CC BY
23
УДК 616.441.-008.64-036.22(477.54) DOI: 10.22141/2224-0721.15.1.2019.158690
Подаваленко А.П.1, Гончарова О.А.1, ПащенкоЛ.С.2
1 Харквська медична академя пслядипломно! освти, м. Харк1в, Укра!на
2 Харк1вський обласний 1нформац1йно-анал1тичний центр медично! статистики, м. Харк1в, Укра!на
Ешдемюлопчний ан^з поширеност ппотиреозу в Хармвсьмй облает
For cite: Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2019;15(1):32-37. doi: 10.22141/2224-0721.15.1.2019.158690
Резюме. Актуальнють. Ппотиреоз може бути причиною розлад1в будь-яких орган1в та систем орга^з-му. Метою роботи стали еп'щем'юлопчний анал'з ппотиреозу та визначення пров'дних. фактор1в ризику його поширення в Харк'1вськ':й облает'!. Матер'шли та методи. Анал'з захворюваност та поширеност'1 ендо-кринних хвороб, у тому числ'1 ппотиреозу, серед в1кових i соц1альних груп за 2004-2017 рр. проведено за офцйними даними Харювського обласного iнфюрмацiйню-аналiтичнюгю центру медичноi статистики МОЗ УкраПни. Авторами розроблено анкети можливих причин розвитку ппотиреозу для встановлення пров'щних. фактюрiв ризику, що розпод'лили за трьома групами: чинники середовища житте^яльност (перша група), спос'б життя та фiзiюлюгiчний стан (друга група) i патолопчний стан (третя група). Результати анкетування оцнювали за допомогою методу Delphi. Статистичну обробку матер'алу проводили за допомогою пара-метричних методов з використанням комп'ютерноi програми ОрешО^'юе. Результати. В област спостер'1-гаеться зростання р!вня поширеност'1 ендокринних хвороб. Встановлено сильн прямi кореляцйн зв'язки м!ж показниками захворюваност на ендокринн хвороби, в тому числ'1 пов'язан'1 з щитоподбною залозою (ЩЗ), та показниками захворюваност на хвороби системи кровообгу. Виявлено тенденцию до зростання захворюваност та поширеност'1 ппотиреозу з вираженим темпом приросту (+8,5 %). Серед дорослих, хво-рих на ппотиреоз, бльша частка припадала на працездатне населення (56,1 %). Найбльш значимими причинами розвитку ппотиреозу ендокринологи вважають спадковсть та авто'мунний тиреоПдит. Кр!м цього, провдними чинниками ризику в першй групi також можна вважати йодний дефщит, дефцит селену та використання препарат'в i речовин з антитиреоПдними властивостями; удругй групi — ваптнють та спадко-в 'ють; у трет':й — захворювання, пов'язан '1 з ЩЗ. Висновки. Виражена тенденция до зростання поширеност'1 ппотиреозу та встановлен пров '1дн'1 фактори ризику, що е проблемою для Харювськоi област (у 96,8 % ж!нок виявлено дефщит селену), свдчать про ускладнення ситуацП. Своечасне виявлення захворювань, пов'язаних з патолопею ЩЗ, Пх лкування та проведення проф'лактичних. захо^в сприятимуть зниженню захворюваност на ппотиреоз, що позитивно впливатиме на р'1вень поширеност'1 ¡нших. неiнфекцiйних. захворювань, в тому числ'1 хвороб серцево-судинноП системи, та смертност вд них.
Ключовi слова: ендокринн захворювання; ппотиреоз; поширешсть; захворюван'сть; фактори ризику
Вступ
В Укра!т спостертаеться зниження показниюв частоти нешфекцшних хвороб, але рiзниця з кра!-нами, що мають високий piBern розвитку, велика. бвропейсью розвинет краши досягли суттевих по-зитивних результапв завдяки модершзацп системи охорони здоров'я, що була спрямована на профь лактику, враховуючи фактори ризику захворювань [1]. У даний час в Украш понад 40 % дорослого на-
селення вжом вщ 18 до 65 роюв мають принаймт одне хротчне захворювання [2].
