CC BY
117або сором два-три рази на день відповідно травленню або метаболічним процесам. Усі емоції впливають на спонукання та інша системи , посилюючи або зменшуючи різні мотивації. Наприклад, емоції огиди, страху або горя можуть редукувати або абсолютно пригнічувати сексуальний потяг. Навіть поведінка, мотивована гомеостатичними механізмами, постійно підпадає під вплив таких емоцій, як радість, страх, горе»[5,440].
Вчені А.Фернандес де Моліна, РХанспергер [8], які вивчали фізіологічні механізми протікання емоцій, наголошують на детермінантах страху в реалізації захисних безумовних рефлексів. Біологічна захисна роль страху по збереженню життя індивіда диктує два способи уникнення небезпеки, дві тактики захисту: активну та пасивну. При активному захисті у тварин мобілізуються всі сили організму для того, щоб якомога швидше покинути небезпечну зону; пасивний спосіб захисту - це збереження стану нерухомості, щоб таким чином залишитися непомітним для хижака або, щоб власними реакціями не викликати в нього агресивної реакції. За їх дослідженнями в центральному механізмі страху приймають участь гіпоталамус та мигдалина. Стосовно фізіологічних детермінант страху з’ясувалося, що подразнення точок страху в гіпоталамусі викликає у кішки повну картину «чистого» страху без будь-яких ознак болю. При подразненні латерального гіпоталамуса у тварин виникають афективно-захисні реакції, а подразнення окремих ядер мигдалини викликає реакцію страху та нищівності. [7,36-37].
Щодо детермінант страху Кемпинські виділяє чотири групи ситуацій, що викликають установку страху, а саме пов’язані: 1)з безпосередньою загрозою існуванню; 2)з соціальною загрозою; 3)з неможливістю відтворення власного вибору активності; 4)з порушенням існуючої структури взаємодії з оточуючим світом. А отже, в залежності від генезису детермінант, можна говорити про страх біологічний, страх соціальний, страх моральний та страх дезінтег-раційний». Він зазначає, що саме протікання реакції страху зазвичай не дозволяє нам розрізнити з яким саме видом страху ми маємо справу [9,123-125]. Цікавим є його думка про швидкість формування різних видів страху: «основні потреби організму можна розташувати в послідовності відповідно з об’ємом часу протягом якого незадоволення їх призводить до смерті людини. Для виникнення страху від нестачі кисню були б потрібні хвилини, для страху від нестачі води -години, для страху від нестачі їжі - дні. Чим коротше період, який людина може прожити без цього, тим швидше наростає страх» [9,130].
Я.Рейковський наголошує, що деякі емоції пов’язані з достатньо певними тенденціями до реакцій, які “...хоча спонтанно і не стають повністю організованими, але під впливом навчання виникають легше, ніж інші. Так, емоція страху сприяє, мабуть, навчанню реакції утікання, а емоція гніву - реакції нападу.” Це можна проілюструвати даними Кляйнберга, який провів аналіз китайської літерату-
ри на предмет опису виразу емоцій. Він встановив, що для опису страху, наприклад, використовуються наступні вирази: “Всі тремтіли, а їх обличчя були кольору глини”; “Волосся стало дибки, і по тілу побігли мурашки”; “Холодний піт покрив його тіло; він безперервно тремтів”; “Ї ї ноги ніби приросли до землі; вона була готова кричати, але вуста її були німі”. Всі приведені тут описи цілком зрозумілі і європейцю, що вказує на схожість виразу страху у людей різних культур [8,215-227].
Т.Рібо в роботі “Аналіз уяви. Емоційний фактор” підкреслює зв’язок страху з уявою. “Ніхто не заперечуватиме, що страх є типовою формою пригноблюючих або астенічних виявів. Проте чи не породжує він всякі примари, незліченні марновірства і релігійні обряди, абсолютно безглузді химерні?»[8,61]. Висновки
Отже, основні тези. Епікур: основна причина страху - невірні уявлення людини про взаємостосунки з Богами; Лукрецій Кар: співвідношення страху з тривогою, сумлінням, надією; Платон: існує тільки два види страху: страх неприємних очікувань і страх чужої думки; Т.Гобс: страх - будь-яке передбачення майбутнього лиха; Р. Декарт: страх має чисто фізіологічні причини і треба шукати їх сліди в мозку людини; Б. Спіноза, Д. Юм: відзначали взаємозв’язок страху з афектами задоволення і незадоволення, співвідношення страху з надією; Я. Гольбах: страх вважав мотивом, який примушує людину утримуватись від злих дій; З.Фройд: страх менш за все залежить від конституції тіла, звільнитись від страху можна тільки за рахунок затримок і обмежень; К. Бютнер: прообраз страху, пов’язаний з необхідністю задоволення основних потреб в елементарній безпеці.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем детермінант страху зарубіжними вченими.
Література
1. Аристотель Сочинения: В 4-х т. Т.4/Пер. с давнегреч.; Общую ред. А.И.Доватура. - М.: Мысль, 1983. - 830 с.
