CC BY
42ОГЛЯДИ Л1ТЕРАТУРИ
УДК 616.329-002.2-085: 615.2+615.327 DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.2639562
М. В. KaMmiHeHKO1, Н. В. Драгомирецька1, С. Г. Гуща1, I. Б. Заболотна1, Г. I. Кульчицька2
ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНА РЕФЛЮКСНА ХВОРОБА: ПОШИРЕНН1СТЬ, ФАКТОРИ РИЗИКУ, НОВ1 П1ДХОДИ ДО В1ДНОВЛЮВАЛЬНОГО Л1КУВАННЯ
'ДУ «Укр. НД1 медично! реабштацп та курортологи МОЗ Укра1ни», м. Одеса;
2Вiйськово-медичний клшчний Центр Пiвденного perioHy, м. Одеса
Summary. Kalinichenko N. V., Dragomiretska N. V., Gushcha S. G., Zabolotna I. B., Kulchitskaya A. I. GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE: PREVALENCE RATE, RISK FACTORS, NEW APPROACHES TO REMEDIAL TREATMENT. - State institution « Ukrainian Research Institute of Medical Rehabilitation and Resort Therapy of Ministry of Health of Ukraine», Odessa; Military-Medical Clinical Centre of the Southern Region, Odessa; e-mail: [email protected]. In the article presented the numerous data of domestic and foreign scholars on the etiopathogenesis of gastroesophageal reflux disease (GERD) and its course against the background of comorbidities (chronic cholecystitis, chronic pancreatitis, non-alcoholic fatty liver disease) atr summarized. The expediency of the development and application of complex therapy of patients with GERD is justified, taking into account all components of the pathogenesis of this disease and comorbidities. The proposed complex includes: the appointment of a standard drug therapy (drugs of the proton pump inhibitor group), the use of preformed physical factors (magnetic therapy, electrosontherapy and amplipulse therapy), an internal intake of moderately mineralized magnesium sulphate and hydrocarbonate boron waters and peloidotherapy. The treatment complex is aimed at restoring the functional state of the hepatopancreatobiliary system, reducing the manifestations of the disease, which will increase the effectiveness of treatment, improve the quality of life of patients and prevent the development of severe complications of GERD.
Key words: gastroesophageal reflux disease, acid pocket, antisecretory therapy, mineral water, physiotherapeutic therapy.
Резюме. Калиниченко Н. В., Драгомирецкая Н. В., Гуща С. Г., Заболотная И. Б. ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНАЯ РЕФЛЮКСНАЯ БОЛЕЗНЬ: РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ, ФАКТОРЫ РИСКА, НОВЫЕ ПОДХОДЫ ВОССТАНОВИТЕЛЬНОГО ЛЕЧЕНИЯ. В работе обобщены литературные данные по этиопатогенезу гастроэзофагеальной рефлюксной болезни (ГЭРБ) и ее течению на фоне сопутствующей патологии (хронический холецистит, хронический панкреатит, неалкогольная жировая болезнь печени). Обоснована целесообразность разработки и применения комплексной терапии больных ГЭРБ с учетом всех составляющих патогенеза этого заболевания и сопутствующей патологии. Предложенный комплекс включает: назначение стандартной медикаментозной терапии (препараты группы ингибиторов протонной помпы), применение преформированных физических факторов (магнитотерапия, електросонтерапия и амплипульстерапия), внутренний прием среднеминерализованных сульфатно -гидрокарбонатных магниевых и гидрокарбонатных натриевых борных вод и пелоидотерапию. Комплекс лечения направлен на восстановление функционального состояния органов гепатопанкреатобилиарной системы, уменьшение проявлений болезни, чтог будет способствовать повышению эффективности лечения, улучшению качества жизни пациентов и предупреждению развития тяжелых осложнений ГЭРБ.
© Калиниченко Н. В., Драгомирецкая Н. В., Гуща С. Г., Заболотная И. Б.
Ключевые слова: гастроезофагеальная рефлюксная болезнь, кислотный карман, антисекреторная терапия, минеральная вода, физиотерапевтическая терапия.
Реферат. Калшченко М. В., Драгомирецька Н. В., Гуща С. Г., Заболотна I. Б., Кульчицька Г. I. ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНА РЕФЛЮКСНА ХВОРОБА: ПОШИРЕНШСТЪ, ФАКТОРИ РИЗИКУ, НОВ1 ЩДХОДИ ДО В1ДНОВЛЮВАЛЬНОГО Л1КУВАННЯ. В робот узагальнено лiтературнi данi щодо етiопатогенезу гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) та ïï перебiгу на фош супутньо1 патологiï (хронiчний холецистит, хрошчний панкреатит, неалкогольна жирова хвороба печшки). Обгрунтована доцiльнiсть розробки та застосування комплексноï терапiï хворих на ГЕРХ з урахуванням усiх складових патогенезу цього захворювання та супутньо1' патологи. Запропонований комплекс включае: призначення стандартно1' медикаментозно1 терапiï (препарати групи iнгiбiторiв ротонно1' помпи), застосування преформованих природних фiзичних чинник1в (магнiто-, електросон-, амплипульс-терашя), внутрiшнiй прийом середньомiнералiзованих сульфатно -пдрокарбонатних магнiевих i пдрокарбонатних натрiевих борних вод та пелоïдотерапiю. Комплекс л^вання спрямовано на вiдновлювання функцiонального стану оргашв гепатопанкреатобiлiарноï системи, зменшення проявiв хвороби, що буде сприяти тдвищенню ефективностi лiкування, покращенню якостi життя пацiентiв та попередженню розвитку тяжких ускладнень ГЕРХ.