Ендокринт хвороби в стpуктуpi захворювань посдають одне з провщних мюць, причому не тшь-ки за поширенютю, але й за хрошчним перебяюм патолопчного процесу. Останшми роками зросли показники поширеност ендокринних хвороб серед дорослого населення, в тому чи^ працездат-ного [3], що може сприяти зростанню швалщносп
© «Ммнародний ендокринолопчний журнал» / «Международный эндокринологический журнал» / «International Journal of Endocrinology» («Miznarodnij endokrinologicnij zurnal»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Гончарова Ольга Аркадпвна, доктор медичних наук, професор, Харшська медична академiя тслядипломноТ освiти, вул. Амосова, 58, м. Харш, 61176, УкраТна; e-mail: [email protected]
For correspondence: 0. Goncharova, MD, PHD, Professor, Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Amosova st., 58, Kharkiv, 61176, Ukraine; e-mail: [email protected]
та смертность Значна частка ендокринопатш при-падае на захворювання щитоподiбноI залози (ЩЗ). Так, тривалий стшкий дефiцит гормонiв ЩЗ при-зводить до розвитку гшотиреозу, на який страждае 2—3 % населення бвропи [4]. Фактори середовища життедiяльностi також можуть бути причиною за-хворювань ЩЗ, у тому чи^ й гiпотиреозу. Вiдомо, що дефiцит селену та йоду в органiзмi людини, ге-нетична схильшсть, несприятливi соцiальнi (стрес, курiння, алкоголь тощо) та iншi чинники сприяють розвитку тиреохдних патологiчних станiв [5—9]. У свою чергу, гшотиреоз може бути причиною розвитку шших захворювань, зокрема серцево-судин-но! системи [10—14], оргашв чуття, нервово! систе-ми, ожирiння тощо [6].
Отже, профшактика захворювань ЩЗ сприятиме зниженню рiвня поширеностi гiпотиреозу, що дозволить запоботи серцево-судинним захворюван-ням, якi посщають як в Украш, так i в бврот перше мюце за поширенiстю та смертшстю.
В Укра!ни у даний час вщбуваеться розбудова, реформування системи охорони здоров'я, осно-вним напрямком яко! е профiлактика, що базуеть-ся на виявленш та усуненнi факторiв ризику. Тож актуальною проблемою залишаеться встановлення прiоритетних захворювань за ешдемюлопчними показниками, факторами ризику та сощальною значущiстю.
Зважаючи на це, метою роботи став епщемюлопч-ний ан^з гiпотиреозу та визначення провщних фак-торiв ризику його поширення у Харкiвськiй областi.
Матерiали та методи
У робот використано статистичш данi МОЗ Укра!ни та Харювсько! областi за 2004—2017 роки (ф. 12 «Звгги про захворювання, зареестроваш у хворих, якi мешкають у райош обслуговування ль кувально-профшактичного закладу»). Проведено аналiз захворюваностi та поширеносп ендокрин-них хвороб, у тому чи^ серед вiкових та сощальних груп населення, у Харкiвськiй област порiвняно з аналогiчними показниками в Украш.
Провiднi фактори ризику розвитку гшотиреозу визначали за допомогою модифжованого методу Delphi [15], що передбачае аналiз та оцiнку результата опитування фахiвцiв з ендокринологп.
В анкету опитування вводили можливi причини розвитку гшотиреозу [16], яю розподшили на три групи: фактори середовища життедiяльностi (перша група), споаб життя та фiзiологiчний стан (друга група) i патологiчний стан (третя група). До першо! групи включили йодний дефщит, дефiцит селену, застосування 131I з лiкувальною метою, рентгено-терапiю та iншi види зовшшнього опромiнення да-лянки голови та ши!, надлишок фтору, вiруснi та бактерiальнi шфекцп, прийом цитостатикiв, антиа-ритмiчних препаратiв (кордарон), препаратiв i речо-вин з антитирео!дними властивостями (тиреостати-ки, йод); до друго! — курiння, вживання алкоголю, вагггшсть та обтяжену спадковiсть.
