CC BY
83
volves the specification of integrative understanding of law with the use of synergists, hermeneutics and communication theory. The dissemination of the principles of non-classical rationality in the theory of law should be considered as one of the foundations of modern versions of integrative understanding of law.
The significant potential of modern developments in the field of integrative conceptualization of legal thinking can be reduced to the following typology: 1) integrative understanding is intended to provide a universal definition of law, which is a compilation of different methodological approaches; 2) integrative legal thinking should be the result of a synthesis of the methodology of law with natural, technical and social Sciences; 3) inte-grative legal thinking should be the result of the integral law designed to evaluate promising areas of law, to overcome the disunity of the sections of legal knowledge, and organize the most effective ways of attracting to him.
Goal of legal thinking: the creation of adequate modern jurisprudence. This thinking is based on phenomenologicalphilosophy, in particular, on the principle intersub ktelnet, nancholas. Legal life is understood as a domain-conceptual education. The concept of life world determines the epistemological, ontological andpraxiological direction. Phenomenology and integrative understanding of the right push the boundaries of comprehension of the law and giving the opportunity to enter into the area of multidimensional descriptions of law.
Key words: classical and non-classical types of understanding of law, the integrated concept of law, phenomenology.
УДК 340.12
Ю. В. Мелякова, кандидат фшософських наук
Ф1ЛОСОФСЬКИЙ АНАЛ1З ФЕНОМЕНУ ГЛОБАЛ1ЗОВАНОГО ПРАВА
Сучасна тенденщя iнтеграцii Украши на Захiд потребуе парадигмального ви-значення глобалiзованого права у фшософському аспектi. Транснацюнальний характер вiдносин у сферi економти, фтанив, полтики, тформацп вимагае правовог регуляцп на засадах дiалогу. Фтософська рефлекЫя виявляе i констатуе певш при-родш властивостi глобалiзованого права, його моральний, комуткативний, над-iсторичний характер, що виключае будь-як форми прiоритетностi й домтантнос-тi учасниюв свтовог системи права, а, як на^док, змушуе визнати глобалiзоване право лише iдеальною сутмстю.
140
© Мелякова Ю. В., 2015
Ключовi слова: глобалгзацгя, нацгональне право, м1жнародне право, еврогнте-грац^я, момзм, дуал1зм, транснацюнальш зв'язки, суверентет, догов1рна справед-лив1сть, глобал1зоване право.
Актуальтсть дослiдження зумовлена тим, що, на жаль, вивченню фшософсько-правового змюту глобалiзованого права сьогодш не придшя-еться достатньо'1 уваги. Юристи вщкрито визнають, що питання сшввщно-шення мiжнародного i нацiонального права в умовах глобалiзащi залиша-еться невиршеним. У свою чергу, сучаснi тенденцп суспiльно-полiтичного буття вимагають активiзащi парадигмальних трансформацш в оцiнках сутi права, його рол^ джерел i стандарт, та зокрема фiлософського змiсту феномену глобалiзованого права в умовах сьогодення.
Метою статтi е аналiз формального змiсту категорп «глобалiзоване право», а також фактичного прояву процесу глобалiзащi права в аспект юридично'1 практики та фiлософського розумiння.
Аналiз публшацш. Загальнш теорп глобалiзащi права присвячено пращ Ф. Лапорта, П. Тибо, П. Рабшовича, С. Бшозьорова, Ю. Волошина та iн. Здебшьшого пiд глобалiзацiею розумiють вiдповiднi моделi узгодженостi положень мiжнародного права i нацiонального права окремих держав. Одна група авторiв пропонуе розглядати мiжнародне i нацiональне право на засадах едност й монiзму (М. Баймуратов, С. Максименко, П. Мартиненко, О. Назаренко). Iншi ж наполягають на вщокремленосп, автономностi цих систем — дуалiзмi (М. Савенко, Д. Терлецький, В. Буткевич, Л. Васечко). Зазначений анал^ичний напрям у юридичнш наущ доповнюють фшософ-сько-правовi дослщження I. Честнова, М. Ван Хука, А. Полякова, Т. Дудаш, А. Токарсько'1.