Ключовi слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, патогенез, диспеп^, кислотний карман, антисекреторна терапiя, мiнеральна вода,
Проблема питання. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) на согодняшнш день е одшею з найб№ш частих патологш в структурi кислотозалежних захворювань. Захворюваншсть на ГЕРХ у свiтi е доволi високою i становить 5 на 1 тис. оаб на рш [1, 2]. У США та кранах Свропи це захворювання дiагностують в межах вiд 10 % до 40 % дорослого населення, причому тенденцiя до зростання постiйно збiльшуеться [2]. На сьогодшшнш день iснуе безлiч визначень ГЕРХ, проте загальну суть 1'х визначено ще в рекомендащях Монреальського консенсусу в 2006 рощ, де ГЕРХ визначено як стан, який розвиваеться, коли рефлюкс вмiсту шлунку викликае «тривожш» симптоми i/або ускладнення [3, 4, 5]. Видшяють двi основш форми ГЕРХ: неерозивна рефлюксна хвороба (НЕРХ) i ерозивний езофапт.
До езофагальних проявiв ввдносяться: симптоматичнi (класичний рефлюксний синдром, синдром болю в груднш клiтцi, пов'язаний з рефлюксом) i синдроми, що вказують на ушкодження стравоходу (рефлюкс-езофагiт, рефлюкснi стриктури, стравохвд Барретта, аденокарцинома стравоходу). Позастравохщш прояви включають в собi синдроми з доведеним етюлопчним зв'язком iз рефлюксом: синдром кашлю, ларингiт, астма, дентальш ерозiï, а також синдроми, що мають ймовiрну асоцiацiю: фаринпт, синусит, рецидивуюче запалення середнього вуха [6, 7].
Печiя вважаеться одним з найб№ш характерних симптомiв цього захворювання. У механiзмi ïï розвитку лежить патологiчний гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР), що представляе собою високу частоту i/або тривал1сть епiзодiв закидання кислого вмюту шлунку у стравох1д. Цьому сприяе порушення функцiï нижнього стравохвдного сфiнктеру (НСС), обумовлене, перш за все, первинним зниженням тиску в НСС, а також килами стравохвдного отвору дiафрагми (КСОД), що веде до збшьшення числа епiзодiв розслаблень НСС iз повною або частковою його деструктурiзацiею. Розвиток КСОД порушуе функцiонування антирефлюксного механiзму. Частота виявлення КСОД в популяцiï коливаеться ввд 3 % до 33 %, а у лигах людей досягае 50 %. В цшому, зниження тонусу НСС i збiльшення випадшв недостатньоï' затворюючоï' функцiï' НСС виявляються у 80 % хворих на ГЕРХ. Але мехашзми 1х виникнення в патогенезi ГЕРХ вивчено недостатньо [8].
Виникненню ГЕРХ сприяють рiзнi фактори, що призводять до тдвищення внутрiшньочеревного i внутрiшньошлункового тиску. Доведено, що тяжшсть запального процесу в слизовiй оболонцi стравоходу у хворих з ерозивною формою ГЕРХ корелюе з маркерами ожиршня, як вюцерального, так i абдомiнального [9, 10]. Серед шших факторiв ризику розвитку ГЕРХ юнуе достатнiй перелш л1карських препаратiв, здатних провокувати i посилювати ГЕР: спазмолiтики, p-адреноблокатори, седативш i снодiйнi (особливо
препарати групи бензодiазепiнiв), нiтрати, теофiлiни, антагошсти кальцш та нестероïднi протизапальнi препарати [11, 12, 13].
Одним з механiзмiв виникнення постпрандiальних рефлюксiв i печiï е порушення моторно1 функци шлунка, внаслiдок чого формуеться шар («озерце») кислоти безпосередньо бiля карди — «кислотна кишеня». Пiсля ïm буфернi властивостi ïжi повиннi знижувати кислотнiсть шлункового вмiсту. Парадокс полягае в тому, що верхня частина х1мусу в областi дна шлунка мае значення рН ввд 1,6 од. рН до 1,7 од. рН, тобто, ввдповвдае високш кислотносп, а вмiст шлунка в дистальнш частинi мае рН > 4,4 од. рН, що сввдчить про меншу кислотнiсть хiмусу [5]. Постпрандiальна «кислотна кишеня» може зберiгатися впродовж 2 годин пiсля прийому ïra, що е резервуаром для кислотного ГЕР, як у здорових людей, так i у хворих на ГЕРХ [5]. Однак, у хворих на ГЕРХ «кислотна кишеня» збшьшена в розмiрах i може розташовуватися над дiафрагмою, внасл1док КСОД, що сприяе збiльшенню вираженостi рефлюксу [5].
Зниження резистентностi слизово1 оболонки стравоходу пов'язано з реакцiями окиснювального стресу в дистальному вiддiлi стравоходу, з пвдвищенням iнактивацiï оксиду азоту i зниженням його цитопротективно1' дiï на слизову оболонку стравоходу, що сприяе пригшченню протизапальних цитокiнiв, посиленню процеав апоптозу, i в концевому тдсумку призводить до розвитку запалення в його слизовш оболонцi [14, 15]. Доведено зв'язок у порушенш метаболiзму оксиду азоту iз формуванням гастроезофагеального рефлюксу у пацiентiв на ГЕРХ iз супутньою гiпертонiчною хворобою [16].
