CC BY
121
УДК 006.91+374.32
ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «МЕТРОЛОГІЯ ТА ВИМІРЮВАЛЬНА ТЕХНІКА»
О.М. Крюков, професор, д. т. н., ХНАДУ
Анотація. Проведено аналіз особливостей професійної діяльності фахівців-метрологів, розглянуто проблемні питання розробки і впровадження галузевих стандартів освіти, а також побудови концепції підготовки магістрів-метрологів в Харківському національному автодорожньому університеті, запропоновані підходи до їхнього вирішення.
Ключові слова: освітньо-кваліфікаційна характеристика, освітньо-професійна про грама, магістр, спеціальність, галузь діяльності.
Вступ
Підготовка фахівців-метрологів у Харківському національному автодорожньому університеті (ХНАДУ) організується у відпо відності до вимог чинних освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) та освітньо-професійних програм (ОІII І). При всій різноманітності завдань, форм і ме тодів підготовки метролога в ХНАДУ її основою є така умова: максимальне наближення змісту
підготовки саме до тих завдань, з якими зітк неться випускник у перші ж дні самостійної ро боти, тобто до конкретних потреб підприємств і установ, де працюватиме фахівець.
Завдання по переходу вищих навчальних закладів (внз) України на двоступеневу систему підготовки «бакалавр-магістр» продиктовані прагненням держави приєднатися до Болонського процесу. Перші кроки у цьому напрямі вже зроблено, однак вирішувати таке завдання необхідно вкрай обережно і виважено, щоб не припустити серйозних помилок.
Аналіз публікацій
Відповідно з [1] магістр освітньо-кваліфікацій ний рівень вищої освіти особи, що на основі осві тньо-кваліфікаційного рівня бакалавра одержала повну вищу освіту, спеціальні вміння й знання, достатні для виконання професійних завдань і обов’язків (робіт) інноваційного характеру пев ного рівня професійної діяльності, які передба чені для первинних посад у певному виді еконо мічної діяльності.
Згідно з сучасними тлумачними словниками, слово «інноваційний» це термін, який нещода вно увійшов в обіг та застосовується до комплек сного процесу створення, поширення й використання новацій (нових пристроїв, нововведень і т.д.), що представляють практичний інтерес у різних галузях діяльності (наприклад, у техніці, медицині, військовій справі). Таким чином, магістр - це інноватор, тобто особа, яка здатна виробляти, поширювати й застосовувати нові знання у своїй галузі діяльності [2].
Існує розповсюджена точка зору, що магістр це обов’язково вчений, науковець, свого роду «майже кандидат наук». На погляд автора, ця думка в принципі неправильна, оскільки розходиться з визначенням, яке дано у Законі. Безумовно, нау кова діяльність - це інноваційна діяльність, однак зворотне твердження неправильне, оскільки
поняття «інноваційний» значно ширше, ніж «науковий».
Мета та постановка задачі
У межах цього матеріалу не розглядатимемо ті проблемні питання, що є загальними для усіх спеціальностей внз в цілому, а лише викладемо думку автора про деякі проблеми побудови концепції підготовки магістра за однією із спеціальностей: «Метрологія та вимірювальна техніка» (МВТ).
Зміст підготовки магістрів-метрологів
Аналіз показує, що магістр-метролог буде працювати на тих самих первинних посадах, що й
нинішній спеціаліст. Адже ніхто не створить для випускни ків-магістрів нових первинних посад на виробни цтві, в органах Держспоживстандарту, в випробувальних лабораторіях тощо. Тобто, магістр-метролог - не вчений, це принципово, а інноватор, або особа, що спроможна створювати, поширювати й застосовувати нові знання, наприклад, здатна опановувати нову техніку, навчати підлеглих, розробляти нові методики повірки, нормативно-технічну документацію і т.ін. Іншими словами, магістр повинен мати знання й навички, що дадуть йому можливість виконувати самостійну роботу з елементами творчості.
Але особливості спеціальності «МВТ» такі, що нинішні випускники-метрологи майже усіх внз освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» вже зараз проходять підготовку, яка дає їм переважну частину таких знань й умінь. Це добре проглядається під час аналізу переліку типових завдань діяльності і умінь спеціаліста, викладених в ОКХ випускника спеціальності «МВТ». Отже, необхідно, зберігши здобутки шкіл підготовки спеціалістів-метрологів у внз України, певною мірою змінити форму підготовки випускника і забезпечити її відповідність формальним ознакам освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», але й, разом з тим, не забувши про мету всієї підготовки, випустити фахівця саме для потреб народного господарства України, а не для гіпотетичних структур, під неіснуючі первинні посади й задачі.