Автоiмунний тирео!дит (атрофiчна або гшер-трофiчна форми); операци на ЩЗ (субтотальна або тотальна тиреоi¡дектомiя) з приводу вузлового або багатовузлового зоба, тиреотоксикозу, а також раку ЩЗ; шфшьтративш захворювання ЩЗ (амшохдоз, склеродермiя); агенез або дизгенез ЩЗ; уроджений дефект бiосинтезу тиреощних гормонiв (дефект захвату або транспорту йоду, дефект дейодинази, дефект синтезу тиреоглобулшу та тиронiнiв); пухлини i травми гшоталамо-гшофiзарноI дiлянки; судиннi порушення (аневризми внутршньо! сонно! артерп, шем1я, геморагп); хронiчний лiмфоцитарний (ав-тоiмунний) гiпофiзит; уродженi порушення функ-цп гiпофiза (гiпоплазiя, септооптична дисплазiя); мутацп генiв, що кодують Pit-1 або р-рТТТ; застосування значних доз глюкокортикощв або дофамь ну; пухлини (глюма, кранiофарингiома, менiнгiома, нейробластома); шфшьтративш та шфекцшш захворювання (пстюцитоз, сарко!доз, лейкемiя, ме-нiнгiт, туберкульоз); набутi порушення розвитку (супраселярна, арахно!дальна кiста, коло!дна кiста третього шлуночка, внутрiшньошлуночковi кро-вовиливи); пiдгострий тирео!дит; пiсляпологовий тирео!дит; гiпотиреоз, що розвиваеться пiсля при-пинення прийому левотироксину у хворих без ти-реощно! патологи; резистентнiсть до тиреощних гормошв; гемангiома новонароджених та ожирiння були включеш до третьо! групи.
В опитуванш брали участь 14 лiкарiв-ендокри-нологiв, якi навчалися на передатестацшному циклi «Ендокринолопя» на базi Харювсько! медично! ака-демп тслядипломно! освгги. Пiдрахунки проводили за п'ятибальною шкалою (вщ 0 до 5 балiв).
Перевiрку нормальностi розподiлу поширеностi та захворюваност на ендокриннi хвороби проводили з використанням критерiю Колмогорова — Смирнова з поправкою Лiллiефорса та критерго Шапiро — У1лка. Була доведена вiдповiднiсть нормальному розподшу показникiв, тому статистич-ну обробку даних проводили за допомогою пара-метричних методiв, використовуючи унiфiковану комп'ютерну програму 0реn0ffice. Багаторiчну тенденцiю визначали за показниками теоретично! лшп тенденцп, яку розраховували вирiвнюванням фактично! криво! методом найменших квадратiв по прямiй. Середнш темп приросту (Тпр) або знижен-ня захворюваностi оцiнювали за такими критер1я-ми: тенденцiю вiд 0 до ±1 % вважали стабшьною; вщ ±1,1 до ±5 % — помiрною; бшьше ±5 % — вираже-ною. Для кореляцшного аналiзу використовували критерiй Пiрсона (гху). Вiрогiднiсть одержаних ре-зультатiв та стушнь рiзницi м1ж показниками досль дження оцiнювали за t-критерiем Стьюдента [17].
Результати
За 2004—2017 рр. у Харювськш областi та Укра-ш вщбулося зростання рiвня поширеносп ендо-кринних хвороб, вiдповiдно, вщ 6155,2 до 8518,6 та вщ 7348,1 до 8676,0 на 100 тис. населення. Середнш багаторiчний показник поширеносп цих хвороб
був дещо нижчим у Харкiвськiй областi (7336,9 на 100 тис. населення), шж в Украш (8012,0 на 100 тис. населення) (рис. 1).
У Харювськш областi за перюд дослiдження бiльше н1ж на 1 % зросла частка ендокринних хвороб у CTpyKTypi зареестрованих випадюв загалом в Украш.
У структ^ ендокринних хвороб на захворюван-ня ЩЗ припадало в середньому 26,5 % (Харювська область) та 40,2 % (Украша). Частка гшотиреозу в стрyкгyрi захворювань ЩЗ становила вiдповiдно 15,6 та 11,0 %. За 2008—2017 рр. спостерпалося сут-теве зростання випадкiв гiпотиреозy в област — вiд 10,6 ± 0,1 до 19,6 ± 0,2 % (p < 0,01) та в Украш — вiд 8,60 ± 0,02 до 13,50 ± 0,02 % (p < 0,01).
Поширенють гiпотиреозy в Харкiвськiй облас-тi перебувала в межах вщ 224,9 до 535,5 на 100 тис. населення, тодi як в Украш — вщ 228,9 до 461,8 на 100 тис. населення. Виявлено тенденцго до зростання поширеност гiпотиреозy, про що свщчать роз-рахованi темпи приросту, яю в областi становили +8,5 %, а в Украш — +4,6 % (рис. 2).