У хворих на ГЕРХ, яким б№ш нiж 60 рок1в, в структурi супутньо1' патологiï переважае артерiальна гiпертензiя (60 %) та iшемiчна хвороба серця (42 %), що вимагае постшного прийому вiдповiдних препарапв, якi викликають, у свою чергу, порушення функцiï нижнього стравох1дного сфшктеру (НСС) [11].
Пвдвищена кислотнiсть шлункового вмюту i довгостроково iснуюча «кислотна кишеня» можуть призвести не тшьки до розвитку печiï, але i до появи симптомiв диспепсiï, таких як тяжюсть i бiль в ешгастрастральнш областi пiсля 1'ж1, ввдрижка i здуття живота [3, 9]. Причому, характерна для функцюнально1 диспепсiï скарга на тяжк1сть в ешгастри пiсля ïжi зустрiчаеться у хворих на ГЕРХ навиъ часпше, н1ж ïï класичний симптом — печiя. Для багатьох пацiентiв диспепая i ГЕР взaемопов'язaнi [17, 18, 20]. В рамках багатоцентрового дослвдження МЕГРЕ [21, 22] встановлена б№ш висока частота, нiж припускали рашше, супутнiх симптомiв функцiонaлъноï диспепсiï (ФД), обумовлених порушенням к1нетичних властивостей верхшх вiддiлiв шлунково-кишкового тракту в груш пащенпв з ГЕРХ у порiвняннi з пaцiентaми, як1 не ввдповшали критерiям ГЕРХ. Такий синдром «перехрестя» обумовлений спiлънiстю патогенетичних мехaнiзмiв: наявнютю «кислотно1' кишенi», кислотно-пептичним фактором, порушенням рухово1' функцiï верхнiх вiддiлiв шлунково -кишкового тракту, вiсцерaлъноï гшерчутливютю та особливостями психики хворого. У роботах авторами було проaнaлiзовaно результата багаточисельного обстеження 1000 пaцiентiв з симптомами ГЕРХ i диспепсп. Встановлено, що перехрещення мiж ГЕРХ та ФД досягнув меж ввд 30 % до 40 % [23]. Отже, рiзнi диспепсичш симптоми, яш спостерiгaютъся у пaцiентiв на ГЕРХ, значно знижують 1'х як1сть життя.
Встановлено, що у хворих на ГЕРХ, молодше 60 рошв, часпш за всього вона поеднуеться iз захворюваннями гепатопанкреатодуоденально1' зони: хронiчним панкреатитом (34 %), стеатозом печшки (21 %), виразковою хворобою дванадцятипало1' кишки в aнaмнезi (19 %), хрошчним холециститом (16 %), як1 також можуть супроводжуватися симптомами диспепсiï [24].
Щдвищена кислотнiстъ шлункового вмюту i довгостроково iснуючa «кислотна кишеня» можуть призвести не тшьки до розвитку печи, але i до появи симптомiв диспепси. Такий синдром «перехрестя» обумовлений спшьшстю патогенетичних мехaнiзмiв: наявшстю «кислотно1' кишенi», кислотно-пептичним фактором, порушенням рухово1' функцiï верхнiх вщдшв шлунково-кишкового тракту, вiсцерaлъноï гiперчутливiстю та особливостями психики хворого. Отже, рiзнi диспепсичнi симптоми, як1 спостерiгaються у пащенпв на ГЕРХ, значно знижують 1'х як1сть життя.
Основою терапп ГЕРХ е використання антисекреторних препарапв. Нaйбiльш сучасними i ефективними на сьогодшшнш день, згiдно Генвальского консенсусу, е препарати групи шпбггори протонно! помпи (1ММ). як1 призначаються в стандартних дозах. При нaявностi стадп «А» (за Лос-Анджелеською клaсифiкaцiею, 1994 р.) рекомендований 4-
тижневий курс 1ПП (езомепразол 40 mg, рабепразол 20 mg, пантопразол 40 mg та iн.), за 30 — 60 min до сшданку. При множинних ерозiях стравоходу (стащя «В» i «С»), а також при ускладненнях ГЕРХ, курс лшування тривае не менш нiж 8 тижшв. При цьому пвдтримуюча тератя в подальшому — при вживант стандартно1 або половинно1 дози 1ПП забезпечуе ремiсiю у вiд 80 % до 90 % пащенпв протягом року [25, 26, 27, 28]. Навпаки, при ендоскопiчно негативнш ГЕРХ, яка у свош структурi досягае ввд 60 % до 70 % пащенпв — не ввдповвдае на терапiю не пльки стандартними, але i подвоеними дозами II II I. Однак, шдвищення ефективностi л^вання ГЕРХ кислотосупресивними препаратами за рахунок збiльшення дозування препарату i тривалосп терапiï призводить до розвитку небажаних явищ, яш обумовленi тривалою кислотосупреаею. Це, перш за все, порушення всмоктування кальцш, залiза, цинку, порушення абсорбци ряду лiкарських препаратiв (L-тiроксiн, теофiлiн, карбонат кальцiю, флуконазол, препарати зал1за), для засвоення яких важлива пiдтримка фiзiологiчних значень рН. Внаслвдок тривало1' кислотосупресiï можлива змша нормально1 мiкрофлори шлунка i кишечнику, а також розвиток шфекцш дихальних шлях1в i шлунково-кишкового тракту, порушення iмунологiчноï реактивностi органiзму та пвдвищений ризик розвитку онкологiчних захворювань [11].
Протягом тривалого часу в якосп основних причин рефрактерно1' течiï ГЕРХ розглядали: недостатню сумлiннiсть хворих при л1кувант (недотримання режиму харчування i своечасний прийом 1ПП), наявнiсть «шчних кислотних проривiв» та здатнiсть цитохрому Р 450 метаболiзувати 1ПП [11].
