CC BY
22
iE!
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
Критерiями виключення були оргашчш та ерозивно-виразковi ураженнями шлунково-кишкового тракту, а також хронiчна чи гостра форма панкреатиту. Залеж-но в!д отриманого лiкування хворi подалеш на 2 групи:
I — 29 пащенпв, II — 28 пащенпв. Пацieнти I та II груп отримували стандартну терапiю: дуспаталш по 200 мг 2 рази на добу; креон по 10 000 ОД 3 рази на добу; урсо-фальк по 5—8 мг/кг по 1 капсул тд час основних при-йомiв !жг Пацieнти II групи, окрiм основно! терапи, отримували додатково ентерожермiну по 1 капсулi 2 рази на добу. Комплексне лiкування тривало 3 тижш. По заюнченню лiкування оцшювали частоту диспеп-тичних проявiв, визначали мiкробiоценоз. Групи були порiвняннi за демографiчними та клiнiчними показни-ками. Статистична обробка отриманих результатiв до-слiдження проводилась на персональному комп'ютерi за допомогою програми Statistica 6.0. Вiрогiдними вва-жалися данi при Р < 0,05. Проведене дослщження ви-конане вiдповiдно до етичних норм Гельсшсько! декла-раци перегляду 2008 року.
Результати дослщження. При визначенш мшро-бiоценозу товсто! кишки виявлеш змiни мiкрофлори у хворих обох груп. При порiвняннi результат лшуван-ня через 3 тижш частота диспептичних синдромiв, що характеризуюсь дуоденальну гiпертензiю (вiдрижка, гiркота в рота, нудота), значно зменшилася в пащенпв
II групи, яю отримували ентерожермшу. Вiрогiдно вщ-рiзнялися в групах частота вiдрижки та пркоти в ротi (у II груш — 3,6 %, у I груш — 13,8 % (Р < 0,05)) та здут-тя живота (7,2 та 20,6 % вщповщно (Р < 0,05)). Шсля л^вання бть у правому пщребер'! зберися в I групi — 10,3 %, у II грут — 3,6 %. Дисбактерюз спостериався в 20,7 % пацieнтiв I групи й лише в 3,6 % II групи. Стан кишкового бюценозу покращився в обох групах.
Висновки. Комплексна терапiя з включенням препарату ентерожермiна нормалiзуe мшрофлору товсто! кишки у хворих на жовчнокам'яну хворобу шсля хо-лецистектоми. Отже, ентерожермiна е препаратом ви-бору в комплекснiй терапи хворих на жовчнокам'яну хворобу шсля холецистектоми, направленш на змен-шення диспептичних синдромiв, в патогенезi яких зна-чну роль вiдiграe порушення мшрофлори кишечника.
УДК 616.441-008.64:577.175.4:615.451.1:582.272-092.9 ЩЕРБАК О.А., КРАВЧЕНКО В.М. Нацональний фармацевтичний унверситет, м. Харюв, Украна
ВПЛИВ СПИРТ0В01 НАСТОЯНКИ ЛАМШАРИ НА PiBEHb ТИРЕО'1'ДНИХ ГОРМОЫВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ГiП0ТИPE03i
На сьогоднi фармакотерапiя захворювань щито-подiбно! залози е актуальною проблемою практично! охорони здоров'я. Вщзначаеться зростання тиреопа-тiй, що в основному обумовлено несприятливими еко-логiчними умовами та дефщитом йоду в навколишньо-му середовищг Тому проблема йододефiциту е доволi актуальною як для Укра!ни, так i для багатьох кра!н
свiту. Фiтотерапiя застосовуeться для л^вання хворих iз тиреопатiями в комплекс з фармакотерапевтичним лiкуванням або самостшно при легких формах захво-рювання, у перiод мiж курсами медикаментозного ль кування, а також для профилактики. У цьому напрямку становить штерес розробка фармакологiчних засобiв рослинного походження, що мають тиреотропнi влас-тивостi.
