CC BY
266
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
ІринаС околова
ФОРМУВАННЯ ФІЛОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ФАХІВЦІВ У КОНТЕКСТІ МОВНОЇ ОСВІТИ
У статті обґрунтовується структура та зміст професійної компетентності викладача-філолога у складі загальних, загальнoпрoфесїйних, прoфесійнo-предметних компетенцій. Визначено рівні її сформованості (творчий, продуктивний, репродуктивний, базовий)як результат професійної підготовки фахівця у вищому навчальному закладі.
Сьогодні в основі гуманітарної парадигми вищої освіти -компетентніший підхід до формування загальноєвропейського консенсусу у визначенні ступенів, академічних кваліфікацій та компетенцій випускника, що здобуває освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра або магістра філології. Цей підхід обґрунтовано на міжнародному рівні: він обговорювався на симпозіумі Ради Європи «Ключові компетенції для Європи», основні положення задекларовано у «Меморандумі з питань навчання впродовж життя», розробленому Європейською комісією (2001 р.). Результатом виконання проекту «Налагодження освітніх структур», що був реалізований з ініціативи Європейської комісії, Європейської асоціації університетів став відбір 30 загальних (інструментальні, міжособистісні, системні) та 14 спеціальних компетенцій для першого (бакалавр) та другого (магістр) ступенів [1]. У документі «Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти:
416
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
вивчення, викладання та оцінювання» (Страсбург, 2003), розроблених провідними науковцями за кooрдинаційнoю участю Ради Єврoпи з питань співпраці у галузі культури, відображено oстанні наукові дoсягнення в галузі мoвнoї oсвіти і технoлoгій підготовки вчителів англійської мoви [2, с. 24-29]. Особливо слід наголосити на практичній спрямованості Рекомендацій для розробки галузевих та стандартів вищих навчальних закладів для підготовки майбутніх учителів-філологів. Тут виділені компетенції, що слугують для людини мовою спілкування (лінгвістичні, соціолінгвістичні, прагматичні), та ті, що не є власне лінгвістичними: загальні та комунікативні мовленнєві.
Соціальне значення якісної професійної підготовки майбутнього вчителя або викладача-філолога, необхідність розробки й обґрунтування концепції і компетентнісної моделі професійної підготовки за філологічними спеціальностями, одна з яких “іноземні мови”, актуалізували вибір проблеми нашого дослідження. Завдання ж лежать у площині виділення та обґрунтування змістовного наповнення компетенцій майбутнього вчителя у контексті сучасних освітніх парадигм, тенденцій філологічної освіти, що постають перед вищою школою в останнє десятиріччя.
В процесі дослідження ми виділили такі компетенції: загальні, загальнопрофесійні, професійно-предметні у складі професійної компетентності вчителя-філолога, що є результатом його професійної підготовки на мовних і філологічних факультетах вищих навчальних закладів. Розглянемо це детальніше.
Загальні компетенції визначають стратегію існування людини у суспільстві, тактику дій особи у різних сферах діяльності, зумовлюють набуття нею нового соціального досвіду, навичок практичної діяльності, забезпечують людині здатність самовизначитися у полікультурному
417
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
середовищі, виконуючи різні ролі: громадянина, студента, члена сім’ї, робітника, друга, споживача, клієнта, виборця тощо. До них ми відносимо: соціально-політичну, загальнокультурну, самоосвітню, інформаційну, дослідницьку, міжособистісну компетенції.
Сформованість соціально-політичної компетенції означає здатність людини брати участь у спільному вирішенні проблем суспільства, поліпшенні демократичних інститутів влади; розв’язувати економічні, екологічні, інші проблеми сучасності у межах своїх повноважень. Загальнокультурна компетенція визначає світогляд людини, його культуру (мовлення, поведінки, зовнішнього вигляду); здатність діяти відповідно до типових правил поведінки у соціумі. Самоосвітня компетенція означає здатність особистості розвивати та підтримувати інтерес до різних галузей знань; самовдосконалюватися впродовж життя за допомогою формального, неформального, спонтанного видів навчання, розробляти власні стратегії, моделі і траєкторії самоосвіти і самонавчання.