В даний час, за даними ряду авторiв [22], з'ясовано, що кислотосупресивна терапiя не усувае порушення моторно-евакуаторно1' функцiï органiв езофагогастродуоденально1 i жовчовиввдно1 систем, гiперсенситивнiсть стравоходу i шквдливу, цитотоксичну дiю на слизову оболонку стравоходу компонентiв рефлюктата, до складу якого входять жовчш кислоти, лiзолiцетiн i панкреатичнi ферменти (трипсин i панкреатична фосфол1паза). Встановлено, що при рН стравоходу ввд 2,0 од. рН до 4,0 од. рН агресивш властивосп, як1 потенщюються руйнiвною дiею соляно1' кислоти, у рефлюктап виявляють пепсин, лiзолiцетiн i кон'юговаш жовчнi кислоти [29]. У той же час некон'юговаш i джвдроксильт жовчнi кислоти, а також трипсин, проникаючи у слизову оболонку стравоходу, роблять бвдьш виражену шквдливу дiю при нейтральному i слаболужному рН.
При змiшаному рефлюксi терашя 1ПП призводить до переважання некон'югованих жовчних кислот над кон'югованими, а тривала секреторна терапiя може призводити до метаплазiï i дисплазiï ештелш [9].
Визначено, що патолопчний рефлюктат, що мiстить пепсин, трипсин, соляну кислоту, надае стимулюючу даю на епiтелiальнi клiтини, що призводить до вироблення прозапальних цитокiнiв: 1Л-1, 1Л-6, 1Л-8 та 1Л-10 [24]. Внасл1док такого «циток1нового каскаду», розвиваеться хрошчне запалення стравоходу з залученням до патологiчного процесу фiбробластiв, м'язових, iмунних i ендотелiальних клiтин, приводячи до фiброзу i збiльшенню рухових порушень стравоходу та формуванням аденокарциноми [30]. Тобто, склад рефлюктату грае важливу роль в прогресуваннi ГЕРХ i розвитку його ускладнень (стравохвд Баррета i аденокарцинома стравоходу).
Недостатня ефективнiсть антисекреторних препаратiв у пащенпв з симптомами ГЕРХ також пов'язана з порушенням очищення («кл1ренсу») стравоходу ввд агресивних складових рефлюктату, збвдьшенням тривалостi його негативного впливу на стравохвд, зб№шенням часу розслаблення НСС [22, 30]. Крiм того, самi 1ПП можуть послаблювати моторику шлунку i уповiльнювати його випорожнення [28].
Таким чином, ГЕРХ можна розглядати, як захворювання зi складним, багатокомпонентним патогенезом, яке часто поеднуеться з рiзноманiтною коморбiдною патологiею (стеатоз печшки, хронiчний панкреатит, хронiчний холецистит, гшертошчна хвороба, iшемiчна хвороба серця та ш.), внасл1док чого лiкування пащенпв на ГЕРХ мае бути комплексним i iндивiдуалiзованим.
Вищенаведене стимулюе пошук нових немедикаментозних технологiй л1кування ГЕРХ, спрямованих на п1двищення ефективностi лшування основного i супутнього захворювання, зниження дози i часу прийому медикаменпв, за рахунок чого зменшуеться квдьшсть можливих побiчних ефектiв. У ршенш цiеï проблеми доцiльним е застосування фiзичних преформованих чинник1в та природних л1кувальних засобiв (ПЛЗ) [31—34].
Мехашзм дiï ПЛЗ i преформованих фiзичних чинник1в в лшуванш пацiентiв на ГЕРХ
мае полягати в х1м1чнш нейтрал1зац11 соляно! кислоти, адсорбцл пепсину i жовчних кислот. 1м повинно бути притаманна цитопротективна дгя, що обумовлена тдвищенням вмюту простагландишв у слизовш оболонщ шлунка, стимуляция секрецй' бшарбонапв i збшьшення вироблення глжопроте1шв шлункового слизу.
З точки зору фах1вщв л1кування хворих повинно бути спрямовано не тшьки на боротьбу з патолопчними явищами, а б1льш на шдтримку та корекцш адаптацшних (компенсаторних) мехашзм1в [33, 35]. Необх1дно звернути увагу на термш «компенсация», тобто пристосування, спрямоване на лшыдащю функцюнально-морфолопчних насладив пошкодження. Причому компенсация мае вщбуватися за рахунок тих самих адаптацшних механ1зм1в, котр1 однак не збшьшують можливють пристосування, а забезпечують замшу тих чи шших порушень функцш, як1 виникли при розвитку патологи [35].
У цьому аспект застосування ПЛЗ е обгрунтованим та дощльним. В основ1 загально! лтувально-профшактично! да МВ та пелощв лежить !х здатшсть стимулювати захисно -пристосувальш реакци, адаптацшш процеси, що сприяе формуванню стшкосл оргашзму до впливу несприятливих чиннишв ендо - та екзогенного походження [31, 33, 34].
Ефективнють бальнеотерапп при захворюваннях оргашв ЖКТ обумовлено законом1рностями регуляцй' !х функцюнального стану, шдпорядкованосл останнього ЦНС, нейроендокринному апарату, вагальнш шерваци гастроштестинально! системи ендокринних клггин, як1 продукують полшептидш гормони, тобто тим гомеостатичним структурам, через вплив на як реал1зуеться саногенетичний мехашзм л1кувально! дп МВ та пелощв [32, 33, 34, 36, 37].
