CC BY
14
Orarra Hagiñm^a go pega^iï 28.03.2016
O. Gresko
THE PHILOSOPHY OF INFORMATION OF TV AND RADIO BROADCASTING: SOCIO-CULTURAL ASPECT
Transformations of media content and format of information and analytic programs of modern mass media in terms of changes of socio-cultural attitudes and moral values of the target audience are determined in the article. News philosophy is considered in terms of popularization of converged platforms of the information society. Current media situation and prospects are analyzed by means of the basic theories of communication of M. McLuhan, Th. Roszak, E. Toffler, M. Veber and Y. Masuda.
There were different socio-cultural changes during 25 years of independence of Ukraine. The revolutions, protests of the Ukrainian people have been reflected in the information broadcasting since 1991 till the present day. Television and radio news footage of mentioned above period could be the powerful achievement for the researches of this century.
The modern society's peculiarity is information exchange without any losses and expenses. The consumer is ready to share the information resources with the audience joining the team of social publishers or producers online. Information exchange is the base of the modern communication model.
Sensation is still the criterion for many leading editorials in the world. Beside the domination of news packages under the qualified analytic material researchers forecast the priority of intellectual production spreading by means of communication technologies in the future.
The new system of human values also depends on the leaders of the communication process who promote their ideas in the information space and influence on the public opinion. Employees of live information broadcasting are responsible for the selection of participants of information and analytical programs on radio and television (e.g. expert comments and forecasts of the current situation).
The mechanism of individual and social transformation leads to real changes in the mentality of people. There is no any universal attitude to changes or the life style of different society.
The audience would like to share the positive content. For this purpose consumers use social media as an instrument of mass communication which is alternative to traditional media. Information broadcasting should transform both format and media content to implement modern news philosophy leading to the development of positive transformation in the society.
Key words: news philosophy, information broadcasting, convergence, counterculture, target audience.
УДК 316.74:929(477) «1895/1968» (043) Т. Г. Добша
ФЕНОМЕН КУЛЬТУРОТВОРЧОСТ1 В ЖИТТ1 СУЧАСНОГО СУСПШЬСТВА
У дангй статтг здтснено огляд теоретичних праць, якг присвячет ргзноплановим питаниям в1дносно природи руштних чинник1в творчог д1яльност1 та проблемi феномену культуротворчость З'ясовано, що актуальним проблемам культуротворчостi придшена значна увага як втчизняних так i закордонних науковщв. Висвтлено найважливш поняття феномену культуротворчости як особливог сфери людськог дияльности.
Клю^о^^ слова: культуротворчють, культурний розвиток, феномен культуротворчости, творча особистжть, культуротворча дияльтсть.
В розмштп теорш процеав культурного розвитку як в комплекснш концептуальнш моделi юнування Homo sapiens питання культуротворчосп стоять на першому плаш, оскшьки без вивчення емтричного фактажу, його накопичення, класифшаци й експшкування, без iнтегративного осмислення дослщжувано'1' епохи з нових методолопчних позицiй стають неможливими обгрунтованi науковi узагальнення.
Слiд зауважити, що й до цього часу, незважаючи на значний масив наукових розробок i теоретичних обгрунтувань стосовно рiзнопланових питань вiдносно природи рушшних чинникiв творчо'1' дiяльностi, в цшому проблема феномену культуротворчостi залишаеться предметом полемши. Тому в обсязi дано'1' статтi висвiтлюються найважливiшi поняття феномену культуротворчосп як особливо'1' сфери людсько'1' дiяльностi.
Теоретичним пiдгрунтям для значно'1' частини науковцiв, що працювали над осмисленням минулого й майбутнього з точки зору духовних потреб тогочасно'1' культуротворчосп виявились працi М. Шелера, М. Бубера, М. Бахтiна, П. Коптша, Х. Ортега-i-Гассета, Е. Фромма, Е. Касарера, К. Хорнi та ш., в яких мiститься аналiз особистiсних феноменiв цившзовано'1' людини щодо реалiзацii власного творчого потенцiалу та вибору сфери i мiсця дiяльностi. Варто зауважити, що важливi засадничi концепти культуротворчостi викладенi в працях Е. Тоффлера, Д. Велла, К. Ясперса i Е. Блоха. Слщ пщкреслити, що взiрцем пневматологiчного кордоцентризму й гумашзму в украшському просторi фшософсько'1' думки безперечно вважаеться антропокосмiзм вiтчизняних мислителiв Г. Сковороди i П. Юркевич. На нашу думку, 1хня iдея iснування в людиш мiсця концентрацп всього найкращого в ii натурi пiдносить поняття культуротворчого осердя людини як ii дiяльнiсного потенщалу на новий рiвень особиспсно'1 значущостi.
