CC BY
223
ФУНДАМЕНТАЛЬН1 ПРОБЛЕМИ Ф1ЛОСОФП ОСВ1ТИ
В1ктор АНДРУЩЕНКО
Ф1ЛОСОФ1Я ОСВ1ТИ ХХ1 СТОЛ1ТТЯ: ПОШУК ПР1ОРИТЕТ1В
У сmаmmi розглядаються проблемы, пов'язаш з пошуками ново'1 парадигмы тдготовки людыны до жыття, яка б забезпечила не лише адаптивне став-лення людини до дiйсностi, але й розвиток самоИ дiйсностi у вiдповiдностi до людських вимiрiв життя. Центром щеХ парадигми е освта, якарозвиваеться як вiдповiдь на виклики цивiлiзацií i одночасно як вiдповiдь на потреби людини знайти свое мсце i можливостi самореалЬаци у новому глобальному простор/. Фунда-ментальт питання фыософського i загальнокультурного рiвня розглядаються в статтi у зв'язку з адаптащею украшськоТ освти до потребринково! економки.
Тема, що виноситься на обговорення, належить до найбшьш фунда-ментальних проблем сучасно! науки, фшософи i сощально! практики. ХХ1 ст., що розгортаеться, робить грандюзш виклики традицшному суспшьству, нащональним державам i культурам, способам пiдготовки людини до життя, що здшснюеться, насамперед, засобами освгти i виховання. Наприкiнцi ХХ ст. свгт знову став майже не вшзнаним. Його важко охопити единим поглядом, передбачити головш вектори розвитку, запропонувати превен-тивнi освгтньо-культурш шновацп. Разом з тим, досить рельефно прогля-даються тенденци економiчноi глобалiзацii i антиглобалiзацii, ознак шформацшного суспiльства i посилення взаемозалежностi народiв, утвер-дження демократичного порядку i ринкових перетворень у все бшьш широкому свiтовому просторi. Помiтною е й смуга тероризму i анти-тероризму, локальних зiткнень, мiжетнiчних i мiжконфесiйних конфлiктiв. Посилилось далекосяжне за сво!ми можливими наслiдками протистояння Схщ — Захiд, Пiвнiч — Швдень, iсламського i християнського свiтiв, гумашзму i фундаменталiзму.
Поряд з вщчутними перевагами, пов'язаними, насамперед, з можли-востями вiльного розповсюдження шформацп, щей, поглядiв, переконань, товарiв, вiльного пересування, штеграцп культурних надбань народiв тощо, помiтними е негативнi наслiдки глобалiзацii, зокрема, загроза втрати
нaцiонaльноï щентичноста для кpaïн, що pозвивaються, занепаду нащональ-ниx економiк, piзкоï поляpизaцiï мiж багатством меншостi i зубожшням бiльшостi населення планети, зaгостpення сyспiльниx i мiжетнiчниx вiдносин, зменшення pолi нaцiонaльниx деpжaв.
Для Укpaïни до того ж сфоpмyвaлaсь низка за^оз-виклиив, пов'язaниx з важкою екологiчною i демогpaфiчною ситyaцieю, спадом виpобництвa, обвальним зpостaнням бiдностi, зaxвоpювaностi та злочинносп, дефоpмa-цieю моpaльниx засад житподяльноста сyспiльствa та коpyпцieю. Незважа-ючи на бiльш як десятилiтнiй досвщ тpaнсфоpмaцiй i нaцiонaльного вiдpодження, У^аша, здаеться, залишилась «стояти» на iparn двоx свiтiв — eвpопейського i eвpaзiйського (або лише балансуе на цш гpaнi), не готова повнощнно i ефективно вiдповiсти на юнуюч1 глобaльнi виклики. Дpaмa-тичнiсть ситуаци' полягае також в тому, що впpодовж цього часу Укpaïнa випpобyвaлa безлiч пpоектiв пеpебyдови свого буття за yсiмa кpитеpiями пpогpесy i впевнилась, що ïï пpогpес стpимye нинi не т1льки дефiцит плашв i теоpiй економiчного, пол1тичного i кyльтypного pозвиткy, зaстapiлi теxно-логи' i нестача кошт1в, але й дефщит людей з ïx необxiдними штелектуаль-ними i моpaльними якостями. Iстоpичний виклик на освiченy, кyльтypно i моpaльно pозвиненy людину, здатну взяти на себе компетентну вщповь дaльнiсть за нов1 нaпpями суспшьного поступу, залишився поки що без належно'1' в1дпов1д1. Укpaïнa, як власне i весь свгг, пеpебyвae в очжуванш ново!" епоxи i одночасно намагаеться вщшукати соцiaльнy, економiчнy та нayково-теxнологiчнy плaтфоpмy виживання, нову пapaдигмy п1дготовки людини до життя, яка б забезпечила не лише адаптивне ставлення до дшсносп, але й pозвиток само!" д1йсност1 y вщповщносп до людськиx вимipiв життя, пpодиктовaниx iдеaлaми XXI ст.