Висновки. Виходячи з розумшня етюпатогенетичних механ1зм1в розвитку i прогресування ГЕРХ, основною концепщею науково-дослвдно! роботи стала розробка диференцшованих метод1в л1кування з етапним використанням пдрокарбонатних (з п1двищеним вм1стом бору), сульфатно-пдрокарбонатних магшевих мшеральних вод, пелощотерапп (з використанням мулово-сульфвдних пелощв Куяльницького лиману) та преформованих ф1зичних чинник1в (магнгготерашя, електросон-тератя та амплипульс) спрямованих на зменшення рецидив1в хвороби, нормал1защю кислотоутворюючо! функцп шлунка, ввдновленню функцюнального стану гепатопанкреатобшарно! системи, що буде сприяти тдвищенню ефективносп лшування хворих, зменшенню дози кислотосупресивних препарапв, попередженню прогресування запально-ерозивних процеав, канцеропревенци i, як наслщок, шдвищенню якосп життя хворих.
Лiтература:
1. Bor S., Kitapcioglu G., Kasap E. Prevalence of gastroesophageal reflux disease in a country with a high occurrence of Helicobacter pylori // World J Gastroenterol. 2017. Vol. 23(3). 525 — 532.
2. Stanghellini V. Management of gastroesophageal reflux disease // Drug Today ^ars). 2003. Vol. 39. Р. 15 — 20.
3. Маев И. В., Aндреев Д. Р., Дичева Д. T. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: от патогенеза к терапевтическим аспектам // Consilium Medicum. 2013. Т. 15, № 8. Р. 30 — 34.
4. Katz P. O., Gerson I. B., Vela M. F. Guidelines for the Diagnosis and management of gastroesophageal reflux disease // The American Reflux Disease. 2013. Vol. 108. P. 308 — 328.
5. Beaumont H., Bennink R. J., Dе Jong J., Boeckxstaens G. E. The position of the acid pocket as a major risk factor for acidic reflux in healthy subjects and patients with GORD. Gut // 2010. Vol. 59 (4). Р. 441 — 451.
6. Осадчук А. М., Давыдкин И. Л., Палушкина М. Г. Рефрактерная форма гастроэзофагеальной рефлюксной болезни. Актуальные и нерешенные вопросы консервативной терапии // Медицинский Альманах. 2012. № 1. С. 29 — 34.
7. Clarke A. T., Wirz A. A., Seenan J. P., Manning J.J., Gillen D., Mc Coll K.E. Paradox of gastric cardia: it becomes more acidic following meals while the rest of stomach becomes less acidic // Gut. 2009. Vol. 58 (7). P. 904 — 909.
8. El-Serag H. B., Sweet S., Winchester C. C., Dent J. Update on the epidemiology of gastroesophageal reflux disease: a systematic review // Gut. 2014. Vol. 63 (6). P. 871 — 880.
9. Friedenberg F. K., Xanthopoulos M., Foster C. D., Richter J. E. The association between gastroesophagel reflux disease and obesity // Am J Gastroenerol. 2008. Vol. 103 (8). P. 2111 — 2122.
10. Буеверов А. О., Лапина Т. Л. Дуоденогастроэзофагеальный рефлюкс как причина рефлюкс-эзофагита // Фарматека. 2006. № 1. С. 1 — 5.
11. Бордин Д. С. Что следует учитывать при выборе ингибитора протонной помпы больному ГЭРБ? // Медицинский Альманах. 2010. № 1. С. 127 — 130.
12. Маев И. В., Дичева Д. Т., Андреев Д. Н. Подходы к индивидуализации лечения гастроэзофагеальной рефлюксной болезни // Эффективная фармакотерапия. Гастроэнтерология. 2012. № 4. С. 18 — 22.
13. Guillemot F., Ducrotte P., Bueno L. Prevalence of functional gastrointestinal disorders in a population of subjects consulting for gastroesophageal reflux disease in general practice // Gastroenterol Clin Biol. 2005. Vol. 29 (3). P. 243 — 246.
14. Ткач С. М., Пучков К. С., Кузенко Ю. Г. Биологические эффекты оксидов азота в желудочно-кишечном тракте // Сучасна гастроентерол1я. 2013. № 4. С. 118 — 128.
15. Fu X., Beer D.G., Behar J., Wands J., Lambeth D., Cao W. CAMP-response element-binding protein mediates acid-induced NADPH oxidase NOX5-S expression in Barrett esophageal adenocarcinoma cells // J Biol Chem. 2006. Vol. 281 (29). P. 20368 — 20382.
16. Гриднев А. Е. Особенности обмена оксида азота у пациентов с сочетанием гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и гипертонической болезни // Сучасна гастроентеролопя. 2016. № 1. С. 7 — 13.
17. Cheng L., De La Monte S., Ma J., Hong J., Tong М., Cao W., Jose Behar J., Piero Biancani Р., Harnett К. М. HCl-activated neural and epithelial vanilloid receptors (TRPV1) in cat esophageal mucosa // Am J Physiol. Gastrointest Liver Physiol. 2009. Vol. 297 (1). Р. 135 — 143.
18. Fujiwara Y., Arakawa Т. Overlap in Patients With Dyspepsia/Functional Dyspepsia // J Neurogastroenterol Motil. 2014 Vol. 20 (4). Р. 447 — 457.
19. Wu J., Liu D., Feng Ch., Luo Y., Nian Y., Wang X., Zhang J. The Characteristics of Postprandial Proximal Gastric Acid Pocket in Gastroesophageal Reflux Disease // Med Sci Monit. 2018. Vol. 24. Р. 170 — 176.
