CC BY
16
Ктшчна пед1атр1я
УДК 616.981.48:616.633ю284-053.2 ЛЕНЬГА В.Р.
В/нницький нацюнальний медичний ун/верситет ím. M.I. Пирогова
генетичн предиктори розвитку нед1абетичних кет0ацид031в у д|тей на taí ¡нфекщйних д|арей
Резюме. Автор cmammi показуе особлuвостiрозподшу антигетв Kpoei системи АВО, MN, P i гаптогло-бту серед dimeü з шфекцшними diapenMU тарозвитком на ix тлi Hedia6emu4HUx кетоацидозiв. Вiрогiдно частше у дтей 3 розвитком недiабеmичниx кеmоацидозiв зусmрiчались носи антигену Мсистеми MN та асощащя антигетв B(III)P(+)N.
Ключовi слова: дти, недiабеmичний кетоацидоз, генетичш маркери кровi, антигени системи АВО, MN, P, сироваmковi антигени системи гаптоглобту.
Вступ
Кшшчна iмуногенетика придшяе велику увагу ви-вченню розподшу генетично детермшованих антигешв при соматичних та шфекцшних захворюваннях у дггей. Даш типування дозволяють використовувати 1х як маркери ризику виникнення патологiчних станiв та осо-бливостей к клiнiчного перебiгу [1, 2, 5, 6]. Вщомо, що iмунна вiдповiдь, 11 сила, специфiчнiсть, динамка генетично детермiнованi, тому актуальним е пошук генетич-них фактс^в, асоцiйованих iз певними захворюваннями. Такими факторами в першу чергу е антигени iмунноl системи — це антигени еритроцилв i лейкоцитiв. Вщомо понад 20 систем еритроцитарних антигешв, зв'язок яких iз захворюваннями вивчаеться й дош [8, 10].
Еритроцитарш антигени — фактори найбшьшого пристосування органiзму до виживання в зовшшньому середовищi. Усп1хи сучасно'1 генетики дозволили висуну-ти гiпотезу, що стосуеться зв'язку антигенiв кровi та хвороб людини [9]. Рядом робгт вiтчизняних авторiв доведений взаемозв'язок детермшант груп кровi системи АВО з коагуляцшною активнiстю фактора VIII при хворобi Вшлебранда [1], розвитком очно'1 форми токсоплазмозу [5], хрончним гепатитом С [2, 7].
В останне десятирiччя зросла проблема недаабетич-них кетоацидозiв (НДК) у педiатрil як одного з ушвер-сальних метаболiчних розладiв, що спостерiгаеться при широкому кол патологiчних станiв у дней [4]. Тому пошук генетично детермшованих антигешв схильност до розвитку НДК у дiтей на тл соматично'1 та шфекцшно'1 патологи е актуальним.
Матер\али \ методи
Для визначення можливостей використання ери-троцитарних антигенiв як маркерiв ризику виникнення
недiабетичних кетоацидозiв у дней на raí iнфекцiйних дiарей виконувався порiвняльний аналiз !х розподшу серед хворих дiтей Í3 наявшстю НДК (n = 72) та у дггей Í3 iнфекцiйними дiареями без НДК (n = 52). Серед них еритроцитарш антигени кровi системи АВО i Rh-фактора дослщжувались у 72 дiтей з НДК, антигени системи Р i MN — у 49 дней, сироватковГ антигени системи гапто-глобшу (Hp) — у 61 дитини. У подальшому проводився аналiз розподшу як окремо взятих антигешв, так i !х 2-, 3-, 4- i 5-компонентних асощативних систем.
Еритроцитарш антигени кровi системи АВО та Rh ви-значались реакцieю аглютинацй з моноклональними ан-титшами. Антигени системи MN i P за допомогою реакцй аглютинацй з типоспецифiчними сироватками анти-M, анти-N, анти-P, сироватковГ антигени системи гаптоглобь ну методом електрофорезу в крохмально-агаровому гелi [5].
Для з'ясування загально! тенденцГ! в розподш анти-генiв кровi у дггей iз НДК на тш iнфекцiйниx диарей по-рiвняно з дгтьми, у яких хвороба перебрала без розвитку НДК, використали метод B. Wolf, вираховуючи при цьому показник вщносного ризику RR. МГру зв'язку м1ж частотою розподшу антигешв у груш хворих дней Гз НДК i в груш дггей без НДК та И вщносну значущють оцшюва-ли за допомогою критерш Шрсона х2 [3].