Центpом ще!" пapaдигми е освiтa, яка pозвивaeться як в1дпов1дь на виклики цившзаци' i одночасно як в1дпов1дь на по^еби людини знайти свое мюце i можливост1 сaмоpеaлiзaцiï y новому глобальному пpостоpi. Освiтa, ïï оpгaнiзaцiя, нaпpями pозвиткy, зм1ст i навчальш теxнологiï знaxодяться в епiцентpi дискусш, що pозгоpнyлись нин1 в свгговому iнтелектyaльномy сеpедовищi. Мова йде ^о опpaцювaння ново!" фшософп осв1ти — освгги, яка б забезпечила комфоpтне iснyвaння людини y XXI ст. Зaxiдний св1т намагаеться оxопити il Болонськими деклapaцiями. I xочa головш нaпpями pозвиткy осв1ти в нт визнaченi досить пеpспективно, запитань все ще залишаеться бiльше, н1ж вщповщей. Пpоблемa загально!" фшософп осв1ти поступово yтвеpджyeться як головна пpоблемa сучасно!" свггово1" освггньо1' пол1тики.
Вагоме слово y цьому зв'язку мае сказати yкpaïнськa педaгогiчнa елiтa. Iстоpично вона завжди знaxодилaсь на пеpедовиx позицiяx. Усьому св1тов1 в1дом1 iменa та ще!" видaтниx yкpaïнськиx педaгогiв — Мaкapенкa, Сyxомлинського, Ушинського, Ващенка, Русово!'... Ми маемо пpодовжити ïx пошуки в контекстi сучасно!" iстоpичноï епоxи, зд1йснити шиpоко-фоpмaтний пpогноз pозвиткy освггянсько!' спpaви, зaпpопонyвaти сусп1льству фундаментальш нововведення, як1 б забезпечили ефективну модеpнiзaцiю осв1ти, як того вимагае пpaктикa.
Як вiдомо, фундаментальш цiлi освiти столiття сформульованi у доповщ Мiжнародноi комюп пiд керiвництвом Жака Делора «Освгта для XXI столгття», пiдготованi для ЮНЕСКО у 1996 р. «Перед численними викликами, яы ставить перед нами майбутне, — стверджуе цей документ, — освгта е необхщ-ною умовою для того, щоб дати людству змогу посуватися вперед до iдеалiв миру, свободи i сощально'1 справедливость». В дус ще'1 стратеги, Люсабон-сько1 угоди, Болонського процесу, шших мiжнародних угод в галузi осв™ й здiйснюеться освiтянська реформа в Укра!ш. Останнi роки позначенi рядом освгтянських iнновацiй, спрямованих на збереження досягнень минулого й одночасно на модершзащю системи освгти вiдповiдно до вимог часу, новгтшх надбань науки, культури i сощально'1 практики.
З точки зору розвитку украшсько! освгти останнi роки стали знаковими: по-перше, розроблена й затверджена Указом Президента Украши «Нащо-нальна доктрина розвитку освгти Украши ХХ1 столiття», прийнята другим Всеукра'шським з'1здом працiвникiв освгти у жовтнi 2001 р.; по-друге, вийшли в свiт ряд Ук^в Президента Украши з проблем розвитку освгти; потрете, парламентом держави прийнято Закон Украши «Про вищу освгту», урядом Украши затверджена Державна програма «Вчитель»; по-четверте, Украша пiдписала Болонську декларацш й вагомо заявила про себе як про повноправного суб'екта европейського освгтнього простору. Щ заходи аж шяк не е випадковими. Вони штегроваш в едину, цшсну систему державно1 полiтики модершзаци украшсько! освiти, яка послiдовно втiлюеться Мшютерством освiти i науки, незважаючи на труднощi перехiдного перiоду i обмежеш економiчнi можливостi держави.
«Нацюнальна доктрина...» е документом стратепчного значення. Вона визначае загальну фiлософiю освiти, прюритети i принципи, основнi напрями i механiзми розвитку на першу чверть поточного столгття. Принциповими в нш е положення про необхiднiсть забезпечення рiвного доступу до якiсноi освгти, утвердження новiтнiх iнформацiйних педагогiч-них технологш, мовних стратегiй освiти. Украшська освiта мае стати орiентованою на особистють, демократичною, конкурентоздатною у свгто-вому освiтньому просторi. Базуючись на нащональнш iдеi укра1нського державотворення, вона спрямована на утвердження нащональних штереав, мае здiйснюватись впродовж життя, вщповщати потребам особистостi та суспiльства, яы постiйно змiнюються.
За свiдченням мiжнародних експертiв, наша Доктрина вiдповiдае вимогам часу, сучасним i перспективним европейським i свiтовим освiтянським стандартам, провщним тенденцiям 1х розвитку. Поставлене Президентом Украши В. Ющенком завдання розробки нов^ньо! Програми розвитку освiти «Нащональну доктрину...» не лише не вщмшяе, але й по-глиблюе. Слщ мати на увазi, що прийняття Доктрини не розв'язуе всього комплексу проблем, яы накопичились у сферi освiти, вона лише визначае основш орiентири, парадигму (загальну фiлософiю) и розвитку у майбут-ньому. Цей документ слiд розглядати не в статищ, а в динамiцi всього суспшьного розвитку. Його орiентири можуть бути уточненими в мiру змши суспiльних прiоритетiв. Реалiзацiя Доктрини безпосередньо залежить вiд
сощально! активносп працiвникiв освiти i 11 керiвникiв, якi повиннi стати активними суб'ектами (кожен на своему piBHi) освгтньо! полiтики. Ми, представники науково! педагопчно! громадськостi, повиннi забезпечити теоретико-методологiчне пщГрунтя, педагогiчно виваженi й експеримен-тально перевiренi конкретнi заходи (i засоби, в тому числГ i фшансовГ) впровадження Доктрини в реальну освгтянську практику, трансформаци основних вимог Доктрини в Програму розвитку освгти, що формуеться за дорученням Президента Укра!ни В. Ющенка.
