CC BY
46
УДК: 615. 217 : 615. 017 - 092. 9
В.1. Опришко, ФАРМАКОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ1З МЕХАН1ЗМУ
О. О. Нефьодов, Д11 СПАЗМОЛ1ТИЧНИХ ЗАСОБ1В
В.И. Мамчур
Дтпропетровсъка державна медична академiя
кафедра фармакологи, клнчног фармакологи та фармакоекономiки
(зав. - д. мед.н., проф. В.Й. Мамчур)
Ключовi слова: бшъ, спазмолтики, знеболення Key word: pain, spasmolytics, anaesthetization
Резюме. Проведен детальный анализ материалов литературы по механизму действия и точкам приложения спазмолитиков, дополнена и упорядочена классификация этих лекарственных средств. В эксперименте изучено антиноцицептивное действие классических спазмолитиков (дротаверин 6 мг/кг, папаверин 9 мг/кг) и комбинированного препарата трамадола (20 мг/кг) с дротаверином (10 мг/кг). Комбинированный препарат имеет выраженный антиноцицептивной эффект, который превосходит аналъгетическое действие препаратов в отделъности. Указанные измененения болевой чувствительности при использовании комбинации препаратов объясняются, вероятно, специфическими изменениями нейрофизиологической активности цен-тралъного серого вещества - антиноцицептивной структуры мозга -под влиянием дротаверина. Исследованные спазмолитики также показали себя хорошо со стороны антиноцицепции. Исследовано влияние дротаверина и папаверина на болъ неспастического генеза. Summary. The detailed analysis of literature materials on the mechanism of action and points of application of spasmolytics was carried out, classification of these drugs was supplemented and arranged. In the experiment antinociceptive action of classic spasmolytics (drotaverine 6 mg/kg, papaverine 9 mg/kg) and a combined drug - tramadole (20 mg/kg) with drotaverine (10 mg/kg) was studied. Combined drug has an expressed antinociceptive effect which exceeds an analgesic action of drugs when taken separately. Stated changes ofpain sensitivity when using a combination of the drugs are probably explained by specific changes of neurophysiological activity of central gray substance - antinociceptive brain structure influenced by drotaverine. Studied spasmolytics also showed good antinociceptive effect. Influence of drotaverine and papaverine on pain of nonspastic genesis was investigated.
Найчастшим симптомом безлiчi захворювань e бшь, зокрема той, що супроводжусться спас-тичними реакщями. Препарати, що кушрують спазм, усувають ноцицептивне вогнище у вну-тршшх органах i тим самим ре^зують свш ефект як знеболювальн засоби.
Достатньо глибоко вивчен мехашзми пери-феричного компоненту у дп спазмол^ичних засобiв, проте практично немае даних про ней-ротропну дда мютропних спазмол^июв, про IX вплив на центральну нервову систему. Ц препарати досить часто застосовуються в ктшчнш практищ у поеднанш з шшими лшарськими за-собами, у тому чи^ i з анальгетиками. Тому е щкавим саме цей аспект, що дае бшьш точне, широкомасштабне уявлення про дда спазмо-л^июв на оргашзм в цшому.
Спазмол^ичш засоби (грецьк. spasmos спазм, судома + lysis звшьнення, позбавлення) -
ткарсью засоби, що знiмають спазм гладенько! мускулатури внутршшх органiв [6]. Ц препарати за механiзмом дй можна розподiлити на 2 групи: мютропш та нейротропнi.
Мiотропнi спазмол^ичш засоби знижують тонус гладеньком'язових оргашв шляхом прямого впливу на бiохiмiчнi процеси в гладеньком'язових кттинах. В умовах in vitro вони знижують тонус вшх гладеньком'язових оргашв (оргашв черевно! порожнини, судин, бронхiв i т.д.). В умовах цшого органiзму окремi групи цих засобiв проявляють тротзм до окремих гладеньком'язових оргашв i у зв'язку з цим вико-ристовуються переважно при певних ктшчних показниках, наприклад, як антигшертензивш або бронхолiтичнi засоби, болезаспокiйливi засоби при болях спастичного характеру, супутнш патологи оргашв черевно! порожнини i т. ш.
