CC BY
75
УДК 316.334.3:324
О.Є. Шинкаренко, аспірантка
ГЕНДЕРНЫЕ И ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ ФОРМИРОВАНИЯ
ПОВЕДЕНИЯ ИЗБИРАТЕЛЕЙ В СОЦИОЛОГИЧЕСКОМ ИЗМЕРЕНИИ
Актуальність. Методологічні положення М.Вебера [1] про електоральну поведінку як свідому, суб’єктивно вмотивовану індивідуальну дію виборців, що відображені у псефології (psephology), яка сформувалася на Заході на стику політології, соціології та психології, у вітчизняній науці є предметом пошуку в площині різних наукових дисциплін. На наш погляд, це пов’язано з низкою об’єктивних та суб’єктивних обставин.
По-перше, це перехідний стан пострадянського суспільства, за якого саме політична сфера вбирає в себе суперечності економічної, соціальної та духовної сфер розвитку суспільства і ретранслює ці суперечності у вигляді часто протилежних політичних ідей, концепцій та доктрин, а у підсумку - моделей політичної поведінки та політичної залученості різних верств населення.
По-друге, це соціальна неструктурованість сучасного перехідного суспільства, за умов якої вкрай складно (з позицій однієї науки) знайти та згрупувати раціональні зерна електоральної поведінки переважної маси населення внаслідок потенційної або реальної маргінальності його соціального та економічного статусів.
По-третє, це істотні відмінності в економічних, соціальних, політичних (включаючи геополітичний складник) та ідеологічних стартових умовах держав, утворених на території колишнього СРСР.
По-четверте, можна з упевненістю говорити про наявну невизначеність пріоритетів та міждисциплінарних зв’язків наук, які утворилися «на руїнах» марксистсько-ленінської теорії, передусім історичного матеріалізму та наукового комунізму.
По-п’яте, слід констатувати, що, незважаючи на активні наукові пошуки в аспекті електоральної соціології низки авторитетних вітчизняних (О. Балакірєва, І. Бекешкіна, О. Вишняк, Є. Головаха, В. Полторак, Ю. Сурмін, В. Чигрин, М.
Чурилов та ін.) та зарубіжних науковців, нетотожність умов різних країн не дає змоги сформувати більш-менш універсальну методологію і методику аналізу чинників, що впливають на зміст і характер електоральної поведінки різних груп населення.
Мета статті. У своєму підході ми намагаємося врахувати зазначені обставини, виходячи з того, що електоральна поведінка являє собою найпоширенішу в перехідному суспільстві форму політичної поведінки, залученості пересічного громадянина до політичного життя суспільства, країни.
З огляду на це, спробуємо сформулювати проблему, врахування якої дозволило б доповнити розуміння особливостей електоральної поведінки людей за умов перехідного суспільства.
Виклад основного матеріалу. Як відомо, демократичні вибори є одним з найважливіших показників ставлення населення до політичних інституцій суспільства. Саме виборці повинні зіставити та оцінити програми розв’язання соціально-економічних та політичних, загальнонаціональних та регіональних завдань, визначити учасників виборчих змагань, які претендують на їх розв’язання.
Багатовікова практика виборів показує, що зробити такий вибір пересічній людині досить важко, а тому політики та вчені, які спеціалізуються у цій царині, вивчають різні типи електоральної поведінки, на підставі чого пропонують їхні певні моделі. При цьому можна говорити про те, що на сьогодні кожна з наук, які займаються вивченням політичної, зокрема електоральної, поведінки людей, має «свій набір» теорій електоральної поведінки. Підсумовуючи ці теорії стосовно об’єкта та предмета дослідження, їх можна було б визначити таке.
Під теоріями електоральної поведінки слід розуміти концепції, які пояснюють зміст та характер цілеспрямованих практичних дій людей, які постають у виборчих кампаніях як суб’єкт другого плану, тобто як електорат [2]. Завданням цих теорій є з’ясування питання, чому виборці за певних умов голосують за ті чи інші політичні партії або кандидатів, і, отже, яким чином ця партія (блок) або кандидат може забезпечити собі прихильність, підтримку абсолютної або відносної частини електорату під час виборів.
Найпростішою, але доволі дієвою видається соціально-демографічна модель, яка пояснює електоральну поведінку виборців належністю до певних соціально-демографічних груп, які мають спільні ознаки: статево-вікові, освітні, етнічні, родинні, нерідко також поселенські та регіональні.
Очевидно, що цю модель не можна сприймати як виключно ефективну, оскільки на її ґрунті не завжди вдається вичерпно пояснити відмінності в поведінці тих чи інших груп виборців. Проте стверджувати, що ці ознаки зовсім не впливають на зміст та характер електоральної поведінки людей, було б, на нашу думку, неправомірно.
