CC BY
32Фізичне виховання дітей 5-7 років у спортивно-оздоровчих установах сполучених Штатів Америки
Анотації:
Встановлено, що в США працюють понад п'ять тисяч спортивно-оздоровчих установ. Розглянуто основні риси фізично сформованої людиною Доведено, що 80% дітей США відвідують спортивно-оздоровчі установи. Встановлено, що при складанні програм з фізичного виховання у сШа враховуються чотири основні правила. Визначено, що програми фізичного виховання спрямовані на всебічний розумовий, психічний і фізичний розвиток молодого покоління та вимагають свідомого ставлення до рухової активності.
Ключові слова:
Сполучені Штати Америки, карі-кулум, фізичне виховання, діти, спортивно-оздоровчі установи.
Волкова С.С., Віндюк О.В.
Класичний приватний університет
Волкова С.С., Виндюк О.В. Физическое воспитание детей 5-7 лет в спортивно оздоровительных учреждениях Соединенных Штатов Америки. Установлено, что в США работают более пяти тысяч спортивно-оздоровительных учреждений. Показано, что 80% детей сШа посещают спортивно оздоровительные учреждения. При составлении программ по физическому воспитанию в СшА учитываются четыре основных правила. Определено, что программы по физическому воспитанию направлены на всестороннее умственное, психическое и физическое развитие молодого поколения и требуют сознательного отношения к двигательное активности.
Соединенные Штаты Америки, карикулум, физическое воспитание, дети, спортивнооздоровительные учреждения.
Volkova S.S., Vindyuk O.V. Physical education of children 5-7 years in sporting health establishments of the United States of America. It is mentioned that more than five thousand sporting-health establishments work in the USA. It is shown that 80% children of the USA visit health establishments sporting. It is set that at drafting of the programs of physical education in the USA taken into account four basic governed. It is defined that programs on physical education direct on allround, psychological and physical development of youth and demand conscious attitude toward moving activity.
United States of America, curriculum, physical education, children, sporting-health establishments.
Вступ.
Підвищення зацікавлення міжнародної спільноти до індивідуального здоров’я людини, враховуючи і дитячий вік, підтверджено великою кількістю теоретичних і практичних робіт. Зниження рухової активності в дітей негативно впливає на їхній гармонійний фізичний розвиток, рухову підготовленість, стан здоров’я.
Видатний лікар і філософ, таджицький вчений Абу Алі аль Хусейн Ібн-Сіна, відомий на ймення Авіцена (960-1037) збагатив медичну науку новими знаннями, про фізичне виховання. Ібн Сіна вважав фізичні вправи “головною умовою” збереження здоров’я, а наступними — графік харчування і сну [3]. Незважаючи на порівняно низький рівень фізіологічних знань того часу, Авіцена розглядав вплив фізичних вправ з погляду стимуляції основних життєвих процесів і на організм.
Обґрунтовуючи основні принципи трудового і фізичного виховання, В.А. Сухомлинський [4] зосередив особливу увагу на прояві індивідуальних особливостей кожного учня, його інтересів і здібностей, на фізичному розвиткові та фізичній підготовленості, наполягаючи на посилених навантаженнях і, що важливо, на чіткому обліку анатомо-фізіологічних особливостей організму.
У фундаментальних роботах Г.Л. Апанасенко, І.А. Аршавського зазначено, що нормальний ріст і розвиток дитини можливі лише за умови міцного здоров’я, що досягається високою руховою активністю, тому однією з головних проблем фізичного виховання є активізація рухового режиму школярів [1, 2].
Таким чином виникає протиріччя між біологічною потребою дітей у рухах й існуючими умовами у дошкільних установах, школах, родині для їхнього фізичного виховання.
Аналіз американських літературних джерел також свідчить, що за 200-річну історію педагоги, лікарі й інші фахівці надавали значної уваги фізичному вихо-
© Волкова С.С., Віндюк О.В. , 2011
ванню насамперед як засобу зміцнення здоров’я дітей і підлітків, дорослого населення. Особливо велику увагу на цьому питанні було зосереджено після Другої світової війни [11].