Нейротропнi спазмолiтики надають спазмолi-
09/ Том XIV/1
5
тичний ефект шляхом порушення передачi нер-вових iмпульсiв у вегетативних гангтях або у дшянщ закiнчення вегетативних нервiв, що сти-мулюють гладенькi м'язи.
Периферична дiя неселективних мiотропних спазмолiтичних лiкарських засобiв розвиваеться за допомогою декiлькох механiзмiв. Один iз найбiльш значущих пов'язаний з шпбуванням фосфодiестерази (ФДЕ), збшьшенням внутрш-ньоклiтинного циклiчного аденозинмонофосфату (цАМФ) або зменшенням внутрiшньоклiтинного циклiчного гуашдинмонофосфату (цГМФ). Цi циклiчнi нуклеотiди е вторинними месендже-рами для гладеньком'язових клiтин рiзних ор-ганiв (гладенько! мускулатури шлунково-киш-кового тракту (ШКТ), трахе!, бронхiв, матки, сечоводiв, судин i т. iн.). Iмовiрно, цАМФ у гладеньком'язових клiтинах судин активуе депону-вання кальцiю в саркоплазматичному ретику-лумi, знижуючи скоротшсть клiтки, а цГМФ, навпаки, збшьшуе вiльний пул кальцiю в клгтиш, стимулюючи його вихвд iз внутршньокл^инного депо, що призводить до тдвищення утворення акто-мiозинових комплексiв i скорочення стiнок судин. Потрiбно вiдзначити, що юнуе i iнша точка зору, що цГМФ може вщгравати роль гальмiвного агента в мiоцитi судин. Абсолютно протилежний ефект спостертаетъся в кардю-мiоцитах, де накопичення цАМФ, навпаки, сти-мулюе скорочення серцевого м'яза. Можливо, це пов'язано з юнуванням численних iзоферментiв фосфодiестерази в рiзних тканинах (ткани-носпецифiчнi та тканинонеспецифiчнi) [4]. 1зо-ферменти ФДЕ вiдрiзняються за фiзичними та кiнетичними характеристиками, субстратною (цАМФ або цГМФ) специфiчнiстю, чутливютю до ендогенних активаторiв i iнгiбiторiв, чутли-вiстю до фосфорилювання за допомогою про-те!нкшаз, розподшу в тканинах i локалiзаци в клгтиш. Так, вiдмiнностi у внутршньокттин-ному розподiлi iзоферментiв ФДЕ е важливим чинником, що визначае !х iндивiдуальну регу-ляторну роль. За даними сери експеримен-тальних дослщжень встановлено близько 7 рiз-них сiмейств ФДЕ: кальцiй (Са2+)-кальмодулш-залежш (ФДЕ I), цГМФ-стимульованi (ФДЕ II), цГМФ-iнгiбiруванi (ФДЕ III), цАМФ-специфiчнi (ФДЕ IV), цГМФ-специфiчнi (ФДЕ V), фото-специфiчнi (ФДЕ VI), високоафiннi (стшю) (ФДЕ VII).
Крiм цАМФ та цГМФ, в реалiзацil спазмо-л^ичного ефекту препаратiв бере участь каль-модулiн, цитоплазматичний Са2- модулюючий бшок. Кальмодулiн функцiонуе як необхiдний медiатор ди iонiв Са2+ в Са2-залежних
внутрiшньоклiтинних процесах: при збшьшенш концентраци iонiв Са2+ в стимульовашй кл^иш кальмодулiн зв'язуе !х, що призводить до кон-формацшно! змши молекули кальмодулiну, i вона набувае здатносп зв'язуватися актин-мю-зиновою скоротливою системою.