Щорiчно в Харювськш областi рееструеться майже тисяча випадюв гiпотиреозy, а в Украш — близько 16 тисяч. В област встановлено збiльшення вперше виявлених випадкiв на 23,5 %, в Украш —
на 13,8 %. Багаторiчнi показники захворюваносп на гiпотиреоз в областi та в Украш були майже однако-вими й становили вiдповiдно 35,2 та 35,6 на 100 тис. населення. Наявна тенденц1я до зростання захво-рюваност на гiпотиреоз (рис. 3).
У Харювськш областi випадки гшотиреозу ре-еструвалися переважно у дорослого населення (98,4 %), при цьому на працездатне населення припадало 56,1 %. Аналiзуючи поширенють гшотиреозу серед рiзних вжових та сошальних груп, встановлено у 12 разiв вищий показник серед дорослих (18 роюв та старше), шж серед дiтей (0—17 рокiв). Показники поширеносп гiпотиреозу серед дорослих перебували в межах вщ 261,3 до 614,3 на 100 тис. дорослого населення, а серед дггей — вщ 27,1 до 41,8 на 100 тис. дитячого населення. Серед працездатно-го населення поширенють гшотиреозу становила в середньому 317,7 на 100 тис. оаб ^eï групи.
Аналiз 14 карт щодо оцшки впливу рiзнома-нiтних факторiв на розвиток гiпотиреозу показав, що найбшьше балiв (54 бали) припадало на спад-ковiсть та А1Т. Але серед 36 можливих причин розвитку гiпотиреозу значущими (перевищують середне число балiв) за розрахованими балами у першш групi можна вважати йодний дефщит, де-фiцит селену, бао^альш шфекцИ та препарати й
ф
¥ ^ S ф
X о | £
a s
10 000 9000 8000 7000 6000 5000 4000 3000 2000 1000
0
2002
2004
2006
2008
2010
2012
2014
2016
2018
Роки
Рисунок 1. Динамка поширеност ендокринних хвороб у Харк '/вськ '/й облает та Укран за 2004-2017рр.
Рисунок 2. Динамка поширеност гшотиреозу в Харк'шськй облает та Укран за 2008-2017 рр.
50 -i
CE 45 -
нн е к ле i ° 40 -
35 -
1 £ 30 -
* Ü на 25 -20 -15 -
050 -1-1-L
2007
УкраУна
Харювська обл.---Тенден^я в УкраУж---Тенден^я в Харювсьюй обл.
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
-1
2018
Роки
Рисунок 3. Динамка захворюваност на ппотиреоз у Харк'/вськ'/й облает та Укран за 2008-2017рр.
речовини з антитиреощними властивостями (ти-реостатики, йод); у другш — ваптшсть та спадко-вють; у третш — А1Т (атрофiчна або гiпертрофiчна форми); операцИ на ЩЗ (субтотальна або тотальна тиреоïдектомiя) з приводу вузлового або багато-вузлового зоба, тиреотоксикозу, а також раку ЩЗ; шфшьтративш захворювання ЩЗ (амшощоз, скле-родермiя); агенез або дизгенез ЩЗ; природжений дефект бiосинтезу тиреощних гормошв (дефект захвату або транспорту йоду, дефект дейодинази, дефект синтезу тиреоглобулшу i тиронiнiв); пух-лини riпоталамо-riпофiзарноï дiлянки; хронiчний лiмфоцитарний (автоiмунний) гiпофiзит; мутацИ генiв, що кодують Pit-1 або р-рТТТ; резистентнiсть до тиреовдних гормон1в.
Обговорення
Незважаючи на нижч1 показники поширеностi ендокринних хвороб у Харювськш областi, н1ж за-галом в Украш, багаторiчнi показники пошире-ност1 гiпотиреозу в областi виявилася вищими (в середньому 380,2 та 345,3 на 100 тис. населення вщ-повщно). Про ускладнення в обласп ситуацИ щодо гiпотиреозу свщчать тенденцiя до зростання з ви-раженим темпом приросту (+8,5 %) та збшьшення вперше виявлених випадюв на 23,5 %, тод1 як зага-лом в Украш — 13,8 %.
