1,135 (1,12)
СанГЛН № 4630-88 [22] 2,0 (в) 3,3 (в) 45,0(в)
ДСТУ 4808:2007 [23] <0,13* (2,3) <0,007* (2-4) <0,88* (4)
Прим1тки: * - псля перерахунку ¡з мгЫ/дм3 у мг/дм3; для ДСТУ 4808:2007 вказаний норматив для джерел 1 класу якост1, у дужках клас якост1 даного джерела; в - в1дпов1днють.
Слщ зазначити суттевi розбiжностi нормування вмюту амiаку, штритв та штратв: якщо Сан^Н № 4630-88 [22] таю значення трактував як вщповщнють вимогам, то бтьш жорсткий норматив (ДСТУ 4808:2007) [23] вщносить ц води до 2,3 (амiак), 2-4 (штрити), 4 (штрати) класу якостк
За даними лабораторп Дунайського басейнового управлшня водних ресурсiв (ЛДБУВР), яка здшснюе регулярний монiторинг гiдрохiмiчного стану водних об'ектв УкраТнського Придунав'я, середнш вмiст неорганiчних сполук азоту у водi Дунаю на украТнськiй частит становить 1,55 мг/дм3. Якщо ж порiвняти Тх з вищенаведеними результатами, з'ясуеться наступне: у м. 1змаТл коливання становили (мг/дм3) вщ 6,346 до 15,011, у м. Рен - 4,14 - 11,747, у м. К^я - 2,348 - 10,626, м. Вилкове - 2,488 - 7,346. Тобто, ц цифри перевищують першi у 4,1 - 9,7; 2,7 - 7,6; 1,5 - 6,8; 1,6 -5,0 разiв.
Враховуючи, що надмiрна евтрофка^я водойм починаеться при вмют в водi азоту в концентрацп 0,2-0,3 мг/дм3, таю рiвнi забруднення сполуками азоту слщ розглядати як загрозливi для р. Дунай у визначених точках вщбору за перюд спостережень.
Як видно iз табл., у зрошувальному каналi та оз. Сасик спостер^аеться тенден^я збереження пщвищеного вмiсту неорганiчних сполук азоту у водi Дунаю (2,63 - 10,63 мг/дм ), як перевищують середньо-статистичний рiвень у 1,7 - 6,9 разiв. Серед озер високими цифрами (18,52 та 10,10) сумарного неоргашчного азоту, як перевищують середньо-статистичний рiвень у 11,9 - 6,8 разiв, вирiзняеться оз. Китай. Це пщтверджуе данi ЛБУВР, якi свiдчать про те, що цей об'ект у 2012 р. знаходився у найпршому стаы, у порiвняннi iз останшми, i вiдносився до категорiТ «брудних».
Висновки
1. Глобальнiсть проблеми евтрофкацп поверхневих водойм свiдчить про необхщнють ТТ ретельного дослiдження в УкраТ'ш, у тому числi, у гтешчному аспектi.
2. Евтрофiкацiя водних об'ектв УкраТнського Придунав'я (р. Дунай, придунайських озер-водосховищ Кагул, Ялпуг-Кугурлуй, Китай, Катлабух та оз. Сасик, яке зрошувальним каналом сполучаеться iз р. Дунай) обумовлена високим вмютом неоргашчних сполук азоту у водк
3. Евтрофка^я поверхневих водойм супроводжуеться розмноженням ^анобактерш -продуцентiв цiатоксинiв, яю можуть викликати суттевi розлади стану здоров'я теплокровних та людини.
4. Актуальнють проблеми ^анобактерш свiдчить про необхщнють дослiджень 'х вмiсту у водi водних об'ектiв Укра'нського Придунав'я.
Лтература
1. Kkein G. Eutrophication and health / Kkein G., Perera P. - WHO. - 2002. - 29 р.
2. ГОСТ 4192-82 Вода питьевая. Методы определения минеральных азотсодержащих веществ. - Чинний в Укра'ш. - 8 с.
3. ГОСТ 18826-73 Вода питьевая. Методы определения содержания нитратов. - Чинний в Укра'ш. - 8 с.
4. Ferreira J. G. Selection of criteria and indicators for eutrophication assessment by the MSFD / J.G. Ferreira, J.H. Andersen, A. Borja [et al.] // Estuarine, Coastal and Shelf Science June. - 2011. - V. 93, N 2. - P. 117-131.
5. Yang X. Mechanisms and assessment of water eutrophication / X. Yang, X. Wu, H.-l. Hao [et al.] // J. Zhejiang Univ. Sci B. - 2008. - V. 9, N 3. - 197-209.
6. Cloern J.E. Our evolving conceptual model of the coastal eutrophication problem / J.E. Cloern // Mar. Ecol. Prog. Ser. - 2001. - V. 210. - P. 223-253.
7. Smith V.H. Eutrophication of freshwater and marine ecosystems / V.H. Smith, S.B. Joye, R.W. Howarth // Limnol. Oceanogr. - 2006. - V. 51, N 1, part 2. - P. 351-355.
8. Guidelines for drinking water quality. - The 4nd ed. Recommendations. - World Health Organisation. - Geneva. - 2011. - V. 1. - 501 p.