Першою i, очевидно, головною з них е проблема модершзащ змкту освти, приведення його у вщповщнють до найновших досягнень сучасно! науки, культури i сощально! практики. Орiентуючись на сучасний ринок пращ, до прюритетав освгти сьогодення вщносить вмшня оперувати такими технолопями та знаннями, що задовольняють потреби шформацшного суспшьства, готують молодь до нових ролей в цьому суспшьствь Важливим сьогодш е не тшьки вмшня оперувати власними знаннями, а й бути готовим змшюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку пращ, оперувати та управляти шформащею, активно дГяти, швидко приймати ршення, навчатись впродовж життя.
Освiта сьогодш ставить перед собою нове завдання — сформувати в учня вмшня вчитись. В шкшьнш освш сьогодш домшують такi тенденци, як запровадження основного ядра знань, своерiдного базового мшмуму, на якому вибудовуеться подальший комплекс знань, вмшь, вiдношень, на-вичок, компетентностей; формування цшсного сприйняття свгту; оновлен-ня змюту традицшних дисциплш; запровадження нових нормативних i спецiальних курсГв. Змют суспшьних та природничих наук (дисциплш) сьогодш спрямований, насамперед, на збереження оточуючого середовища, формування культури миру, вирiшення етшчних та мiжконфесiйних конфлГкпв, полжультурност! та толерантности гуманiстичних цiнностей, громадянських якостей людини, !! демократичного свГтогляду. Важливим компонентом змюту освгти в економiчно розвинених кра!нах е щнносп, стиль i культура життедiяльностi европейського суспшьства, ринок пращ в цьому регюш.
У зв'язку зГ змшою змютових компонентiв освГти вiдбуваються змши технологш !х реамзаци. На переднш план виходять шформащйш технологи, дистанщйне навчання, яй охоплюють мереж1 ушверситет!в та шкш, систему подготовки кадрГв та пщвищення квалГфГкаци, застосовуються в сферГ обмшу педагопчною шформащею. Вс щ та шшГ перетворення, що вщбуваються в процес модершзащ! змюту освгти, мають бути належним чином вщображеш в освгтшх стандартах, як створюються. В умовах глобаизащйних процеав, взаемопроникнення ринив пращ та штернащо-налГзацГ! нащональних економж освгта розглядаеться як своерГдний ключ до майбутнього економГчного процвГтання, ефективний засГб боротьби з без-робгттям, рушшна сила науково-техшчного прогресу та паспорт шдивь дуального усшху.
Надзвичайно важливою проблемою у цьому контекст! стае проблема забезпечення високо! HKoemi освти, яка визнаеться визначальним фак-
тоpом pозвиткy та необxiдною умовою усп1шного iснyвaння будь-яко!" кpaïни. Як зазначаеться y нашш осв1тянськ1й Доктpинi, «яйсть осв1ти е нащональним пpiоpитетом, пеpедyмовою нaцiонaльноï безпеки деpжaви, додеpжaння мiжнapодниx ноpм i вимог законодавства У^аши щодо pеaлiзaцiï пpaвa на освгту» [1, 7]. Яйсть осв1ти вiдстежyeться за допомогою мони^ин^, який y галуз1 осв1ти pозyмieться як системaтичнi пpоцедypи збоpy дaниx щодо вaжливиx aспектiв освгти на нaцiонaльномy, pеriо-нальному та мюцевому piвняx з метою безпеpеpвного вiдстеження за ïï станом та пpогнозом pозвиткy.
Незважаючи на високу витpaтнiсть, вaжливiсть монiтоpинговиx пpо-цедyp на сьогодн1 не пщдаеться жодним сумшвам. Монiтоpинг необxiдний як для отpимaння об'ективного зpiзy стану нащонально'1" системи осв1ти, так i ïï мюця y св1товому pейтингy. Його даш викоpистовyються для pозpобки осв1тньо'1' пол1тики деpжaви; дають змогу здшснити оц1нку стану системи осв1ти y поpiвняннi з шшими кpaïнaми; узгодити пapaметpи осв1тньо'1' пол1тики з1 св1товими тенденцiями.
В контекстi вxодження У^аши до св1тового спiвтовapиствa зaзнaченi аспекти е в^ай важливими. На жаль, поки що система мони^ин^ в У^аМ в1дсутня, що не дае можливосп спpaведливо оц1нити piвень якосп нaцiонaльноï осв1ти. В той же час зapyбiжнi кpaïни, в пеpшy чеpгy зaxiднi, активно pозвивaють монiтоpинговий досв1д, вибудовуючи склaднi нащо-нальш моделi iндикaтоpiв якост1 осв1ти та беpyчи участь y мiжнapодниx поpiвняльниx вимipювaнняx освiтнix систем, що пpоводяться Gвpопей-ським Союзом або Оpгaнiзaцieю з економiчного спiвpобiтництвa та pозвиткy.
За допомогою монiтоpингy здiйснюeться анал!з демогpaфiчного, соцiaльного та економiчного контексту (вщносна к1льк1сть ос16 шк1льного в1ку, зв'язок м1ж людськими pесypсaми i економ!чним pостом тощо); pесypсiв, що вкладаються в осв1ту (стан шкiльниx бyдiвель, шк1льного обладнання, забезпечення дидактичними мaтеpiaлaми); осв1тнього пpоцесy (к1льк1сть навчальнт годин, дн1в тощо) та pезyльтaтiв, як1 пpодyкye осв1тня система (досягнення учшв з ключовиx дисципл1н, вщсоток учн1в, що склали випускн1 юпити, що вступили до вищиx навчальнт зaклaдiв). Усп1шний pозвиток yкpaïнськоï освгти, безпеpечно, залежатиме в1д ствоpення та зaпpовaдження системи монiтоpингy якост1. ^и визнaннi тако'1' необxiд-ност1 на законодавчому piвнi чеpгa за ^опикою пpaктичною pоботою для ствоpення pеaльноï можливост1 для Укpaïни мати освгту високо'1' якост1.