2. Дарвин Ч. Выражение душевных волнений /перевод Фи-латова.-М.,1986.-136с.
3. Декарт Р. Трактат о страхах души.-1750.- 632с.
4. Джеймс У. Психология. - М. - Педагогика. - 368с.
5. Изард К. Психология эмоций - СПБ Питер. - 2000. -464с.
6. ФрейдЗ.Психология безсознательного.-М.,1989.-448с.
7. Страх: антология / Под. ред. ГуревичП.С..-М.,1998.-408с.
8. История зарубежной психологии (тексты) / Под. ред. П.Я.-Гальперина, А.Н.Ждан. - М., -1986.-345с.
9. Кемпински А. Страх.- Краков.- 1975. - 240с.
Надійшла до редакції 12.11.2007р.
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО СТИЛЮ КЕРІВНИЦТВА В ОСВІТІ: ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ
Ковпак С.В.
Навчально-виховний комплекс №16 м. Мелітополь
Анотація. Розглядається проблема формування ефективного стилю керівництва в освіті та його ціннісних орієнтацій. Особлива увага звертається на стиль керівництва, оскільки тут іде мова про взаємовідносини керівника та підлеглого, керівника та групи людей, керівника та колективу, керівника
та зовнішнього оточення. Потрібно розкривати питання зворотного зв’язку - дослідження прагнень студентів до майбутньої професійної діяльності в закладах освіти. Перед кожним керівником має стояти питання свідомого вдосконалення стилю керівництва закладом
Ключові слова: стиль керівництва, ціннісні орієнтації, демократизація, гуманізація.
Аннотация. Ковпак С.В. Формирование эффективного стиля руководства в образовании: ценностные ориентации. Рассматривается проблема формирования эффективного стиля руководства и его ценностных ориентаций. Особое внимание обращено на стиль руководства, поскольку здесь идёт речь о взаимоотношениях руководителя и подчиненного, руководителя и группы людей, руководителя и коллектива, руководителя и внешнего окружения. Нужно раскрывать вопрос обратной связи - исследование стремлений студентов к будущей профессиональной деятельности в учебных заведениях. Перед каждым руководителем должен стоять вопрос сознательного совершенствования стиля руководства. Ключевые слова: стиль руководства, ценностные ориентации, демократизация, гуманизация.
Annotation. Kovpak S.V. Guiding values in choosing efficient management in education. The problem of guiding values in choosing efficient management in education is under study. The target is leading guidance style for the relationships between the manager and the team as well as relationships between the manager and the outer surroundings are taken into consideration. It is necessary to uncover a problem of a back coupling - research of tendencies of students to the future professional work in educational institutions. Before each principal there should be a problem of conscious perfecting of style of an administration. Keywords: style of an administration, valuable orientations, democratization, humanization.
Вступ
В епоху реформування освіти на ефективність управління навчальним загальноосвітнім закладом вагомий вплив має стиль керівництва менеджера цього закладу.Від керівника значною мірою залежить якісне розв’язання фінансово-економічних, господарських справ, результат навчально-виховного процесу, стосунки в колективі, результат роботи та імідж закладу взагалі. А отже, саме директор-менеджер є центром, навколо якого формуються, розвиваються й успішно розв’язуються проблеми загальноосвітнього навчального закладу.
На сьогодні більшість менеджерів не зацікавлені у питанні виявлення власного стилю керівництва. Спираючись, у першу чергу, на аргументи негативного характеру, вони вважають, що вивчення стилю керівництва директора загальноосвітнього навчального закладу (ЗНЗ) інспектором чи іншою уповноваженою особою здійснюється з метою визначення негативних рис керівництва цього директора, і зовсім не беруть до уваги той аргумент, що виявлення стилю керівництва може здійснюватися ним самим з метою вдосконалення власної управлінської діяльності, покращення умов роботи працівників та закладу загалом, налагодження стосунків у колективі тощо, тобто з метою покращення менеджменту навчального закладу. Термін «стиль» [ лат. stylus < гр. stylos - стержень для письма] означає засіб здійснення чого-небудь, що вирізняється сукупністю своєрідних прийомів [6, с.474]. Тобто, це сукупність індивідуальних засобів і методів, що їх використовує керівник у своїй діяльності.
Людина компетентна - це людина знаюча, вона освідомлена в певній галузі, у даному випадку - управлінської кваліфікації керівника навчального закладу. Управлінська компетентність - це коло питань управління, в яких має належним чином бути обізнаний майбутній фахівець. Цінності ж виступають основною для управління, оскільки та чи інша цінність в певний період може стати загальною умовою даного виду людської діяльності, життєвим орієнтиром, згідно з яким структурується реальність. В основі цінностей лежить оцінка - єдність емоційного і раціонального. Тому у процесі ціннісного пізнання, дослідники умовно виділяють два рівні - чуттєвий і раціональний.