Результата досл1дження та IX обговорення
У табл. 1 продемонстровано розподгл еритроцитарних антигешв кровГ системи АВО i Rh-фактора серед хворих дггей Гз НДК на тш шфекцшних дарей та у дггей без НДК.
Даш табл. 1 свщчать, що серед дггей Гз НДК частше зустрГчались нош антигешв A(II) (RR = 1,60), AB(IV) (RR = 4,03) системи АВО, а також антигену Rh(-) системи Rh-фактора (RR = 2,12). Однак вказаш особливос-
Клтт'чна педтатр!я -
tí розподлу цих антигешв е статистично невiрогiдними (p > 0,05). Разом Í3 тим спостерГгаеться статистично ва-гома закономiрнiсть (p < 0,01) зменшення частоти носив антигену 0(I) (RR = 0,33), що може використовуватись як маркер стану вщносно! резистентностi у виникненш НДК у дiтей на тл iнфекцiйних диарей.
У табл. 2 продемонстровано розподт антигенiв систе-ми MN серед 49 хворих дггей Í3 НДК на raí шфекцшних дiарей та у 52 хворих дггей без НДК. Даш табл. 2 свщчать, що серед дггей Í3 НДК вiрогiдно частше зустрiчались носи антигену M (p < 0,05) 3Í зростанням коефiцiенту узго-дженостi Пiрсона до 5,19, тобто антиген M може бути ви-користаний як маркер ризику виникнення НДК у дггей на raí iнфекцiйних диарей (RR = 2,57).
У табл. 3 показано розподт 2-компонентних асоць ацш антигенiв систем АВО i Rh-фактора у дггей iз НДК та без НДК на raí шфекцшних дгарей. Сумарний рiвень ризику, що маркуеться одразу к^лькома антигенами, е бшьш точним i iнформативним. У зв'язку з цим нами ви-вчено можливi багатокомпонентнi антигеннi асощативш системи названих вище антигенiв.
Даш табл. 3 свщчать, що антиген 0(1) у поеднанш з антигеном Rh(+) бтьш доцiльно використовувати як
- 3(38) • 2012
маркер стану вщносно! резистентностi щодо виникнення НДК у дггей на тл iнфекцiйних диарей у зв'язку з подаль-шим зниженням рГвня коефщенту вщносного ризику до 0,26 (p < 0,01).
Розподт 2-компонентних асощацш антигенiв систем ABO i P серед дггей Гз НДК та без НДК подано в табл. 4.
Отримаш даш свщчать, що частота носшства у дггей Гз НДК асощацп антигешв 0(1)Р(+) зменшуеться до 18,4 % порГвняно з 36,5 % дггей без НДК, тому згадана асощацГя може використовуватись як маркер стану вщносно! ре-зистентност у вщношенш виникнення у дггей Гз НДК на тл шфекцшних ларей з коефщентом вщносного ризику 0,39 (p < 0,05).
Носшство асощацш антигешв AB(IV)P(—) та B(III) Р(—) серед дггей Гз НДК не зустрГчаеться взагалГ, тому даш асощацп можуть вГрогщно (p < 0,05) використовуватись як маркер вщносно! резистентности щодо виникнення у дггей Гз НДК на тл шфекцшних ларей.
М1жлокусну взаемодю антигешв та Ü вплив на сумарний рГвень ризику виникнення хвороби можна спостерь гати на приклад особливостей розподлу 2-компонент-них асощацш антигешв систем ABO i MN серед дггей Гз розвитком та без розвитку НДК, що подаш в табл. 5.