Виклад основного матерiалу. Фiлософсько-правовi здобутки Заходу (лiбералiзм, демократiя, свобода слова, право на приватне життя i власнiсть, мирне спiвiснування в контекст цивiлiзацiйного процесу тощо), закршлю-ючись у цiннiсно-правових системах i правосвiдомостi сучасних нащональ-них суспшьств, завдають динамiки глобальнiй мультикультурнiй правовш комушкацп, що постае як дiалоговiсть, легiтимний консенсус.
Питання спiввiдношення нащонального i мiжнародного права в умовах глобалiзацii сто'1'ть у науковiй лiтературi дуже гостро. Цi двi самостшш правовi системи не iснують iзольовано одна вiд одно'1. На особливосп нор-мотворчостi у мiжнародному правi впливають нацiональнi правовi системи, яю знаходять свое вiдображення у зовшшнш полiтицi та дипломатп держав. А мiжнародне право, у свою чергу, ввдграе важливу роль у формуванш на-цiонального законодавства. Пiдтвердженням цьому може слугувати той факт, що норми бшьшосп нов^шх основних закошв, якими встановлено
засади правового статусу громадянина, запозичеш iз ключових мiжнародних актв про права людини.
Що стосуеться факторiв, якi зумовлюють динамшу взаемодп нащональ-ного права з мiжнародним на власне нацiональному рiвнi, то умовно такi фактори можна подшити на двi категорп. Перша категорiя — полiтичнi фактори: дотримання зобов'язань виходячи з потреб внутршньо!' пол^ики, економiчних умов у державу взаемовигоди тощо. Друга категорiя — сощ-ально-психологiчнi фактори: вiдчуття задоволення, страху, звичка або традищя, конформiзм. Так, фактори внутршньо!' полiтики можуть ютотно вплинути на динамiку взаемодп нацiонального права з мiжнародним. Змша полiтичних уподобань у суспiльствi, вибори до парламенту, оновлення складу уряду, попршення чи полшшення стану нащонально!' економiки, змiни у бюджетнiй полчищ здатнi цiлком пожвавити, або ж, навпаки, об-межити взаемодiю нащонального права з мiжнародним, вплинути на став-лення органiв законодавчо'1 влади i правосуддя до мiжнародних зобов'язань держави.
Взаемодш нацiонального i мiжнародного права обумовлюють також сощально-психолопчш фактори. Зокрема, органи законодавчо'1 влади дер-жави, уряд i суди можуть обирати стратегiю якнайефектившшо'Х взаемодп з мiжнародним правом через острах санкцiй, небажання потрапити у мiж-народну iзоляцiю, перетворитися у крашу^згоя в очах св^ово'Х спiльноти або ж через усвщомлення народом свое'1 глибинно'1 едност з оточуючим свiтом (розвиток мiжнародноi правосвiдомостi населення кряХни), бажанням розвивати мiжнароднi економiчнi й культурнi зв'язки тощо [1, с. 121].
Зпдно зi ст. 2 Вiденськоi конвенцп про право мiжнародних договорiв 1969 р. мiжнародний договiр являе собою форму втшення узгоджено'1 волi суверенних суб'ектв мiжнародних вiдносин. Такий договiр не пiдпорядко-вуеться нормам нащонального права буд-яко'1 держави; питання ж чиннос-тi та застосування мiжнародних договорiв регулюються окремим правом мiжнародних договорiв. Прiоритет принципiв мiжнародного права над на-цiональним прийнято зараз розглядати як особливють вiдбитка глобалiзацii на нацiональних системах права, що мае своею перспективою розвиток не тшьки права як такого, але й держав та суспшьств у щлому. Необхщно ви-знати, що сьогодш у свт визнання примату норм мiжнародного права на-бувае чисельносп, а право — ознак глобальность
Отже, особливютю бiльшостi нов^шх конституцiй сучасних держав е те, що в них ч^ко визначене узгодження нащонального права з мiжнародним за сво'1'ми змiстом i формою. Наприклад, у ч. 2 ст. 6 Конституцп Грузп за-значено, що законодавство вщповщае загальновизнаним принципам i нормам мiжнародного права [2]. Подiбнi положення мiстяться й у ч. 1 ст. 8
Конституцп Португальсько'1 Республiки [3], ч. 1 ст. 10 Конституцп Ггалш-сько'1 Республiки [4]. Однак щ положення не можна сприймати як конста-тацiю можливостi безпосереднього регулювання мiжнародно-правовими нормами внутрiшньодержавних вщносин. Зазначенi положення основних законiв держав сформульовано абстрактно [5].