Інформаційна компетенція свідчить про здатність майбутнього викладача-філолога до самостійного пошуку, аналізу, обробки необхідної інформації, використовувати інформаційні та комунікаційні технології постійного оновлення знань, удосконалення навичок, необхідних для усталеної участі в постіндустріальному суспільстві. При цьому він сам стає джерелом наукової, світоглядної і морально-етичної інформації. Дослідницька компетенція, яка є важливим елементом практичної діяльності фахівця-філолога, визначає його здатність працювати з науковими джерелами та методичною літературою, проводити дослідно-експериментальну роботу.
Сформовані міжособистісні компетенції необхідні людині для того, щоб управляти професійною кар’єрою, досягти успіху, вміти працювати
418
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
автономно і в команді, критично осмислювати та вирішувати проблеми в особистісній та професійній діяльності. Людина, якій притаманні такі якості, як відповідальність, ініціативність, креативність мислення, є конкурентоспроможною на сучасному ринку праці.
Загальнопрофесійні компетенції визначають стратегії науково-педагoгічнoї діяльнoсті, відoбражають специфіку філoлoгічнoї діяльнoсті, кваліфікаційний прoфіль викладача-філолога, його здатність акумулювати знання прoфесійнoгo “ядра” oснoвнoї, другoї (дoдаткoвoї) спеціальності, що він опанував у ВНЗ. Дo цієї групи ми віднoсимo філoлoгічну, психолого-педагoгічну, управлінську, білінгвальну метoдичну, кoмпенсашрну
компетенції, фoрмування яких в Україні відбувається на освітньо-кваліфікаційних рівнях вищої філологічної і педагoгічнoї oсвіти бакалавра, спеціаліста, магістра.
У нашому дослідженні професійна підготовка майбутнього учителя або викладача розглядається в органічній єдності педагогічної і філологічної освіти. Ми виходили з того, що філологія необхідна всім, хто користується мовою, є основою будь-якої культури, вищою формою гуманітарної освіти (Д. С. Лихачов) [4, с. 78]. Майбутній вчитель мови та літератури здобуває відповідну кваліфікацію у ВНЗ, не тільки опановуючи теоретичні конструкти мови для реалізації мовної поведінки у процесі іншомовного спілкування. Справжнього фахівця відрізняє культурна чуттєвість, він відчуває себе частиною міжкультурного простору, усвідомлюючи при цьому власну причетність до певної соціокультурної, етнічної спільноти. Вивчаючи мови, реципієнт лінгвістичного досвіду набуває новий комплекс ціннісних орієнтирів її носіїв.
Філологічна освіта в системі професійної підготовки майбутнього вчителя-філолога виконує гуманітарно-гностичну, рефлексивну, особистісно-
419
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
розвивальну функції. Гуманітарно-гностична спрямована на формування у майбутнього фахівця: активного пізнавального інтересу до рідної,
національної й зарубіжної культур у процесі опанування змісту професійної підготовки; умінь творчо використовувати здобуті знання для вирішення етичних і соціальних проблем у процесі конструктивної співпраці з носіями різних етнічних та інших культурних цінностей. Рефлексія зорієнтована на сприйняття й усвідомлення важливості культурного розмаїття для розвитку особистості, формування в ній етичних уявлень та оцінок, що відрізняються культурним плюралізмом, а також створення умов для перетворення їх у стійкі переконання і навички конструктивної гуманної поведінки. У процесі реалізації особистісно-розвивальної функції філологічної освіти виявляється і набуває подальшого розвитку інтерес людини до самої себе, системи цінностей, потреб, інтересів, установок, спрямованих на усвідомлення себе як особистості, а також як суб'єкта етносу, громадянина України, громадянина світу.
Ми виходимо з того, що філологічна компетенція - це сукупність мовознавчої, літературознавчої, риторичної, культурознавчої компетенцій, сформованість яких зумовлюють здатність людини філологічно мислити, розв’язувати завдання, як-от:
■ у науково-дослідній сфері: дослідження мови і літератури в їх історичному, порівняльно-типологічному аспекті; педагогічного процесу і освітніх технологій;
■ у практичній сфері: здійснення практичної діяльності, пов'язаної з предметною галуззю “філологія” у закладах освіти, культури, у ЗМІ, у галузі міжкультурної комунікації тощо;
■ у сфері управління: здійснення управлінських функцій в процесі реалізації професійних функцій і виконання професійних завдань бакалавра,
420
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
магістра філології.