Таблиця 1. Розподл еритроцитарних антиген1в кров1 системи АВО i Rh-фактора серед дтей ¡з НДК
та без НДК на тлi ¡нфекц'1йних д'1арей
Антигени НДК + (Np = 72) НДК - (Nc = 52) X2 P RR
Np Fp Nc Fc
0(1) 14 0,19 22 0,42 7,66 < 0,01 0,33
A(II) 33 0,46 18 0,35 1,57 > 0,05 1,60
B(III) 15 0,21 10 0,19 0,05 > 0,1 1,11
AB(IV) 10 0,14 2 0,04 3,48 > 0,05 4,03
Rh(+) 52 0,72 44 0,85 2,65 > 0,05 0,47
Rh(-) 20 0,28 8 0,15 2,65 > 0,05 2,12
Таблиця 2. Розподл антигенiв системи MN серед дтей ¡з НДК та без НДК на тлi ¡нфек^йних дарей
Антигени НДК + (Np = 49) НДК - (Nc = 52) X2 P RR
Np Fp Nc Fc
M 25 0,51 15 0,29 5,19 < 0,05 2,57
N 3 0,06 8 0,15 3,29 > 0,05 0,36
MN 21 0,43 29 0,56 1,68 > 0,05 0,59
Таблиця 3. Розподл 2-компонентних асощац'й антигенiв систем АВО i Rh-фактора серед дтей
¡з НДК та без НДК
Антигени НДК + (Np = 72) НДК - (Nc = 52) X2 P RR
Np Fp Nc Fc
0(I)Rh(+) 10 0,14 20 0,38 9,94 < 0,01 0,26
A(II)Rh(+) 25 0,35 14 0,27 0,85 > 0,05 1,44
B(III)Rh(+) 8 0,11 8 0,15 0,49 > 0,05 0,69
AB(IV) Rh(+) 9 0,13 2 0,04 2,80 > 0,05 3,57
0(I)Rh(-) 4 0,06 2 0,04 0,00 > 0,1 1,47
A(II)Rh(-) 8 0,11 4 0,08 0,40 > 0,1 1,50
B(III)Rh(-) 7 0,1 2 0,04 1,55 > 0,05 2,69
AB(IV) Rh(-) 1 0,01 0 0 0,03 > 0,1 1,1*
Примтка для табл. 3, 4, 6: * — критерiй RR прораховувався вiддзеркаленням частот поширення серед обох груп у зв'язку з математичною некоректнстю прямоí операцп (длення на «0»).
3(38) • 2012
Клтт'чна пед!атр!я
Отримаш данi свщчать, що асоцiацiя антигешв (0(1) MN) у дТтей без НДК зустрТчаеться значно частiше (p < 0,05), н1ж серед дТтей Í3 НДК (21,2 i 8,2 % вщповщно), тому дана асощацТя може використовуватись як маркер стану вщносно! резистентностi щодо виникнення у дтгей Í3 НДК на тл шфекцшних дТарей Í3 рТвнем коефщенту вщносного ризику Вульфа (RR = 0,33; p < 0,05).
РозподТл 2-компонентних асощацш антигешв систем ABO i гаптоглобшу подано у табл. 6.
РТвномТрний розподш ус1х трьох клашв гаптоглобь шв — Hp1-1, Hp2-1 i Hp2-2 при асощацй з антигеном стану вщносно! резистентност 0(1) серед дТтей Тз НДК i без НДК на тл шфекцшних дiарей вТрогТдно змiнюеться (p < 0,01) лише в одному випадку з трьох — для гаптоглобшу Hp2-2 (RR = 0,11; p < 0,01). Коефщент вщносного ризику Вульфа зменшився в 3 рази. Отже, асоцiацiя антигешв 0(I)Hp2-2 може бути також маркером стану вщносно! резистентност щодо розвитку у дТтей Тз НДК.
СлТд вiдзначити, що рiвень коефiцiенту вщносного ризику Вульфа для дТтей Тз НДК на тл iнфекцiйних дТа-рей, якТ е носТями антигену 0(1), моделюеться носшством антигешв Hp2-2, Rh(+), MN, P(+), що продемонстрова-но на рис. 1. Виявлеш асощацй антигешв — 0(I)Hp2-2, 0(I)Rh(+), 0(I)MN, 0(I)P(+) можна статистично вТрогТд-но (p < 0,05) використовувати як маркери стану вщносно! резистентностТ щодо розвитку НДК у дТтей на тлТ шфекцшних дТарей Тз рТзними рТвнями коефТцТенту вТдносного ризику (RR = 0,11, 0,26, 0,33 i 0,39 вщповщно).
Наявшсть в1рогщно! вiдмiнностi у розподш окремих еритроцитарних i сироваткових антиген1в у хворих д1тей iз НДК спонукало нас до аналiзу багатокомпонентних асо-цiацiй антиген1в кров1, або гаплотипiв. Проведення такого дослщження дае можливiсть видщити з уах комб1нац1й ряд маркерiв, що машфестують схильнiсть або резистентнiсть до виникнення НДК. Уш асощацй були розподшеш на 4 групи, що вщр1знялись м1ж собою наявнiстю в якосп про-вщного антигену 0(1), А(П), В(Ш), АВ(1У) системи АВ0.
Найбтьш високий критерiй вщносного ризику виникнення у дней 1з НДК на тл iнфекцiйних дiарей вста-новлено при розгляд1 трикомпонентно! асощацй, до яко! вщноситься асощац1я антигешв В(Ш)Р(+^ 1з р1внем ко-ефщенту вщносного ризику Вульфа КЯ = 7,12 (р < 0,01).
Вивчення 4- та 5-компонентних асощативних систем не виявило маркер1в стану вщносного ризику щодо ви-никнення НДК.