Показово, що в зарубiжному науковому дискурсi культуротворчiсть зазвичай пов'язуеться з дiяльнiстю «практично'1' культуролопзаци» усього процесу осв^и.
Опрацювання групи джерел культуролопчного напряму засвiдчило, що термш «культуротворчють» повноправно побутуе в кшькох вiтчизняних наукових закладах, зокрема в кшвськш, запорiзькiй, харкiвськiй та донбаськш фiлософських школах, а ще ним послуговуються Ю. Афанасьев, I. Зязюн, В. Шинкарук, В. Леонтьева, А. Могильний, О. Жорнова, В. Федь та ш. [1-6].
Теоретичними дослщженнями нами встановлено, що категорiя «культуротворчють» в науковому дискурсi вiдносно стабшьно з'являеться орiентовно три десятилiття тому i розповсюдження ii у втчизняних друкованих матерiалах, на наш погляд, було викликане зростанням функцш культуролопчних чинникiв в системi освiти. Отже можна говорити про початковий етап юнування в Укрш'ш сучасно'1' моделi освiти з культуротворчим компонентом, з iмовiрною перспективою його зростання.
Окремо слщ послатись на фундаментальш фшософсью працi В. Леонтьевой в
яких грунтовно й детально розкриваються найважливiшi загадки феномену культуротворчосп - природнi витоки й чинники, основш системи й процеси, а головне - дана характеристика ролi освгги як джерела знань й естетичного розвитку.
Значний науковий внесок у справу розкриття багатовимiрного явища спроможносп й потреби особиспсно!' культуротворчо! дiяльностi, зробили вчень психологи, якими стверджено, тобто практично доведено, що рушieм, який дав енерпю творчiй особистостi, е сформоване осв^ою та плiдним вихованням розумiння й вщчуття опозицп таких творчих рис i понять, як наслiдувальнiсть - створювальнiсть (читай «успадковане - новостворене). I ця високотворча безперервна снага спрямована на рух вiд визнаного, каношзованого, еталонного до кращого, продуктившшого, досконального. Це водночас рацiональний й iррацiональний закон творчо! дiяльностi як тяглють, як поклик, як прогрес.
В цьому контекстi абсолютно лопчним слiд вважати той факт, що i науковцi i практичнi дiячi педагогично! галузi здавна надавали значення наявносп виражено! обдарованостi учнiв та вихованщв вiд наймолодшого вiку (вундеркшди проявляли себе iнодi вже у трирiчному вiцi) й упродовж усього перюду становлення особистостi iндивiда, але й намагались осмислити природу й ощнити рiвень здiбностi кожного з них, щоб сприяти ранньому виявленню талановитих i заохоченню 1'хнього розвитку.
Тому не дивно, що саме з позицш свщомого вивчення впливу заборонних методiв та, можливо й непедагогичного, але умовно виправданого тдходу до гранично допустимо! в навчальному процес особисто свободи, дослiдники дшшли переконаностi, що пiдвищення вимог до порядку й дотримання обов'язку, як передумова розвитку здiбноi особистосп, протисто'1'ть пафосу культуротворчостi. А от поведшкова модель в умовах належно! свободи е незаперечним додатковим засобом i навт стимулом у розкриттi творчого потенщалу iндивiда.