20. Katz P. O., Gerson L. B., Vela M. F. Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflux Disease // Am J Gastroenterol. 2013. Vol. 108. P. 308 — 328.
21. Лазебник Л. Б., Машарова А. А., Бордин Д. С. Результаты многоцентрового исследования «Эпидемиология гастроэзофагеальной рефлюксной болезни в России (МЭГРЕ)» // Терапевтический Архив. 2011. № 1. С. 45 — 50.
22. Ohara S., Kawano T., Kusano M., Kouzu T. Survey on the prevalence of GERD and FD based on the Montreal definition and the Rome III criteria among patients presenting with epigastric symptoms in Japan // J Gastroenterol. 2011. Vol. 46 (5). P. 603 — 611.
23. Лазебник Л. Б., Машарова А. А., Бордин Д. С. Многоцентровое исследование «Эпидемиология гастроэзофагеальной рефлюксной болезни в России (МЭГРЭ): первые итоги» // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. 2009. № 6. С. 4 — 12.
24. Neumann H., Monkemuller К., Kandulski А., Malfertheiner Р. Dyspepsia and IBS symptoms in patients with NERD, ERD and Barrett's esophagus // Dig Dis. 2008. Vol. 26 (3). P. 243 — 247.
25. Ивашкин В. Т., Маев И.В., Трухманов А. С. и др. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь. Клинические рекомендации по диагностике и лечению гастроэзофагеальной рефлюксной болезни // РЖГГК, 2017. Т. 27 (4). 75 — 95.
26. Hampson F. C., Jolliffe I.G., Bakhtyari А., Taylor G., Sykes J., Johnstone L.M., Dettmar P. W. Alginate-antacid combinations: raft formation and gastric retention studies // Drug Dev Ind Pharm. 2010. Vol. 36 (5). P. 614 — 623.
27. Dettmara P. W., Gil-Gonzalezb D., Fishera J., Flinta L., Rainforthb D., Moreno-Herrerab A., Pott M. A comparative study on the raft chemical properties of various alginate antacid raft-forming products // Drug Development and Industrial Pharmacy. 2017. Vol. 44 (1). P. 30 — 39.
28. Kwiatek M. A., Roman S., Fareeduddin A., Pandolfino J. E., Kahrilas P. J. An alginate-antacid formulation (Gaviscon Double Action Liquid) can eliminate or displace the postprandial 'acid pocket' in symptomatic GERD patients // Aliment Pharmacol Ther. 2011. Vol. 34 (1). P. 59 — 66.
29. Noh Y. W., Jung H. K., Kim S. E., Jung S. A. Overlap of Erosive and Non-erosive Reflux Diseases With Functional Gastrointestinal Disorders According to Rome III Criteria // J Neurogastroenterol Motil. 2010. Vol. 16 (2). P. 148 — 156.
30. Gerson L. B., Kahrilas P. J., Fass R. Insights into gastroesophageal reflux disease-associated dyspeptic symptoms // Clin Gastroenterol Hepatol. 2011. Vol. 9 (10). P. 824 — 833.
31. Кайсинова А. С. Научное обоснование применения бальнеопитъевой терапии при эрозивно-язвенных поражениях желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе затухающего обострения // Вестник новых медицинских технологий. 2016. Т. 23, № 1. С. 67 — 70.
32. Волошина Л. Г., Шутова Е. В., Ганзий Е. Б., Волошин К. В. Принципы реабилитации детей с патологией органов пищеварения. Здоровье ребенка. — 2017. — Т. 12, № 2.1. — С. 279 — 283.
33. Золотарева Т. А, Бабов К. Д, Насибуллин Б. А., Козявкин В. И., Торохтин А. М., Юшковская О. Г. Медицинская реабилитация. К.: К1М, 2012: 496 с.
34. Medical Hydrology and Balneology: Environmental Aspects / Ed by F. Maraver, M. Z. Karagulle // Balneo. Serie de monografias. 2012. № 6. 465 р.
35. Гоженко А.И. Теория болезни: монография. Одесса: Фешкс, 2018: 236 с.
36. Физиотерапия и курортология / Под ред. В.М. Боголюбова. Книга 1. М.: Издательство БИНОМ, 2008. — 408 с.
37. Золотарева Т.А., Павлова Е.С., Ручкина А.С., Алексеенко Н.А. Современные представления о механизме действия пелоидов. Физиотерапевт. — 2007. — № 11. — С. 3 — 30.
References:
1. Bor S., Kitapcioglu G., Kasap E. Prevalence of gastroesophageal reflux disease in a country with a high occurrence of Helicobacter pylori // World J Gastroenterol. 2017. Vol. 23 (3). 525 — 532.
2. Stanghellini V. Management of gastroesophageal reflux disease // Drug Today ^ars). 2003. Vol. 39. Р. 15 — 20.
3. Maev I. V., Andreev D. R., Dicheva D. T. Gastroezofagealnaya reflyuksnaya bolezn: ot patogeneza k terapevticheskim aspektam // Consilium Medicum. 2013. T. 15, № 8. R. 30 — 34.
4. Katz P. O., Gerson I. B., Vela M. F. Guidelines for the Diagnosis and management of gastroesophageal reflux disease // The American Reflux Disease. 2013. Vol. 108. P. 308 — 328.
5. Beaumont H., Bennink R. J., Dе Jong J., Boeckxstaens G. E. The position of the acid pocket as a major risk factor for acidic reflux in healthy subjects and patients with GORD. Gut // 2010. Vol. 59 (4). Р. 441 — 451.