Отже, отримаш даш безумовно свщчать про наявшсть спадкових передумов щодо виникнення НДК на тл ш-фекцшних даарей.
Висновки
1. У носйв антигену М системи MN та асощацй антигешв В(Ш)Р(+^ е достов1рний ризик розвитку НДК на тл 1нфекц1йних д1арей.
2. При вс1х антигенних асоц1ац1ях, що мали м1сце у д1-тей 1з НДК на тл 1нфекц1йних д1арей, показник вщносного ризику Вульфа був найбтьшим при трикомпонент-
Таблиця 4. Розподл 2-компонентних асоцацй антиген1в систем ABO i P серед дтей ¡з НДК та без НДК
Антигени НДК + (Np = 49) НДК - (Nc = 52) X2 P RR
Np Fp Nc Fc
0(I)P(+) 9 0,18 19 0,37 4,16 < 0,05 0,39
A(II)P(+) 19 0,39 15 0,29 1,11 > 0,05 1,56
B(III)P(+) 10 0,2 7 0,13 0,87 > 0,05 1,65
AB(IV)P(+) 5 0,1 0 0 3,62 > 0,05 1,1*
0(I)P(-) 2 0,04 3 0,06 0,72 > 0,05 0,70
A(II)P(-) 4 0,08 3 0,06 0,01 > 0,1 1,45
B(III)P(—) 0 0 3 0,06 5,26 < 0,05 0,00
AB(IV)P(-) 0 0 1 0,02 3,92 < 0,05 0,00
Таблиця 5. Розподл 2-компонентних асо^а^й антигешв систем ABO i MN серед дтей ¡з НДК та без НДК
Антигени НДК + (Np = 49) НДК - (Nc = 52) X2 P RR
Np Fp Nc Fc
0(I)M 6 0,12 7 0,135 0,03 > 0,1 0,90
A(II)M 12 0,24 6 0,115 2,89 > 0,05 2,49
B(III)M 3 0,06 1 0,019 0,33 > 0,1 3,33
AB(IV)M 4 0,08 1 0,019 0,97 > 0,05 4,53
0(I)N 1 0,02 4 0,077 3,12 > 0,05 0,25
A(II)N 1 0,02 3 0,058 2,16 > 0,05 0,34
B(III)N 1 0,02 1 0,019 0,45 > 0,1 1,06
AB(IV)N 0 0 0 0 0 0 0
0(I)MN 4 0,08 11 0,212 4,47 < 0,05 0,33
A(II)MN 10 0,2 9 0,173 0,16 > 0,1 1,23
B(III)MN 6 0,12 8 0,154 0,21 > 0,1 0,77
AB(IV)MN 1 0,02 1 0,019 0,45 > 0,1 1,06
Кл1тчна пед атрiя - 3(38) • 2012
Таблиця 6. Розподл 2-компонентних асоц1ац1й антиген1в систем ABO i Hp серед дтей ¡з НДК та без НДК
Антигени НДК + (Np = 61) НДК - (Nc = 52) X2 P RR
Np Fp Nc Fc
0(I)Hp1-1 3 0,05 7 0,135 3,71 > 0,05 0,33
A(II)Hp1-1 5 0,08 2 0,038 0,32 > 0,1 2,23
B(III)Hp1-1 2 0,03 2 0,038 0,45 > 0,1 0,85
AB(IV)Hp1-1 5 0,08 0 0 2,73 > 0,05 1,2*
0(I)Hp1-2 9 0,15 8 0,154 0,01 > 0,1 0,95
A(II)Hp1-2 14 0,23 10 0,192 0,23 > 0,1 1,25
B(III)Hp1-2 8 0,13 4 0,077 0,87 > 0,05 1,81
AB(IV)Hp1-2 1 0,02 2 0,038 1,73 > 0,05 0,42
0(I)Hp2-2 1 0,02 7 0,135 7,90 < 0,01 0,11
A(II)Hp2-2 9 0,15 6 0,115 0,25 > 0,1 1,33
B(III)Hp2-2 2 0,03 4 0,077 2,14 > 0,05 0,41
AB(IV)Hp2-2 2 0,03 0 0 0,36 > 0,1 1,1*
RR 0,5
0
0,33
I
0,26
0,33
0,39
0,11 ■
1
4
5
Рисунок 1. Вплив м1жлокусно/ взаемодн антиген1в на р1вень коеф1ц1енту вщносного ризику розвитку НДК у дтей на тлi iнфекцiйних дарей: 1 — 0(1);
2 — асоцаця антигешв 0(l)Hp2-2; 3 — 0(I)Rh(+); 4 — 0(I)MN; 5 — 0(I)P(+)
нй асощацй B(III)P(+)N, сягаючи RR = 7,12 (р < 0,01). У носив дано! асощаци е висока Biporinpidb розвитку аце-TOHeMi4Hora синдрому.
