CC BY
111
• внести iстотнi змши в систему шмейно! життeдiяльностi, адаптуючи И до виконання ново! специф!чно! ролi — реабштаци дитини (молодо! людини) з обмеженими фiзичними можливостями;
• змшити ситуацiю — iншi системи, що впливають на с!м'ю;
• впливати на перше i друге одночасно.
Психосоцiальна модель взаемоди з сiм'eю використовуеться переважно тод^ коли е можливiсть установлення довготривалих контактiв, що дозволяють глибше дослщити сiмейну проблему, спостерiгати 11 динамшу i впливати на не!.
Важливе мюце серед соцiально-педагогiчних технологiй займають консультаци. Консультацiя е взаемодiею мiж двома чи декiлькома людьми, в ходi яко! знання консультанта використовуються для надання допомоги клiенту у виршенш проблем чи пiдготовцi до дш, що мають вiдбутися. Сощальному педагогу бажано консультуватися у батьюв так само часто, як вони консультуються у нього. Якщо сощальний педагог зловживае своею позицiею, вщзначае 11 важливiсть, надае перевагу однобiчному переданню знань, iснуе ризик збшьшення залежностi вiд нього батькiв, зниження !хньо! самостiйностi i впевненостi у собь
Найбiльш точно вiдображае щеальний тип спшьно! дiяльностi батькiв i соцiального педагога поняття «партнерство». Воно передбачае повну довiру, обмiн знаннями, навичками i досвiдом допомоги д!тям, якi мають обмеженi можливостi й особливi потреби.
Таким чином, система сощального захисту зазначено! категорп ктенлв становить органiзацiю взаемоди рiзних суб'екпв з метою створення як матерiальних умов для реабштаци дiтей з обмеженими можливостями й особливими потребами, так i налагодження системи сощально-педагопчних впливiв, завдяки яким створюються передумови для бшьш активно! участi цих дiтей у життедiяльностi !хнiх ровесниюв, виведення !х з iзоляцi!.
Л1ТЕРАТУРА
1. Батанов О. В. Територ1альна громада — основа м1сцевого самоврядування в Укршш. — К., 2001. — 260 с.
2. Беляев А. А. Территориально поселенческая структура общества. — М., 2000. — 25 с.
3. Воловодова Е., Касперович А. О социокультурной специфике субъектности территориальной общины: организационный аспект // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2004. — № 1. — С. 103-119.
4. Зб1рник м1жнародних докуменпв та нормативно-правових акпв Украши з питань сощально-правового захисту дггей / Редкол.: С. Р.Сташк (голова) та ш. — 2-е вид., доп. — К.: Логос, 2001. — Ч. 1. — 595 с.
5. Климанська Л., Софш О. Громада в систем! громадянського сустльства // Реформування сощальних служб в Укршш: сучасний стан та перспективи: Зб. матер!атв Мгжнародно! науково-практично! конференц!! / За ред. Н. Ничкало, Б. Мак Кенз!. — Львiв-Вiннiпег: Малп-М, 2003. — С. 78-81.
6. Саакян В. Э. Проявление и тенденции развития общины в Армении: Автореф. дис. ... канд. социол. наук. — Ереван, 2002. — 22 с.
7. Сшьська молодь Украши: стан, проблеми та шляхи !х виршення: Щорiчна доповщь Президентовi Украши, Верховнiй Радi Украши, Кабшету Мiнiстрiв Украши про становище молодi в Украiнi (за шдсумками 2003 р.). — К.: Державний шститут проблем сiм'i та молод^ 2004. — 266 с.
8. Технологи сощально-педагопчно! роботи: Навч. поабник / За заг. ред. А. Й. Капсько!'. — К., 2000.
9. Шакурова М. В. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. пособие. — М.: Академия, 2002. — 272 с.
Серий РАБ1ЙЧУК
ДОЗВ1ЛЛ6ВА ДШЛЬШСТЬ СТАРШОКЛАСНИК1В I II СТРУКТУРН1 КОМПОНЕНТИ
У статтi проаналгзовано ргзт тдходи до трактування сутi дозвшлево'1 дiяльностi. Охарактеризовано особливостi дозв^я учнiвськоi молодi, виокремлено види i типи дозвшлево'1 дiяльностi.
У наш час все бшьшу увагу привертае до себе позашкшьна сфера сощатзаци, !, зокрема, дозвшлева д!яльшсть старшокласниюв. На думку багатьох науковщв вона стае пр!оритетною у
роботi соцiальних педагогiв. Вивчення педагогiчного потенцiалу дозвшлево1 дiяльностi старшокласниюв, 11 сутностi i педагогiчних функцш необхщне для розкриття механiзмiв впливу ще1 дiяльностi на розвиток юно! особистостi, визначення умов ефективно1 реатзацп 11 можливостей.