9. Backer L.C. Cyanobacterial harmful algal blooms (CyanoHABs): Developing a public health response / L.C. Backer // Lake and Reservoir Management. -2002. -V. 18. - P. 20-31.
10. Chorus I. Toxic cyanobacteria in water: A guide to their public health consequences, monitoring and management : Published by E & FN Spon, London, on behalf of the World Health Organization / I. Chorus, J. Bartram // Geneva. - 1999. - 354 p.
11. Lahti K. Occurrence of microcystins in raw water sources and treated drinking water of Finnish waterworks / K. Lahti // Water Science and Technology. -2001. -V. 43. - P. 225-228.
12. Skulberg O.M. Cyanobacteria/cyanotoxin research - Looking back for the future: The opening lecture of the 6th ICTC, Bergen, Norway / O.M. Skulberg // Environmental Toxicology. - 2005. - V. 20, N 3. - P. 220-228.
13. Puschner B. Cyanobacterial proliferations in freshwater ecosystems / B. Puschner, J.-F. Humbert // Veterinary Toxicology. - 2007. - P. 714724.
14. Mur L.R. Some aspects of the ecophysiology of cyanobacteria / L.R. Mur // Annales de l'Institut Pasteur Microbiologie. - 1983. - V. 134, N 1, Suppl. 2. - P. 61-72.
15. Codd G.A. Cyanobacterial toxins: risk management for health protection / G.A. Codd, L.F. Morrison, J.S. Metcalf // Toxicology and Applied Pharmacology. - 2005. -V. 203, N 3. - P. 264-272.
16. Codd G.A. Cyanobacterial toxins, the perception of water quality, and the prioritisation of eutrophication control / G.A. Codd // Ecological Engineering. - 2000. - V. 16, N 1. - P. 51-60.
17. Codd G.A. Cyanobacterial toxins: Occurrence, properties and biological significance / G.A. Codd // Water Science and Technology. - 1995. -V. 32, N 4. - P. 149-156.
18. Русев И.Т. Сине-зеленые водоросли озера Сасык - угроза экосистеме / И.Т. Русев // Еколопчш проблеми Чорного моря : зб. матерiалiв Мiжнар. наук.-практ. конф., 30-31 жовт. - 2008. - Одеса, 2008. - С. 335-361.
19. Русев И. Прорыв Сасыкской блокады: тернистый путь возрождения жемчужины причерноморья / Русев И. - Одесса, Астропринт, 2001. - 464 с.
20. Мокиенко А.В. Питьевая вода и водно-обусловленные инфекции (сообщение седьмое). Цианобактерии и цианотоксины / А.В. Мокиенко, Н.Ф. Петренко // Вода i водоочисш технологи. - 2008. - № 3 (27). - С. 22-31.
21. Вода и водно-обусловленные инфекции / [А.В. Мокиенко, А.И. Гоженко, Н.Ф. Петренко и др.]. - Одесса : «Лерадрук», 2008. - Т. 1. -412 с.
22. Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения. СанПиН № 4630 - 88. - М. : МЗ СССР, 1988. - 69 с.
23. Джерела централiзованого питного водопостачання. Ппешчш та еколопчш вимоги щодо якост води i правила вибирання : ДСТУ 48082007 : К. : Держспоживстандарт Укра'ни, 2007. - [Чинний вщ 01.01.2009]. - 36 с.
Реферат
ГИГИЕНИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ЭВТРОФИКАЦИИ ПОВЕРХНОСТНЫХ ВОДОЕМОВ УКРАИНСКОГО ПРИДУНАВЬЯ Ковальчук Л.И., Мокиенко А.В.
Ключевые слова: водные объекты, эвтрофикация, цианобактерии, неорганический азот, Украинское Придунавье, гигиеническая оценка.
В работе проведен анализ проблемы эвтрофикации поверхностных водоемов на глобальном уровне. Представлена краткая характеристика цианобактерий (продуцентов циатоксинов), которые могут вызывать существенные расстройства состояния здоровья животных и человека. Установлена взаимосвязь эвтрофикации водных объектов Украинского Придунавья (р. Дунай, озер Кагул, Ялпуг-Кугурлуй, Китай, Катлабух, Сасык) с высоким содержанием неорганических соединений азота в воде. Обоснована необходимость исследования содержания цианобактерий в воде водных объектов Украинского Придунавья.
Summary
HYGIENIC ASSESSMENT OF EUTROPHICATION OF SURFACE WATER BASINS OF UKRAINIAN DANUBE REGION. Kovalchuk LI., Mokienko A.V.
Keywords: water bodies, eutrophication, cyanobacteria, inorganic nitrogen, Ukrainian Danube region, hygienic evaluation.
This paper presents the analysis of eutrophication of surface water bodies at the global level as well as the brief characteristics of cyanobacteria (cyano toxins producers), which can produce significant harmful impacts on overall health status of animals and humans. The interrelation of the eutrophication of water bodies of Ukrainian Danube region (the Danube river, lakes Cahul, Ialpug-Kugurluy, Kytai, Katlabuh, Sasyk) with a high content of inorganic nitrogen in the water has been detected. The necessity of the research content of cyanobacteria in water bodies Ukrainian Danube has been proven.