Метою нашого досл1дження стало вивчення впливу на функцш щитоподiбно!' залози 10% спиртово! на-стоянки ламiнарi!, до складу яко! входять йод та iншi мiнеральнi речовини, альдепди, кетони, флавоно!ди та iншi бiологiчно активнi речовини.
Матер1ал 1 методи дослщження. Експерименталь-ний гшотиреоз у щурiв викликали шляхом введення 1% розчину перхлорату натрш (№СЮ4) з питною водою впродовж 42 дiб. 10% настоянку ламшари вводили в дозi 1 мл/100 г. Препаратом порiвняння слугував лшарський засiб йодомарин. Пiсля закшчення експе-рименту тварин шляхом миттeво! декапiтацi! виводили з експерименту, збирали кров i в плазмi кровi визначали рiвень тирео!дних гормошв — трийодтиронiну (Т3) й тетрайодтироншу (Т4). Визначення Т3 й Т4 у плазмi кровi щурiв проводили методом iмуноферментного аналiзу з використанням тест-систем.
Результати дослщження. Встановлено, що при екс-периментальному гiпотиреозi спостерiгаeться зни-ження концентрацГ! тироксину та трийодтироншу в 1,6 та 2,1 раза вщповщно. Рiвень Т3 при застосуванш референт-препарату йодомарину був на рiвнi iнтак-тних тварин, але концентрацiя Т4 була у 1,4 раза мен-шою. При вивченш впливу 10% настоянки ламiнарi! на тлi експериментального гiпотиреозу було встановлено, що рiвень тироксину наближався до значень ш-тактного контролю та у 2,2 раза перевищував значення контрольно! патологи. На рiвень трийодтироншу спо-стерiгався подiбний вплив.
Висновки. Проведенi дослiдження дозволили вста-новити вплив 10% настоянки ламшари на синтетичну функцiю щитоподiбно! залози на тлi гiпотиреозу, ви-кликаного перхлоратом натрiю. Тому отриманi нами експериментальш данi дають можливiсть стверджу-вати, що подальшi дослiдження з метою розробки лi-карських засобiв iз тиреотропними властивостями на шших експериментальних моделях гiпотиреозу e перспективними та доцтьними.
UDC 616.441:577.175.4-008.9:546.23
ABRAMOVA N.O., PASHKOVSKA N.V. Higher State Educational Establishment of Ukraine «Bukovinian State Medical University», Chernivtsi, Ukraine
EFFECT OF SELENIUM ON THYROID HORMONES METABOLISM IN PATIENTS WITH METABOLIC SYNDROME
Microelements, such as selenium and iodine, play important role in thyroid hormones metabolism. Vio-
№ 2(74) • 2016
www.mif-ua.com
181
Материалы конференции /Proceedings of the Conference/
lation of thyroid homeostasis caused by inhibition of thyroid hormones convertion in peripheral organs as a result of decreased deiodinases activity is called «euthyroid sick syndrome» (ESS). Humans and animals require selenium for the function of a number of selenium-dependent enzymes, also known as selenoproteins. Deiodinases also refer to selenoproteins. Selenium deficiency causes inhibition of deiodinases activity as well as increased cytokines expression in patients with metabolic syndrome (MS) and is the trigger factor of ESS development.
The aim of the study. To establish impact of selenium and on thyroid homeostasis parameters in patients with metabolic syndrome.
Material and methods. We have examined 42 patients with MS, 10 healthy individuals formed control group. We determined selenium level in blood plasma by atomic absorption method.
To study thyroid homeostasis characteristics we determined free thyroxine (fT4) and free triiodothyronine (fT3) levels and calculated fT3/fT4 ratio to estimate activity of peripheral convetion of thyroid hormones.
Examined patients were divided into two groups in order to assess the impact of sodium selenite on thyroid hormones metabolism: 20 people received sodium selenite at a dose equivalent to 50 ^g of selenium per day plus basic treatment of MS, 16 people received only basic therapy of MS and made control group.