Постiйно змiнне сощально-професшне середовище вимагае вiд особистостi бути сощально активною та соцiально адаптованою, здатно! самостiйно приймати рiшення та усшшно !х реалiзувати в сво!й соцiальнiй i професiйнiй дiяльностi. Дозвшлева дiяльнiсть як соцiально-педагогiчне явище е важливою сферою життедiяльностi, яка сприяе вiдновленню фiзичних, емоцiйних та штелектуальних сил, розвитку i самореатзаци особистость Нинi спостерiгаемо труднощi в оргашзаци дозвiлля, що зумовлено нестабiльнiстю в суспiльствi загалом, усуненням держави вщ оргашзаци дозвiлля. Ми погоджуемось з висновком Л.А. Затулiветер, що в процес оргашзаци дозвiлля молодi загострилися таю суперечностк мiж природними потребами розширення дiапазону дозвшлево1 дiяльностi i жорсткою орiентацiею на пропонованi «зразки» дозвiлля, якi переважно е комерцшними; мiж диференцiацiею iнтересiв молодi, стимульованою потоком вщкрито1 шформаци, i вщсутшстю можливостi !х задоволення в рамках дiяльностi сучасних закладiв освiти; мiж вимогами молодi до життя, до оргашзаци свого вшьного часу в нових сощально-пол^ичних, економiчних вiдносинах i традицiйним спрямуванням на розважальний характер дозвшля [3, 4].
Отже, метою статп е спроба виявити i охарактеризувати тенденци i напрями розгортання дозвшлево1 дiяльностi старшокласникiв як чинник сприяння процесу формування цiннiсних орiентацiй зазначено1 категори молодi.
У зв'язку з цим принципово нового значення набувае проблема використання дозвшлево1 дiяльностi як вагомого механiзму соцiалiзацп, становлення особистостi старшокласника. На вiдмiну вщ навчально1 межi дозвшлево1 дiяльностi не е строго регламентованими, осюльки вибiр форм i методiв визначаеться штересами i потребами суб'екта, зростанням його самостшносп.
Дозвiллева дiяльнiсть визначаеться ступенем активносп суб'екта, його ставленням до не1. Залежно вiд того, мае вказаний процес пасивний чи активний характер, дослщники виокремлюють такi рiвнi дозвшлево1 дiяльностi: споживання, творчiсть, екстерюризащя [1, 5559]. Вiдповiдно споживацький рiвень ще1 дiяльностi може бути: пасивним (перегляд телепередач, прогулянки, прийом гостей); активним (риболовля, полювання, туризм, вщвщування театрiв, виставок тощо); цшеспрямовано активним, що, як правило, складаеться з рiзних захоплень — занять спортом, подорожей, колекцюнування. Творчий рiвень дозвшлево1 дiяльностi мае достатньо високий стушнь узагальнення та охоплюе таю види занять, в яких людина з суб'екта споживання перетворюеться у суб'ект творення. Екстерюризащя як рiвень дозвшлево1 дiяльностi характеризуеться поширенням знань, щей, художшх цiнностей та шшо1 шформаци з метою формування вщповщних поглядiв, уявлень, а також як оргашзащя соцiально корисно1 дозвiльноl дiяльностi iнших людей.
Предметом нашого дослщження е вплив дозвiллевоl дiяльностi старшокласниюв на процес формування системи цшшсних орiентацiй. Старшокласникам властивi такi риси: об'ектившсть iснування; прагнення до визначення свого майбутнього мюця в суспшьсга, однозначна детермiнованiсть соцiальноl поведiнки члешв групи, певна цiннiсть i самостшшсть щодо iнших соцiальних груп, специфша соцiально психологiчних рис та системи цшностей [4, 145]. Загалом учшвська молодь, як соцiальна група, вирiзняеться знаннями, цiлями та цiнностями, поведшкою, оцiнкою та ставленням до оточуючого середовища. Структура i змiст дозвшлево1 дiяльностi старшокласникiв характеризуеться вiдмiнними формами та видами, що зумовлюються як об'ективними, так i суб'ективними чинниками. Загалом позашюльна дiяльнiсть старшокласникiв — це сукупшсть творчих занять, що разом iз засвоенням обов'язкових навчальних дисциплiн е специфiчною ланкою осв^нього процесу, якi здiйснюються старшокласниками зпдно з !х власними iнтересами за умов соцiалiзацil. Об'ективним показником рiвня культури учнiв е реальний вибiр видiв дiяльностi, запропонованих суспiльством, тому культурна база суспшьства мае важливе значення.