Слiд пiдкреслити, що у значному масивi наукових досшджень проблеми культуротворчостi як сумiжноi сфери з культурою i педагогiкою особливе мiсце, на наше переконання, належить працям О. Жорново'1, в яких глибоко науково дослщжено й висвгглено широкий спектр питань творчо'1 дiяльностi окремо'1 особистостi та проблеми незбагаченого феномену культуротворчосп, але й розглядаеться коло причин i пiдстав, що зумовлюють iнтенсифiкацiю процесiв тепер уже загально'1 культуролопзацп вас! сфери осв^и. В полi аналiзу й осмислення опиняеться й характер змш понятшного тлумачення термiнологiчного значення явища «культуротворчють» у науковому обiгу таких наук, як педагопка й психологiя.
Узагальнюючи вище зазначене можна стверджувати, що проблема термшотворення зберiгае певну гостроту, позаяк вона школи вiдстае вщ результатiв диференцiацii видiв, методiв та щей культуротворчосп, до того ж дiбранi термiни не завжди вдало вщображують сутнiсть певного набутку.
Вочевидь сам по собi термiн «культуротворчють» не мае достатньо'1 вiдповiдностi для визначення та окреслення змюту першо'1 його частини - «культура» як грандюзного цiннiсно-смислового унiверсуму. I хоча, з огляду на його поширешсть та актуальшсть, йому придiлена значна увага в працях багатьох сучасних украшських вчених (В. Леонтьево'1, О. Жорново'1, В. Федя та С. Черепаново'1 та iн.) проблема незаперечно'1 вiдповiдностi вживання його в науковш лiтературi залишаеться предметом подальшого осмислення i потребуе свого доопрацювання.
Опрацювання значного кола iнформацiйно-дослiдницьких джерел в рамках теми даного дослщження дае тдстави зробити наступнi висновки: численними дослщженнями вiтчизняних вчених створено достатньо потужш науково-практичнi платформи, що забезпечують усвiдомлення важливостi феномену культуротворчостi в
життi суспiльства. А також розумшня його як сфери розвитку шдивща i результативного прояву його здiбностей, що виходять за меж особистiсного саморозвитку. Вiдтак, феномен культуротворчосп, у нашому трактуваннi, - складна система, в якш вщбуваеться творення культури i поза межами традицшно'1 творчо'1 дiяльностi. I ця дiяльнiсть характеризуеться i мотивуеться прагненням творчо'1 особистостi до досконалостi й новаторства. Слщ зауважити, що при вивченш феномену культуротворчостi канонiчнi питання мюця i ролi творчо! особистосп е не просто важливими, а основоположним, оскшьки без належних емтричних даних, без достатнього накопичення опрацювання та професiйного коментування реально виявлених фактiв, 1'х iмовiрноi реконструкцп та переосмислення в наступних юторичних умовах i перiодах подальшi узагальнення науковщв можуть вважатись неправомiрними й непереконливими. Аналiзуючи iнформацiю про роль людського чинника та долучаючи новий фактаж, ми створюемо можливiсть вiдтворення iмовiрноi картини культурницького процесу, орiентовно вщтворити умови i таким чином розкрити особливосп й наслiдки його розвитку.
Список використано1 л1тератури
1. Афанасьев Ю. Л. Социально-культурный потенциал художественной деятельности / Ю. Л. Афанасьев. - Львов : Свит, 1990. - 160 с. ; Afanasev Yu. L. Sotsialno-kulturnyy potentsial khudozhestvennoy deyatelnosti / Yu. L. Afanasev. - Lvov : Svit, 1990. - 160 s.
2. Жорнова О. I. Теорiя i методика формування культуротворчосп : моногр. / О. Жорнова. - Запорiжжя : Дике поле, 2006. - 416 с. ; Zhornova O. I. Teoriia i metodyka formuvannia kulturotvorchosti : monohr. / O. Zhornova. - Zaporizhzhia : Dyke pole, 2006. -416 s.