Важливою складовою сучасно'1' ф1лософ1'1' модеpнiзaцiйниx пpоцесiв в систем1 осв1ти е пpинцип демократизацй управлтня, пpозоpост1 пpийняття piшень, ф1нансування, пеpспективного планування. Модеpнiзaцiя yпpaв-л1ння освгтою пеpедбaчae, нaсaмпеpед, його децентpaлiзaцiю, що усшшно pеaлiзyeться в освiтнix системax piзниx кpaïн св1ту.
У Gвpопейськомy зв1т1 пpо як1сть шк1льно'1' освгти децентpaлiзaцiя осв1ти визначена як одна з п'яти ключовт пpоблем майбутнього. Тут зазначено, що зм1щення акценту в ^оцес1 пpийняття piшень на piвень школи е важливою полгтичною стpaтегieю, яка викликана недостатн1стю довipи до здатност1 деpжaви адекватно pеaгyвaти на потpеби все б1льш вимогливого населення.
Стверджуеться, що рiшення повиннi мати право приймати безпосередньо та, кого зачiпають !х наслiдки.
Децентралiзацiя у якомусь сена е засобом переносу полiтичних дебатав про якiсть освiти на нижчi щаблi освгтьо! системи. Надання бшьших повноважень нижчим рiвням системи означае перекладання на них вiдповiдальностi за визначення того, що вони розумшть пщ якiстю освiти, i передача !м прав «володшня» своею частиною системи. Процес децентра-лiзацli часто розглядаеться як позитивний i неминучий, але поряд з цим як такий, що породжуе сво! проблеми. Оскшьки саме держава несе вщповщаль-нiсть за забезпечення якостi освгш для всiх, потрiбна гарантiя, що така система дшсно сприяе реалiзацli дано! цiлi. За своею природою децентра-лiзацiя веде до поглиблення рiзниць в стандартах шкiльноi' освгги на мiсцях. Складнiсть розробки стратепчно! полiтики полягае у визнаннi, що таю вщмшносп мають право на юнування, i у перетвореннi !х у можливостi, якi сприяють учням реалiзувати свiй потенцiал.
Декiлька роыв тому Мiжнародний 1нститут планування освгш в Парижi опублiкував збiрник праць «Вщ плануваннi до дiй: урядовi iнiцiативи щодо полiпшення школи». На прикладi досвiду багатьох кра!н був зроблений аналiз головних шляхiв, якими органи управлшня освiти старалися досягнути ютотних позитивних змiн на рiвнi шкiл. Цими шляхами е: полшшення пiдготовки вчителiв, змiна i вдосконалення пiдручникiв, впровадження державного тестування навчальних досягнень, збiльшення впливу мюцево! громади на навчальш програми. Очевидно, i для нас цi шляхи мають стати прюритетними.
Додам до цього лише наступне: Укра!на мае розробити нову полгтику по вiдношенню до викладачiв, яка включатиме новi професшш стандарти й шструкци щодо ставок окладiв i кар'ерного росту разом з удосконаленням попереднього навчання i навчання за мiсцем роботи. Це мае супроводжу-ватися пiдготовкою i публiкацiею кращих нових навчальних матерiалiв i обладнання.
Сфера освiти мае впровадити ефективш засоби контролю, планувати i здiйснювати регулярнi стандартизованi ощнки. Стратегiя у сферi освiти мае вщповщати фiнансовим реалiям. Оскiльки державш фiнанси залишаться обмеженими у середньостроковш перспективi, уряд мае визначити обмежену кшьюсть стратегiчних прiоритетiв, якi вш може фiнансувати i пiдтримувати.
Наразi не всi дiти одержують освгту однаково! якостi. З огляду на яысть вх!дних чинникiв, особи, яы мешкають у сiльських чи прських районах або бiднiших областях, обслуговуються неадекватно. Соцiальна пiдтримка мае надаватися, насамперед, з метою забезпечення яысно! обов'язково! освiти для всiх, незалежно вiд соцiально-економiчного статусу дiтей або !хшх сiмей чи географiчного розташування, i придiляти особливу увагу потребам вразливих громад i бiдних сшьських районiв.
Досвiд багатьох кра!н показуе, що для дгтей iз амей з низьким рiвнем матерiального достатку е два шляхи до усшху — отримання якiсно! освiти
або участь у кримшальному бiзнесi. Держави, якi не докладають спецiальних зусиль для надання освгти дiтям iз груп сощального ризику, сприяють розвитку кримiнального життя кра'ши i пiдвищенню сощально! напруги. Справедливим е й шший висновок: забезпечення рiвного доступу до отримання яысно! освiти для всiх сощальних прошаркiв населення е одним iз факторiв стабшзацп сощально! ситуацп в кра!ш.
Головним завданням управлiння у сферi освiти мае бути перегляд вщповщних ролей центрально!, регiональноi i мюцево1 влади з метою встановлення добре штегрованих iнституцiйних обов'язкiв, яю мають забезпечити високоякiсну освiту, адекватне фшансування i ефективне управлiння.
