УДК 637.6;615.361].02
Бшонога Ю.Л., доктор техшчних наук ©
Драчук У.Р., аспiрант Варивода Ю.Ю., кандидат технiчних наук Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
¡мет С.З. Гжицького
ЕКСТРАГУВАННЯ ГЕПАРИНУ З ВИКОРИСТАННЯМ ПСЕВДОЗР1ДЖЕНОГО ШАРУ У ГРАВ1ТАЦ1ЙНОМУ ЕКСТРАКТОР1 ТА ОПТИМ1ЗАЦ1Я ПАРАМЕТР1В ПОДР1БНЕННЯ СИРОВИНИ
Ключовi слова: поеерхнеео-актиет речоеини (ПАР), припоеерхнееий ламтарний (Л) шар, оптимальний параметр подр1бнення, псеедозргджений шар.
При виробництвi органопрепараив, а саме гепарину, проводиться цший ряд фiзико-механiчних процеЫв. Для прискорення деяких з них використовуеться рухома апаратура [1], що е досить дорогим процесом, а це пов'язано з тим , що вщбуваються значш витрати енерги.
Нами ранiше було запропоновано додавати поверхнево-активну речовину (ПАР) у розчин екстрагенту [2] для зменшення товщини приповерхневого ламшарного (Л) шару, що виникае навколо подрiбненоi частинки сировини, яка рухаеться турбулентно, а також проводити процес екстрагування гепарину у псевдозрщженому шарi, що дозволяе зменшити споживану потужнiсть. Екстрагування при перемшуванш мае дещо бшьший показник споживано! потужностi, що е менш енергетично вигiдним.
Розглянувши детальшше технологiчну схему виробництва гепарину [1, ст.113-116] бачимо, що сировину (легеш) подрiбнюють до середнього дiаметра 2-5 мм. Дiапазон подрiбнення е досить широкий, тому нами виршено оптимiзувати параметр подрiбнення сировини при виробництвi гепарину у випадку застосування як екстрагенту промислового розчину i розчину з додаванням ПАР.
Розрахуемо середнш дiаметр частинок подрiбнених легенiв при екстрагуванш гепарину у гравiтацiйному екстракторi iз застосуванням промислового розчину за запропонованою ранiше методикою [3 ].
Фiзичнi характеристики промислового розчину (5% розчин кухонно! солi) е такими: густина сировини сч =664 кг/м3, густина розчину (екстрагента) сс=1039 кг/м3, коефщент поверхневого натягу розчинуу =0,01150 Н/м, коефiцiент динамiчноl в'язкостi розчину м=0,0105 Па■ с, коефiцiент форми частинки ¥ =0,58, гщрофшьшсть частинки cos9=0,88.
© Бшонога Ю.Л., Драчук У.Р., Варивода Ю.Ю., 2009 10
В = 3,07 6
(а- œs0)3 • Pc
ß4g(Pa - Рч )
= 3,076
(0,01150• 0,88)3 • 10392
0,0010549,8(1039 - 664)
= 72,1
Екcтpaгувaння бaзовим розчином.
1.Критерш оптимiзaцiï при гpaвiтaцiйнiй екcтpaкцiï:
2
2.Оптимaльне знaчення кpитеpiю Рейнольдca: Re _ = 2В = 144
3.Оптимaльне знaчення кpитеpiю Аpхiмедa:
у Ar =
Re
\1,4
0,152
=14693
Ar =31501
опт
4.Оптимaльнa товщинa лaмiнapного приповерхневого шapу:
ö„„ = 3
ß
g(Рч - Pc )Pc \
0,001052
9,8(1039 - 664)1039
= 0,066мм
5.Оптимaльний дiaметp подpiбнення легенiв:
d
= = 31,58
d = 31,58• 0,066 = 2,08 « 2мм
6.Оптимaльнa швидккть подaчi екcтpaгентa в екcтpaктоp:
V„=—-QS4M= 14440,00105 =0,0728M/C
L4c, 2Ч10-3Ч1039
опт c
7. Критери Рейнольдca в т.К i т. В криво1' пcевдозpiдження [4 ст..94, 98 ]:
Re¿ =
Ar
31501
1400+5,22^/ Arпт 1400+5,22^
, = 13,54
=
Ar
31501
: = 262
18+0,575^ Aronm 18+0,575^31501
8. Оптимaльнa неодноpiднicть пcевдозpiдженого шapу для мaкcимaльноï iнтенcивноcтi пpоцеcу екcтpaгувaння при викоpиcтaннi бaзового розчину[5]:
= 1,276
s=
опт
Г 2 \0,21 ,
^18—еопт +0,36—еоптП (
Ar„
18144+0,364442 31501
11
3
Як бачимо, оптимальний середнш дiаметр подрiбнення легешв вписуеться у дiапазон, що запропоновано в робой [1]. Збшьшувати величину середнього дiаметра (Нс) подрiбнення до 5мм, а навт до 3 мм вважаемо недоцшьним, оскiльки е обернено пропорцшним до загально! площi контакту сировини з екстрагентом. Якщо взяти Нс«4мм, то це означае, що загальна площа контакту та штенсившсть виходу екстракту iз сировини зменшиться у 2 рази порiвняно з отриманими нами розрахунками, що е недопустимим.