Звернемося до визначень стилю керівництва, яких на сьогодні існує багато. Розглянемо деякі з них. За Н.Л. Коломінським [1, с.148], стиль керівництва установою освіти - це система методів, прийомів, засобів, які переважають в управлінській діяльності керівника, а також особливості їх застосування, обумовлені особистістю керівника. В. А. Співак [8, с. 188] дає своє розуміння стилю: стиль керівництва - це сталі особливості реалізації керівником владо-розпо-рядчих функцій, які відображають сприйняття ним підлеглих та рівень його особистої культури. В.М. Ше-пель [9, с.143] пояснює стиль роботи керівника як своєрідний стереотип розумових проявів і реальних вчинків, що притаманні даній особистості. Стиль роботи керівника є наочним проявом тих принципів, форм і методів реалізації управлінських завдань, завдяки яким наочно демонструються його особистісно-ділові якості та антропологічна підготовленість. Л.М. Кравченко [2, с.24] розуміє стиль роботи менеджера освіти як гнучку поведінку керівника щодо співробітників та учнів, що базується на самоорганізації та самоуправлінні і є орієнтовною на досягнення цілей навчально-виховного закладу та організації загалом. Отже, на основі сказаного вище, можемо зробити висновок: стиль керівництва директора школи - це система особистих засобів і способів управлінської діяльності менеджера освіти з метою досягнення поставлених цілей закладу та організації в цілому.
На сьогодні нам відомі різні класифікації стилів керівництва. Звернемося до класичної класифікації Курта Левіна, за якої існує три стилі керівництва: авторитарний, демократичний і ліберальний. Визначимо основні риси, притаманні цим стилям керівництва. Авторитарний (директивний) стиль характеризується централізацією влади лише в руках керівника. Він одноосібно приймає рішення, жорстко регламентує діяльність підлеглих, обмежуючи їхню ініціативу. Справи в колективі плануються керівником завчасно. Підлеглим відомі лише найближчі цілі і при цьому вони отримують мінімум необхідної інформації. Контроль за діяльністю підлеглих базується на силі влади керівника, його голос завжди є вирішальним, будь-яка критика на його адресу не допускається. Демократичний (колегіальний) стиль заснований на децентралізації влади керівником. При прийнятті рішень він консультується з підлеглими, дає колегам можливість брати участь у їх виробленні.
Підлеглі отримують достатньо інформації, щоб мати уявлення про перспективи своєї роботи. За такого стилю практикується делегування функцій і повноважень від керівника до підлеглих. Ініціатива з боку підлеглих стимулюється. Ліберальний (потуральний) стиль характеризується мінімальним втручанням керівника у діяльність підлеглих. Він виступає як посередник, який забезпечує підлеглих інформацією та матеріалами, необхідними для роботи. Зазвичай справи пускаються на самоплив. Керівник реагує лише тоді, коли на нього тиснуть зверху або знизу. Як правило, за такого стилю керівництва серед підлеглих стають лідерами одна-дві людини, які керують групами [3, с.56-57].
На основі цього робимо висновок, що в загальних рисах стиль керівництва визначається за такими параметрами: мірою делегування керівником своїх повноважень; мірою участі підлеглих у прийнятті рішень; рівнем інформованості підлеглих; типами влади, що їх використовує керівник.
Дослідження виконано згідно з тематикою, передбаченої планом науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки і педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету «Формування гуманістичних цінностей молоді в умовах сучасної української школи в світі національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті», згідно вимогам реформування освітньої системи визначеними законом «Про освіту», Державного національного програмою «Освіта (Україна ХХІ століття)».
Формулювання цілей роботи.
Метою статті є визначення ціннісних орієнтацій у формуванні професійних управлінських якостей керівника школи та вибору стилю керівництва в освіті періоду трансформації українського суспільства.
Результати дослідження
Сьогодні освіті потрібен новий керівник. Класик сучасного менеджменту Роберт Фалмер писав: «Якщо історія управління нам і говорить про щось, так це про те, що світ завжди буде відчувати потребу в таких керівниках, які зможуть привести суспільство звідти, де воно знаходиться, туди, де воно хоче бути». Це значною мірою стосується і керівника закладу освіти. Сьогодні системі освіти потрібні такі директори, завідувачі, методисти, які б змогли забезпечити розвиток очолюваного ними закладу освіти, незважаючи на складні умови його існування. Не просто підтримання закладу в існуючому стані, не просто збереження напрацьованого, а рух вперед, орієнтація на розвиток, творча робота в галузі інноватики. Виходячи з умов роботи Мелітопольського державного педагогічного університету, його специфіки, прогнозованого образу професійної підготовки майбутнього фахівця, його своєрідної моделі, що визначає бажаний рівень освіченості, вихованості, розвинутості, соціалізації, культури, ректорат, адміністрація, деканати і кафедри вимагають замислитися над багатьма процесами, узгодити дії всього колективу, підпорядкувати роботу кожного викладача для формування творчих
професійних якостей майбутніх педагогів.