З огляду на соціальні умови, коли сьогоднішній дитині доведеться жити в ринкових умовах, рухова активність у США використовується як засіб підготовки дітей і підлітків до дорослого життя.
B. Strand, S. Reeder вказують, що: „Міцно взаємопов’язане з проблемою конкуренції у суспільстві — змагання — вчені багатьох країн розглядають як один з важливих компонентів системи фізичного виховання” [10, с. 43].
Усунення цих негараздів спонукає педагогів, батьків до пошуку засобів підвищення рухової активності дітей 5-7 років. Глибоке вивчення організації і методики фізичного виховання дітей у закордонних спортивних установах, зокрема навчання і засвоєння рухових навичок, зумовило поповнення українського досвіду корисними педагогічними досягненнями. Робота українських організацій такого типу була б удосконалена. З цією метою важливо вивчити й узагальнити закордонний педагогічний досвід позашкільних установ у сфері фізичного виховання.
Роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри теоретичних основ фізичного та адаптивного виховання Класичного приватного університету м. Запоріжжя.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Завдання статі - визначити організаційно-методичні основи фізичного виховання дітей 5-7 років у спортивно-оздоровчих установах Сполучених Штатах Америки. З метою вивчення організаційно-методичних питань фізичного виховання дітей 5-7 років у спортивно-оздоровчих установах США проводилися педагогічні спостереження досвіду роботи педагогів, які працюють у спортивно-оздоровчих установах США.
Педагогіка, психологія та медико-біологічні
Результати дослідження.
Сфера фізкультурно-оздоровчих послуг у США пройшла через три етапи розвитку, що умовно можна назвати „епохою товару”, „епохою торгівлі” і „епохою маркетингу”. Хоча ці етапи випливали один із одного, відповідні традиції зберігаються і дотепер.
У 1980-ті рр. деякі спортивно-оздоровчі установи усвідомили недоліки „торгової” орієнтації і зробили ще один крок у своєму еволюційному розвиткові, розробивши маркетингову „ринкову” орієнтацію. У її основі — споживач: його інтереси, запити, вимоги, оцінки. Підприємець повинен уміти бачити „очима свого клієнта”, визначати його запити і вміти їх наситити [8].
У США діють різні типи спортивно-оздоровчих клубів: шкільні (оздоровчі, за видами спорту, за інтересами); студентські (оздоровчі, за видами спорту); на підприємствах і фірмах (оздоровчі, за видами спорту); за місцем проживання, у парках (оздоровчі, за видами спорту); при великих поліклініках і на курортах (лікувально-оздоровчі); спортивні клуби за видами спорту [6]. Залежно від критеріїв набору колективу розрізняють такі типи клубів: для дітей, для осіб середнього віку, літніх осіб, інвалідів, жінок, родин.
У США нараховується більше п’яти тисяч спортивно-оздоровчих установ. 98 % спортивного інвентарю й устаткування відповідає олімпійському стандарту. Спортивно-оздоровчі установи США працюють за власними програмами фізичного виховання.
Спортивно-оздоровчі клуби в США у відсоткових пропорціях розподілилися: багатоцільові — 23,7%, клуби фізичної підготовки — 20,1%, оздоровчі центри в парках, лікарнях і центри спортивної медицини
— 17,5 %, клуби різних організацій — 10,2%, корпоративні клуби — 9,3%, клуби в готелях, на курортах
— 6,8%, студентські клуби — 6,5%, тенісні клуби — 5,6% [331, 359].
Національна асоціація спорту і фізичної культури США (National Association for Sport and Physical Education (NASPE) подає п’ять основних рис фізично сформованої людини: володіння навичками, необхідними для виконання фізичних дій; знання і розуміння користі та переваг виконання вправ на заняттях з фізичної культури, впливу рухової активності на організм; фізична придатність до трудової й іншої діяльності; систематична рухова активність; сприяння здоровому способу життя.
Це переконання пропагується з раннього дитинства засобами масової інформації США.