На сучасному еташ розвитку мiждержавноi спiвпрацi як результат ускладнення штеграцшних процесiв формуються новi (окрiм монiзму i ду-алiзму) пiдходи до проблеми стввщношення нацiонального i мiжнародно-го права. Вщсутшсть достатньоi ясностi в питанш розмежування сфер зов-нiшнього та внутр^нього правопорядкiв у теорп мiжнародного права стала причиною народження цшо'1' низки штучних конструкцiй, наприклад, «загальнолюдського права», «глобального права», «свiтового права», «транс-нацiонального права» та ш. Проте слiд зауважити, що феномен глобалiзацii права пiдiймаe не проблему верховенства мiжнародних договорiв над на-цiональними Конституцiями, або проблему мошзацп права на перевагу мiжнародного, а скорее проблему змютовно!' ушфшацп правових систем з мшмальним урахуванням культурно-юторичних особливостей i правових традицiй окремих регюшв, що глобалiзуються.
На думку Р. Арона, окремо юнують мiжнародна та транснацiональна системи права. Перша е системою суто дипломатичних зв'язюв мiж суве-ренними державами, друга проявляеться в економiчних зв'язках, суспшьних переконаннях, в органiзацiях, дiяльнiсть яких виходить за межi державних кордошв [6]. В. Фрiдмен ускладнив цю систему мiжнародних зв'язкiв та доповнив 11 «наднацiональним суспiльством», тобто таким, у якому дiяль-нiсть та функцп держав чи груп злил в постiйних мiжнародних установах. Мова тут ще про формування та дiяльнiсть мiжнародних, мiждержавних та мiжурядових органiзацiй, що стали суверенними суб'ектами мiжнародного права. У зв'язку з цим виникла низка дискусш, зокрема щодо делегування державних повноважень вщ держав-членiв наднацiональним органам чи мiждержавним об'еднанням [7, с. 304].
Ц новi суб'екти мiжнародного права е акторами, яю, симулюючи штере-си нацш, реально впливають на вс види мiжнародних вiдносин та процеси мiждержавного спiвробiтництва у персональних штересах окремих пред-ставникiв. Вiдкритою залишаеться проблема уникнення домiнування окремих члешв мiжнародних органiзацiй, що здатш i тяжiють до диктату свое!' волi по вiдношенню до шших представникiв.
Наприклад, Ф. Джессеп вважав, що единою перешкодою для юнування «транснащонального права» е застарiле поняття державного суверенiтету. На думку ж французького юриста Ж. Сселя (70-т рр. ХХ ст.), сама щея суверештету е несумiсною з щеею мiжнародноi системи, мiжнародне право
мае здiбностi регулювати й суто внутршш вщносини у державах. Японський теоретик права К. Танака, у свою чергу, писав, що «свггове право» мае охо-пити загальш для держав нащональш закони, мiжнародне публiчне та мiж-народне приватне право, що повинш розвиватися вiдповiдно до спiльного прогресу св^ового спiвтовариства на засадах загального юридичного зна-менника — природного права. Прибiчники наведених концепцiй у 70-х рр. розглядали мiжнародне право як глобалiзоване, розумiючи пiд глобалiза-цiею процес денащоналiзащï ринкiв, пол^ики i права, як на мiжнародному, так i на нацiональному рiвнях [7, с. 304].
Зараз питання про процес формування св^ового права активно диску-туеться у зарубiжнiй та вiтчизнянiй лiтературi. Так, росшський дослiдник В. Шумiлов вважае, що ХХ1 ст. пройде пiд знаком становлення та розвитку глобально'1' правово'1' системи, в якiй i мiжнародне публiчне право, i системи внутршньодержавного права стануть багаторiвневими правовими галузями та шститутами [8, с. 3]. Мошсти — прибiчники свiтового та транснащональ-ного права — зазираючи у майбутне, передбачають утворення едино'1' системи правового регулювання, що мае дiяти у глобальному масштабь Аналiз цих концепцiй пiдкреслюе щею наявностi наддержавно'1' влади та св^ового порядку, встановленого цiею владою.