Необхщно визначити середньостроковi цiлi полiтики у сферi освiти i взяти участь у визначенш фiнансових процедур асигнування i прiоритетiв. Найважливiшим фiнансовим шструментом мае бути формула розподiлу, що Грунтуватиметься на прiоритетах стратеги у сферi освiти, а також на кшькосп користувачiв.
Стратегiя надання рiвного доступу до яысно! освiти може базуватися на двох принципах: адресне надання бюджетних кошпв та матерiально-техшчного забезпечення для освiти дгтей з особливими потребами кожнiй дитиш за правилом «кошти за дитиною»; максимально повне i всебiчне використання можливостей, якi надають для отримання яысно! освiти для цих категорш дiтей iснуючi полiтика, законодавство, структурш елементи механiзму !х реалiзацii та iснуючi методики та технологи навчання.
Сучасна полгтична стратегiя орiентована на розвиток та фшансове забезпечення юнуючо!', iсторично створено1 системи закладiв освти. Нова стратепя передбачае надання бюджетних кошт!в держави у формi ваучера (чи на зразок страхово! медицини) конкретнш дитиш так, щоб грошi йшли за дитиною i, власне, батьки разом з нею обирали той заклад, в якому вона хоче i може здобувати освгту.
Сощально-фшософська та правова основа тако! полiтики зрозумiла. Вона полягае у тому, що кожна дитина мае свою частку нащонального багатства, яке накопичене крашою i державою, i вона мае право користуватися нею у повному i конкретно вираженому обсязЬ Ця частка повинна доходити до не!, використовуватись нею не тшьки у виглядi коштiв, але i тiеi' матерiально-технiчноi' бази освгти, охорони здоров'я, якою володiе кра!на, спадкоемцем яко! е кожна конкретна дитина i всi нашi дгти в цiлому. Усе це мае працювати на них i ефективно спрацьовувати.
Така форма фшансування освгти i виховання iснуе не тшьки в розвинутих захщних кра!нах, але й у наших близьких сусщв — у Прибал-тiйських республжах.
В умовах переходу до суспшьства, що базуеться на знаннях, потрiбно не тiльки шукати щось нове, але продовжувати втiлення в життя i розповсю-дження педагогiчних технологш, в якi вже вкладенi велиы iнтелектуальнi ресурси i якi довели власну ефектившсть. Безпрецедентним прикладом е технолопя розвивального навчання, яка недостатньо активно використо-вуеться в освт Укра!ни.
Стратегiчним принципом ново! системи управлшня освiтою е пщтримка участi в ньому так званого «третього сектора» — громадських освгтянських органiзацiй, батькiвських комiтетiв, асощацш педагогiв та керiвникiв закладiв осв™ тощо. Поки що цей ресурс е скорш ресурсом майбутнього, який все ще мало використовуеться в Укра!ш.
Одним iз найяскравiших шновацшних виявiв глобальних тенденцiй суспiльного розвитку е утвердження шформацшно'1 цившзаци та вiдповiдноi ш iнформацiйно'i культури сустльства i особистостi. Цей процес вносить принциповi змши у загальну фшософш освгш, ставить новi завдання i одночасно вiдкривае новi горизонти психолого-педагопчного пошуку. Iнформацiйне суспiльство — це новий, особливий етап життедiяльностi цившзаци. Вш базуеться на iнтелектi. Його головною дшовою особою е людина, яка володiе iнформацiею, комп'ютерною i лазерною технiкою, бiотехнологiями i генною iнженерiею, електронiкою, теле- i вщеокомушка-цiями тощо.
Разом зi свгтом у фазу iнформацiйного суспiльства вступае й Укра!на. I хоч рiвень шформатизацп у нас все ще далекий вщ оптимального, саме вш (i перспективнi завдання його розвитку) обумовлюють змшу сощально! ролi i вiдповiдальностi людей, якi забезпечують виробництво, передачу i розпов-сюдження шформацп, виробникiв сучасно! шформацшно! технiки i тех-нологiй, вчених i пращвниив освiти.
Iнформацiйне суспiльство змiнюе не лише виробництво, а весь стиль i споаб життя людей. Його основою стають комп'ютерш технологи з !х фундаментальною функцiею замiщувати або посилювати розумову працю людини. 1нтелектуальне виробництво поступово утверджуеться як провщна галузь суспiльного виробництва. 1нтенсивно зростае значення шформацп як стратепчного ресурсу цившзацшного зростання, посилюеться роль засобiв масово! комушкаци, змiнюеться процес подготовки людини до життя, характер освгш i виховання.
Якою мае стати загальна фiлософiя освiти iнформацiйного сустльства? У чому принципова новизна новп-шх парадигм освгтьо-виховно! дiяль-ностi, що розгортаються в шформацшному просторi завдяки iнформацiй-ним педагогiчним технологiям? Яы першочерговi питання постають у цьому зв'язку перед нашими науками i яы вiдповiдi пiдготували на них нашi вченi?
Як вiдомо, фiлософiя освiти iнформацiйного суспiльства осмислена ще не достатньо повно. Мова повинна йти не лише про окрем^ хоч i вагом^ розробки, а про комплексне, широкоформатне, мiжгалузеве дослщження, налагодження спiвпрацi з науковцями системи охорони здоров'я, теле-комунiкацiй, виробниками комп'ютерних програм, навчальних закладiв, що готують фахiвцiв вiдповiдного профiлю.