С.М. 1коншкова вважае, що молодь потрiбно розглядати як особливу сощально-педагогiчну групу суспiльства, котра проходить три основш етапи соцiалiзацil: перший —
молодь е переважно об'ектом ди старших поколiнь, якi передають нагромаджений досвiд суспiльства; другий — молодь вступае у св^ «дорослих» вiдносин, стае важливим елементом суспшьно1 взаемодп, використовуючи полiтичнi та громадянсью права, засвоюе сощально-культурнi цшносп суспiльства; третiй, завершений етап — молодь стае повноцшним компонентом продуктивних сил i виробничих вiдносин, активним суб'ектом суспшьства [2, 30]. Ми погоджуемось з висновком дослщнищ, що на кожному етат сощатзацп особистосп важливим показником И культури е вщношення до дозвiлля.
На основi проведених дослiджень, С.М. Iконнiкова виокремлюе таю основш типи ставлення молодих людей до дозвшля:
- перший тип характерний для ошб, котрi прагнуть до максимально1 рацюнатзаци вшьного часу, заповнення його рiзними заняттями, захопленнями, що гармонiйно поеднують культурний розвиток та вщпочинок. Вони вiдрiзняються творчим пiдходом до оргашзаци свого дозвшля, !м властива органiзованiсть, цшеспрямовашсть, розумне використання вiльного часу для власного розвитку;
- другий тип також мае дiяльнiсний та активний характер, але його представникам властива зосереджешсть, як правило, на певному захопленш, котрому вони присвячують весь вшьний час. Таю молодi люди емоцiйнi, здатнi захопити своею вщдашстю певному роду занять;
- третш тип властивий особам, яю максимально зосередженi на навчаннi, а тому вони практично позбавлеш дозвшля. Вшьний час присвячують тим же заняттям, але в домашшх умовах. 1х поважають, цiнують вчителi за вщдашсть навчанню, але вiдсутнiсть вщпочинку, невмiння переключатися на iншi види занять призводить до стресу. Таким учням потрiбна органiзацiя дозвiлля вщповщно до !х iнтересiв;
- четвертий тип вирiзняеться пасивнiстю, схильнiстю до домашшх форм дозвшля. Молодi люди цього типу рщко вiдвiдують театри, концертш зали, музе1. Формулою !х дозвiлля стали три «Т» — телевiзор, тахта, тапочки. «Телевiкно» створюе для них шюзда духовного розвитку;
- п'ятий тип властивий молодим людям, яю проводять дозвiлля у товарисга друзiв i знайомих. Вони найбшьше цiнують спiлкування, прогулянки, вiдвiдують дискотеки, атракцюни, люблять рiзноманiтнi iгри, надають перевагу спiльному проведенню вiльного часу;
- шостий тип — це «убивщ часу». Вони не мають шяких штерешв, часто бувають агресивними, схильними до аморальних форм поведшки [2, 143-144].
Вибiр занять зумовлений як особистими потребами та штересами людини, И психолопчним та емоцшним станами, И соцiальним самоствердженням i саморозвитком, так i пiд тиском певних обставин i зовнiшнього примусу.
У зв'язку з цим Б. А. Трегубов зауважуе, що особливють дозвшлево1 дiяльностi молодi зумовлена складними процесами, яю вiдбуваються у суспiльствi. Вш визначив три основнi типи використання вшьного часу старшокласниками (творчо^яльний, культурно-споживацький i рекреативний) та охарактеризував типовi особливостi проведення вiльного часу учшвською молоддю такими рисами. Творчо^яльний тип — найбiльш рацiональний; штенсивно впливае на розвиток особистостi старшокласника; йому властива участь у створенш духовних цiнностей. Культурно-споживацький тип спрямований не стшьки на створення, сюльки на споживання культурних цiнностей. Рекреативний тип передбачае використання вшьного часу переважно на вщпочинок та розваги [6, 12].
Результати дослщження дозволили автору зробити висновок, що творчо^яльний тип використання вшьного часу старшокласниюв включае в себе найбшьш змютовш заняття культурно-споживацького та рекреативного титв вiльного часу учнiвськоl молодi. Тобто тiй групi молодих людей, яю займаються громадською, поза урочною навчальною роботою, художньою та техшчною творчютю, рiзними формами самоосвiти властива бшьша активнiсть у вiдвiдуваннi театрiв, концерив, музе1в, заняттях спортом, туризмом тощо, шж iншим старшокласникам.