Слід зазначити, що за певних умов принципово можливою є підготовка декількох магістрів-дослідників (тобто науковців) саме для цих структур, але лише за спеціальними навчальними планами.
Один з головних факторів, який доводиться враховувати при розробці концепції підготовки магістра дефіцит навчального часу. Навчання магістра має укластися фактично менш, ніж за 1 рік, тобто протягом 5 курсу за виключенням часу, який витрачається на практику і виконання наукової або дипломної роботи. Це зобов’язує раціонально використовувати навчальний час, даючи студентам лише головне, найбільш необхідне. На наш погляд, обов’язково дати випускникові, що вже має базову метрологічну підготовку і диплом бакалавра, знання в таких галузях:
- основи метрологічного забезпечення виробниц тва і сертифікації промислової продукції, у тому числі проблемні питання сьогоднішнього дня, актуальні для України;
- теорія і практика метрологічного обслугову вання базового для галузі переліку ЗВТ в умовах певного дефіциту робочих еталонів;
- основи вимірювального контролю параметрів виробів, а також будову, основи застосування і метрологічного обслуговування вимірювальних систем і комплексів (в тому числі перспектив них), що застосовуються в галузі для діагностики виробів;
- методологія планування та організації вимірю вального експерименту.
Корисними для магістра-метролога можуть стати поглиблені знання методів і засобів вимірювань, які використовуються при метрологічному обслу говуванні найбільш складних зразків техніки, а також знання у інших сферах діяльності (це є предметом окремої дискусії).
Існують і альтернативні погляди на структуру та зміст підготовки магістра-метролога. Наприклад, висловлюються пропозиції про введення в навча льні плани дисциплін, що дають у розгор нутому вигляді наукову підготовку, розширюють кругозір у галузі комп’ютерних мереж і т. ін., але за рахунок «скорочення» базових дисциплін підготовки метролога. На думку автора, введення до навчального плану підготовки магістра деяких непрофільних дисциплін, наприклад, «Локальні обчислювальні (комп’ютерні) мережі», «Чисельні методи вирішення математичних задач» (назви приблизні) і інших, призведе до витрат навчального часу на вивчення питань, не притаманних практичній діяльності випускника-метролога, до обмеження основних, профільних дисциплін, тобто до підготовки дилетанта, а не професіонала. Що ж стосується відомостей, дійсно необхідних метрологу, наприклад, питань організації та експлуатації каналів передачі вимірювальної інформації, все це можна й потрібно давати в рамках вже існуючих профільних дисциплін.
Далі слід торкнутися ще однієї проблеми проблеми уніфікації змісту підготовки фахівців спеціальності «МВТ» усіма внз України.
Досвід роботи автора в Науково-методичній комісії Міністерства освіти і науки України за напрямом 0913 «МВТ», а також аналіз змісту підготовки метрологів у різних внз показує, що концепції підготовки в цих внз (і, як наслідок, структура та зміст навчальних планів) суттєво відрізняються, що викликано, на наш погляд, декількома суб’єктивними й об’єктивними факторами, до яких відносяться:
- історичні традиції, наявність сформованих шкіл підготовки, конкретних вчених-педагогів (та інші суб’єктивні фактори);
- орієнтація на різних замовників фахівців, особ ливості місцевих ринків праці, зв’язки з регіона льними промисловими підприємствами і органі заціями, наприклад, територіальними центрами стандартизації, метрології та сертифікації
(ЦСМС);
- статус, значимість внз в країні й за кордоном;
- фінансові можливості, рівень кооперації з фірмами-спонсорами та ін.
У рамках спеціальності «МВТ» можна виділити декілька вже сформованих умовних спеціалізацій, за якими готуються випускники в різних внз (такі спеціалізації є умовними, оскільки форма льно в нормативних документах відображення не
набули, і їх назви наведені в редакції автора). Перша умовна спеціалізація «Метрологічне забез печення засобів вимірювальної техніки (в тому числі спеціальних вимірювальних систем) і скла дних технічних об’єктів» представлена в основ ному нинішніми (або колишніми)
відомчими внз. Друга умовна спеціалізація «Розробка та експлуатація промислових і дослідницьких вимірювально-інформаційних систем» представлена головним чином
політехнічними університетами. Третя умовна спеціалізація «Метролог широкого профілю» представлена деякими колишніми відомчими внз й внз, що мають потужного споживача випускників в особі Держспоживстандарту (випускники цих ВНЗ розподіляються в науково-дослідні установи відповідного профілю, регіональні ЦСМС, у підрозділи з контролю і випробування промислової продукції і т.д.).