Склалась парадоксальна ситуацiя: учень чи студент сьогодш бiльше розбираеться в комп'ютерах, шж його вчитель чи викладач! Очевидно, потерпае шформацшна пiдготовка майбутнього вчителя. Педагопчш унiверситети, на жаль, ще не стали проводниками новгтшх iнформацiйних технологiй, причому не лише через нестачу кошт!в чи комп'ютерно! технiки, а, насамперед, через шерщю мислення i досить завзятий ошр новому, небажання освоювати i впроваджувати нове, рухатись у ногу з часом.
Проблем у цариш впровадження iнформацiйних технологiй, мiж тим, накопичилось немало, особливо в частиш запобтання шк1дливих впливiв на психiчне i фiзичне здоров'я людини (комп'ютерне випромшювання, розлад психiки перенасиченням шформащею або окремими !! змiстовими елементами, наявнють комп'ютерно! ^рово! наркомана, вiртуалiзацil мiжособистiсного спiлкування тощо). Вони потребують оперативно! вiдповiдi вчених. Вагоме слово тут мають сказати й педагоги-практики.
Формування шформацшно! культури молодi повинне стати одшею з основних цшей навчання та виховання в багатоступеневш системi освiти, орiентиром руху !! сучасно! професiйно! пiдготовки.
Низка питань фшософського, загальнокультурного i психолого-педагопчного штибу постае у зв'язку з адаптащею укратськоI освти до потреб ринково1 економки.
Реальнютю е юнування й досить ефективне функцiонування приватних дошильних закладiв, загальноосвiтнiх шкiл, лще!в i гiмназiй, вищих закладiв освгти. Нинi в Укра!ш дiе, зокрема, 93 вищi навчальнi заклади Ш—У1 рiвнiв акредитацп та 78 вищих навчальних закладiв 1—11 рiвнiв акредитацп. Це складае 11,3% мереж1 ВНЗ Укра!ни. Кожний 10-й студент навчаеться ниш в закладах освгти недержавно! форми власностт Якщо додати до цього ще й те, що значна частка студентiв державних закладiв освiти навчаються за контрактом, то можна вже говорити про армш «приватного сектору освiти», яка потребуе до себе особливо! науково! й оргашзацшно-управлшсько! уваги.
Поява на освгтянському просторi Укра!ни недержавного сектора висувае перед педагопчною i психологiчною наукою ряд принципово нових завдань. Мова йде про осмислення нових стосуныв, що складаються мiж студентами i викладачами приватних закладiв освiти; принциповi змiни в оргашзацп навчально-виховного процесу; психолопчний клiмат у колективi; можливосп iнновацiйно! дiяльностi; конкуренцiю мiж закладами освгти рiзно! форми власностi тощо. На жаль, до осмислення ще! проблематики ми ще практично не бралися.
Перюд конфронтацП мiж державними i недержавними закладами освгти, характерний для минулого десятилгття, очевидно, закшчився. Не витримали конкуренцГ! i «зiйшли з дистанцГ!» приватнi заклади, що не змогли налагодити навчально-виховний процес на належному рiвнi. Одночасно змщнились i потужно заявили про себе модерновi приватнi заклади, яи не лише розширили освiтнiй проспр держави, але й поглибили його шновацшну напругу, педагогiчну творчiсть.
Для таких осв^шх закладiв характерний високий рiвень iнновацiйно! дiяльностi. Вони, наприклад, перевели iз площини теоретичних дискусш в практику роботи дистанцiйну освгту; налагодили ефективне використання сучасних комп'ютерних технологш; зробили своерiдний прорив у запровадженш безперервно! освiти та особистюно орiентованого навчання, нових авторських програм та методик навчання. Вони штенсифжують навчальний процес, органiзацiю навчання, управлшня закладами освiти та !х структурними пiдроздiлами. Зрештою, й сам контингент викладачiв i студентiв приватних закладiв освiти, !х цiннiснi орiентацi!, свгтоглядна
культура багато в чому вiдрiзняються вiд тих примгшвних уявлень, якi склалися на початковш стади функцiонування цих закладiв.
Всi цi народженi нашим часом явища та науково-педагопчш проблеми вимагають глибокого дослщження, педагопчно! оцiнки, а кращий досвщ — поширення. Варто звернути увагу на появу в Академп педагопчних наук Укра!ни перших структур для дослщження проблем приватно! освгш. Маемо на увазi створення в 1нституп вищо! освiти позабюджетного вщдшу шновацшно! освiти, який розгорнув цiкавi дослiдження.
Треба зазначити, що i самi приватнi заклади виявляють штерес до розробки актуальних фшософських, психологiчних, педагогiчних проблем розвитку освгш. В Народнiй укра!нськш академп (ректор — В. Астахова, м. Харыв), наприклад, вiдкрито наукову лабораторiю з дослщження проблем безперервно! освiти. Прикметно, що вона працюе як пщроздш 1нституту вищо! освiти АПН Укра!ни. У Рiвненському економiко-гуманiтарному iнститутi (ректор — А. Дем'янчук) заснована наукова лабораторiя для до-слiдження проблем виховання учшвсько! молодi в умовах ринкових вщносин. Ця ж тематика е провщною й для науково-дослщних лабораторiй ввропейського унiверситету (ректор — I. Тимошенко, м. Ки!в), Донецького шституту ринку та сощально! полгшки (ректор — Н. Борецька), Нацюналь-но! академп управлiння (ректор — С. врохш).