Норми сучасного мiжнародного права спрямованi на адресу конкретного суб'екта — держави, яка, у свою чергу, створюе вщповщш та адекватш норми права у нащональному правопорядку. В результат цього мiжнарод-не право суттево впливае на внутршне життя держави та ïï нацiональну систему права. У сучаснш Gвропi безумовно дiе доктрина верховенства мiжнародного права. Концепцп, сформульованi Судом GC, обгрунтовують пряме застосування, дiю i верховенство права €С у державах-членах. Однак право €С не може взагалi оминути конституцiйнi засади окремих держав-членiв, якi у своему широкому значенш е своерiдною призмою, ^зь яку нацiональна правова система сприймае мiжнародне право. Не можна однозначно стверджувати про ефектившсть доктрини мошзму, адже ця теорiя е небезпечною у чистому та однозначному ïï використанш. У зв'язку з цим важко не погодитися з думкою росшсько'1' вчено'1' Л. Ануфрiевоï, яка зазна-чае, що проголошення примату мiжнародного права за певних обставин може бути використано «сильними державами» для цшей, якi не мають шчого спiльного iз завданнями мiжнародного права та його загальновизна-ними принципами та нормами [9, с. 331]. Саме цей довщ е засадою для полемши мiж дуалiстами та монiстами у питаннях мiжнародного права, яка продовжуеться майже 100 роюв.
У цьому аспект слщ погодитися з думкою, що ш теорiя дуалiзму, нi теорiя монiзму не вiдповiдають практицi сучасних держав. Сьогодш все
бшьше фахiвцiв прагнуть позбутися дихотомп MOHi3My i дуалiзму, ствер-джуючи, що логiчнi наслiдки обох теорш суперечать принципам оптималь-hoï взаемодп систем права, а також реальнш дiяльностi мiжнародних i на-цiональних органiв, в тому чи^ сyдiв [7, с. 305]. 1снуе також тенденцiя формування на грунт взаемодп мiжнародноï та внутршньодержавно'' системи яюсно ново' правничо'1' системи, яка може називатися мiжнародним конституцшним правом. Нова система означатиме верховенство права €С у нацiональномy прав^ його дiю на пряме застосування. Результатом функ-цiонyвання ше1' системи е, наприклад, система обмеження суверештету та передачi суверенних прав у Францп, новий пiдхiд Х'юстона та Маршалла до доктрини парламентського суверештету, теорiя самообмеження парламентского суверештету у Великш Британп, або адаптоваш правила тлума-чення колiзiй мiж нормами нацiонального та мiжнародного права у Данп i т. ш. [10, с. 80].
Однак у самш Gвропi вистачае критики щодо правово'1 полiтики й дь яльносп Евросоюзу. Так, вiдомий французький журналют П. Тибо вислов-люе думки про марюнеткову роль Евросоюзу у глобалiзованомy свiтi. Пiсля 1989 р. його розвиток i вплив вщчутно збшьшилися, як прийнято було вважати, за рахунок розширення зовнiшнього i внутршнього вiльного об-мiнy: нерегламентований «единий ринок», почерговий вступ 20 нових держав до Союзу, прийом у ВТО «кра'н, що розвиваються», зокрема Китаю, i, нарешт^ у 2001 р. фшальна фаза европейсько'1' валютно'1' системи — вве-дення евро [11, с. 68].
На той час каттуляшя европейського комушзму та поширюванi чутки про «кшець юторп», слова Буша-старшого: «Я бачу, як будуеться св^ за зразком европейсько'1 едностi», — усе це змусило промоyтерiв Европи по-вiрити в те, що вони були й залишаються авангардом людства. I справдi, Союз був широким закликом до сустльств проти держав — трiyмф нацiй усупереч трiyмфy iмперiй: вiльна конкyренцiя, свобода пересування i про-живання, судова гараппя особистих прав. Европа постала як якюно нове об'еднання 300 млн оаб, яким вона дозволяе нав^ь чого нiколи не було — скаржитися на державу, громадянами яко'1 вони е.