Так, у дослідженнях, які за участю авторки центр «Соціо» проводив у 20052010 рр. у низці областей України, була виявлена закономірність, відповідно до якої гендерна ознака впливає на такі параметри електоральної поведінки.
По-перше, ухвалення остаточного рішення про вибір тієї чи іншої партії або кандидата з більшою мірою усталеності притаманне чоловікам, ніж жінкам. Будь-які, навіть найнезначніші причини (компромат, думка знайомих та друзів, поява симпатій до іншої політичної сили або кандидата), як правило, підвищують рухливість «жіночої частини» виборців. Наведемо для прикладу матеріал таблиці двовимірних розподілів, отриманих соціологами центру «Соціо» ще під час досліджень на виборах 2006 р. у Запорізькій області ^ = 1200) (табл. 1).
Таблиця 1
Гендерний розподіл виборчих уподобань, %
Виборчі уподобання Чоловіки Жінки
Свого вибору я не зміню 50,8 40,4
Можу змінити свій вибір, якщо з’являться матеріали, які компрометують кандидата 17,5 19,9
Можу змінити свій вибір, якщо взнаю щось нове про кандидатів 9,9 12,1
Можу змінити свій вибір під тиском начальника, керівництва міста 0,5 0,9
Можу змінити свій вибір, якщо порадять друзі, родичі, знайомі 3,4 5,8
Можу змінити свій вибір під впливом агітаторів 1,6 1,1
Важко відповісти
16,3
19,8
Подібну ж тенденцію авторка спостерігала під час досліджень, котрі вона як соціолог цього центру проводила у Черкаській, Волинській, Полтавській, Запорізькій, Дніпропетровській областях та Автономній Республіці Крим.
По-друге, жінки, як правило, більшою мірою, ніж чоловіки, обирають кандидата або партію за гендерною ознакою, тобто, якщо цей кандидат або лідер партії — жінка. Так, у 62% базового електорату Н.Вітренко складали жінки, а на виборах у багатомандатному окрузі (березень 2002 р.) у складі базового електорату «Жінки за майбутнє» вони складали 82,7%. Переважали жінки й у електораті Ю. Тимошенко та І. Богословської [6, с. 58].
Це перший висновок, який ми можемо зробити на підставі матеріалів досліджень.
Формулюючи характер впливу вікової ознаки на електоральну поведінку, ми виходимо з міжгенераційних відмінностей, які істотно впливають на всі головні її параметри - від електоральної активності до визначеності та усталеності вибору.
Дуже часто фахівці, які проводять всеукраїнські опитування громадської думки, вводять до «паспортички» анкет або укрупнені вікові параметри, які дозволяють з дуже приблизною часткою точності фіксувати три параметри -«дотрудовий», «трудовий» та «післятрудовий» вік [9; 10]. При цьому які-небудь зв’язні пояснення таких підходів до формування цього параметра вибірки відсутні.
Натомість для нас має бути зрозумілим, що вікові параметри в електоральних дослідженнях передбачається ув’язувати із електоральною практикою суспільства. І це ув’язування ми реалізовували у таких гіпотезах досліджень, що передували написанню цієї статті.
По-перше, вікова, точніше - генераційна, належність виборців справляє істотний вплив на їхню електоральну активність. Так, генерація 18-30-річних виборців практично не зіткнулася з тотальним голосуванням, прийнятим у СРСР, а спроби застосування адміністративного ресурсу в плані обов’язкової появи на виборчі дільниці на цю генерацію виборців, передусім у великих містах, особливого впливу не справляють. Приблизно так само «активні» й представники генерації, яка здобула свій соціальний статус «наприкінці соціалізму» і погіршила цей статус за десятиріччя транзитивного розвитку суспільства та країни, тобто люди віком від 31 до 40 років. Їх дуже дотепно назвав «загубленою ремарківською генерацією» у своїй дисертаційній роботі С.А.Білоусов, з яким ми спільно, у рамках регіональної програми досліджень центру «Соціо», здійснювали репрезентативні опитування громадської думки у Дніпропетровській та Запорізькій областях [4, с.12].
Наші пізніші дослідження підтвердили зроблені висновки, про що свідчать дані наступної таблиці двовимірних розподілів, побудованої на підставі досліджень, проведених у Черкаській області у 2009 р. (N=3000) (табл. 2) [7, с.40].