Вiдомо, що спазмолiтики, зокрема, дро-таверин, папаверин, здатнi взаемодiяти з кальмо-дулiном як його антагонюти. Вони переш-коджають утворенню активного комплексу Са2-кальмодулiн i таким чином iнактивують фермент. Крiм того, антагонiсти кальмодулiну здатш iнгiбувати i кальмодулiн-залежнi ФДЕ, деяю з них впливають на функщю Ca2+-каналiв. Незва-жаючи на схож1сть у фармакодинамiцi, окремi спазмолiтики проявляють вказанi ефекти рiзною мiрою вираженосп i в рiзному спiввiдношеннi. Так, за даними експериментальних дослiджень, дротаверин володiе слабкiшою активнiстю як антагошст кальмодулiну i значною активнiстю -як антагошст Са2+. Завдяки особливим власти-востям його вiдносять, зпдно з класифiкацею антагонiстiв Са2+, до групи антагошспв кальцiю -антагонюпв кальмодулiну [17]. А папаверин у 5 разiв сильнiше дротаверину як антагонюту каль-модулiну i не проявляе властивостей антагонюту Са2+. I дротаверин, i папаверин практично не впливають на кальмодулш-залежш ФДЕ I типу.
Селективш мiотропнi спазмолiтики - бло-катори кальцiевих каналiв (верапамш, дiлтiазем) iнгiбують проникнення iонiв Са2+ iз поза-клiтинного простору в гладеньком'язову клiтину, що запобiгае спазму i сприяе розслабленню гладенько! мускулатури. Але, в той же час, юни кальщю беруть участь у передачi ноцицептив-ного сигналу. Так, при стимуляци рецепторiв ендогенними л^андами або опiо!дними анальгетиками блокуються кальцiевi канали мембран, що призводить до зменшення струму iонiв кальщю в закшчення первинних афферентiв у спинному мозку i порушуе видшення медiаторiв болю [15,16]. Крiм того, зниження вшьного пулу кальцiю в нейронах спинного мозку приводить до пригшчення нейромедiаторних систем збуд-ливих амiнокислот. Це пояснюе той факт, що на експериментальних моделях болю блокатори кальщевих каналiв зарекомендували себе як ефективнi анальгетики [1].
Мехашзм дi! нiтратiв цiкавий тим, що вш ставить пiд сумшв висловлене ранiше припу-щення про активуючу роль цГМФ у мюцитах судин. Так, потрапляючи всередину клгтин гладеньких м'язiв судин та шших органiв, нiтрати взаемодiють iз сульфгiдрильними групами ендогенних штратних рецепторiв з утворенням нiтро-
зотiолiв, з яких вивiльняеться N2O, який по^м перетворюеться в N0. Група N0 е ендогенним релаксуючим чинником (ЕРЧ), який у фiзiо-лопчних умовах пiд впливом N0-синтетази утворюеться з L-аргiнiну. ЕРЧ активуе гуаш-латциклазу, що приводить до накопичення цГМФ, який зменшуе кiлькiсть юшзованого кальцiю в гладеньком'язових клiтках судин. Судини, у тому чи^ i коронарнi, розширю-ються. На сьогодшшнш день однiею з причин спазму судин вважаеться брак N0 в оргашзмь Похiднi нiтратiв, заповнюючи дефщит ЕРЧ, реалiзують свiй спазмолiтичний ефект по вщно-шенню до вшх гладеньком'язових клiтин (су-дини, бронхи, ШКТ), тобто тут простежуеться чiткий зв'язок мiж накопиченням цГМФ i розслабленням судинно! стiнки.