За ознаками характеру впливу на актившсть i самодiяльнiсть учнiвськоl молодi С.Т. Цюлюпою були визначеш три основних види дозвшлево1 дiяльностi старшокласникiв:
- першу групу (креативно-розвивальна д1яльн1сть) утворюють види д1яльност1, що розвивають зд1бност1. Група складаеться з двох тдгруп, одна з яких представлена продуктивними (творчими) заняттями, друга — репродуктивними з елементами творчосп. До першо! тдгрупи вщнесеш р1зн1 види самод1яльно! творчосп, до друго! — самоосв1та, громадська i позаурочна навчальна д1яльн1сть, заняття в аматорських об'еднаннях, участь у релшйних обрядах тощо;
- друга група включае види д1яльност1, яю задовольняють шзнавальш, ф1зичш та емоцiйнi штереси та потреби i стимулюють вщповщш види активности Цю групу також характеризують пiзнавальнi заняття (перегляд телепередач, вщвщування концерпв, театр!в, юно, виставок, музе!в, спортивних видовищ, тематичних вечорiв, участь в р1зних видовищних акцiях);
- третю групу характеризують захоплення, що не сприяють розвитков1 особистосп, а радше гальмують його. Зловживання цими розвагами негативно впливае на особистють (хул^анство, бiйка, зловживання алкоголем, наркотиками, азартш ^ри та шш1 анти культурт заняття) [7, 49].
З позици цiннiсно-орiентацiйного вiдношення до дозвшля В.Я. Суртаев виокремлюе такi групи молодих людей:
- активно^яльшсна група, котра характеризуеться творчим ставленням особистосп до р1зних форм дозвшля, ч^ким визначенням кола дозвшлевих iнтересiв, яю спрямованi на створення духовних щнностей, особистих якостей. Представники ще! групи за певних сощально-педагопчних умов стають активними суб'ектами дозвшлево! д1яльносп;
- молодь, що ор!ентуеться на дозвшля як на час для продовження продуктивних форм роботи (навчання), переносить епщентр сво!х тзнавальних, навчальних, творчих занять у сферу вшьного часу. Ця група учшв, як правило, не мае шших дозвiллевих iнтересiв та захоплень, о^м захоплень пiзнавального характеру i навчання;
- молодь, яка ор!ентуеться на пасивно-споживацью форми дозвшля (надмiрний перегляд телепередач, беззмютовне «вбивання» вшьного часу у вуличних «тусовках»), що зменшуе участь у суспшьно-значущих видах дозвшлево! д1яльносп;
- молодь, що не вм!е рацiонально планувати свое дозвшля ! вiдрiзняеться стихшно-хаотичною спрямовашстю дозвшля i структурою дозвiллево! д1яльност1 [5, 67-68].
На основ1 анал!зу сучасно! сощокультурно! ситуацi! нами виокремленш основш типи проведення старшокласниками дозвшля:
- перший характеризуеться гумашзащею, естетизащею, пошуком духовних цiнностей i сощально позитивним характером занять. Така д1яльшсть спрямована на духовне, психологiчне та естетичне оздоровлення (вiдвiдування театрiв, музе!в, виставок, участь у гуртках ! клубах за iнтересами тощо);
- другий вщзначаеться розвиваючою спрямованiстю дозвшлевих занять (читання науково-тзнавально! лiтератури, ч1тко виражений творчий характер рiзноманiтних занять). Ця д1яльшсть спрямована на задоволення потреб у техшчнш, науковiй, художнш творчосп;
- третiй характеризуеться колективним проведенням дозвшля, спшьнютю захоплень, психолопчних контактiв з ровесниками, швидкою адаптащею (членство у клубах, об'еднаннях, вщвщування кафе, рiзноманiтних вечiрок, перегляд телепередач ! прослуховування музики);
- четвертий вщзначаеться розвитком iнформацiйних та комушкативних технологiй. Представники цiе! групи значну частину вшьного часу проводять за мошторами комп'ютерiв i мобшьними клав!атурами, створюючи культуру «iндивiдуального дозвшля» що призводить до зниження колективютських засад;
- п'ятий вир!зняеться рiзноманiтнiстю ! складнiстю соцiального життя. Представники ще! групи, як правило, використовують будь-який вшьний час, щоб тдвищити свш загальноосвiтнiй рiвень. Таке дозвшля спрямоване на активну розбудову свое! особистосп;
- шостий характеризуеться громадською, волонтерською д1яльшстю, яка спрямована на оргашзащю, активну участь у суспшьно кориснш д1яльност1;
- сьомий визначаеться рекреацшною д1яльнютю, спрямованою на заняття спортом та активними видами вщпочинку, наприклад, туризмом, альпiнiзмом тощо;
- восьмий тип вирiзняеться аморальним проведенням дозвiлля. Представникам цього типу властива девiантна поведiнка (залежшсть вiд алкоголю, наркотикiв, участь в угрупуваннях антисоцiального характеру).