Таблиця 2
Проективна електоральна активність за віком опитаних, %
Вікова група Точно буду голосувати Скоріше за все, буду голосувати Ще не вирішив, буду голосувати чи ні Скоріше за все, не буду голосувати Точно не буду голосувати
18-30 років 37,7 33,3 14,7 6,0 8,3
31-40 років 38,6 34,9 13,0 4,3 9,1
41-50 років 39,2 35,7 15,3 3,5 6,3
51-60 років 41,1 32,0 15,0 5,0 7,0
старше 60 років 41,1 34,6 14,0 5,0 5,4
Як з наведених даних, рівень електоральної активності зростає відповідно до генераційної належності, сягаючи свого піку на річний вік 50 і старше.
Таким чином, генераційна належність, пов’язана із соціальним статусом людей, є одним з чинників, що визначають одну із стрижневих проблем їхньої електоральної поведінки - електоральну активність.
По-друге, генераційна належність справляє вплив на мотиваційний складник електоральної поведінки населення, «проникаючи», таким чином, в інші моделі електоральної поведінки - статусну, соціально-психологічну, так звану «мічиганську модель» тощо. Йдеться про те, що різні генерації по-різному реагують на економічні, політичні та ідеологічні процеси, що відбуваються в суспільстві.
Так, є аксіоматичним, що будь-яка електоральна стратегія, нехай то буде стратегія партійна або стратегія окремого кандидата, повинна враховувати типи економічної та соціально-політичної ідентифікації електорату. А ці типи, як показують результати наших досліджень, мають достатньо яскраво виражену генераційну визначеність. Так, якщо генерація виросла, набула статусу, пройшла, нарешті, первинну та вторинну соціалізацію, здобувши стабільні орієнтири за всіма зазначеними параметрами, за часів соціалізму, то й орієнтуватися вона буде, за великим рахунком, на соціалізм, чого не можна сказати про генерацію, яка формується за цими самими параметрами за якісно нових умов.
Проілюструємо цю тезу матеріалом табл. 3 (Дніпропетровська область, лютий 2006 р., N = 1480) [4, с.32].
Таблиця 3
Розподіл відповідей респондентів на запитання «Сьогодні наше майбутнє багато в чому є невизначеним. Які, на Ваш погляд, його варіанти є найбільш ймовірними?», %
Вікова група Соціалізм Капіталізм Суспільство, яке поєднує деякі риси соціалізму і капіталізму Важко відповісти
18 - 30 років 9,3 13,9 30,6 46,3
31 - 40 років 16,7 24,1 29,6 29,6
41 - 50 років 23,3 11,7 34,2 30,8
51 - 60 років 26,0 20,8 34,4 18,8
старше 60 років 34,5 10,1 29,2 26,2
Зрозуміло, що сьогодні ще рано говорити про те, що переміг «капіталізм» або «ринковий соціалізм», але тенденції в оцінюванні шляхів суспільного розвитку, схарактеризовані вище, є досить красномовними.
Те ж саме повною мірою можна віднести й до так само глобальної для пересічного виборця проблеми, як багатство та бідність. Ось як відповідають респонденти того самого дослідження (табл. 4).
Таблиця 4
Розподіл відповідей на запитання «Від яких чинників залежить бідність чи
багатство людей?», %
Вікова група Залежить від самої людини Залежить переважно від зовнішніх обставин Залежить і від людини, і від зовнішніх обставин Важко відповісти
18 - 30 років 19,4 28,7 38,9 13,0
31 - 40 років 18,5 31,5 39,8 10,2
41 - 50 років 15,0 35,0 40,8 9,2
51 - 60 років 15,6 37,5 40,6 6,3
старше 60 років 7,7 34,5 45,8 11,9
З даних, наведених у табл. 4, ми бачимо, що старші генерації, які виросли за принципово інших умов, ніж ті, за яких їм доводиться жити сьогодні, природно, висувають на перший план «чинник зовнішніх обставин», тобто державу, суспільство, натомість перші дві генерації починають розуміти, що тільки особиста ініціатива може стати джерелом добробуту, без будь-яких сподівань на «доброго дядька». Ми бачимо дію генераційного чинника і в партійно-політичній ідентифікації виборців, але тут спрацьовують й регіональні чинники. Причому тіснота генераційних та регіональних чинників від виборів до виборів збільшується. У підсумку в 2010 р. у Волинській області (N=2417) ми одержали картину, відображену у табл. 5 [8, с.22].