Рада Европи складаеться iз глав держав, яким належить шщатива у роз-в'язаннi головних питань. Проте очевидно, що результатом цього не стала европе'зашя нацюнальних пол^ик, радше навпаки. Для громадян-виборшв нацiональна держава так i не стала виконавцем европейсько'1' пол^ики. Як вважае П. Тибо, самих европейшв бшьше залякали, шж зацiкавили. Адже участь у европейських виборах слабка i постшно зменшуеться. Вiдомо також: якщо народам Европи надати вибiр, то вони не тдуть yсi в один бiк. Так було у ядерному питанш, у питаннях вугшля, сланцевого газу, вшни
в 1раку, питаннях ем^рантв i демографiчного становища, ставленш до референдуму в Шотландп про незалежшсть i т. д. Подана шея, що европейцi незабаром стануть единим народом, виявилася шюзорною. Настирлива думка про об'еднання була, зрештою, паралiзована. На думку П. Тибо, шлях применшення европейських нацш та 1'х суверенiтету веде до застою, втрати правових i полiтичних амбiцiй народами i правителями. Важко визначити, вщ якого органу походять чисельш директиви, але вони зшмають вщповь дальнiсть з нацюнально!' влади. У зв'язку з цим остання вщчувае полегшен-ня, проте водночас втрачае пол^ичну складову свого життя [11, с. 69].
Знищення в Свросоюзi митних бар'ерiв, вiдсутнiсть валютно'1 полiтики, передання контролю вiльним ринкам, яю встановлюють курси, так i не привели до устху евровалютно'1 зони. Уважнi спостерiгачi вважають, що на-справдi зона евро бшьше не iснуе, оскiльки позики в однаковш валютi здiйснюють за рiзними мiсцевим курсами нацiональних валют, залежно вщ того, хто ти е — шмець, грек чи юпанець. Внутрiшня недовiра в СС сягну-ла такого щабля, що уряди твденних кра'н можуть робити позики тшьки в банках власних кра'н. 1ншими словами, капiтали бшьше не обертаються. Внаслщок цього всьому комплексовi призначають лiкування у виглядi до-даткового контролю. Так, Договором про стабшьшсть i координацiю керу-вання (2012 р.) передбачено нечуване й безцеремонне втручання не тшьки у збалансування нащональних бюджетв, а й навт у 1'хню структуру. СС схожий на велике метанащональне утворення, що звужуе свободу дп держав. КраХни, що залучилися до европейсько'1 гри, потерпають вiд кризи суверенной! [11, с. 69-70].
Критично налаштоваш теоретики Свропи переконаш, що громадян Св-росоюзу по сут виключено з дебатiв. Що ж стосуеться представниюв держав, то вони шби залучаються у нескшченну низку кон'юнктурних рiшень, досягаючи компром^в, у яких iдуть на поступки в одному м^щ, щоб одержати компенсащю в iншому. Функщонування тако'1 системи визначае державам рол^ i це дае змогу нерегульованш групi сильних кра'1'н розви-ватися, у той час як позбавлеш головно'1 ролi держави насправдi принижеш до функцii виконавцiв. Стан невизначеносп сприяе поширенню в Свросо-юзi фаталiзму й вiдчуття покiрливостi, яке вважаеться тшню громадянсько-го обов'язку.
Заради повернення европейцям пол^ично'Х гщносп П. Тибо пропонуе поставити спшьну полiтичну мету, яка полягатиме у просуванш iдеi люд-ства, багатшого за комерцшну глобалiзацiю. Пiсля цього, як наслщок, мае вiдбутися розвшчання культу ринку, який хибно вважаеться сьогодш «шляхом» Свропи. Головним щеолопчним принципом мае стати повага до ш-ституцшно! гiдностi народiв. Кожен народ зберiгатиме за собою право
писати власну конститущю, фшсуючи в нех те, що становить грунтсвш принципи його полiтичного устрою, стосовно яких можна буде контролю-вати вс закони, що дiють на територп його держави. Певнi суперечносп мiж цими принципами i европейським правом можна розв'язувати тшьки пол^ично, а не за юриспруденцiею Люксембурга. Адже, вступаючи до €С, народи потрапляють не до виправного будинку, а у проспр довiри [11, с. 72].