У плазматичних мембранах гладеньком'язових клгтин судин знаходяться кальцш-залежш калiевi канали, якi функцюнують за принципом зворотного зв'язку: вщкриваються при шдви-щеннi до критичного рiвня внутрiшньоклiтинно! концентрацi! iонiв кальщю i навпаки. При !х вщкритп iони калiю виходять iз клгтин, що призводить до гiперполяризацi! мембран i при-гнiчення входження всередину клiтини кальцiю -м'язовий шар судинних стiнок розслабляеться. Так, активатори калiевих каналiв (мiноксидил, дiазоксид) при застосуванш в кардiологi! пок-ращують кровопостачання мюкарда, зменшують тонус периферичних судин [5,13].
Натрiевi (Na+) канали вщпрають фундамен-тальну роль в утворенш i проведеннi електрич-них стимулiв i можуть бути залучеш в патогенез багатьох захворювань. На натрiевих каналах iдентифiкованi дiлянки скршлення для лисарсь-ких препаратiв рiзних груп. Блокатори натрiевих каналiв широко використовуються як антиарит-мiчнi, протиепшептичш i мiсцевоанестезуючi засоби. Цiкаво, що i мiотропнi спазмолiтики впливають на обмш Na . Так, в експери-ментальних дослiдженнях показана наявшсть у дротаверину спорiдненостi до Na+-каналiв, при цьому його активнiсть по вщношенню до них в 10 разiв вища, нiж до Ca2+-каналiв [3]. Дюс-паталiн (мебеверину гщрохлорид), що вибiрково дiе на гладеньком'язовi клiтини ШКТ, у тера-певтичних дозах знижуе проникнiсть клiтинно! мембрани для опосередковано зменшуючи вщпк калiю (К ) з клiтини i блокуючи напов-нення клiтинного депо позаклгтинним Са2+.
Серед рiзних форм болю найчастше вщм> чаеться вюцеральний. Саме цей бiль, поз-бавлений локалiзацi!, характеризуеться три-валiстю, розмипстю i дуже слабким ступенем
регуляци, акумулюе в собi основнi негативш ноцицептивнi риси перцепцi! в шдивщуальному i соцiальному планi. Цi болi виникають при подразненнi вiсцерально! очеревини або роз-тягуваннi капсул внутршшх органiв: печiнки, селезiнки, нирки, сечового мiхура або спазмi / раптовому розтягуванш яко!-небудь дiлянки шлунково-кишкового тракту, сечовивщно! сис-теми. Болi такого типу мають характер нападiв i проявляються так званими колiками.
Серед больових рецепторiв видiляють 3 типи вюцеральних ноцицепторiв. Високопороговi ме-ханорецептори активуються при надмiрному скороченнi i спазмi порожнистих органiв, форму-ючи гострий бшь. Цей тип рецепторiв поши-рений в серцi, бронхах, жовчовивщних шляхах, тонюй i товстш кишцi, сечоводах, сечовому мi-хурi i матцi. Ноцицептори "iнтенсивностi" реагу-ють на слабкi механiчнi стимули. Вони здатш збiльшувати кiлькiсть розрядiв при наростаннi сили збудження, кодуючи штенсившсть стимулу. Такi рецептори виявлеш в серцi, стравоходi, товстiй кишщ i сечовому мiхурi. Ноцицептори, що "мовчать", збуджуються тiльки в умовах ушкоджувального стимулу, пов'язаного iз запа-ленням, iшемiею, атрофiею, некрозом тканини внутршшх органiв, що зумовлюе тривалий ди-фузний бiль [11]. Саме спазмолгтичш препарати - бутилскополамiн, мебеверин, папаверин, дро-таверин, спазмолен, альверин - утримують лi-дируючi позици при лiкуваннi вiсцерального болю слабко! i середньо! iнтенсивностi (пiсля проведення необхiдних дiагностичних заходiв!). Крiм ефективносп, до переваг спазмолiтикiв у цш ситуацi! вiдноситься те, що вони не маскують симптомiв «гострого живота».
На другому ступеш, при тривалих болях, що посилюються, в живот^ необхiдно включати в терапiю iншi антиноцицептивнi засоби [2], зокрема центральш або периферичнi анальгетики.