Психолого-педагогічна компетенція сприяє успішності реалізації у професійній діяльшсті oсoбистіснo-oрієнтoванoї мoделі взаємoдії викладача із студентами. Це сприяє формуванню здатності педагогічш мислити, твoрчo застoсoвувати педагогічні технoлoгії у шнкретних умoвах навчання і вихoвання для рoзвитку oсoбистoсті студента. Управлінська шмпетенція пoв,язана із здатністю майбутньoгo викладача-філолога викoнувати функції менеджера в вищій oсвіті, тoбтo аналізу, прoгнoзування, прoектування, мотивації, організації, корекції, контролю, рефлексії навчально-виховного процесу та позааудиторної виховної роботи.
Вивчення інoземних мoв (ІМ1, ІМ2) відбувається на oснoві вже накопиченого людиною досвіду знання світу, враховує знання структури ріднoї абo ІМ1. Білінгвальна абo плюрилінгвальна oсвіта спричиняє набуттю студентами вмінь компаративного аналізу міжособистісних стосунків, цінностей, ідеалів, норм поведінки, соціальних правил поведінки, а також ритуальнoї прведінки у різних країнах. У ^o^d вивчення другoї мoви нoвий досвід узагальнюється у вигляді впорядкованої структури й сприймається oсoбoю як спoсіб збагачення набутого дoсвіду. Тoж нoва лінгвістична система фoрмується на oснoві існуючoї («природної» абo титульнoї мoви). У ташму фoрматі ми рoзуміємo шмпенсаторну кoмпетенцію як здатність особи прoгнoзувати та дoлати кoмунікативні, філoлoгічні, психoлoгo-педагoгічні, сoціальні, метoдичні труднрщі за уішви відсутнoсті нербхідних знань, вмінь та навичoк.
У процесі оволодіння рідною та іноземними мовами, завдяки спеціально організованому навчанню, накопиченню людиною соціального досвіду упродовж всього життя, формується комунікативний досвід, який інтеріорізується в процесі спілкування, як спеціально організованого
421
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
(навчання), так і спонтанного. Здатність до сприйняття іноземної мови та її використання за певними нормами і правилами сприяє набуттю людиною нового досвіду, який сприймається як засіб збагачення досвіду використання рідної мови [3].
У процесі професійної підготовки у майбутніх викладачів-білінгвів формуються вміння навчати у закладах освіти функціонально першій та функціонально другій мовам (за концепцією Н. П. Шумарової) [7, с.32]. При цьому функціонально першою є мова, якою людина користується у більшості комунікативних ситуацій, частіше думає у певний період, задовольняє власні культурно-інформаційні потреби, які здебільшого диктує соціум. Такою мовою є рідна (російська), українська мови. Іноземна мова найчастіше набуває характеру функціонально другої, яка вивчається у спеціально організованих умовах ВНЗ. Водночас, коли індивід спілкується з членами колективу рідною мовою, вона є функціонально першою, коли ж він переходить на іншу, рідна мова стає функціонально другою. Таким чином, на мовних і філологічних факультетах відбувається навчання фахівців-білінгвів, які одночасно володіють двома мовами, використовують їх залежно від умов спілкування, і здатних організовувати навчання студентів-білінгвів у вищих навчальних закладах.
Ми розглядаємо білінгвальну методичну компетенцію як здатність фахівця подвійної кваліфікації адаптувати теоретичні знання білінгвальної (плюрилінгвальної) мовної освіти, методики навчання мов та літератур; реалізувати міждисциплінарні зв’язки з дисциплінами мовного, психолого-педагогічного та загальнокультурного циклів, а також здатність професійно-методичної рефлексії.
Фахова спрямованість діяльності вчителя або викладача зумовлює необхідність формування професійно-предметних компетенцій у площині
422
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
предметних полів спеціальностей і подвійного кваліфікаційного профілю викладача. Професійна-предметна компетенція з іноземної мови означає високий рівень духовності й інтелекту людини, свідчить про її здатність вільно висловлювати свої думки та почування в усній і писемній формі, у будь-якому стилі й жанрі, що якнайкраще відповідають ситуації спілкування. В процесі дослідження нами визначено компетенції випускників двох ступенів із врахуванням рекомендації Ради Європи [6, с. 198-206].
• Освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра філологічних і
педагогічних наук
Випускник, що здобув кваліфікацію філолога-вчителя основної мови та літератури, знає етичні і правові норми, які регулюють відносини між людьми; володіє розвиненою культурою мислення, є обізнаним з основними світоглядними теоріями та концепціями в галузі гуманітарних і соціально-економічних наук. Фахівець є здатним: демонструвати знання фундаментальних філологічних, професійно-орієнтованих дисциплін, а також історію дисциплін, що вивчаються за ОПП підготовки бакалавра філології. Сформована здатність має вектор практичної спрямованості на сформовані вміння і навички: аналізувати соціальні проблеми і процеси, використовувати загальнонаукові методи дослідження в різних видах професійної діяльності; логічно і послідовно викладати засвоєні знання; критично осмислювати, узагальнювати та передавати нову інформації; правильно використовувати методи наукових досліджень у предметних галузях «філологія» і «педагогічна освіта» для вирішення професійних завдань; демонструвати розуміння загальної структури дисциплін у межах предметного поля спеціальності, а також простежувати зв’язок між галузями знань, процесів і явищ. Випускник, що здобув базову вищу освіту, є підготовленим для продовження навчання за
423
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст» або «магістр».
• Освітньо-кваліфікаційний рівень магістра філологічних (педагогічних) наук
• Випускник, що здoбув кваліфікацію філoлoга, вчителя (викладача) основної мови та літератури, другої мови, здатний опанувати предметні поля спеціальностей на більш високому рівні. Він має фундаментальні теоретичні знання в галузі філології, гуманітарних та суспільних наук (зокрема, права, етики, психології, конфліктології, менеджменту, логістики, теорії управління); знає новітні мовознавчі, літературознавчі, педагогічні теорії і концепції; вміє критично відстежувати та осмислювати розвиток теорії і практики; демонструє оригінальність і творчий підхід при вирішенні професійних завдань. Успішність його науково-педагогічної діяльності, професійної кар’єри здебільшого зумовлена тим, що магістр філології: має достатню підготовку та досвід для проведення науково-дослідницької роботи в галузі філологічних, педагогічних наук; вміє самостійно проводити науково-дослідну роботу; знає сучасні інформаційні технології та вміє їх використовувати в своїй професійній діяльності.
У дослідженні ми виходили з тези про іншомовне спілкування як комунікативно-пізнавальний процес, оскільки тільки така позиція, на наш погляд, має стати пріоритетною у процесі опанування предметним полем «іноземна мова» на основі системного та комунікативно-діяльнісного підходів. Багатомірність спілкування як процесу є одночасно способом і засобом навчання, що значно розширює можливості спеціальності «іноземна мова» у вищих педагогічних навчальних закладах. Іншомовна комунікативна компетенція забезпечує успішність процесу вербальної та невербальної взаємодії особи у суспільстві; сприяє розвитку соціальної сенситивності
424
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
особистості, що найбільше виявляється в рефлективності та емпатії. Вона є інтегрованою у предметних полях «мова» та «література» (українська, російська, рідна, іноземна). Її компонентами визначено: білінгвальний (плюрилінгвальний), мовний, мовленнєвий (компенсаторний, стратегічний, прагматичний, дискурсивний), соціокультурний, соціолінгвістичний. Розкриємо зміст кожного з них.
Мовленнєва компетенція забезпечує вироблення і вдосконалення у студентів бакалаврата та магістратури вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, читанні, говорінні, письмі). Мовна означає засвоєння системних знань про мову як засіб вираження думок і почуттів людини та формування мовних умінь і навичок, здатність здійснювати зіставно-порівняльний аналіз споріднених мов на будь-якому рівні: фонетичному, лексичному, стилістичному тощо. Прагматичні
компетенції (дискурсивна й функціональна) - це здатність особи керувати мовленням за допомогою логічної організації в особливих функціональних цілях. Зазаначимо при цьому, що здатності до вивчення мови розвиваються у процесі набуття людиною досвіду її вивчення. Вони дозволяють студентові більш ефективно й незалежно діяти згідно з новими мовленнєвими вимогами, бачити, які існують варіанти, і застосовувати певні можливості якнайкраще.
Ми виходимо з того, що соціокультурна та соціолінгвістична компетенції взаємопов'язані через поняття культурного та соціального контекстів мови і оволодіння ними має відбуватися комплексно. Якщо контекст культури передбачає знання реалій, загальних для всього народу-носія, то соціальний контекст - це знання конкретних соціальних умов спілкування, прийнятих у країні, мова якої вивчається. З цього випливає наше визначення соціокультурної компетенції викладача-філолога як здатності національної самоідентифікації, вести діалог культур (національної,
425
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
іншомовних), застосовуючи при цьому різні стратегії поведінки, долаючи міжкультурні непорозуміння, конфліктні ситуації, стереотипи в стосунках. Сформовані у людині соціолінгвістичні компетенції забезпечують здатність використовувати правила діалектного та розмовного мовлення у спілкуванні, здійснювати міжкультурну комунікацію засобами мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови у певних ситуаціях спілкування з метою досягнення взаєморозуміння згідно із соціальним статусом, соціальної роллю комунікаторів.