Таблиця 5
Розподіл партійно-політичних уподобань виборців Волині, %
Вікова група КПУ Наша Україн а Батьків- щина Партія регіонів Сильна Україна Народна партія Сво- бода Фрон т змін Жодна з них
18-30 3,3 9,8 41,5 16,8 8,0 2,6 3,8 4,2 9,9
31-40 2,9 6,3 39,7 20,8 8,7 2,9 4,5 3,9 9,7
41-50 3,3 11,2 37,4 19,4 9,5 1,1 4,4 2,6 10,6
51-60 4,2 9,7 41,8 20,1 5,0 1,3 4,2 2,3 11,2
> 60 5,4 9,8 41,9 19,0 3,3 1,5 4,0 2,5 12,1
Незважаючи на суттєву відмінність політичних уподобань регіонального характеру, на прикладі КПУ, «Народної партії», «Сильної України» та «Фронту змін» ми наявно бачимо вплив генераційних чинників на електоральні, партійно-політичні преференції виборців.
Отже, другий висновок полягає у тому, що врахування генераційної належності виборців має бути присутнім при використанні будь-якої моделі електоральної поведінки в разі розроблення стратегій кампанії через її дійовість у процесі соідентифікації виборців.
Література
1. Кравченко, А.И. «Социология М.Вебера» / А. И. Кравченко. - М. : Норма, 2002. - 298 с.
2. Вишняк, О.І. Електоральна соціологія: історія, теорія, методи / О. І. Вишняк. - К. : Ін-т соціології НАН України, 2000. - 153 - 211 с.
3. Білоусов, С. А. Об’єктивна основа і суб’єктивні фактори електорального вибору населення в умовах суспільства, що трансформується (на матеріалах Південно-Східного регіону України) : автореф. дис. ... канд. політ. наук / С. А. Білоусов. - К., 2002. - 19 с.
4. Региональные исследования электорального поля Днепропетровской области: научный отчет центра НПИ «Социо», февраль 2006 г. / В. А. Чигрин, Е. Г. Городецкая. -Мелитополь: б.и, 2006. - 42 с.
5. Региональные исследования электорального поля Запорожской области: научный отчет центра НПИ «Социо», февраль 2006 г. / В. А. Чигрин. - Мелитополь: б.и, 2006. - 156 с.
6. Региональные исследования электорального поля Запорожской области: научный отчет центра НПИ «Социо», март 2002 г. / В. А. Чигрин. - Мелитополь: б.и, 2002. - 116 с.
7. Региональные исследования электорального поля Черкасской области научный отчет центра НПИ «Социо», август 2009 г. / В. А. Чигрин. - Мелитополь: б.и, 2009. - 87 с.
8. Регіональне дослідження електорального поля Волинської області науковий звіт центра НПД «Соціо», вересень 2010 р. / В.О. Чигрин. - Мелітополь, б.в, 2010. - 52 с.
9. Украинское общество: от выборов до выборов (социологический мониторинг 1994, 1998, 2002). - К. : Ин-т социологии НАН Украины, 2002. - 104 с.
10. Украинское общество: от выборов до выборов, або параметри, які відповідають показникам, прийнятим в українській статистиці Загальнонаціональні опитування Exit Poll: Парламентські вибори - 1998. Президентські вибори - 1999. Парламентські вибори - 2002. - К: Заповіт, 2002. - 120 с.
GENDER AND AGE-OLD FACTORS OF FORMING OF BEHAVIOR OF ELECTORS ARE IN THE SOCIOLOGICAL MEASURING
Shincarenko E. E.
The article examines the influence of gender and age on such features of electoral behavior, as electoral activity, stability of electoral sympathies, ideological orientation, the overwhelming emotion or rationality explanations. The data of sociological surveys conducted at different times and in different regions of Ukraine.
Keywords: psefolohiya, elections, gender, models of electoral behavior, electoral sociology.
ГЕНДЕРНЫЕ И ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ ФОРМИРОВАНИЯ ПОВЕДЕНИЯ ИЗБИРАТЕЛЕЙ В СОЦИОЛОГИЧЕСКОМ ИЗМЕРЕНИИ
Е. Е. Шинкаренко
Проанализировано влияние гендерных и возрастных факторов на такие особенности электорального поведения, как электоральная активность, устойчивость электоральных симпатий, идеологическая направленность, подавляющая рациональность или эмоциональность мотивов голосования. Приведены данные социологических исследований, проведенных в разные годы и в разных регионах Украины.
Ключевые слова: псефология, выборы, гендер, модели электорального поведения, электоральная социология.
ГЕНДЕРНІ ТА ВІКОВІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ ВИБОРЦІВ У СОЦІОЛОГІЧНОМУ ВИМІРІ
Проаналізовано вплив гендерних та вікових чинників на такі особливості електоральної поведінки, як електоральна активність, усталеність електоральних симпатій, ідеологічна спрямованість, переважна раціональність або емоційність мотивів голосування. Наведено дані соціологічних досліджень, проведених у різні роки й у різних регіонах України.
Ключові слова: псефологія, вибори, гендер, моделі електоральної поведінки, електоральна соціологія.