Нами були дослщжеш класичнi спазмолiтики дротаверин та папаверин стосовно динамши змiни больового порогу в тесп «гарячо! плас-тини». Тварини (бiлi нелiнiйнi миш^ помiщалися на металевий майданчик, що зафшсований на ультратермостатi «Specol - 10» (ГДР), де автоматично шдтримуеться температура 550С. Больо-вий пори (у секундах) оцшювали за латентним перюдом первинно! захисно! реакци (тривожне збудження, швидке вiдсмикування та облизу-вання лап, пiдстрибування). Тваринам дослщно! групи внутрiшньоочеревинно вводили препарати, що дослщжувалися (дротаверин (6 мг/кг) та папаверину гщрохлорид (9 мг/кг)), контрольно! -
09/ Том XIV/1
7
дистильовану воду в об,емi 1 мл/кг. Реестращя больового порогу проводилася у вихщному станi та через 30, 60, 90 та 120 хвилин тсля введення засобiв, що дослiджувалися [10,12].
Результати наших експериментальних дослщ-жень показали (рис.1), що дротаверин в дозi 6 мг/кг вже на 30-ш хвилиш проявляв знебо-лювальний ефект +45,5%, максимум спосте-рiгався на 60-ш хвилинi +48,7%, на 90-iй хвилиш
його актившсть почала знижуватися i склала +30% в порiвняннi iз вихiдним фоном (р<0,05). Папаверину пдрохлорид в дозi 9 мг/кг також проявив виражений антиноцицептивний ефект, вже на 30-ш хвилинi дослiдження +35,8%, тк аналгезй вiдбувався на 60-ш хвилинi i склав +55%, а в подальшому спостерiгалося зниження показниюв - на 90-iй хвилинi +32,9% в порiв-няннi iз вихщним фоном (р<0,05).
—♦— Контроль ■ Дротаверин 6 мг/кг а Папаверину пдрохлорид 9 мг/кг
Рис. 1. Вплив дротаверину (6 мг/кг - в/о) та папаверину гщрохлориду (9 мг/кг - в/о) на пор1г болю в тест1 «гарячоТ пластини»
Отже, як дротаверин, так i папаверин шд-твердили факт наявност знеболювального компоненту, що дае передумови для подальшого, бiльш поглибленого дослщження спазмол^ич-них лiкарських засобiв у боротьбi з болем нес-пастичного генезу.
Ми в сво!й лабораторй отримали цiкавi данi при комбшацй дротаверину (10 мг/кг внут-рiшньоочеревинно (в/о)) з наркотичним анальгетиком трамадолом (20 мг/кг в/о), який володiе низьким наркогенним потенщалом. Так, у до-слiдах на мишах в тестi "оцтово-ки^ корчГ' спостерiгалося пiдвищення анальгепчно! дй тра-мадолу при сумiсному введеннi з дротаверином (+77%, р<0,05). Вiсцеральний бшь тiсно пов'я-заний iз станом механорецепторiв порожнистих органiв, якi активуються при спастичних про-цесах. Такий стан може спостерйатися пiд впливом бюлопчно активних речовин, що ут-ворюються при нанесеннi хiмiчного подразника, наприклад, оцтово! кислоти, простагландинiв, пстамшу, серотонiну. Тому в даному тесп дротаверин, як спазмолiтик, викликав редукщю
болю, потенцiюючи дда центрального анальгетика.