Центр із контролю і керування хворобами (Centers for Disease Control and Prevention (CDC), Національна асоціація спорту і фізичного виховання (National Assotion for Sport and Physical Education (NASPE)), Американська серцева асоціація (American Heart Association) вважають, що додатково до активного рухового способу життя дитина повинна опановувати життєво важливими руховими уміннями, навичками і здатністю розвивати пов’язану із здоров’ям фізичну придатність (серцево-судинну витривалість, нарощування м’язової маси, гнучкості і стрункості постави).
Фізичне виховання, яке викладають у школі, ідеальний шлях підвищення рівня рухової активності, а для багатьох дітей і єдиний спосіб для підготовки їх до активного способу життя в дорослому віці і формування звички до занять фізичними вправами. Зважаючи на це, асоціації рекомендують щоденні заняття фізичною культурою для дітей, розпочинаючи від “кіндергарде-на” (5 років) до 12 класу “хай-скул” (16-17 років).
У дидактиці США та багатьох інших країн розпочали здебільшого застосовувати теорії „карікулуми” (curriculum) або, іншими словами, теорії навчальних програм. Термін „карікулум” використовується в американській педагогіці для позначення теоретико-прикладних досліджень у галузі змісту освіти, форм і методів її організації, створення підручників, посібників і методичних розробок, що скеровані на її реалізацію [8].
У вузькому значенні слово „карікулум” у США має такі синонімічні поняття, як „навчальний план”, „програма”.
В Америці „карікулум” є особливою частиною педагогічної науки. Цю сферу розпочав досліджувати F. Bobit [7], опублікувавши у 1918 році монографію „Карікулум”. Згодом теорією навчальних програм займалися педагоги-прагматисти. Однак зацікавлення цим питанням особливо було спостережено в останні роки, оскільки вчені активно проводять пошуки виходу з кризи, у яку потрапило фізичне виховання в Америці. Так, наприклад, D. Siedentop [8] пише, що „карікулум” — це ті формальні дії, за допомогою яких учні засвоюють знання, уміння й навички, а також ті цінності й стосунки, які є нормою поведінки для учнів школи.
Із сказаного контексту узагальнимо, що американські педагоги розуміють „карікулум” як загальний план, посібник для побудови конкретних програм з фізичного виховання. В умовах децентралізації народної освіти в США цей процес є контрольований місцевими органами, тому нема потреби, та й можливості, мати уніфіковані програми з фізичного виховання у кожній школі, адже місцеві умови занадто різні.
Концепція, що отримала у фахівців з фізичного виховання назву „виховання рухом”, є реакцією на ідеї популярної на Заході „гуманістичної педагогіки”. Зазначимо, що прихильники цієї теорії у програмах з фізичного виховання використовують такі ключові поняття, як „усвідомлення школярами можливостей свого тіла”, „відчуття простору, часу, сили”, „уміння розв’язати проблеми”, „взаємостосунки із зовнішнім довкіллям, і зокрема і з людьми”. У США ця концепція широко застосовувана у елементарній школі. Загалом теорія „карікулуму” з фізичного виховання умовно розділяє конфліктуючі напрямки, що склалися ще в першій третині ХХ століття: це прихильники зараховувати до основної мети фізичного виховання розвиток рухових навичок і прихильники концепції виховання „цілісної особистості”, інтегрованої в систему суспільних відносин. При аналізі підходів до фізичного виховання американських школярів можна чітко простежити основну спрямованість програм. Тут
заакцентовано увагу на вихованні фізичних якостей і формуванні рухових умінь і навичок, на розв’язанні завдань психологічного, морального характеру.
Нами встановлено, що в США всі програми фізичного виховання мають яскраво виражену спрямованість на формування в дітей умінь і навичок здорового способу життя, тому що його основи закладаються в ранньому віці і реалізується на протязі всього життя через індивідуальну поведінку. S.E. Landis, C.L. Janes [6] виділяють наступні чотири правила при складанні програми фізичного виховання:
1. Визначення пріоритетів у потребах здоров’я.