У плані формування якостей (ціннісних орієнтацій), передбачених прогнозованою моделлю випускника , викладачі керуються досягненнями психоло-го-педагогічної науки, використовують соціально-державне замовлення з урахуванням розвитку особистості та національно-культурного середовища. В моделі випускника Мелітопольського державного педагогічного університету розкриваються досягнення його професійної підготовки, розвитку трудових, моральних, духовних якостей, а також підготовки до майбутньої професійної діяльності та життя в ринкових умовах демократично-правової держави, громадянського суспільства.
Весь педагогічний колектив, зокрема викладачі кафедри педагогіки і педагогічної майстерності домагаються того, щоб майбутній фахівець мав високі моральні, культурні якості, достатній рівень філософських, історико-соціальних, економічних, правових, психолого-педагогічних знань, високу громадянську відповідальність, володіння іноземними мовами, комп’ютером, уміти знаходити, аналізувати, та ефективно використовувати інформацію, працювати у системі ІШете! тощо. Майбутньому фахівцеві потрібно також бути компетентним і в ціннісних орієнтаціях особистості. Розбираючись в різних групах цінностей на основі науково-теоретичних, методичних, інструктивних матеріалів менеджменту в освіті, студенти набувають знань в ціннісних орієнтаціях ке-рівника-професіонала. Так, наприклад вони засвоюють, що хороший («сильний») керівник: володіє високою запобіжністю до фрустрації, тобто станам, які виникають при зіткненні з перепонами, що здаються недосяжними в їх подоланні; уміє спілкуватися з людьми; здатний відмовитися від своєї точки зору, якщо підлеглі доведуть, що вона не оптимальна; обговорює свої якості, приймає критику, але при цьому зберігає впевненість у собі; витримано приймає і перемоги і поразки; програє без почуттів програшу, негайно приймається за рішення нових проблем; енергійний, з високим рівнем зусиль; компетентний в проблемах управління; любить управляти, організовувати справу; здатний викликати привабливість до себе; здатний бачити зміни і в середині організації і поза нею; готовий до змін і нових починань; здатний нести відповідальність за прийняті рішення; уміє продуктивно використовувати свій час.
Аналізуючи ці ознаки, дослідники показують, що деякі з них безпосередньо пов’ язані з особистими якостями менеджера, є довільними від них (за-побіжність, товариськість, витримка, впевненість у собі і т.п.). Інша частина наданих характеристик (здатність бачити зміни, компетентність, уміння наданих характеристик (здатність бачити зміни, компетентність, уміння використовувати час і т.п.) є суто менеджерськими якостями, вироблення яких вимагає спеціальних зусиль; а компетентність в управлінських проблемах загалом вимагає спеціального навчання, доводять спеціалісти. Якщо казати про таку основну якість керівника як уміння організувати ро-
боту колектива для досягнення поставлених цілей, то тут, за даними зарубіжних досліджень, потрібні величезні зусилля думки. І як тут не згадати про геніальність педагогічної думки А.С. Макаренко, щодо його науково-практичного досвіду організації колективу. То ж вірно відмічають дослідники, що для успішного управління слід мати на увазі те, що це -діяльність, яка висуває до людини специфічні вимоги. Тож майбутні фахівці мають глибоко вивчати ці вимоги, орієнтуватися на такі якості як компетентність, гідність і відповідальність, почуття нового і уміння ризикувати, рухливість, висока працездатність тощо. В дослідницькій літературі ці ціннісні якості, на основі яких виявляється компетентність фахівця, його творча активність, досить обґрунтовано охарактери-зовуються. Сучасний керівник не повинен бути байдужим до долі дітей та педагогічного колективу, але повинен уміти належним чином працювати з людьми. Обов’ язковою умовою у підготовці майбутнього фахівця є ґрунтовна обізнаність зі станом справ та цілісне уявлення про дійсний стан навчально- виховного процесу в сучасному освітньому закладі. Потрібно мати бажання управляти освітнім закладом, щоб були задоволені діти і радів педагогічний колектив. Сучасного фахівця мають відрізняти відповідальність, ініціативність, цілеспрямованість. Він має бути спрямований на стратегічну перспективу, що сприятиме засвоєнню на належному рівні моделі функціональної компетентності сучасного керівника. З цією метою, на лекційних, семінарських і практичних заняттях, а також під час самостійної роботи студенти мають змогу детально ознайомлюватись з моделлю керівника школи, моделлю його узагальненого професійного образу. Це дає можливість майбутнім фахівцям досить ґрунтовно вивчати діяльність керівника освітнього закладу з його управлінськими якостями.
Ми визначили три основні стилі керівництва, що переважають у практиці управління загальноосвітніми навчальними закладами. Потрібно врахувати, що чистий стиль керівництва не зустрічається або зустрічається дуже рідко. Не можна також однозначно сказати, що авторитарний стиль - це неефективний, негативний стиль керівництва, а демократичний - ефективний, позбавлений недоліків, тому що кожен стиль керівництва має свої переваги та недоліки.