У дослщах на кролях з iмплантованими у структури головного мозку бшолярними шхро-мовими електродами ми вивчали центральш нейротропнi ефекти дротаверину як монопрепарату i у поеднаннi з наркотичним анальгетиком трамадолом. Було встановлено, що ком-бшащя даних препара^в, при одноразовому внутрiшньоочеревинному (в/о) введенш штак-тним кролям, зменшувала збудливiсть всiх до-слiджуваних нами структур головного мозку рiзною мiрою. Найбiльш сильний депримуючий ефект при цьому виявлявся по вщношенню до ретикулярно! фармацй (РФ) (на 31,37%, Р<0,05), слабкiше пригнiчувалася фронтальна кора (ФК) (на 26,3%, Р<0,05). Спостерйалося зниження рiв-ня збудливостi дорсомедiальноl мигдалини (ДММ) на 18,9 % (Р<0,05) i активацiя центрально! сiро! речовини (ЦСР) - на 27,8 % (Р<0,05). Трамадол, як монопрепарат, тсля одноразового в/о введення проявляв себе ана-лопчно дi! комбшацй, а дротаверин достовiрно
змшював тшьки збудливiсть ЦСР (+26,1%, р<0,05) - антиноцицептивно! структури мозку, не викликаючи при цьому змш збудливосп ш-ших структур головного мозку. Крiм того, комбiнований препарат трамадолу з дротаве-
рином послаблював гальмiвний контроль РФ середнього мозку на ДММ i ДГ, зменшував при-гнiчувальний вплив ФК на ДГ (у 1,8 раза), а також активуючий вплив РФ на ФК (у 2,3 раза) (рис.2).
%
40 35 30 25 20 15 10 5 0
У-7
/—7
Ш
—7
□ а
□ Ь
т
ФК
ДММ
ДГ
%
20 15 10 5 0
2
□ а
□ Ь
ДГ
%
16 14 12 10 864 2-1 0
г
□ а
□ Ь
РФ
ФК
%
20 15 10 5 0
ж
□ а
□ Ь
РФ
ФК
Рис. 2. Змши збудливосп структур головного мозку пiсля пщпорогового подразнення, що передуе мезенцефалiтичнiй ретикулярнш формацп (РФ - верхнш ряд), фронтально!' кори (ФК), дорсомедiального мигдалика (ДММ) та дорсального гiпокампу (ДГ - нижнш ряд) при введенш комбiнованого препарату трамадолу (20 мг/кг внутршньошлунково (в/ш)) i дротаверину (10 мг/кг в/ш) iнтактним кролям
Прим1тки: а - фон; Ь - анальгез1я; *- вщмшност достов1рш (р<0,05) при пор1внянш 1з збудлнвютю до нанесення кондицюнуючого подразнення; + - вщмшносп достов1рш (р<0,05) у пор1внянш 1з внхщннм станом
Вибiр препарату для фармаколопчно! ко-рекцi! болю спастичного характеру в певнш кл>
нiчнiй ситуацil проводиться з урахуванням спе-цифiки локалiзацi! i особливосп ефектiв окремих
09/ Том XIV/1
9
представниюв ряду спазмолггиюв. Так, ведучими в ктшчному використаннi при захворюваннях стравоходу, шдшлунково! залози, кишечника для зменшення i усунення больового синдрому е
мютропш спазмолiтики (дротаверин, папаверин) i антихолiнергiчнi засоби (пiрензепiн, бутил-скополамш, платифiлiн, метацин), при необ-хщносп терапiя доповнюеться анальгетиками.
Сучасна класифжащя спазмолiтикiв виглядае таким чином [9, iз доповненнями]
М1отропн1 спазмол1тики (МС)
I. Неселективт МС
1нг151тори фосфод1естерази: пох1дш 1зох1нолшу папаверин Папаверин
дротаверин Но-шпа, Но-х-ша та ш.
пох1дн1 ксантину теофшш Еуф1лш, Теопек
препарати мииих груп бенциклан Гал1дор
пшаверш Дицетел
II. Селективт МС
1.1нг151тори кальщевих канал1в: похвдт д1г1дроп1ридину тфедипш Коринфар, Адалат та 1н.
амлодипш Норваск, Нормодитн, Азомекс та ш.
похвдт фетлатламшу верапам1л 1зоптин, Фшоптин, Шекоптин
похвдт бензот1азеп1ну д1лт1азем Кардил, Д1акордин ретард
2.Донатори оксиду азоту (ттрати) н1трогл1церин Штронг форте, Н1тро-м1к та ш.