Важливо відзначити, що існування таких умовних, «віртуальних» спеціалізацій приводить до цілком реального зсуву акцентів у переліку й змісті дисциплін навчального плану кожного конкретного внз.
Сьогодні Міністерство освіти і науки України організовує й стимулює роботу з уніфікації підготовки фахівців у рамках всіх спеціальностей. Це завдання вирішується і у рамках Науково-методичної комісії за напрямом 0913 «МВТ». Шлях вирішення завдання визначений: спеціальним комісіям доручено розробити (з метою подальшого затвердження і впровадження) ОПП підготовки за даним фахом, які стануть галузевими стандартами освіти й визначатимуть, зокрема, обов’язковий перелік навчальних дисциплін та їхній зміст для усіх внз, що готують фахівців даної спеціальності. Важлива умова вирішення даного завдання така: уніфікації за назвою, кількістю годин і змістом підлягають тільки дисципліни нормативного блоку підготовки, який є обов’яз ковим для всіх внз, що видають диплом за даною спеціальністю. Частка навчального часу, що відводиться у загальному бюджеті на дисципліни нормативного блоку, обмежується зверху певним граничним значенням. Потреби конкретного Замовника фахівців, специфіка наукових шкіл та інші фактори враховуються в дисциплінах варіативного блоку підготовки, який є
індивідуальним для кожного внз.
Не піддаючи обговоренню доцільність самої ідеї уніфікації і шляхів її впровадження, розглянемо деякі проміжні результати. Уніфікація підготовки (фактично розробка ОПП) йде досить повільно, оскільки процес пошуку «точок дотику» у концепціях підготовки фахівців, тобто пошук рішення, яке могло б задовольнити усі внз дуже делікатна справа. На цей час вже прийнята ОПП, що регламентує нормативний блок підготовки бакалавра за напрямом 0913. Рішення вдалося знайти, лише знизивши обсяг нормативної частини підготовки бакалавра до рівня, меншого 50%-ти від загального бюджету навчального часу (у розрахунок не бралися дисципліни гума нітарного блоку, вони є фіксованими для всіх технічних спеціальностей).
Робота над нормативними складовими ОПП спе ціалістів і магістрів спеціальності «МВТ» триває. Досвід роботи комісії з розробки ОПП спеціаліста показав, що специфіка підготовки в кожному з внз дуже іс тотна, а розходження значні, інакше кажучи, підготовка в кожному з внз фактично є унікаль ною. Причому це зовсім не є негативним явищем (адже це, по суті, є наслідком роботи не на гіпо тетичного, а на цілком конкретного замовника, тобто споживача фахівців).
Уже зараз очевидно, що для задоволення інтере сів більшості внз процент навчального часу, що відводиться на нормативний блок підготовки спеціаліста і магістра, повинен бути ще меншим, ніж для бакалавра (тобто не більше 30-40 відсотків), інакше для деяких ВНЗ може відбутися примусове «вимивання» життєво важливих дисциплін за рахунок насадження менш потрібних. Також одним із шляхів вирішення проблеми може стати збільшення кількості спеціальностей у рамках одного напряму (наприклад, додавання до наявних спеціальностей «Інформаційно-вимі рювальні системи» і «МВТ» додатково спеціальностей «Метрологічне забезпечення систем і комплексів», «Метрологія, стандартизація і сертифі кація» й ін.), але реальність реалізації цього шляху на цей час викликає у автора сумніви.
Висновки
Таким чином, вирішення проблеми організації підготовки в певному внз за рецептами іншого внз або механічний перенос досвіду підготовки з одного місця на інше не найкращий вихід з по гляду інтересів справи. Найкращий вихід це коли кожний з внз збереже історичні традиції, зв’язки, школи підготовки, педагогів, орієнтацію на замовника, тобто піде своїм шляхом.
Література
1. Закон України № 2984 - III від 17.1.2002 р.
«Про вищу освіту».
2. Крюков О.М. Проблеми переходу до двоступе
невої системи підгото вки фахівців за спеціальні стю «Метрологія та вимірювальна техніка» // Науково-методичний збірник ХУ ПС. - Харків: ХУ ПС. - 2005. - № 2 (96). - С.9-13.
3. Крюков О.М., Флорін О.П. Проблеми та шляхи вдосконалення підготовки слухачів і курсантів ХВУ за метрологічними спеціалізаціями // Навчально-виховний процес: методика, досвід, проблеми.
Харків: ХВУ - 2001. № 11. - С.20-22.
Рецензент: В.В. Нічке, професор, д.т.н., ХНАДУ
Стаття надійшла до редакції 16 березня 2006 р.