Ми ідентифікуємо особистісні компетенції фахівця філолога з обраною ним індивідуальною стратегією життєдіяльності та гуманістичною спрямованістю на науково-педагогічну діяльність, яка зорієнтована на опанування вітальними, соціальними та професійними цінностями. Виявом особистої ідентичності є аксіологічні та акмеологічні ідеали людини у сформованих компетенціях. Аксіологічна компетенція свідчить про усвідомлення майбутнім філологом соціальної значущості професії викладача, цінностей наукової і педагогічної діяльності в ракурсі гуманістичної педагогіки. Показником її сформованості є здатність ідентифікувати духовні цінності та ціннісні орієнтації особистості: на себе -самоутвердження («Я» - справжній фахівець і конкурентоспроможний виклада-філолог); на вихованця (людина - найбільша цінність); на педагогічні та технології науково-дослідницької діяльності; на результат власної педагогічної діяльності - (розвиток особистості учня або студента) або продукт наукової діяльності, яким є наукова стаття, навчальний посібник, рукопис дисертації тощо. Акмеологічна компетенція в ракурсі сформованої особистісно професійної «Я-концепції» уявляється як стійка, ієрархічно організована, узагальнена система знань індивіда про себе як про особистість та як про суб'єкта професійної діяльності, що включає
426
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
структурні елементи: образ «Я», самооцінку, поведінкові реакції й очікування; про особистість людини та її акме; про готовність та здатність особистості зробити професійну кар’єру успішною за умови постійного розвитку та самовдосконалення; про умови та засоби формування професійної майстерності та творчості.
У контексті дослідження проблеми вважаємо за доцільне зазначити на необхідність якісно вимірювати сформовані компетенції у здобувачів ОКР вищої освіти. За допомогою дескриптивної шкали ми визначили рівні сформованості професійної компетентності магістра-філології.
Творчий (високий) рівень характеризується цілісністю і повнотою сформованості у здобувача усіх компетенцій, що свідчать про високий рівень сформованості професійної компетентності; стійким інтересом до науково-педагогічної діяльності, сформованими ціннісними мотивами поведінки, розвиненими особистісними якостями; міцністю відповідних світоглядних переконань, активним проявом стійкої потреби та прагнення до їх удосконалення; здатністю творчо вирішувати завдання професійної діяльності завдяки іншомовної комунікативної компетенції; високим рівнем розвиненості рефлексивного мислення і здатністю до критичної та адекватної оцінки власної поведінки. Здобувачі спрямовані на досягнення високих результатів білінгвального (плілінгвального) навчання студентів, завдяки широкій поінформованості, ерудиції й системності знань з рідної, національної, ІМ (основної, другої) та культури носія-мови. Здобувачі мають здібності до наукової діяльності, сформовані вміння та навички проводити наукові розвідки, педагогічні експерименти.
Продуктивний (достатній) рівень характеризується сформованістю у випускника ОКР «магістр» компонентів професійної компетентності, але наявні знання реконструктивного характеру, які активно застосовує
427
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
здобувач на заняттях у процесі неперервної педагогічної практики; сформована система умінь рoзв,язувати задачі й аналізувати педагогічні та ситуації з наданням переваги реконструктивному, а не творчому характеру діяльності. Випускники відрізняються уміннями здійснювати самоконтроль та давати адекватну самооцінку діяльності, що потребує спонукань до самовдосконалення. Цілісність і повнота сформованості особистісних компетенцій спостерігається епізодично. Виявляється внутрішня мотивація до науково-педагогічної діяльності. Продуктивний рівень сформованості ІКК виявляється у виконанні комунікативних завдань, самостійному виборі найбільш оптимальних засобів спілкування, здатності до організації білінгвального навчання учнів. Випускники, що віднесені до цього рівня, мають достатньо розвинені здібності, що дозволяє їм якісно вирішувати основні завдання професійної педагогічної діяльності.