Критики евроштеграцп вважають виршальним пунктом органiзацiю метанацiонального пол^ичного життя, бiльшiсть учасникiв якого станови-тимуть не люди, а народи. Якщо Свропа стае единою пол^ичною одиницею, то мае бути обговорення, в якому вiзьмуть участь головш п елементи — на-цп. Це явить собою зразок договiрноi справедливостi. Така твереза оцiнка реального стану европейськоi полiтики особисто самими европейцями змушуе принаймнi замислитися про бездоганшсть джерел та технологiй утворення правових стандартв св^ово'! демократа.
Аналiз сучасних публiкацiй дозволяе зробити висновок про те, що серед учених-юриспв та пол^июв немае одностайностi у визначенш глобалiзо-ваного права. Пщ глобалiзованим правом розумiють, як правило, рiзноi ступенi iнтегрованiсть систем нацюнального i мiжнародного права у тен-денцп 1'х змютовно! мошзацп, або дiяльнiсть транснацiональних комерцiй-них проектв. У свою чергу, фiлософський сенс феномену глобалiзованого права взагалi залишаеться невизначеним.
Доречно уявляти собi фшософський аспект глобалiзованого права як щеал всесвiтнього примирення держав i народiв. Отже, виходячи iз абсо-лютносп сво'1'х критерiiв, фiлософiя критично ставиться до глобалiзованого права у тому вигляд^ в якому воно юнуе зараз. Фiлософський iдеал глоба-лiзованого права мае природнi пiдстави, визнае загальною i найвищою цiннiстю особисп права людини та життя людини, а найголовшшим принципом — рiвноправний i вiдкритий договiр учасниюв правовiдносин.
Фiлософська рефлексiя феномену глобалiзованого права дозволяе видi-лити декшька його сутнiсних змiстовних елементiв — це всезагальшсть, унiфiкованiсть, наднацiональний, наддержавний характер, прюритет над iнтересами влади (тобто верховенство), загальнолюдська цшшсть i значу-щiсть, моральна i природна обгрунтовашсть.
Виходячи з цього можна зробити висновок: те, що сьогодш з точки зору юриста е глобалiзованим правом, на думку фшософа таким не е. Адже ш «транснацюнальне», нi «мiжнародне», нi «св^ове» право не вiдповiдають зазначеним критерiям, що мають визначати стан глобалiзованостi. Для утворення глобалiзованого права не вистачае головного — природного тд-грунтя. По-перше, iсторичнi традицii нацюнального права та моральш цiн-носп мають суто регiональний (мiстечковий) характер, що заважае утвори-
ти ушверсальний сурогат загальнолюдсько! позаюторично! моралi як грунтовно! пiдстави глобалiзованого права. По-друге, нащональш й фшан-совi амбщп суб'екпв мiжнародного права роблять неможливим справедли-вий договiр як принцип глобалiзованого права. По-трете, реальним джере-лом права, яке претендуе на глобалiзованiсть, залишаеться воля й iнтереси уповноважених персон, ям контролюють дiяльнiсть мiжнародних пред-ставницьких радчих органiв, що мають правотворчi функцп.
Висновки. Те, що сьогодш у публшащях пол^июв i юристiв отримуе назву «глобалiзоване право», виявляеться насправдi лише зручною геопо-лiтичною моделлю полiтико-економiчного впливу й контролю над св^ом по праву сильшшого. Отже, глобалiзацiя права обертаеться легалiзацiею переваги домiнантних нацш у свiтовому просторi. Правовi договори, що укладаються у сучасному свт на рiвнi мiжнародних органiзацiй i трансна-цiональних корпорацiй, грунтуються аж шяк не на абсолютнiй моралi i не на загальному консенсус iнтересiв усiх громадян свiтового ствтовариства. Тому глобалiзоване право, в щеальному його сенсi, викриваеться фшосо-фами права у сферi буття належного, а не дшсного.