При додаваннi до розчину екстрагенту бутанолу в якост ПАР, оптимальну концентрацiю яко! встановили експериментально [6], фiзичнi характеристики розчину стали такими: густина розчину екстрагента ^=1030 кг/м3, коефiцiент поверхневого натягу розчинуу =0,00516 Н/м, коефiцiент динамiчноl в'язкостi
м=0,00025 Па■ с, коефщент форми частинки¥ =0,58, гщрофшьшсть частинки cos9=0,98.
1. Параметр оптимiзацil при гравiтацiйнiй екстракци:
В=3,07б
а ■ cos#)■ рр2 -= 3,07 .б
М'g (Ре - Рч ) ' 1
(0,00561 ■ 0,98) ■ 10302
--—-= 148
0,0002549,8 (1031 - 664)
2. Оптимальне значення критерiю Рейнольдса:
8„„ = 3
Re=29б
V
М
g(Рч - Ре )Ре \
0,001052
9,8(1039 - 664)1039
= 0,066мм
3. Оптимальне значення критерш Архiмеда для перехiдного (П) режиму осадження:
Аг =
( Яеопт /0,152
опт ?_
0,58
.1,4
=86382
4. Оптимальна товщина ламiнарного приповерхневого шару:
d
8 = 3
ЛЯЖ А
М
= 3
g(Рч - Ре )Ре \
0,000252
9,8(1030 - 664)664
= 0,025мм
5. Оптимальний дiаметр подрiбнення легенiв:
= = 42,20
V =
d = 0,025 ■ 42,20 = 1,055 «1мм
опт
6. Оптимальна швидкiсть подачi екстрагента: Яе Чм 29640,00025
опт _ '
Н 4с 1410 41030
-=0,0718м/с
опт с
7. Критери Рейнольдса в т.К i т. В криво! псевдозрщження[ст..94,98]:
=
12
Аг„
86382
1400+5,22^/ Агопт 1400+5,22^86382
= 29,44
Re -_Ашт_-_86382__ 464
В~ I-_ I-— tut
В 18+0,575у Агопт 18+0,575^86382
8. Оптимальна неоднорiднiсть псевдозрiдженого шару для максимально! штенсивност процесу екстракци при використаннi запропонованого екстрагента[Боруля]:
s
опт
f 2 \0,21 , 2 ч0,21
18Reоnm +0,36Re(ynm^
Ar„
18-296+0,36-2962 86382
- 0,836
Проаналiзувавши розрахунки наведенi вище, бачимо що неоднорiднiсть псевдозрiдженого шару при використанш базового i запропонованого нами розчишв майже не змiнюeться, тому споживана потужшсть в обох випадках майже однакова. Порiвнявши оптимальнi параметри подрiбнення легенiв при використаннi обох розчишв за вщомою методикою [7], маемо:
М Яе„05 • ( Я^0 5 _ 296°,5 • 22 Г 296°,5
з
Мй Re/5 - d2
Re 0 5
- 0,66
1440,5 -12
05- - 0,66 v 144 j
5,38 раза кращ1
V б j
екстрагуюч1 властивосп.
Це спiввiдношення показуе показуе, у скiльки разiв збiльшуeться маса екстракту, що виходить з частинок з оптимальним середшм дiаметром подрiбнення сировини при застосуваннi базового та запропонованого розчину. Тому, слщ сказати, що за даними розрахунками штенсившсть екстрагування зростае приблизно у 5 разiв (а це добрий результат).
Висновок.
1.Використана ПАР в екстрагент при виробництвi гепарину дозволяе зменшити оптимальний середнiй дiаметр подрiбнення сировини при екстрагуванш у псевдозрiдженому шарi в системi тверде тiло-рiдина приблизно у 2 рази.
2. При такш оптимiзацil iнтенсивнiсть виходу екстракту з подрiбненоl сировини зростае у 5 разiв, що дозволяе прискорити процес i економити енергоресурси.
Л1тература:
1. Гуров В.А., Иноземцева М.А., Замиховский А.Б. Справочник по производству органопрепаратов. М: Пищевая промышленность. 1970. -317с.
2. Бшонога Ю.Л., Бшонога Д.М., Варивода Ю.Ю. Деякi аспекти енергозбереження при виробництвi iнсулiну// Науковий вкник ЛД АВМ iменi С.З. Гжицького Том 3 (№4), Випуск 3. 2001-С217-220.
3. Бшонога Ю.Л., Бшонога Д.М. Оптимальш параметри подрiбнення сировини при виробництвi iнсулiну з використанням псевдо зрщженого шару // Науковий вкник ЛД АВМ iменi С.З.Гжицького, Том 5 (№2) Частина1 2003. С. 215-218.
13
4. Кавецкий Г.Д., Королев А.В. Процессы и аппараты пищевых производств.- М.: Агропромиздат.-1991.-432с.
5. Боруля В.А., Ганжа В.Л., Ковенский В.И. Гидродинамива и теплообмш в псевдоожиженном слое под давленим. - Минск.- «Наука и техника».-1982.-203с.
6. Кучер, Елисеев Поверхностно-активные вещества и биотехнология. -Киев- "Наукова думка". - 1991.-113с.
7. Бшонога Ю.Л. 1нтенсифжащя та оптимiзацiя тепломасообмшних процеЫв при виробництвi органопрепараив i переробщ вторинно! сировини м'ясокомбiнатiв: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктор техн. наук: спец. 05.18.12. »Процеси та обладнання харчових, мжробюлопчних та фармацевтичних виробництв» / Ю.Л. Бшонога. - Одеса, 2006. - 36, [14-18]c.
Стаття надшшла до редакцИ 3.04.2009
14