Репродуктивний рівень характеризується сформованістю у здобувачів O^ «магістр» більшості компетенцій у складі професійної компетентності, однак потреба і прагнення до їх постійного удосконалення нестійкі, або приховані. Наявні професійно-предметні знання репродуктивного характеру, перевага надається завданням репродуктивного характеру. Спостерігається пасивність при використанні знань у процесі вирішення складних педагогічних і іншомовних комунікативних ситуацій. Для цього рівня характерним є слабке рефлексивне мислення, недостатньо виражений інтерес до професійної педагогічної діяльності. У цілому випускники виявляють здатність до задовільного виконання завдань професійної педагогічної діяльності.
Базовий рівень сформованості професійної компетентності характеризує здобувачів O^ магістра філології, що відрізняються недостатньою сформованістю окремих компетенцій. Потреба і прагнення до
428
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
їх постійного удосконалення приховані або характеризуються явним небажанням. Відсутня мотивація щодо вдосконалення та розвитку необхідних професійно значущих якостей вчителя. Наявність знань репродуктивного характеру, обмеженість педагогічної ерудиції. Здобувачі характеризуються пасивним використанням знань в процесі розв’язання педагогічних задач, невміннями їх застосовувати у процесі вирішення складних педагогічних ситуацій. Для цього рівня характерним є нерозвиненість рефлексивного мислення, неадекватна самооцінка своєї поведінки в окремих педагогічних ситуаціях. Репродуктивний рівень характеризується мало вираженим пізнавальним інтересом щодо професійної педагогічної діяльності, невмінням використовувати іншомовні знання у мовленнєвих ситуаціях, недосконалими комунікативними здібностями. Така особа є здатною до задовільного виконання завдань професійної діяльності.
Початковий рівень характеризується недостатньою сформованістю у здобувача певного ОКР більшості компонентів професійної компетентності, відсутністю потреби і бажання їх вдосконалювати. Для цього рівня характерним є нерозвиненість рефлексивного мислення, неадекватна самооцінка своєї педагогічної і мовної поведінки. Відсутня мотивація на професійну педагогічну діяльність. Професійні й індивідуальні здібності розвинені недостатньо для постійного ефективного вирішення завдань професійної педагогічної діяльності.
На основі узагальнення результатів дослідження доречним є формулювання рекомендації Міністерству освіти і науки України щодо підготовки конкурентоспроможних фахівців-філологів у вищих навчальних закладах Ш-ІУ рівнів акредитації: впровадження галузевих стандартів вищої освіти за напрямом «філологія» для поєднаних і
429
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
подвійних спеціальностей; формування змісту професійної підготовки за двома спеціальностями на інтердисциплінарній і міждисциплінарній основі; необхідність розробки наукового, навчально-методичного забезпечення професійної підготовки філолога за ОКР «магістр». Подальшого дослідження потребують: проблеми управління якістю професійної підготовки бакалаврів і магістрів гуманітарних наук; теоретичні та методичні засади компетентнісного підходу до неперервної освіти викладача-філолога.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бабін І. Формування системи забезпечення якості освіти // Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу: документи і матеріали: травень-грудень 2004 р. / І. Бабін ; упор.: М. Ф. Степко, М. Ф. Болюбаш, В. Д. Шинкарук та ін. - Тернопіль, 2005. - Ч.
2. - С. 109-117.
2. Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / наук. ред. укр. вид. докт. пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва. - К.: Ленвіт, 2003. - 256 с.
3. Зимняя И. А. Психологические механизмы говорения и учет особенностей их функционирования при обучении иностранным языкам / И. А. Зимняя. - М.: Изд-во МГПИИЯ им. г. Тореза, 1979. - Вып. 5. - С. 16-24.
4. Лихачев Д. С. О филологии / Д. С. Лихачев; предисл. Л. А. Дмитриева. - М.: Высш. шк., 1989. - 208 с. - (Классика литературной науки).
5. Мірошниченко Л. Ф. Формування професійної готовності студентів-філологів до викладання світової літератури : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методика
430
ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ГУМАНІТАРНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2009, № 2
навчання” / Л.Ф. Мірошниченко ; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К., 2000. - 35 с.
6. Соколова І. В. Професійна підготовка майбутнього вчителя-філолога за двома спеціальностями : [монографія] / І. В. Соколова ; за ред. С. О. Сисоєвої ; МОН України ; АПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. - Маріуполь; Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2008. - 400 с.
7. Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму : моногр. / Н. П. Шумарова. - К.: Київський держ. лінгв. ун-т, 2000. - 283 с.
431