Недоліків у авторитарного стилю керівництва більше: придушення ініціативи, відсутність гласності тощо, але є і перевага - економія часу. У керівника-демократа більшість рис мають позитивний характер, спрямовані на гуманізацію і демократизацію управління, але виникають проблеми з кількістю часу, що витрачається на колегіальність. Невтручання у справи підлеглих керівника-ліберала, з одного боку, є недоліки, а з іншого - дає змогу працівникам спокійно працювати, посилює відповідальність за ефективність дорученої їм ланки роботи.
Дослідження стилю керівництва директора ЗНЗ, що було проведене кафедрою педагогіки та педагогічної майстерності МДПУ в жовтні 2007 року
серед досвідчених директорів, показує, що більшість досвідчених директорів ЗНЗ (60% опитаних) використовують у своїй управлінській діяльності методи та засоби як демократичного, так і авторитарного чи ліберального керівництва, залежно від конкретної ситуації і конкретних умов праці. Хоча 30% опитаних директорів вказують, що надають перевагу (з певних причин) одному з двох стилів керівництва: авторитарному чи демократичному. Отже, на основі цього можна зробити висновок, що кожен керівник сам вибирає методи керівництва, а значить, самостійно формує свій стиль керівництва залежно від конкретних умов.
Логічно постає питання: що саме впливає на визначення стилю керівництва?
Чинники, що впливають на формування стилю керівництва директора ЗНЗ залежно від особистих знань та умінь та від зовнішніх причин, показано на рис.1.
Як бачимо, на стиль керівництва директора ЗНЗ впливають як внутрішні, так і зовнішні характеристики. Причому, для кожної конкретної людини і, до певної міри, для кожного закладу вони будуть різними, а отже, і стиль керівництва під впливом цих чинників буде формуватися індивідуальний, у деталях не схожий на стиль керівництва директорів інших закладів.
Дослідження стилю керівництва новопризна-чених директорів шкіл підтверджує, що кожен із керівників починає свою діяльність з індивідуального підбору управлінських засобів і способів впливу.
Одним із впливових параметрів при виборі управлінських засобів є рівень сформованості колективу (або рівень групового розвитку).
Рівень групового розвитку - це характеристика сформованості міжособистісних відносин, яка виражається в групоутворенні. До вищого рівня групового розвитку можуть бути віднесені колективи та групи, наближені до них за типом своєї структури і соціально-психологічним характеристикам, до нижчого - групи, засновані на асоціальних факторах і групи дифузні, у яких немає загальних цілей і цінностей ( 5, с. 417).
Педагогічні колективи як соціальні групи можуть у повному розумінні відповідати поняттю «колектив», тобто бути об’єднаними спільною метою, відповідати вимогам суспільства до педагогічної діяльності, а можуть мати лише окремі ознаки колективу.
Стиль є передумовою та наслідком рівня групового розвитку.
Наприклад, починаючи працювати директором школи в новому колективі, більшість керівників свідомо обирає методи ліберального стилю керівництва, тобто невтручання у справи підлеглих (до певного часу), поступово, по мірі вивчення рівня сформова-ності колективу, переходячи до демократичного або авторитарного стилю керівництва, як це показано на рис.2.
Це оптимальний варіант. Стає зрозумілим, що керівники, які почнуть свою управлінську діяльність з використання засобів авторитарного стилю у ко-
Особистість керівника Стиль керівництва директора ЗНЗ Зовнішні причини
Менеджмент-знання. Етап (рівень) розвитку закладу.
Мотивація. Рівень сформованості колективу.
Досвід. Вимоги суспільства.
Організаторські та творчі здібності. Вплив оточення.
Спеціальна педагогічна освіта. Вища керуюча установа.
Прагнення до розвитку. Вимоги батьків.
Компетентність. Конкретна ситуація.
Світогляд.
Ідеал.
Внутрішні характеристики (характер,
темперамент, звички тощо).
Рис. 1. Чинники впливу на формування стилю керівництва директора ЗНЗ.
Рис.2. Алгоритм вибору стилю керівництва новопризначеного директора школи залежно від рівня сфор-
мованості колективу
лективі з високим рівнем сформованості, матимуть негативні результати: непорозуміння і перешкоди у подальшій діяльності (неефективне керівництво); застосування демократичного стилю в колективі з низьким рівнем сформованості призведе до низьких показників у результатах діяльності ЗНЗ. Тобто компетентність керівника передбачає вибір методів і засобів керівництва залежно від конкретних умов (сформо-ваності колективу, рівня його розвитку, методів керівництва і стереотипів, що залишилися від попереднього керівництва) з метою ефективного управління. Отже кожен керівник у процесі управлінської діяльності цілеспрямовано відбирає і накопичує засоби і методи керівництва, що забезпечують оптимальні результати. Поступово відбувається їх стабілізація, складається певна система, тобто індивідуальний стиль керівництва.