Бшьшють авторiв [12—14] зазначають, що ен-докринн1 хвороби, якщо & не лiкувати, сприяють розвитку захворювань серцево-судинноï системи, що було тдтверджено кореляцiйним аналiзом. Так, виявили сильн1 кореляцiйнi зв'язки м1ж показни-ками захворюваностi на хвороби системи крово-о61гу (I00-I99) та показниками захворюваност на ендокриннi хвороби (E00-E90) в областi та загалом в Украш (rxy = 0,96 та 0,97 вщповщно), а також м1ж показниками захворюваностi на хвороби системи кровооб!гу (100-199) та показниками захворюванос-т1 на хвороби, що пов'язаш з ЩЗ (rxy = 0,75 та 0,98 вщповщно).
Проведет в Украш дослщження, зокрема в Одеськш, Сумськ1й та Харкiвськiй областях, свщ-чать про недостатнiсть селену в оргашзм! ж1нок.
Причому в Харювськш областi частка ж1нок з дефь цитом селену була найвищою та становила 96,8 % [7]. Також встановлеш провщш фактори ризику розвитку гiпотиреозу в областi е пiдтвердженням проведених iншими фахiвцями дослщжень [6, 9], але дефiцит селену можна вважати найбiльш значу-щим для населення областi.
Отже, серед основних причин розвитку ппоти-реозу, яких можна уникнути або упередити гх вплив, е дефiцит селену та йоду, а також деяю неспадковi захворювання. Тож, доки не будуть виршеш вище-зазначенi проблеми, що сприяють розвитку ппоти-реозу, неможливо буде досягти певних успiхiв щодо iнших неiнфекцiйних хвороб.
Висновки
1. У Харювськш областi та загалом в Укра'ш спостерiгаеться зростання поширеност ендокринних хвороб. Залежшсть рiвня захворюваностi на хвороби системи кровооб^ вщ захворюваностi на ендокринш хвороби, в тому числi вщ показникiв за-хворюваностi, що пов'язаш з щитоподiбною зало-зою, тдтверджено сильними прямими кореляцш-ними зв'язками.
2. Вщбуваеться зростання поширеностi та за-хворюваностi на гiпотиреоз, причому у Харювськш областi тенденц1я до зростання виражена (+8,5 %), а в Укра'ш — помiрна (+4,6 %). Групою ризику е до-рослi, переважно працездатного вiку.
3. Опитування фахiвцiв щодо визначення про-вiдних факторiв ризику гiпотиреозу показало, що найбшьш значущими е спадковють та автоiмунний тиреоГдит. Але серед факторiв, якi теж можна вважати значущими, е дефщит селену, що становить проблему для Харювсько! область
4. Своечасне виявлення захворювань, пов'я-заних з патолопею щитоподiбноl залози, гх л^ван-ня та проведення профшактичних заходiв сприя-тиме зниженню захворюваностi на ппотиреоз, що, в свою чергу, позитивно впливатиме на рiвень по-ширеност та смертностi вiд iнших нешфекцшних захворювань, у тому числi хвороб серцево-судинног системи.
Перспективи подальшого дослщження. Продо-вжити вивчення факторiв ризику розвитку гшоти-реозу в шших областях Украши для встановлення прoвiдних причин на конкретнш територи.
Конфл1кт iHTepeciB. Автори заявляють про вщ-сутнiсть кoнфлiкгу штереав при пiдгoтoвцi дано! статтi.
References
1. Gerasymenko G, Maksymenko K. Ocinka gen-dernyh pytan' v Ukrai'ni 2016 [Evaluation of gender issues in Ukraine 2016]. Kyiv: IBRD-IDA; 2017. 95 p. (in Ukrainian).
2. Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine. Sustainable Development Goals: Ukraine. 2017 National Baseline Report. Available from: http:// www. un.org.ua/ua/tsili-rozvytku-tysiacholittia. Accessed: September 15, 2017. (in Ukrainian).
3. Ministry of Health of Ukraine; Ukrainian Institute for Strategic Studies of the Ministry of Health of Ukraine. Shhorichna dopovid'pro stan zdorov'ja nas-elennja, sanitarno-epidemichnu sytuaciju ta rezul'taty dijal'nosti systemy ohorony zdorov'ja Ukrai'ny. 2016 rik [Annual report on the state of health of the population, the sanitary and epidemic situation and the results of the activity of the health care system of Ukraine for 2016]. Kyiv; 2017. 516p. (in Ukrainian).
4. Bensenor IM, Olmos RD, Lotufo PA. Hypothyroidism in the elderly: diagnosis and management. Clin IntervAging. 2012;7:97-111. doi: 10.2147/CIA.S23966.