Results. In previous studies we found increased fT4, decreased fT3 concentratoins and fT3/fT4 ratio in patients with MS compared to the control group.
Selenium level in the blood of patients with MS was by 16.7 % reliably lower than in control group (P < 0.05). Positive correlation between selenium level in blood and fT3 level, fT3/fT4 ratio was revealed. So selenium may have positive influence on thyroid hormones metabolism.
After patients have been divided into main and control group to assess the effectiveness of the treatment by sodium selenite, such changes remained significant in relation to control group without probable inter-group differences.
After sodium selenite administration fT4 level ba-came 32.2 % lower (P < 0.05), while in the control group it was only 5 % lower (P < 0.05), than before treatment. FT3 level became 33.9 % higher in main group after treatment (P < 0.05), whilst in control group it's changes weren't significant. Reliable increase of fT3/fT4 ratio in both groups after treatment has been obtained: by 39.2 % in main group and by 8.4 % in control group (P < 0.05).
Conclusions:
1. There is a direct correlation between selenium content and activity of peripheral conversion of thyroid hormones.
2. The results indicate the improvement of peripheral conversion of thyroid hormones activity after sodium selenite intake in patients with metabolic syndrome by deiodinases activity balancing.
UDC 616.12-008.46:616.379-008.64:615.22 PAVLYUKOVICH N.D., PAVLYUKOVICH O.V. Higher State Educational Establishment of Ukraine «Bukovinian State Medical University», Chernivtsi, Ukraine
IMPACT OF TELMISARTAN ON THE QUALITY OF LIFE ¡N PATIENTS WITH CHRONIC HEART FAILURE AND DIABETES MELLITUS TYPE 2
Diabetes mellitus (DM) — one of the leading medical-social problem of the modern society due to its high incidence, frequent comorbidity with concomitant pathology, increased mortality, high risk of chronic vessel complications. In Ukraine, same as in the world, the number of diabetic patients is continuously increasing mainly due to people with diabetes mellitus type 2, total number of which is around 90 % in the population of the patients with this disease (Pankiv V.I., 2010).
The aim of the study was to determine the impact of chronic heart failure and diabetes mellitus type 2 on the quality of life of elderly and senile patients.
Material and methods. A comprehensive survey of 108 patients with chronic heart failure (HF) of is-chemic origin and DM type 2, who were hospitalized to the cardiological department of the Chernivtsi Regional Hospital for War Veterans, was conducted. The average age of the patients was 76.00 ± 1.84 years. All examined patients according to their comorbidities were randomized into the following subgroups: I — patients with HF without DM type 2 (n = 32), II — patients with HF, complicated by concomitant DM type 2 (n = 76). The control group for comparative studies comprised 24 people without HF and DM type 2, whose age was not significantly different from the average age of the patients of the experimental groups. All patients received basic therapy of the main and concomitant diseases. Moreover, to achieve the objective of the investigation telmisartan was prescribed additionally. Therefore, patients with HF and DM type 2 were randomized into subgroups according to the prescribed treatment: IIA subgroup — patients, who received only basic therapy (26 people); IIB subgroup (30 patients) — those, for whom in the scheme of the standard treatment substitution of ACE inhibitor by angiotensin II receptor blocker telmisartan (MIKARDIS®, Boehringer Ingelheim) was conducted. Telmisartan was prescribed in a daily dose of 40 mg after meals. Duration of hospital treatment was 21—24 days, in addition, it was recommended to continue treatment with telmisartan up to 3 months. Quality of life was determined by the questionnaire J.E. Mez-zich, M. Cohen, N. Ruiperez et al., 1999.
Results. The level of physical welfare was highest in the patients of the control group (6.20 ± 0.56 points) dominating over the corresponding figure in the group of patients with chronic HF up to 1.37 times (4.50 ± 0.48 points, P < 0.05), and up to 2.82 times (2.20 ± 0.11 points, P < 0.05) — in patients with chronic HF and DM
182
Международный эндокринологический журнал, ISSN 2224-0721
№ 2(74) • 2016