Наявність свого індивідуального стилю у керівника говорить, з одного боку, про його пристосування до певної структури професійної діяльності, а з іншого - про максимально можливе розкриття осо-бистісних можливостей. За Н. Л. Коломінським (1,с. 152), індивідуальний стиль керівництва - це оригінальний, новаторський стиль, що дає смогу його власникові домагатися позитивних результатів у керівництві установою освіти.
Необхідно зазначити: якщо вибір засобів керівництва здійснюється стихійно або керівник відбирає лише ті засоби, що є зручними для нього, то після їх стабілізації складається певний індивідуальний стиль, суб’єктивно зручний, але не завжди оптималь-
ний, бо не враховуються інтереси колективу. Тому чим раніше новопризначений директор усвідомить важливість і необхідність формування власного стилю керівництва, тим більше виявиться у нього можливостей для вироблення оптимального стилю керівництва, необхідного в даних умовах, тим менше часу і енергії витратить він (метод спроб і помилок) на пошук ефективної діяльності. Отже, важливим є те, що формування стилю мусить мати свідомий, а не стихійний характер, бо під час стихійного становлення можуть бути сформовані як позитивні так і негативні риси індивідуального стилю керівництва.
За результатами дослідження цілеспрямованого формування стилю керівництва новопризначених директорів ЗНЗ можна розподілити за такими рівнями (табл..1).
Як бачимо, свідоме формування стилю керівництва можливе лише за умов мотивації, менедж-мент-освіти, здатності до критичного аналізу власної діяльності та гнучкості застосування різних методів і засобів реалізації владних повноважень.
Визначимо алгоритм, який вказує на порядок свідомого формування власного стилю керівництва (рис.3).
Пояснимо: після діагностики результатів роботи закладу та власної діяльності, визначення рівня сфор-мованості колективу, директор доходить до тих чи інших загальних висновків. Якщо керівник задоволений результатами діагностики, то його робота щодо вдосконалення буде направлена на утримання та розвиток позитивних сторін і як кінцевий результат - на
Таблиця 1
Характеристика новопризначених директорів ЗНЗ за рівнем цілеспрямованого формування стилю керівництва
Рівень формування стилю керівництва Попередня підготовка Усвідомлення свого стилю керівництва Застосування засобів і методів у розв ’язанні проблем Показники в роботі % загальної кількості директорів
Низький немає Не усвідомлене Шляхом спроб і помилок Низькі 30%
Середній деяка підготовка Усвідомлює деякі методи і прийоми Більш-менш вдало застосовує Середні 55%
Достатній достатня Самоаналіз власного стилю Свідоме використання досвіду колег, досягнень науки Високі, наближені до оптимальних 10%
Високий висока У свідомленість вибору методів і засобів впливу Моделювання власної діяльності та гнучкість у застосуванні методів і засобів керівництва Оптимальні, інноваційний пошук 5%
Керівник
1 крок
2 крок
3 крок
мот ивація аналіз ситуації
(діагностика результатів ефективності роботи закладу та власної діяльності, визначення рівня сформованості колективу)
висновки
4 крок
5 крок
6 крок
1
позитивні
1
негативні
задоволеність незадоволеність
результатами
утримання та розвиток позитивних сторін (моніторинг позитивних якостей)
І
постановка мети щодо розвитку
пошук причин невдач (моніторинг негативних якостей)
усунення негативних причин
7 крок
вибір технологій розвитку
вибір методів і засобів корекції
8 крок
формування стратегічного мислення
свідоме подолання недоліків
Рис. 3 Алгоритм свідомого формування стилю керівництва
формування стратегічного мислення. Якщо висновки діагностики виявилися негативними і керівник не задоволений ними, то його робота має бути спрямована на пошук причин невдач, постановку мети щодо усунення негативних причин і свідоме подолання недоліків. І знову лише після діагностики керівник визначить задоволеність або незадоволеність результатами роботи і спрямує свою діяльність згідно з алгоритмом на подолання недоліків чи на формування стратегічного мислення, що вказує на свідоме формування керівником ЗНЗ власного стилю керівництва.
У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті зазначено, що «нагальним завданням управління освітою є пошук нових, відкритих і демократичних моделей управління». Отже, перед директорами ЗНЗ постає питання виявлення власного стилю керівництва, узгодження його з вимогами суспільства та подальше удосконалення з метою демократизації і гуманізації.
Демократизація - принцип управління, що полягає в організації спільної діяльності керівника та працівників на засадах партнерства, врахування керівником індивідуально-психологічних особливостей працівників і створення умов для їхнього особистого та професійного саморозвитку та самовдосконалення.
Гуманізація - принцип управління, зорієнтований на залучення всіх організаторів і учасників управлінського процесу до активної постановки й розв’язання актуальних проблем управління, внесення пропозицій, формування новаторських ідей, інноваційних підходів та засобів реалізації' тощо (7,с.4).