Прирощення наукового потенщалу педагопчно! науки за рахунок включення до не! професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладiв недержавно! форми власностi е позитивним явищем в розвитку сучасно! психолого-педагопчно! науки. Одночасно слiд пiдкреслити, що цей процес не можна спрощувати. Не все оригшальне е новим, не все нове — оригшальним. Суб'ектами шновацшно! педагопчно! дiяльностi е дитина, учень, студент, учитель, педагог. Це обумовлюе нашу вщповщаль-нють за науковий супровiд всього того, що дiеться чи мае здшснитись у освiтянському просторi.
Важливою i не достатньо дослiдженою складовою загально! фшософп освiти XXI ст. е проблема, пов'язана з такими глобальними процесами сучасно! епохи, як нтелектуальний перерозподы свту, що все бшьш вщчутно позначаеться на жигтi практично всгх кра!н свiту. Не е винятком i Укра!на.
1нтелектуальний перерозподш здiйснюеться, насамперед, мiж окре-мими кра!нами i регiонами. При цьому простежуеться характерна законо-мiрнiсть: штелект рухаеться туди, де е можливост! його реалiзацi!, тобто до розвинених кра!н свiту, насамперед, до Канади, США, Велико! Британi!, Нiмеччини. Незважаючи на превентивш заходи, вiдтiк штелекту з Укра!ни не зменшуеться. То ж постае питання: якими втратами в майбутньому обернеться для нас цей процес? Чи можна його призупинити i чи не порушуе це базових конституцшних прав людини?
Друга хвиля штелектуального перерозподшу проходить мiж основними соцiальними стратами. Якщо в минулому основним ноаем, суб'ектом штелекту вважалась iнтелiгенцiя, то сьогодш таку можливiсть мае практично кожен, хто мае доступ до шформацп, володiе вiдповiдною технiкою i iнформацiйними технологiями. Помiтною у цьому зв'язку стае тенденщя формування потужно! групи iнтелектуалiв, яка живе у вiртуальному свiтi,
створюе i вщтворюе власну субкультуру, з позицiй яко! намагаеться диктувати суспiльству вiртуально вивiренi цiлi.
Третя хвиля процесу штелектуального перерозподiлу здiйснюеться через основнi професп, якi змiнюють одна одну практично через два-три роки. Сучасна людина щорiчно мае справу з новими знаннями i виробничими технологiями; новими шструментами i матерiалами; новими вимогами до якост виробничо! дiяльностi; новими регулятивними нормативами i механiзмами; новими способами передачi шформацп; новим сощальним i культурним середовищем, в якому розгортаеться !х суспiльна та шдивщуаль-на життедiяльнiсть.
У майбутньому людство, очевидно, винайде ушверсальний алгоритм адаптацп людини до тако! ситуацп. Однак фактом залишаеться й те, що ниш такого алгоритму нема. А якщо це так, то залишаеться одне: навчити людину оперативно, системно i послщовно освоювати новi знання та шформащю в мiру !х перманентного накопичення i розвитку, тобто забезпечити осв^ впродовж життя, яка повинна стати способом i стилем суспшьно-шдивщуального буття людини iнформацiйного суспшьства.
Освiта впродовж життя е ушкальним механiзмом виживання людини i людства в шформацшну епоху. При цьому слщ мати на увазi, що цей мехашзм не лише забезпечуе адаптащю людини до ситуацп, але й здiйснюе зворотнiй вплив на не! шляхом вияву и (людини) творчо! активностi.
Не менш актуальним i проблемним е завдання тдготовки учшв i студентiв до життя в системi демократичних вiдносин, що поступово утверджуються в цариш полгтичних, ширше — суспiльних вiдносин сучасно! Укра!ни. Мова йде про формування культури демократичного мислення i поведшки, свiтовiдчуття людини, !! повсякденно! практики, яка мае базуватись на демократичних щнностях.
Якi змiни у цьому вщношенш мають вiдбутися в системi освiти? На якiй фшософп мають будуватися навчання демократi! i демократичне виховання особистосп? Як забезпечити оргашчний синтез нацiональних i загально-людських прюритепв? Чи можемо ми запропонувати реалютичну й виважену методологiю й методику, педагопчш технологи i техшку формування демократичних цiнностей? На жаль, незважаючи на досить помгтну теоретичну й експериментальну (практично-педагогiчну) подвижку останшх рок1в, про повне, системне, цшсне й самодостатне теоретико-методологiчне забезпечення цього напряму, говорити ще зарано.
Вгтчизняна педагогiчна наука навряд чи прискорить свш розвиток, якщо не буде серйозно перейматися питаннями фыософського бачення спiввiднос-ностi рацшналъного та iррацiонального, науки йрелтИ, вiри йрозуму. Без цього, гадаемо, не скоро викристалiзуемо основу основ новгтньо! теорп навчання та виховання — нову картину свгту, а отже, будемо ще вельми далекими вщ створення того наукового супроводу, який «працював» би на реалiзацiю фшософп сощокультурних змш, реформувань та модернiзацiю освгти.
Фiлософське бачення ново! картини свгту — це, передусiм, вiдзняття факту домшування у буттевостi вiдкритого рацiоналiзму, вибудованого на принципах глобального еволюцiоналiзму, еднання наук про природу й наук
про духовнють, тобто синтезування рiзних способiв духовно-практичного осягнення свпу.
Простiше кажучи, нова картина свпу — це, за великим рахунком, корелят свпоглядних щей та щеаив протилежних культурних традицш. Вона утворюе таку матрицю людсько! поведiнки та дiяльностi, яка виключае конфронтащю, забезпечуе конструктивiзм i неможливють тим самим домiнування в житп iстини без/поза моралi. Ця картина свпу спонукае, приневолюе будь-кого до морального вдосконалення та самовиявлення.