Ми не можемо погодитись з думкою, що девiантнi форми поведшки треба виводити за межi дозвшлево1 дiяльностi. Вони характеризують дозвшля певно1 частини молодi i вiдповiдають його характеристикам. У цьому контекст особливо1 ваги набувають питання прогнозування та оргашзаци дозвшлево1 дiяльностi учшвсько1 молодi. Тому необидно регулювати, вдосконалювати i координувати роботу вшх сфер суспiльного життя, залучаючи вчителiв, соцiальних педагогiв, психологiв, пращвниюв культури до вдосконалення дозвшлево1 дiяльностi, а, вiдповiдно, до саморегулювання свободи особистоси, пiдвищення рiвня особисто1 культури, розвитку штересу до форм змютовного дозвiлля.
Значущiсть дозвшлево1 дiяльностi проявляеться у можливостi вiдчути молодiй людиш власнi ди у контекстi шших соцiокультурних дiй, усвiдомити власну дiяльнiсть (нинi та в майбутньому) у бшьш широких контекстах. Вважаемо, що цьому сприяють такi чинники:
- наявшсть у старшокласникiв сформовано1 спрямованосп дозвшлево1 дiяльностi, яка б сприяла реалiзацil цiлей, установок, iдей задумiв, потреб;
- володiння технологiею дозвшлево1 дiяльностi як соцiально-педагогiчного середовища формування цшшсних орiентацiй особистостi;
- включення старшокласникiв у дозвiллеву дiяльнiсть (вщ поетапного включення пiд керiвництвом сощального педагога до самостiйного проектування дiяльностi);
- створення спектра необхiдних умов у години дозвшля для загальноосв^нього та особистюного розвитку на основi дiагностики, прогнозу можливих труднощiв оволодшня структурними елементами соцiально значущо1 i суспiльно корисно1 дiяльностi — вщ формування мети до отримання й оцшки результатiв.
Аналiз видiв дозвшлево1 дiяльностi старшокласникiв дае змогу зробити висновок, що дозвшля е сощальним явищем, котре представлене комплексно: як час, що учшвська молодь використовуе за сво1ми iнтересами, можливостями i потребами; як сфера життя зi сво1ми нормами, правилами, умовами; як дiяльнiсть, змiст котро1 полягае у рiзницi мiж навчальною (урочною) та позашкшьною дiяльнiстю i сприяе становленню та розвитку особистость Дозвiллева дiяльнiсть також е джерелом оволодiння новими заняттями, котрi можуть iстотним чином збагачувати осв^нш процес, сприяти розширенню загального кругозору особи та дiапазону И соцюкультурних знань, бути суттевим доповненням процесу соцiалiзацil учшвсько1 молодь
Л1ТЕРАТУРА
1. Воловик А., Воловик В. Педагопка дозвшля: Пщручник. — Харшв: ХДАК, 1999. — 332 с.
2. Иконникова С. Н. Молодежь: Социальный и социально-психологический анализ. — Л.: ЛГУ, 1974.
- 186 с.
3. Затуливетер Л. А. Организованный досуг как фактор воспитания и развития учащихся: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. — Липецк, 1998. — 19 с.
4. Семашко О. М. Сощолопя молодь Проблеми сощал1заци молод1 засобами культури // Соцюлопя культури: Навч. поабник // За ред. О. М. Семашка, В. М. Шч1. — Льв1в: Новий свгг, 2000. — 334 с.
5. Суртаев В. Я. Социально-педагогические особенности молодежного досуга: Учеб. пособие. — Ростов-на-Дону, 1997. — 200 с.
6. Трегубов Б. А. Свободное время как фактор формирование личности мученика: Автореф. дис. ... канд. филос. наук. — Л., 1983. — 18 с.
7. Цюлюпа С. Т. Педагопчш умови формування вшьного часу старшокласниюв: Дис. ... канд. пед. наук. — К., 2004. — 209 с.