5. Kaminskyi OV, Pankiv VI, Pankiv IV, Afanasyev DE. Vitamin D content in population of radiologically contaminated areas in Chernivtsi oblast (pilot project). Probl Radiac Med Radiobiol. 2018 Dec;23:442-451. doi: 10.33145/2304-8336-2018-23-442-451.
6. Yuzvenko TY. Correlation of hypothyroidism and obesity. Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2016;(80):11 -14. doi: 10.22141/22240721.8.80.2016.89530. (in Ukrainian).
7. Honcharova OA, Illina IM. Selenium deficiency and age-related diseases (in the focus of deiodinase). Miznarodnij endokrinologicnij zurnal. 2015;4(68):87-92. doi: 10.22141/2224-0721.4.68.2015.75020. (in Russian).
8. Nair A, Jayakumari C, JabbarPK, etal. Prevalence and associations of hypothyroidism in Indian patients with type 2 diabetes mellitus. J Thyroid Res. 2018 Aug 9;2018:5386129. doi: 10.1155/2018/5386129.
9. Han C, He X, Xia X, et al. Subclinical hypothyroidism and type 2 diabetes: a systematic review and meta-analysis. PLoS One. 2015 Aug 13;10(8):e0135233. doi: 10.1371/journal.pone.0135233.
10. Savchuk NO, Kozhanova TA, Savchuk EA, et al. Cardiac remodeling hypertensive patients with different forms of thyroid dysfunction. Arterial'naya Giperten-ziya. 2018;24(5):538-547. doi: 10.18705/1607-419X-2018-24-5-538-547. (in Russian).
11. Pasqualetti G, Tognini S, Polini A, Caraccio N, Monzani F. Is subclinical hypothyroidism a cardiovascular risk factor in the elderly? J Clin Endocrinol Metab. 2013 Jun;98(6):2256-66. doi: 10.1210/jc.2012-3818.
12. Wang W, Guan H, Gerdes AM, Iervasi G, Yang Y, Tang YD. Thyroid status, cardiac function, and mortality in patients with idiopathic dilated cardiomyopathy. J Clin Endocrinol Metab. 2015 Aug;100(8):3210-8. doi: 10.1210/jc.2014-4159.
13. Pearce SH, Brabant G, Duntas LH, et al. 2013 ETA guideline: management of subclinical hypothyroidism. Eur Thyroid J. 2013 Dec;2(4):215-28. doi: 10.1159/000356507.
14. Yang MH, Yang FY, Lee DD. Thyroid diseaseas a risk factor for cerebrovascular disease. J Stroke Cerebrovasc Dis. 2015 May;24(5):912-20. doi: 10.1016/j.jstrokecerebrovasdis.2014.11.032.
15. Kaplan W, Wirtz VJ, Mantel-Teeuwisse A, Stolk P, Duthey B, Laing R. Priority Medicines for Europe and the World. 2013 Update. Geneve: WHO; 2013. 246 p.
16. Goncharova OA, Karachentsev Iul. Autoimmunnaia tireoidnaia patologiia [Autoimmune thyroid pathology]. Kyiv: Publisher Zaslavsky OYu; 2017. 212 p. (in Russian).
17. Savilov ED, Astaf 'ev VA, Zhdanov SN, Zarudnev EA. Epidemiologicheskii analiz: metody statisticheskoi obrabotki materiala [Epidemiology analysis: methods of statistical investigation]. Novosibirsk: Nauka-Tsentr; 2011. 156p. (in Russian).