Слщ зазначити, що за своею сутнютю означена матриця глибоко гуманiстична та педагогiчна, бо звшьняе буттевiсть вiд антагонiзмiв, ворожнеч^ безперервних суперечностей та протистоянь, тобто потенцшно «працюе» на культуру та матерiалiзацiю '11 у цивiлiзованiсть, а отже, е затре-буваною для фшософи освiти iнформацiйного суспiльства.
Понятшним вщдзеркаленням та фокусом цього може бути доволi вже вкорiнене в наш науковий лексикон поняття «толерантнють», яке, за визна-ченням ЮНЕСКО, е «еднютю в рiзноманiгтi», обов'язком сприяти утвер-дженню прав людини, плюраизму, демократи та правопорядку. Скажу навпъ бiльше — сво!м змютом толерантнiсть передае освiтянськi проблеми, а отже, оголюе та загострюе завдання педагопчно! науки.
Не можна обшти мовчанням у такому разi спроби й зусилля релйшних органiзацiй вкоршитися в освiтньо-виховний простiр, наслiдком чого е, мiж iншим, чи не втрата освiтою свого свiтського характеру в окремих регюнах Укра'ни. А це, як вщомо, суперечить Конституций законам про освiту, прийнятим за роки нашо! державно! незалежностi.
Виникае питання: як бути нам у подальшому своему ставленш до релйп? Що тут треба робити та зробити? Однозначно — неухильно дотримуватися вимог Конституцп, законiв про освпу, а також розгорнути роботу в декшькох тiсно мiж собою пов'язаних напрямках.
Перший з них — започаткування дiалогу з церквою з проблем етичного змюту. А тут шяк не обiйтися нам без зусиль чи не вах академiчних iнстигутiв та, передусiм, проблем виховання, вищо! освiти без залучення науковщв НАН, викладачiв вищих навчальних закладiв, журналiстiв тощо. Словом, треба пщшмати планку етичного просвiтництва на пристойний науково-педагогiчний рiвень; пiдводити освпян до розумiння, що християнство — це одна з фундаментальних пщвалин европейсько! та вiтчизняно! культури, моральнють — це не стiльки тиражування раз i назавжди встановлених аксюм поведiнки, скiльки творчiсть та волшня конкретно! людини, що продиктованi голосом совюп, обов'язку, гiдностi та честь Бо в подачi богословiв щ категорГ! мають зовсiм iнший смисл, шж ми маемо употужнювати його в стшах навчальних закладiв, перетворюючи задля цього свп буття людини, наци та свпово! спiльноти на об'ект та предмет прискшливого педагопчного осмислення.
Другий напрям — нашi етико-педагогiчнi розвiдки та дослiдження, широке !х розгортання та вдумливе з'ясування, чому, скашмо, К. Поппер пише: «В модному ниш iррацiоналiзмi та мютичному iнтелектуалiзмi я бачу штелектуальний розлад. Це хвороба, до яко! не слiд ставитися серйозно,
i яка доволi поверхова. Проте навт за тако! поверхово! форми ця хвороба — небезпечна, бо може впливати на сферу сощально! та полпично! думки». I додамо, неабияк впливае на впчизняну педагогiчну справу, шкодячи моральному вихованню та загартуванню молодi, бо вщмовляе розуму людини на велич власного духу.
Третш напрям — оргашзацшний, радше, питання утворення в Академи педагогiчних наук Укра!ни нових спецiальних дослiдницьких пiдроздiлiв, можливо, змши чи кадрового посилення вже юнуючих пiдроздiлiв. Крiм цього варто прислухатися до пропозицiй науковцiв, як1 порушують питання щодо реоргашзаци вщдшення теори та ютори педагогiки у вщдшення фшософи та ютори осв1ти. Гадаемо, тут е резон, бо така реоргашзащя нацiлюе педагогiчну науку на фшософське бачення та розв'язання проблем освпи, розширюе можливост1 кадрового збагачення Академи за рахунок кращих науковщв вищо! школи, яка, м1ж шшим, потерпае в1д того, що ми тшьки плануемо розв'язувати проблему стикування рацiонального та iррацiонального.
(^aMi буде)
Л^ература:
Нацюнальна доктрина розвитку освни Украши в XXI стол1тт1. — К.: Шкщьний св1т, 2002. — С. 7.
В. Андрущенко. Философия образования ХХ1 века: поиск приоритетов
В статье рассматриваются проблемы, связанные с поисками новой парадигмы подготовки человека к жизни, которая бы обеспечила не только его адаптивное отношение к действительности, но и развитие самой действительности в соответствии с человеческими измерениями жизни. Центром этой парадигмы является образование, которое развивается как ответ на вызовы цивилизации и одновременно как ответ на потребности человека найти свое место и возможности самореализации в новом глобальном пространстве. Фундаментальные вопросы философского и общекультурного уровня рассматриваются в связи с адаптацией украинского образования к потребностям развития рыночной экономики.
V. Andrushchenko. Philosophy of Education in the XXI-st Century: searching
for priorities
The article examines the problems connected with the search of a new paradigm of human being training for living, which should provide not only his/her adaptation to the reality, but the development of this reality according to the human being measures of life. Education is a central issue of this paradigm and is developed as an answer to the challenges of civilization and, at the same time, to the requirements of human being to find the own place and possibilities of self-realization in the new global space. The fundamental questions of philosophical and cultural level are mainly examined due to the adaptation of the Ukrainian education to the requirements of the market economy.