6. Osadchuk A. M., Davyidkin I. L., Palushkina M. G. Refrakternaya forma gastroezofagealnoy reflyuksnoy bolezni. Aktualnyie i nereshennyie voprosyi konservativnoy terapii // Meditsinskiy Almanah. 2012. № 1. S. 29 — 34.
7. Clarke A. T., Wirz A. A., Seenan J. P., Manning J. J., Gillen D., Mc Coll K. E. Paradox of gastric cardia: it becomes more acidic following meals while the rest of stomach becomes less acidic // Gut. 2009. Vol. 58 (7). P. 904 — 909.
8. El-Serag H.B., Sweet S., Winchester C.C., Dent J. Update on the epidemiology of gastroesophageal reflux disease: a systematic review // Gut. 2014. Vol. 63 (6). P. 871 — 880.
9. Friedenberg F.K., Xanthopoulos M., Foster C.D., Richter J.E. The association between gastroesophagel reflux disease and obesity // Am J Gastroenerol. 2008. Vol. 103 (8). P. 2111 — 2122.
10. Bueverov A. O., Lapina T. L. Duodenogastroezofagealnyiy reflyuks kak prichina reflyuks-ezofagita // Farmateka. 2006. № 1. S. 1 — 5.
11. Bordin D. S. Chto sleduet uchityivat pri vyibore ingibitora protonnoy pompyi bolnomu GERB? // Meditsinskiy Almanah. 2010. № 1. S. 127 — 130.
12. Maev I. V., Dicheva D. T., Andreev D. N. Podhodyi k individualizatsii lecheniya gastroezofagealnoy reflyuksnoy bolezni // Effektivnaya farmakoterapiya. Gastroenterologiya. 2012. № 4. S. 18 — 22.
13. Guillemot F., Ducrotte P., Bueno L. Prevalence of functional gastrointestinal disorders in a population of subjects consulting for gastroesophageal reflux disease in general practice // Gastroenterol Clin Biol. 2005. Vol. 29 (3). P. 243 — 246.
14. Tkach S. M., Puchkov K. S., Kuzenko Yu. G. Biologicheskie effektyi oksidov azota v
zheludochno-kishechnom trakte // Suchasna gastroenterolIya. 2013. № 4. S. 118 — 128.
15. Fu X., Beer D.G., Behar J., Wands J., Lambeth D., Cao W. CAMP-response element-binding protein mediates acid-induced NADPH oxidase NOX5-S expression in Barrett esophageal adenocarcinoma cells // J Biol Chem. 2006. Vol. 281(29). P. 20368 — 20382.
16. Gridnev A. E. Osobennosti obmena oksida azota u patsientov s sochetaniem gastroezofagealnoy reflyuksnoy bolezni i gipertonicheskoy bolezni // Suchasna gastroenterologlya. 2016. № 1. S. 7 — 13.
17. Cheng L., De La Monte S., Ma J., Hong J., Tong M., Cao W., Jose Behar J., Piero Biancani P., Harnett K. M. HCl-activated neural and epithelial vanilloid receptors (TRPV1) in cat esophageal mucosa // Am J Physiol. Gastrointest Liver Physiol. 2009. Vol. 297 (1). P. 135 — 143.
18. Fujiwara Y., Arakawa T. Overlap in Patients With Dyspepsia/Functional Dyspepsia // J Neurogastroenterol Motil. 2014 Vol. 20 (4). P. 447 — 457.
19. Wu J., Liu D., Feng Ch., Luo Y., Nian Y., Wang X., Zhang J. The Characteristics of Postprandial Proximal Gastric Acid Pocket in Gastroesophageal Reflux Disease // Med Sci Monit. 2018. Vol. 24. P. 170 — 176.
20. Katz P. O., Gerson L. B., Vela M. F. Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflux Disease // Am J Gastroenterol. 2013. Vol. 108. P. 308 — 328.
21. Lazebnik L. B., Masharova A. A., Bordin D. S. Rezultatyi mnogotsentrovogo issledovaniya «Epidemiologiya gastroezofagealnoy reflyuksnoy bolezni v Rossii (MEGRE)» // Terapevticheskiy Arhiv. 2011. № 1. S. 45 — 50.
22. Ohara S., Kawano T., Kusano M., Kouzu T. Survey on the prevalence of GERD and FD based on the Montreal definition and the Rome III criteria among patients presenting with epigastric symptoms in Japan // J Gastroenterol. 2011. Vol. 46 (5). P. 603 — 611.
23. Lazebnik L. B., Masharova A. A., Bordin D. S. Mnogotsentrovoe issledovanie «Epidemiologiya gastroezofagealnoy reflyuksnoy bolezni v Rossii (MEGRE): pervyie itogi» // Eksperimentalnaya i klinicheskaya gastroenterologiya. 2009. № 6. S. 4 — 12.
24. Neumann H., Monkemuller K., Kandulski A., Malfertheiner P. Dyspepsia and IBS symptoms in patients with NERD, ERD and Barrett's esophagus // Dig Dis. 2008. Vol. 26 (3). P. 243 — 247.
25. Ivashkin V. T., Maev I.V., Truhmanov A. S. i dr. Gastroezofagealnaya reflyuksnaya bolezn. Klinicheskie rekomendatsii po diagnostike i lecheniyu gastroezofagealnoy reflyuksnoy bolezni // RZhGGK, 2017. T. 27 (4). 75 — 95.
26. Hampson F. C., Jolliffe I.G., Bakhtyari A., Taylor G., Sykes J., Johnstone L.M., Dettmar P. W. Alginate-antacid combinations: raft formation and gastric retention studies // Drug Dev Ind Pharm. 2010. Vol. 36 (5). P. 614 — 623.