1зосорб1ду даттрат Н1тросорб1д, Кардикет ретард та ш.
1зосорб1ду даттрат Плодин, Монон1тросид та ш.
З.Активатори кал1евих канал1в Мшоксидил, даазоксид
4.1нг151тори натр1евих канал1в Мебеверин Дюспаталш
Нейротропн1 спазмол1тики
1. М-холшоблока-тори (ХБ): пр-ти красавки Н-ка красавки
бутилскополамш Бускопан, Спазмобрю, Бускоцин
платифШн Платиф1лш
2. М- Н- ХБ спазмол1тин Спазмол1тин
З.Ганглюблокатори Бензогексон1й, Пирилен
4.Адреном1метики 1задрин, Орципреналiи, Сальбутамол, Фенотерол, Адреналш
5.Симпатом1метики Ефедрин
Комб1нован1 препарати, що м1стять спазмол1тики
Склад Торг1вельна назва
Метам1зол, п1тофенон, фенпшершт Баралгетас, Брал, Максиган, Спазмалгон, Спазмогард
Парацетамол, дщикломш Циклопар, Комб1спазм, Спазго
Н1месул1д, дщикломш Сиган
Декстропропоксифен, парацетамол, дщикломш Спазмолекс, Спазмо-проксивон
Альверил, с1метикон Метеоспазм1л
Спазмол1тики, отримат з л1карських рослин [7]
•Шкарська рослина Препарати, що м1стять рослинш спазмол1тики
Душиця звичайна Уролесан
Валер1ана лжарська Валокордин, Настойка валер1ани
Тимян звичайний Пертусин
Пасифлора Естракт пасифлори р1дкий, Ново-пасит
Ног1тки лшарсьт Калефлон, Настойка календули
Мята перцева Пектусин, Валвдол, Ол1метин, Крапл1 Зелетна, Корвалол, Меновазин ш.
Крестовник широколистий Платиф1лш
Глад Настойка глоду
При патолопчних станах жовчовивщно! сис-теми, зумовлених спазмом гладенько! муску-латури жовчного мiхура, проток i сфiнктерiв, також на першому мiсцi у використанш сто!ть група мiотропних спазмолгтиюв (дюспаталiн, магнiю сульфат), препаратами другого ряду е антихолшерпчш лiкарськi засоби (бутилскопола-мiн (бускопан, бускопан плюс, спазмобрю)) [8].
Наявнiсть вазодилатуючого ефекту у спаз-молiтичних засобiв призвела до застосування цих препаратiв у лшуванш судинних зах-ворювань у хворих iз церебральними i пери-феричними порушеннями кровообiгу. Так, дона-тори оксиду азоту (штроглщерин i його похiднi) використовують для кушрування i профiлактики нападiв стенокардi! [14]. 1нпбгтори кальцiевих каналiв, зменшуючи гемодiнамiчне навантажен-ня на мiокард i послаблюючи судини, мають iстотний вплив у лшуванш болю при iшемiчнiй хворобi серця i гiпертензi!.
Галуззю медицини, де мiотропнi спазмолiтики продовжують достатньо широко використо-вуватися, е акушерство, оскшьки для ряду мю-тропних спазмолiтикiв доведена вщносна безпе-ка застосування пiд час ваптност (наприклад, дротаверин при загрозi викидня).
ВИСНОВКИ
1. Мiотропнi спазмол^ики, в певному зна-ченнi, е «золотим стандартом» медикаментозно! терапi! болю спастичного характеру. Багато хто з
них реал1зуе св1и виражении терапевтичнии ефект переважно в умовах порушення функцп внутршшх оргашв: при напад1 жовчо- та се-чокам'яно! хвороби, спазм! гладенько! муску-латури матки, судин, що робить !х ефективними знеболювальними л!карськими засобами при болю дано! етюлоги.