2. Асощащ! антигешв 0(I)Hp2-2, 0(I)Rh(+), 0(I)MN, 0(I) P(+), B(III)P(—), AB(IV)P(—) можна вiрогiдно використо-вувати як маркери стану вщносно! резистентностi щодо розвитку у дтей i3 НДК на xni шфекцшних дарей (p < 0,05).
Список лператури
1. Активность фактора VIIIу здоровых лиц в зависимости от групповой принадлежности крови по системе АВО / Ю.В. Загаш-вили, О.Э. Залепухина, Л.П. Папаян [и др.]//Клиническая лабораторная диагностика. — 2004. — № 3. — С. 46-47.
2. МорозЛ.В. Генетичт маркери кровiу хворих на ХГС/Л.В. Мороз, О.О. Попович//Сучаст шфекци. — 2006. — № 3—4. — С. 21-28.
3. Наследов А.Д. Математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация даных.. Учебное пособие. — СПб.: Речь, 2004. — 392с.
4. Недiабетичнi кетоацидози у дитячому вщ: клжка, дiагностика та шфузшна терапы: метод. рекоменд. / М.А. Георгынц, В.А. Корсунов, 6.В. Шилова. — К., 2006. — 22 с.
5. Пипа Л.В. Токсоплазмозна шфекцы у дтей: особливот перебщ>, дiагностики, л^вання: Автореферат дис... д-ра мед. наук: спец. 14.01.13«1нфекцШтхвороби»/Л.В. Пипа. — К., 2006. — 39с.
6. Полиморфизм в генах человека, ассоциирующий с биотрансформацией ксенобиотиков / В.А. Спицин, С.В. Макаров, Г.В. Пай [и др.]//Вестник ВОГиС. — 2006. — Т. 10, № 1. — С. 97-105.
7. Попович О.О. Еритроцитарт антигени i гаптоглобши кровiу хворих на хротчний гепатит С/ О.О. Попович// Сучаст нфекци. — 2003. — № 4. — С. 15-20.
8. Daniels G. Blood Group Genetics/ G. Daniels//Encyclopedia of Life Sciences. — 2001;/www. els. net.
9. Frodsham A.J. Genetics of infectious diseases / A.J. Frodsham, A.V.S. Hill // Human Molecular Genetics. — 2004. — Vol. 13, № 2. — P. 187-194.
10. Hosoi E. Biological and clinical aspects of ABO blood group system / E. Hosoi // The Journal of Medical Investigation. — 2008. — Vol. 55. — P. 174-182.
Отримано 18.04.12 □
Аеныа В.Р.
Винницкий национальный медицинский университет им. Н.И. Пирогова
ГЕНЕТИЧЕСКИЕ ПРЕДИКТОРЫ РАЗВИТИЯ НЕДИАБЕТИЧЕСКИХ КЕТОАЦИДОЗОВ У ДЕТЕЙ НА ФОНЕ ИНФЕКЦИОННЫХ ДИАРЕЙ
Резюме. Автор статьи показывает особенности распределения антигенов крови системы АВО, МЫ, Р и гапто-глобина среди детей с инфекционными диареями и развитием на их фоне недиабетических кетоацидозов. Достоверно чаще у детей с развитием недиабетических кетоацидозов встречались носители антигена М системы MN и ассоциация антигенов В(Ш)Р(+)^
Ключевые слова: дети, недиабетический кетоацидоз, генетические маркеры крови, антигены системы АВО, М^ Р, сывороточные антигены системы гаптоглобина.
52
Lenga V.R.
Vinnitsa National Medical University named after M.I. Pyrogov, Ukraine
GENETIC MARKERS FOR DEVELOPMENT OF NON-DIABETIC KETOACIDOSIS ASSOCIATED WITH INFECTIOUS DIARRHEA IN CHILDREN
Summary. The data of distribution of blood antigens of ABO, MN, P systems and haptoglobin in children with non-diabetic ketoacidosis against the acute diarrhea are presented in the article. The carriers of M antigen of MN system and B(III)P(+)N significantly prevail in children with non-diabetic ketoacidosis.
Key words: children, non-diabetic ketoacidosis, genetic blood markers, antigens of ABO, MN and P systems, serum antigens of haptoglobin system.
(^^рвбёши