Л1ТЕРАТУРА
1. Соловйов О. В. До питання про сшввщношення та взаемод1ю нацюнального i м1жнародного права / О. В. Соловйов // Вюн. Акад. адвокатури Украши. - 2009. -№ 3(16). - С. 118-123.
2. Конституция Грузии : от 24 августа 1995 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// firusssa.webege.com/countries/georgia/constitution/Georgia_ consti-tution_1.html.
3. Конституция Португальской Республики : от 2 апреля 1976 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// forlawyer.com.ua/konstitucii/konstituciya-portu-galii/899-konstituciya portugalii.html.
4. Конституция Итальянской Республики от 22 декабря 1947 г. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://italia-ru.com/page/ konstitutsiya-italyanskoi-respubliki.
5. Бшозьоров С. В. Нацюнальне та м1жнародне право: пор1вняльно-правовий вишр / С. В. Бшозьоров // Наук.-практ. юрид. журн. - 2012. - Вип. 3. - С. 328-330.
6. Арон Р. Демократия и тоталитаризм [Електронний ресурс] / Р. Арон ; пер. с фр. Г. И. Семенова. - Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/ Aron.html.
7. Волошин Ю. О. Особливосп формування монютичних концепцш сшввщношення м1жнародного та внутршньонацюнального права та ix роль у розвитку м1ж-державно! штеграцп / Ю. О. Волошин // Часоп. Кшв. ун-ту права. - 2011. - № 1. -С. 303-307.
8. Шумилов В. М. Международное право и глобальная правовая система / В. М. Шумилов // Моск. журн. междунар. права. - 2002. - № 4. - С. 3-7.
9. Ануфриева Л. П. Соотношение международного публичного и международного частного права: правовые категории / Л. П. Ануфриева. - М. : Спарк, 2002. -С.328-334.
10. Кравчук I. В. Гармошзащя нащональних правових систем з правом €С / I. В. Кравчук, М. В. Парапан. - К. : Видавн. дiм «Слово», 2005. - С. 80-85.
11. Тибо П. Здивування европейщв / П. Тибо ; пер. с фр. М. Горновського // Фшософ. думка. - 2013. - № 4. - С. 62-73.
ФИЛОСОФСКИЙ АНАЛИЗ ФЕНОМЕНА ГЛОБАЛИЗИРОВАННОГО ПРАВА
Мелякова Ю. В.
Современная тенденция интеграции Украины на Запад требует парадигмаль-ного определения глобализированного права в философском аспекте. Транснациональный характер отношений в сфере экономики, финансов, политики, информации определяет необходимость правовой регуляции на принципах диалога. Философская рефлексия выявляет и констатирует определенные природные свойства глобализированного права, его моральный, коммуникативный, надисторический характер, что исключает любые формы приоритетности и доминантности участников мировой системы права, и, как следствие, вынуждает признать глобализированное право исключительно идеальной сущностью.
Ключевые слова: глобализация, национальное право, международное право, евроинтеграция, монизм, дуализм, транснациональные связи, суверенитет, договорная справедливость, глобализированное право.
PHILOSOPHICAL ANALYSIS OF THE PHENOME^N ОF GLOBALIZED LAw
Melyakova J. V.
The current trend of integration of Ukraine to the West requires the determination of the globalized law in philosophical paradigm. The transnational nature of relations in the sphere of economy, Finance, policy, information requires legal regulation on the principles of dialogue. Philosophical reflection finds and States certain natural properties of the globalized law. From a philosophical point of view globalized will be entitled to moral, communicative, over-historical character. It excludes any form ofpriority and dominant players in the global system of law. As a consequence, the globalized law should be regarded only as an ideal entity.
The effect of globalization of law is driven by the priorities of international politics, as well as the functioning of the economic and information networks on a global scale.
In the modern world there is a tendency transparency in the European borders, the promotion of European integration in the post-Soviet and Mediterranean space. Gradually approved by the Western standards of law, justice, management, administrative and personnel policies. Effective activities of international organizations and foundations in the interests of the great representatives ofEuropean civilization. Unequal partnership States. All this, and more, officially justified by the success of democratization and contributes to the illusion of the globalized law.