2. Включення співтовариства в ідентифікацію проблем здоров’я.
3. Розробка, здійснення чи зміна існуючих програм з урахуванням вимог суспільства і документа «Здорові люди - 2000».
4. Контроль ефективності виконання програм.
Головна мета всіх програм - поліпшувати дійсний і майбутній статус здоров’я.
Спортивно-оздоровчим установам США притаманна яскраво виражена оздоровча спрямованість, основний принцип якої полягає в тому, щоб заняття привели кожного їхнього учасника до якогось рівня успіху.
Висновки.
Таким чином, У США нараховується понад п’ять тисяч спортивно-оздоровчих установ, усі мають сучасну матеріально-технічну базу. Спільною є їхня спрямованість на виховання рухом. Програми вимагають розвитку в учнів свідомого ставлення до рухової активності, як основного засобу зміцнення здоров’я і самовдосконалення. Вони розроблені з урахуванням потреб усіх прошарків населення і включають: історію розвитку і місце знаходження конкретної спортивно-оздоровчої установи; вимоги до стану здоров’я дітей; зміст фізичних вправ з урахуванням віку; нормативні вимоги; рекомендації вчителям-тренерам; правила техніки безпеки. Програми фізичного виховання спрямовані на всебічний розумовий, психічний і фізичний розвиток молодого покоління США, їх завдання - навчити так званому “стилю життя”, дотримуватися здорового способу життя, підтримувати себе в гарній формі, правильно виконувати важливі рухові дії.
Перспектива подальших досліджень у даному напрямку - дослідити можливість використання досвіду роботи спортивно-оздоровчих установ США в діяльності дитячих спортивних закладів України.
Література:
1. Апанасенко Г Л. Эволюция биоэнергетики и здоровья человека / Г.Л. Апанасенко. - С.-Пб.: МГП „Петрополис”, 1992. - 123 с.
2. Аршавский И.А. Физиология развития детей / И.А. Аршавский. - Пущино: Ин-т биол. физики АН СССР, 1985. - 36 с.
3. Ибн Сина Абу Али. (Авициена). Канон врачебной науки / Абу Али Ибн Сина. - Ташкент, АН Уз. ССР, 1954. - Книга I, Ч. 3. - С. 313-359.
4. Сухомлинский В.А. Павлышская средняя школа / В.А. Сухом-линский. - М.: Педагогика, 1980. - Т 2. - С. 5-373.
5. Anderson W.G. Building and maintaining outstanding physical education programs: Key factors / W.G. Anderson // Journal of Physical Education, Recreation and Dance.- Vol.65.- No.7. - 1997. - P 22-57.
6. Landis S.E., Janes C.L. The Claxton Elementary School Health Program: Merging Perceptions and Behaviors to Identify Problems / S.E.Landis, C.L. Janes // Journal of School Health. - 1995. - Vol. 65. - No.7. - P. 250-254.
7. Park R.J. History of Research on Physical Activity and Health: Selected Topics, 1867 to the 1950s. / R.J. Park //Quest. - 1995. - Vol. 47. - No. 3. - P. 274-287.
8. Taylor A.M. Employee Manual & Guide Book. Menlo Park Gymnastics. / - A.M. Taylor 1999/2000. - 100 p
9. Siedentop D. Physical Education Curriculum. An Analysis of the Past / D. Siedentop // JOPER. - 1980. - Vol. 51. - No. 7.
10. Strand B., Reeder S. Increasing Physical Activity through Fitness Integration / B. Strand, S. Reeder // JOPERD. - 1996. - Vol. 67. -No. 3. - P. 41-46.
11. The California Education Handbook; A practical, Abridged reference source for educational related codes and the California code of regulations titles 5 and 8, Fourth edition. - 1998. - P. 116-121.
12. Comprehensive Health Education Foundation. Режим доступу: www.chef.org.
Надійшла до редакції 17.12.2010 р Волкова Світлана Степанівна Віндюк Ольга Валерійовна vindykktgg@mail.ru