27. Dettmara P. W., Gil-Gonzalezb D., Fishera J. , Flinta L., Rainforthb D., Moreno-Herrerab A., Pott M. A comparative study on the raft chemical properties of various alginate antacid raft-forming products // Drug Development and Industrial Pharmacy. 2017. Vol. 44 (1). P. 30 — 39.
28. Kwiatek M. A., Roman S., Fareeduddin A., Pandolfino J. E., Kahrilas P. J. An alginate-antacid formulation (Gaviscon Double Action Liquid) can eliminate or displace the postprandial 'acid pocket' in symptomatic GERD patients // Aliment Pharmacol Ther. 2011. Vol. 34 (1). P. 59 — 66.
29. Noh Y. W., Jung H. K., Kim S. E., Jung S. A. Overlap of Erosive and Non-erosive Reflux Diseases With Functional Gastrointestinal Disorders According to Rome III Criteria // J Neurogastroenterol Motil. 2010. Vol. 16 (2). P. 148 — 156.
30. Gerson L. B., Kahrilas P. J., Fass R. Insights into gastroesophageal reflux disease-associated dyspeptic symptoms // Clin Gastroenterol Hepatol. 2011. - Vol. 9 (10). P. 824 — 833.
31. Kaysinova A. S. Nauchnoe obosnovanie primeneniya balneopit'evoy terapii pri erozivno-yazvennyih porazheniyah zheludka i dvenadtsatiperstnoy kishki v faze zatuhayuschego obostreniya // Vestnik novyih meditsinskih tehnologiy. 2016. - T. 23, № 1. S. 67 — 70.
32. Voloshina L. G., Shutova E. V, Ganziy E. B., Voloshin K. V Printsipyi reabilitatsii detey s patologiey organov pischevareniya. Zdorove rebenka. 2017. T. 12, № 2.1. S. 279 — 283.
33. Zolotareva T. A, Babov K. D, Nasibullin B. A., Kozyavkin V. I., Torohtin A. M., Yushkovskaya O. G. Meditsinskaya reabilitatsiya. K.: KIM, 2012: 496 s.
34. Medical Hydrology and Balneology: Environmental Aspects / Ed by F. Maraver, M. Z. Karagulle // Balneo. Serie de monografias. 2012. № 6. 465 p.
35. Gozhenko A.I. Teoriya bolezni: monografiya. Odessa: FenIks, 2018: 236 s.
36. Fizioterapiya i kurortologiya / Pod red. VM. Bogolyubova. Kniga 1. M.: Izdatelstvo BINOM, 2008. — 408 s.
37. Zolotareva T.A., Pavlova E.S., Ruchkina A.S., Alekseenko N.A. Sovremennyie predstavleniya o mehanizme deystviya peloidov. Fizioterapevt. — 2007. — # 11. — S. 3 — 30.
Работа поступила в редакцию 21.02.2019 года. Рекомендована к печати на заседании редакционной коллегии после рецензирования
УДК 616.45-001.1/.3-085.27
DOI http://dx.doi.org/10.5281/zenodo.2639569
Ю. М. Гришко
ЗАГАЛЬНИЙ АДАПТАЦ1ЙНИЙ СИНДРОМ ТА ЙОГО МЕТАБОЛ1ЧНЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Укранська медична стоматолопчна академiя, Полтава
Summary. Hryshko Yu. M. GENERAL ADAPTIVE SYNDROM AND ITS
METABOLIC SUPPORT. —Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava; e-mail:[email protected]. The review analyzes the classical and contemporary literature data on the development of the general adaptive syndrome and its metabolic support. We pay attention to the fact that hormonal, and generally, systemic functional activation occurs due to adapted metabolism changes, first of all energetic. Previously, we have shown that between the changes in function and metabolism there is a close relationship, called the functional-metabolic continuum (FMC). The integral mechanism of metabolic function is intracellular energy metabolism. Thus, the general adaptive syndrome, especially the stage of activation and resistance, is accompanied by significant changes in FMC, reflecting the growth of the energy supply of functional systems that are involved in stress. However, these changes in the FMC, in turn, further cause a number of disorders that increase with chronic stress.
Key words: general adaptive syndrome,metabolism, stress,diabetes mellitus.
Реферат. Гришко Ю. М. ОБЩИЙ АДАПТАЦИОННЫЙ СИНДРОМ И ЕГО МЕТАБОЛИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ. - Украинская медицинская стоматологическая академия, Полтава. В обзоре проанализированы классические и современные данные литературы по вопросам развития общего адаптационного синдрома и его метаболического обеспечения. Мы обращаем внимание на то, что гормональная и вообще системная функциональная активация происходят за счет адаптированных изменений метаболизма, в первую очередь энергетического. Ранее нами было показано, что между изменениями функции и метаболизма существует тесная взаимосвязь, которая получила название функционально-метаболического континуума (ФМК). Интегрирующим механизмом соответствия метаболизма функциям являются внутриклеточные показатели энергетического обмена. Таким образом, общий адаптационный синдром, особенно стадии активации и резистентности сопровождаются существенными изменениями ФМК, которые отражают возрастание энергетического обеспечения функциональных систем, которые принимают участие в стрессе. Вместе с тем, эти изменения ФМК, в свою очередь, вызывают в дальнейшем ряд нарушений, которые возрастают при хроническом стрессе.
Ключевые слова: общий адаптационный синдром, стресс, метаболизм, сахарный диабет.
© Гришко Ю. М.