2. Папаверину пдрохлорид та дротаверин в умовах тесту «гарячо! пластини» волод!ють анальгетичними властивостями р!зного ступеня вираженост! в!дносно болю неспастичного характеру.
3. Застосування мютропного спазмол!тика дротаверину у поеднанш з анальгетиком ош-атного ряду трамадолом викликае сильшшу ре-дукщю болю, потенц!юючи д!ю центрального анальгетика (по тестах «оцтово-кисл! корч!» i «гарячо! пластини»). Вказанi змiни больово! чут-ливостi при використаннi комбшаци препаратiв пояснюються, Имовiрно, специфiчними змшами неИрофiзiологiчно! активностi центрально! сiро! речовини - антиноцицептивно! структури мозку - тд впливом дротаверину.
4. Поеднане використання ошатерпчного анальгетика трамадолу i мiотропного спазмо-лiтика дротаверину може зробити знеболення безпечнiшим, оскiльки дозволяе досягти в ек-спериментi бшьш виражено! анальгезi! без збшь-шення дози трамадолу.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Андренергическая аналгезия / Игнатов Ю.Д., ЗаИцев А.А., Михайлович В.А., Страшнов В.И. -СПб.: 1994. - С. 54-55.
2. Баранская Е.К. Боль в животе: клинический подход к больному и алгоритм лечения. Место спазмолитической терапии в лечении абдоминальной боли // Гастроэнтерология. - 2003. - №14 (109). - С. 23-27.
3. Белоусов Ю.Б. Но-шпа - классика спазмолитической терапии // Русский мед. журнал. - 2002. -Т.10, № 15. - С. 56-59.
4. Белоусов Ю. Б. Спазмолитические средства // Фармацевтический вестник. - 2001. - №36. - С. 235.
5. Белоусов Ю. Б., Леонова М. В. Клиническая фармакология но-шпы: Методическое пособие для врачей. - М.: 2002. - 45 с.
6. Большой медицинский энциклопедический словарь / Под ред. В.И. Бородулина. - Изд. 4-е, испр. и доп. - М.: РИПОЛ классик, 2007. - 960 с.
7. Гродзшський А.М. Л1карсьш рослини. - К.: Головна редакщя украшсько! радянсько!' енциклопедп 1м М.П. Бажана, 1990. - 544 с.
8. Гуревич К.Г., Лобанова Е.Г. Миотропные спазмолитики // Consilium-Provisorum. - 2001. - Т. 1, №2. - С. 1-4.
9. Гуревич К.Г., Лобанова Е.Г. Неспецифические миотропные спазмолитики: применение в совре-
менной медицинской практике // Фарматека. - 2001. -№8 (50). - С. 23-25.
10. Доклшчш дослщження лшарських засобiв: (методичш рекомендаций) / За ред. О.В. Стефанова -К.: Авщена, 2002. - 527 с.
11. Кукушкин М.Л., Решетняк В.К., Воробей-чик Я.М. Нейрогенные болевые синдромы и их патогенетическая терапия // Анестезиология и реаниматология. - 1994. - №4. - С. 36-41.
12. Руководство по экспериментальному (доклиническому) изучению новых фармакологических веществ. - М., 2000. - С. 20-21.
13. Степанюк Г.И., Столярчук А.А. Фармакология. - Винница: Континент, 2005. - 154 с.
14. Сумин С.А. Неотложные состояния. - М.: Миа, 2002. - 323 с.
15. Харкевич Д.А. Фармакология. - М.: Геотар-медицина, 2008. - 752 с.
16. Чурюканов В.В. Болеутоляющие средства: сравнительная оценка, механизмы действия, перспективы // Анестезиология и реаниматология. - 1998. -№5. - С. 6-7.
17. Шептулин А.А. Современные представления о синдроме раздраженного кишечника // Русский мед. журнал. - 2001. - Т. 9, №12. - С. 4-7.
09/ Том XIV/1
♦
11