Отже, необхідно розв’язання питань вдосконалення професійної компетентності, підвищення майстерності та загальної культури керівників освіти. Для більш глибокого і точного вивчення стилю керівництва директора ЗНЗ необхідно дослідити його діяльність на робочому місці, а саме - у тому навчальному закладі, де він працює. Тому ми, беручі за основу програму вивчення стилю керівництва міського відділу освіти Н.Л. Коломінського (1,с. 168-169) адаптували її до вивчення індивідуального стилю керівництва директора ЗНЗ в регіоні.
Програма вивчення стилю керівництва директора ЗНЗ
1. Загальна характеристика умов роботи ЗНЗ: статистичні дані про кількість учнів, персоналу, тип навчального закладу. Загальні аспекти організації роботи ЗНЗ.
2. Аналіз особливостей стилю керівництва згідно з основними ознаками.
3. Визначення стильових рис директора ЗНЗ за змістовними компонентами його праці:
а) проведення нарад з різними категоріями працівників (педагогічний та учнівський колективи, технічний персонал): зміст та етапи проведення наради; поведінка директора (за ознаками стилю); особливості поведінки підлеглих як показник стилю (скутість або розкутість, вільне висловлювання своїх думок або побоювання висловлювань, реакція на зауваження керівника, особливості невербального спілкування);
б) проведення прийому відвідувачів: дані про відвідувачів( ПІП, посада); суть питання, що розв’язується; особливості спілкування (тон, особливості поведінки); використання невербальних засобів для позитивного спілкування (посмішка, увага, створення атмосфери довіри); умови підвищення ефективності ділового спілкування: зрозумілість та єдність мови, врахування індивідуальних особливостей співрозмовника; логічність викладу власних думок; оптимальність за змістом та швидкість розв’язання питання; спрямованість рішення (гуманістична чи формально-бюрократична);ї
в) участь у масових заходах (семінарах, конкурсах, конференціях) працівників та учнів школи;
г) аналіз роботи з документами: глибина з’ ясу-вання суті документа; оперативність реагування на його зміст; оптимальність розподілу завдань між виконавцями; прояв компетенції; спрямованість рішень, що приймаються на основі аналізу документів (гуманістична або формально-бюрократична).
У програму дослідження входить як обов’язковий компонент анкетування педагогів, учнів, технічного персоналу і самого директора, що сприяє більш глибокому і досконалому виявленню та узагальненню результатів вивчення стилю індивідуального керівництва директора ЗНЗ з метою його удосконалення.
Дослідження індивідуального стилю у керівників ЗНЗ показує, що кращих результатів досягає той навчальний заклад, де для роботи директора характерне переважання ознак демократичного керівництва. Однак висококваліфіковані директори , залежно від конкретної ситуації, рівня сформованості колективу, від індивідуальності кожного підлеглого гнучко використовують риси кожного стилю з метою ефективного управління. Адже за словами багатьох науковців, найкращим вважається гнучкий, адаптивний стиль, орієнтований на реальність. Як же досягти такого рівня керівництва? Ми пропонуємо розглядіти такі шляхи оптимізації стилю керівництва: самоаналіз власної діяльності з метою виявлення сильних та слабких сторін стилю керівництва; усвідомлення власного стилю керівництва; збереження та зміцнення сильних сторін стилю; постійна робота над подоланням своїх недоліків; оволодіння якомога більшою кількістю засобів та методів відомих стилів; здійснення індивідуального підходу до кожного підлеглого; оптимальне позитивне спілкування; поважання гідності людини; урахування рівня розвитку колективу; урахування індивідуальних особливостей кожного працівника; розвиток критики, самокритики; залучення підлеглих до управління; делегування повноважень; забезпечення гласності; відмова від командно-адміністративних методів управління; врівноважені стосунки з підлеглими; гнучке застосування та співвідношення методів впливу; виявлення поваги та довіри до підлеглих, учнів, батьків; розумне співвідношення заохочень та покарань; урахування вимог суспільства до керівництва сучасним ЗНЗ; вдосконалення організаційних форм управління; забезпечення
оптимістичного настрою у колективі; створення атмосфери співпраці; вдосконалення прийомів прийняття рішень; підвищення рівня інформованості підлеглих; координація використання влади; підтримка ініціативи підлеглих; створення сприятливих умов для результативної праці кожного члену колективу; підвищення умов відповідальності кожного за свою працю; підвищення власного рівня компетентності.
Досить великі завдання стоять перед керівниками ЗНЗ, адже вони мають працювати в різних педагогічних колективах з різними учнями. А учнів школи готують також бути конкурентноздатними з такими притаманними властивостями, як розви-нутість, самостійність, ініціативність, незалежність, повага до закону, висока ринкова, правова, організаційна, екологічна культура, культура повсякденного життя. Вчорашній випускник школи - це наш сьогоднішній студент. Він мусить мати сформовані основні, міжпредметні, предметні компетентності. Сучасну людину мають відрізняти відповідальність, ініціативність, продуктивність і ефективність, адаптованість до умов, що динамічно змінюються, здатність до багатоваріативного вибору, новий тип функціональної грамотності. Формувати й моделювати ці соціально значимі якості й покликані навчальні заклади освіти. Керівник ЗНЗ повинен набувати з оновленої системи психолого-педагогічних, школознавчих, управлінських цінностей, адже, як відзначають дослідники, нестійкі, розмиті особисті й професійні цінності можуть стати не аби якою перешкодою для набуття якісних навиків управлінської діяльності.