OTpuMaHO 05.01.2019 ■
Подаваленко А.П.1, Гончарова О.А.1, Пащенко Л.С.2
1 Харьковская медицинская академия последипломного образования, г. Харьков, Украина
2 Харьковский областной информационно-аналитический центр медицинской статистики, г. Харьков, Украина
Эпидемиологический анализ распространенности гипотиреоза в Харьковской области
Резюме. Актуальность. Гипотиреоз может быть причиной расстройств любых органов и систем организма. Целью работы стали эпидемиологический анализ гипотиреоза и определение ведущих факторов риска его распространения в Харьковской области. Материалы и методы. Анализ заболеваемости и распространенности эндокринных болезней, в том числе гипотиреоза, среди
возрастных и социальных групп за 2004—2017 гг. проведен по официальным данным Харьковского областного информационно-аналитического центра медицинской статистики МЗ Украины. Авторами разработаны анкеты возможных причин развития гипотиреоза для установления ведущих факторов риска, которые разделили на три группы: факторы среды жизнедеятельности (первая
группа), образ жизни и физиологическое состояние (вторая группа) и патологическое состояние (третья группа). Результаты анкетирования оценивали с помощью метода Delphi. Статистическую обработку материала проводили с помощью параметрических методов с использованием компьютерной программы 0реn0ffice. Результаты. В области наблюдается рост уровня распространенности эндокринных болезней. Установлены сильные прямые корреляционные связи между показателями заболеваемости эндокринными болезнями, в том числе связанными со щитовидной железой, и показателями заболеваемости болезнями системы кровообращения. Выявлена тенденция роста заболеваемости и распространенности гипотиреоза с выраженным темпом прироста (+8,5 %). Среди взрослых, больных гипотиреозом, большая часть приходилась на трудоспособное население (56,1 %). Наиболее значимыми причинами развития гипотиреоза эндокринологи считают наследственность и аутоиммунный тиреоидит. Кроме этого, ведущими факторами риска в
первой группе можно считать наличие йодного дефицита, дефицита селена, а также употребление препаратов и веществ с антитиреоидным действием; во второй группе — беременность и наследственность; в третьей группе — ряд заболеваний, связанных со щитовидной железой. Выводы. Выраженная тенденция роста распространенности гипотиреоза и установленные ведущие факторы риска, которые являются проблемой для Харьковской области (у 96,8 % женщин выявлен дефицит селена), свидетельствуют об осложнении ситуации. Своевременное выявление заболеваний, связанных с патологией щитовидной железы, их лечение и проведение профилактических мероприятий будут способствовать снижению заболеваемости гипотиреозом, что положительно повлияет на уровень распространенности других неинфекционных заболеваний, в том числе болезней сердечно-сосудистой системы, и смертности от них.
Ключевые слова: эндокринные заболевания; гипотиреоз; распространенность; заболеваемость; факторы риска
A.P. Podavalenko1, O.A. Goncharova1, L.S. Pashchenko2
1 Kharkiv Medical Academy of Postgraduate Education, Kharkiv, Ukraine
2 Kharkiv Regional Information and Analytical Center for Medical Statistics, Kharkiv, Ukraine
Epidemiological analysis of hypothyroidism prevalence in Kharkiv region
Abstract. Background. Hypothyroidism can be the cause of disorders of any organs and systems of the body. Therefore, the epidemiological analysis of hypothyroidism and the identification of the leading risk factors for its spread in Kharkiv region were the purpose of the work. Materials and methods. The incidence and prevalence of endocrine diseases, including hy-pothyroidism among the age and social groups, for 2004—2017 were analyzed on the basis of official data of the Kharkiv Regional Information and Analytical Center for Medical Statistics of the Ministry of Health of Ukraine. The authors developed questionnaires for possible causes of hypothyroidism, which were divided into three groups: factors of the environment of life (group 1), lifestyle and physiological status (group 2), and pathological condition (group 3). The results of the questionnaire were evaluated using the Delphi method. Statistical processing of the material was carried out using parametric methods using the computer program OpenOffice. Results. There is an increase in the prevalence of endocrine diseases in the region. There is a strong direct correlation between the incidence rates of endocrine diseases, including related to thyroid gland, and indicators of the incidence of diseases of the circu-
latory system. The tendency to increase of the morbidity and prevalence of hypothyroidism with a pronounced growth rate (+8.5 %) was revealed. Among adults with hypothyroidism, the largest share was in the able-bodied population (56.1 %). Endo-crinologists consider heredity and autoimmune thyroiditis to be the most significant causes of hypothyroidism. In addition, iodine deficiency, selenium deficiency, and drugs and substances with anti-thyroid effects can be considered as leading risk factors in group 1; in group 2 — pregnancy and heredity; in group 3 — a number of diseases associated with thyroid gland. Conclusions. A pronounced tendency to increase of the prevalence of hypothyroidism and identified the leading risk factors that are a problem in Kharkiv region (96.8 % of women appeared to have selenium deficiency) indicates a complication of the situation. Timely detection of diseases associated with the thyroid gland pathology, their treatment and preventive measures will reduce the incidence of hypothyroidism, which will positively impact the prevalence of other non-communicable diseases, including cardiovascular diseases and deaths from them. Keywords: endocrine diseases; hypothyroidism; prevalence; incidence; risk factors