The lack of clarity in the delineation of spheres offoreign and domestic law enforcement in the theory of international law caused the birth of a whole range of artificial structures, such as «human rights», «global law», «world law», «transnational law». It should be noted that the phenomenon of globalization of law not raise the issue of supremacy of international treaties over national Constitutions. No concerns globalization and problems of harmonization of law at advantage international. Globalization of law sacia the problem meaningful unification of legal systems with a minimum account of cultural and historical circumstances and legal traditions of individual regions are globalizing. The new system of international law to indicate the supremacy of EU law in national law, and its effect on direct application.
Critics of European integration is considered a crucial point organization national political life. The majority of participants in this life will be no people, and peoples. If Europe becomes a single political unit, it must be the discussion. The discussion will be part the main its elements - the nation. This will represent a sample of contractual justice. This sober assessment of the real state ofEuropean politics personally by Europeans makes you wonder about the integrity of the sources and technology education legal standards of world democracy.
Critical theorists of Europe are convinced that EU citizens are excluded from the debate. Representatives of the European States reach compromises that make concessions in one case, in order to receive compensation in another. The functioning of such a system determines the States role. This allows the unregulated group of powerful countries to develop, while other States actually humiliated to the functions of the performers. The state of uncertainty contributes to the spread in the European Union of fatalism and sense of humility. Submission is the shadow of civic duty.
Lawyers understand the globalized law different degrees of integration (monism) systems of national and international law, or the activities of transnational commercial projects. The philosophical meaning of the phenomenon of globalized law remains uncertain. It is appropriate to imagine the philosophical aspect of the globalized law as the ideal world of the reconciliation States and peoples. So, philosophy is critical of globalized law in the form in which it exists now. Philosophy applies to the globalized law absolute criteria. The philosophical ideal of the globalized law has a natural base. This standard recognizes the total and the highest value personal human rights and human life, and the main principle is equal and open contract of the participants relationship.
Philosophical reflection of the phenomenon of globalized law allows you to highlight a few of its essential content elements. These elements are universality, uniformity, supra-
national, supranational, character precedence over the interests of the government (the rule), universal value and significance, moral and natural validity.
It is possible to conclude: that today, according to the lawyer is globalized law, according to the philosopher, this is not. Because neither «transnational» or «international» or «world» law not meet the criteria that should determine the globalized law. For education globalized law lacks the main — natural base. First, the historical traditions of national law and moral values have a strong regional character. It makes it difficult to create a universal surrogate universal posistion morality as gruntle base globalized law. Secondly, national andfinancial ambitions of the subjects of international law make it impossible for a fair contract as a principle of globalized law. Thirdly, the real source is actually a globalized law should not be the will and interests of the authorized persons who supervise the activities of the representative of the international law-making bodies.
Key words: globalization, national law, international law, European integration, monism, dualism, transnational relations, sovereignty, negotiated justice, globalized law.
УДК 130.2
Я. О. Панфыова, астрантка
КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ТА СУСП1ЛЬСТВО РИЗИКУ: ПРОБЛЕМА ВЗАСМОЗВ'ЯЗКУ
Здшснено спробу сощально-фтософського aHmi3y взаемозв'язку корпоративног культури та сустльства ризику. Розглянуто поняття корпоративног культури та сустльства ризику, до^джено особливостi впливу ризиюв на корпоративну культуру у суспiльствi ризику. Розкрито комплекс критерпв, за якими можна характе-ризувати рiвень корпоративног культури в умовах сустльства ризику.
Ключовi слова: корпоративна культура, сустльство ризику, ризик, безпека, т-новацтна культура.
Актуальтсть до^дження визначаеться насамперед об'ективними процесами, що вщбуваються в сучасному суспшьсга i в корпоративних культурах. Унаслщок глобалiзащi економiчних процеав та появи крос-культурних вщмшностей у менеджмент оргашзацш змшюються способи впливу сощального на становлення самост людини. Корпоратившсть постае одним i3 структуроутворювальних елементв сучасного сустльства. Масш-
© Панфшова Я. О., 2015
151