Висновки
Отже, характеризуючи особливості ціннісних орієнтацій управлінської компетентності фахівців, досить важливо продовжити дослідження спроможності керівників ЗНЗ щодо висококваліфікованості рівнів управлінської діяльності в освітніх закладах. Цікаво зробити також опитування тих працівників, які закінчили наш заклад у минулі роки, щоб отримати інформацію про їх конструктивні поради з приводу удосконалення якості підготовки майбутніх фахівців. Потрібно також розкривати питання зворотного зв’язку, тобто дослідження прагнень студентів до майбутньої професійної діяльності в закладах освіти. Перед кожним керівником ЗНЗ має стояти питання свідомого вдосконалення стилю керівництва закладом згідно з вимогами суспільства, а саме - його демократизації та гуманізації, що передбачає увагу до кожної особистості, врахування її індивідуальності, організацію спільної діяльності керівника та підлеглих на засадах партнерства, створення умов для професійного зростання кожного члена колективу.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем формування ефективного стилю керівництва в освіті.
Література
1. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект). Монографія. - К.: МАУП,
2000.- 286с.
2. Кравченко Л.М. Стиль роботи менеджера освіти / Педа-
гогіка математики і природознавства. V Всеукраїнські читання, присвячені пам’яті М.В.Остроградського, 2425 вересня 2001р. Збірник статей. - Полтава: ПОІППО, 2001.- 72с.
3. Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті. Навч.-методичний посібник.- Київ, 1998.- 192с.
4. Окса М.М. Стратегічний менеджмент в освіті: Навч. посібник. - Мелітополь: МДПУ, 2007.- 178с.
5. Психология. Словарь / Под общ. ред.. А.В. Петровського, М.Г Яро шевського. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 494с.
6. Словарь иностранных слов. - 14-е изд., испр. - М.: Рус-.яз., 1987. -608с.
7. Соф’янц Е. Час підтверджує правильність аксіом // Управління освітою. - 2001.-14 липня.
8. Спивак В.А. Корпоративная культура.- СПб: Питер,
2001.- 362с.
9. Шепель В.М. Человековедческая компетентность менеджера. Управленческая антропология. - М.: Нар. образ-е, 1999. - 432с.
Надійшла до редакції 13.12.2007р.
МОДЕЛИ ИНДИВИДУАЛЬНЫХ
ОСОБЕННОСТЕЙ ПЛОВЦОВ В ЛАСТАХ НА ОСНОВЕ ФИЗИОЛОГИЧЕСКОГО И ПСИХОФИЗИОЛОГИЧЕСКОГО ТЕСТИРОВАНИЯ
Козина Ж. Л., Ляшенко А. Н., Делова И. А., Демченко М.М., Сенченко В. Г., Уфимцева А.Е. Харьковский национальный педагогический университет им. ГС. Сковороды Харьковская государственная академия физической культуры
Аннотация. Определена факторная структура подготовленности пловцов в ластах высокого класса. Выявлены основные факторы в структуре подготовленности: экономичность работы систем энергообеспечения, скоростно-силовые способности, скорость процессов восстановления. Определены типичные индивидуальные факторные модели пловцов в ластах высокого класса. Показаны особенности реакции на нагрузку со стороны ЧСС пловцов в ластах различных типов по структуре подготовленности.
Ключевые слова: плавание, подготовленность, восстановление, энергетические ресурсы, индивидуальные особенности, двигательные способности, динамика ЧСС, факторный анализ, модели, сердечный ритм, скорость реакции, чувство времени.
Анотація. Козина Ж.Л., Ляшенко А.Н., Делова И.А., Демченко М.М., Сенченко В.Г., Уфимцева А.Е. Моделі індивідуальних особливостей плавців у ластах на основі фізіологічного й психофізіологічного тестування. Визначено факторну структуру підготовленості плавців у ластах високого класу. Виявлено основні фактори у структурі підготовленості: економічність роботи систем енергозабезпечення, швидкісно-силові здатності, швидкість процесів відновлення. Визначено типові індивідуальні факторні моделі плавців у ластах високого класу. Показано особливості реакції на навантаження з боку ЧСС плавців у ластах різних типів за структурою підготовленості.
Ключові слова: плавання, підготовленість, відновлення, енергетичні ресурси, індивідуальні особливості, рухові здатності, динаміка ЧСС, факторний аналіз, моделі, серцевий ритм, швидкість реакції, почуття часу.
Annotation. Kozina ZH.L., Lyashenko A.N., Delova І.А., Demchenko M.M., Senchenko V.G., Ufimceva A.E. Models of individual features of swimmers in flippers on the basis of the physiological and psychophysiological testing. The factor structure of preparedness of swimmers is certain in the flippers