3. Зязюн I. Фiлософськi проекцп осв^и й освiтнi технологи / I. Зязюн // Шлях освiти. - 1996. - № 1. - С. 4-9 ; Ziaziun I. Filosofski proektsii osvity y osvitni tekhnolohii / I. Ziaziun // Shliakh osvity. - 1996. - № 1. - S. 4-9
4. Леонтьева В. М. Культуротворчють: природа, системи, процеси : автореф. дис. ... докт. фшос. наук : спец. 09.00.04 / Валентина Миколшвна Леонтьева; Харювський нацюнальний ун-т iм. В.Н.Каразша. - Харюв, 2004. - 32 с. ; Leontieva V. M. Kulturotvorchist: pryroda, systemy, protsesy : avtoref. dys. ... dokt. filos. nauk : spets. 09.00.04 / Valentyna Mykolaivna Leontieva; Kharkivskyi natsionalnyi un-t im. V.N.Karazina. - Kharkiv, 2004. - 32 s.
5. Могильний А. Культура i особиспсть / А. Могильний. - Кшв : Вища школа, 2002 . - 303 с. ; Mohylnyi A. Kultura i osobystist / A. Mohylnyi. - Kyiv : Vyshcha shkola, 2002 . - 303 s.
6. Шинкарук В. Культура i осв^а: свiтогляднi аспекти / В. Шинкарук // Шлях осв^и. - 1996. - № 1. - С. 9-15 ; Shynkaruk V. Kultura i osvita: svitohliadni aspekty / V. Shynkaruk // Shliakh osvity. - 1996. - № 1. - S. 9-15
Стаття надшшла до редакцп 17.05.2016
T. Dobina
THE PHENOMENON OF CULTURAL CREATIVITY IN MODERN SOCIETY
This article carries out a review of theoretical works, which are devoted to diverse issues concerning the nature of driving factors of creative activity and the problem of the
phenomenon of cultural creativity. It was found that both domestic and foreign scientists paid considerable attention to actual problems of cultural creativity. The research reflects the most important concepts of the phenomenon of cultural creativity as a special sphere of human activity.
The author of this article draws attention to the fact that the problem of the phenomenon of cultural creativity remains a subject of the controversy up to now and in spite of the significant body scientific research and theoretical studies concerning the diverse issues about the nature of driving factors of creative activity. Thus the scope of this study covers the most important concepts of the phenomenon of cultural creativity as a special sphere of human activity.
After working for a group of cultural sources of the direction, the researcher points out that the term "cultural creativity" rightfully exists in several national scientific institutions, particularly in Kiev, Zaporozhye, Kharkov and Donbass philosophical schools.
It was found that numerous studies and theoretical developments of Russian scientists created rather a powerful scientific and practical platform that provides the awareness of the importance of the phenomenon of cultural creativity in a society.
Summing up, the researcher argues that the importance of studying cultural creativity s phenomenon are the canonical questions of the place and the role of the creative person, because further generalizations of scientists can be considered illegal and unconvincing without the proper empiric data, without sufficient accumulation of study and professional comments real revealed the facts and their probable reconstruction and reconsideration in the following historical conditions and periods. The analysis of information about the role of the human factor and the initiation of new facts will create the conditions for the reconstruction of a probable pattern of a cultural process and, thus, will provide an opportunity to reveal the characteristics and implications of its development.
Key words: cultural creativity, cultural development, the phenomenon of cultural creativity, creative personality, cultural and creative activities.
УДК 392.51:398.838
О. О. Кухаренко
СИСТЕМА СИМВОЛ1В РОДЮЧОСТ1 В ОБРЯДОВИХ П1СНЯХ КОМОРИ Й ПЕРЕЗВИ
До^джуються caKpani3oearn елементи системи cuMeonie родючостi в обрядовт поези комори й перезви, що входили до циклу весшьних oбрядiв. Дат ритуали метили прояви антигромадськог поведтки й використовували соромщью елементи. У тснях видыяються три основн групи понять - cтатевi органи, сексуальний акт i цнота як неoбхiдна умови для устшного проведення обряду.
Клю^о^^ слова: культ рoдючocтi, обряди, весыля, комора, перезва.
Прадавнш культ родючосп, як частина землеробського св^огляду, поступово набув символiчного значення. Встановлення зв'язюв мiж архетипами культу родючосп й символiзащею на подальших етапах розвитку постае як актуальне завдання сучасно'1 культуролопчно'1 науки.
Традицшш обряди з точки зору статевого начала та елеменпв культу родючосп досшджують I. 1гнатенко в пращ «Жноче тшо у традицшнш культурi украшщв»,
